Xreferat.com » Рефераты по государству и праву » Cмертна кара та тiлеснi покарання в історiї України

Cмертна кара та тiлеснi покарання в історiї України

Размещено на /

Вступ


Тема моєї наукової роботи:"Cмертна кара та тiлеснi покарання в історiї України". Я обрав цю тему тому, що вона є не тiльки цiкавою, а й актуальною в наш час. Особливо для України, оскiльки наша держава прагне вступити до Євросоюзу, тим самим покращити своє економiчне, соцiальне та культурне становище, для чого вiдмiнила смертну кару. Лишається питання: чи є це рiшення вiрним?

Мета моєї роботи полягає в тому, щоб якомога бiльше дiзнатися про смертну кару та тiлеснi покарання, їх розвиток протягом усього творення україської iсторiї i мiсце в нашому суспiльствi, тобто як ми їх сприймаємо i як вони впливають на нас.

Для написання своєї наукової роботи, я використовував такi методи як:

статистичний;

метод соцiологiчного опитування;

метод аналiзу;

Так, у ходi соцiологiчного опитування я проводив загальний опит людей свого мiста. Отриманi результати я аналiзував i пiдводив до статистики.

Також я використовував архiвний i докуметний метод, суть яких полягає у тому, що я вiдшуковував для своєї роботи всiлякi архiви, записи,документи, що пiдтверджують наявнiсть смертної кари та тiлесних покарань певного перiоду.

Для початку з`ясуємо, що ж являє собою смертна кара та тiлеснi покарання. Як свiдчить словник прав людини: смертна кара - знищення життя людини державою вiдповiдно з законом, пiсля винесення смертного вироку компетентним судом. В ст.24 науково-практичного коментаря кремiнального кодексу України говориться, що наявнiсть смертної кари, як мiри покарання зумовлено необхiднiстю боротьби з найбiльш небезпечними злочинами. У цiй же статтi говориться, що смертна кара є винятковою мiрою покарання. Її винятковий характер, насамперед, проявляється в тому, що вона не входить в систему кримiнальних покарань, її застосування допускається за особливо тяжкi злочини у випадках спецiально передбачених в Особливiй частинi К.К. У сучасному с втрати кровi. Iнодi стрiльба є невдалою. Вiд одного пострiлу людина падає, проте не вмирає. Смертна кара шляхом розстрiлу не втрачає популярностi в багатьох країнах, а навпаки, посилює свої позицiї. Так, наприклад, якщо в Росiї за 80 рокiв /з 1826 по 1906 рр./ було розстрiляно по вироку суду 40 чоловiк, то всього лиш за першi три роки пере будови /1985 - 1988 рр./ в СССР було розстрiляно бiльше 1000 чоловiк. Для порiвняння: за цей же перiод /1985 - 1988 рр./, по офiцiйним повiдомленням, в Алжирi було розстрiляно 12 чоловiк, в Анголi - 15, в Бенiнi - 8, в Болгарiї - 32, в Венгрiї - 2, у В`єтнамi - 3, в Габонi - 1, в Ганi - 37, в Гвiнеї - 2, в Гвiнеї-Бiсау - 7, в Iндонезiї - 19, в Iрацi i в Iранi - декiлька сотень /точнi цифри невiдомi/, в Китаї - 500, на Кубi - 4, в Румунiї – 2, в Сомалi - 50, в Тайландi - 34, у Тайванi - 17, в Чiлi - 2, в Югославiї - 4 чоловiк.

ПОВIШАННЯ

Повiшання рахувалось в минулi часи найпозорнiшим /незрозумiло чому/ видом кари. Сучасна технологiя його така: засудженого вiшають на мотузцi, обвиваючи шию; смерть настає в результатi тиску мотузки на тiло пiд дiєю сили тяжiння. Втрата свiдомостi i смерть приходила в результатi пошкодження спинного мозку або вiд здавлення трахей. Про популярнiсть повiшання говорить той факт, що воно зберiгається як єдиний вид вищої мiри покарання в законодавствi таких країн, як Бiрма, Англiя, Антiгуа i Барбуд, Багамськi острови, Барбадос, Белiз, Бермуди, Ботсвана, Бруней, Великобританiя, Вiргiндськi острови, Гамбiя, Гонконг, Гренада, Замбiя, Захiдна Самоа, Зiмбабве, Iзраїль, Iрландiя, Каймановi острови, Кенiя, Кiпр, Лесото, Маврiкий, Малавi, Малайзiя, Намiбiя, Нова Зеландiя, Папуа-Нова Гвiнея, Свазiленд, Сент-Винсент i Гренадiни, Сiнгапур, Танзнiя, Тонга, Тринiдад i Тобаго, Турцiя, Фiджi, Швi-Ланка, ЮАР, Ямайка, Японiя. Це, звичайно, не значить, що всi перерахованi країни на практицi застосовують повiшання: бiльшiсть з них, хоч i зберiгають смертну кару у законодавствi, фактично вiдмовились вiд неї. А на практицi лiдерство по повiшанню тримає Пiвденно-Африканська Республiка: тут за перiод 1985 року - перша половина 1988 року було повiшано 537 чоловiк.

КАРА НА ЕЛЕКТИЧНОМУ СТIЛЬЦI.

Вперше вона була введена в США i полягає в наступному: надiйно прив`язавши засудженого до спецiального стiльця, виконавець закрiплює вологi мiднi електроди на його головi i нозi, якi передчасно обриваються для забезпечення тiсного торкання електродiв i шкiри. На короткий промiжок часу пщдається електричний струм великої напруг. Смерть наступає в результатi зупинення серця й паралiча дихання. При карi електрострумом вiдбувається видима руйнуюча дiя, так як обвуглюються внутрiшнi органи; часто пiсля включення рубильнка формально вже мертвi, cтрiманi ремнями,кидаються вперед;можуть мати мiсце дифiкацiї,мочспускання,рвота кров`ю.Свiдки кари завжди вiдмiчають запах паленого м`яса.

Проте як i iншi види покарання,екзекуцiя електричним струмом також не має абсолютної надiйностi.Хоча до цих пiр в США електричний стiлець є найбiльш популярним способом приведення вироку в дiю.

КАРА В ГАЗОВIЙ КАМЕРI.

Цей вид кари застосовується в США ,недивлячись на його явну аналогiю "душегубками" нацистiв. Технологiя кари така. Засудженого прив`язують до крiсла в герметичнiй камерi. На груди закрiплюють статоскоп, з`єднаний з навушниками в сусiдньому примiщеннi для свiдкiв . Його також використовує лiкар для спостереження за ходом кари. В камеру подається газ цианiд, який отруює засудженого при вдиханнi.

ГIЛЬОТИНУВАННЯ /вiдрубування голови/.

Цей вид покарання, будучи в минулому столiттi найпоширенiшим, зараз застосовується тiльки в Саудiвськiй Аравiї, а також закрiплений в законодавствах Йменської Арабської Республiки i Об`єднаних Арабських Емiратiв. Здiйснюється вiн шляхом вдсiчення голови вiд тiла ударом меча. Завдання ката - миттєво досягти гострим лезом спинного мозку. Тут все залежить вiд сили i вмiння палача. Коли Велика Французька революцiя прийшла до iдеї масового терору, з`явилась хронiчна нехватка катiв i необхiднiсть постiйно гострити тупi мечi. Тодi на ешафотi iсторiї з`явився доктор Жозеф Гiльотен /1738 - 1814 рр./ депутат нацiонального збору, котрий винайшов механiзм, вiдсiкуючий голови тяжким лезом /приблизно 160 кг./, падаючий зверху направляючим пазом.

ЕВТАНАЗIЯ /введення смертельної iн`єкцiї/.

Якщо людство ще не дозрiло до вiдмiни смертної кари у всесвiтньому масштабi, то в крайньому разi воно намагається зробити цей процес менш болiсним. Саме тому i з`явилась на свiт iдея введення iн`єкцiї засудженому смертельної речовини. Суть кари полягає в безперервному внутрiшньовенному вливаннi смертельної дози швидкодiючого барбiтурата в комбiнацiї з паралiзуючим хiмiчнм препаратом. В Техасi, в одному з 19 штатiв США, де способом виконання кари являється смертельна iн`єкцiя, використовується комбiнацiя трьох речовин: натрiя теопентала, брому i хлористого калiю.

Крiм цих видiв смертної кари, якi в iсторiї мали назву простi /звичнi/, iснували i квалiфiковаi. До них належали: спалення, четверування, колесування, саджання на кiл, закопування живим у землю, пiдвiшання на гак за ребро, розп`яття, кастрацiя. Слiд додати, що нарiвнi з вищезгаданими видами окарань за злочин використовувались i "екзотичнi" види смертної кари. Вiками смертельна кара з мучеництвом прагнула взяти поверх над злочином. Та i це не допомогло. Так, наприклад, римський iмператор Камiгула примiняв перепилювання людини пилою.

- За царя Iвана Грозного застосовували заливання в горло розплавленого свинцю, кипiння злочинця у маслi, водi чи винi.

- Деякi зразки екзотичних видiв смертної кари дожили i до нашого часу: в Iран в 1987 р. трьох чоловiк стратили, кинувши їх iз скелi.

Цей вид смертi їм запропонували на вибiр: нещаснi вибрали стрибок униз. Отже, як ми бачимо, смертна кара має чимало рiзновидностей, кожна з яких, на мою думку, лишила чорний слiд в iсторiї людства. Ще одним рiзновидом вищої мiри покарання, крiм смертної кари, звичайно, були тiлеснi покарання. Тiлеснi покарання - в експлуататорських державах вид покарання, що полягає в заподiяннi засудженому тiлесного ушкодження або болю.

Тiлеснi покарання широко застосовувались в рабовласницьких та феодальних державах i мали рiзнi види. Зокрема, найпоширенiшими серед них були побиття батогами, рiзками, кончуками, нагаями тощо, "наличкування", нацикування, на шельмуваня, вiдрiзання кiнцiвок рук, нiг, iнодi носа i вуха. На територiї України проiснували аж до I-ї свiтової вiйни. А найбiльшого поширення набули у XVII - XIX ст. Зараз, фактично, тiлеснi покарання в свiтi не застосовуються, проте вони є. Так, у Саудiвськiй Аравiї 2000 р. ампутували правицi за обвинуваченням у злодiйствi. Вiдповiдно до сурових законiв шарiату, таке покарання чекає на кожного, хто зазiхнув на чужу власнiсть. У заявi мiнiстерств внутрiшнiх справ країни сказано, що екскурсiя була здiйснена на Пн. заходi столицi Ель-Рiяд.

Факт смертної кари та тiлесних покарань - це аргументи, на яких побудована моя наукова робота. Проте суть полягає не в тому, щоб показати, що вони дiйсно були i є, а в тому, як ми їх сприймаємо, як вони впливали й впливають на суспiльство i особу зокрема, яку роль вони вiдiгравали для України, i як вони здiйснювали норми нашого спiвiснування, проходячи крiзь призму перiодiв українського державотворення, якi я дослiджував у такому порядку:

- давнi часи /стародавнi держави VII ст. д.н.е. - IX ст. н.е./

- перiод Київської Русi

- перiод Козацької Республiки

- перiод козацько-гетьманської держави /XVII - XVIII ст./

- перiод незалежної, суверенної Української держави.

Отож, ми з вами пронесемося над смутними сторiнками iсторiї України, уявно роздiливши її на вище наведенi часовi етапи. Прораналiзувавши кожен з цих перiодiв, розглянемо становище смертної кари України на сучасному етапi i ставлення народу до неї.


Аналітична частина


Смертна кара та тiлеснi покарання у стародавнiх державах

На територiї України, починаючи з VII ст. до н.е. i зокiнчуючи утворенням Київської Русi, розвивалось декiлька держав. Так, вiд V ст. до н.е. до III ст.н.е. проiснувала така держава, як Скiфiя. Вона займала степову смугу України на пiвнiч вiд Чорного моря. Протягом 3-х розпадiв, а потiм знову об"єдналась, ця держава дещо змiнювала "кордони" своєї територiї. Для Скiфiї були характернi рабовласницькi вiдносини з пережитками первiснообщинного ладу. Подiл скiфських племен на скiфiв царських, скiфiв-орачiв, скiфiв-землеробiв i скiфiв-скотарiв, а також кочовий побут багатьох з них, збереженням патрiархальних звичаїв не могли затримати процес розкладу родового ладу i появу майнової нерiвностi. Приватна власнiсть зосереджувалася передусiм у руках племiнних вождiв i старiйшин племен, їх родин. Решта населення - це вiльнi общинники, якi несли вiйськову службу, сплачували данину i виконували рiзнi повинностi. При розпадi первiснообщинного ладу рабство втратило патрiархальний характер. Посилення експлуатацiї викликало повстання рабiв, що жорстоко придушувалися.

За свiдченням Геродота, повсталих рабiв розпинали на христах.У скiфiв iснувала деспотична царська влада. Однак кандидатура царя i його наступникiв затверджувалася народними зборами. Вони, також Рада старiйшин i племiнних вождiв розв`язували важливi державнi питання, або важливi судовi справи. Правова система грунтувалася головним чином на звичаях, рiшеннях народних зборiв, а також постановах царiв. У кримiнальному правi основними i водночас найпоширенiшими видами покарань були смертна кара, тiлеснi покарання (вiдрубування рук за крадiжку), екзотичнi види покарання та вигнання. Найнебезпечнiшими злочинами вважались злочини проти царя. Каралося не тiльки скоєння злочину, а й замах. Самостiйним злочином була фальшива присяга, що, запереконанням скiфiв, могла спричинити хворбу царя i каралася стратою. Таке ж покарання застосовувалося за порушення звичаїв i вiдступ вiд вiри предкiв. Тяжкими злочинами вважалися вбивство, крадiжка, обмова невинного, перелюб тощо. У скiфiв iснувала кривава помста, за якою батько йшов за сина, племiнник за дядька, дiд за онука. Справи, якi не стосувались царської влади та iнтересiв держави, розглядалися змагальним порядком, але iснував i слiдчий процес для найнебезпечнiших, складних за скоєнням i наслiдками злочинiв. Другою державою, яка iснувала на територiї України, було Боспорське царство найбiльша з античних держав пiвнiчного Причорномор"я. Боспорське царство з центрому Пантiкапеї виникло внаслiдок об"єднання античних мiст-держав на початку V ст. до н.е. (480 р. до н.е.) й об"єднувало територiю Керченського i Таманського пiв-в, а також пiвденне узбережжя Азовського моря до гирла Дону. Ця держава не була суто грецькою, до неї входили i мiсцевi племена. За iсторичним зразком Боспорське царство, як i iншi грецькi колонiї, було рабовласницькою державою, за формою правлiння - аристократичною республiкою.Вищим органом державної влади вважалися народнi збори. Брати участь у них мали право усi чоловiки, якi досягли 25 рокiв. Народнi збори обирали раду мiста, до складу якої входив суд присяжних, а також головний жрець мiста - базилевс, котрий вiдав релiгiйними культами. Рада була постiйно дiючим органом влади, готувала законопроекти, перевiряла кандидатiв на виборнi посади, здiйснювала контроль за виконавчою владою. Номофiлаки контролювали додержання законiв i в разi їх порушення притягували до вiдповiдальностi. Першi 3 ст. н.е. у Боспорськiй державi спостерiгалося прагнення до централiзацiї влади. На чолi держави стояв спадковий цар. Функцiї виконавчої влади здiйснювали призначенi царем придворнi чини: мiнiстр двору, особистий секретар, охоронець царських скарбiв, спальник, управляючий селами. Зокрема, останнiй видав судочинством своєї адмiнiстративної частини. Iнодi сам проводив суди надсвоїми людьми.Боспорське право, як i право скiфської держави та грецьких мiст-колонiй, частина яких увiйшла до складу Боспорського царства, ретельно захищало iнтереси рабовласникiв. Найнебезпечнiшими злочинами вважалися: змова проти життя царя,повстання проти царської влади,державна зрада,вiдносини з полiтичними емiгрантами тощо.За iх вчинення передбачалося смертна кара з конфiскацiєю майна засудженого.Виконання судових рiшень проводилося судовими виконавцями. Ще однiєю державою,яка iснувала на територiї України,i народ якої, вважається, нашим предком,була держава схiдних слов'ян.Вiрнiше не одна держава,їх було де-кiлька.Проте судова система мало чим вiдрiзнялась одна вiд одної. Як i у Скiфiї та Боспорського царства основним покаранням у слов'янських державах була смертна кара. Так, у 4ст., за свiдченням годського iсторика Йордана, жив антський цар Бож, котрому довелося вести тяжкi вiйни з готами (племена схiдних германцiв ), якi претендували на панування у Схiднiй Європi. У 385р. готський король Вiнiта намагався пiдкорити антiв, але зазнав поразки.Трохи пiзнiше йому вдалося захопити Божа у полон. За наказом Вiнiтара вiн був розiп'ятий разом синами i сiмдесятьма своїми прибiчниками. Отже, як ми бачимо, смертна кара та тiлеснi покарання були не просто поширеними видами покарань. Вони були основними покараннями у державах старо давнього часу.

Смертна кара та тiлеснi покарання у перiод Київської Русi

Формування державностi на територiї України вiдбувалось впродовж тривалого iсторичного перiоду у процесi розпаду первiснообщинного ладу схiдних слов'ян, який особливо виявився VI-IXст.,в умовах зародження феодальних вiдносин i переходу вiд первiснообщинного до класового суспiльства. Розвиток феодальних елементiв у суспiльно-економiчному ладi, а також переростання органiв племiнного управлiння в державнi органи влади призвели до перетворення союзiв племен у "княжiння" i "землi" державного зразка, а згодом i у велику могутню державу - Київську Русь, яка стала першим етапом у твореннi української державностi. I саме на цьому етапi можна було б побачити процеси зародження нової, вiдмiнної вiд усiх iнших, судової системи, зачатки ЇЇ правосуддя. Дещо детально щодо судової системи перiоду Київської Русi: суд не був вiдокремлений вiд адмiнiстрацiї. Важливою рисою судово-адмiнiстративного устрою був подiл судочинства на два вiдомства - свiтське та церковне. Найнижчою iнстанцiєю були громадськi (вервнi) суди. Вони складалися з сiльських старшин. Iснував також боярський (феодальний) суд. Пiд його юрисдикцiєю перебували холопи, закупи, рядовичi. На рiшення громадських судiв (боярських окрiм хо лопiв) можна було скаржитися до княжих судiв. Суддею, насамперед ,ставав князь, котрий важливi справи розв'язував разом зi своїми боярами.

Судовi функцiї виконували також представники мiсцевої адмiнiстрацiї - посадники у мiстах i волостелi у волостях. Їх помiчниками були тiуни, вiрники, iншi допомiжнi особи. Наприклад, вiрники збирали кримiнальнi штрафи за вбивство. Судовi функцiї виконували i церковнi органи (митрополит, єпископи, iгумени). Iснував також вотчинний суд - право феодала самому судити залежних вiд нього людей. Судовi повноваження феодала становили невiд'ємну частину його iмунiтетних (лат. immunitas - звiльнення, свобода) прав. Отже, утворення Київської держави супроводжувалось формуванням феодального права. Найдавнiшою його формою були звичаї, що склалися у процесi спiлкування людей, увiйшли у звичку, побут i свiдомiсть певної групи чи всього населення. Звичай став основним засобом регулювання поведiнки та вiдносин мiж людьми у первiснообщинному суспiльствi. З виникненням держави панiвнi класи пристосували деякi звичаї до своїх iнтересiв,санкцiонували та забезпечували їх використання примусовою силою держави.Так виникло звичаєве право,що стало важливою формою права у регулюваннi усiх суспiльних вiдносин. Уже з X столiття з'являється князiвське законодавство.Ще за часiв Олега у договорi з греками 911 року є згадка про приписи "руського закону". Дещо схожий договiр був укладений його сином, князем Iгорем, з вiзантiйським iмператором через 34 роки. Зокрема, у ньому говориться: "...Коли ж трапиться який-небудь злочин вiд грекiв,що перебувають пiд владою царства нашого,то (князi руськi) не мають влади страчувати їх,але за повелiнням царства нашого дiстане вiн (покарання) за те,що вчинив". Якщо хрестиянин уб'є русина або руського хрестиянина,то той,хто вчинив убивство,буде затриманий родичами убитого i нехай (вони) уб'ють його.Коли ж той, хто вчинив цей злочин втече,а вiн буде заможним,то хай вiзьмуть маєток його родичi вбитого,якщо ж той,хто вчинив убивство,бiдний i втече,то його (треба) шукати, поки не виявлять;коли ж вiн буде виявлений,хай буде убитий".

Особливе значення того перiоду мають статути князiв Володимира Великого та Ярослава Мудрого,якi внесли важливi нововведення у фiнансове,сiмейне i кримiнальне право.А основним законом i водночас основою юридичного врегулювання усiх суспiльних вiдносин стала збiрка норм давньоруського права - "Руська Правда". ЇЇ списки входять до складу кормчих книг " Мерила праведного", юридич них збiрок та лiтописiв. "Руська правда" дiйшла до нас в списках 13-18ст.,що складаються з трьох ре дакцiй: Коротку (стародавнi списки Академiчного i Археографiчного 15ст., якi збереглись у складi Новгородського I лiтопису),Розширену(стародавнi списки Синодальний 1282р. i Троцький у складi "Мерила Православного"14ст.),а та кож Скорочену. "Коротка правда" складалося з 4 частин:''Правди Ярослава'',або ''Найдавнiшої правди'', ''Правди Ярославичiв'',або ''Статуту Ярославичiв'',''Покону вiрного''та''Урокамостником''.Цi частини були складенi у рiзний час. Коротка редакцiя вiдобразила у своему текстi еволюцiю давньоруських суспiль них вiдносин 11-13ст. ''Руська правда''включає в себе поряд з нормами феодального права i архаїцькi норми, наближенi до перiоду первiсного строю. В "Правдi Ярослава" збе рiгається,хоч iз значним обмеженням,iнститут кривавої помсти,предметом правового захисту є переважно життя, честь дружинної знатi,недоторканiсть її вiйськового спорядження. Подальший розвиток i удосконалення Руської правди вiдбулося при синах Ярослава та його онука Володимира Мономаха.Саме тодi на з'їздi Узяслава, Всеволода i Святослава Ярославовича був прийнятий ''Устав Ярославовичiв'' (Правда Ярославовичiв) зображуючий норми княжого владарювання.Важливi постановлення Ярославовичiв послiдували пiсля повстання у Киевi 1068-1071рр. ''Правда Ярославовичiв'' збiльшила вiдповiдальнiсть ''общини'' за вбивства княжих дружини, тиунiв, старост, отрокiв та iнших слуг. зроблених на її територiї; прередбачувала тяжкi покарання за пiдпали господарських будiвль, за колективне посягання на майно заможних людей, за умисне псування скота. Пiсла повстання у 1113 р. в Р.П. був включений устав, за яким на протязi 11-13 ст. посилено феодальна захопленiсть смердiв, закупiв, холпiв та iнших. Майже всi норми цього уставу були спрямованi на захист князiвсьокого феодального маєтку, земельної власностi князя тощо. Тут чiтко виражено специфiку феодального права,як права-привiлею,тобто неоднакового пiдходу до захисту iнтересiв рiзних соцiальних груп.Панiвнi класи забезпечувалися правовою охороною значно краще,нiж iншi верстви населення.Так за вбивство селянина чи холопа сплачувався штраф 5 гривень,а за князiвського дружинника-80 гривень. Це засвiдчують статтi 19 i 25 Короткої редакцiї Руська правда по Академiчному списку. Розширена редакцiя ''Руської правди'',куди входять переробленi та доповненi норми її Короткої редакцiї,є пам'ткою розвинутого феодального суспiльства. Її списки (Їх збереглось понад 100) роздiляють на три групи: Синодально-Троїцьку, Пушкiнську i Карамзинську.

Розширена редакцiя всебiчно задовольняла iнтереси феодалiв,захищала їхню власнiсть на землю,закрiплюва безправ'я холопiв,якi перетворювались на крiпакiв, визначала обмеження майнових та особистих прав рiзних категорiй феодально залежного населення.Таким чином в її текстi присвяченi цiлi установи положенню закупiв i холопiв.Ось деякi статтi з них:статтi 56,59,60,61. Розширенiй правдi вiдображена розрозтаюча[збiльшена] роль княжого суду, тенденцiя великої диференцiяцiї покарань,збiльщення штрафiв на користь князя та княжої адмiнiстрацiї з вiдповiдним зменшенням компенсацiй потерпiлим. Прагнучи скасування кривавої помсти,''Руська правда'' звужує сверу її застосування i обмежує месникiв найблищими родичами убитого.При вiдсутностi месникiв вбивця забов'язуеться сплатити штраф(вiри)князю i приватну винаго роду(головництво) родичам убитого. Вiльнi общинники зв'язанi круговою порукою,повиннi були допомагати вбивцi сплачувати вiри.До речi,вiри були рiзнi i сплачувалися залежно вiд статi убитого.Так,наприклад,за убивство жiнки виплачувався половинний штраф (пiввiри).Та коли жiнка була замiжня,то вона користувалася однаковими юридичними правами з чоловiком.Iза вбивство чи образу платилася однакова вира. "Руська Правда захищала здоров'я i честь вiльних представникiв феодального суспiльства,передбачувала грошовi виплати за калiцтва та ображення дiєю. В "Руськiй Правдi" розширеної редакцiї мiститься детально розроблена система покарань за крадiжку у мiстi та сiльськiй мiсцевостi,крадiжки чи умисне псування пасiк i мисливських угiдь,порушення кордонiв земельних володiнь та iнше.Велику увагу придiлено упорядкуванню боргових вiдносин. На основi Розширеної було створено Скорочену редакцiю (найпiзнiшу,яку датують 15 i навiть 17 столiттям),яка є пам'яткою розвинутого феодального права. Збереглась Скорочена редакцiя у двох списках 17 столiття. В її основi лежать звичайне право,княже законодавство,судова практика.Особливу увагу придiлялось кримiнальному та процесуальному праву.За Руською Правдою,понняття злочину практувалося як "обида",незалежно вiд того,чи було це нанесення матерiальної,фiзичної або моральної шкоди.Особливо тяжким злочином вважалося посягання на князiвську владу,яка проявлялася передусiм у повстаннях.Так у 1125-1153 роках Володимирко стратив своїх бояр,бо тi зрадили його. Велику увагу придiляли майновим злочинам:крадiжкам (татьба),пiдпаловi,пошкодженню рухомого майна тощо.До злочинiв проти особи належали вбивство, побої, образа, виривання бороди або вусiв. Суб'єктом злочину могла стати будь-яка людина,крiм холопа.За дiї холопа вiдповiдав його пан.Система покарань була проста i м'яка.Найсерйознiшими покараннями вважалися потiк i розграбування,коли майно злочинця пiдлягало конфiскацiї, а винний виганяється з общини або перетворюється у холопа. Найпоширенiшими були грошовi покарання-вiра i продажа.Перша стягалася на користь князя за вбивство у розмiрi вiд 5 до 80 гривень,а друга-за iншi злочини у розмiрi вiд 3 до 12 гривень. За заподiяне тяжке калiцтво,вбивство зрадливої жiнки стягували пiввiри.Вiдома й так звана дика вiра.Її сплачувала верв,на територїї якої знаходили вбитого,а вбивцю не вдалося розшукати. Смертельна кара,як вид покарання не записана у Руську Правду .Але лiтописний матерiал засвiдчуе її застосування.Зокрема за виступи проти феодальної влади i зраду князя.Так,органiзатори й учасники повстання проти князiвської влади (70 осiб) були страченi через повiшання князем Iзяславом у Києвi 1068р. У 1228-1265рр. дуже строго покарав своїх бояр князь Данило. За злочини, що належали до компетенцiї церковного суду, застосовуваись єпiтiмiї (покаяння), калiчницькi кари (ослiпення, вiдрiзання носа,вух), тюремне ув"язнення. Для прикладу можна навести конфлiкт мiж князем Андрiєм Боголюбовим i його ближчим (сподвижником), Суздальським єпископом Феодором. Конфлiкт вiдбувся з причин не зовсiм зрозумiлих i справа дiйшла до того, що єпископ вiдлучив Андрiя вiд церкви , та закрив усi мiськi храми. у вiдповiдь на це Боголюбов звинуватив Феодора в єресi i у травнi 1169 р. вiдправив єпископа на суд Київського митрополита. Феодор був визнаний винним у вiдступництвi вiд церкви i засуджений на смерть. На Псовiм островi "его осекоша и языкъ урезаша ,яко злодею еєретику и руку правую отсекоша и очи ему выйнять". На розвмток системи покарань Київської держави вiдчутно вплинуло запровадження у нiй християнства. Церква почала застосовувати рiзноманiтнi норми ка нонiчного права, передусiм вiзантiйського, яке виникло на основi римського рабовласницького права, пристосованого до потреб феодального розвитку. Найдавнiшими пам"ятками церковного права були церковнi статути князя Володимира Святославовича про десятини та церковних людей, та князя Ярослава Володимиро вича про церковнi суди. Цi статути збереглися у великiй кiлькостi пiзнiших переробок XIII-XIV ст., але початковi тексти вiдносять до перiоду iснування Київської держави. У їх основi лежать установлення названих київських князiв, де визначалися межi церковної юрисдикцiї стосовно столичної київської митрополiї. Ця обставина, а також те, що законодавцями у статутах були великi київськi князi, а у створеннi Статуту князя Ярослава брав участь київський митрополит Iларiон, зумовило чиннiсть названих статутiв на територiї всiєї Русi. Водночас до їх текстiв вносились новi норми, що вiдображали змiни у взаємо вiдносинах свiтської та церковної влади в окремих князiвствах у процесi розвитку феодальних вiдносин, еволюцiї державного ладу i самiй церковнiй органiзацiї. Грецьке духовенство через церковнi статути розповсюджувало не тiльки релiгiї, а i свої суворi закони Вiзантiйського Номоканона. Так, по церковнiй Пос тановi Ярослава їх баченню пiдлягало: "прелюбодьяние со сторони мужа, насильственноє похищениє девиць, оскорблениє деломь жены великаго боярина, по бои, нанесённие сыномь отцу, острижение головы или бороды..." Данi порушення карались духовною та свiтською владою. Є пiдстави вважати, що i княжа влада карала за цi злочини, але вже за вi зантiйськими законами, тим самим застосовуючи смертну кару та тiлеснi покарання. Тодi, зазвичай, до Постанови додавалось:"а князь казнiть" або "да казнят его волоспельською казню". Духовенство ж жорстокiсть грецьких законiв повнiстю застосовувало "до руськаго життя". Так, новгородський єпископ Лука Жидятя [ XI ст. ] вiдрiзав холопу Дудiку нiс i обидвi руки за те, що той висунув проти нього звинувачення. Вiдповiдно єпископу Феодорцю [ XII ст. ] митрополит звелiв "урезать языкъ, яко злодью и еретику и руку правую отнять, и очи ему вынять зане хулу измолве на Св. Богородицу". Лiтописець повiдомляє, що коли Феодорець був єпископом у Володимирi, "не милостевый быль мучитель: одним голову голову рубилъ, другим глаза выжигалъ, и языкъ выревал, иных распиналъ на стене и мучил немилостёво желая исторгнуть у нихь имение''. Дослiни вважають,що у церковному судi застосовувався,крiм змагального, iнквiзацiйний(слiдчий) процес з усiма його атрибутами,в тому числi й з тортурами (побиттям нагаями, палками, ламанням кiсток фалангiв пальцiв, розтягу ванням тiла на спецiальному приладi, кастрацiя, клеймуванням у щоку i iншi частини тiла та iншi). Найвiдомiшою карою церковного суду було спалення на вогнищi.Так у 1227р., як говорить лiтопис,в Новгородi''изьжогша вохвов четыре''. У 1411р.

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: