Послуга охорони як особливий вид господарської діяльності
Договір на охорону за своїм суб'єктним складом є одностороннім (взаємним), сплатним, консесуальним та безіменним, тобто відповідно до нього у сторін договору виникають взаємні права й обов'язки: у "охорони" — обов'язок забезпечити охорону майна "власника" чи особистої безпеки "особи", а у "власника" чи "особи" — створити необхідні для виконання охороною своїх договірних зобов'язань умови; за послуги охорони проводиться певна оплата і такий договір виникає в момент реальних намірів сторін, недвозначно виражених словами або конклюдентними діями. Консенсуальні договори повинні мати письмову форму.
До безіменного договору договір на охорону, вважаю, можна віднести тому, що в цивільному кодексі та інших законодавчих актах відсутній такий договір під спеціальною назвою.
Проте деякі автори, наприклад Ю.Заїка, до числа іменних відносять договір на охорону, однією із сторін якого є підрозділ Державної служби охорони, оскільки Типовий договір на охорону підрозділами ДСО при МВС України затверджений ГУДСО та зареєстрований в Міністерстві юстиції України [17, с.37].
3. Напрямки вдосконалення правового становища недержавних суб’єктів господарювання в галузі охорони
3.1 Правове регулювання приватної охоронної діяльності як сфери послуг
Особливе місце серед законодавчих та інших правових актів займає Конституція України. В ній вирішені найбільш принципові питання державного та суспільного життя. Значення конституційних приписів полягає у тому, що вони мають по відношенню до усіх правових актів України вищу юридичну силу, є обов'язковими те тільки для громадян та державних органів, але й для тих, хто видає їх.
В останні роки все більше уваги приділяється міжнародним угодам. Серед них особливе місце посідають Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року та Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, схвалений Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року. Він ратифікований і є обов'язковим для виконання на всій території України всіма державними органами.
1 грудня 1999 року на засідання Верховної Ради було внесено три законопроекти: "Про професійну охоронну діяльність", "Про державну службу охорони при Міністерстві Внутрішніх справ" та "Про недержавну охоронну діяльність". Але Сесія ВР прийняла постанову про створення єдиного закону.
1 лютого 2000 року законопроект пройшов перше читання.5 жовтня 2000 р. з доповненнями та виправленнями законопроект не був прийнятий в другому читанні. Розгляд проекту було перенесено на 19 жовтня,але і тоді він прийнятий не був. В той же час робота над законопроектом не преривається, тому що з його прийняттям будуть встановлені законодавчі обмеження на допущення до охоронної діяльності осіб з антисоціальною спрямованістю, будуть визначені легальні джерела фінансування охоронної діяльності. На законодавчому рівні будуть встановлені правила використання силових методів впливу. Праця працівників охорони має бути кваліфікована як праця небезпечна, визначені заходи соціального та правового захисту працівників охорони.
Закон має визначити рівні права та обов’язки працівників державних та недержавних охоронних установ та підприємств, гарантувати українським громадянам,що до роботи в охоронних структурах будуть допущені виключно професіонально підготовлені, перевірені медично та професійно пригодні особи.
З прийняттям на законодавчому рівні будуть врегульовані цивілізовані форми охорони, а також питання її організації,технічного оснащення, використання засобів сигналізації, службових собак, заходів контролю доступу, використання відеосистем нагляду як засобу профілактики правопорушень.
В законопроекті важливою є декларація принципу пріоритету життя людини по відношенню до охороняємого майна,що відповідає гуманістичним цінностям Конституції України.
Підприємництво — досить нове соціально-економічне явище сучасного українського суспільства. Реальним змістом воно наповнилося лише тоді, коли в державі почали змінюватися економічні пріоритети. Поворот економіки в бік ринку дав змогу суб'єктам господарювання повніше використовувати свій потенціал, набагато розширив сферу виробництва продукції, виконання робіт, надання всіляких послуг, змінив методи господарювання, на перший план в процесі господарської діяльності поставив отримання прибутку як її кінцевий результат. Поряд з державними підприємствами, організаціями, установами як суб'єктами господарювання з'явилися численні недержавні підприємства, які зайняли економічну нішу у виробничих галузях, сфері обслуговування. Особливо характерним підприємництво стало для останньої.
Відповідно до чинного законодавства України під підприємництвом розуміється безпосередня самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою одержання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути: громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України "Про власність"; об'єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах угоди про розподіл продукції [14, с.25].
Важливим принципом державного регулювання підприємництва є певні обмеження у здійсненні підприємницької діяльності. Так, підприємництво не може мати місце у видах діяльності, де ставляться підвищені вимоги до безпеки робіт та необхідність централізації функцій управління. Ряд видів підприємницької діяльності, відповідно до чинного законодавства, підлягає обмеженню і може здійснюватися лише певними підприємствами. До таких видів підприємницької діяльності належить діяльність, пов'язана з охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності [3, с.17].
Крім того, певні види господарської, і в тому числі підприємницької, діяльності підлягають ліцензуванню. До видів підприємницької діяльності, які можуть здійснюватися лише після одержання відповідної ліцензії, належить і надання послуг, пов'язаних з охороною державної власності, крім окремих особливо важливих об'єктів, та іншої власності, а також охороною громадян [16, с.45].
Підприємницьке право як таке не виділено в окрему галузь права. Правовідносини, які виникають між суб'єктами підприємницької діяльності, регулюються нормами цивільного, господарського, адміністративного, податкового, фінансового, аграрного та інших галузей права. Успішний розвиток ринкових відносин викликає необхідність створення доктрини підприємницького права. В Україні сьогодні серед учених-юристів ведеться досить широка дискусія щодо змісту нового цивільного та господарського (комерційного) кодексів.
У реально існуючому тепер правовому просторі України підприємницькі відносини більш доцільно розглядати як різновид цивільно-правових відносин, які виникають на підставі договорів. Не становлять винятку і договірні стосунки з надання охоронних послуг. Надання послуг по охороні громадян і власності, як і надання будь-яких послуг, належить до інституту зобов'язального права. Поряд з інститутом права власності він посідає важливе місце в системі цивільного права України. Зобов'язальне право поділяють на дві частини: загальні положення та окремі види зобов'язань. Таким окремим специфічним видом зобов'язань і є надання охоронних послуг.
Зобов'язальні правовідносини, регульовані нормами зобов'язального права, мають відносну автономію в цивільно-правових відносинах. Це обумовлюється тим, що у зобов'язаннях, як у специфічному виді цивільних правовідносин, є ряд юридичних особливостей.
Послуги — це певна діяльність, що не пов'язується зі створенням матеріальної речі, матеріального блага, проте сама по собі породжує відповідне благо, що має споживчу вартість і внаслідок цього стає об'єктом цивільного права. Одним з видів послуг, які надають один одному учасники цивільного обороту, залежно від змісту та суб'єктивного складу, є зобов'язання, спрямовані на надання фактичних послуг. До нього належить і договір на охорону об'єктів, громадян тощо [18, с.76].
Під час здійснення недержавної охоронної діяльності надаються послуги з:
охорони майна фізичних і юридичних осіб, у тому числі у разі його транспортування;
забезпечення особистої безпеки фізичних осіб;
монтажу, ремонту та профілактичного обслуговування систем та засобів охоронної сигналізації, систем гласного аудіоконтролю, відео- та телеспостереження, сертифікованих в установленому порядку, з метою забезпечення заходів охорони та безпеки;
надання консультацій з питань правомірного захисту від протиправних посягань, організації систем майнової безпеки суб'єктів господарювання.
Спеціалізованими підприємствами з надання певного виду охоронних послуг сьогодні в нашій державі є служба інкасації і перевезень цінностей Національного банку України та Державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ України (далі — ДСО при МВС України).
За послугами, які надаються цими службами, першу з них можна віднести до вузькоспеціалізованих підприємств, що здійснюють на договірних засадах інкасацію та охорону при перевезенні цінностей (цінні папери, дорогоцінні метали та камені). Такий вид охоронних послуг, на мою думку, слід виділити окремо, у зв'язку з його особливим правовим статусом — він може надаватися лише силами охорони, озброєної вогнепальною зброєю. Це право сьогодні мають лише спеціальні державні організації, якими є названі вище.
Право надавати послуги по інкасації та охороні грошових знаків має й інша державна спеціальна служба — Служба інкасації, охорони грошових знаків і цінних паперів, що перевозяться ДСО при МВС України.
Слід відмітити, що правове поле в сфері надання послуг по інкасації, охороні грошових знаків, що перевозяться, в Україні до кінця не врегульоване: з одного боку, чинне законодавство не забороняє надавати такі послуги недержавним охоронним підприємствам, - нормативно-правові акти з цього питання мають лише рекомендаційний характер.
Так, у листі НБУ від 25.02.1997 р. № 11-207/37-1360 "Про порядок супроводження цінностей і касирів підприємств" говориться, що здійснення заходів охорони грошових знаків і цінних паперів, які перевозяться, та супроводження касирів підприємств на договірних засадах можуть проводитися службою інкасації та перевезення цінностей Національного банку України або підрозділами Державної служби охорони, яким згідно з чинним законодавством України та нормативними актами Кабінету Міністрів України надано пріоритетне право на проведення зазначених операцій. Але, з іншого боку, як бачимо з цього листа НБУ, інкасація та охорона грошових знаків та цінних паперів, що перевозяться, може проводитися лише належною охороною. Під терміном "належна охорона" слід розуміти наявність у охорони вогнепальної зброї [5, с.56].
У цьому ж аспекті — обсязі надання охоронних послуг, на мою думку, слід і далі розглядати групу державних підприємств, що спеціалізуються на наданні таких послуг. Обсяг надання охоронних послуг у Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ значно ширший, ніж у недержавних охоронних підприємств, і є абсолютним у правовому просторі України. Статтею 7 Закону України "Про міліцію" за міліцією охорони, що є складовою частиною, одним із підрозділів міліції України як єдиної системи органів, що входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, закріплена охоронна функція як одна з її функцій. А відповідно до п. 18 ст. 10 цього Закону до обов'язків міліції, зокрема, належить і охорона на договірних засадах майна громадян, колективного і державного майна, а також майна іноземних юридичних осіб та громадян, осіб без громадянства.
Законодавче бачення терміна "охорона майна громадян, колективного і державного майна, а також майна іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних осіб та громадян, осіб без громадянства" конкретизоване у Положенні про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 р. № 615: здійснення на договірних засадах охорони об'єктів та майна, вантажів, а також грошових знаків і цінних паперів, що перевозяться, інкасації в місцях, не охоплених централізованою службою інкасації і перевезень цінностей Національного банку, забезпечення особистої безпеки фізичних осіб (заходи особистої і майнової безпеки).
Таким чином, для Державної служби охорони при МВС України законодавець не обмежує можливе коло надання охоронних послуг і робить спробу не допускати конкуренції між різними державними організаціями — службою інкасації і перевезень цінностей НБУ та Державною службою охорони при МВС України, в місцях перетину комерційних інтересів на ринку охоронних послуг — інкасації та охороні при перевезенні грошових знаків і цінних паперів.
Друга ознака, за якою можна порівняти державні охоронні організації та недержавні, - це територіальність надання охоронних послуг. Державна служба охорони при МВС України може виконувати свої договірні функції не тільки на території України, а й за її межами, на території зарубіжних держав.
Така діяльність регулюється міжнародними угодами між урядами та правоохоронними органами України та ряду держав. При цьому співробітники охоронних підрозділів керуються законами тих держав, на території яких перебувають, міждержавними й міжурядовими угодами, а також угодами та протоколами про співробітництво між МВС України, ГУДСО при МВС України з відповідними правоохоронними органами та службами охорони цих держав [17, с.46].
Діяльність по наданню охоронних послуг суб'єктами підприємницької діяльності за ліцензіями МВС України на цей вид здійснюється лише в межах України. Законодавче виконання договірних обов'язків на території інших держав для них не регламентовано.
І третя порівняльна ознака — це оснащеність під час надання охоронних послуг. Вона є основним фактором ефективності послуг такого роду, оскільки від цього залежить реальна спроможність "охорони" запобігти протиправним діям проти власності чи особи, які охороняються.
Суб'єкти охоронної діяльності державних форм власності оснащені всіма видами спеціальних засобів активного захисту та вогнепальною зброєю; такі ж суб'єкти недержавної форми власності ніяких спецзасобів мати не можуть.
Сьогодні в Україні існує ще одна державна організація, якій нормативно-правовими актами центральних органів виконавчої влади дозволяється здійснювати надання платних послуг з охорони майна та забезпечення особистої безпеки фізичних осіб. Відповідно до Вказівки МВС України від 17.03.2000 р. № 67 "Про впорядкування надання охоронних послуг органами і підрозділами органів внутрішніх справ, підрозділами внутрішніх військ МВС України" такі послуги можуть надавати органи та підрозділи внутрішніх справ і підрозділи внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ. Обсяг надання охоронних послуг цими суб'єктами охоронної діяльності також не обмежується [4, с.36].
Підсумовуючи сказане, суб'єкти підприємницької діяльності, які надають послуги по охороні власності та громадян, за обсягом надання таких послуг, можна класифікувати на:
- підприємства з абсолютним обсягом надання послуг по охороні власності і громадян; до них відносимо: 1) Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ України; 2) Інші органи і підрозділи внутрішніх справ; 3) Підрозділи внутрішніх військ МВС України;
- підприємства з обмеженим обсягом надання послуг по охороні власності та громадян; до них відносимо будь-які суб'єкти підприємництва, в тому числі і громадян-підприємців, які надають послуги по охороні власності та громадян на підставі ліцензії на надання таких послуг (крім підприємств (підприємців), які мають ліцензію лише на надання послуг по охороні громадян )[16, с.9];
- спеціалізовані підприємства по наданню певного виду охоронних послуг; до них відносимо:
1) службу інкасації і перевезень цінностей Національного банку України;
2) службу інкасації, охорони грошових знаків і цінних паперів, що перевозяться, Державну службу охорони при МВС України;
3) суб'єкти підприємницької діяльності всіх форм власності, які надають послуги по охороні тільки громадян — тобто мають ліцензію на надання послуг по охороні громадян[16, с.58].
Вивчення прав суб'єктів підприємницької діяльності, які надають послуги з охорони власності та громадян, дає можливість стверджувати, що становище на ринку охоронних послуг державних організацій, які спеціалізуються на наданні таких послуг, вигідно відрізняється від становища їх конкурентів з недержавною формою власності: по-перше, обсягом надання охоронних послуг — у державних органів їх обсяг абсолютний; по-друге, територіальністю надання таких послуг — у Державної служби охорони при МВС України право надавати послуги поширюється не лише на територію України, а й за її межі — на території інших держав.
Як уже зазначалося, з цього питання існують міжурядові та міжвідомчі угоди між урядами та правоохоронними органами України та ряду зарубіжних держав.
Недержавні охоронні підприємства таких угод не мають і їх діяльність, відповідно до ліцензій на надання послуг з охорони власності та громадян, поширюється лише на територію України; по-третє — озброєність перших набагато перевищує озброєність недержавних охоронних підприємств, що робить послуги державних органів реально значно ефективнішими, дає можливість припиняти протиправні посягання на об'єкти охорони та їм запобігати.
3.2 Економічні засади здійснення охоронної діяльності
Фінансування охоронної діяльності здійснюється за кошти підприємств, установ, організацій, що утримуються за рахунок Державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, за кошти, одержані від господарської діяльності суб'єктів охоронної діяльності в порядку, передбаченому законодавством.
Охоронна діяльність може здійснюватись за кошти замовників послуг охорони за укладеними цивільно-правовими угодами.
Щодо цін (тарифів) на послуги з охорони об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні за укладеними цивільно-правовими угодами, а також на надання охоронних послуг щодо об'єктів, що утримуються за рахунок Державного бюджету, може здійснюватися державне регулювання.
Державна служба охорони діє на засадах госпрозрахунку і утримується за рахунок коштів, одержаних її підрозділами за організацію і здійснення заходів охорони та безпеки за угодами, укладеними відповідно до законодавства.
Вартість заходів охорони та безпеки визначається виходячи з принципів самоокупності та застосування вільних цін.
За договором охорони суб’єкт охоронної діяльності зобов’язується забезпечити захист особи від протиправних посягань та недоторканість майна, що охороняються. Власник (володілець) такого майна або особа, яку охороняють, зобов’язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки та сплачувати суб’єктові охоронної діяльності встановлену плату. Договір охорони укладається в письмовій формі. У договорі охорони в обов’язковому порядку має бути зазначено об’єкт охорони та спосіб забезпечення його охорони. Договір уважається укладеним після його підписання сторонами, а в разі, якщо стороною договору є юридична особа, скріплення підпису печаткою. Договір охорони є недійсним у разі недотримання зазначених умов. Суб’єкт охоронної діяльності не повинен укладати договори на охорону майна та фізичних осіб, що перевищують його повноваження. Укладення договору із суб’єктами охоронної діяльності, визначеними Кабінетом Міністрів України, на охорону та супроводження товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, є заходом гарантування доставки товару до митниці призначення.
Охорона фізичних осіб, а також охорона майна фізичних і юридичних осіб забезпечуються шляхом:
здійснення контролю за станом майнової безпеки об'єкта охорони;
запобігання загроз особистій безпеці осіб, які охороняються;
реагування, в межах наданих законом повноважень, на протиправні дії та надзвичайні обставини.
Стан майнової безпеки об'єкта охорони контролюється персоналом охорони, в тому числі шляхом запровадження стаціонарних постів охорони, мобільних патрулів (персонал охорони, задіяний до виконання заходів з охорони майна на транспортних засобах), використання систем охоронної сигналізації, а також службових собак. Організаційно-правові підстави для здійснення зазначених заходів узагальнюються у вигляді встановленого суб’єктом господарювання та суб’єктом охоронної діяльності пропускного та/або внутрішньооб’єктового режиму на об’єкті охорони.
Системи охоронної сигналізації відповідно до їх характеристик і цільового призначення використовуються для виявлення осіб, які проникли (намагалися проникнути) на об'єкти охорони, пересуваються по них або залишають їх. Використання систем охоронної сигналізації не повинно порушувати права та свободи фізичних осіб.
Пiдставою для надання конкретного виду платних послуг з охорони об’єктiв, майна та iз забезпечення особистої безпеки фiзичних осiб, що надаються пiдроздiлами Державної служби охорони при МВС України, є договiр з юридичною або фiзичною особою, у якому визначаються порядок надання послуги, зобов’язання сторiн, розмiр та термiни оплати за надану послугу.
Вид охорони при її органiзацiї (мiлiцейська, воєнiзована, сторожова, за допомогою спецiалiзованих пунктiв централiзованої охорони i т. iн.) Державна служба охорони на пiдставi Положення про Державну службу охорони при Мiнiстерствi внутрiшнiх справ, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 10 серпня 1993 року № 615 "Про заходи щодо вдосконалення охорони об’єктiв державної та iнших форм власностi" (iз змiнами), визначає за погодженням з власниками майна або уповноваженими ними органами та громадянами.
Перелiк об’єктiв, що пiдлягають обов’язковiй охоронi пiдроздiлами Державної служби охорони при Мiнiстерствi внутрiшнiх справ України (далi — пiдроздiли ДСО) за договорами, затверджений вищевказаною постановою Кабiнету Мiнiстрiв України.
Визначення розмiрiв цiн на послуги з охорони об’єктiв, що пiдлягають обов’язковiй охоронi пiдроздiлами Державної служби охорони при Мiнiстерствi внутрiшнiх справ України
Розмiр цiни за визначений вид послуг охорони пiдроздiлiв ДСО формується, виходячи з принципiв самоокупностi та вiдповiдно до законодавства України з цiноутворення.
Базою для визначення цiни послуги охорони є розрахунок валових витрат платника податку, безпосередньо пов’язаних iз виконанням послуг охорони за договорами охорони.
При визначеннi валових витрат необхiдно керуватись ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку пiдприємств", iз змiнами i доповненнями.
Згiдно з цим Законом валовими витратами є:
Витрати на оплату працi фiзичним особам, що перебувають у трудових вiдносинах з платником податку (далi — працiвники), якi включають витрати на виплату основної i додаткової заробiтної плати та iнших видiв заохочень i виплат, виходячи з тарифних ставок, у виглядi премiй, заохочень, вiдшкодувань вартостi товарiв (робiт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робiт (послуг) згiдно з договорами цивiльно-правового характеру, будь-якi iншi виплати в грошовiй або натуральнiй формi, встановленi за домовленiстю сторiн.
Внески на соцiальнi заходи: суми зборiв на обов’язкове державне пенсiйне страхування та iншi види загальнообов’язкового (в тому числi державного) соцiального страхування працiвникiв, нарахованi на виплати, зазначенi в пiдпунктi 2.3.1, за ставками та у порядку, встановленому законом.Матерiальнi витрати, у т. ч. на придбання матерiалiв, палива, енергiї, iнструменту, пристроїв, спецiального одягу i взуття, захисних пристроїв та спецiального харчування у випадках, передбачених законодавством, проведення поточного ремонту, технiчний огляд i технiчне обслуговування основних фондiв, що використовуються для надання послуг охорони.
Амортизацiя основних фондiв, що використовуються для надання послуг охорони.
Iншi витрати, зокрема:
передбаченi законодавством витрати, пов’язанi з набором робочої сили, з урахуванням витрат на оплату вартостi проїзду випускникам професiйно-технiчних закладiв освiти i молодим спецiалiстам, якi закiнчили вищi навчальнi заклади, до мiсця роботи, а також для надання їм оплачуваної вiдпустки перед початком роботи;
витрати на перевезення працiвникiв до мiсця роботи i назад у напрямках, що не обслуговуються пасажирським транспортом загального користування, включаючи додатковi витрати на спецiальнi маршрути мiського пасажирського транспорту, органiзованi вiдповiдно до угод, укладених з транспортними пiдприємствами (понад вартiсть, сплачену працiвникам пiдроздiлу ДСО за дiючими тарифами на вiдповiдний вид транспорту або вiднесену за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженнi пiдроздiлу ДСО);
додатковi витрати, пов’язанi з виконанням послуг охорони на вiддалених (гiрських) територiях, у частинi транспортних витрат на перевезення працiвникiв вiд мiсцезнаходження пiдроздiлу ДСО до мiсця роботи i назад, а також витрати на експлуатацiю та утримання об’єктiв на вiддалених (гiрських) територiях, що не компенсуються платою за користування житлом i комунальними послугами;
витрати, пов’язанi з виплатою або нарахуванням вiдсоткiв за борговими зобов’язаннями (у тому числi за будь-якими кредитами, депозитами або у виглядi орендної плати), якщо такi виплати або нарахування здiйснюються у зв’язку з веденням господарської дiяльностi платника податку;
податки, збори, обов’язковi платежi та вiдрахування, передбаченi чинним законодавством, за винятком тих, якi сплачуються з прибутку;
оплата послуг, що надаються стороннiми органiзацiями в управлiннi охоронною дiяльнiстю, якщо штатним розписом, затвердженим ГУДСО при МВС України, не передбаченi вiдповiднi функцiональнi служби;
оплата вартостi лiцензiй та iнших державних дозволiв для провадження господарської дiяльностi;
платежi зi страхування майна, комерцiйного (фiнансового) ризику пiдроздiлiв ДСО, а також передбачених законодавством окремих категорiй працiвникiв, зайнятих безпосередньо на роботах з пiдвищеною небезпекою для життя i здоров’я;
витрати на придбання лiтератури для iнформацiйного забезпечення господарської дiяльностi платника податку, у тому числi з питань законодавства i передплати спецiалiзованих перiодичних видань, проведення аудиту згiдно з чинним законодавством, включаючи проведення добровiльного аудиту за рiшенням платника податку;
витрати на службовi вiдрядження працiвникiв за наявностi пiдтвердних документiв, що засвiдчують вартiсть цих витрат;
оплата послуг за використання та обслуговування технiчних засобiв управлiння, вузлiв зв’язку, обчислювальної технiки, засобiв сигналiзацiї, за тепло, водопостачання, електроенергiю тощо;
витрати на проведення рекламних заходiв стосовно послуг, що надаються пiдроздiлами ДСО. Витрати на органiзацiю прийомiв, презентацiй i свят, придбання i розповсюдження подарункiв, включаючи безоплатне надання послуг з рекламною метою, але не бiльше двох вiдсоткiв вiд оподатковуваного прибутку пiдроздiлiв ДСО — платникiв податку за попереднiй звiтний (податковий) квартал;
витрати на перерахування благодiйних внескiв неприбутковим органiзацiям, визначених вiдповiдно до законодавства в сумах, що не перевищують 4 вiдсоткiв оподатковуваного прибутку пiдроздiлiв ДСО — платникiв податкiв за минулий звiтний перiод (рiк, квартал);суми витрат, не врахованих у минулих звiтних перiодах у зв’язку з допущенням помилок, виявлених у звiтному податковому перiодi в розрахунку податкового зобов’язання.
До цiни послуги охорони, крiм зазначених витрат, включається прибуток для покриття витрат на забезпечення соцiальних гарантiй працiвникам охорони, розвиток власної матерiальної та побутової бази, грошове та господарське забезпечення працiвникiв вищих органiв управлiння, придбання обладнання, капiтальний ремонт примiщень тощо.
Норму прибутку, яка зараховується у цiни на послуги охорони, щорiчно визначає Мiнiстерство внутрiшнiх справ України.
Склад i класифiкацiя витрат, що включаються в собiвартiсть послуг охорони, якi надаються пiдроздiлами ДСО
За характером участi у здiйсненнi охоронної дiяльностi та способiв включення до складу валових витрат послуг охорони витрати подiляються на: прямi, якi безпосередньо пов’язанi з виконанням послуг охорони; непрямi (загальновиробничi), якi пов’язанi з органiзацiєю та управлiнням охоронною дiяльнiстю. Загальновиробничi витрати включаються до статтi "Накладнi витрати".
Прямi витрати подiляються на такi статтi:
прямi матерiальнi витрати;
прямi витрати на оплату працi;
iншi прямi витрати.
До складу прямих матерiальних витрат включається вартiсть основних матерiалiв, використаних у процесi здiйснення охоронної дiяльностi, якi можуть бути безпосередньо вiднесенi до конкретного об’єкта витрат, а саме:
електроматерiали, радiодеталi, датчики, кабельно-провiдникова продукцiя, iнструменти тощо;
придбання малоцiнних та швидкозношуваних предметiв, iнструментiв, пристроїв;
оплата пально-мастильних матерiалiв, газу, води, енергоносiїв усiх видiв тощо;
проведення поточного ремонту, технiчного огляду i технiчного обслуговування власних та орендованих основних засобiв: автотранспорту, пультiв централiзованої охорони, засобiв зв’язку та приладiв охоронно-пожежної сигналiзацiї, що використовуються пiд час здiйснення послуг охорони;
службовi вiдрядження фiзичних осiб, що залученi з метою здiйснення послуг охорони;
оплата вартостi лiцензiй та iнших спецiальних дозволiв на провадження господарської дiяльностi.
До складу прямих витрат на оплату працi включається грошове забезпечення працiвникiв мiлiцiї охорони, заробiтна плата та iншi виплати вiльнонайманим працiвникам охорони, якi не мають спецiальних звань рядового i начальницького складу, залученого для виконання послуг охорони, що можуть бути безпосередньо вiднесенi до конкретного об’єкта витрат.
Умови та порядок грошового забезпечення працiвникiв мiлiцiї охорони визначаються указами Президента України та постановами Кабiнету Мiнiстрiв України.
Вiльнонайманим працiвникам охорони здiйснюється договiрне регулювання заробiтної плати, але не нижче її мiнiмального розмiру, установленого законодавством на пiдставi Галузевої угоди мiж ЦК профспiлки працiвникiв держустанов i Головним управлiнням Державної служби охорони при МВС України та колективних договорiв, укладених на пiдставi Закону України "Про колективнi договори i угоди".
Зазначенi витрати складаються з вiдповiдних витрат на основну та додаткову заробiтну плату працiвникiв охорони, у тому числi:
Фонд основної заробiтної плати: основне грошове утримання працiвникiв мiлiцiї охорони (посадовий оклад, оклад за спецiальне звання рядового i начальницького складу та вiдсоткова надбавка за вислугу рокiв до окладу грошового утримання); заробiтна плата, нарахована за виконану роботу, вiдповiдно до встановлених норм часу, обслуговування, посадових обов’язкiв за тарифними ставками та посадовими окладами вiдповiдно до форм i систем оплати працi, прийнятих у Державнiй службi охорони при МВС України.
Додатковi види заробiтної плати. Додатковi види грошового утримання (заробiтної плати) включають доплати, надбавки, гарантiйнi i компенсацiйнi виплати, передбаченi чинним законодавством, премiї, пов’язанi з виконанням виробничих завдань i функцiй:
доплата за роботу в нiчний час;
надбавка водiям;
доплата за особливi умови служби, квалiфiкацiю, професiйний ризик та виконання особливо важливих завдань;
надбавка за знання та використання в роботi iноземної мови;
доплата суми пенсiї, яка б могла бути нарахована особам, якi мають право на пенсiю за вислугу рокiв згiдно з чинним законодавством i залишенi за згодою та в iнтересах справи на службi;
премiї працiвникам охорони, залученим для здiйснення заходiв охоронної дiяльностi;
матерiальна допомога;
оплата за роботу у вихiднi та святковi (неробочi) днi, в понадурочний час;
суми грошового утримання (заробiтної плати) працiвникам охорони за час їхнього навчання з вiдривом вiд виробництва в системi пiдвищення квалiфiкацiї i перепiдготовки кадрiв;
оплата учбових вiдпусток, наданих працiвникам, якi навчаються у вечiрнiх та заочних вищих i середнiх спецiальних навчальних закладах, для участi в сесiї та складання iспитiв;
оплата щорiчних i додаткових вiдпусток вiдповiдно до законодавства, грошових компенсацiй за невикористану вiдпустку;
виплата вихiдної допомоги при звiльненнi працiвникiв мiлiцiї охорони;
суми вихiдної допомоги, якi виплачуються на перiод працевлаштування працiвникам охорони, звiльненим у зв’язку iз скороченням чисельностi чи лiквiдацiєю пiдроздiлу ДСО;
виплата вiдшкодування шкоди, заподiяної працiвниковi ушкодженням здоров’я;
вартiсть продовольчого пайка (суми грошових компенсацiй) у межах норм, передбачених законодавством для працiвникiв мiлiцiї;
вартiсть безкоштовно наданих предметiв, включаючи формений одяг, обмундирування, спецiальний одяг, взуття, захиснi пристрої, або вiдшкодування витрат працiвникам за придбання ними спецодягу, спецвзуття та iнших засобiв iндивiдуального захисту в разi їх невидачi адмiнiстрацiєю;
iншi передбаченi законодавством надбавки, доплати i виплати, що мають компенсацiйний характер.
До складу iнших прямих витрат включаються всi iншi витрати, пов’язанi з виконанням послуг з охорони, якi можуть бути безпосередньо вiднесенi до конкретного об’єкта витрат, зокрема — внески на соцiальнi заходи (збори на державне соцiальне страхування, державне пенсiйне страхування, державне обов’язкове особисте страхування окремих категорiй працiвникiв, зайнятих безпосередньо на роботах з пiдвищеною небезпекою для життя i здоров’я).
До складу загальновиробничих (накладних) витрат включаються:
Витрати, пов’язанi з управлiнням охоронною дiяльнiстю, зношенням основних засобiв загальногосподарського призначення, витрати на полiпшення органiзацiї охорони, комунальнi та експлуатацiйнi витрати, пов’язанi з обслуговуванням власних i орендованих примiщень, у частинi їх залучення для управлiння охоронною дiяльнiстю та iншi витрати.
Адмiнiстративно-господарськi витрати на основну i додаткову заробiтну плату, включаючи будь-якi види грошових i матерiальних доплат вiдповiдно до штатного розпису та згiдно iз законодавством:
працiвникiв апарату управлiння (керiвникiв пiдроздiлу ДСО, командного складу, спецiалiстiв, службовцiв);
робiтникiв, якi