Постанова В.Р,

тілесне ушкодження без наслідків, за­значених в частині 1 цієї статті, –

карається виправними роботами на строк до ше­сти місяців, або штрафом у розмірі до соро­ка офіційно встановлених мінімальних роз­мі­рів заробітної плати, або громадською доганою.

Стаття 107. Побої і мордування.

Умисне нанесення удару, побоїв або вчинення ін­ших насильницьких дій, які завдали фізичного болю, –

карається виправними роботами на строк до ше­сти місяців, або штрафом у розмірі до соро­ка офіційно встановлених мінімальних роз­мі­рів заробітної плати, або громадською доганою.

Ті самі діяння, що носять характер мордування, –

ка­раються позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 122. Мужолозтво.

Мужолозтво, тобто статеві зносини чоловіка з чо­ло­віком, вчинене з застосуванням фізичного насиль­ства, погрози або використанням безпорадного стану потерпілого, –

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

Те саме діяння, вчинене групою осіб, або щодо не­повнолітнього, або особою, яка раніше вчинила та­кий злочин, –

карається позбавленням волі на строк до вось­ми років.

Стаття 183. Втеча з місця позбавлення волі або з під вар­ти.

Втеча з місця позбавлення волі або з під варти, вчи­нена особою, яка відбуває покарання або перебу­ває в попередньому ув’язненні, –

карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

Ті самі діяння, вчинені повторно або за поперед­нім зговором групою осіб, або поєднані із заволо­дін­ням зброєю чи її використанням, або з насильством, чи способом, небезпечним для життя або здоро­в’я інших осіб, –

караються позбавленням волі на строк від п’я­ти до восьми років.

Стаття 1831. Ухилення від відбування покарання у ви­гляді позбавлення волі.

Ухилення від відбування покарання засудженого, яко­му дозволено короткостроковий виїзд з місця позбав­лення волі, –

караються позбавленням волі на строк до одно­го року.

Стаття 1833. Злісна непокора вимогам адміністрації ви­правно-трудової установи.

Злісна непокора законним вимогам адміністрації ви­правно-трудової установи або інша протидія ад­мі­ністрації у здійсненні її функцій особою, яка від­бу­ває покарання в місцях позбавлення волі, якщо ця осо­ба за порушення вимог режиму відбування покаран­ня піддавалася протягом року стягненню у вигля­ді переведення в приміщення камерного типу (оди­ночну камеру) або переводилася в тюрму, –

караються позбавленням волі на строк до трьох років.

Ті ж дії, вчинені особливо небезпечним рециди­віс­том або особою, засудженою за тяжкий злочин, –

караються позбавленням волі на строк від одно­го року до п’яти років.


Стаття 1834. Незаконна передача заборонених предме­тів особам, яких тримають у виправно-трудових ус­тановах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових і лікувально-виховних профілакторіях.

Прихована від огляду передача або спроба переда­чі будь-яким способом особам, яких тримають у ви­правно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лі­кувально-трудових і лікувально-виховних про­фі­лак­торіях, алкогольних напоїв, лікарських та інших за­собів, що викликають одурманювання, а так само ін­ших заборонених для передачі предметів, вчинена пі­сля накладення адміністративного стягнення за та­кі ж дії, або систематично, або у великих роз­мі­рах, –

карається позбавленням волі на строк до двох ро­ків, або виправними роботами на той же строк, або штрафом у розмірі від п’ятидесяти до ста офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної плати.

Стаття 222. Незаконне носіння, зберігання, придбан­ня, виготовлення і збут вогнестрільної чи холод­ної зброї, бойових припасів та вибухових речовин.

Носіння, зберігання, придбання, виготовлення або збут вогнестрільної зброї (крім гладкоствольної мис­ливської), бойових припасів або вибухових речо­вин без відповідного дозволу –

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.

Особа, яка добровільно здала вогнестрільну зброю, бойові припаси або вибухові речовини, що збе­рігались у неї без відповідного дозволу, звіль­ня­єть­ся від кримінальної відповідальності.

Носіння, виготовлення або збут кинджалів, фін­ських ножів або іншої холодної зброї без від­по­від­но­го дозволу –

караються позбавленням волі на строк до п’я­ти років або виправними роботами на строк до двох років.

Стаття 2291. Незаконне виготовлення, придбання, збе­рігання, перевозка, пересилка або збут наркотичних засобів.

Незаконне виготовлення, придбання, зберігання, пе­ревозка або пересилка з метою збуту, а так само не­законний збут наркотичних засобів –

карається позбавленням волі на строк до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

Ті ж дії, вчинені повторно або за попереднім згово­ром групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 2293–2195 цьо­го Кодексу, або особливо небезпечним рециди­віс­том, а так само якщо предметом цих дій були нар­котичні засоби у великих розмірах, –

караються позбавленням волі на строк від ше­с­ти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 2296. Незаконне виготовлення, придбання, збе­рігання, перевозка або пересилка наркотичних за­собів без мети збуту.

Незаконне виготовлення, придбання, зберігання, пе­ревозка або пересилка наркотичних засобів без ме­ти збуту –

карається позбавленням волі на строк до трьох ро­ків або виправними роботами на строк до двох років.

Ті ж дії, вчинені повторно або особою, яка ра­ні­ше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 2291–2195 і 2299 цього Кодексу, –

караються позбавленням волі на строк до п’я­ти років.

Кримінальний кодекс України


МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ОСІБ, ПОЗБАВЛЕНИХ ВОЛІ

Стаття 72. Підстави і розмір матеріальної від­по­ві­даль­ності осіб, позбавлених волі.

Особи, позбавлені волі, несуть матеріальну від­по­ві­дальність за заподіяні в період відбування покаран­ня матеріальні збитки державі. Якщо збитки спри­­чинені в процесі виконання трудових обо­в’яз­ків, засуджені несуть матеріальну відповідальність в роз­мірі і на підставах, визначених законодавством про працю. В інших випадках збитки від­шко­до­ву­ють­ся в розмірі і на підставах, визначених громадян­ським законодавством.

В разі заподіяння матеріальних збитків злочином, скоєним в період відбуття покарання, від­шко­ду­вання збитків проводиться на загальних засадах.

Стаття 73. Порядок відшкодування матеріальних збит­ків, спричинених позбавленими волі особами.

Матеріальні збитки, заподіяні державі особами, поз­бавленими волі, в період відбування покарання, стя­гуються з їхнього заробітку за постановою началь­ника виправно-трудової установи.

До винесення постанови повинен бути встановле­ний розмір збитків, обставини, за яких вони були за­подіяні, і ступінь вини засудженого в заподіянні зби­тків. В процесі перевірки обов’язково вимага­є­ть­ся його письмове пояснення.

Постанова начальника виправно-трудової устано­ви про відшкодування збитків оголошується засудже­ному під розписку.

Засуджений може оскаржити постанову начальни­ка виправно-трудової установи вищій посадовій осо­бі.

Вища посадова особа може відмінити постанову про відшкодування збитків або зменшити розмір су­ми, що підлягає відшкодуванню.

Невірно утримані суми підлягають поверненню за­судженому і зараховуються на його особистий раху­нок.

Після звільнення засудженого від покарання збит­ки, не відшкодовані в період відбуття покарання, можуть бути відшкодовані за рішенням суду в ус­тановленому законом порядку.

Виправно-трудовий кодекс України

ПЕРЕЛІК ПРЕДМЕТІВ І РЕЧЕЙ,
ЯКІ МОЖУТЬ МАТИ ПРИ СОБІ ЗАСУДЖЕНІ

  1. Одяг, головні убор и, взуття та постільні речі вста­новленого для засуджених зразка за встано­в­леними нормами.

  2. Натільна білизна (тепла та проста) – не більше двох комплектів.

  3. Панчохи, шкарпетки, рукавиці, рукавички – не біль­ше двох пар; шарф, носові хусточки, поясні ре­мені, нитки та вироби з них.

  4. Тапочки кімнатні або спортивні – одна пара.

  5. Дзеркало, бритва електрична або механічна чи без­печна з касетними голівками, годинник ручний або кишеньковий із некоштовних металів.

  6. Туалетне приладдя (туалетне, господарське мило, зубна щітка, зубний порошок, гребінець, кре­ми до та після гоління, вазелін, шампунь).

  7. Кухоль та ложка.

  8. Милиці, дерев’яні палиці, протези (за дозволом лі­карів).

  9. Підручники і учбове приладдя (для учнів).

  10. Література і періодичні видання, у тому числі ре­лігійного змісту. У тюрмах до 5 книг на кожно­го засудженого.

  11. Письмовий папір, зошити, прості олівці, кулько­ві ручки, чорнила та стержні з мастикою чорного, синього або фіолетового кольорів, конверти, мар­ки, картки.

  12. Шашки, шахи, нарди, доміно (по одному комплек­ту).

  13. Листи, фотокартки, фотоальбоми, копії вироків, су­дових ухвал, квитанції про зберігання речей, гро­шей, коштовностей.

  14. Щітки для одягу та взуття, крем для взуття.

  15. Сірники – не більше 10 пачок, тютюнові вироби – не більше 30 пачок цигарок або махорки фаб­ричної розфасовки, чай – не більше 1 кг.

  16. Спортивний костюм (один).

  17. Натільні хрестики та інші предмети культу, виго­товлені із некоштовних металів.

  18. Електрокип’ятильники побутові промислового ви­готовлення, запальнички та приналежності до них, а у тюрмах – газові разового використан­ня.

Примітки:

Загальна вага предметів і речей, які належать за­суд­женим, у всіх випадках не повинна переважувати 50 кг (з урахуванням тих, що збері­га­ють­ся на складі).

Правила внутрішнього розпорядку, 1997 р.
додаток № 7 до § 17, 29; сторінки 48–49

ПЕРЕЛІК ПРЕДМЕТІВ, ВИРОБІВ І РЕЧОВИН, ЗБЕРІГАННЯ ЯКИХ ЗАСУДЖЕНИМИ ЗАБОРОНЕНО


Предмети, вироби та речовини, вилучені із цивіль­но­го обігу.

Будь-яка холодна та вогнепальна зброя.

Пересувні засоби.

Гроші, цінні речі та цінні папери.

Оптичні прилади.

Наручні та кишенькові годинники з дорогоцінних ме­та­лів.

Будь-які алкогольні напої, духи, одеколон та інші ви­ро­би, що містять спирт.

Наркотичні та лікарські речовини, предмети медицин­ского призначення.

Буль-яка радіоапаратура, за винятком програвачів і ра­діо­динаміків по одному на загін, друкарські машин­ки, розмножувальні прилади.

Ножі, бритви (крім електричних, механічних та безпечних з касетною голівкою) та інші гостроріжу­чі та колючі предмети.

Сокира, молотки та інші інструменти.

Гральні карти.

Фотоапарати, фотоматеріали, хімікати.

Будь-які документи (крім копій вироків і ухвал су­дів, квитанцій на зберігання грошей, речей та цін­но­с­тей).

Топографічні карти, компаси.

Військова та інша форменна одежа, приналежності до неї, а також верхній одяг, головні убори та взуття (за виключенням тапочок) невстановлених зразків.

Кольорові олівці, фарби, копіювальний папір.

Музичні інструменти.

Примітка:
Музичні інструменти, які є у власності засудженого, здаються до складу на зберігання. Користування ни­ми дозволяється у спеціально встановлених примі­щен­нях у час, який встановлено розпорядком дня.


Правила внутрішнього розпорядку, 1997 р.
додаток № 36 до § 17, сторінки 71–72

ПОРЯДОК ОТРИМАННЯ
ПОСИЛОК І ПЕРЕДАЧ

Стаття 41. Отримання засудженими до позбавлення волі посилок і передач.

Засудженим, яких тримають у виправно-тру­до­вих ко­лоніях, дозволяється одержувати протягом року у ко­лоніях загального режиму сім посилок.

§ 26. Порядок одержання засудженими поси­лок і пе­­редач.

1. Засудженим, які відбувають покарання в коло­ні­ях, а також залишеним у тюрмах чи слідчих ізо­ля­то­рах для виконання робіт з господарчого обслугову­вання, дозволяється отримання посилок (передач) у кількості і асортименті, передбачених ст. 41 ВТК Ук­раїни та Правилами внутрішнього розпорядку ви­прав­но-трудових установ МВС України.

Засудженим, незалежно від призначеного їм виду режи­му, дозволяється в рахунок належних їм посилок (пе­редач), у встановленій кількості і асортименті, ку­пувати в магазині установи продукти харчування і пред­мети першої потреби за кошти, зароблені в міс­цях позбавлення волі або одержані за переказами.*

3. Особа, яка доставила передачу, складає та під­пи­­сує заяву у двох примірниках за встановленим зра­зком (додаток 13). Передача та обидва при­мір­ни­ки заяви здаються контролеру. Контро­лер зобо­в’я­за­ний перевірити наявність у за­суд­же­ного права на от­римання передачі, а по­тім в при­сутності особи, яка доставила переда­чу, пере­віряє її за вагою і асорти­ментом, після чо­го прий­має цю передачу, перший при­мірник за­я­ви по­вертає особі, яка її доставила, з осо­­бис­тою від­міткою (підписом) про прийом, ін­ший при­мір­ник прилучається до окремої справи піс­­ля осо­бистої відмітки (підпису) засудженого про одер­­жання передачі. Про кількість передач та осіб, яким вони вручені, контролер щоденно пись­мово ра­портом доповідає черговому поміч­ни­ку начальника виправно-трудової установи.

4. Предмети, продукти харчування, що передбаче­­ні переліком (додаток 5), повертаються особі, яка їх доставила, з зазначенням причин повернен­ня. За фак­тами вилучення у передачах предме­тів, виробів і ре­човин, які могли б бути викори­с­тані засудженим у зло­чинних цілях, у встанов­леному порядку проводяться службові роз­слі­дування.

5. Посилки вагою брутто до 8 кг від підприємств зв’яз­­ку приймаються тільки на адресу тих засуд­же­них, які мають право на їх отримання. Посил­ки, адре­совані засудженим, переведеним в ін­ші місця позбав­лення волі, пересилаються за ра­хунок виправно-трудових установ за місцем їх нового утримання. По­силки, що адресовані засуд­женим, які не мають пра­ва на їх отримання, а також тим, які переведені згід­но встанов­ле­но­го порядку в тюрми за злісне пору­шення ви­мог режиму, звільнилися або померли, по­верта­ю­ться відправникам накладною платнею з при­­міт­кою «підлягає поверненню».

6. Посилки та передачі на адресу осіб, які трима­ю­ть­­ся у приміщеннях камерного типу виправ­но-тру­дових установ загального режиму, не прийма­ються. Передачі для засуджених, яких трима­ють у штраф­них та дисциплінарних ізоляторах, не прийма­ються, а посилки видаються їм після від­буття мі­ри дисциплінарного стягнення.

7. Посилки розкриваються та перевіряються і ог­ля­да­ються контролерами у присутності засудже­них, яким вони адресовані. Огляд і перевірка ре­чей та про­дуктів, що надійшли у посилках, роби­ть­ся за таким же порядком, що і при при­йо­мі передач. Виявле­ні у посилках гроші зараховую­ться на особистий ра­хунок засуджених із стягнен­ням за пересилку за та­рифом поштових пере­казів згідно з Поштовими пра­вилами. Гроші, що заховані замаскованим спосо­бом у поштових від­правленнях, при їх виявленні ви­лучаються і за мотивованою постановою начальни­ка устано­ви, санкціонованою прокурором, оберта­ються, як правило, в прибуток держави у порядку, пе­редбаченому § 30 цих правил. Вмістимість поси­лок реєструється у спеціальній кни­зі (додаток 14).

8. Не раніше, як за місяць до звільнення засудже­ного, який не має на складі особистого одягу та взут­тя цивільного зразку за сезоном, адміні­стра­ція ви­правно-трудових установ може отри­ма­ти для збере­ження такий одяг та взуття, що надійшли поштою або доставлені безпосередньо в установу, які видаю­ть­ся засудженому в день його звільнення. Такі від­правлення не вважа­ю­ться посилкою або передачею.

9. Родичам засуджених або іншим особам, які при­були до виправно-трудових установ з метою пере­дачі засудженим продуктів харчування та предме­тів першої потре­би, адміністрація зобов’язана роз’­яс­нити, що відповідні продукти харчування та пред­ме­ти пер­­шої потреби вони можуть придбати через ма­газин виправно-трудової установи.**

У цьому випадку вказані особи подають заяву в двох примірниках, у якій перераховують кіль­кість та вагу продуктів харчування і предметів пер­шої потре­би, які вони бажають передати засуд­женим. Ці ж осо­би сплачують їх вартість. Піс­ля одержання засуд­женими таких передач пер­­ший примірник заяви вру­чається особам, які оплатили ці передачі, а ін­ший прилучається до окремої справи. Вага передач не повинна пе­ре­вищувати 8 кг.

Виправно-трудовий кодекс України, стаття 41

Правила внутрішнього розпорядку, 1997 р.
§ 26, сторінки 15–16

*) Наказ МВС України № 865 від 22.12.97 р.

**) Наказ МВС України № 865 від 22.12.97 р.

ПОРЯДОК ПРИДБАННЯ ЗАСУДЖЕНИМИ ПРЕДМЕТІВ ХАРЧУВАННЯ І ПРЕДМЕТІВ ПЕРШОЇ ПОТРЕБИ


Стаття 37. Придбання засудженими продуктів харчу­вання і предметів першої потреби.

Засудженим дозволяється купувати за безго­тів­ко­вим розрахунком продукти харчування і пред­мети першої потреби на кошти, зароблені в місцях позбавлення волі, а засудженим чоло­ві­кам віком понад шістдесят років, інвалідам пер­шої та другої груп – також на кошти, одер­жа­ні за переказами.


Стаття 38. Визначення сум грошей для придбання за­судженими продуктів харчування і предметів пер­шої необхідності.

Засудженим дозволяється витрачати на місяць для купівлі продуктів харчування і предметів пер­шої потреби гроші у сумі у виправно-тру­до­вих колоніях загального режиму до ста відсот­ків мінімального розміру заробітної плати (45 гривень).

У разі відсутності злісного порушення режиму від­бування покарання і сумлінного ставлення до праці після відбуття не менш як половини строку покарання засудженим може бути дозволено до­датково витрачати на місяць у виправно-тру­до­­вих колоніях загального режиму гроші в сумі п’ят­десят п’ять відсотків мінімального розміру за­робітної плати (25 гривень).

Засудженим, які перевиконують норми виро­біт­ку, і тим, що працюють на почасових роботах і по господарському обслуговуванню, які зразково виконують встановлені завдання, може бути до­датково дозволено витрачати на місяць гроші в сумі тридцять відсотків мінімального розміру за­робітної плати (13 гривень).


Примітки:

  1. Закон України «Про внесення змін і до­повнень до законодавчих актів України що до вре­гулювання деяких питань, пов’язаних з умо­ва­ми відбування покарання засудженими» від 27.07.1994 року.


  1. Закон України «Про встановлення величини вар­тості межі малозабезпеченності та розміру мі­німальної заробітної плати на 1998 рік». Стаття 2. «...встановлюється розмір мі­німальної за­робітної плати з 1 січня 1998 року – 45 гри­вень».


§ 25. Порядок придбання засудженими продуктів харчування і предметів першої потреби.

У межах сум, встановлених Виправно-трудовим ко­дексом України, засудженим дозволяється купу­вати за безготівковим розрахунком продукти хар­чування і предмети першої потреби на кошти, зароблені у місцях позбавлення волі, а засу­дже­ним чоловікам віком понад шістьдесят ро­ків, інвалідам першої та другої груп – також на ко­ш­ти, одержані за переказами. Асортимент про­дуктів харчування та предметів першої потре­би, що дозволені для продажу засудженим, вста­новлюються переліком (додаток 8).

Засуджені, позбавлені у дисциплінарному поряд­ку права на одержання чергової посилки або пе­редачі і купування продуктів харчування на строк до одного місяця, мають право купувати тіль­ки предмети першої потреби у межах встанов­лених сум.

З метою придбання засудженими продуктів харчу­вання і предметів першої потреби в установах ор­ганізуються магазини або ларьки, які працюють щоденно, за винятком вихідних днів. При цьо­му адміністрація забезпечує, щоб кожний засу­джений мав можливість відвідати магазин або ла­рьок не менше 3–4 разів на місяць. Засуджені від­відують торговельні пункти у час, відведений розпорядком дня.

Із приміщень камерного типу виправно-трудо­вих установ виводити засуджених для придбання продуктів харчування і предметів першої потре­би забороняється. У приміщеннях камерного ти­пу продукти харчування і предмети першої по­треби для засуджених закуповуються спеціа­ль­но призначеними для цього працівниками виправ­но-трудових установ. З цією метою кожному засудженому, який має право на придбання про­дуктів харчування і предметів першої потреби, видаються бланки-заяви (додаток 12), які пі­с­ля заповнення їх засудженими здаються адміні­стра­ції. Працівник, який робить покупку, попере­дньо перевіряє у фінансовій частині або в бух­гал­терії виправно-трудової установи наявність гро­шей на особистому рахунку засудженого. Прид­баний товар видається засудженому під йо­го особистий підпис на заяві. Придбання продук­тів харчування і предметів першої потреби для осіб, яких тримають у приміщеннях камерно­го типу установ по виконанню покарань, прово­дяться два рази на місяць.

Правила внутрішнього розпорядку, 1997 р.
§ 25, сторінки 14–15


Перелік продуктів харчування та предметів першої по­треби, які дозволено купувати засудженим.

  1. Продукти харчування:

Будь-які продукти харчування та тютюнові вироби (за винятком продуктів, які швидко псую­ться, спиртних напоїв та пива, чай – не більше 1 кг, а тютюнові вироби не більше 30 пачок або ма­хорки фабричної розфасовки).

  1. Предмети першої потреби, які дозволено продава­ти засудженим:

    1. Майки, труси, носові хусточки, панчішно-шкар­петні вироби, рукавиці, тапочки кім­нат­ні (спортивні), носки, шарфи.

    2. Господарське і туалетне мило, зубний порошок та паста, крем до та після гоління.

    3. Поліетиленовий посуд, пластмасові футляри для окулярів, мила та зубних щіток.

    4. Кухлі та ложки.

    5. Електричні, механічні бритви, безпечні з касетними голівками.

    6. Гребінці, гребінка, дзеркало, щітки зубні, для одягу та взуття, крем для взуття.

    7. Шахи, шашки, доміно, нарди.

    8. Учбові зошити, поштові конверти, картки, марки, прості олівці, кулькові ручки, чорнила та стержні з мастикою (чорного, синього, фіолетового кольорів).

    9. Сірники не більше 10 пачок, папір для паління.

    10. Спортивні костюми.


Примітка:


Вказаний асортимент продуктів забезпечується у межах, які надаються торговельними фондами на місцях.


Правила внутрішнього розпорядку, 1997 р.
додаток № 8 до § 17, 25; сторінки 49–50


Перелік продуктів харчування і предметів першої по­треби, які можна відсилати засудженим у посилках (передачах) та зберігати при собі.

  1. Продукти харчування:

Будь-які продукти харчування (за винятком тих, що швидко псую­ться, спиртних напоїв та пива) і тютюнові вироби фабричної розфасовки, чай не більше 1 кг у посилці, передачі чи бандеролі, а тютюнових виробів – не більше 30 пачок цигарок або ма­хорки.

  1. Предмети першої потреби:

    1. натільна білизна (тепла і проста) – не більше двох комплектів;

    2. панчохи, шкар­петки, рукавиці – не більше двох комплектів;

    3. шарфи, носові хусточки, нитки та вироби з них;

    4. тапочки кім­нат­ні, спортивне взуття (кеди, на­пів­кеди, тапочки) по 1-й парі;

    5. годинники ручні або кишенькові із некоштов­них металів (1 одиниця);

    6. бритви електричні, механічні, а також безпеч­ні з касетними голівками (1 одиниця);

    7. електрокин’ятильники побутові промислово­го виготовлення (1 одиниця);

    8. туалетне приладдя (мило, зубний порошок чи паста, зубна щітка, гребінець, креми до та після гоління, вазелін, шампунь);

    9. підручники і учбове приладдя, література та періодичні видання, у тому числі релігійного змісту, письмовий папір, зошити, прості олівці, ручки, чорнила, стержні, (з мастикою чорного, синього і фіолетового кольорів), кон­верти, марки, картки;

    10. шахи, шашки, доміно, нарди;

    11. щітки для одежі та взуття, крем для взуття;

    12. спортивні костюми;

    13. сірники не більше 10 пачок.

Примітка:

  1. Засудженим дозволяється направляти копії вироків та ухвал судів.

  2. У бандеролях із продуктів харчування дозволяється направляти сухі кондитерські вироби, предмети першої потреби, зберігати які не заборонено.

  3. Засудженим, які знаходяться у ПКТ, одиночних камерах колоній особливого режиму продаж та зберігання чаю заборонено.

Правила внутрішнього розпорядку, 1997 р.
додаток № 5 до § 17, 26; сторінка 46

МІРИ СТЯГНЕНЬ
ТА ЗАОХОЧЕНЬ


Стаття 65. Міри заохочень, що застосовуються до осіб, позбавлених волі.


За хорошу поведінку і чесне відношення до пра­ці до засуджених можуть застосову­ва­тись слі­ду­ю­чі міри заохочень:


  • оголошення подяки;


  • занесення на дошку передовиків вироб­ництва;


  • нагородження похвальною грамотою;


  • преміювання за кращі показники в робо­ті;


  • дозвіл на одержання додатково однієї по­силки або передачі на рік;

  • надання додатково одного короткостро­кового або дов­гострокового

  • побачення на рік, чи права на од­ні платні те­лефонні розмови трива­лі­стю п’ят­над­цять хвилин;


  • дозвіл додатково витрачати гроші в су­мі до п’ят­над­цяти відсотків міні­маль­ного розміру за­ро­біт­ної плати на купівлю продуктів харчуван­ня і пред­метів першої потреби у святкові дні;


  • дострокове зняття раніше накладеного стяг­нен­ня.


Засуджені, що доказали своє виправлення зразковою по­ведінкою і чесним від­но­шенням до пра­ці, мо­жуть бути у вста­новленому законом по­рядку пред­став­лені до умовно-дострокового звіль­нен­ня або за­мі­ни невідбутої частини по­каран­ня більш м’я­ким по­каранням.

Стаття 67. Міри стягнень, що застосовуються до осіб, позбавлених волі.


За порушення вимог режиму відбування покарання до за­суд­­же­них можуть застосовуватись слідуючі мі­ри стя­гнен­ня:


  • попередження або догана;


  • позачергове чергування по прибиранню при­мі­щень і території місця позбавлення волі;


  1. позбавлення права на одержання чергової посил­ки або передачі і заборона на строк до одно­го мі­ся­ця купувати про­дукти харчування;


  2. скасування покращених умов утриман­ня, перед­ба­чених статтями 38, 39 і 391 цього кодек­су;

  3. поміщення засуджених, що утримуються в ус­та­но­вах по виконанню пока­рань, в штрафний ізо­ля­то­р з виводом або без виводу на ро­боту на строк до п’ят­надцяти діб;


  4. переведення засуджених, що утримуються в ус­та­но­вах по виконанню пока­рань загального, по­си­ле­но­го та суворо­го режиму, в при­мі­щення камерного ти­­пу на строк до шести місяців.


Виправно-трудовий кодекс України, статті 65, 67

Закон України «Про внесення змін і доповнень...» від 27.07.94

ПОРЯДОК НАДАННЯ ЗАСУДЖЕНИМ ПОБАЧЕНЬ

Стаття 39. Побачення і телефонні розмови засуджених до позбавлення волі з рідними.


Засудженим надаються побачення: короткостроко­ві тривалістю до чотирьох годин і довгострокові до трьох діб.

Засудженим один раз на три місяці за наявності тех­нічних можливостей надається право на одні плат­ні телефонні розмови тривалістю п’ят­над­цять хвилин під контролем адміністрації.

Засудженим за їх бажанням дозволяється за­мі­ня­­ти тривалі побачення короткостроковими, а також три­­­­валі та короткострокові – телефонними розмова­ми.

§ 34. Побачення засуджених з родичами і іншими особами.


1. Засудженим згідно з нормами, встановленими Ви­прав­но-трудовим кодексом України, надаються ко­роткострокові і тривалі побачення.

Побачення із засудженими, які тримаються у різ­них виправно-трудових установах, не дозволяються.

2. Короткострокові побачення надаються з рід­ни­ми та іншими особами в присутності представни­ків адміністрації виправно-трудових установ. З ін­ши­ми особами побачення надаються тільки у тих ви­падках, коли, на думку адміністрації, вони не будуть негативно впливати на засудженого.

У разі відмови у наданні побачень на заяві засуд­же­ного або особи, яка бажає з ним зустрітися, робить­ся відмітка про причини відмови.

За бажанням засудженого побачення може бути за­мінено правом міжміської телефонної розмови під кон­тролем адміністрації за наявністю технічної мож­­ливості.

Особам, засудженим до позбавлення волі у виправно-трудових колоніях загального режиму два тривалих побачення замінюється на шість короткострокових. Начальник виправно-трудової установи у винятко­вому випадку з метою виховання може надати корот­кострокове побачення рідним і засудженим, яко­го утримують у приміщенні камерного типу, штрафному або дисциплінарному ізоляторі.

3. Тривалі побачення надаються з правом спіль­но­­го проживання і тільки з близькими родичами, ко­­ло яких встановлене Виправно-трудовим кодексом України.

4. Адміністрація виправно-трудової установи, як пра­вило, звільнює засуджених від роботи на період три­валих побачень з наступним або попереднім від­пра­цюванням цього часу.

5. У разі епідемії, стихійного лиха або інших над­звичайних обставин, що перешкоджають нормаль­ній діяльності виправно-трудових установ, поба­чення можуть бути тимчасово відмінені.

6. Поєднання побачень або роз’єднання одного по­бачення на декілька періодів не дозволяється.

§ 35. Порядок надання і проведення побачень та телефонних розмов.

1. Дозвіл на побачення надається начальником ви­правно-трудової установи або особою, яка його за­міщає, згідно заяви засудженого або особи, яка прибула на побачення. Документами, які засвід­чу­ють особу, що прибула на побачення, а також її родин­ні зв’язки, можуть бути паспорти, посвідчення осо­би, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб.

2. Особи, які прибули на побачення, приймаються начальником установи або його заступником, началь­ником загону або черговим помічником начальни­ка установи. Вони інформуються про поведінку за­судженого і попереджуються про обов’язкове дотри­мання правил поведінки під час побачення, заборону нелегальних передач та про негайне припинен­ня побачень, якщо буде виявлено порушення цих правил.

Гроші, цінні речі, а також предмети, заборонені для використання у виправно-трудових установах, зда­ються на збереження контролеру по проведенню по­бачень під розпис у спеціальному журналі (до­да­ток 2).

При наявності достатніх підстав вбачати, що особа, яка прибула на побачення, умисно передає засудженому предмети, вироби та речовини, збереження яких в умовах місць позбавлення волі заборонено, або одержує від засудженого нелегальним шля­хом заборонені речі, начальник виправно-трудової установи оголошує такій особі про те, що побачення їй буде надано тільки у випадку й згоди на огляд її речей і одягу до і після побачення. Такий огляд проводиться в порядку, встановленому цими Правилами. У випадку виявлення замаскованих від огляду заборо­нених предметів і виявлення особи, яка намагалась передати їх засудженому, вступають в дію прави­ла законів про адміністративні правопорушення.

Якщо особа, яка прибула на побачення, від­мо­вить­ся від огляду речей і одягу, тривале побачення із засудженим їй не дозволяється, але може бути нада­не короткострокове побачення у випадку, коли засуд­жений на це має право.

3. Побачення засудженому дозволяється не біль­ше як з двома дорослими особами, разом з якими мо­жуть бути неповнолітні діти засудженого.

4. Тривалість побачень встановлюється адміні­стра­цією виправно-трудових установ. У всіх випадках короткострокові побачення не можуть тривати мен­ше двох годин, а тривалі – менше доби, якщо на менш коротких строках не наполягають особи, які зна­ходяться на побаченні.

5. На побачення засуджені повинні прибувати в охай­ному вигляді. На період тривалих побачень вида­ється одяг, білизна і взуття зі змінного фонду, який постійно зберігається у контролера по проведен­ню побачень, або одяг цивільного зразку, який при­несли рідні. Засуджені до і після побачень під­ля­га­ють повному обшуку. Їм надається можливість про­носити в кімнати тривалих побачень туалетні і курильні речі.

6. Пронос особам, які прибули на побачення з за­судженими, в кімнату короткострокових побачень будь-яких продуктів або речей не дозволяється.

До кімнат тривалих побачень дозволяється проно­сити продукти харчування (за винятком вино-горілчаних виробів і пива) та одяг цивільного зразку для перевдягання засуджених на період проведен­ня побачень, а також предмети і вироби, збе­рі­ган­ня яких засудженим не заборонено.

Винесення продуктів і речей засудженими із при­мі­щень тривалих побачень забороняється.

Родичам засуджених, які перебувають на три­ва­лих побаченнях, дозволяється виходити за межі ус­та­нови для придбання продуктів харчування та пред­метів першої потреби.*

7. Під час побачень не дозволяється передавати за­судженим або засудженими будь-які предмети, документи, записки, креслення тощо.

Розмова на короткострокових побаченнях ведеться мовою, вибраною особами, які прибули на побачен­ня. Якщо ніхто з представників адміністрації ви­прав­но-трудової установи або військовослужбовців не знають цієї мови, то для контролю за змістом роз­мови може бути запрошений перекладач або ін­ша особа (за винятком), яка володіє цією мовою.

8. У разі порушення встановленого порядку пове­дінки на побаченні, воно негайно припиняється, про що контролер доповідає особі, яка дозволила по­бачення, а у разі її відсутності – черговому по­міч­ни­ку начальника установи, який приймає остаточне рі­шення.


*) Наказ МВС України № 865 від 22.12.97 р.

§ 38. Вирахування строків надання засудженим поба­чень, вручення посилок, передач, бандеролей, і від­правлення ними листів.


1. Перше побачення може бути надане засуджено­му при прибутті до виправно-трудової установи, не­залежно від того, коли він мав останнє побачення у місцях попереднього ув’язнення. При наявності пра­ва на короткострокове і тривале побачення вид пер­шого визначає засуджений.

Наступне побачення надається по закінченню пе­рі­оду, рівного діленню дванадцяти місяців на кіль­кість побачень даного виду, які надаються засудже­ному протягом року.

2. Час, протягом якого побачення, телефонні роз­мо­ви, посилки (передачі), бандеролі засудженим не ви­давались у зв’язку з карантином, стихійним лихом або переведенням виправно-трудових установ на особливий режим, зараховується у строк, по закінченні якого засудженим можуть бути надані ці піль­ги.

3. Засудженим дозволяється одержувати посилки (пе­редачі) при прибутті до виправно-трудової устано­ви, незалежно від того, коли вони одержували посил­ки (передачі) у місцях попереднього ув’язнення. Між попередньою і черговою посилками (пе­ре­да­ча­ми) витримується термін, рівний діленню дванадцяти місяців на загальну кількість посилок (передач), які дозволяється отримувати засудженому протягом ро­ку на даному виді режиму.

Засудженим дозволяється у рахунок чергової посил­ки або передачі виносити після тривалих побачень продукти харчування та предмети першої потре­би у кількості і асортименті, встановленими для по­силок і передач.

4. Засудженим дозволяється одержувати бандеро­лі при прибутті до виправно-трудової установи. Між попередньою і черговою бандеролями витриму­ється строк не менше шести місяців.

5. Засудженим дозволяється відправляти листи при прибутті до виправно-трудової установи.


Примітка: близькими рідними являються мати, бать­ко, чоло­вік, жінка, діти, рідні брати та сестри, ону­ки, дід і баба, усинов­лювачі, усиновлені.

Виправно-трудовий кодекс України, стаття 39

Правила внутрішнього розпорядку, 1997 р.
§ 34, 35, сторінки 19–21; § 38, сторінки 22–23

ПОРЯДОК ОДЕРЖАННЯ ЗАСУДЖЕНИМИ БАНДЕРОЛЕЙ

§ 27. Порядок прийому та вручення засудженим бан­деролей.

1. Засудженим, незалежно від призначеного їм ви­­ду режиму, дозволяється одержання не більше двох бандеролей на рік. При цоьму бандеролі, одержа­ні з книготорговельної мережі за заявами засудже­них, в рахунок чергових не зараховуються.

З бандеролями, що надійшли на адресу засуджених, які вибули до інших виправно-трудових установ, а також тим, що не мають права на їх отримання (крім випадків, передбачених пунктом 3 цього па­раграфу), адміністрація поступає в порядку, визна­ченому § 26 цих Правил.

2. З урахуванням того, що із продуктів харчування згідно з Поштовими правилами, у бандеролях мо­жуть пересилатись тільки сухі кондитерські виро­би, вони підлягають врученню засудженим у повно­му асортименті. Із предметів культурно-по­бу­то­во­го вжитку, що надійшли в бандеролях, засудженим ви­даються такі предмети, зберігання яких їм не забо­ронено.

У разі виявлення у бандеролях заборонених вкла­дів або у випадку перевищення ваги такі бандеролі по­вертаються відправникам накладною платнею.

3. Бандеролі, що адресовані особам, які від­бу­ва­ють дисциплінарне стягнення у штрафних або дисцип­лінарних ізоляторах чи в карцерах, видаються їм тільки після відбуття ними цих стягнень. Сухі кон­дитерські вироби, одержані в бандеролях на адре­су осіб, яких утримують в приміщеннях камерного типу виправно-трудових установ загального, поси­леного і суворого режимів видаються адресатам тіль­ки після відбуття ними міри стягнення.

§

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: