Постанова В.Р,
карається виправними роботами на строк до шести місяців, або штрафом у розмірі до сорока офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної плати, або громадською доганою.
Стаття 107. Побої і мордування.
Умисне нанесення удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю, –
карається виправними роботами на строк до шести місяців, або штрафом у розмірі до сорока офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної плати, або громадською доганою.
Ті самі діяння, що носять характер мордування, –
караються позбавленням волі на строк до трьох років.
Стаття 122. Мужолозтво.
Мужолозтво, тобто статеві зносини чоловіка з чоловіком, вчинене з застосуванням фізичного насильства, погрози або використанням безпорадного стану потерпілого, –
карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
Те саме діяння, вчинене групою осіб, або щодо неповнолітнього, або особою, яка раніше вчинила такий злочин, –
карається позбавленням волі на строк до восьми років.
Стаття 183. Втеча з місця позбавлення волі або з під варти.
Втеча з місця позбавлення волі або з під варти, вчинена особою, яка відбуває покарання або перебуває в попередньому ув’язненні, –
карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.
Ті самі діяння, вчинені повторно або за попереднім зговором групою осіб, або поєднані із заволодінням зброєю чи її використанням, або з насильством, чи способом, небезпечним для життя або здоров’я інших осіб, –
караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.
Стаття 1831. Ухилення від відбування покарання у вигляді позбавлення волі.
Ухилення від відбування покарання засудженого, якому дозволено короткостроковий виїзд з місця позбавлення волі, –
караються позбавленням волі на строк до одного року.
Стаття 1833. Злісна непокора вимогам адміністрації виправно-трудової установи.
Злісна непокора законним вимогам адміністрації виправно-трудової установи або інша протидія адміністрації у здійсненні її функцій особою, яка відбуває покарання в місцях позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання піддавалася протягом року стягненню у вигляді переведення в приміщення камерного типу (одиночну камеру) або переводилася в тюрму, –
караються позбавленням волі на строк до трьох років.
Ті ж дії, вчинені особливо небезпечним рецидивістом або особою, засудженою за тяжкий злочин, –
караються позбавленням волі на строк від одного року до п’яти років.
Стаття 1834. Незаконна передача заборонених предметів особам, яких тримають у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових і лікувально-виховних профілакторіях.
Прихована від огляду передача або спроба передачі будь-яким способом особам, яких тримають у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових і лікувально-виховних профілакторіях, алкогольних напоїв, лікарських та інших засобів, що викликають одурманювання, а так само інших заборонених для передачі предметів, вчинена після накладення адміністративного стягнення за такі ж дії, або систематично, або у великих розмірах, –
карається позбавленням волі на строк до двох років, або виправними роботами на той же строк, або штрафом у розмірі від п’ятидесяти до ста офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної плати.
Стаття 222. Незаконне носіння, зберігання, придбання, виготовлення і збут вогнестрільної чи холодної зброї, бойових припасів та вибухових речовин.
Носіння, зберігання, придбання, виготовлення або збут вогнестрільної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів або вибухових речовин без відповідного дозволу –
караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.
Особа, яка добровільно здала вогнестрільну зброю, бойові припаси або вибухові речовини, що зберігались у неї без відповідного дозволу, звільняється від кримінальної відповідальності.
Носіння, виготовлення або збут кинджалів, фінських ножів або іншої холодної зброї без відповідного дозволу –
караються позбавленням волі на строк до п’яти років або виправними роботами на строк до двох років.
Стаття 2291. Незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевозка, пересилка або збут наркотичних засобів.
Незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевозка або пересилка з метою збуту, а так само незаконний збут наркотичних засобів –
карається позбавленням волі на строк до десяти років з конфіскацією майна або без такої.
Ті ж дії, вчинені повторно або за попереднім зговором групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 2293–2195 цього Кодексу, або особливо небезпечним рецидивістом, а так само якщо предметом цих дій були наркотичні засоби у великих розмірах, –
караються позбавленням волі на строк від шести до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна.
Стаття 2296. Незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевозка або пересилка наркотичних засобів без мети збуту.
Незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевозка або пересилка наркотичних засобів без мети збуту –
карається позбавленням волі на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох років.
Ті ж дії, вчинені повторно або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 2291–2195 і 2299 цього Кодексу, –
караються позбавленням волі на строк до п’яти років.
Кримінальний кодекс України
МАТЕРІАЛЬНА
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ОСІБ,
ПОЗБАВЛЕНИХ
ВОЛІ
Стаття 72. Підстави і розмір матеріальної відповідальності осіб, позбавлених волі.
Особи, позбавлені волі, несуть матеріальну відповідальність за заподіяні в період відбування покарання матеріальні збитки державі. Якщо збитки спричинені в процесі виконання трудових обов’язків, засуджені несуть матеріальну відповідальність в розмірі і на підставах, визначених законодавством про працю. В інших випадках збитки відшкодовуються в розмірі і на підставах, визначених громадянським законодавством.
В разі заподіяння матеріальних збитків злочином, скоєним в період відбуття покарання, відшкодування збитків проводиться на загальних засадах.
Стаття 73. Порядок відшкодування матеріальних збитків, спричинених позбавленими волі особами.
Матеріальні збитки, заподіяні державі особами, позбавленими волі, в період відбування покарання, стягуються з їхнього заробітку за постановою начальника виправно-трудової установи.
До винесення постанови повинен бути встановлений розмір збитків, обставини, за яких вони були заподіяні, і ступінь вини засудженого в заподіянні збитків. В процесі перевірки обов’язково вимагається його письмове пояснення.
Постанова начальника виправно-трудової установи про відшкодування збитків оголошується засудженому під розписку.
Засуджений може оскаржити постанову начальника виправно-трудової установи вищій посадовій особі.
Вища посадова особа може відмінити постанову про відшкодування збитків або зменшити розмір суми, що підлягає відшкодуванню.
Невірно утримані суми підлягають поверненню засудженому і зараховуються на його особистий рахунок.
Після звільнення засудженого від покарання збитки, не відшкодовані в період відбуття покарання, можуть бути відшкодовані за рішенням суду в установленому законом порядку.
Виправно-трудовий кодекс України
ПЕРЕЛІК
ПРЕДМЕТІВ І
РЕЧЕЙ,
ЯКІ МОЖУТЬ
МАТИ ПРИ СОБІ
ЗАСУДЖЕНІ
Одяг, головні убор и, взуття та постільні речі встановленого для засуджених зразка за встановленими нормами.
Натільна білизна (тепла та проста) – не більше двох комплектів.
Панчохи, шкарпетки, рукавиці, рукавички – не більше двох пар; шарф, носові хусточки, поясні ремені, нитки та вироби з них.
Тапочки кімнатні або спортивні – одна пара.
Дзеркало, бритва електрична або механічна чи безпечна з касетними голівками, годинник ручний або кишеньковий із некоштовних металів.
Туалетне приладдя (туалетне, господарське мило, зубна щітка, зубний порошок, гребінець, креми до та після гоління, вазелін, шампунь).
Кухоль та ложка.
Милиці, дерев’яні палиці, протези (за дозволом лікарів).
Підручники і учбове приладдя (для учнів).
Література і періодичні видання, у тому числі релігійного змісту. У тюрмах до 5 книг на кожного засудженого.
Письмовий папір, зошити, прості олівці, кулькові ручки, чорнила та стержні з мастикою чорного, синього або фіолетового кольорів, конверти, марки, картки.
Шашки, шахи, нарди, доміно (по одному комплекту).
Листи, фотокартки, фотоальбоми, копії вироків, судових ухвал, квитанції про зберігання речей, грошей, коштовностей.
Щітки для одягу та взуття, крем для взуття.
Сірники – не більше 10 пачок, тютюнові вироби – не більше 30 пачок цигарок або махорки фабричної розфасовки, чай – не більше 1 кг.
Спортивний костюм (один).
Натільні хрестики та інші предмети культу, виготовлені із некоштовних металів.
Електрокип’ятильники побутові промислового виготовлення, запальнички та приналежності до них, а у тюрмах – газові разового використання.
Примітки:
Загальна вага предметів і речей, які належать засудженим, у всіх випадках не повинна переважувати 50 кг (з урахуванням тих, що зберігаються на складі).
Правила
внутрішнього
розпорядку,
1997 р.
додаток №
7 до §
17, 29; сторінки
48–49
ПЕРЕЛІК ПРЕДМЕТІВ, ВИРОБІВ І РЕЧОВИН, ЗБЕРІГАННЯ ЯКИХ ЗАСУДЖЕНИМИ ЗАБОРОНЕНО
Предмети, вироби та речовини, вилучені із цивільного обігу.
Будь-яка холодна та вогнепальна зброя.
Пересувні засоби.
Гроші, цінні речі та цінні папери.
Оптичні прилади.
Наручні та кишенькові годинники з дорогоцінних металів.
Будь-які алкогольні напої, духи, одеколон та інші вироби, що містять спирт.
Наркотичні та лікарські речовини, предмети медицинского призначення.
Буль-яка радіоапаратура, за винятком програвачів і радіодинаміків по одному на загін, друкарські машинки, розмножувальні прилади.
Ножі, бритви (крім електричних, механічних та безпечних з касетною голівкою) та інші гостроріжучі та колючі предмети.
Сокира, молотки та інші інструменти.
Гральні карти.
Фотоапарати, фотоматеріали, хімікати.
Будь-які документи (крім копій вироків і ухвал судів, квитанцій на зберігання грошей, речей та цінностей).
Топографічні карти, компаси.
Військова та інша форменна одежа, приналежності до неї, а також верхній одяг, головні убори та взуття (за виключенням тапочок) невстановлених зразків.
Кольорові олівці, фарби, копіювальний папір.
Музичні інструменти.
Примітка:
Музичні
інструменти,
які є у власності
засудженого,
здаються до
складу на зберігання.
Користування
ними дозволяється
у спеціально
встановлених
приміщеннях
у час, який
встановлено
розпорядком
дня.
Правила
внутрішнього
розпорядку,
1997 р.
додаток №
36 до §
17, сторінки 71–72
ПОРЯДОК
ОТРИМАННЯ
ПОСИЛОК
І ПЕРЕДАЧ
Стаття 41. Отримання засудженими до позбавлення волі посилок і передач.
Засудженим, яких тримають у виправно-трудових колоніях, дозволяється одержувати протягом року у колоніях загального режиму сім посилок.
§ 26. Порядок одержання засудженими посилок і передач.
1. Засудженим, які відбувають покарання в колоніях, а також залишеним у тюрмах чи слідчих ізоляторах для виконання робіт з господарчого обслуговування, дозволяється отримання посилок (передач) у кількості і асортименті, передбачених ст. 41 ВТК України та Правилами внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ МВС України.
Засудженим, незалежно від призначеного їм виду режиму, дозволяється в рахунок належних їм посилок (передач), у встановленій кількості і асортименті, купувати в магазині установи продукти харчування і предмети першої потреби за кошти, зароблені в місцях позбавлення волі або одержані за переказами.*
3. Особа, яка доставила передачу, складає та підписує заяву у двох примірниках за встановленим зразком (додаток 13). Передача та обидва примірники заяви здаються контролеру. Контролер зобов’язаний перевірити наявність у засудженого права на отримання передачі, а потім в присутності особи, яка доставила передачу, перевіряє її за вагою і асортиментом, після чого приймає цю передачу, перший примірник заяви повертає особі, яка її доставила, з особистою відміткою (підписом) про прийом, інший примірник прилучається до окремої справи після особистої відмітки (підпису) засудженого про одержання передачі. Про кількість передач та осіб, яким вони вручені, контролер щоденно письмово рапортом доповідає черговому помічнику начальника виправно-трудової установи.
4. Предмети, продукти харчування, що передбачені переліком (додаток 5), повертаються особі, яка їх доставила, з зазначенням причин повернення. За фактами вилучення у передачах предметів, виробів і речовин, які могли б бути використані засудженим у злочинних цілях, у встановленому порядку проводяться службові розслідування.
5. Посилки вагою брутто до 8 кг від підприємств зв’язку приймаються тільки на адресу тих засуджених, які мають право на їх отримання. Посилки, адресовані засудженим, переведеним в інші місця позбавлення волі, пересилаються за рахунок виправно-трудових установ за місцем їх нового утримання. Посилки, що адресовані засудженим, які не мають права на їх отримання, а також тим, які переведені згідно встановленого порядку в тюрми за злісне порушення вимог режиму, звільнилися або померли, повертаються відправникам накладною платнею з приміткою «підлягає поверненню».
6. Посилки та передачі на адресу осіб, які тримаються у приміщеннях камерного типу виправно-трудових установ загального режиму, не приймаються. Передачі для засуджених, яких тримають у штрафних та дисциплінарних ізоляторах, не приймаються, а посилки видаються їм після відбуття міри дисциплінарного стягнення.
7. Посилки розкриваються та перевіряються і оглядаються контролерами у присутності засуджених, яким вони адресовані. Огляд і перевірка речей та продуктів, що надійшли у посилках, робиться за таким же порядком, що і при прийомі передач. Виявлені у посилках гроші зараховуються на особистий рахунок засуджених із стягненням за пересилку за тарифом поштових переказів згідно з Поштовими правилами. Гроші, що заховані замаскованим способом у поштових відправленнях, при їх виявленні вилучаються і за мотивованою постановою начальника установи, санкціонованою прокурором, обертаються, як правило, в прибуток держави у порядку, передбаченому § 30 цих правил. Вмістимість посилок реєструється у спеціальній книзі (додаток 14).
8. Не раніше, як за місяць до звільнення засудженого, який не має на складі особистого одягу та взуття цивільного зразку за сезоном, адміністрація виправно-трудових установ може отримати для збереження такий одяг та взуття, що надійшли поштою або доставлені безпосередньо в установу, які видаються засудженому в день його звільнення. Такі відправлення не вважаються посилкою або передачею.
9. Родичам засуджених або іншим особам, які прибули до виправно-трудових установ з метою передачі засудженим продуктів харчування та предметів першої потреби, адміністрація зобов’язана роз’яснити, що відповідні продукти харчування та предмети першої потреби вони можуть придбати через магазин виправно-трудової установи.**
У цьому випадку вказані особи подають заяву в двох примірниках, у якій перераховують кількість та вагу продуктів харчування і предметів першої потреби, які вони бажають передати засудженим. Ці ж особи сплачують їх вартість. Після одержання засудженими таких передач перший примірник заяви вручається особам, які оплатили ці передачі, а інший прилучається до окремої справи. Вага передач не повинна перевищувати 8 кг.
Виправно-трудовий кодекс України, стаття 41
Правила
внутрішнього
розпорядку,
1997 р.
§
26, сторінки 15–16
*) Наказ МВС України № 865 від 22.12.97 р.
**) Наказ МВС України № 865 від 22.12.97 р.
ПОРЯДОК ПРИДБАННЯ ЗАСУДЖЕНИМИ ПРЕДМЕТІВ ХАРЧУВАННЯ І ПРЕДМЕТІВ ПЕРШОЇ ПОТРЕБИ
Стаття 37. Придбання засудженими продуктів харчування і предметів першої потреби.
Засудженим дозволяється купувати за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби на кошти, зароблені в місцях позбавлення волі, а засудженим чоловікам віком понад шістдесят років, інвалідам першої та другої груп – також на кошти, одержані за переказами.
Стаття 38. Визначення сум грошей для придбання засудженими продуктів харчування і предметів першої необхідності.
Засудженим дозволяється витрачати на місяць для купівлі продуктів харчування і предметів першої потреби гроші у сумі у виправно-трудових колоніях загального режиму до ста відсотків мінімального розміру заробітної плати (45 гривень).
У разі відсутності злісного порушення режиму відбування покарання і сумлінного ставлення до праці після відбуття не менш як половини строку покарання засудженим може бути дозволено додатково витрачати на місяць у виправно-трудових колоніях загального режиму гроші в сумі п’ятдесят п’ять відсотків мінімального розміру заробітної плати (25 гривень).
Засудженим, які перевиконують норми виробітку, і тим, що працюють на почасових роботах і по господарському обслуговуванню, які зразково виконують встановлені завдання, може бути додатково дозволено витрачати на місяць гроші в сумі тридцять відсотків мінімального розміру заробітної плати (13 гривень).
Примітки:
Закон України «Про внесення змін і доповнень до законодавчих актів України що до врегулювання деяких питань, пов’язаних з умовами відбування покарання засудженими» від 27.07.1994 року.
Закон України «Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченності та розміру мінімальної заробітної плати на 1998 рік». Стаття 2. «...встановлюється розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 1998 року – 45 гривень».
§ 25. Порядок придбання засудженими продуктів харчування і предметів першої потреби.
У межах сум, встановлених Виправно-трудовим кодексом України, засудженим дозволяється купувати за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби на кошти, зароблені у місцях позбавлення волі, а засудженим чоловікам віком понад шістьдесят років, інвалідам першої та другої груп – також на кошти, одержані за переказами. Асортимент продуктів харчування та предметів першої потреби, що дозволені для продажу засудженим, встановлюються переліком (додаток 8).
Засуджені, позбавлені у дисциплінарному порядку права на одержання чергової посилки або передачі і купування продуктів харчування на строк до одного місяця, мають право купувати тільки предмети першої потреби у межах встановлених сум.
З метою придбання засудженими продуктів харчування і предметів першої потреби в установах організуються магазини або ларьки, які працюють щоденно, за винятком вихідних днів. При цьому адміністрація забезпечує, щоб кожний засуджений мав можливість відвідати магазин або ларьок не менше 3–4 разів на місяць. Засуджені відвідують торговельні пункти у час, відведений розпорядком дня.
Із приміщень камерного типу виправно-трудових установ виводити засуджених для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби забороняється. У приміщеннях камерного типу продукти харчування і предмети першої потреби для засуджених закуповуються спеціально призначеними для цього працівниками виправно-трудових установ. З цією метою кожному засудженому, який має право на придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, видаються бланки-заяви (додаток 12), які після заповнення їх засудженими здаються адміністрації. Працівник, який робить покупку, попередньо перевіряє у фінансовій частині або в бухгалтерії виправно-трудової установи наявність грошей на особистому рахунку засудженого. Придбаний товар видається засудженому під його особистий підпис на заяві. Придбання продуктів харчування і предметів першої потреби для осіб, яких тримають у приміщеннях камерного типу установ по виконанню покарань, проводяться два рази на місяць.
Правила
внутрішнього
розпорядку,
1997 р.
§
25, сторінки 14–15
Перелік продуктів харчування та предметів першої потреби, які дозволено купувати засудженим.
Продукти харчування:
Будь-які продукти харчування та тютюнові вироби (за винятком продуктів, які швидко псуються, спиртних напоїв та пива, чай – не більше 1 кг, а тютюнові вироби не більше 30 пачок або махорки фабричної розфасовки).
Предмети першої потреби, які дозволено продавати засудженим:
Майки, труси, носові хусточки, панчішно-шкарпетні вироби, рукавиці, тапочки кімнатні (спортивні), носки, шарфи.
Господарське і туалетне мило, зубний порошок та паста, крем до та після гоління.
Поліетиленовий посуд, пластмасові футляри для окулярів, мила та зубних щіток.
Кухлі та ложки.
Електричні, механічні бритви, безпечні з касетними голівками.
Гребінці, гребінка, дзеркало, щітки зубні, для одягу та взуття, крем для взуття.
Шахи, шашки, доміно, нарди.
Учбові зошити, поштові конверти, картки, марки, прості олівці, кулькові ручки, чорнила та стержні з мастикою (чорного, синього, фіолетового кольорів).
Сірники не більше 10 пачок, папір для паління.
Спортивні костюми.
Примітка:
Вказаний асортимент продуктів забезпечується у межах, які надаються торговельними фондами на місцях.
Правила
внутрішнього
розпорядку,
1997 р.
додаток №
8 до §
17, 25; сторінки
49–50
Перелік продуктів харчування і предметів першої потреби, які можна відсилати засудженим у посилках (передачах) та зберігати при собі.
Продукти харчування:
Будь-які продукти харчування (за винятком тих, що швидко псуються, спиртних напоїв та пива) і тютюнові вироби фабричної розфасовки, чай не більше 1 кг у посилці, передачі чи бандеролі, а тютюнових виробів – не більше 30 пачок цигарок або махорки.
Предмети першої потреби:
натільна білизна (тепла і проста) – не більше двох комплектів;
панчохи, шкарпетки, рукавиці – не більше двох комплектів;
шарфи, носові хусточки, нитки та вироби з них;
тапочки кімнатні, спортивне взуття (кеди, напівкеди, тапочки) по 1-й парі;
годинники ручні або кишенькові із некоштовних металів (1 одиниця);
бритви електричні, механічні, а також безпечні з касетними голівками (1 одиниця);
електрокин’ятильники побутові промислового виготовлення (1 одиниця);
туалетне приладдя (мило, зубний порошок чи паста, зубна щітка, гребінець, креми до та після гоління, вазелін, шампунь);
підручники і учбове приладдя, література та періодичні видання, у тому числі релігійного змісту, письмовий папір, зошити, прості олівці, ручки, чорнила, стержні, (з мастикою чорного, синього і фіолетового кольорів), конверти, марки, картки;
шахи, шашки, доміно, нарди;
щітки для одежі та взуття, крем для взуття;
спортивні костюми;
сірники не більше 10 пачок.
Примітка:
Засудженим дозволяється направляти копії вироків та ухвал судів.
У бандеролях із продуктів харчування дозволяється направляти сухі кондитерські вироби, предмети першої потреби, зберігати які не заборонено.
Засудженим, які знаходяться у ПКТ, одиночних камерах колоній особливого режиму продаж та зберігання чаю заборонено.
Правила
внутрішнього
розпорядку,
1997 р.
додаток №
5 до §
17, 26; сторінка 46
МІРИ СТЯГНЕНЬ
ТА
ЗАОХОЧЕНЬ
Стаття 65. Міри заохочень, що застосовуються до осіб, позбавлених волі.
За хорошу поведінку і чесне відношення до праці до засуджених можуть застосовуватись слідуючі міри заохочень:
оголошення подяки;
занесення на дошку передовиків виробництва;
нагородження похвальною грамотою;
преміювання за кращі показники в роботі;
дозвіл на одержання додатково однієї посилки або передачі на рік;
надання додатково одного короткострокового або довгострокового
побачення на рік, чи права на одні платні телефонні розмови тривалістю п’ятнадцять хвилин;
дозвіл додатково витрачати гроші в сумі до п’ятнадцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати на купівлю продуктів харчування і предметів першої потреби у святкові дні;
дострокове зняття раніше накладеного стягнення.
Засуджені, що доказали своє виправлення зразковою поведінкою і чесним відношенням до праці, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням.
Стаття 67. Міри стягнень, що застосовуються до осіб, позбавлених волі.
За порушення вимог режиму відбування покарання до засуджених можуть застосовуватись слідуючі міри стягнення:
попередження або догана;
позачергове чергування по прибиранню приміщень і території місця позбавлення волі;
позбавлення права на одержання чергової посилки або передачі і заборона на строк до одного місяця купувати продукти харчування;
скасування покращених умов утримання, передбачених статтями 38, 39 і 391 цього кодексу;
поміщення засуджених, що утримуються в установах по виконанню покарань, в штрафний ізолятор з виводом або без виводу на роботу на строк до п’ятнадцяти діб;
переведення засуджених, що утримуються в установах по виконанню покарань загального, посиленого та суворого режиму, в приміщення камерного типу на строк до шести місяців.
Виправно-трудовий кодекс України, статті 65, 67
Закон України «Про внесення змін і доповнень...» від 27.07.94
ПОРЯДОК НАДАННЯ ЗАСУДЖЕНИМ ПОБАЧЕНЬ
Стаття 39. Побачення і телефонні розмови засуджених до позбавлення волі з рідними.
Засудженим надаються побачення: короткострокові тривалістю до чотирьох годин і довгострокові до трьох діб.
Засудженим один раз на три місяці за наявності технічних можливостей надається право на одні платні телефонні розмови тривалістю п’ятнадцять хвилин під контролем адміністрації.
Засудженим за їх бажанням дозволяється заміняти тривалі побачення короткостроковими, а також тривалі та короткострокові – телефонними розмовами.
§ 34. Побачення засуджених з родичами і іншими особами.
1. Засудженим згідно з нормами, встановленими Виправно-трудовим кодексом України, надаються короткострокові і тривалі побачення.
Побачення із засудженими, які тримаються у різних виправно-трудових установах, не дозволяються.
2. Короткострокові побачення надаються з рідними та іншими особами в присутності представників адміністрації виправно-трудових установ. З іншими особами побачення надаються тільки у тих випадках, коли, на думку адміністрації, вони не будуть негативно впливати на засудженого.
У разі відмови у наданні побачень на заяві засудженого або особи, яка бажає з ним зустрітися, робиться відмітка про причини відмови.
За бажанням засудженого побачення може бути замінено правом міжміської телефонної розмови під контролем адміністрації за наявністю технічної можливості.
Особам, засудженим до позбавлення волі у виправно-трудових колоніях загального режиму два тривалих побачення замінюється на шість короткострокових. Начальник виправно-трудової установи у винятковому випадку з метою виховання може надати короткострокове побачення рідним і засудженим, якого утримують у приміщенні камерного типу, штрафному або дисциплінарному ізоляторі.
3. Тривалі побачення надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами, коло яких встановлене Виправно-трудовим кодексом України.
4. Адміністрація виправно-трудової установи, як правило, звільнює засуджених від роботи на період тривалих побачень з наступним або попереднім відпрацюванням цього часу.
5. У разі епідемії, стихійного лиха або інших надзвичайних обставин, що перешкоджають нормальній діяльності виправно-трудових установ, побачення можуть бути тимчасово відмінені.
6. Поєднання побачень або роз’єднання одного побачення на декілька періодів не дозволяється.
§ 35. Порядок надання і проведення побачень та телефонних розмов.
1. Дозвіл на побачення надається начальником виправно-трудової установи або особою, яка його заміщає, згідно заяви засудженого або особи, яка прибула на побачення. Документами, які засвідчують особу, що прибула на побачення, а також її родинні зв’язки, можуть бути паспорти, посвідчення особи, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб.
2. Особи, які прибули на побачення, приймаються начальником установи або його заступником, начальником загону або черговим помічником начальника установи. Вони інформуються про поведінку засудженого і попереджуються про обов’язкове дотримання правил поведінки під час побачення, заборону нелегальних передач та про негайне припинення побачень, якщо буде виявлено порушення цих правил.
Гроші, цінні речі, а також предмети, заборонені для використання у виправно-трудових установах, здаються на збереження контролеру по проведенню побачень під розпис у спеціальному журналі (додаток 2).
При наявності достатніх підстав вбачати, що особа, яка прибула на побачення, умисно передає засудженому предмети, вироби та речовини, збереження яких в умовах місць позбавлення волі заборонено, або одержує від засудженого нелегальним шляхом заборонені речі, начальник виправно-трудової установи оголошує такій особі про те, що побачення їй буде надано тільки у випадку й згоди на огляд її речей і одягу до і після побачення. Такий огляд проводиться в порядку, встановленому цими Правилами. У випадку виявлення замаскованих від огляду заборонених предметів і виявлення особи, яка намагалась передати їх засудженому, вступають в дію правила законів про адміністративні правопорушення.
Якщо особа, яка прибула на побачення, відмовиться від огляду речей і одягу, тривале побачення із засудженим їй не дозволяється, але може бути надане короткострокове побачення у випадку, коли засуджений на це має право.
3. Побачення засудженому дозволяється не більше як з двома дорослими особами, разом з якими можуть бути неповнолітні діти засудженого.
4. Тривалість побачень встановлюється адміністрацією виправно-трудових установ. У всіх випадках короткострокові побачення не можуть тривати менше двох годин, а тривалі – менше доби, якщо на менш коротких строках не наполягають особи, які знаходяться на побаченні.
5. На побачення засуджені повинні прибувати в охайному вигляді. На період тривалих побачень видається одяг, білизна і взуття зі змінного фонду, який постійно зберігається у контролера по проведенню побачень, або одяг цивільного зразку, який принесли рідні. Засуджені до і після побачень підлягають повному обшуку. Їм надається можливість проносити в кімнати тривалих побачень туалетні і курильні речі.
6. Пронос особам, які прибули на побачення з засудженими, в кімнату короткострокових побачень будь-яких продуктів або речей не дозволяється.
До кімнат тривалих побачень дозволяється проносити продукти харчування (за винятком вино-горілчаних виробів і пива) та одяг цивільного зразку для перевдягання засуджених на період проведення побачень, а також предмети і вироби, зберігання яких засудженим не заборонено.
Винесення продуктів і речей засудженими із приміщень тривалих побачень забороняється.
Родичам засуджених, які перебувають на тривалих побаченнях, дозволяється виходити за межі установи для придбання продуктів харчування та предметів першої потреби.*
7. Під час побачень не дозволяється передавати засудженим або засудженими будь-які предмети, документи, записки, креслення тощо.
Розмова на короткострокових побаченнях ведеться мовою, вибраною особами, які прибули на побачення. Якщо ніхто з представників адміністрації виправно-трудової установи або військовослужбовців не знають цієї мови, то для контролю за змістом розмови може бути запрошений перекладач або інша особа (за винятком), яка володіє цією мовою.
8. У разі порушення встановленого порядку поведінки на побаченні, воно негайно припиняється, про що контролер доповідає особі, яка дозволила побачення, а у разі її відсутності – черговому помічнику начальника установи, який приймає остаточне рішення.
*) Наказ МВС України № 865 від 22.12.97 р.
§ 38. Вирахування строків надання засудженим побачень, вручення посилок, передач, бандеролей, і відправлення ними листів.
1. Перше побачення може бути надане засудженому при прибутті до виправно-трудової установи, незалежно від того, коли він мав останнє побачення у місцях попереднього ув’язнення. При наявності права на короткострокове і тривале побачення вид першого визначає засуджений.
Наступне побачення надається по закінченню періоду, рівного діленню дванадцяти місяців на кількість побачень даного виду, які надаються засудженому протягом року.
2. Час, протягом якого побачення, телефонні розмови, посилки (передачі), бандеролі засудженим не видавались у зв’язку з карантином, стихійним лихом або переведенням виправно-трудових установ на особливий режим, зараховується у строк, по закінченні якого засудженим можуть бути надані ці пільги.
3. Засудженим дозволяється одержувати посилки (передачі) при прибутті до виправно-трудової установи, незалежно від того, коли вони одержували посилки (передачі) у місцях попереднього ув’язнення. Між попередньою і черговою посилками (передачами) витримується термін, рівний діленню дванадцяти місяців на загальну кількість посилок (передач), які дозволяється отримувати засудженому протягом року на даному виді режиму.
Засудженим дозволяється у рахунок чергової посилки або передачі виносити після тривалих побачень продукти харчування та предмети першої потреби у кількості і асортименті, встановленими для посилок і передач.
4. Засудженим дозволяється одержувати бандеролі при прибутті до виправно-трудової установи. Між попередньою і черговою бандеролями витримується строк не менше шести місяців.
5. Засудженим дозволяється відправляти листи при прибутті до виправно-трудової установи.
Примітка: близькими рідними являються мати, батько, чоловік, жінка, діти, рідні брати та сестри, онуки, дід і баба, усиновлювачі, усиновлені.
Виправно-трудовий кодекс України, стаття 39
Правила
внутрішнього
розпорядку,
1997 р.
§
34, 35, сторінки
19–21; § 38,
сторінки 22–23
ПОРЯДОК ОДЕРЖАННЯ ЗАСУДЖЕНИМИ БАНДЕРОЛЕЙ
§ 27. Порядок прийому та вручення засудженим бандеролей.
1. Засудженим, незалежно від призначеного їм виду режиму, дозволяється одержання не більше двох бандеролей на рік. При цоьму бандеролі, одержані з книготорговельної мережі за заявами засуджених, в рахунок чергових не зараховуються.
З бандеролями, що надійшли на адресу засуджених, які вибули до інших виправно-трудових установ, а також тим, що не мають права на їх отримання (крім випадків, передбачених пунктом 3 цього параграфу), адміністрація поступає в порядку, визначеному § 26 цих Правил.
2. З урахуванням того, що із продуктів харчування згідно з Поштовими правилами, у бандеролях можуть пересилатись тільки сухі кондитерські вироби, вони підлягають врученню засудженим у повному асортименті. Із предметів культурно-побутового вжитку, що надійшли в бандеролях, засудженим видаються такі предмети, зберігання яких їм не заборонено.
У разі виявлення у бандеролях заборонених вкладів або у випадку перевищення ваги такі бандеролі повертаються відправникам накладною платнею.
3. Бандеролі, що адресовані особам, які відбувають дисциплінарне стягнення у штрафних або дисциплінарних ізоляторах чи в карцерах, видаються їм тільки після відбуття ними цих стягнень. Сухі кондитерські вироби, одержані в бандеролях на адресу осіб, яких утримують в приміщеннях камерного типу виправно-трудових установ загального, посиленого і суворого режимів видаються адресатам тільки після відбуття ними міри стягнення.
§