Xreferat.com » Рефераты по государству и праву » Питання з екзамену Господарське право

Питання з екзамену Господарське право

Реєстру суб'єктів підприємницькоїдіяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію


24)Особливості держ реєстрації субєктів підприємницької діяльності з іноземними елементами. Іноземна юридична особа відповідним документом засвідчує свою реєстрацію у країні місцезнаходження (витяг із торгівельного, банківського або судового реєстру тощо). Цей документ повинен бути засвідчений згідно із законодавством країни його видачі, перекладений українською мовою та легалізований у консульській установі України, якщо міжнародними договорами, у яких бере участь Україна, не передбачено інше. Зазначений документ може бути також засвідчено у посольстві відповідної держави в Україні та легалізовано в МЗС.


25 Перереєстрація субєктів підприємницької діяльності.У разі зміни назви, організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності, а також форми власності суб'єкти підприємницької діяльності у місячний термін з моменту настаннязазначених змін зобов'язані подати документи для перереєстрації. Перереєстрація суб'єкта підприємницької діяльностіпроводиться в порядку, встановленому для його реєстрації. У разі перереєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, що визначається правонаступником підприємства, приватизованого як цілісний майновий комплекс, подається документ, який засвідчуєправо власності на зазначений об'єкт. Суб'єкт підприємницької діяльності має право відкривати свої філії (відділення), представництва без створення юридичної особи.Відкриття вказаних підрозділів не потребує їх державної реєстрації. Суб'єкт підприємницької діяльності повідомляє провідкриття філії (відділення), представництва орган державноїреєстрації шляхом внесення додаткової інформації в свою реєстраційну картку. У разі зміни свого місцезнаходження суб'єкт підприємницькоїдіяльності в семиденний термін повинен повідомити про це органдержавної реєстрації.


26) Скасування державної реєстрації субєктів підприємництва. Скасування державної реєстрації здійснюється за заявою власника або уповноважених ним органів чи за особистою заявою підприємця-громадянина, а також на підставі рішення суду (арбітражного суду) в разі: визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству,установчих документів; здійснення діяльності, що суперечить установчим документам та законодавству України; несвоєчасного повідомлення суб'єктом підприємницької діяльності про зміну його назви, організаційної форми, формивласності та місцезнаходження; визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом (увипадках, передбачених законодавством); неподання протягом року до органів державної податковоїслужби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності згідно з законодавством. Скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницькоїдіяльності здійснюється органом державної реєстрації за наявності ліквідаційного балансу, та інших документів, що підтверджують проведення заходів щодо ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності як юридичної особи, шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності. Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єктапідприємницької діяльності статусу юридичної особи і є підставоюдля виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств іорганізацій України.


27)Припинення діяльності субєктів підприємницької діяльності. Припинення підприємницької діяльності Діяльність підприємця припиняється: з власної ініціативи підприємця; на підставі рішення суду або арбітражного суду у випадках,передбачених законодавством України; у разі закінчення строку дії ліцензії або її анулювання; на інших підставах, передбачених законодавчими актами України.


28.Правове регулюванн пiдприємницькоi дiяльностi .Пiдприемництво-самостiйна iнiцiатива, систематична, на власний ризик дi-ть по в-ву про-цii ,виконанню робiт ,послуг , заняття торгiею з метою одержання прибутку.

Iснують обмеж 2 рiвнiв. 1р -забороняеться займатися дiяльнiстю всiм особам указаним в законодавствi: дiяльнiсть пов’язана з обiгом наркотичних засобiв, психотропних речовин . 2 р- здiйснюеться зi спецiальнлго дозволу держави ( лiцензii):пошук та експлуатацiя родовищ корисних копалин; виготовлення та реалiзацiя медикаментiв та хiмiчних речовин ; виготовлення пива та вина , тютюнових виробiв. Лiцензii видаються Каб Мiном Укр або уповноваженим ним органом у строк не бiльше 30 днiв з дня одержаання заяви. Вiдмова у видачi лiцензii видаеться у той же строк у письмовiй формi. Спори про вiдмову видати дозвiл ( лiцензiю) розглядае суд або арбiтражний суд . Пiдпр-во здiйснюеться на основi принципiв : вiльний вибiр видiв дi-тi , органiзацiйних форм ; добровiльне


36. Правовий статус майна підприэмств

Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в

самостійному балансі підприємства. Майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності або повного господарського відання.. Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, державне підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства. Відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі, за конкурсом, на аукціонах) у порядку, що визначається Фондом державного майна України. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти направляються виключно на інвестиції. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від роздержавлення і приватизації власності; придбання майна іншого підприємства, організації; безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; інші джерела, не заборонені законодавчими актами України. Підприємство, якщо інше не передбачено чинним законодавством та його статутом, має право продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу. Підприємству надається право, якщо інше не передбачено чинним законодавством та його статутом, продавати, передавати безоплатно, обмінювати, здавати в оренду громадянам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, за винятком тих, які відповідно до законодавчих актів України не можуть бути в їх власності. Безоплатна передача і надання підприємствами матеріальних цінностей громадянам здійснюються з дозволу власника або уповноваженого ним органу, крім випадків, передбачених законодавством України.


38. Правовий статус майна акціонерних товариств.

АТ визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства. Товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах не заборонених законом. (Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матер цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді.)

Вищим органом АТ є загальні збори товариства. Виконавчим органом є правління, яким керує голова правління (обирається згідно із статутом АТ).

В разі ліквідації АТ: грошові кошти, що належать товариству, включаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунку по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, та виконання зобов’язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством та іншими кредиторами, розподіляються між учасниками товариства у порядку і на умовах передбачених Законом "Про господ товариства" та установчими документами, у шестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію. Майно передане товариству учасниками у користування, повертається у натуральній формі без винагороди.


39. Правовий статус майна товариства з обмеженою відповідальністю. Майно ТОВ створюється за рахунок вкладів учасників, які несуть відповідальність лише в межах їх вкладів. Товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах не заборонених законом. (Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матер цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді.)

Вищим органом є збори учасників. Також створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх вкладу.

У разі ліквідації: грошові кошти, що належать товариству, включаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунку по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, та виконання зобов’язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляються між учасниками товариства у порядку і на умовах передбачених Законом "Про господ товариства" та установчими документами, у шестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію. Майно передане товариству учасниками у користування, повертається у натуральній формі без винагороди. У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості товариства його грошові кошти не підлягають розподілу між учасниками до вирішення цього спору або до одержання кредиторами відповідних гарантій.

40. Правовий статус майна товариства з додатковою відповідальністю.

Майно формується за рахунок вкладів учасників, які відповідають за боргами ТДВ своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум — додатково належним їм майонм в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника. Товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах не заборонених законом. (Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матер цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді.)

Вищим органом є збори учасників. Також створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх вкладу.

У разі ліквідації: грошові кошти, що належать товариству, включаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунку по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, та виконання зобов’язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляються між учасниками товариства у порядку і на умовах передбачених Законом "Про господ товариства" та установчими документами, у шестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію. Майно передане товариству учасниками у користування, повертається у натуральній формі без винагороди. У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості товариства його грошові кошти не підлягають розподілу між учасниками до вирішення цього спору або до одержання кредиторами відповідних гарантій.

41. Правовий статус майна товариства з повною відповідальністю.

Майно ТПВ формується за рахунок вкладів всіх учасників, які займаються спільною підпр діяльністю і несуть відповідальність за зобов’язанями товариства усім своїм майном. Товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах не заборонених законом. (Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матер цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді.)

Ведення справ повного ТПВ здійснюється за загальною згодою всіх учасників. Можуть виділятися одна чи декілька осіб, які виступають від імені товариства (це передбачається в установчому договорі).

Якщо при ліквідації ТПВ виявиться , що наявного майна не вистачає для сплати всіх боргів, за товариство несуть відповідальність його учасники всім своїм майном. Учасник відповідає за борги незалежно від того, виникли вони після чи до його вступу у товариство. Учасник, що сплатить всі борги товариства може вимагати у решти учасників, що несуть перед ним відповідальність, їх сплати пропорційно частці кожного з них у майні товариства.

42. Правовий статус майна командитних підприємств.

Майно КТ формується за рахунок вкладів учасників, які здійснюють від імені товариства підпр діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном та вкладу одного чи більше учасників, відповідальність яких обмежується розміром цього вкладу у майно. (Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матер цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді.) Товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах не заборонених законом.

Управління справами КТ здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю. Вкладник КТ відповідає за борги товариства, які виникли до його вступу у товариство, перед третіми особами в тому ж порядку, як і інші.

Якщо КТ ліквідується без перетворення його в інший вид господ товариства то: грошові кошти, що належать товариству, включаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунку по оплаті праці найманих працівників та виконання зобов’язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами у першу чергу розподіляються між вкладниками для повернення їм їх вкладів, а потім між учасниками з повною відповідальністю у порядку і на умовах передбачених Законом "Про господ товариства" та установчими договором. Якщо коштів недостатньо для повного повернення вкладникам їх коштів, то вони розподіляються відповідно до долі кожного вкладника у майні товариства.


43. Державне управління якістю продукції...Підприємства, установи, організації та громадяни можуть возити з-за кордону сировину, продукцію (вироби, обладнання, технологічні лінії тощо) і реалізовувати чи використовувати їх в Україні лише за наявності даних щодо безпеки для здоров’я населення.

Перелік та зміст цих даних встановлюється головним держ. санітарним лікарем України.

У разі відсутності зазначених даних ввезення, реалізація та використання продукції закордонного вир-ва дозволяється лише після отримання позитивного висновку держ. санітарно-гігієнічної експертизи.

Продовольча сировина, продукти харчування, а також матеріали, обладнання і вироби, що використовуються при їх виготовленні, зберіганні, транспортуванні та реалізації повинні відповідати вимогам санітарних норм і підлягають обов’язковій сертифікації.

Підпри-ва, установи, організації та громадяни, які виробляють, зберігають, транспортують чи реалізують продукти харчування і продовольчу сировину, несуть відповідальність за їх безпеку для здоров’я і життя населення, віповідність вимогам санітарних норм.

Розробка і вир-во нових видів продуктів харчування, вровадження нових технологічних процесів їх вир-ва та обробки, а також матеріалів, що контактують з продовольчою сировиною чи продуктами харчування під час виготовлення, зберігання, транспортування та реалізації, дозволяються головним держ. санітарним лікарем на підставі позитивного висновку держ. санітарно-гігієнічної експертизи.


44. Державна система стандартизації метрології і сертифікації. Декрет КМ України від 10.05.93.

Дія Декрету поширюється на підпри-ва, установи і організації незалежно від форм власності та видів діяльності, що діють на території України, а також на громадян – суб’єктів підпри-кої діяль-ності.

Держ.система стандартизації в Україні визначає мету і принципи управління, форми та загальні організаційно-тех-нічні правила виконання всіх видів робіт із стандартизації.

Держ.система стандар-ції спрямована на забезпечення:

реалізації єдиної технічної політики в сфері стандар-ції, метрології та сертифікації;

захисту інтересів споживачів і дер-жави з питань безпеки продукції (про-цесів, робіт і послуг) для життя, здо-ров’я та майна громадян, охорони нав-колишнього природного середовища;

взаємозамінності та сумісності про-дукції, її уніфікації;

якості продукції відповідно до роз-витку науки і техніки, потреб насе-лення і народного господ-ва;

економії всіх видів ресурсів, поліп-шення техніко-економ. показників ви-робництва;

безпеки н/г об’єктів з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та ін. надзви-чайних ситуацій;

створення нормативної бази функ-ціонування систем стандартизації та сертифікації продукції;

обороноздатності та мобілізаційної готовності країни.

Основними принципами станд-ції є:

врахування рівня розвитку науки і техніки, екологічних вимог, економ. доцільності й ефективності вир-ва для виготівника, користі та безпеки для споживачів і держави в цілому;

гармонізація з міжнародними, регіо-нальними, а у разі необхідності з націо-нальними стандартами ін. країн;

забезпечення відповідності вимог нормат-х документів актам закон-ва;

участь у розробленні нормат-х доку-ментів усіх заінтересованих сторін (розробників, виготівників, споживачів, органів держ.виконавчої влади тощо);

взаємозв’язок і узгодженість нормат. документів усіх рівнів;

придатність нормат-х документів для сертифікації продукції;

відкритість інформації про діючі стандарти і програми робіт із станд-ції з урахуванням вимог чинного закон-ва.

Нормативні документи із станд-ції по-діляються на:

галузеві стандарти;

стандарти підприємств;

стандарти науково-техн. та інженерних товариств і спілок;

технічні умови.

Міжнародні, регіональні та національні стандарти ін.країн застосов. в Україні відповідно до її міжнародних догово-рів.


45. Державний контроль та нагляд за якістю продукції. З метою захисту прав споживачів та запобігання реалізації продукції, небез-печної для життя та здоров’я громадян, і відповідно до Законів України “Про захист прав споживачів”, “Про забезпе-чення санітарного та епідемічного бла-гополуччя населення”, “Про зовніш-ньоекономічну діяльність” та Декрету КМ України від 10.05.93 “Про стан-дартизацію і сертифікацію” КМ по-становляє:

1.Держкомітету по стандартизації, мет-рології та сертифікації: посилити кон-троль за якістю і безпекою харчових продуктів, що виробл. в Україні, та імпортов.харчових продуктів (далі – то-вар) щодо їх відповідності вимогам та стандартам, які діють в Україні.

2.Товар, який реаліз. в роздрібній тор-гівлі, повинен мати на етикетках (упа-ковці) інформацію в доступній формі, викладену відповідно до чинного закон-ва про мови, і містити відомості про:

загальну назву харчового продукту;

масу (об’єм);

склад, включаючи перелік викор. у процесі виготов-ня інших продуктів харчування, харчових добавок, барвни-ків;

калорійність;

дату виготовлення;

термін придатності до споживання та умови зберігання;

найменування та адресу виробника.

3.Підтвердження відповідності това-ру, що виробляється в Україні або вво-зиться на митну територію України, обов’язковим вимогам діючих в Украї-ні стандартів здійснюється шляхом його сертифікації або визнання вида-них за кордоном документів, що під-тверджують відповідність товару.

Правила сертифікації товару та виз-нання іноземних сертифікатів установ-люються Держкомітетом по стандар-тизації, метрології та сертифікації.

4.Реалізація товару, що виготовле-ний в Україні та підлягає обов’язковій сертифікації, здійснюється лише за наявності сертифіката. Пропуск на митну територію товару, що підлягає обов’язковій сертифікації, здійснюєть-ся митними органами за умови подання відповідному митному органові сер-тифіката або документа про визнання іноземного сертифіката, виданого від-повідним органом України.

5.Не підлягає реалізації товар, що виготовлений в Україні, а також про-пуску через митний кордон товар, тер-мін придатності до споживання якого виробником не зазначено. Не підлягає пропуску на митну територію Укр. товар без сертифіката або документа про визнання іноземного сертифіката, якщо він підлягає обов’язковій серти-фікації. Такий товар залишається під митним контролем та передається на зберігання у порядку, передбаченому законодавством.


  1. Поняття та зміст права власності.

Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними.


  1. Суб’єкти права власності

Суб'єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава. Суб'єктами права власності в Україні відповідно до Закону можуть бути також інші держави, їх юридичні особи, спільні підприємства, міжнародні організації, громадяни інших держав та особи без громадянства. Майно може належати на праві спільної (часткової або сумісної) власності громадянам, юридичним особам і державам. Допускається об'єднання майна, що є власністю громадян, юридичних осіб і держави, та створення на цій основі змішаних форм власності, в тому числі власності спільних підприємств з участю юридичних осіб і громадян інших держав. Громадяни, юридичні особи та Україна можуть мати у власності майно, розташоване на території інших держав.


  1. Форми і види права власності.

Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна.

Суб'єктами права приватної власності в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. Її об'єктами є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами. Колективний власник самостійно володіє, користується і розпоряджається об'єктами власності, які йому належать. Право колективної власності здійснюють вищі органи управління власника (загальні збори, конференції, з'їзди тощо). Окремі функції по господарському управлінню колективним майном може бути покладено вищими органами управління власника на створювані ними органи.

До державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради України. Суб'єктами права комунальної власності є

адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. Суб'єктами права державної власності на землю виступають: Верховна Рада України -

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: