Билеты по всемирной истории для 11 класса на украинском языке
19 січня 1989 – міністри 33 європейських держав + США і Канада підписали договір безпеки і співробітництва у Європі.
7 лютого 1992 в Нідерландах – договір про ЄС.
Революції кінця 80 початку 90-х у Європі привели до знищення світової системи соціалізму. Світ став сдемократичним. “Холодна війна” закінчилась. Розпад СРСР у 1991 дав змогу США об’явити про свою перемогу у “холодній війні”.
Білет № 17
- Відновлення державної незалежності Польщі. Ю.Пілсудський.
Листопад 1917 у Парижі створений еміграційний уряд Польщі під назвою Польський національний комітет.
Листопад 1918 – маніфест польському уряду від демократичних сил Західної Європи, який проголошував Польщу парламентською державою разом з Литвою і Правобережною Україною.
Проблеми вирішені Ю.Пілсудським
Східна Галичина. Виникла в протистоянні між ЗУНР і польським урядом. В липні 1919 армія Галлера перемогла армію ЗУНР.
Кордони. На Празькій мирній конференції польська делегація вимагала повернути Польщі кордони 1772. Але східний кордон Польщі залишили відкритим. “Лінія Керзона” – проходила по річкам Вісла, Сян, Нарев.
Більшовики. Ю.Пілсудський підписав договір з Директорією. 7 грудня 1920 поляки захопили Київ. Червень 1920 червона армія відкинула поляків на Правобережну Україну. Серпень 1920 поляки разом з військами Антанти зупинили Червону армію. 18 березня 1921 Ризький мирний договір. Польша визнала УРСР, а Східна Галичина стала автономною областю Польщі.
Режим “санациі” (оздоровлення економіки)
1921 Польський сейм прийняв конституцію. Проти демократичного уряду була створена опозиція. На чолі опозиції став президент Войцеховський. У 1924 криза в Плоьщі. Пілсудський переміг на виборах і став президентом і оголосив в країні “санацию” – повна стабілізація економіки та політичного життя.
Монополія польського вугля.
Збільшення іноземного капіталу.
Заохочення владою монополізації в країні.
Модернізація виробництва.
Але “санация” не зупинила економічної кризи. Вона почалася з с/г.
В жовтні 1935 помер Пілсудський. В Польщі був створений народний фрон, який зупинив фашизм
Висновок: завдяки падінню імперії Польща стала незалежною. Пройшла шлях “санациі” та економічної кризи, але політичні прорахунки привели до 4 поділу Польщі (1939)
Ялтинська та Потсдамська конференції. Підсумки війни в Європі.
На передодні остаточного розгрому фашистської Німеччини в Ялті зустрілись голова Раднаркому СРСР Сталін, президент США Рузвельт, прем’ер-міністр Англії Черчель. На Кримській конференції, яка тривала з 4 по 11 лютого 1945, були прийняті слідуючі положення:
Був затверджений документ “про зони окупації Німеччини і про управління Великим Берліном”. Для знищення фашизму і створення демократичної Німеччини передбачалося окупувати державу і розділити її на окупаційні зони.
Німеччина повиннв була відшкодувати нанесений збиток.
СРСР підтверджував готовність допомогти союзникам в розгромі Японії. За це СРСР повинні були бути повернені частина Сахаліну, Курильські острови; Монголія повинна залишитися незалежною.
Була досягнена домовленість про східний кордон Польщі, але її західні кордони і уряд не були визначені.
Югославії рекомендовано створити об’єднаний уряд, який складався з діячів Опору і емігрантів.
Вирішено було створити ООН.
Кримська конференція, не дивлячись на розбіжності, продемонструвала консолідацію країн – учасниць антигітлеровської коаліції.
Після розгрому Німеччини, з 17 липня по 22 серпня 1945 пройшла Потсдамська конференція. В її роботі прийняли участь Сталін, Трумен, Черчель, якого на протязі роботи конференції замінив лідер лейбористів Клемент Еттлі.
Рішення Потсдамської конференції:
Роззброення Німеччини, викоренення фашизму, перебудова держави на демократичних приципах.
Відшкодування збитків шляхом виплати репарацій потерпілим країнам.
Створення Міжнародного трибуналу для публічного суду над військовими злочинцями.
Встановлення західного кордону Польщі по Одеру і Нейсу.
Підтвердження СРСР своїх обіцянок вступити у війну з Японією.
Висновок: Ялтинська і Потсдамська конференції мали важливе значення для формування антигітлерівської коаліції на протязі 2-ї Світової війни і встановленні післявоєнної системи міжнародних відносин. На відміну від Ялтинської, на Потсдамській конференції проявився відхід учасників коаліції від співробітництва, багато питань викликали гострі суперечності. Фактично на Потсдамській конференції було покладено початок розподілу Європи на сфери впливу, що свідчило про початок “холодної війни”.
Білет № 18
1. Лютнева революція 1917 у Росії : причини та початок.
Війна загострила тяжке становище народу. Паливний, транспортний, продовольчий кризи, ріст цін і безробіття сприяли масовим страйкам робітників і селянських виступів. В армії почалося масове дезертирство.
Основні причини Лютневої революції:
1) нерозв'язаність аграрного питання, убогість і малоземелля селян;
2) відсутність справедливого робытничого законодавства;
3) політика русифікації, що її проводив царський уряд, породжувала в національних меншостях прагнення до незалежності;
4) криза самодержавства;
5) утома народу від війни;
6) різке зубожіння народу внаслідок економічної розрухи, викликаною Першою світовою війною.
Революція почалася 23 лютого 1917 р. Відбулися відкриті зіткнення петроградських робітників і поліції, спровоковані недостачею продовольства. Незабаром, страйк охопив весь Петроград.
25 лютого страйк став загальним. Економічні гасла змінювалися політичними: «Геть царат!», «Геть війну!».
Підсилився вплив лівих партій, налагодилася взаємодія есерів, меншовиків, анархістів, трудовиків. Для наведення порядку уряд використовував військові частини і жандармерію. Відбулися перші криваві зіткнення.
26 лютого почалося збройне повстання, був захоплений арсенал.
27 лютого солдати перейшли на сторону повсталих, що поклало початок збройному союзу робітників і солдатів. Царські міністри були заарештовані і посаджені в Петропавлівську фортецю. У ході революції була створена виборна Петроградська Рада робітничих і солдатських депутатів, у якій переважали есери і меншовики. Раду очолили меншовики. Н. Чхеідзе, М. Скобелєв, трудовик А. Керенський. Рада призвала населення створювати місцеві комітети. Одночасно був утворений Тимчасовий комітет членів Державної думи на чолі з Михайлом Родзянко, що взяв на себе всю повноту влади в країні. Виконком Петроградської ради і Тимчасовий комітет Держдуми договорились про створення Тимчасового уряду, що очолив князь Георгій Львов (в уряд входили кадети, октябристи, ряд буржуазних політиків) і який повинен був діяти до скликання Всеросійських Установчих зборів. Була опублікована програма дій Тимчасового уряду: проголошувалися демократичні волі, підготовка виборів в Установчі збори, вибори в органи самоврядування, рівність мов і національних культур, амністія по політичних і релігійних справах.
Ключовою подією Лютневої революції стало зречення Миколи II від престолу (2 березня 1917р.).
Самодержавно-монархічний лад у Росії впав. Росія стала самою вільною із усіх воюючих держав.
2 березня революція перемогла в Москві.
Народні маси з наснагою сприйняли Лютневу революцію. По країні проходили мітинги, газети були повні повідомлень про події, що відбуваються, з'явилися нові політичні партії й угрупування.
Тимчасовий уряд оголосив про ведення війни «до переможного кінця», що забезпечило йому підтримку і визнання з боку США, Великобританії, Франції.
Однак Тимчасовий уряд не мав всієї повноти влади в країні. Росія існувала в умовах двовладдя: одночасно з Тимчасовим урядом діяли Ради робочих, солдатських і селянських депутатів.
Висновок. Лютнева революція 1917 р. мала величезне історичне значення. Скинення царату перетворило Росію в одну із самих вільних і демократичних країн. Утворений Тимчасовий уряд запропонував ряд демократичних перетворень у країні. Однак курс уряду на ведення війни, «до переможного кінця» послабив його соціальну базу, тому що народ хотів миру. Особливістю Лютневої революції стало двовладдя: паралельно існували дві структури влади — Тимчасовий уряд і Ради.
2. Інтеграційні процеси в сучасній Європі. Місце України в загальноєвропейському процесі
Інтеграція — це процес економічного і політичного зближення, об'єднання.
Новим важливим явищем у сучасному житті країн Західної Європи стала інтеграція. Економічні передумови інтеграції:
прискорення науково-технічного прогресу;
поглиблення суспільного поділу праці;
розвиток міжнародної спеціалізації і кооперації;
прагнення європейського капіталу до конкурентноздатної протидії економічної експансії США і Японії в Європі.
У 1951 р. Франція, ФРН, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург утворили Європейське об'єднання вугілля і стали (ЕОУС). У 1957 р. ці країни підписали Римський договір про ліквідацію митних зборів і створення єдиного ринку сільгосппродукції, капіталів і послуг. Так виникло Європейське економічне співтовариство (ЄЕС), чи Загальний ринок.
У 1967 р. ЕОУС, ЄЕС і Євроатом злилися в єдину організацію — Європейський Союз (ЄС).
У 1973 р. членами ЄС стали Великобританія, Данія й Ірландія, у 1981 р. — Греція, у 1986 р. — Іспанія і Португалія, у 1995 р. — Австрія, Фінляндія, Швеція. В даний час ЄС надав Польщі, Чехії, Словаччині, Румунії, Угорщині, Болгарії, країнам Балтії право на встановлення тісних економічних зв'язків і реалізацію гуманітарних програм. 11 грудня 1991р. підписується Маастрихтський договір про більш тісну соціально-економічну інтеграцію, перехід на єдину валюту (екю). 1 січня 1999 р. на території країн ЄС вводиться нова грошова одиниця — євро. Укладені також Шенгенська угода про безперешкодний перетин кордонів і ліквідації митниць.
У Європі відбувається військово-політична інтеграція в рамках НАТО. Наприкінці 90рр. її членами стали колишні соцкраїни: Чехія, Польща, Угорщина.
Вища законодавча влада в ЄС належить Європарламенту, виконавча — Раді Міністрів Європарламенту. Крім ЄС у Європі існує ще одна міжнародна організація — Рада Європи, створена в травні 1949 р. При цій організації, рекомендації якої носять консультативний характер, працюють Європейський Суд з прав людини, Європейський Молодіжний фонд, Інформаційний центр охорони природи й інші організації. 9 листопада 1995 р. Україна була прийнята в Раду Європи, що наполягає на ліквідації страти в Україні і більш рішучих і глибоких економічних реформах. Зараз Україна співробітничає з численними організаціями: НАТО (військове співробітництво в рамках програми «Партнерство в ім'я світу»; навчання «Щит світу—2000»; створення міжнародного центру підготовки миротворчих сил на базі Яворівского полігона); ЄС (економічному співробітництву заважає антидемпінгове розслідування у відношенні України); ПАСІ (слухання про захист свободи слова в Україні). Країна співробітничає також із країнами Європи з проблем, пов'язаними із закриттям ЧАЕС (одержання кредитів); бере участь у нарадах Організації по безпеці і співробітництву в Європі (ОБСЄ).
Висновок. Процес інтеграції в Європі сприяє зближенню країн Європейського континенту в економічній, політичній і культурній сферах. Вступ України в Раду Європи свідчить про ріст міжнародного авторитету країни, визнанні за нею права на входження в інші європейські структури, що об'єктивно створює політичну ситуацію в Європі.
Білет № 19
1. Революція у Туреччині. К. Ататюрк.
Кішаль Ататюрк створив уТуреччині національну армію. З 1923 по 1938 президент Турецької республіки. Ататюрк – батько турок .
Квітень 1920 Ататюрк оголосив султана заарештовано і сформував в країні новай парламент.
Новий уряд вирішив просити допомоги у Росії. Вагома допомога Росії почалася з березня 1921 після договору. Ататюрк пообіцяв віддати Росії Закавказзя.
Султан зі свого боку домовився з Антантою і Грецією. У вересні 1921 Антанта заключила мирний договір.
24 липня 1923 Антанта офійно визнала незалежність Туреччини.
Вдалося відмінити султанат. В країні прибічники Кемаля створили НРП (народна республіканська партія).
В 1923 партія отримала перемогу на виборах і Кемаль став президентом.
Опора Кемаля партія НРП та армія.
Після революції Туреччина стала світською європейською країною.
2. Причини та початок “холодної війни”.
«холодна війна» - це економічна, ідеологічна і політична конфронтація між Сходом (СРСР) і Заходом (США), що супроводжувалася постійною погрозою нової світової війни і гонкою озброєнь.
Причини «холодної війни»: загострення міжнародних протиріч між союзниками; боротьба двох суспільно-політичних систем (соціалістичної і капіталістичної), кожна з яких прагнула розширити свої зони впливу; претензії США і СРСР на роль світового лідера.
Точну дату початку «холодної війни» визначити досить складно. Вона стала наслідком цілого ряду подій, що різко загострила відносини між країнами. Ще на Потсдамській конференції в 1945 р. США широко використовувала «ядерну дипломатію». Монопольно володіючи ядерною зброєю, США сподівалася за допомогою погроз і шантажу зміцнити свої позиції. У 1946 р. У. Черчель у своїй промові в м. Фултоні оголосив «хрестовий похід проти комунізму». Він говорив, що комуністичний тоталітаризм замінив фашизм і готується до захоплення Заходу, про «залізну завісу», про те, що необхідно оточити СРСР ланцюгом військових баз. У 1947 р. президент США Г. Трумен виклав свою доктрину «стримування комунізму», складовою частиною якої було надання військової і фінансової допомоги країнам, що протистоять СРСР.
Політика СРСР була також досить агресивною. Після звільнення країн Східної і Центральної Європи СРСР, прагнучи створити навколо себе соціалістичний блок, поширив на ці країни свій вплив, контролюючи вибори і підтримуючи комуністів. З метою встановлення контролю над протоками Босфор і Дарданели СРСР робив сильний тиск на Туреччину; втрутився в хід громадянської війни в Греції, підтримуючи комуністичні загони.
Таким чином, підсумком Другої світової війни стала поява двох наддержав — США і СРСР, між якими з 1947 р. росте глобальне суперництво. Кожна з країн утворила свої блоки і союзи. Капіталістичні країни утворили НАТО, ЄЕС, АНЗЮС, СЕАТО. Соціалістичні країни створили СЕВ і ОВД.
«Холодну війну» можна розділити на кілька періодів.
Перший період — 1946—1953 р. Час гострого протистояння США і СРСР, підтримка визначених країн у різних міжнародних конфліктах (Корейська війна, перша арабо-ізраїльська війна, конфлікт в Індокитаї).
Другий період — 1953 —1959 р. Період потеплення міжнародної обстановки (перемир'я в Кореї, Женевське положення по Індокитаю, вивід радянсько-американських військ з Австрії, візит Н. Хрущева в США).
Третій період — 1960—1968 р. Різке загострення становища (будівництво Берлінської стіни, Карибська криза).
Четвертий період — 1969—1979 р. Розрядка міжнародної напруженості (ОСВ-1, ОСВ-2, Гельсинський процес).
П'ятий період — 1979—1985 р. Новий виток напруженості (ракетні бази в Європі, проблема Афганістану, СОІ).
Шостий період — 1955—1991 р. процес перебудови і нове політичне мислення (М.С.Горбачова, американо-радянські договори про роззброєння; розпад СРСР, заява президента США Дж. Буша про перемогу США в «холодній війні»).
Висновок. На рубежі 80—90-х рр. була нарешті ліквідована біполярна система світу, нормалізовані, відносини Сходу і Заходу. Закінчилася «холодна війна». У ній не було ні переможених ні переможців, але від її припинення виграло усе світове співтовариство.
Білет № 2
- Франція в 20-30 роки. Діяльність уряду Народного Фронту.
Після війни
Найбільш постраждала. 1,5 млн. загинуло .
200 млрд. золотих франків. 700тис. Інвалідів.10тис. підприємств зруйновано.
900 тис. Будинків і вся транспортна система знищені.
Умови версальського договору
| позитивні | Негативні |
|
Повернула Ельзас і Лотарінгію. Одержала мандат на бувші грецькі колонії Ліван і Сірію. Одержала право на 15-ти річну експлуатацію Саарського басейну 52% репарацій. |
1,5млн. власників акцій російських займів були розорені. З країни кредитора в країну боржника. Борг США 60млрд. франків. Головний ринок капіталу був втрачений(Росія). |
Грудень 1920 – створена французька комуністична партія.
Листопад 1920 – вибори. Перемога у правих. Партія на чолі О.Мільєра. розпочав репресіі проти робітників і комуністів.
1922 – уряд очолив Раймон Пуанкаре.
1923 – Пуанкаре зробив спробу захопити Рурську область у Німеччини.
Англія та США виступили проти. Франція відступила.
Період стабілізації
1924-1929
1924 – Франція досягла довоєнного рівня.
Причини зростання економіки
Сприятлива економічна кон'юктура.
Використання потенціалу Ельзасу та Лотарінгії.
Експлуатація Саарського басейну.
Держ. Замовлення на відбудову потерпілих районів.
Одержання 8млрд. золотих марок репарацій .
Франція не стала лідером у Західній Європі за двох причин. Дрібний бізнес Франції давав роботу 40% французів. Надіялась на колонії,але вони не збільшували її фінансів.
Велика депресія
1930-1935
Промислове виробництво спало на 1/3
Зовнішня торгівля спала на 60%
Безробітних 3 млн.
Сільське господарство спало на 1/3
З`явились фашистські організації “Королівські молодчики”, “Вогнені хрести”.
Створення народного фронту
6 лютого 1934 р. праві сили (40 тис.) провели мітинг перед бурбонським палацем. Поліція не змогла розігнати їх. Комуністична партія організувала парад і мітинг було припинено. Комуністи об`єднались з лівими силами.
В червні 1934 підписали пакт єдності з соціалістами.
Припинили розкол у профсоюзах.
Провели 500 тисячну демонстрацію у Парижі.
14 липня 1935 штурмом взяли фортецю Бастилію (національне свято).
Так виник Народний фронт – масова суспільна організація, яка об’яднала всі ліві сили (соціалісти, комуністи, радикали, профсоюзи всі демократичні організації). Лідери Є. де Лад’є – радикал, Л. Блюм – соціаліст, М. Торез – комуніст.
Програма Народного фронту
А |
Б |
|
Політичні вимогі |
Економічні вимоги |
|
|
У травні 1936 на виборах Народний фронт набрав 57% голосів. 337 місць з 559.
4 червня 1936 сформований уряд Народного фронту на чолі з Л. Бюмом.
Комуністи не ввійшли в уряд але підтримували його. Було прийнято 133 закони на захист робітників. Але зростали протиріччя між комуністами та соціалістами. Підприємці стали в опозицію до Народного фронту.
Організували “втечу капітала” за кордон.
Спровокували страйки на підкриємствах державного ектора.
Допомогли зростанню інфляції.
Народні маси розчарувалися у діях Нардного фронту. В 1937 Л. Блюм пішов у відставку. Остаточно Народний фронт розпався після “Мюнхінської змови” у 1938.
Висновок : Народний фронт був засобом боротьди проти фашизма він не дав Фашистам у Франції заопити владу. І своїмидіями записав основа сучасної “Держави благоденства”.
2. Розпад Югославії, громодянська війна та її наслідки.
Після смерті Брозтіто (1980) політична криза охопила все життя країни.
Албанці, що мешкали в Косово, вимагали створення своєї республіки. Серби виступали проти. Виник військовмй конфлікт, але війна в Косово не привела до позитивних результатів.
У 1990 Югославія розпалася після вихоу з неї Словенії та Хорватії.
Словенія перша провила референдум на якому 86% населення виступили за самостійність.
25 червня 1991 Словенія та Хорватія офіційно стали суверенними державами.
Кроваві події відбулися у Боснії та Герцоговині. Врезультаті у 1992 тут виникла громодянська війна .
Вже до 1993 загинуло 160 тис. людей.
У листопаді 1995 у місті Дейтоні з ініціативи англійсько-американської дипломатії війна закінчилась.
У 1996 пройшли вибори і ці держави стали самостійними.
У 1992 на території Югославії виникло 4 держави : Словенія, Хорватія, Македонія, Боснія і Герцоговина + Югославія ( Сербія і Чорногорія ).
Білет № 20
- Розкрийте суть і наслідки економічної політики.
“Політика воєнного комунізму”1919-1921 |
НЕП1921-1928 |
| 1. Продросклад. | 1. Продподаток. |
| 2. Загальна трудова повинність. | 2. Праця на свій розсуд. |
| 3. Зрівнення оплати праці (карточки). | 3. Платня за роботу. |
| 4. Заборона торгівлі. | 4. Вільна торгівля і підприємницька діяльність. |
| 5. Націоналізація підприємств. | 5. Ринкова економіка. |
| 6. Заборона найманої праці. | 6. Аренда, наймана праця. |
| 7. Безкоштовний проїзд у транспорті, безкоштовні комунальні послуги. | 7. Навпаки. |
| 8. Безкоштовна освіта, медична допомога | |
- Наш край в роки другої світової війни.
17 серпня 1941 захоплення Нікополя. Вересень 1943 підпільна організація “Боярикова” – задачі :
Підриви на залізничних станціях;
Допомога військовополоненним;
Печаання лисівок про дії радянської армії;
Збір зброї для боротьби з окупантами, перешкоджали вивозу людей в Німеччину.
Хілінский очолив організацію “За радянську батьківщину” ( 1941 – зима 1943 ) коли усі підпільники були розстріляні. Комсомольська організація в яку входило 21 чоловік. Березень – Квітень 1943 створена нова організація “Месники” під керівництвом Хлестикова. Проводили озброєні сутички, захват поїздів та їх роззброєння, наводили льотчиів на укріплений берег Дніпра, проводил операції по отруєнню німецьких солдатів. 1941 восени – на території нікопольщіни діяла ОДН на чолі з Тимченко. Задачі :
Віродження самостійної української держави;
Ствоили легальну організацію “Просвіта”. Через котру впливали на дітей і підлітків шляхом відродження української мови і перешкоджали понімечченню.
Нелегальна діяльність тривала до 1943 в плавнях ( Марганець, Нікополь ).
Білет № 21
- Розкрийте суть сталінської індустріалізації в СРСР, та її соціальні наслідки.
Перший крок до індустріалізації, план першої п’ятирічки.
Перший рік п’ятирічки був виконаний .Об’м продукції збільшився в 2,8 раза .
На другий рік заплановано збільшити на 32 %, а на третій рік - на 45 %.
Після п’ятирічки було оголошено, що план виконано за чотири роки і три місяці. В період індустріалізації кошти виділялися на промисловість групи “А”, а рівень життя народу був самим низьким.
- Процес десталінізації в СРСР, його позитивні сторони, непослідовність та обмеженість.
Лібералізація суспільно-політичного життя в СРСР почалася після смерті Сталіна (5 березня 1953). Під прикриттям розмов про створення “колективного керівництва” у партійно-державній верхівці вели гостру боротьбу за владу.
Наступники Сталіна розуміли, що продовження політики “закручування гайок”, терору і репресій безперспективне і таїть у собі небезпеку могутніх соціальних вибухів. Нове керівництво пішло на деяку лібералізацію суспільно-політичного життя. Почався період так званої “відлиги”.
Після смерті Сталіна оголосили амністію ув’язненим на термін до 5-ти років. Виправні трудові табори реорганізувалися у колонії, скасовували одіозні укази. Після арешту Берії розпочався перегляд справ політв’язнів. Було прийняте рішення про реабілітацію репресованих у роки війни народів та відновлення їхньої національно-територіальної автономії.
Кульмінаційним моментом “відлиги” став 20-ий з’їзд КПРС (лютий 1956). У доповіді на закритому засіданні Хрущов вперше розкрив страхітливі злочини, скоєнні Сталіним та його клікою.
Переважна більшість радянського суспільства вітала критику сталінізму, незважаючи на її обмеженість і непослідовність. У жовтні 1956 у Тбілісі відбулася дкмонстраціяя протесту проти нового керівництва СРСР, на захист Сталіна, яка була розстріляна військами МВС. Антисталінський курс Хрущова зустрів опір більшості президії ЦК КПРС. На пленумі ЦК КПРС (червень 1957) більшістю було схвалено пропозицію лідера комуністів про виведення з складу ЦК “антипартійної групи” (так було названо вищезгаданих змовників).
Перемога на пленумі зміцнила позиції Хрущова. У березні 1958 лідер компартії заняв ще й посаду голови Ради Міністрів. На початку 60-х років він проголосив курс на будівництво комуністичного суспільства першочерговим реальним завданням, розрахованим на 20-тирічний період.
Для того щоб прискорити темпи економічного розвитку, робилися спроби часткової реорганізації управління народним господарством, які, однак, не зачіпали основ командно-адміністративної системи. Так були створені територіальні органи управління – ради народного господарства (раднаргоспи). Створення яких дало позитивний ефект. Реформа прискорила процес технічної реконструкції багатьох підприємств за 1956-1960 вступили до ладу втричі більше нових типів машин, агрегатів, установок, ніж за попередню п’ятирічку.
Уже з перших повоєнних років великих зусиль було докладено для розбудови військово-промислового комплексу (зброї).
Освоюючи виробництво найновішого озброєння та випробовуючи нові технології, урядовці не зважали на головне – як все це відбивається на навколишньому середовищі, а отже на здоров’ї людини і всього живого.
Далеко від розв’язання залишилася проблема забезпечення продуктами харчування, що спонукало кремлівське керівництво пиділяти значну увагу с/г. за наказом лідера держави, кукурудза була проголошена “королевою” полей. Однак вона не пинесла бажаних результатів.
Грошова реформа 1961 викликала інфляцію і негативно вплинула на життєвий рівень населення.
Низький рівень життя, часті перебої у постачанні, відсутність елементарних громадянських прав і політичних свобод, свавілля властей спричиняли спалахи народного протесту.
У 1958 розпочалася реформа середньої школи. Строк навчання збільшився з 10 до 11 років. Починаючи з 9 классу учні 2 дні на тиждень мали опановувати виробничі спеціальності безпосередньо на фабриках і заводах.
У тіж роки почалося цькування і переслідування творчої ентелігенції.
Передбачалося, що керівні посади в КПРС займатимуть не більше, ніж два терміни по 4 роки.
Свої претензії до Хрущова мали й працівники КДБ, які за його правління втратили певну самостійність і підлягали пильному контролю партійних органів.
Білет № 22
- Процес створення СРСР та тоталітарний характер сталінського режиму.
У роки громадянської війни більшовики створили на території України, Білорусії, Грузії, Вірменії та Азербайджану маріонеткові соціалістичні республіки, керівництво яких було слухняним виконавцем волі Москви. Їм вдалося задушити молоді незалежні держави і розпочати формування нової імперії. Тільки країни Прибалтики, Фінляндія та Польща відстояли свою незалежність.
Ортодоксальне крило більшовицької партії, яке очолював Й. Сталін, виступало за створення великої соціалістичної держави, до якої республіки входили на правах автономії. При цьому не враховувалися етнічні, мовні й територіальні інтереси кожної нації.
Під тиском Сталіна керівник Закавказького райкому партії Серго Орджонікідзе почав провадити політику об'єднання Грузії, Вірменії та Азербайджану в єдину Закавказьку Федерацію.
У 1922 в усіх радянських республіках були скликані з'їзди Рад, які прийняли рішення про створення союзної держави. 30 грудня 1922 у Москві відбувся 1-й Всесоюзний з'їзд Рад, на якому було поголошено утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік. До його складу увійшли: РРФСР, УРСР, БРСР, ЗСФРР. Делегати з’їзду прийняли два основні документи про утворення СРСР – Договір і Декларацію. У 1924 2-й Всесоюзний з’їзд Рад затвердив першу союзну конституцію. Пізніше до складу СРСР були включені республіки Середньої Азії. Союз республік з самого початку був фікцією. Він прикривв справжні наміри більшовиків про відновлення імперії.
Прцес повоєнної відбудови господарства СРСР.
Для народів СРСР, насемперед європейського його частини, друга світова війна стала справжньою трагедією. Вцілому СРСР втратив майже третину свого національного багатства.
Відбудова зруйнованого господарства країни починалася вже в роки війни, в міру визволення тих чи інших областей. Діяв ряд надзвичайних законів предвоєнного і воєнного часу. Робітників примушували перебувати в цехах і на виробництві по 12 – 14, іноді по 16 годин на добу.
Продукція с/г вилучалася державою, по суті, безкоштовно. За тих умов колгоспи не в змозі були оплатити навіть трудодні . Селяни намагалися прожити за рахунок присадибних ділянок і городів. Але, починаючи з 1946 р. їх розміри постійно урізували. Теж, що залишалося, обкладалося податками, що робило безглуздим утримання худоби або, наприклад вирощування фруктів.
Колгоспників, що не виробили необхідного мінімуму трудоднів, притягували до карної відповідальності.
Широко використовувалась безкоштовна праця в’язнів ГУЛАГу ( Главное Управление ЛАГерей ). У 1953 в ГУЛАГу перебувало 2,5млн. осіб.
Крім в’язнів ГУЛАГу, нараховувалось 2,7млн. спецпоселенців, яких також активно використовували в народному господарстві. Великий обсяг робіт, головним чином на будівництві, виконувався німецькими військовополоненими.
Уже в 1948 промисловість досягла деяких довоєнних показників, а в 1950 фактично була відбудована. При цьому евакуйовані на схід заводи часто там і залишалися, а на їх старих місцях споруджувалися нові.
Надання пріорітетів важкій промисловості, де було зосереджено 90% виробничих фондів, загальмувало розвиток с/г.
Виробництво м’яса було нижчим, ніж у дореволюційному 1916. Збирання зерна залишалось на рівні початку 30-х років.
Частково відновився житловий фонд. Але житлові й побутові умови життя населення залишалися складними.
У 1948 рівень цін утричі перевищував рівень 1940.
Особливо низькими залишалися доходи селян. Але навіть у колгоспника-ударника, що виробляв щорічно 350 трудоднів і отримував за рік блезько 550 рублів, після обов’язкового страхування, інших платижів залишалося 150. Отже, за рік він заробляв хіба що на одні брюки та гімностьорку. Таким чином, відбудова економіки ще не означала відновлення довоєнного рівня життя людей.
Білет № 23
- Охарактеризуйте політику суспільної колонізації в СРСР, та її соціано-економічні наслідки.
Колективізація – об’єднання людей у колективні господарства. До 1937 – 97 % селян були у колгоспах.
У 1929 – 15 з’їзд ВКПБ .
Мета колективізації – забезпечити продуктами харчування робітничий клас. Наказати середняка. Проводилася політика розкуркулення. Наслідком був голод 1932 – 1933 років. Жертв від 3 до 9млн. У 30-х була диктатура пролетаріата . С/г – було годівницею промисловості.
Три види колективізації : Аріль (тільки землю), ТСОЗ (худобу,землю), Комуни (все).
Колективізація була надійним інструментом для перекачування коштів з с/г в бюджет.
Колективізація в СРСР проходила форсованими темпами. Вся країна була поділена на три частини:
Північний Кавказ і середня Волга – закінчити весною 1931.
Україна – до весни 1932.
Не зернові райони – до кінця 1933.
Колективізація супроводжувалась ліквідацією куркулів, як класу – 25 %.
- Дисидентський рух в СРСР в 60-х – першій половині 80-х.
Дисидент (інакомислячий).
Дисидентський рух
![]()
![]()
![]()
| Правозахистний | Національний | Релігійний |
Самий головний правозахистник А.Сахаров та спілка за виконання рішень Гельсінської наради.
Були письменники : Стус, Костенко, Драч, Симоненко.
Дисиденти виступали проти атеїзму, за православну церкву. Сліпий.
Висновок : дисидентів налічувалось ~ 1000. Їх головний метод боротьби – це листи-звернення. Дисиденти не підіймали народ на революцію.
Білет № 24
- Утворення осі Берлін – Рим – Токіо. Напередодні Другої світової війни.
В умовах росту міжнародної напруженості, порушення умов Версальського мирного договору, агресивних дій Італії в Африці і Японії в Східній Азії в другій половині 30-х рр. утвориться так називана «Вісь Берлін — Рим — Токіо» — потрійний, військовий союз фашистських держав: Німеччини, Італії і Японії. Оформлення осі Берлін - Рим -Токіо відбулося в 1936—1937 р.
У жовтні 1936 р. у результаті італо-німецьких переговорів між міністрами закордонних справ Чіано (Італія) і Ріббентропом (Німеччина) була укладена офіційна угода. Його основні положення були наступними.
Визнано рівноправність сторін у
Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.Нужна помощь в написании работы?Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.