Xreferat.com » Рефераты по государству и праву » Билеты по всемирной истории для 11 класса на украинском языке

Билеты по всемирной истории для 11 класса на украинском языке

спільному співробітництві.

  • Німеччина визнала захоплення Італією Ефіопії.

  • Італія зобов'язалася підтримувати Німеччину в питанні придбання колоній.

    4. Німеччина й Італія домовилися про військову допомогу франкістської Іспанії.

    5. Погоджено питання про спільну політику стосовно Англії і Франції.

    6. Був узятий курс на зближення з Японією.

    Співробітництво — Німеччини й Італії — двох фашистських держав Європи одержало назву «Вісь Берлін — Рим». Було заявлено про те, що співробітництво Берліна і Рима закладе вертикаль, навколо якої будуть групуватися інші країни.

    Після створення осі Берлін — Рим японський уряд визнав захоплення Італією Ефіопії, а італійське — захоплення Японією Китаю і створення там маріонеткової держави Манчжоу-Го,

    Після військового заколоту і приходу до влади в Японії вкрай правого уряду активізується процес зближення Японії з Німеччиною.

    25 листопада1936 р. Німеччина і Японія уклали «Угоду проти Комуністичного Інтернаціоналу» (більш відоме як «Антикомінтернівський пакт»). Країни домовилися про необхідність інформувати один одного про діяльність Комінтерну і вести боротьбу проти нього і з його прихильниками усередині своїх країн і за їх межами. Термін дії угоди визначався в 5 років.. Важливе значення у формуванні блоку «Вісь Берлін — Токіо» зіграла «Додаткова секретна військова угода», укладена в листопаді1936 р. і мала антирадянську спрямованість.

    Висновок германо-японських угод привело до того, що Німеччина й Італія підтримали японську агресію проти Китаю (1937 р.)

    У листопаді 1937 р. Італія приєдналася до «Антикомінтернівського пакту».

    Так склався агресивний блок трьох держав: Німеччини, Італії, Японії, що одержав назву «Вісь Берлін — Рим —- Токіо».

    Логічним продовженням агресивної політики Італії і Німеччини став висновок 22 травня 1939 р. «Сталевого пакту» — військового союзу наступального характеру. Пакт передбачав взаємну підтримку країн на суші, морі й у повітрі у випадку військових ускладнень чи нападу на одну з держав договору.

    Висновок. Формування агресивного фашистсько-військового блоку «Вісь Берлін — Рим — Токіо» відбулося в результаті італо-німецьких (1936), японо-німецьких (1936 р.) і італо-германо-японських (1937 р.) домовленостей. Швидке створення коаліції фашистських держав стало можливим у результаті політики «умиротворення» західних держав, небажання країн Заходу і СРСР перебороти ідеологічні протиріччя і скоординувати свої дії в боротьбі за запобігання нової світової війни.


    1. Науково-технічна революція і глобальні проблеми сучасності.

    1. Екологічна проблема

    На лдин рік на кожного жителя Землі припадає більше 20 т промислових та інших відходів. В атмосферу потрапляє більше 200 млн т окисів.

    1. Демографічна проблема

    Високі темпи знижування народжуванності та збільшення смертності

    1. Ядерна загроза

    До середини 80-х років ядерної зброї було нагромаджено стільки, що можна було декілька раз знищити усе живе на Землі. На кожного жителя 15 важких бомб. 9/10 всієї зброї було у США і СРСР .

    1. Енерго-сировинна проблема.

    Запаси природного палива не відновлюються, а скорочуються. Вчені прогнозують повне вичерпання ресурсів протягом 21 століття.

    Глобальна проблема (від латині – глобус – куля) – проблема, що охоплює весь світ.

    Науково-технічна революція (НТР) пов’язана з формуванням технофобії – страх перед технічним прогресом (ЧАЕС).

    6 млрд. населення Землі без використання сучасної техніки загине.

    НТР – процес якісних змін у техніці і технології виробництва в організації праці і управління,і у самій трудовій діяльності людини.

    1957 – 1 супутник Землі.

    1945 – ядерна зброя (Хіросима і Нагасакі).

    1976 – 1 ПК.

    1982 – СНІД.

    2000 – Нобелівську премію за розробку матеріалів для оптико-електронних систем присуджено Алфьорову.


    Білет № 25

    1. Утворення Королівства сербів, хорватів, словенців.


    Південні слов'яни (хорвати, словенці, чорногорці, македонці) випробували національний гніт з боку австро-угорського уряду. В роки Першої світової війни різко загострилося питання про майбутній статус словенських і хорватських земель.

    20 липня 1917 р. керівники Південнослов’янского комітету і сербського уряду підписали Корфскую декларацію, що передбачала утворення Королівства сербів, хорватів і словенців на південно-слов'янських землях Австро-Угорщини, Сербії і Чорногорії. За формою правління нова держава повинна було стати конституційною монархією.

    .США до ідеї утворення нової держави південних слов'ян віднеслися стримано. У «14пунктах» В. Вильсона мова йшла тільки про автономні права народів Австро-Угорщини, Англія не хотіла ліквідації імперії Габзбургів.

    Катастрофічне положення австро-угорських військ на фронтах у другій половині 1918 р. і ріст антигабзбурських виступів прискорили падіння Австро-Угорської імперії. Питання про незалежність південнослов’янских народів вимагав невідкладного рішення.

    6 жовтня 1918 р. у Загребі було створено Народне віче, що оголосило себе представником інтересів словенців, хорватів і сербів. Ведучі позиції в Народному вічі займали представники Хорватії. Основною метою своєї роботи віче вважало проголошення незалежності південних слов'ян.

    29 жовтня 1918 р., було оголошено про державотворення словенців, хорватів і сербів і його відділення від Австро-Угорщини. Однак уже незабаром після оголошення незалежності держава знайшла свою нежиттєздатність.

    Не були здійснені аграрна реформа і соціальні заходи; не були проведені вибори в місцеві органи влади; на місцях не виконувалися рішення центральних органів влади. Нове державне утворення не було визнано світовим співтовариством. Італія захопила частину земель держави, оголосивши, що вони входять у сферу її інтересів.

    У цей час Сербія починає відігравати ведучу роль у справі об'єднання південних слов'ян: виступає проти прояву сепаратизму південнослов’янскими народами. Представники Сербської радикальної партії і королівського двору активно пропагують ідею «возз'єднання всіх південно-слов'янських земель у єдиній державі».

    Великосербська ідея про унітарну державу південних слов'ян завойовувала усе більше прихильників. За об'єднання із Сербією виступили хорвато-сербська коаліція і більшість політичних партій. Чорногорці прийняли рішення про створення із Сербією єдиної держави. Представники Воєводин також затвердили акт про приєднання до Сербії.

    Представники держав світу — учасники Паризької мирної конференції заявили, що хочуть мати справу з урядом майбутнього Королівства сербів, хорватів і словенців.

    1 грудня 1918 р. у Белграді представники Народного віче передали принцу Олександрові заяву про возз'єднання південнослов’янских земель з королівством Сербія. Нова держава одержала назву Королівство сербів, хорватів і словенців (КСХС),

    Незабаром гкордони нової держави були визначені системою міжнародних договорів 1920—1921р.

    28 червня 1921 р. була затверджена Видовданська конституція, що проголосила КСХС монархією на чолі з династією Карагеоргієвичів і закріпила унітарний устрій держави. Конституція узаконила пануюче положення Сербії в королівстві й ігнорування прав інших національностей.

    КСХС включало у свій склад Сербію, Чорногорію, Хорватію, Словенію, Далмацію, Боснію, Герцеговину, Воєводіну. У новій державі з 12-мільйонного населення серби складали 41,6%. Королівство об'єднало області з неоднаковим рівнем економічного розвитку: Словенія і Хорватія були економічно розвинутими, їм трохи поступалася Сербія; інші регіони були економічно відсталими.

    КСХС було багатонаціональним і багаторелігійною державою. Серби, чорногорці, македонці сповідали православ'я; хорвати і словенці — католицтво; жителі Боснії, Герцеговини і Косово — іслам.

    Пануюче положення в королівстві займали правлячі кола Сербії, що проводили великосербську націоналістичну політику: придушувалися національні інтереси інших народів, не були організовані органи місцевого самоврядування на несербських територіях, при цьому серби висунули ідею про «трьохіменний народ» (серби, хорвати, словенці).

    Ідея сербського унітаризму зустрічала відсіч з боку хорватських федералістів і чорногорських автономістів. Ситуація загострювала міжнаціональні відносини і поглиблювала політичну кризу в КСХС. У 1929 р. криза завершилася державним переворотом і перейменуванням КСХС у Королівство Югославія. Посилилися репресії проти несербського населення. Національні проблеми зважувалися твердими методами, підсилилася політика сербизації суспільства.

    Висновок. КСХС був створено як конгломерат різних народів, що сповідали різну релігію і мали різні погляди на національні проблеми. Національне питання було ключовим у суспільно-політичному житті країни. У його центрі були сербо-хорватські протиріччя.

    Таким чином, ще в 20-і рр. були закладені національні протиріччя, що вилилися наприкінці XX ст. у розпад Югославії і найжорстокішу міжнаціональну і релігійну війну.

    Вихід із ситуації дотепер не знайдений.


    1. Перебудова і причини революції кінця 80-х початку 90-х в країнах центральної та східної Європи, її характер, сила, риси та особливості.

    Загальні принципи держав

    1. Утвердження односторонньої системи.

    2. Права і свободи громодян у реальному житті не діяли.

    3. Ставка всіх країн була зроблена на важку промисловість (індустріалізація).

    4. Аграрна реформа закінчилась м’якою колектавізацією без націоналізацї землі.

    5. Система керівництва була сконцентрована у драви (плани).

    6. Ринові відносини були зведені до мінімума.

    7. Скорочення розвитку соціалістичноїсисеми і всієї не вироничої сфери.

    Січень 1949 створена рада економічної взаємодопомоги (РЕВ).

    14 травня 1955 організація Варшавського договору (ОВД)

    договір про дружбу, співробітництво і взаємодпомогу.

    Революції 50-60-х років

    Причини

    1. Неспроможність адміністративно-командних методів керівництва.

    2. Небажання більшості населення жити по старому.

    3. Політичне банкротство керівництва ведучих партій.

    Революції були придушені радянськими військами.

    Революції 80-90-х

    Методи і форми

    Від “ніжної” і спокійної революції в Чехословаччині до кривавих зіткнень у Румунії.

    Спільні результати

    1. Відмова керуючої комуністичної партії від монополії на владу, і оформлення агатопартійної системи.

    2. Виведення з під контролю комуністів армії, міліції, органів державної безпеки.

    3. Відміна державної цензури засбів масової інформаціі.

    4. Розробка пакета економічних реформ.

    Приклади

    Польща

    Червень 1989у виборах у сейм потерпіла поразку польська б’єднана робітнича партія ( ПОРП). Змінили назву країни – Республіка Полща. Лідером став безпартійний – Тодеуш Мозовецький.

    Румунія

    16-17 грудня 1989 криваві події в місті Тиошарі ( сутички між людми ).

    22 грудня у Бухаресті повсталий народ скинув диктатуру “клана Чаушеску”.


    Висновок : дмократичні революціі мали наслідком не тільки змінив середині країни, але і визначили нове розташування сил у Європі, була закінчена “Холодна війна”.


    Білет № 26

    1. Революція 1918р. в Угорщині. Період Угорської радянської республіки


    Перша світова війна призвела до поразки Четверного союзу і розпаду в 1918 р. Австро-Угорської імперії.

    Угорщина входила до складу імперії на принципах політичної рівноправності з Австрією. Імператор Австрії Карл IV був одночасно королем Угорщини. В умовах політичної й економічної кризи Карл IV оголосив про перетворення імперії в союзну державу і доручив угорському графу М. Карою сформувати коаліційний демократичний уряд. В Угорщині була створена Національна рада. Масові революційні виступи в країні привели до того, що 16 листопада 1918 р. Національна Рада проголосила Угорщину незалежною, суверенною республікою.

    Новий уряд на чолі з М. Карою початок демократизації суспільно-політичного життя, оголосило про майбутню аграрну реформу.

    У ході революції, що почалася, в Угорщині активізувалася діяльність лівих політичних сил: була утворена Комуністична партія Угорщини (КПВ); як у Радянській Росії, створювали Ради робітничих і селянських депутатів,

    У той же час ускладнюється зовнішньополітична ситуація. Країни Антанти зажадали від уряду Кари частини територій Угорщини. Уряд відмовився виконувати вимоги і був змушений піти у відставку.

    21 березня 1919 р. представники Соціалістичної партії Угорщини і КПВ створили новий уряд і проголосили Угорську радянську республіку (ВСР).

    Уряд — Революційна урядова рада — узяла під контроль життєво важливі об'єкти столиці. Основні перетворення були зведені до наступного:

    1. Націоналізація (одержавлення) підприємств великої і малої промисловості, банків, торгових контор і транспорту.

    2. Ліквідація поміщицького землеволодіння і створення сільхозкоопе­ративів.

    3. Уведення 8-годинного робітничого дня.

    4. Ліквідація існуючих органів влади і створення нових.

    5. Уведення безкоштовні утворення і медобслуговування.
    Установлення комуністичної диктатури викликало невдоволення в країні.

    ВСР, у свою чергу, прагнула одержати підтримку Радянської Росії. Дві Червоні Армії — угорська і радянська — почали просування назустріч один одному, однак цьому перешкодили війська Румунії, Чехословаччини і Франції. У результаті окупації країни, антирадянських повстань, господарської розрухи комуністична диктатура в Угорщині впала.

    Після 133 днів Угорська радянська республіка припинила своє існування. Влада в країні перейшла до віце-адмірала Міклоша Хорти, почалося формування авторитарного режиму.


    Висновок. Відновлення незалежності Угорщини супроводжувалося комуністичним експериментом по типу Радянської Росії. В Угорщині він не удався, оскільки не мав достатньої соціальної підтримки, супроводжувався іноземною інтервенцією і відторгненням частини територій країни.


    2. Причини, характер, періодизація Другої світової війни


    Друга світова війна належить до числа найбільших історичних подій XX ст. Вона тривала шість років, охопивши майже всі континенти й океани.

    Друга світова війна назрівала протягом багатьох років. Причини її були складними і різноманітними. Одна з основних — нерівномірність економічного і політичного розвитку країн світу, що привело до різкого загострення протиріч між країнами й утворенню двох воюючих одна з одною коаліцій. Причиною війни стало також прагнення фашистських держав до нового переділу світу, захопленню колоній, джерел сировини і ринків збуту. Так, Німеччина розраховувала поневолити сусідні країни, розгромити Радянський Союз, створити нову колоніальну систему в Африці і на Близькому Сході. Італія хотіла перетворити Середземне море в «Італійське озеро», підкоривши собі країни Балканського півострова і Близького Сходу, частина Східної і Північної Африки. Японія мала намір захопити Китай, частину Радянського Союзу, Бірму, Малайзію, Індонезію, Філіппіни і країни південних морів.

    Характер Другої світової війни був національно-визвольним для народів і країн, що стали жертвами фашистської агресії, і загарбницьким з боку фашистських держав.

    Умовно історію війни можна розділити на п'ять етапів (періодів), кожний з який має свої специфічні особливості.

    Перший період — 1 вересня 1939 р. — 22 червня 1941 р. (напад Німеччини на Польщу — початок агресії проти СРСР).

    Другий період — з 22 червня 1941 р. по листопад 1942 р. (розширення фашистської агресії: напад Німеччини і її союзників на СРСР до контрнаступу під Сталінградом).

    Третій період — з листопада 1942 р. по грудень 1943 р. (докорінний перелом у ході війни: від контрнаступу під Сталінградом до наступу в Україні).

    Четвертий період --із січня 1944 р. по 8 травня 1945 р. (розгром фашизму в Європі: від наступу під Ленінградом до капітуляції Німеччини).

    П'ятий період — з 8 травня 1945 р, по 2 вересня 1945 р. (від капітуляції Німеччини до капітуляції Японії).

    Друга світова війна завдала величезної шкоди Україні. У ході війни загинув кожен шостий житель України: близько 3 млн громадян — на фронті, 5,5 млн -і в зоні окупації, 2,3 млн насильно вивезені в Німеччину. Позбавилися даху близько 10 млн чоловік. Окупанти зруйнували 714 міст і селищ, понад 28 тис. сел і 16 тис. промислових підприємств, майже 33 тис. шкіл, технікумів і вузів. Після звільнення в республіці залишилося тільки 19 % довоєнної кількості промислових підприємств. По підрахунках західних фахівців, загальний матеріальний збиток у грошовому вираженні склав у світових цінах 100 млрд доларів. Відразу після звільнення території України від німців почалося відновлення зруйнованого війною господарства.

    Висновок. Друга світова війна принесла незлічимі нещастя країнам і народам, що приймали в ній участь. Україна в ході війни понесла величезні матеріальні втрати і людські жертви.


    Білет № 27

    1. Суспільно-політична обстановка в СРСР у 20-30 роках.

    На середину 20-х років Росія й надалі залишалася відсталою аграрною країною. Індустріалізація була необхідною для того, щоб піднести економіку, зміцнити обороноздатність, подолати техніко-економічну відсталість, зробти СРСР незалежним від великих держав. Для масштабної перебудови промисловості перш за все були необхідні кошти. Індустріалізація почала здійснюватися прискореними темпами. Вона розгорнулася з грудня 1925, коли відбувся 14-й з’їзд ВКП(б). У 1925-1929 було реконструйовано і відбудовано сотні підприємств важкої індустрії й машинобудування. Був збудований Харківський тракторний завод, “Красний путиловець”, зведені Волхівська та Штерівська електростанції, почалося будівництво Дніпровської ГЕС.

    Передусім кошти вилучалися з с/г й легкої промисловості, що негативно позначилося на їх розвитку. Крім того, вилучалися гроші й цінності у населення. В країні почали запроваджувати примусові державні позики за які радянська влада так і не розрахувалася. За вказівкою Сталіна, було дозволено значне збільшення виробництва спиртних напоїв, прибутки з продажу яких використовувалися для індустріалізації. Крім того, Радянський уряд таємно від народу продавав за кордон шедеври мистецтва.

    Першим перспективним планом радянської економіки став план ГОЕЛРО, прийнятий у 1929. 16-та Всесоюзна партійна конференція затвердила перший 5-ти річний план, який у травні 1929 був схвалений 5-м з’їздом Рад СРСР.

    Однією з найганебніших і цинічних форм здійснення індустріалізації було використання рабської праці політичних в’язнів і так званих спецпереселенців.

    З 1928 знову запроваджується карткова система розподілу промислових і продуктових товарів серед населення.

    За роки перших п’ятирічок (1928-1937) у СРСР були збудовані нові промислові райони, а також гіганти радянської індустрії: Дніпрогес, Магнітогорський металургійний комплекс, Сталінградський та Харківський тракторні заводи, Туркестано-Сибірська залізниця, Горлівський та Березниківський хімічні комбінати. Були створені вугільні та металургійні бази в Сибіру, Казахстані, на Далекому Сході. Зусиллями в’язнів був збудований Волго-Донський канал, тисячі інших великих об’єктів. Гордістю більшовиків став Московський метрополітен, а комсомольців – місто Комсомольськ-на-Амурі.

    Хоча перші дві п’ятирічки оголошувалися виконаними достроково, насправді ж сталінський план індустіалізації був незавершений. СРСР і надалі відставав від індустріально розвинених країн світу, що, зокрема, позначилося на переозброєнні Червоної армії.


    1. Політична боротьба в 1953-1956 в Угорщині. Режим Я. Кадара.

    1953-1956 в Угорщині називається “новим курсом”.

    Янош Кадар

    1912-1990

    народився в сім’ї батрака і працював сільським механіком. З жовтня 1956 по 1988 перший секретар ЦК КПУ.

    Економічні реформи Я. Кадара

    1. Прискорення сільськогосподарського виробництва.

    2. Галузі які виробляли товари масового споживання.

    3. Припиненя масової колективізаціі.

    4. Знижені податки і норми поставок с/г продукціі.

    5. Зупинена “антикуркульська” компанія.

    6. Послаблення політичного терору.

    Керівництво СРСР було не згодне з цими реформами. Почався терор.

    23 жовтня 1956 в Будпешті студентська демонстрація, а потім і збройне повстання, зібралося 200тис.

    радянські військові підрозділи дули введені в усі центри Угорщини. Угорська армія перейшла на бік повсталих.

    Хід революціі

    1. Відновлена багатопартійна система.

    2. Створені роітничі ради.

    3. Оголосилипро вихід Угорщени з ОВД.


    4 листопада інтервенція з боку Москви. Опір тримався тидень. Демократична реформа і революція булироздроблені радянськими танками.

    В Угорщині був відновлений соціалізм.


    Білет № 28

    1. Наслідки Першої світової війни для народів Європи та США.

    1. З 41 монарха залишилось 17.

    2. Війна охопила 4 млн.км2 і 1.5 млрд. населення.

    3. Загальні витрати на війну 1трл$.

    4. Людські втрати : 10млн. убитих, 20млн. поранено.

    5. У світі була втрачена демократія і на зміну її прийшли більовизм і фашизм.

    6. США з країн Європи зроило своїх васалів.

    Борг Англії : 8млн. фунтів стерлінгів.

    Борг Франції : 238млн. франків.

    Борг Італії : 43млрд. лір.

    Борг Німкччини : 183млрд. марок.

    1. Поглиблення міжнародних суперечностей, подальший розвиток територіальних претензій, що призвело до Другої світової війни.


    1. Перебудова та розпад СРСР ( 1985 – 1991 ).

    У березні 1985, після смерті генерального секретаря ЦК КПРС К. Черненка, партапарат висунув на посаду лідера КПРС наймолодшого члена політбюро – 54-річного Михайла Горбачова. Новий генсек намагався дещо реформувати, підправити “скривлену” будову соціалузма, у той же час не порушуючи його фундаменту. Горбачрв проголосив курс на прискорення соціально-економічного розвитку, перебудову економіки країни.

    Перебудоваза його визначенням – це рішуче подолання застійних процесів і злам механізму гальмування. Створення механізму прискорення соціально-економічного розвитку суспільства.оголошуючи курс на прискорення, Горбачов та його оточення не усвідомлювали неспроможності самої моделі соціалістичного господарювання. Чергове розбалансування економіки призвело до скорочення виробництва товарів широкого вжитку. У результаті велика кількість товарів, обминаючи державну систему торговлі потрапляла на чорний ринок, де реалізовувалась за збільшеними спекулянтськими цінами.

    Традиційно занедбаною залишалась соціальна сфера життя радянського суспільства.

    Командно-бюрократична система ступила на шлях повзучого саботажу перебудови. У ценрі приймали рішення, які не поспішали виконувати органи місцевої влади.

    Програма “соціалістичної ринкової економіки” остаточно підірвала довіру народу до уряду.

    Для успішного проведення економічних реформ потрібні були політичні зрущеня. У січні 1987 Горбачов проголосив політику гласності.

    Під тиском народних мас компартія у 1988 р. спробувала реформувати політичну систему, зберігши основу – монополію КПРС на владу. До конституції були внесені зміни, які стосувалися структурної перебудови вищих органів державної влади. Утворено два законодавчі органи – З’їзд народних депутатів і Верховну Раду.

    У 1988 р. виникли могутні національні організації – “Народний фронт Естонії”, литовський “Саюдіс” (Єдність), “Народний фронт Латвії”, які вперше аргументовано заговорили про вихід іх Радянського Союзу. У листопаді 1988 р. Верховна Рада Естонської РСР проголосила державний суверенітет Естонії. Це був, по суті, початок розпаду Радянського Союзу.

    На початку 1989 р. виникла організація “Народний рух України за перебудову”.

    У Молдавії з вимогою виходу з СРСР виступив “Народний фронт Молдови”.Ситуація у республіці ускладнювалася боротьбою російськомовного населення Придністров’я, гагаузів та болгар за надання їм автономії у районах компактного проживання.

    У 1989 – 1990 рр. міжнаціональні конфлікти вибухнули у Фергані (Узбекистан), Новому Узені (Казахстан), Андижані (Узбекеистан), Душанбе (Таджикистан). Вони супроводжувалися людськими жертвами, руйнуванням будинків, вигнанням національних меншин із районів їх розселення.

    У червні 1991 р. Б.Єльцина всенародним голоскванням було обрано першим президентом Росії.

    16 липня 1990 р. новообрана Верховна Рада України прийняла Декларацію про державний суверенитет України. Декларації про державний суверенітет проголосили також парламенти Білорусії, Молдови, Грузії і Вірменії. У Вірменії проведено референдум і абсолютна більшість населення проголосувала за незалежність.

    Компартія поступово здавала свої позиції. У багатьох містах за наказом партії керівників проти мітингуючих і демонстрантів застосували грубу фізичну силу, гумові кийки, газові суміші, а подекуди й кулі.

    Крах СРСР

    СРСР влітку 1991 опинилась на межі розвалу.

    Вранці 19 серпня по радіо та телебаченню було оголошено про хворобу президента, котрий перебував на відпочинку у Криму, і перехід усієї повноти влади до Державного комітету з надзвичайного стану.

    Після невдалої спроби консервативних сил здійснити державний переворот події у країні набули революційної стрімкості. Після цього прорцес руйнування імперії став незворотним. 24 серпня 1991 позачергова сесія Верховної Ради України переважною більщістю голосів прийняла акт незалежності України.

    5 вересня 1991 4 з’їзд народних депутатів СРСР прийняв закон про владу у перехідний період і здав свої повноваження Державній Раді СРСР. Державна Рада офеційно визнала незалежність Литви, Латвії, Естонії.

    8 грудня 1991 р. у Біловезькій пущі президенти Росії та України Єльцин та Кравчук і голова Верховної Ради Білорусії Шушкевич підписали угоду про створення Співдружності незалежних держав (СНД). У документі проголошувалося, що СРСР як об’єкт міжнародного права припинив своє існівання.

    25 грудня 1991 р. Горбачьов заявив про свою відставку з посади призедента СРСР і про зняття з себе повноважень Верховного головнокомандувача збройних сил СРСР. Наступного дня одна з палат Верховної Рад колишнього СРСР, яку вдалося зібрати – Рада республік прийняла формальну декларацію про припинення існування СРСР.


    Білет № 29

    1. Облаштування повоєнного світу після Першої світової війни. Сильні та слабкі сторони системи міжнародних договорів.

    Версальський мирний договір


    Версальський мирний договір був підписаний у 1919. Він складався з 440 статей та одного потоколу й формально закінчив 1-шу світову війну між державами Антанти і США, з одного боку, Німеччиною та іншими державами Троїстого союзу, з другого.

    Версальський мирний договір став головним документом післявоєнного мирного врегулювання. Пізніше були підписані мирні договори союзниками Німеччини: Болгарією, Туреччиною, Австрією, Угорщиною.

    За умовами договору Фрація повернула собі Ельзас-Лотарінгію, округи Ейпен, Мальмеді й Морене передавалися Бельгії, Північний Шлезвіг – Денії. Саарський вугільний басейн переходив у повну й необмежену власність Франції, а сама область у продовж 15 років ставилася під управління Ліги Націй.

    Версальський мирний договір позбавляв Німеччину всіх колоній і сфер впливу за межами країни. Передбачалося роззброєння німецької армії та її скорочення. Вона оголошувалася відповідальною за розв’язання світової війни й за нанесені нею збитки. Це створювало законну для накладення на Німеччину репарацій для відшкодування усіх втрат, завданих союзниками.

    Для гарантій виконання договору передбачалася окупація військами союзників території на Захід від Рейну терміном від 5 до 15 років. Веймарська республіка, згідно з договором, визнавала незалежність усіх територій, що входили до складу колишньої Російської імперії до 1 серпня 1914. Вона зушена відмовитись від усіх договорів і угод, які заключив з нею радянський уряд, визнавала всі договори й угоди, які союзні держави підписали з державами, що утворилися на території Російської імперії.

    Версальський мирний договір заклав фундамент для післявоєнної системи мирного врегулювання.

    Договір зафіксував післявоєнну розстановку сил у світі.

    Рівновага, зафіксована в післявоєнних договорах, підривалися як незадоволеними інтересами багатьох держав, так і національною образою переможених, котрі мріяли про зміни, докорінну перестановку сил, а то й про реванш.


    Мирні договори із союзниками Німеччини


    Крім договору з Німеччиною, перед державами Антанти постало не менш складне запитання: підписати відповідні документи з її союзниками.

    На прикінці Першої світової війни внаслідок національно-визвольної боротьби слов’янських народів відбувся розпад багатонаціональної Австро-Угорської імперії. З її руїн постали держави Центральної, Південно-Східної Європи: Чехо-Словаччина, Польща, Югославія, Австрія та Угорщина.

    10 вересня 1919 був підписаний Сен-Жерменський договір з Австрією, яка визнала факт появи незалежних держав на своїх колишніх слов’янських володіннях. Цей договір заклав також міжнародно-правові основи незалежної Австрійської держави, категорично заборонивши приєднання Австрії до Німеччини.

    “Особлива декларація” забороняла будь-які політичні та економічні зв’язки Австрії з Угорщиною до того часу, доки остання визнає умови мирного договору. Сен-Жерменський договір наклав на Австрію важкі фінансово-економічні й репараційні зобов’язання, суворі військові обмежання. Становище Австрії було складним.

    Сен-Жерменський договір – це диктат переможців, який на тривалий час обмежив суверенітет Австрійської республіки.

    27 листопада 1919 в м. Нейї був підписаний аналогічний договір з Болгарією. На прикінці Першої світової війни Болгарія пережила гостру політичну й економічну кризу, яка була наслідком її участі у війніна боці австро-німецького блоку. Вона втрачала значну частину своєї території. Згідно з договірними зобов’язаннями Західна Франція передавалася Греції, що позбавляло Болгарію прямого виходу до Егейського моря. Репарації, економічні та військові санкції, обумовлені Нейською угодою, серйозно зачіпали життєво важливі інтереси болгарського народу і ще більше загострювали національні протиріччя на Балканах.

    Тріанонський мирний договір, підписаний 4 червня 1920 з Угорщиною, остаточно зафіксував розпад Австро-Угорщини й встановив кордони Угорського королівства, до складу якого увійшла третина колишньої території імперії та понад 40% її населення. На Угрощину було накладено значні репараційні зобов’язання на користь союзників.

    Національно-визвольний рух в Османській імперії і гострі протиріччя між державами-переможцями ускладнювали процес міжнародної стабілізації. Багатьох держав непокоїло важливе стратегічне становище Туреччини. Гостра дипломатична боротьба навколо неї таїла в собі небезпеку військових конфліктів.

    Тільки 10 серпня 1920 завершилася підготовка мирного договору, який був підписаний султанським урядом у м. Севері (Франція). Згідно з Севрським договором Османська імперія позбавлялася ѕ своєї території. Від неї були відібрані Сирія, Ліван, Палестина та Месопотамія, які передавались під мандатне управління Англії (Палестина та Месопотамія) та Франції (Сирія, Ліван). Севрський договір виявився найслабшою частиною Версальської системи. Фактично він позбавляв Туреччину навіть подоби суверенітету, перетворюючи її в напівколонію.

    На мирній конференції в Лозанні (Швейцарія), яка розпочалася 20 листопада 1922, Туреччина домоглася визнання її незалежності, хоча й змушена була підти на певні територіальні поступки. Лозанський мирний договір, який вступив у дію 1923, декларував мирні стосунки між Туреччиною і країнами Антанти.

    Лозанський мирний договір з Туреччиною засвідчив, що Версальська система післявоєнного мирного врегулювання не ідеальна, оскільки несе в собі загрозу нових міжнародних сутечок і конфліктів.


    2. Росія після розпаду СРСР.

    26 грудня 1991 рада республік прийняла декларацію про припинення існування СРСР. Б. Ельцин проголосив радикальні реформи :

    1. Введені ринкові відносини.

    2. Знищені заощадження.

    3. Розпались цілі галузі економіки.

    4. Жахливий удар по бюджетній сфері.

    5. Суспільство розпалось на багатих і бідних, зник середній клас.

    6. Виникло протистояння між президентом і законодавчою владою.

    3-4 жовтня 1993 було створено парламент

    федеральні збори



    Державна Дума Рада федераціі

    В жовтні 1993 прибічники парламента почали захопення телецентра, мерії, будинка верховної ради. Загинуло бизько 500тис. чоловік. Віце-президент Руцкой і Голова ферховної ради були заарештовані.

    Наслідки

    1. Ці події показали всьому світу справжнє обличчя російської декларації.

    2. Вони врятувалиРосію від роспаду.

    3. З 1994 Росія стала президинтською республікою.

    2000 став президентом В. Путін. Важливі досягненя були зроблені в економіці, але соціальний захист населення законодавчо не закріплений. Зерігається можливість комуністичної реставраціі. Росія претендує на роль лідера, вона ввйшла у велику сімку.


    Білет № 3

    1.”Новий курс” Ф.Рузвельта та його результати.


    ”Новий курс” Ф.Рузвельта – політика державного регулювання економіки.втручання уряду у приватну підприємницьку діяльність шляхом проведення ліберальних реформ.

    • Програма спасіння банківської системи (великі банки одержали 3млд.$ з бюджету і був заборонений вивіз золота за кордон).

    • “Ніра” – кодекс чесної конкуренції.

    • “ААА” – Адміністрація регулювання сільского господарства.

    • Державний контрроль за випуском цінних паперів приватним корпораціям і акціонерним товариствам.

    • 14 серпня 1935р. прийнято закон про соціальне забезпечення (вдовам, сиротам, інвалідам).

    • Введено закон сенатора Вагнера про трудові відносини (право робітників на страйки і утворення профсоюзів).

    • Шляхом створення дифіцитного бюджету і збілшення державних росходів були розширені економічні f(x)держави (збільшені податки на “зверх доходи”, на спадок).

    • Почала функціонувати “Національна оорганізація допомоги безробітним” (суцільна праця для молоді від 18 до 25 років).


    Висновок: новий курс Рузвельта – це поступове перетворення державно-монополістичного капіталізму в рішучій фактор економічного життя

    Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
    Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

    Поможем написать работу на аналогичную тему

    Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
    Нужна помощь в написании работы?
    Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.
  • Похожие рефераты: