Захист прав громадян при встановленні фактів, що мають юридичне значення
У відповідності з п.5 Положення про порядок розгляду питань, повязаних з громадянством України, затвердженого Указом Президента України від 31 березня 1992р., розгляд заяв при належність до громадянства України здійснюється органами внутрішніх справ. Для підтвердження цього може бути пред'явлено рішення суду про встановлення факту родинних відносин (встановлення інших фактів, наприклад, постійного проживання на території України, Положенням не передбачено).
Не розглядаються в судовому порядку заяви про встановлення фактів приналежності до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, в партизанських загонах, отримання поранень чи контузій при виконанні обовязків військової служби, про встановлення причин і ступення втрати працездатності, групи інвалідності і часу її настання, про закінчення навчального закладу і отримання відповідної освіти, отримання урядових нагород тощо.
Не підлягають розгляду в суді також справи про встановлення факту винесення вироку чи постанови рішення суду відносно визначеної особи, належності особі квитка про членство в об'єднанні громадян, посвідчення до ордену чи медалі, військового квитка, паспорта, а також свідоцтв, що видаються органами реєстрації актів цивільного стану, оскільки ці питання вирішуються відповідним органом, що видав такий документ.
Перед тим, як перейти до детального аналізу виділених видів юридичних фактів, що мають юридичне значення, які встановлюються судом, слід звернути увагу на деякі нововведення у порівнянні з Кодексом 1963р., зокрема з його статтею 273.
У Кодексі 2004 року введено ще один вид фактів, що мають юридичне значення - встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження (п.7 ст. 256).
Не менш цікавим є виділення в якості юридичного факту проживання чоловіка і жінки однією сім”єю без шлюбу (п.5 ст.256). Важливість даного факту одразу стане зрозумілою, коли звернутися до ст.74 ч.1 Сімейного кодексу України, де сказано: якщо жінка та чоловік проживають однією сім”єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. Очевидно, що у судовій практиці непоодинокими є випадки, коли по закінченні фактичних шлюбних відносин чоловік та жінка мають на меті розділити майно, яке було нажите ними за час таких відносин, але у зв”язку з тим, що факт їх спільного проживання не є документально засвідчений (наприклад, свідоцтвом про одруження), то виникає потреба звернутися до суду за встановленням факту проживання однією сім”єю.
Також введено термін "фізична особа" замість терміну "громадянин", який є ширшим, оскільки включає в себе і громадян, тобто осіб, що перебувають у безперервному стійкому зв'язку із державою, і осіб без громадянства, і осіб з подвійним громадянством, і іноземців.
У ЦПК 2004 року не вказано серед фактів, що мають юридичне значення, які встановлюються судом, реєстрацію народження і смерті (для порівняння - п.4 ст.273 ЦПК 1963р.). Також не виділяється окремо факт смерті одного з подружжя як підстава для встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах через неможливість зареєструвати шлюб в органах ЗАГС. Проаналізувавши обидва кодекси, можна дійти висновку, що Цивільний процесуальний кодекс України 2004 року дає дещо стислішу класифікацію фактів, що мають юридичне значення, не зважаючи на нововведення. Очевидно, що ті факти, які не згадуються у ЦПК 2004 року у порівнянні з ЦПК 1963 року, слід віднести до категорії “інших” (ч.2 ст.256). На мою думку, це є недоліком Кодексу 2004 року, оскільки на практиці дещо ускладнює можливість сформулювати вимогу до суду про встановлення конкретного факту, яка викладається у заяві.
Змінено "відмова органів реєстрації актів цивільного стану зареєструвати факт смерті" на "неможливість реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті".
Тепер перейдемо до аналізу фактів, що мають юридичне значення, які встановлюються судом.
Факт родинних відносин між фізичними особами
(п.1 ст. 256)
Цей факт встановлюється у судовому порядку, якщо його підтвердження необхідне заявнику, наприклад, для одержання у нотаріальних органах свідоцтва про право на спадщину як спадкоємця за законом, а також для оформлення права на пенсію у разі втрати годувальника. Наприклад, суд Гусятинського району Тернопільської області розглянув справу про встановлення факту родинних відносин громадянина Мостового23.
Серед справ про встановлення родинних відносин судам підвідомчі справи про встановлення факту батьківства, визнання батьківства, встановлення факту материнства, визнання материнства.
Справи щодо встановлення батьківства щодо дітей, які народились за життя батьків, розглядаються у порядку позовного проваджння. Згідно зі ст. 126 Сімейного кодексу України походження дитини від батьків, які не перебувають між собою у шлюбі, визначається за заявою батька і матері дитини до органів РАГС. У разі відсутності такої заяви батьківство може бути визнано судом у порядку позовного провадження за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої вона перебуває, а також самої дитини після досягнення нею повноліття (ст. 128 СК).
Місцевому суду Гусятинського району Тернопільської області
ЗАЯВНИК: Мостовий Михайло Іванович, 1962 р.н.
житель с. Гадинківці Гусятинського району Тернопільської області
ЗАЯВА
про встановлення факту родинних відносин
Я є внуком моєї померлої бабусі Ангел Ганни Миколаївни, яка померла 11 січня 2005 року і залишила заповіт, яким заповіла мені свій земельний сертифікат на земельний пай у розмірі 1,63 га.
Документи, які б підтверджували мою родинність із бабусею Ангел Г.М. частково є, але відсутнє свідоцтво про народження моєї матері Ангел Домки Яківної, у якому було б вказано, що Ангел Г.М. є її матір'ю, а, відповідно, моєю бабусею. Моя мати померла раніше - 12 жовтня 2000 року. Моє свідоцтво про народження підтверджує те, що Ангел Домка Яківна є моєю матір'ю. Після одруження її прізвище було Мостова, але після розлучення з моїм батьком мама взял своє дівоче прізвище - Ангел, що вказано у свідоцтві про розлучення. Свідоцтва ж про народження моєї матері немає, тому я маю труднощі у оформленні спадщини бабусі в нотаріуса, оскільки не можу підтвердити документально свої родинні відносини з померлою Ангел Г.М. Встановлення вказаного факту дало б мені можливість нести менші витрати при оформленні земельного паю на моє ім'я згідно заповіту від 10 червня 2004 року.
Довідка з Гадинківської сільської ради засвідчує той факт, що я постійно проживав з померлою бабусею Ангел Г.М. і є її внуком. Також цей факт може підтвердити моя дружина Мостова Галина Ярославівна, яка теж проживала разом з нами.
У самому заповіті від 10 червня 2004 року, який було складено у Гадинківській сільраді, теж вказано, що Ангел Г.М. заповідає своєму внукові, тобто мені, земельний пай згідго сертифікату ТР № 0232879.
З моменту свого народження і до дня смерті бабусі я жив з нею в одному будинку в с. Гадинківці. Факт, що Ангел Г.М. є моєю бабусею ні в кого не викликає сумнівів, але я змушений звернутися до суду, щоб встановити даний факт через відсутність свідоцтва про народження моєї матері Ангел Д.Я.
На підставі викладеного та керуючись п.1 ст.256, ст.257, п.1 ст.258 ЦПК України,-
ПРОШУ:
Встановити факт родинних відносин між мною, Мостовим Михайлом Івановичем, 10 листопада 1962 р.н., та Ангел Ганною Миколаївною, що померла 24 січня 2005 року у віці 94 років, як такий, що я є її рідним онуком.
Додаток (копії): свідоцтво про смерть моєї матері Ангел Домки Яківної, довідка про смерть моєї бабусі Ангел Ганни Миколаївни, моє свідоцтво про народження, свідоцтво про розлучення матері, довдіка з Гадинківської сільради від 11 листопада 2005 року, заповіт, сертифікат на земельний пай, квитанція про сплату держмита.
Оригінали документів зобов'язуюсь надати у судовому засіданні.
25 листопада 2005 року ___________ Мостовий М.І.
Справа № 2-0-29/2005
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2005 року
місцевий суд Гусятинського району Тернопільської області
у складі:
головуючого судді: Римара Г.М.
при секретарі: Хом"як Т.П.
розглянусши у відкритому судовому засіданні в селищі Гусятин справу за заявою Мостового Михайла Івановича про встановлення факту родинних відносин, -
ВСТАНОВИВ:
Мостовий М.І. звернувся до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, посилаючись на те, що він є внуком померлої бабусі Ангел Ганни Миколаївни, яка померла 11 січня 2005 року і залишила на випадок своєї смерті заповіт, яким заповіла йому свій замельний сертифікат на земельний пай площею 1,63 га. Документи, які б підтверджували його родинність із бабусею Ангел Г.М. частково є, але відсутнє свідоцтво про народження матері заявника Ангел домки Яківної, де було б вказано, що Ангел Г.М. є її матір"ю, а, відповідно, бабусею заявника. Встановлення факту родинних відносин з Ангел Г.М. дало б заявнику можливість нести менші витрати при оформленні земельного паю на його ім"я як близького родича згідно заповіту від І0.06.2004 року. Заявник у судовому засіданні заявлені вимоги підтримує, просить їх здовільнити.
Дослідивши та оцінивши здобуті у судовому засіданні докази, суд встановив наступні факти.
Згідно копії сертифікату на право на земельну частку (пай) ТР №0232879, Ангел Ганні Миколаївні належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності селянської спілки "Мир", площею 1,63 умовних кадастрових гектарів.
Згідно копії свідоцтва про народження VI - УР №886237 від 06.08.1965 року батьками Мостовогго Михайла Івановича є Мостовий Іван Михайлович та Мостова Домка Яківна.
Повідомлення №1329/11-371 від 08.12.2005 року видане Мостовому Михайлу Івановичу про те, що в архіві відділу РАЦС Тернопільського обласного управління юстиції актового запису про народження на Ангел домку Яківну по с. Гадинківці Гусятинського району Тернопільської області за 194Грік не виявлено.
Копія довідки видана Мостовій Галині Ярославівні про те, що Ангел Ганна Миколаївна померла 11.01.2005 року.
Копія заповіту свідчить про те, що Анегл ганна Миколаївна належний їй земельний пай площею 1,63 умовних кадастрових гектарів, заповіла Мостовому Михайлу Івановичу, що проживає у с. Гадинківці Гусятинського району Тернопільської області.
Згідно копії свідоцтва про смерть І-ИД №112121 від 13.10.2000 року, Ангел Домка Яківна померла 12.10.2000 року.
Копія довідки №1113 видана Гадинківською сільською радою свідчить проте, що в спадковому будинку в с. Гадинківці по вул. Бічна Франка,! разом зі спадкодавцем Ангел Ганною Миколаївною, яка померла 11.01.2005 року на день її смерті постійно проживали і були зареєстровані: внук - Мостовий Михайло Іванович, невістка - Мостова Галина Ярославівна, правнучка - Бариляк Оксана Ярославівна, правнук - Мостовий Іван Михайлович, правнучка - Біблій Богданна Богданівна з 1962 року по даний час.
Отже, судом здобуто достатньо доказів, що дають підстави задоволити зявлені вимоги, встановити факт родинних відносин.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 57, п.6 ст.256 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Заявлені вимоги задовільнити.
Встановити факт, що Мостовий Михайло Іванович 10.11.1962 року народження, житель с. Гадинківці Гусятинського району Тернопільської області є рідним онуком Ангел Ганни Миколаївни, яка померла 11.01.2005 року.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення через місцевий суд Гусятинського району Тернопільської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або безпосередньо без подання заяви в зазначений для такої подачі строк.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Суддя:
Суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю засвідчують батьківство. У разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, суд має право розглянути справу про встановлення факту батьківства у порядку окремого провадження і вирішити її з урахуванням обставин, передбачених ст. 130 СК, а саме: у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір”ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом ,якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана як батько дитини (запис про батька зовсім відсутній або запис про батька проведено за вказівкою матері) і можуть бути подані матір'ю, опікуном чи піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, чи нею самою після досягення повноліття. Суду підвідомчі справи про визнання материнства та про встановлення факту материнства. Особа, яка вважає себе матір'ю дитини, може подати до суду заяву про своє материнство (ст. 131 СК), а у разі смерті жінки, яка вважала себе матір'ю дитини, факт материнства може бути встановлений судом (ст. 132 СК), якщо запис про матір дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.2 ст. 135 СК України.
У порядку окремого провадження можливе встановлення факту реєстрації батьківства, коли вона мала місце, а в органах реєстрації актів цивільного стану не збереглися відповідні записи, і вони відмовилися їх поновити. Водночас порядком окремого провадження не може бути встановлений факт родинних відносин, якщо заявнику він необхідний для підтвердження у подальшому права на жилу площу або на її обмін (ст.80 Житлового кодексу) заінтересована особа може звернутися до суду з відповідним позовом.
Факт перебування фізичної особи на утриманні (п.2 ст.256 ЦПК)
Даний факт може бути встановлений судом за відсутності документа про його підтвердження, виданого житлово-комунальними органами, виконкомами сільських і селищних рад, іншими організаціями, чи у разі відмови у його видачі і при одержанні документа, яким не підтверджується факт перебування фізичної особи на утриманні.Встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання свідоцтва про право на спадщину, призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним й основним джерелом засобів до існування, навіть якщо утриманець (заявник) мав заробіток, одержував степендію, пенсію тощо. Водночас сам факт перебування на утриманні не завжди породжує необхідні юридичні наслідки. Відповідно до п. 2 ст. 1265 Цивільного кодексу України факт перебування на утриманні непрацездатних осіб викличе право на спадкування за умови, що утриманець був непрацездатним на день смерті спадкоємця і перебував на утриманні останнього не менше як 5 років до його смерті. Водночас право на відшкодування шкоди внаслідок втрати годувальника не пов”язане ні з наявністю родинних відносин між непрацездатним утриманцем і годувальником, ні зі строком перебування на його утриманні24. На підтвердження даного положення наводжу зміст ч.1 ст.1200 Цивільного кодексу України:
У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Шкода відшкодовується:
дитині — до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту — до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);
чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, — довічно;
інвалідам — на строк їх інвалідності;
одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім’ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, — до досягнення ними чотирнадцяти років;
іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, — протягом п’яти років після його смерті25.
Як бачимо, для встановлення факту перебування на утриманні при відшкодуванні шкоди в разі втрати годувальника не має значення чи непрацездатний утриманець в родинних чи шлюбних відносинах з годувальником (п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення”).
Факт каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по страхуванню (п.3 ст 256)
У даному випадку маємо колізію у законодавстві, а саме розбіжність між положеннями Закону України “Про охорону праці” в редакції 21 листопада 2002 року та Цивільним процесуальним кодексом.
Так, у цьму Законі у ст.54 вказано, що справи про встановлення факту каліцтва не розглядаються у порядку окремого провадження. Факт каліцтва та іншого ушкодження здоров’я на виробництві підтверджується актом про нещасний випадок.
Однак точка зору про те, що в порядку окремого провадження ці факти не встановлюються, є невірною26.
Звернімося до Цивільного процесуального кодексу України. Саме виділення факту каліцтва як такого, що розглядається в порядку окремого провадження, спростовує положення Закону “Про охорону праці”.
Крім того, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що до інвалідів війни належать особи, які стали інвалідами внаслідок поранень або інших ушкоджень здоров'я, одержаних в районах бойових дій у період Великої Вітчизняної війни і від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння в післявоєнний період, а також під час виконання робіт, пов'язаних з розмінуванням боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни, не залежно від часу його виконання. Верховний Суд України цілком обгрунтовано вважає, що оскільки законодавством не передбачений інший порядок встановлення фактів такого ушкодження здоров'я через відсутність відповідних документів, це може зробити суд в порядку окремого провадження.
Факт реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення (п.4 ст.256 ЦПК)
Характерною рисою цих справ є встановлення у судовому порядку не фактів усиновлення, шлюбу, розірвання шлюбу, а лише фактів їх реєстрації в актових книгах, якщо в органах реєстрації актів цивільного стану не збереглися відповідні записи, і ті відмовилися їх поновити, або ж вони не можуть бути відновлені тільки на підставі рішення суду про встановлення їх реєстрації. Відповідно до ст. 21 СК правову силу мають лише зареєстровані в органах РАЦС актові записи і, як виняток, прирівняні до них оформленні релігійним обрядом шлюб, розірвання шлюбу, народження і смерть, які були здійсненні до створення або поновлення діяльності органів РАЦС в Україні. На підтвердження втарти запису подається довідка відповідного архівного органу РАЦС, у якому знаходилась актова книга з реєстрацією. Відмова цього органу у поновленні запису підтверджується його письмовим висновком ,наявність якого є необхідною умовою прийняття судом заяви про встановлення факту реєстрації.
Із заявою про відкриття справи можуть звернутися особи, для яких наявність факту реєстрації шлюбу, усиновлення, може породжувати юридичні наслідки, наприклад: особа, з приводу якої встановлюється певний факт реєстрації, члени її сім'ї, законні представники, спадкоємці тощо.
Факт проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу (п.5 ст.256)
Актуальність встановлення даного факту обгрунтовувалася вище з по силанням на Сімейний кодекс. На вимогу заявника судом водночас зі встановленням цього факту може бути встановлений факт перебування заявника на утриманні померлого або того, хто пропав безвісти27.
Факт належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені у документі, не збігається з іменем, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження, зазначеними в її свідоцтві про народження або в паспорті (п.6 ст.256)
Суд встановлює незалежність особі правовстановлюючого документа, а не тотожність прізвища, імені, по-батькові, не однаково названих у різних документах, не присвоєння чи залишення одного з них.
При розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження якої, зазаначені в докуметі, не збігаються з ім’ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазаначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання тощо (п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення”).
Не підлягає встановленню документів, які не мають вказівки, на чиє ім'я вони видані. Не повністю зазначені імена, по-батькові, а також наявні інші дефекти, що свідчать про підчистку і виправлення. Судом не повідомче встановлення факту належності особі квитка про членство в об'єднанні громадян, військового квитка тощо, про що йшлося вище. Водночас суди мають право розглядати справи про встановлення фактів належності громадянам довідок про поранення, перебування у госпіталях у зв'язку з пораненням, повідомлення військових частин, військоматів та інших органів військового управління про загибель або зникнення безвісти певних осіб у зв'язку з обставинами воєнного часу, а також заповітів, страхових свідоцтв, полісів, ощадних книжок, інших документів про трудовий стан, оскільки вони не належать до документів, що посвідчують особу28.
Наприклад, суд Гусятинського району Тернопільської області розглянув справи про встановленя факту належності правовстановлюючих документів за заявами громадянок Приступи та Періг29
Жительки Гусятинського р-ну м.Хоростків, вул.Голосна,8 Приступи Яніни Сігізмунідівни, Тел.52230
ЗАЯВА
Про встановлення факту належності правовстановлюючого документа
Я працювала з 14 жовтня 1959 року по 16 серпня 1960 року свинаркою УМСХ№4, що підтверджується виданою 25 лютого 1961 року трудовою книжкою б/н.
Однак, у вказаній трудовій книжці помилково вказано моє ім"я, по-батькові як Іванна Зігізмундівна, в той час, як справжнє моє ім."я, по-батькові Яніна Сігізмундівна.
У зв"язку з допущеною помилкою я не маю можливості оформитися на пенсію.
Той факт, що вказана трудова книжка видана саме мені та я працювала вказаний період у зазначеній організації можуть підтвердити жителі м.Хоростків Земна Параска Іванівна та Урбанська Ольга Йосипівна, які працювали там же у зазначений період.
На підставі наведеного, враховуючи, що вказаний правовстановлюючий документ - трудова книжка, необхідний для надання меніпенсії, враховуючи вимоги ст.256 п.6 ЦПК України,-
ПРОШУ:
Встановити факт належності мені правовстановлюючого документа -трудової книжки б/н виданої 25.02.61р. про мою роботу свинаркою з 14.10.59р. по 16.08.60р. у УМСХ №4.
Додаток: квитанція про сплату держмита, копія паспорта, копія трудової книжки.
1 листопада 2005 року Я.С.Приступа
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2005 року
Гусятйнський районний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого суду Римара Г.М.
при секретарі Перцовій В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Гусятин справу за заявою Приступи Яніни Сігізмундівни про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,-
ВСТАНОВИВ:
Приступа Я.С. звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, посилаючись на те, що з 14.10.1959 року по 16.08.1960 року працювала свинаркою в УМСХ № 4. Даний факт стверджується трудовою книжкою, виданою 25.02.1961 року, однак у вказаній трудовій книжці помилково ім”я та по-батькові заявниці вказано, як «Іванна Зігізмундівна», в той час як насправді повинно бути «Яніна Сігізмундівна». У зв”язку з даною помилкою заявниця не має можливості оформитися на пенсію.
Заявниця у судовому засіданні заявлені вимоги підтримує, просить задовільнити.
Дослідивши та оцінивши здобуті у судовому засіданні докази, покази свідків, суд встановив слідуючі факти.
Згідно копії свідоцтва про народження V-УР № 0855951 від 26.12.1962 року, ім”я та по-батькові заявниці записано, як «Яніна Сігізмундівна».
Згідно копії паспорту МС 594681 від 12.11.1999 року, ім”я та по-батькові заявниці вказано, як «Яніна Сігізмундівна».
У трудовій книжці, виданій 25.02.1961 року, ім”я та по-батькові заявниці вказано, як «Іванна Зігізмундівна».
Свідки Земна Параска Іванівна, Урбанська Ольга Йосипівна, жительки м. Хоростків Гусятинського району, у судовому засіданні пояснили, що їм достовірно відомо, що ім”я та по-батькові заявниці по даній справі - «Яніна Сігізмундівна».
Отже, судом здобуто достатньо доказів, що дають підстави задовільнити заявлені вимоги.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 57, 256 п.6 ЦППК України,-
ВИРІШИВ:
Встановити факт належності Приступі Яніні Сігізмундівні правовстановлюючого документа - трудової книжки, виданої 25.02.1961 року на ім”я «Приступа Іванна Зігізмундівна».
Рішення може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Гусятинський районний суд.
Суддя:
Суду Гусятинського району
Жительки Гусятинського р-ну м.Хоростків,
вул.Коцюбинського,7
Періг Ольги Олексіївни,
ЗАЯВА
Про встановлення факту належності правовстановлюючого документа
Я народилася 9 лютого 1938 року в с.Луково на території Польщі і в 1946 році разом із членами своєї сім"ї була переселена на територію України.
З метою надання мені статусу учасника війни я звернулася в державний архів Львівської області, яким 05.06.02р. було видано довідку №2-5227/02-п, однак, у зазначеному документі помилково вказано рік мого народження як 1937, в той час, як я народилася у 1938 році, що підтверджується копією паспорта та свідоцтва про народження.
Внаслідок зазначеної помилки я не можу користуватися пільгами учасника війни, а тому вимушена в порядку ст.256 п.6 ЩІК України звернутися із даною заявою до суду та
ПРОШУ:
Встановити факт належності мені правовстановлюючого документа - довідки державного архіву Львівської області №2-5227/02-п від 05.06.02р. про переселення сім'ї Періг.
Додаток: квитанція про сплату держмита, копія свідоцтва про народження, копія паспорта, копія довідки.
23 листопада 2005 О.О.Періг
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2005 року.
Гусятинський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого суду Козяр Л.В..
при секретарі Стасюк О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Гусятин справу за заявою Періг Ольги Олексіївни про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,-
ВСТАНОВИВ:
В березні 2005 року Періг О.О. звернулася в суд із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, а саме довідки державного архіву Львівської області, про переселення сім"ї Періг, посилаючись на те, що вона народилася у 1938 році в с.Луково на території Польщі, але у 1946 році її разом із членами сім'ї" було переселено на територію України.
З метою надання їй статусу учасників війни вона звернулася в державний архів Львівської області, яким 05.06.2002 року видано довідку № П-5227-02/П, однак в даному документі помилково вказано рік народження заявниці як 1937, в той час, як вона народилася у 1938 році, що підтверджується копією паспорта та свідоцтва про народження. Внаслідок зазначених розбіжностей Періг О.О. не може користуватися пільгами учасника війни.
Заявниця у попередньому судовому засіданні заявлені вимоги підтримує, просить задовольнити.
Дослідивши та оцінивши здобуті в судовому засіданні докази, суд встановив слідуючі факти.
Як видно з ксерокопії архівної довідки № П-5227-02/п виданої 05.06.2002 року державним архівом Львівської області Періг Ольга Олексіївна, 1937 року народження, разом зі сім"єю була переселена в 1946 році у Дніпропетровську область з с. Луків Лісківського повіту Польщі.
Згідно копії свідоцтва про народження серія І-ИД №079829 виданого 18.08.1999 року заявниця Періг Ольга Олексіївна народилась 09.02.1938 року.
В даному випадку в архівній довідці № 2-5227-02/п від 05.06.2002 року невірно вказано рік народження заявниці, а тому з метою набуття заявницею статусу учасника війни, заявлені вимоги слід задовольнити та; встановити факт належності їй даної архівної довідки.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.10, 57, 256 п.6, 258 ЦПК України,-
ВИРІШИВ:
Заявлені вимоги