Планування розслідування кримінальних справ
версій
по справі необхідно
дотримуватись
наступних
логічних правил
: - висунуті
версії повинні
бути співставляючі;
.
- по змісту версії повинні бути альтернативними;
- по справі слід висувати вичерпний перелік співставляючих , альтернативних , реальних версій;
Для
пошуку причетних
осіб слід будувати
декілька рядів
версій28
1. Логічна ознака співставленості, порівняльності означає, що кожна версія , висунута по справі, повинна мати припущення у відношенні однієї і тієї ж невідомої обставини . Вона і являється логічною підставою цих версій ( на відміну від фактичної підстави , яким являється весь вихідний матеріал ). Тому при побудові версій з дотриманням правила співставленості часто говорять , що всі версії по справі висунуті по одній (логічній) підставі.
Конкретний зміст версій залежить від характеру вихідних даних, які знаходиться у розпорядженні у слідчого. В одному випадку слідчому буває Незрозуміла сутність перевіряємої події, і він висуває різні версії про сутність події Правило співставлення зобов’язує його будувати всі версії тільки по питанню про гадану сутність події, що перевіряється, не «змінюючи» версії про сутність з версіями по іншим невідомим обставинам справи. Питання про сутність перевіряємої події в цьому випадку буде логічною підставою висунутих версій. В іншому випадку слідчий вважає за необхідне висунути версії по суб»єкту злочину. У бідності з правилом співставлення всі сформульовані версії повинні містити (вчення про різні суб’єкти злочину, які і будуть у даному випадку слугувати логічною підставою розподілу версій і т.д.
Наприклад по справі про вбивство Світлани Малосієвої було висунуто дві версії:
вбивство , вчинене з метою уникнення від відповідальності за зґвалтування і грабіж;
вбивство , вчинене на ґрунті ревнощів і помсти.
Обидві версії відповідали логічній ознаці співставленості, так як давали і різне пояснення однієї і тієї ж ще не встановленої обставини - мотиву дій винного. І Правило співставленості при висуненні версій у практичній роботі не завжди враховується слідчим ,що безумовно, негативно впливає на чіткість аналізу наявного матеріалу .
По справі, порушеній у зв»язку із смертю Іванової, труп якої був виявлений у її будинку , в петлі, слідчий висунув чотири версії:
Іванова покінчила життя самогубством ;
Іванова
була вбита
сином Миколою,
щоб позбавитись
відїї та повернути
дружину
і дитину (по
обставинам
справи син
померлої вважав,
що мати
розбила
його сімейне
життя);
3) Іванова вбита невідомими злочинцями з метою пограбування; 4) Іванова вбита невідомими злочинцями з метою помсти.
Наведені версії є неспівставляємі, оскільки містять припущення про різні
невідомі обставини - про сутність перевіряємої події ( вбивство чи самогубство),
про можливі мотиви вбивства (на грунті помсти, з корисливих спонукань , з метою позбавитися матері), про можливі суб’єкти злочину (син Микола , невідомі злочинці).
Логічна неспівставленість висунутих версій могла потягти за собою і певні тактичні помилки , оскільки , наприклад , версії № 3 та 4 орієнтували слідчого на пошук невідомих вбивць , в той час , коли по справі ще не була виявлена сутність їого що сталося , ще не було відомо, чи було це вбивством.
Цей приклад також показує, що між висуненням версії у відношенні різних невідомих обставин існує чітка логічна і тактична залежність ,що зобов’язує слідчого спочатку встановити сутність перевіряємо події, якщо ця сутність невідома, а потім вже приступити до встановлення інших невідомих по справі
фактів29.
Дотримуючись правила співставлення , у даному випадку необхідно було висунути дві версії про сутність перевіряємої події:
Іванова вчинила самогубство;
1} Іванова вбита.
У наступному , якщо б підтвердилася версія про вбивство , можна було б в залежності від наявних обставин висувати версії по мотиву вбивства.
Дотримання правила співставлення , як і інших логічних рекомендацій , гадає висунутим версіям необхідну логічну і тактичну чіткість , яка слугує свою умовою успішного розслідування справи . Недбалість у формуваннях , усунення непорівнюючих версій може призвести до утворення логічного проділу, шу в ряді версій, виключити із поля зору слідчого той чи інший напрям Вдування , порушити логічну і тактичну послідовність виявлення невідомих Обставин.
Логічна
ознака альтернативності
означає, що
висунуті версії
по змісту повинні
осити
взаємовиключаючий
характер , тобто
виключати одна
одну по чіткій
формулі:
«або те, чи друге,
чи третє» і
т.д. Такий взаємовиключний
характер зв»язку
у логіці називається
суворою диз»юнкцією.
У відповідності з правилом альтернативності підтвердження будь-якої однієї версії одночасно свідчить про неспроможність всіх інших співставляємих версій , висунутих по цій же справі.
Альтернативними можуть бути лише співставляємі, порівнюючи версії. Неможливо з точки зору логіки побудувати взаємовиключаючі припущення , якщо вони є непорівнюємими , висунуті для виявлення різних обставин , по різним логічним підставам.
Альтернативний взаємовиключаючий характер версій відображає, як правило, взаємовиключний характер встановлюємих по справі обставин , їх якостей, ознак.
Наприклад, прокуратурою розслідувалась кримінальна справа у відношенні Лук’янової, яка 2-го квітня дуже сильно побила свою нерідну шестирічну дочку Валю, від чого дівчинка , не приходячи в свідомість , через два дні померла в лікарні. Лук’янова показала, що вона по необережності один раз сильно рідт- овхнула від себе Валю, за те, що та погано дивилася за немовлям Лук’янової. При цьому Валя вдарилася об піч, впала та втратила свідомість. Ці покази не
відали висновку судово-медичного експерта, що виявив на тілі дівчинки | садна та синці, що свідчило про тривалі і жорстокі побої.
У справі мались і інші докази поганого відношення Лук’янової до падчерки, непоодиноких випадків нанесення дитині побоїв. По справі були висунені і перевірялися дві співставляємі і альтернативні версії по питанню про умисну чи необережну «форми вини Лук»янової у вбивстві дівчинки. Взаємовиключаючий зміст цих версії полягав в тому , що дії Лук»янової могли мати або умисний , або необережний характер , одне виключало друге 30.
У житті буває й так , що гадані злочинці можуть належати до різних груп , які відрізняються одна від одної тими чи іншими ознаками . У дійсності можливе і спільне вчинення злочину представниками осіб різних груп . Версії при правильній побудові відображають цю можливість , не втрачаючи свого альтернативного характеру.
Вище приводились обставини справи про крадіжку зі складу швейної фабрики міста Малин шовку , коли злочинці, судячи по слідам проникли у приміщення складу через люк на горищі. Необхідним було б висунути три версії по колу суб’єктів злочину:
1) крадіжка вчинена « сторонніми» особами ;
2) крадіжка вчинена кимось з працівників складу ;
3)
крадіжку вчинили
«сторонні»
особи у домовленості
з працівниками
складу. Перші
дві версії мали
на увазі перевірку
до крадіжки
громадян двох
різних категорій
, які відрізняються
одна від одної
за ознакою
наявності чи
відсутності
трудовового
зв’язку зі
складом і фабрикою.
Таке розмежування
мало взаємовиключати
характер:
та чи інша особа
або працювала
на складі, або
не працювала,
одне спростувало
друге. Обидві
версії передбачали
два різних по
обставинам
варіанта вчинення
крадіжки зі
складу.
Однак не виключалась можливість і третього варіанту , який і був відображений у третій версії. Третя версія не виділяла нової категорії осіб; вона припускала перевірку того ж кола осіб, що і перші дві версії, але під іншою точкою зору. Тим не менше усі три версії мали взаємовиключний , альтернативний характер , І який у даному випадку визначався тим, що всі вони не могли бути істинними , підтвердження однієї з них заперечувало обґрунтування двох інших.
3. Висунутий ряд співставляємих, альтернативних версій має бути вичерпним та реальним.
Для з’ясування невідомих обставин слідчий повинен висувати всі можливі в даному випадку реальні версії.
Висунення всіх реальних , співставляємих , альтернативних версій дає вичерпний перелік можливих пояснення обставин , що досліджуються. При правильній побудові вичерпного переліку версій одна з них при перевірці повинна підтвердитися , так як буде відповідати дійсному стану речей . Висунення всіх можливих версій по справі безпосередньо заперечує всебічний , об’єктивний шлях пошуку істини і допоможе запобігти помилок , можливих у випадках , коли слідчий захопиться одним , на його думку найбільш вірогідним припущенням 31.
Наведу приклад дотримання цього логічного правила.
14
червня у лісі,
на перегоні
між станціями
Пісківка і
Спартак , ближче
до платформи
Спартак , було
виявлено труп
зґвалтованої
і пограбованої
Дорохової Н..23
років.
Біля трупу
лежала сумочка
вбитої, але як
стало відомо
пізніше , у неї
був відсутні
годинник і
кулон . За даними
судово-медичної
експертизи
смерть потерпілої
настала 2-3 дні
тому.
У перший же день розслідування було встановлено , що Дорохова проживала Ь батьками на станції Пісківка (75 км від Києва) і вчилась в одному із вузів м. Києва. Також стало відомо , що 11 червня Дорохова була в Києві, засиділась допізна; ї друзів і поїхала додому в Пісківку останньою електричкою о другій годині ночі. У [Києві друзі провели її до самої електрички , але додому вона не приїхала.
У даному випадку сутність злочину , форма вини , мотиви , а також значна частина об’єктивних обставин були відомі. Залишилось головне - встановити особу злочинця. Незрозумілим було також чому потерпіла була біля платформи станції Спартак , наступною за станцією Пісківка , якщо їхати з Києва. Вона повинна була зійти з електрички , не доїжджаючи до платформи Спартак , на станції Пісківка.
Для визначення напрямків пошуку злочинця по справі були висунуті версії у відношенні однієї з невідомих об»єктивних обставин злочину - про причини появи потерпілої біля платформи Спартак:
1) потерпіла могла їхати в елетропотязі зі знайомим чоловіком , в зв»язку з чим вирішила теплою літньою ніччю , коли вже світало , зійти на станції Спартак , щоб пройти чотирьохкілометровий перегін до станції Пісківка пішки;
2) потерпіла могла зі знайомим вийти на станції Пісківка і гуляла по
живописному перегону , не очікуючи нападу з боку супутника;
3)
Невідомий
злочинець ,
користуючись
малою кількістю
чи відсутністю
пасажирів
у вагоні, міг
причепитись
до Дорохової,
нав’язати їй
своє знайомство
і не випустити
її з вагону на
станції Пісківка
; а коли електропоїзд
прибув у Спартак,
він вийшов за
нею;
4) Дорохова могла проспати свою станцію і зійти на найближчій , піти додому пішки , щоб не чекати ще три години , коли прийде елетропотяг у зворотньому напрямку. По дорозі на перегоні її зустрів злочинець.
Висунені
версії узагальнювали
усі відомі на
той момент
обставини і
давали їм
єдине пояснення
. Всі вони були
співставляємі,
тобто висунуті
по одній логічній
підставі.
По змісту вони
виключали одна
одну, оскільки
передбачали
різні обставини
появи потерпілої
на місці її
вбивства . В
той же час вони
вичерпували
всі
можливі реальні
причини , при
яких Дорохова
могла з’явитися
на перегоні
біля станції
Спартак , і
відповідно
вказували
вичерпні напрямки
пошуків винного
: дві версії -
серед знайомих
померлої, третя
серед пасажирів
елетропотягу
, четверта-серед
осіб , які знаходились
у ніч на 12 червня
в районі станції
Пісківка і
Спартак. Згодом
підтвердилася
саме остання
версія.
У кримінальній літературі справедливо підкреслюється , що вимога висувати вичерпний ряд реальних версій має великий практичний і тактичний зміст , так як зобов’язує слідчого будувати не будь-які версії, на так звані теоретично можливі, не лише такі, які витікають із зібраного матеріалу , тобто лише обґрунтовані конкретною сукупністю фактичних обставин і свідчень32.
Вичерпний перелік реальних версії, висувався наприклад і по справі про
вбивство
Макосієвої
С. біля села
Ожогіно , по
якій слідчий
висунув дві
версії по мотиву
вчинення злочину
, хоча теоретично
можливих мотивів
злочину існує
значно
більше. Однак
інші мотиви,
виходячи з
обставин справи
не могли мати
місце.
Особливе значення вимоги побудови всіх реальних версій набуває при висуненні версій по нерозкритим справам , які з пізнавальної і доказової точки зору являються найбільш складними.
Порушення правила , що передбачає висунення вичерпного переліку версій. І у слідчій роботі зазвичай дуже негативно впливає на результати розслідування ,призводячи у кращому випадку до затягування строків розслідування.
Одним з прикладів такого роду може слугувати справа про вбивство двох дітей Мухіних 13 - річного Валерія і 9-річного Володимира.
Обидва хлопчики проживали з батьками в одному із селищ Донецької області, в серпні місяці пішли з дому рибалити та не повернулись. Через рік трупи хлопчиків були знайдені і витягнуті із річки неподалік від селища. В одного хлопчика було виявлено сліди вогнепального поранення голови із рушниці. У шлунках двох дітей було насіння кавуна (неподалік від місця виявлення трупів знаходився каштан)
У вбивств хлопчиків був запідозрений Ємільянович, який охороняв баштан з Рушницею, любитель випити , що допускав хуліганські прояви (версія 1).
По обставинам справи висувалась і друга версія : хлопчики були вбиті
підлітком Зарицьким , якого в день зникнення хлопчиків бачили з рушницею.
(версія 2).
Батько померлих хлопчиків підозрював у вбивстві своїх дітей громадянина Колосіна ,який в день зникнення хлопчиків, не дивлячись на дощову несприятливу
Погоду для полювання, йшов з рушницею як раз з того боку, де пізніше виявлені трупи хлопчиків. Колосіна бачили в той день з рушницею і інші особи.
( версія З ).
Не дивлячись на те, що матеріали справи давали підстави висунути і перевірити всі три версії по конкретним суб’єктам злочину, слідчий двом останнім версіям значення не надав, збираючи докази лише у відношенні причетності до вбивства Ємільяновича, у зв’язку з чим розслідування справи було безуспішним і фактично зупинилося.
Лише через два місяці інший слідчий став перевіряти дві версії, що зали-Iшились, і без особливих складнощів встановив, що хлопчиків вбив Колосін33./І/
Повний набір всіх можливих реальних версій необхідний не тільки для і всебічного підходу до встановлення невідомих обставин справи , але і для {правильної оцінки досягнутих результатів розслідування і істина по справі встановлюється не тільки фактами на користь певної версії, але і по запереченням інших версій , що являється побічним доказом істинності версії, що залишилась.
В зв’язку з наведеним прикладом про вбивство двох хлопчиків слід ще раз підкреслити , що в числі версій , які підлягають обов’язковій перевірці, завжди
повинні бути версії, що пропонує потерпілий , підозрюваний, обвинувачений і
захисник , а також пояснення інших осіб, що заслуговують уваги . Пояснення
цих учасників процесу з приводу обставин події, підлягають самому детальному дослідженню і обов’язково включаються в склад версій .
Існує думка , що вичерпний перелік версій слідчий може формулювати не
неправильною.
Логічно повний
перелік версій
можна висунути
при будь-яких
вихідних даних.
Інша справа,
що у ряді випадків
висунуті версії
можуть містити
гадане
знання у самій
загальній
формі.
4. Для встановлення осіб, причетних до перевіряємо!" події, можна і необхідно висунути декілька рядів версій.
Як правило найбільш складними з точки зору розслідування і пізнання невідомих обставин являються кримінальні справи про злочини проти особи , в яких відсутні конкретні свідчення про можливий суб’єкт (суб’єкти ) злочину . Встановлення будь-яких інших обставин по цій категорії справі (конкретний склад злочину, форма вини , мотиви , способи вчинення і приховування злочину та ін.) являє менше складнощів, так як кількість можливих варіантів цих обставин не є великою .Якщо ж відомою є особа злочинця ,то кількість осіб , серед яких його можна розшукати теоретично є необмеженою.
Для максимальної активізації пошуку винних по всім можливим напрямкам і ознакам у таких випадках використовується логічний прийом висунення декількох рядів версій , які утворюють систему версій по справі.
Версії кожного ряду дають можливість узагальнити вихідні дані по якійсь одній логічній підставі виділити для перевірки одну невідому обставину, яка як би І попадає у фокус всіх висунутих версій даного ряду. Декілька версій ряду дозволяють узагальнити той же вихідний матеріал по декільком логічним підставам, Назначити додаткові напрями , ознаки , по яким слід шукати злочинця.
Логічно
правильна
побудова версій
являється
важливою умовою
розкриття
злочину , але вона не рівнозначна розкриттю. Порівняну простоту правильної побудови версій не слід автоматично переносити на послідуючу , зазвичай складну, діяльність по викриттю винних розкриттю злочину, реабілітації невинних. Однак без правильної побудови версій успіх розслідування в багатьох справах є неможливим34.
2.3 Класифікація вихідних даних і відповідних їм по змісту версій
Правильному застосуванні версій в розслідуванні сприяє їх обґрунтована класифікація по змісту припущень, що їх складають. Класифікація досліджуємих об’єктів , як відомо, являється одним із способів їх пізнання.
Слідча практика свідчить про те, що зміст версій завжди залежить від характеру вихідних даних , від тієї інформації про перевіряєму подію, якою володіє слідчий до моменту висунення версій. Звідси висновок, що правильна класифікація версій по змісту повинна бути тісно пов’язаною з класифікацією вихідних даних , більше того класифікацію версій необхідно починати з класифікації (типізації) вихідного матеріалу.
Типові варіанти вихідних відомостей краще за все пов’язувати безпосередньо з такими основними поняттями кримінального і процесуального права , як склад злочину і предмет доказування.
Відомо
, що незалежно
від специфічних
рис розслідування
кожна справа
характеризується
певним об’ємом
свідчень про
обставини , що
підлягають
доказуванню.
Різні об’єми
, рівні інформації
можуть бути
піддані узагальненню,
класифікації.
Чотирьохчленна
формула , що
групує ознаки
кожного складу
злочину (об’єкт,
об'єктивна
сторона, суб’єкт,
суб’єктивна
сторона), широко
відома практичним
працівникам
. Слідчі вже
давно звикли
оцінювати
матеріал з
точки зору
доказаності
окремих елементів
складу злочину
і ознак предмету
доказування.
Тому типізація
вихідних даних
по об’єму наявних
свідчень про
ці елементи
і ознаках
зручна для
запам’ятовування
і використання
35.
Така типізація не протирічить, а поєднується з принципом індивідуальності розслідування , оскільки версії, висунуті на основі того чи іншого типового варіанту , будуть визначати напрям роботи слідчого над справою , у рамках яких і реалізуються всі індивідуальні особливості виявлення , фіксації, перевірки і оцінки доказів.
Взявши за основу об’єм наявних відомостей про ознаки предмету доказування і про елементи гаданого складу злочину , можна сформулювати п»ять типів (варіантів ) вихідних даних і відповідних їм по змісту версій :
1) вихідні
дані недостатні
для висновку
про сутність
події, вони
дозволяють
припускати
як наявність
так і відсутність
злочину ; у цьому
випадку
зазвичай
висуваються
версії про
припущену
сутність події;
із наявних даних відома сутність злочину , невідомий його мотив, суб’єкт ; при цьому варіанті слід , як правило висувати версії по мотиву злочину;
![]()
із
наявних даних
відомі сутність
, мотив злочину,
невідомі суб’єкт
і деякі
суттєві
об’єктивні
обставини ;
версії зазвичай
висуваються
по невідомим
об’єктивним
обставинам
;
4) вихідні дані містять дані про сутність, мотив і основні обставини , невідомий суб’єкт злочину ; версії як правило висуваються по
суб’єкту чи по невідомим напрямам його пошуку; 5) наявні матеріали містять відомості про всі основні обставини перевіряємо події, включаючи відомості про конкретного суб’єкта, але ці відомості в тій чи іншій частині є недостовірними ; версії висуваються у відношенні юридично важливих обставин , які необхідно достовірно встановити .
Як видно із запропонованої класифікації, невідомі елементи предмету доказування і складу злочину встановлюються з допомогою версій , при цьому ж використовуються відомості про інші , вже відомі елементи. Це можливо у силу об»єктивного взаємозв’язку і взаємообумовленості всіх фактичних обставин , слідів будь-якого злочину. Відображаючи передбачувальний зв’язок наявних відомостей і фактів, версії ніби «відшуковує» реально існуючий об’єктивний зв’язок обставин дослуджуємої справи. Саме тому про мотиви дій злочинця нерідко дає уяву спосіб вчинення злочину ; конкретні об’єктивні обставини, час і місце вчинення злочину - допомагають встановити злочинця ; мотив злочину у багатьох випадках вказує на його суб’єкт ; у свою чергу особливі якості і властивості суб’єкту ( його фізичні дані, посадове положення , професія , наявність «зв»язку»з об’єктом посягання та ін.) нерідко визначають спосіб вчинення і приховування злочину і т. д.36
![]()
Розглянемо
різні типи
вихідних даних
і відповідні
їм по змісту
версії Детальніше.
1. Вихідні дані не достатні для висновку про сутність події і дозволяють
припускати як наявність так і відсутність злочину . У такій ситуації висуваються версії про сутність перевіряємої події.
Вихідні дані цього типу є характерними , наприклад , для справ про економічні і посадові злочини , порушених на основі ревізії про недостачу чи надлишок товарно-матеріальних цінностей в тих випадках , коли причина недостачі чи надлишку невідома.
По таким справам у начальній стадії рекомендується висунути версії про сутність (природу) недостачі чи надлишку , які можуть мати місце внаслідок крадіжок і зловживань, халатності матеріально відповідальних осіб, а також бути результатом неправильного обліку , помилок, допущення при інвентаризації. Версії про сутність події нерідко висуваються по справам про автотранспортні пригоди з незрозумілими обставинами , коли ще невідомо , чим викликана пригода - порушенням правил дорожнього руху водієм , чи випуском із гаражу технічно-несправного автомобіля , чи необережністю потерпілого , чи нещасним випадком37.
Вихідні дані цього типу поширені також , наприклад у справах про випуск недоброякісної продукції, про порушення правил техніки безпеки по багатьох з яких на початковій стадії розслідування неможливо зробити достовірний висновок про сутність перевіряємої події.
Версії
про сутність
також як правило
висуваються
у випадках
виявлення трупу
, коли нема повної
ясності, яка
причина смерті
людини - вбитий
чи покінчив
життя самогубством
, чи загинув
внаслідок
нещасного
випадку.
Вихідні
дані такого
типу можливі
і при розслідуванні
справ , порушених
у зв’язку
із зникненням
людини, якщо
маються матеріали,
які дозволяють
припускати
різні-кримінальні
та «нейтральні»-
причини зникнення.
Висувати в
таких випадках
версії мають
припущення
про всі можливі
причини зникнення
особи, допомагаючи
при цьому
систематизувати
і прискорити
перевірку.
У червні 1999 року рано вранці в Бородянський райвідділ міліції звернулися місцеві жителі Лукініни , повідомивши , що їх 18-річна дочка Галя напередодні ввечері пішла на вечірку до знайомого хлопця - Пономаренка, що проживає в цьому ж селищі , але додому до цих пір не повернулася.
Галя Лукініна могла не прийти додому по різним причинам - переночувати у подруги чи у родичів у селищі, піти с ким-небудь погуляти