Планування розслідування кримінальних справ
Не тільки питання про послідовність , але навіть про місце проведення слідчих дій у ряді випадків повинне бути продумане слідчим для забезпечення ефективності перевірки логічного висновку .
Наприклад , при розслідуванні справи про крадіжки у великих розмірах державних коштів , пов’язаних з випуском неврахованої продукції, були отримані дані про те ,що один із обвинувачених , дехто Ш., придбав за викрадені гроші дачу, причому з метою маскування оформив її на ім’я своєї тещі X.69
Якщо б X. Була виписана повістка, то перед допитом вона напевне отримала б від зятя відповідні інструкції. Передбачивши це , слідчий допитав X. У неї в квартирі, з»явившись там без попередження . В ході допиту виявилося , що X. Не змогла відповісти на такі питання , як : де знаходиться дача, скільки в ній кімнат, яка її вартість .111
З питанням про послідовність проведення слідчих дій по
/1/ Приклад взято з кн. .Бьіховского И.Е. Об использовании фактора внезапности при расследовании преступлений //ВопросьІ криминалистики .Вьш. 8-9 ,М.,1963-с.176
справі пов’язане питання про послідовність перевірки самих версій. На цей рахунок криміналісти висловлюють різні думки. Деякі вважають , що спочатку слідчий повинен перевірити найменш вірогідні версії, з тим , щоб заперечивши їх, потім зосередитись на перевірці найбільш перспективних, правдоподібних версіях. Інші, навпаки , рекомендують починати перевірку з найбільш вірогідних версій. Різновидом цієї точки зору , згідно якої замість систематичного , але мало ефективного перебору всіх версій слід визначити серед них найбільш перспективні і перевірити їх в першу чергу .121
Ці рекомендації навряд можна визнати вдалими, оскільки у слідчого в початковий період розслідування часто нема достатніх підстав вважати , яка саме з висунутих версій повинна «спростуватися», а яка являється найбільш перспективною і повинна «підтвердитися». Такий підхід скоріше за все буде відображати упередженість слідчого при оцінці вихідних даних, буде проявом суб’єктивізму в розслідуванні. Навіть у завершальній стадії слідства була б тактичною, процесуальною та психологічною помилкою вважати версію , знову виниклу версію 70
неправдоподібною і підходити до її перевірки з наміром, що склався раніше, її «заперечити».
Слід визначити справедливою думку більшості криміналістів , яка встановилась в останні роки , про те, що
121 Карнеева Л.М. Привлечение к уголовной ответственности .-М.,1971 -с.82
висунуті версії повинні перевірятися як правило одночасно паралельно тим більше , що у багатьох випадках одні і ті ж слідчі дії вирішують логічні висновки , які мають значення для перевірки всіх або декількох версій . Будь-який встановлюємий по справі факт співставляється в уяві слідчого з кожною із наявних версій , і у залежності від змісту і його значення він кваліфікується як той факт , що підтверджує одну із версій , стосується другої, заперечує третю, не має значення до четвертої і т.д. /1/
Перевірка версій визнається закінченою лише тоді, коли всі обставини по справі досліджені і відносно кожної з них досягнуто визначене достовірне знання.
Якщо перевірка версії не закінчується ні доказуванням , ні спростуванням , а лише змінюється ступінь її вірогідності, то це ніяк не зменшує її пізнавального значення. У розслідуванні злочинів слідчий часто змушений покладатись не тільки на достовірні, але і на вірогідні знання . Підвищення ступеня вірогідності версії являється важливим кроком на шляху встановлення істини в справі. Тут методично вірним буде не відмова від такої версії, а зосередження теоретичних і практичних зусиль на її подальшій розробці - виведенні висновків і їх перевірка.
Доброякісність перевірки висунутих версій і
/1/Ларин А.М. От следственной версии к истине . -М., 1976-с.
виведених з них логічних висновків залежить від оперативності та ефективності проведення відповідних слідчих дій ,
взаємодії слідчого з розшуковими органами міліції і широкою допомогою громадськості: сама правдоподібна версія при бездарній перевірці заведе розслідування у
глухий кут, точно так, як найкваліфікованіша перевірка версій може виявитися пустою у випадку, коли вони висунуті не своєча
сно або не
вичерпують
всіх можливих
пояснень того
, що сталося ,
або не витікали
із обставин
справи
, або із них не
були висунені
всі логічні
висновки. *
Розділ IV . Планування розслідування 4.1 Поняття та принципи планування
Досудове слідство являє собою організовану та чітко впорядковану нормами кримінально-процесуального законодавства діяльність уповноважених на те органів та осіб по збору та дослідженню доказів з метою розкриття , розслідування та. попередження злочинів. В результаті досудового слідства повинні бути зроблені обґрунтовані висновки відносно всіх обставин, що підлягають доказуванню по кримінальній справі.
Як вже говорилося , слідчий за допомогою висунутих версій пізнає ті об’єктивні обставини , які мали місце у минулому Висунуті по справі версії являють собою не більше , ніж припущення. Для того , щоб це припущення обґрунтувати , його насамперед необхідно перевірити. Перевірка версій здійснюється шляхом проведення слідчих дій, в ході яких встановлюються факти , що підтверджують чи заперечують висунуті припущення. Але перед тим, як почати перевірку версій, їх необхідно впорядкувати. Очевидним є те, що слідчі дії не можуть проводитись безсистемне та випадково. Вони плануються слідчим в межах кожної висунутої версії, що забезпечує раціональність діяльності слідчого .111.72
Планування допомагає цілеспрямованій організації і проведенню всіх дій по встановленню доказів по кримінальній справі. Планування усього процесу розслідування , окремих слідчих дій і оперативно-розшукових міроприємство- необхідна умова для успішної роботи. Для того, щоб розробити план необхідно насамперед висунути версії, визначити завдання розслідування , продумати ,яким чином , в які строки перевірити версії. Розслідування це по суті різностороннє дослідження визначеного, нерідко дуже складного явища ,яким являється злочин .
/1/ Арцишевский Р В Вьщвижение й проверка следственньїх версий -М ,1978-с 65
Предмет і межі цього дослідження не можуть бути необмеженими , також вони не можуть бути невиправдано звужені. Розслідування має бути проведено таким чином , щоб була можливість зробити достовірні висновки відносно передбаченого законом кола обставин , що підлягають доказуванню по кримінальній справі. Це може
бути досягнуто тільки цілеспрямованою організацією досудового слідства.
Цілеспрямованість не означає тенденційність у проведенні розслідування . Тенденційне розслідування - це завжди одностороння , упереджена діяльність у напрямі якоїсь однієї версії. Закон же вимагає ,щоб розслідування було проведено повно, всебічно та об’єктивно , інакше кажучи, щоб були перевірені усі реально можливі пояснення події злочину.
Планування являється умовою раціональної організації розслідування і його проведення у чіткій відповідності з вимогою закону. Тільки при плановій організації розслідування може бути досягнута оперативність та раціонально використано час, чітко розмежовані обов’язки між опаретивними працівниками , що беруть участь у розслідуванні однієї і тієї ж кримінальної справи, виключена можливість дублювання у проведенні слідчих
дій. III
73
Планова організація розслідування дозволяє найбільш ефективно використати усі передбачені законом засоби і методи розкриття і попередження злочинів, допомагає у використанні науково-технічних засобів і методів виявлення , фіксації та дослідження доказів , засобів та методів агентурно-оперативної боротьби зі злочинністю , допомозі громадськості.
За допомогою планування досягається вміле поєднання слідчих дій та оперативно - розшукових міроприємств , координація діяльності між різними відомствами та службами по конкретній кримінальній справі.
У процесі слідчої діяльності у слідчого нерідко виникають складні слідчі ситуації. Ускладнюються вони як правило такими факторами , як: значний дефіцит часу , велика трудоємкість деяких процесуальних дій, відсутність раціональної послідовності у їх перевірці, нерівномірність у навантаженнях слідчих, необхідність виконання великої кількості роботи у крайні строки , низький рівень взаємодії учасників розслідування. Якщо у провадженні у слідчого перебувають нерозкриті або багатоепізодні справи , то
/1/ Коновалов Е. Ф. Розыскная деятельность следователя. – М., 1973 –с. 18.
організаційні труднощі значно збільшуються , і для їх успішного вирішення необхідно приймати рішення , пов’язані передусім з допомогою додаткових сил, засобів і організацією взаємодії. Складнощів у роботі слідчого багато. І за допомогою планування їх можливо якщо не усунути , то набагато полегшити.
Поняття планування та плану є хоча і схожі між собою та тісно пов’язані одне з одним , але вони не співпадають ні по логічному об’єму , ні по змісту і потребують розмежування. Планування - це є процес розробки плану. План - це результат планування . Поняття планування є значно ширше поняття плану .
Планування - це складний процес по визначенню шляхів , способів , засобів, сил та строків успішного досягнення поставленої мети. Результатом цього багато-етапного процесу є план, тобто перспективна модель майбутніх дій і міроприємств суб’єктів розслідування , детальна програма реалізації тактичних завдань по кримінальній справі.
Зміст планування полягає:
у визначенні основних завдань ;
у визначенні сил і засобів , комплексу заходів, здійснення яких забезпечить виконання завдань;
у встановленні
строків і виконавців
здійснення
запланованих
заходів.
Роль
планування
полягає в тому
, що воно :
забезпечує : цілеспрямованість діяльності; ритмічність діяльності; підвищує ефективність діяльності виконавців;
сприяє ефективному використанню сил і засобів, взаємодії органів, служб, підрозділів та виконавців; економії часу; створенню сприятливого психологічного клімату.
Важливість планування виявляється в тому , що ця функція має чотири важливі цілі:
усунути негативний ефект невизначеності та змін;
зосередити увагу на головних завданнях;
домогтись економічного функціонування ;
полегшити контроль. III
План можна визначити як комплекс інформаційних та тактичних,
організаційних і процесуальних рішень , кінцевий результат процесу планування , що передбачає оптимальний порядок , сторони , засоби , способи і конкретних виконавців слідчих, оперативно-розшукових , та інших дій і тактичних прийо
мів ./1/
Якщо план - майбутня модель перспективної діяльності по справі, а планування - процес по створенню цієї моделі, то слідчі версії являють собою припущення, що підлягають перевірці. З логічних позицій версія - це уявний опис , тоді як план розслідування - це директива , обов’язків припис.
Висунення версій і планування - тісно пов’язані між собою етапи розслідування. Обидва ці етапи об’єднуються процесом виведення із версій для їх перевірки логічних
/1/ Плішкін В.М. Кправління правоохоронними органами.- К.-1999- с.451.
III Герасимов А.П. Програмно-целевое планирование в деятельности органов внутренних дел -
М.-1983-С.19
78
висновків , більшість з яких включаються в план у якості питань і обставин , що підлягають з’ясуванню. Основний зміст версій складають вірогідні пояснення вже виявлених первинних , початкових даних і вірогідне встановлення ще невідомих обставин . В той час як планування - це приведення у чітку систему майбутніх дій слідчого.
Сучасний етап вчень про криміналістичну версію і планування розслідування дозволяє розглядати їх у якості самостійних теорій , виходячи із специфіки вико-нуємих ними пізнавальних функцій , що ґрунтуються на самостійних формах людського мислення . Ще в 50-ті роки минулого століття висувались пропозиції щодо розробки самостійної теорії слідчої версії як способу пізнання об’єктивної істи-
ни./2/
Суть їх розбіжностей дуже точно помітив Пещак , вказуючи, що «слідча версія являє собою один із методів пізнання істини , в той час як планування являється спеціальним методом організації розслідування ,який об’єднує в одне ціле всю роботу по розслідуванню справи, надаючи йому науково обґрунтований , планомірний , цілеспрямований характер».
121 Пионтковский А.А. К вопросу о теоретических основах советской криминалистики
//Советская криминалистика на службе следствия.- М.,1955. Вьш. б-с.28, Теребилов В.Й. К
вопросу о следственньїх версиях й планировании расследования .//Советская криминалистика на
службе следствия .-М.,1955. Вьіп.6 -с.109-110. Александров Г.Л. Версия // Соц.законность ,1959
.Вьіп. Ю-с.25-26.
Щодо планів і планування висуваються певні вимоги,
які набувають значення принципів
Принцип планування ]
Принципи наукової обґрунтованості означає, що при розробці плану слід виходити із глибокого і всебічного аналізу , врахування слідчої ситуації і реальних можливостей. Науковість планів досягається:
- шляхом збирання достовірної І повної Інформації;
об’єктивним , всебічним вивченням і аналізом
інформації;
науковим передбаченням (прогнозуванням) на основі аналізу інформації;
Принцип законності. Це один із основоположних принципів діяльності ОВС і його застосування в плануванні означає , що всі заходи плану повинні перебувати у відповідному правовому полі.
Принцип своєчасності спрямований на успішне виконання плану. Досягнення цілей і завдань визначених планом, обов'язково передбачає відповідну підготовку , виділення необхідних сил та засобів , їх правильну розстановку та використання , що досягається лише своєчасністю складання плану , його виконання та доведення до виконавців . План повинен складатись з самого початку виникнення проблеми , реалізація якого потребує прийняття комплексу необхідних дій по перевірці висунутих версій .
Принцип індивідуальності полягає в обов'язковості врахування особливостей кримінальної справи. Цей принцип органічно повязаний з творчим підходом до планування для успішного подолання стереотипів і
/1/Криминалистика социалистических стран //Под. Ред. В.Я. Колдина -М.,1986-с. 1897
штампів . Принцип індивідуальності при цьому не заперечує доцільності використання загальних положень , типових форм і універсальних прийомів планування.
Принцип динамічності відображає обов'язковість врахування постійного розвитку слідчих ситуацій. В принципі динамічності проявляється необхідність пошуку і дослідження нової інформації, чіткого врахування всіх змін , особливо в конфліктних ситуаціях . Однак гнучкість планування і необхідність швидкого внесення змін у план не означає недооцінки глибокого аналізу вихідних даних , творчого підходу до виконання першочергово намічених дій , якщо вони не протирічать слідчій ситуації, яка склалася по справі.
Принцип конкретності забезпечує складання детальних і чітких планів, ефективність їх інструментальної функції. У плані не повинно бути декларативних пунктів. Цілі і завдання розслідування, шляхи і засоби їх ефективного досягнення формулюються конкретно і лаконічно , з тим , щоб максимально бути зрозумілим і зручним для оперативного , швидкого виконання . В той же час деталізація плану - важлива риса принципу конкретності - повинна бути раціональною і не переростати в нагромадження заважаючих ініціативі виконавців непотрібних дрібниць. Так , немає необхідності відображати у плані очевидні трудові операції, обумовлені навиками , професійними знаннями слідчого.
Принцип реальності передбачає тісний зв’язок висунення версій , можливість їх співставлення з доказами . Вимога реальності полягає також у ретельному і всебічному врахуванню дійсних можливостей , що дозволяють ефективно виконувати намічені дії та міроприємства в встановлені строки шляхом максимального використання ресурсів , що знаходяться в розпорядженні слідчого.
Оптимальність плану обумовлює розробку найбільш ефективних способів
діяльності та резервних варіантів тактичної поведінки , а також узгодженість всіх його пунктів та інших планових параметрів .
Принцип інформативності передбачає такий стиль викладення плану, який би дозволив при якомога меншому фізичному та знаковому обсязі плану закласти • якнайбільший обсяг інформації, котра сприятиме успішному виконанню плану співробітниками.
4.2 Етапи процесу планування і елементи плану розслідування
Єдиний за своїми принципами , цілями та методом процес планування
т
розслідування в залежності від характеру організаційних і тактичних завдань може мати чотири основних рівня:
а) складання плану окремої слідчої дії;
б) формування плану тактичної операції;
в) планування
на окремому
етапі ( первинний
, послідуючий
, завершальний)
розслідування;
г) планування всього процесу розслідування по кримінальній справі.I1I
Кожен з перерахованих рівнів планування має як загальні так і спеціальні риси. Найбільш повна структура планування властива процесам формування планів розслідування по кримінальній справі (в цілому) , або по одному з його етапів (мається на увазі первинний чи послідуючий етапи , оскільки завершальний етап розслідування має спрощену структуру планування ). Розглянемо найбільш повний варіант внутрішньої структури процесу планування.
III Криминалистика / Под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова .-М.,1988 -с.87.
Перший етап планування полягає у визначенні безпосередніх цілей розслідування і виділення переліку від цілей. Для цього раніше виведені із версій логічні висновки діляться на більш дрібні і конкретні, набуваючи зручнішу для планів
форму питань чи обставин , що підлягають безпосередній перевірці.
Другий етап полягає у виділенні загальноверсійних питань та обставин,
тобто тих логічних висновків , котрі повторюються при їх висуненні із різних версій , а тому , щоб запобігти дублюванню, їх необхідно виділити в самостійний розділ плану , що формується. В склад цього плану входить і виявлення так званих
І
позаверсійних обставин , котрі не являючись логічними висновками версій, підлягають обов»язковому встановленню. Наприклад, встановлення можливості свідків адекватно сприймати різноманітні явища події, встановлення віку підозрюваних чи потерпілих , визначення осудності обвинуваченого , витребування характеристик, довідок про склад сім»ї і т.д.
Третій етап складається в конкретному врахуванні всіх засобів , що знаходяться у розпорядженні слідчого , і їх співставленім з завданнями, визначеними на попередніх етапах. Слідчий оцінює матеріально-технічні, інформаційні, часові та інші ресурси , або ставить питання про передачу частини справ , що знаходяться в
80
його провадженні, іншим слідчим, або вдається до інтенсифікації діяльності, або ж вимушений обирати небажаний варіант , пов"я»аний з подовженням строків досудового слідства.
Четвертий етап полягає у розробці варіантів ( в тому числі і резервних) проведення процесуальних , оперативно-розшукових та інших дій та аналізі можливих результатів. На цьому етапі планування слідчий здійснює кінцевий вибір та приймає рішення. Розробляючи ці рішення , слідчий повинен використати всю наявну в його інформацію , професійний досвід і знання з тим , щоб заплановані ним дії та міроприємства були найбільш ефективними .
П'ятий етап планування полягає у визначенні, по-перше, строків виконання намічених дій і, по-друге, безпосередніх виконавців . Саме тут слідчий приймає остаточне рішення про організаційно-управлінську структуру розслідування у формі взаємодії (слідчо-оперативна група , слідча бригада, тимчасове залучення слідчих і оперативних працівників для надання допомоги , виконання їми окремих доручень, оперативно-розшукова діяльність і т.п.)
Успішна реалізація усіх намічених заходів і міроприємств багато в чому залежить від визначення їх оптимальної послідовності. При цьому перевага надається наступним міроприємствам:
а) нетимчасове виконання яких може призвести до втрати доказів,неможливостівиявленняносіївінформації,ускладеннювстановленняпідозрюванихіїхзатримання;
б)загальним для перевірки усіх або декількох версій (епізодів);
в) без здійснення яких подальша реалізація плану стає більш складною або навіть неможливою , оскільки вони слугують інформаційною,організаційною чи тактичною базою для проведення послідуючих дій, в тому числі тих, що виконуються іншими особами (слідчі доручення , розшукові, оперативні, ревізійно-перевірочні завдання і т.п.);
г) відмінні найбільшою трудоємкістю і тривалістю проведення ( будівельні, бухгалтерські експертизи, документальні ревізії, судово-біологічні дослідження і т.п.) з тим , щоб слідчий міг паралельно здійснювати і інші дії.
Шостий етап заключається в об»єднанні окремих планів, розроблених по кожній версії (епізоду), а також планів проведення загальноверсійних (загально-епізодних) міроприємств в єдиний план розслідування по справі.
Процес планування тактичної операції включає:
а) визначення її безпосередньої мети ;
б) встановлення і конкретизація ресурсів , що знаходяться в розпорядженні слідчого, і співвідношення їх збезпосередніми цілями ;
в) розробку варіантів проведення слідчих , організаційно-підготовчих,оперативно-розшукових та інших дій;
г) визначення безпосередніх висновків і строків виконання /1/
Планування на завершальному етапі носить спрощений характер, оскільки розслідування набуває неверсійний характер і здійснюється в одному направленні. Основний зміст планування на завершальному етапі полягає у формуванні організаційних рішень по розрахунку часу і засобів встановлення оптимального порядку проведення обов»язкових процесуальних дій. В плані розслідування значне місце займає встановлення раціональної послідовності в проведенні передбачених законом процесуальних дій. /1/ Селиванов Н.А. Советская криминалистика .-М.,1982-с.97.
82 Планування окремої слідчої дії складається з трьох стадій :
визначення безпосередньої мети проведення слідчої дії;
встановлення
і конкретизація
ресурсів і
можливостей
, головним
чином
інформаційних,
тактичних та
психологічних
, що є в розпорядженні
у слідчого і
співвідношення
їх з раніше
визначеною
метою;
безпосередня розробка організаційно-тактичного змісту слідчої дії, застосовуваних тактико-сихологічних прийомів визначення умов і часу їх реалізації, оцінка можливих результатів .
Кінцевий результат усього процесу планування - готовий (сформований ) план розслідування . Основними елементами сформованого плану розслідування являються:
1) безпосередні цілі, тобто логічні висновки , виведені із прийнятих до перевірки версій або ж конкретизовані у вигляді спетальних питань , а також позаверсійні обставини, щопідлягають встановленню;
ресурси, що
знаходяться
в розпорядженні
слідчого . Це
передусім
виконавці-слідчі
, експерти,
працівники
дізнання
,спеціалісти,
громадські
помічники
іт.д.
Сюди ж слід
віднести матеріальні
засоби- транспорт,
зв»язок, криміналістична
техніка і т.д.;
слідчі, оперативно-розшукові, організаційно-підготовчі, іншідіїтаміроприємства. При планування враховують можливість найбільш оптимального поєднання названих дій і міроприємств , їх комплексне чи роздільне , послідовнечипаралельне виконання;
тактичні прийоми , що складають зміст вищевказаних процесуальних чи непроцесуальних дій. Чим більш загальний характер приймає планування, тим менше тактичних аспектів у порівнянні з організаційними. І навпаки, по найбільш детальному варіанту планування , розробка тактичних рішень грає значно більшу роль, займаючи значне місце в структурі плану;
строкипровадження намічених дій. Хоча при традиційній форміплануїхтривалість як правило не зазначається , однак слідчий повинен враховувати цю обставину для того , щоб запобігти співвідношенню у часі декількох міроприємств , доручених одному і тому ж виконавцю, а також не виправдано малих строків виконання певнихзаходів. Строки повинні визначатись з урахуваннямскладностіітрудоємності плануючої роботи, особистихякостейвиконавця,можливої протидії та інших факторів;
результати
виконання плану
і його корегування
. Корегуванняпланувідокремлено
від процесу
планування
стадією практичної
реалізації
передбачених
дій І
міроприємств.
Аналізуючи
досягнені
результати
, позитивнийчинегативнийрозвиток
ситуації слідчий
може замінити
виконавців,
змінити їх
кількість,
внести зміни
в склад , послідовність
, зміст дій, строки
їх проведення.
4.4 Техніка планування розслідування.
Інколи планування розслідування може бути мисленим . Такий план слідчий як правило застосовує на самому початку розслідування , при виконанні таких першочергових дій , як огляд місця події і комплекс пов'язаних з ним заходів (подвірно-поквартирний обхід , перекриття можливих шляхів зникнення злочинця). В такій ситуації у слідчого нема не тільки вихідних даних для його складання , але й часу для формування розгорнутого плану . Однак основуючись на висунутих версіях , як правило типових , він мислено складає спрощений план розслідування , і оскільки типова ситуація допускає можливість типового (стандартного) планування /1/.III Сергеев Л.А., Соя-Серко Л.А. Планирование расследования - М.- 1975 - с.107
Одразу після виконання самих невідкладних в тактико-криміналістичному відношенні заходів і отримання вихідних даних виникає так звана ситуація інформаційної різноманітності, котра потребує більш детального систематичного планування . В зв'язку з цим слідчий складає письмовий план розслідування .
Структуру табличного плану розслідування , котрий являється найбільш поширеним , доцільно диференціювати на два розділи: загальноверсійний і версійний . таблична форма плану з деякими змінами може бути використана при плануванні на любому рівні.
На початку плану коротко викладаються встановлені обставини злочину , з яких виходить послідуючий зміст плану . Потім вказуються версії по справі. Далі слідує перелік конкретних слідчих дій та оперативних заходів по перевірці кожної версії або ж декількох версій одночасно . План може мати такий вигляд :
Розділ І 3
| № | Загальноверсійні питання та | Слідчі дії та оперативно- | Виконавці | Строк виконання | Примітки |
| п/п | обставини | розшукові заходи | 7 | ||
Розділ II
1. Найменування версій чи епізоду
| № | Допущені обставини та | Слідчі дії та оперативно- | Виконавці | Строк виконання | Примітки |
| п/п | питання | розшукові заходи | |||
Загальноверсійні питання виявляються лише після складання планів перевірки окремих версій . Однак у загальному (об'єднаному) плані розділ , який включає в себе окремі плани перевірки кожної версії, повинен слідувати за
загальноверсіиним планом.
Графа плану „Досліджували обставини та питання „ являє собою перелік логічних висновків що слідують із версій . Ця графа є найбільш динамічною у плані, так