Xreferat.com » Топики по английскому языку » Особливості функціонування іменників pluralia tantum "множинностi" в українській мові

Особливості функціонування іменників pluralia tantum "множинностi" в українській мові

своїм лексичним значенням власні назви позначають одиничний предмет, через те і не мають корелятивних форм множини. Форм множини набувають лише деякі іменники, зокрема імена людей, коли називають одним іменем різних осіб: два Івани або цілу родину: родина Власенків, а також тоді, коли вживаються в переносному значенні (коли називають інших осіб, що мають спільні ознаки з носієм власного імені): А хуторянам — подай, боже. Огирі, Хоменки, Кипшарі... Ой, треба ще на них вісімнадцятого року! (А. Г.). Коли власне ім'я переноситься на певний загал людей, форма множини такого іменника набуває абстрактного значення, що відбивається на орфографії: слово пишеться з маленької літери: донкіхоти, чайльдгарольди.

Іменники з речовинним значенням, тобто іменники, що позначають різні матеріали, мінерали, хімікати, метали, речовини, що підлягають не рахунку, а вимірові: бензин, горох, чавун, сметана, борошно, кисень, амідопірин, чай, вино.

Речовина сприймається у всій своїй нерозчленованій масі, сукупно. Тому іменники, що позначають речовини, не мають форм множини. Але як тільки речовина починає сприйматись як явище, що виявляє свою індивідуальну специфіку, наприклад, у випадках вказівки на сорт, певний вид чи тип, вона набуває кількісної визначеності, а іменник, що її називає,— форми множини.

Власне, такі іменники позначають уже не саму речовину, а сорт (вид, тип) цієї речовини, отже, перед нами уже слово з іншим лексичним значенням: мінеральні добрива, тваринні жири ,сипучі піски, технічні масла, десертні вина; Колосились блискучо шовкові ячмені (Ст.); Хліба запалило ще на весні (А. Г). Форма множини у таких випадках відіграє словотворчу роль.

Опозицією до класу слів singularia tantum є клас слів pluralia tantum, який формою множини позначає один предмет із системи однотипних і у якого, як і у класі singularia tantum, протиставлення однини і множини морфологічно не виражене. Як правило, іменники pluralia tantum позначають парні чи складні за характером побудови предмети чи кількаактні дії: сходи, граблі, перила, вибори, перегони.

Іменники pluralia tantum, як і іменники, що виражають кількісну визначеність предметів, тобто такі, що мають форми однини і множини, позначають конкретні і абстрактні предмети. У класі іменників pluralia tantum виділяються три групи слів: а) конкретні б) абстрактні і в) власні назви.

Серед множинних іменників — конкретних назв існують такі семантичні групи: 1) назви одягу та взуття: штани, шаровари, панталони, брюки, бутси, плавки, труси, гетри, колготи; 2) назви будівель, споруд: верота, нари, підмостки, перила, східці, двері, палати, поручні, сходщ 3) назви сільськогосподарських знарядь: граблі, вила, сани; 4) назви предметів особистого користування: окуляри, милиці] 5) назви частин людського тіла: кучері, рамена, вилиці; 6) речовини, матеріали: дрова, консерви, дріжджі; 7) назви різних видів залишок: помиї, висівки, недоїдки.

Серед множинних іменників—абстрактних назв виділяються такі семантичні групи: 1) назви, що виражають сукупність: гроші, фінанси, добові, командировочні, дебрі, мощі; 2) назви якостей і властивостей: солодощі, пестощі, радощі, пахощі, труднощі; 3) назви дій, процесів, станів: вибори, дебати, біга, переговори, нелади, проводи; 4) назви відрізків часу (найчастіше чимось відзначені): канікули, оглядини, іменини, родини, похорони, вакації, будні.

Серед множинних іменників наявні і власні назви: Чернівці, Карпати, Альпи, Чарських, “Моди”.

Множинні іменники цього типу в українській мові майже не утворюються.

Частіше вживаються множинні іменники прикметникового походження: зернові, бобові, ярові, колоскові, остюкові, озимі, цитрусові [26;C.121].

Значення числа в однинних іменниках виражається за допомогою відмінкових флексій. У множинних формах по­казником числа часто виступає також перенесення наголо­су (глибина — глибини, висота — висоти, пісок — піски, масло — масла).

Від іменників слід відрізняти іменники, що вживаються лише у формі множини, але за своєю семантикою виражають значення множинності, а не одиничності: людці, батьки (батько й матір); рідні, безхребетні, молоді, наречені, близнята.

Іменники множинної форми, що означають конкретні пред­мети і семантично виражають однинність (порівняйте: две­рі — одні двері, ножиці — одні ножиці, шаровари — одна пара шароварів), можуть виражати граматичне значення множини синтаксично, сполучаючись із збірними числівни­ками (двоє дверей, п'ятеро ножиць, шестеро шароварів або: шість пар шароварів).

До іменників множинної форми наближаються за значен­ням і ті однинні іменники, що утворюють множину із зміною семантичного відтінку, наприклад: матеріали, коштовності, грязі, каплі, вина, біга.

До іменників множинної форми за своїм значенням на­ближаються деякі іменники в таких випадках:

а) якщо сло­ва з речовинно-матеріальним значенням вживаються на означення сортів (високоякісні сталі);

б) якщо одиничні іменники виконують певну експресивно-поетичну функцію: Лети ж, моя думо, моя люта муко, забери із собою всі ли­ха, всі зла (Шевч.);

в) якщо форми однини мають від­тінок узагальнення: «Студент і наука», «Агроном і поле», «Через серце митця», «Читач пропонує» [27;C.42-43].

Граматичне значення числа в іменниках множинної фор­ми знаходить своє вираження у відмінкових флексіях мно­жини та через синтаксичний зв'язок іменника з числівни­ком.

Значення числа в невідмінюваних іменниках виражається синтаксично: цікаве інтерв'ю — цікаві інтерв'ю, таке па — такі па, нове кашне — нові кашне.

Категорія числа в іменнику на відміну від інших іменних частин мови і дієслів є синтаксично незалежною [25;C.211].

Засобом кореляції іменників за числами у плані вираження є здебільшого флексія: прапор — прапори, коліно — коліна, лабораторія — лабораторії. Допоміжними засобами є: а) наголос: поле — поля (називний множини) ї поля (родовий однини), сестра — сестри (називний множини), сестри (родовий однини); б) поява суфіксальної морфеми: небо — небеса, чудо — чудеса, теля — телята; в) зникнення суфіксальної морфеми: болгарин — болгари, вірменин — вірмени.

Форми однини і множини, як уже зазначалося, є корелятивними формами. Однак паралелізм цей не абсолютний, у деяких випадках він порушується. Спостерігаються такі розбіжності між формами однини і множини:

У формах множини стирається родові відмінності, іменники різних родів набувають однакових флексій: кінь — коні (чоловічий рід), пісня — пісні (жіночий), плече— плечі (середній), а форма давального, орудного і місцевого відмінків загалом уніфіковані: книгам, пісням, заводам, телятам; книгами, піснями, заводами, телятами; на книгах, у піснях, по заводах, при телятах.

У формах множини деякі іменники мають відмінні від інших слів закінчення, особливо у родовому та орудному відмінках: кінь — коней (іменники чоловічого роду II відміни у родовому множини мають закінчення -ів: заводів, слухачів), поле — піль (поряд з полів), око — очей, плече — плечей (у двох останніх словах закінчення -ей являє Собою залишок колишньої форми двоїни), в орудному — очима, плечима, ушима (також залишок колишньої двоїни).

У назвах домашніх тварин однина має окремі назви для самця і самки, а множина — спільну назву для обох статей: жеребець — кобила — коні, півень — курка — кури, гусак — гуска — гуси.


1.3 Семантична структура іменників pluralia tantum у “Словарі української мови” Б. Грінченка та в “Словнику української мови”


Множинні іменники в українській мові давні; у процесі розвитку вони міняють свою семантичну структуру, граматичні співвідношення із формами в однині. Спостереження за зміною, частковою чи повною, лексичного значення таких іменників можна провести, порівнюючи подачу цих іменників у “Словарі української мови” Б. Грінченка та у “Словнику української мови”.

Для порівняльного аналізу взято саме ці лексикографічні праці тому, що по-перше, “Словник української мови” – це найбільший український словник тлумачного типу, отже, в ньому, відповідно, зафіксовано найбільше аналізованих іменників. А словник за редакцією Б. Грінченка – це „перший ґрунтовний словник української мови” [Тараненко 1990: 5], і за своїм жанром перекладний з елементами тлумачного. По-друге, джерельна база словників переплітається, тому обидві лексикографічні праці описують в основному, спільну лексику, це дає змогу простежити за змінами іменників pluralia tantum у часі.

Аналіз множинних іменників у “Словарі української мови” Б. Грінченка (далі “Словар”) та у Словнику української мови (далі СУМ) виявляє низку змін їх семантичної структури.

У двох лексикографічних працях, звичайно, є такі іменники pluralia tantum, що мають ідентичну семантику. Наприклад, іменник оглядини – “1. Огляд, оглядування;” “2. Огляд житла і господарства після сватання, який закінчується гостиною” [Словар 1909 І: 36] і “1. Обряд знайомства батьків із майном нареченої. 2. Те, що огляд.” [СУМ 1980 V: 616].

Ідентичну структуру в двох словниках мають ще іменники вінкоплетини, відвідини, висівки, родини, сіни, теревені тощо.

З-поміж аналізованих іменників спостерігаємо такі, які “Словар” подає із позначкою „частіше у множині ” як одне із значень до реєстрового слова, ужитого в однині, а Словник української мови подає їх уже як власне множинні (ті, що не співвідносні взагалі із формами в однині) в окремій словниковій статті. Наприклад, лапки: лапка – „8. перев. у множині, розділовий знак” [Словар 1909 II: 244] і лапки – „розділовий знак” [СУМ 1980 IV: 448].

“Словар” подає аналізований іменник як одиничний, а СУМ – як множинний. Отже, форма іменника лапки виокремилася у самостійне слово. У сучасній українській мові є два слова: багатозначне – лапка – „1. зменшено-пестливе до лапа. 2. звичайно мн. шкурки, хутро з лап тварини” [СУМ 1980 IV: 448] і однозначний вищеподаний множинний іменник лапки.

Аналогічно подано у словниках іменник півники: півник – „3. перев. у множині. Півники – рослина” [Словар 1909 III: 157] і півники – „рослина” [СУМ 1980 VI: 383].

У сучасній українській мові іменник “півник” на позначення рослини має множинну початкову форму через низьку частоту вживання форми в однині.

Порівняємо також іменник гаразди: гаразд – „2. перев. у множині. Гаразди – достатки” [Словар 1909 І: 272] і гаразди – “діал. достатки” [СУМ 1980 ІІ: 29].

Словник Б.Грінченка усі значення подає в одній словниковій статті, а СУМ окремо подає форму в однині і окремо множинну форму; у сучасній мові відбулось семантичне розщеплення однини і множини, і як наслідок – поява нового слова із множинною формою гаразди.

Аналогічні зміни відбулися з іменником зубці: зубець – „3. перев. у множині. Зубці – страва з очищених зерен ячменю” [Словар 1909 ІІ: 187] і зубці - „Страва з очищених зерен ячменю, зварених або підсмажених” [СУМ 1980 ІIІ: 128]. Таке ж явище “семантичного розщеплення однини і множини” відбулося з іменником злидні: злидень – “4. перев. у множині. Бідність, злощастя” [Словар 1909 IІ: 188] і злидні – “матеріальні нестатки, бідність”[ СУМ 1980 ІIІ: 591-592].

Тут також спостерігаємо процес утворення власне множинного іменника злидні, до речі, відповідної форми в однині СУМ взагалі не фіксує.

Розглянуті слова засвідчують факт утворення власне множинних іменників, тобто таких, які втратили граматичну і семантичну співвідносність із формами в однині (перестають бути одним із значень одиничного іменника, який частіше вживається в множині) і набувають статусу нового слова. Правда, поряд із множинними іменниками СУМ подає й одиничні, з яких „відщепився” множинний і функціонує самостійно, бо не співвідноситься семантично із формою в однині. Наприклад: є слова лапка і лапки, півник і півники, злидень і злидні, зубець і зубці, гаразд і гаразди. Про такі слова І. Г. Матвіяс пише: „У мові є іменники, в яких форми однини і множини з відмінним лексичним змістом не пов‘язуються взагалі” [Матвіяс 1974: 78]


Схематично подачу проаналізованих іменників у двох словниках можна узагальнено подати так:

Словар СУМ

Реєстрове слово – одиничний іменник, одна семема з приміткою “частіше у множині.”


Реєстрове слово – множинний іменник із значенням колишнього одиничного іменника, який або взагалі занепав, або втратив форму однини через низьку її частотність.

Простежується різниця в подачі лексичних значень множинних іменників в обох лексикографічних працях. Порівняємо моносемічні іменники pluralia tantum. Наприклад, нарти: нарти – „кістяні ковзани із ребер тварин” [Словар 1909 IІ: 517] і нарти – „вузькі довгі сани, якими користуються для їзди на оленях та собаках” [СУМ 1980 V: 178].

Звичайно, іменники нарти споріднені, бо обидва предмети є засобами пересування по снігу чи по льоду, проте сани і ковзани – різні предмети, тому можна говорити у даному випадку про омонімію в діахронії, тобто словом “нарти” названо два предмети, а час функціювання їх у мові різний.

Серед аналізованих однозначних іменників є такі, які частково відрізняються за значенням.

Наприклад, перелоги – “корчі у тварин” [Словар 1909 IІІ: 125] і перелоги – “розм. корчі, судороги” [СУМ 1980 VІ: 218]. Різниця у значенні ілюструє тяжіння до появи семи “узагальнення” у лексичному значенні слова перелоги.

Іменник змовини – “дія за значенням зговорюватися, домовлятися” [Словар 1909 IІ: 167] і змовини – “те, що заручини” [СУМ 1980 ІІІ: 624].

Різницю у значенні слова змовини можна пояснити так: “народилося” нове значення слова шляхом метонімізації, тобто від назви дії утворилася назва обряду, який “базується” на цій дії. Отже, тепер дія позначає обряд заручин, а сама назва дії у СУМі не подана. Про утворення множинних іменників – назв обрядів шляхом метонімізації писав ще О.О. Потебня: “Іменники pluralia tantum – назви обрядів, свят утворилися від назв відповідних складних дій, наприклад, проводити ® проводи [Потебня 1888: 72].

Полісемічні множинні іменники також різняться своїми лексичними значеннями. Порівняємо відповідні полісемічні (за обома словниками) множинні іменники. До таких слів належать, наприклад, нетрі – “1. непрохідна заросль, ліс, дебрі. 2. перен. трущоба” [Словар 1909 IІІ: 60] і нетрі – “1. труднопрохідні місця, які заросли лісом чи чагарником. 2. глуха, брудна частина міста”[СУМ 1980 V: 396].

Лексичне значення іменника нетрі має незначну різницю: “Словар” подає друге значення як переносне до “трущоба” взагалі, а СУМ подає у 2 значенні – “глуха частина міста.” Отже, “Словар” Б. Грінченка називає більш узагальнену реалію, а СУМ конкретизує: не будь-яка трущоба, а “глуха, брудна частина міста”.

Іменник бескиди – “1. гора. 2. частина Карпат” [Словар 1909 І: 53] і бескиди – “1. круте урвище, провалля. 2. гора” [СУМ 1980 І: 163].

Спільним є одне значення “гора”; друге значення, яке подає “Словар” Б. Грінченка, пов’язане із першим значенням, тобто є спільна сема “гора”, а СУМ фіксує більш віддалене друге значення, що засвідчує розширення семантики слова бескиди в сучасній мові.

Іменник пацірки – “1. намисто. 2. жаб’яча ікра”. Пацюрки – “1. намисто. 2. ікра рачиці”. Пацьорки – “1. намисто. 2. рослина” [Словар 1909 ІV: 69] і пацьорки – “1. тільки мн. намисто. 2. мотузки, нитки, шнурки, пасма” [СУМ 1980 VІ: 103].

У “Словарі” Б.Грінченка подано фонетичні варіанти, у яких перше значення є спільним, а друге, у кожному випадку інше. Другого ж значення, яке подає СУМ, “Словар” Б. Грінченка не фіксує. У СУМі немає фонетичних варіантів і, відповідно, їх лексичних значень. Оскільки слово перейшло у розряд пасивної лексики, то “біологічні” значення, застарівши, занепали, збереглося лише спільне значення “намисто”. І до нього “приросло” ще одне близьке значення – “мотузки”.

Схематично аналізований матеріал можна подати так:


Словар СУМ
Однозначний множинний іменник Однозначний множинний іменник
Різниця у відтінку значення

Словар СУМ
Багатозначний множинний іменник Багатозначний множинний іменник
Різниця в одному значенні

Іменник „пологи” витлумачено в словниках так: “1. роди. 2. мн. пологи. Низинна рівнина на лівих берегах ріки” [Словар 1909 ІІІ: 286] і пологи1 – “фізіологічний процес виходу плода з тіла матері, роди”; пологи2 – “степова рівнина, низовина, що поступово спускається до берега річки” [СУМ 1980 VІІ: 90].

Порівнюючи ці іменники, зауважуємо кілька семантико-граматичних явищ: по-перше, зміну полісемії (у “Словарі” ) на омонімію (у СУМі), по-друге, процес “народження” власне множинного іменника пологи – “роди”, бо у Словнику Грінченка із цим значенням слово вживається в однині – “Ой Маруся в полозі лежала, чорним шовком головку зв’язала”. На основі багатозначного одиничного іменника утворилися 2 множинних іменники – омоніми. Отже, відбувся процес абсо­лютного розмежування значень полісемічного слова – утворилися лексичні омоніми.

Деякі множинні іменники у “Словарі” Грінченка подано як багатозначні, а в СУМі – як однозначні.

Наприклад, драглі – “1. студениста речовина. 2. їжа. Холодець. 3. рослина” [Словар 1909 І: 439] і драглі – “їжа із згуслого при охолодженні м’ясного чи рибного відвару з дрібними кусочками м’яса або риби” [СУМ 1980 ІІ: 404].

СУМ подає лише те значення, яке є похідним, воно утворилося шляхом метафоризації – перейменування за подібністю рідини взагалі на назву конкретної їжі. Третє значення зі “Словаря” Б.Грінченка, до речі, не має відповідника у СУМі.

Іменник сакви – “1. сумка. 2. різновид писанки. 3. назва 2 взяток при грі у хвальму” [Словар 1909 ІV: 97] і сакви – “дві з’єднані одним полотнищем торби, які перекидають через плече або через спину коня, осла” [СУМ 1980 ІХ: 16].

Друге і третє значення втратились, мабуть тому, що вони, застарівши, вийшли з ужитку в сучасній українській мові.

Іменник вечорниці – “1. вечірнє зібрання молоді. 2. рослина. Зм.: вечернички, вечерниченьки” [Словар 1909 І: 143] і вечорниці – “в українському селі восени та взимку вечірні зібрання молоді”. [СУМ 1980 І: 345]

За “Словарем” слово подано як двозначне і є дві зменшено-пестливі форми, хоча семантичного зв’язку між словами фактично немає. Значення слів більше вказують на омонімію ніж на полісемію, у СУМі – це слово є однозначним, бо значення “рослина” вийшло з ужитку.

Іменник вибірки – “1. залишки, брак. 2. перебірливість, вередливість” [Словар 1909 І: 146] і вибірки – “те, що залишилося після вибирання” [СУМ 1980 І: 345].

Двозначному іменникові у “Словарі” відповідає однозначний у СУМі, збереглось первинне пряме значення слова, а занепало похідне, переносне значення.

Іменник вила – “1.інструмент, 2. розвилля, розсохи– окремо чи як частина різних знаряддів, наприклад, сак має вила, на яких висить сітка, 3. кут, утворений пересіканням двох рік, доріг” [Словар 1909 І: 166] і вила – “с/г знаряддя з кількома довгими зубами”[ СУМ 1980 І: 419].

Тризначному іменникові у “Словарі” Б.Грінченка відповідає однозначний у Словнику української мови, похідні значення слова не вживаються у сучасній мові, – змінилася семантична структура слова.

Іменник розигри – “1. розиграш, 2. перший день петрівки, 3. веселе місце [Словар 1909 ІV: 46] і розигри – “перший день петрівки, коли в лісах і лугах розгулює нечиста сила”[ СУМ 1980 VIII: 681].

У сучасній українській мові збереглося лише те значення, яке у “Словарі” Б. Грінченка є похідним.

До аналізованої групи слів також належать такі, як граблі, зливки, кудрі, мари, поминки, цимбали.

Узагальнено проаналізовані іменники можна зобразити так:


Словар СУМ
Двозначний (рідше тризначний) множинний іменник Однозначний множинний іменник (з одним вторинним значенням, яке є у “Словарі” Б. Грінченка

Семантична структура множинного іменника в сучасній мові стала складнішою. Проілюструвати це можна такими прикладами множинних іменників в обидвох словниках.

Іменник окови – „кайдани” [Словар 1909 ІІІ: 48] і окови – „1. прикраса на дверях. 2. кайдани” [СУМ 1980 V: 672].

Однозначному іменникові у Словнику Грінченка відповідає двозначний у СУМі, і лише другим подано значення, що є спільним із “Словарем” Б. Грінченка.

Іменник патли – „довге скуйовджене волосся” [Словар 1909 ІІІ: 102] і патли – „1. скуйовджене волосся. 2. кудлата шерсть тварин” [СУМ 1980 VІ: 94].

Друге значення утворилося пізніше, мабуть, унаслідок метафоризації, тому його немає у Словнику Грінченка.

Іменник коралі – „корал, намисто з коралів” [Словар 1909 ІІ: 282] і коралі – „1. намисто. 2. нарости червоного кольору в індика” [СУМ 1980 ІV: 285].

Друге значення, яке подано у СУМі, утворилося на основі метафоризації – перенесенні за подібністю кольору і форми.

Іменник ворота – „проїзд або прохід в огорожі між будівлями тощо” [Словар 1909 І: 256] і ворота – „1. проїзд або прохід в огорожі, між будівлями, а також ворітниці, що його закривають; брама. 2. точно визначена частина поля спортивної команди, яку вона захищає, граючи у футбол. 3. анат. Місце входу органа або виходу з органа нервових волокон, кровоносних і лімфатичних судин. 4. мед. Місце проникнення інфекції в організм” [СУМ 1980 І: 741].

Словник Грінченка подає іменник ворота як однозначний, а у СУМі, на основі метафоризації, подано це слово у складі термінів, що свідчить про розвиток термінної лексики у контексті наукового прогресу, зокрема таких галузь, як спорт, медицина.

Іменник зводи – „очна ставка” [Словар 1909 ІІ: 164] і зводи – „1. плітка. 2. очна ставка” [СУМ 1980 ІІІ: 490].

Дещо дивною є така послідовність подачі значень в аналізованих лексикографічних працях, бо значення „плітка” є більш давнім (Етимологічний словник подає першим значення „плітки, а потім – „очна ставка”, є, до речі, також форма в однині – „зводня” – „плітка” [ЕСУМ ІІІ: 364]), а похідним значенням є друге, подане у СУМі, але чомусь лише це значення фіксує Словник Б. Грінченка, опустивши більш давнє значення слова. Словник української мови фіксує обидва значення у такій же послідовності, як і Етимологічний словник.

До аналізованих іменників цього типу належать і такі, як змилки, чари.

Схематично подачу іменників в обох словниках можна узагальнено зобразити так:


Словар СУМ
Однозначний множинний іменник Двозначний (рідше трьохзначний) множинний іменник, одне із значень таке, як у Словнику Б.Грінченка, інше – утворене шляхом перенесення до вже існуючого значення.

Порівняння словникових статей аналізованих лексикографічних праць дає підстави твердити, що у Словнику української мови простежується тенденція до зменшення множинних іменників із емоційним відтінком у значенні, яку можна проілюструвати на основі кількох прикладів:

Словар СУМ
Ворітка, ворітця, ворітечка, ворітонька, воріточка Ворота
Бриженята, бриженятка Брижі
Саківки Сакви
Уроченьки, урочища Уроки
Цимбалики Цимбалики, цимбалоньки
Шитінки Шитки

Словник Б.Грінченка у всіх прикладах фіксує зменшено-пестливі форми, і лише в одному із шести прикладів СУМ подає цю форму.

У Словнику Б. Грінченка є такі словоформи, які подано власне множинними, такими ж вони є й у СУМі. Наприклад, накожні [Словар 1909 II: 495] і [СУМ 1980 V: 107]; кузьмірки [Словар 1909 II: 320] і [СУМ 1980 IV: 386]; мандри [Словар 1909 II: 404] і [СУМ 1980 IV: 617]; ляси [Словар 1909 II: 293] і [СУМ 1980 IV: 581]. Подані словоформи втратили зв’язок з одиничними іменниками, очевидно, давно, тому обидві лексикографічні праці подають їх як власне множинні.

Так, динамікою мовних процесів, впливом часу, можна пояснити „відмирання” значень в іменниках, які належать до пасивної лексики, наприклад, скраклі – шестизначний у Словнику Б.Грінченка [Словар 1909 IV: 142] і двозначний у СУМі [СУМ 1980 IX: 382], чи відсутність у СУМі таких застарілих слів, як багари – „шкіряний пояс” [Словар 1909 I: 19], бандури – „нутрощі тварини” [Словар 1909 І: 155], жмихи – „залишки від цукрового буряка” [Словар 1909 I: 487] липці - „знаряддя для знімання фруктів ” [Словар 1909 II: 360], п’ятрини – „полиця для посуду” [Словар 1909 III: 504], темнощі – „час, коли темно” [Словар 1909 IV: 254], хрестці – „хрестопоклонна неділя” [Словар 1909 IV: 413], чи занепад багатьох етнонімів, наприклад „Словар” Грінченка подає такі синоніми до слова похрестини [Словар 1909 III: 389], як продирини [Словар 1909 III: 464], очедирини [Словар 1909 III: 81], а СУМ фіксує лише перше слово із синонімічного ряду – похрестини [СУМ 1980 VII: 305], бо і сам звичай – „свято на другий день після охрещення дитини” – відійшов у скарбницю минувшини.

Отже, спостереження над подачею множинних іменників та їх лексичних значень у Словнику Б. Грінченка та у Словнику української мови дають підстави зробити такі висновки:

1. У сучасній українській мові є тенденція до утворення власне множинних іменників: слова, що частіше вживані у множині, Словник Б.Грінченка подає як одне із значень одиничного іменника під ремаркою „частіше вживані у множині”, а СУМ їх подає вже в окремій словниковій статті як нові слова. Одиничні іменники, при цьому існують паралельно або взагалі відсутні, втративши значення сучасного множинного іменника.

2. У Словнику Б. Грінченка множин­ний іменник часто є однозначним, а у СУМі – багатозначним, і навпаки. Отже, значення не тільки змінюються, а, як живі клітини, мають здатність народжуватися і відмирати.

3. Серед багатозначних іменників pluralia tantum є такі, що мають різницю в одному із значень або у відтінках його. Розвиток науки впливає на зміну семантичної структури лексеми.

Порівняльний аналіз множинних іменників щодо подачі їх лексичного значення у двох лексикографічних працях, які різняться часовими рамками описуваної лексики і частково джерельною базою, показав розвиток мови, живучість її як повноцінного організму, де одні клітини його відмирають, інші – народжуються. Одним із явищ „народження” є утворення власне множинних іменників (у порівнянні зі Словником Б.Грінченка власне множинними стали близько 90 іменників), що ще раз підкреслює: українська мова повноцінно функціонує і розвивається, бо

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: