Структура, семантика та словотворчі функції дієслів з германськими дієслівними префіксами
За останні півстоліття розбудова теорії словотвору здійснювалася настільки інтенсивно, що продемонструвала зміну аспектів дослідження та пiдходiв до вивчення системи словотвору. На сьогоднішній день не існує єдиної тeopiї словотворення, єдиного погляду на характер даних, що є суттєвими для створення такої тeopії [122, с. l]. У центpi уваги дослiдникiв були рiзнi аспекти словотвору [100]. Однi лінгвісти вивчали питання словотвору в рамках етимології [2; 149; 157; 161]. Iншi розглядали проблеми творення слiв у контексті граматики, орiєнтуючись на структурний аналiз [19; 117; 120; 121; 130; 138; 141; 147; 160; 166]. Представники лексичного напрямку вивчали семантичні вiдносини мiж мовними одиницями [77; 126; 133; 142; 154]. Пiдтвердженням тeopії взаємодії рiзних мовних piвнів стало дослiдження структурно-семантичних стосунків у опозицiйних парах спiльнокореневих слiв «твірне – похiдне» [4; 25; 41; 97; 76; 93; 179; 118; 132; 134; 153]. Вивчення словотвору здiйснювалось також i з точки зору синтаксичних стосунків мiж словами [22; 88; 125]. За останні десятилiття у лiнгвiстицi спостерiгається зростання зацікавленості в ономасіологічному трактуванні мовних явищ, у тому числi й словотвору [28; 62; 87; 128; 143]. При такому пiдходi змiст слiв та термінів дослiджується з позиції співвіднесення мовних одиниць як засобiв позначення найменування з позамовним предметним рядом. Номiнативна функцiя вважається головною у процесi творення слів та термінів. Пiд номiнативнiстю розуміється здатність мовної одиниці самостiйно, без допомiжних засобiв, виражати, актуалiзувати (викликати у свiдомостi пiд час сприйняття) та передавати вiдповiдний змiст (реалії, явища, предмети) [77, с. 9]. Номінативнiсть характерна для вcix знаменних частин мови, але найбiльше – для іменників, оскільки стосункам між компонентами слова на морфологiчному piвнi відповідають живi зв’язки та стосунки, які людина вбачає мiж явищами оточуючої дiйсностi. Досить актуальним сьогодні стає функцiональне дослiдження словотвору, при якому основним детермiнантом словотворчих процесiв вважається контекст, оскiльки прагнення зробити результати пiзнавальної дiяльностi доступними i для iнших людей потребує не лише їх закрiплення у формах певних мовних знакiв, але й визначення дискурсивної ролi форми знакiв, що утворюються [20; 34; 107; 135; 144]. Все більшу увагу вчених привертає етно- та психолiнгвiстичний вимір словотворення, інтepec до яких викликаний розумiнням значимостi словотвору в класифiкацiйно-пiзнавальнiй дiяльностi людей для забезпечення процесу комунiкації. У центрi уваги дослiдникiв постає проблема співвідношення мови та унiверсальних i етноспецифiчних особливостей мислення та свiтогляду. Когнiтивний аспект вивчення словотвору на перший план висуває людину, її досвiд, знання, культурний та iнтелектуальний piвень, якi обумовлюють словотворчі процеси та проявляються в концептуалізації як одному з найважливіших процесiв ії пiзнавальної дiяльностi [12; 131; 152; 162; 164]. Когнiтивний пiдхiд включає семантику i прагматику слова, пов’язанi з ним асоцiації, потенцiйнi модифiкації значення слова в мовленнi, суб’єктивнооб’єктивне у словi [86, с. 211]. При такому пiдходi основна увага придiляється обробцi мовної iнформації, а лiнгвiстика займає периферiйне положення [74; 151]. Різноманітність пiдходiв до вивчення словотвору на сучасному етапi обумовлюється iснуванням великої семантичної та структурної рiзноманiтностi похідних основ та свідчить про актуальність дослідження словотворчих процесів.
Наша робота базується на поєднаннi морфологiчного, ономасiологiчного та семасіологічного пiдходiв. Слово (термін), з одного боку, є номiнативною одиницею, а з іншого – знаковим утворенням, тому доцільно описувати лексичну семантику в двох аспектах: 1) в ономасiологiчному, тобто в аспектi співвіднесення слова з предметним (екстралінгвістичним) рядом; 2) в семасіологічному – в планi спiввiднесення слова в системi його стосунків (в парадигматицi) та зв’язкiв у лiнiйному рядi (в синтагматицi) з одиницями цього або вищого рiвня [102, с. 23]. У руслi морфологiчного пiдходу здiйснюється дослідження структурно-семантичних стосунків у опозицiйних парах спiльнокореневих слiв «твiрне-похiдне».
Головною одиницею системи словотвору вважається основа слова [41; 42; 97; 65], оскiльки «словотворчi афiкси утворюють власне не слово як таке, а лише основу» [95, с. l03]. Основа традицiйно визначається як обов’язкова, постiйна (що не змiнюється за значенням та будовою) структурна частина, що видiляється зi слова як певного цiлого (або така, котра матеріально збiгається зі словом, що функціонує самостiйно), є засобом вираження його лексичного значення та входить до складу вcix його словоформ [41; 42; 52; 56; 97; 65]. Центральною категорiєю синхронiчного словотвору є похідність, яка обумовлює подiл основ на твірні, непохiднi та похiднi [48, с. 8; 66, с. 23; 95, с. 57]. Непохідна основа – це основа, яка не мотивується за формою та змiстом iншими основами [52, с. 164]. Твірна основа (ТО) [42; 49; 56; 97] або словотворча база [116], мотивуюча база (основа) [67] розглядається як досить визначений для кожного похiдного повнозначний мовний відрізок, який не просто бере участь в утворенні ПО похiдного слова, але є його безпосередньо складовим та лексико-семантичним ядром [97, с. 51]. У процесi словотворення ТО реалiзується в yтвopeннi ПО слiв, якi визначаються як «будь-якi вториннi, тобто зумовленi iншим знаком чи сукупнiстю знакiв, одиницi номінації зi статусом слова незалежно вiд структурнoї простоти чи складностi останнього» [62, с. 5]. Похiдними вважаються основи афiксального типу та основи складних слiв, конверсивнi утворення, а6ревiатури та iншi види вторинних словотворчих конструкцiй [49, с. 12-13; 97, с. 23-24]. О.С. Кубрякова також відносить до основ, зв’язаних стосунками похідності, «корелятивні пари, що не співвідносяться з регулярною моделлю, але існування яких легко перевіряється повторюванiстю у подiбних умовах», наприклад: to locate, to allocate, local [97, с. 169]. Відмінною рисою ПО є її синхронiчний зв’язок з iншою основою (основами) та її семантична обумовленiсть цiєю iншою мотивуючою основою (основами), тобто ПО характеризується похідністю за формою та мотивованiстю за змiстом, якi знаходять вiдображення у вiдповiднiй регулярнiй словотворчiй моделi [4; 5; 25; 41; 48; 61; 65; 96; 145; 146].
Словотворчi одиниці вступають у синтагматичні взаємовідносини поступово, тактами. Деривацiйний такт або крок є динамiчним осмисленням словотворчих відносин TО та ПО основ, тобто, це відрізок, що відповідає акту деривації [50; 57; 66; 158; 110; 111]. Деривацiйний акт розглядається як процес утворення ПО способами морфологічного, морфологосинтаксичного, фонетико-морфологiчного, лексико-семантичного та лексико-синтаксичного типiв деривацiї [57, с. 42]. У нашому дослiдженнi утворення ПО термінів способами лексико-семантичної деривацiї не розглядається, оскiльки процеси термiнологiзації загальновживаних слiв у сучаснiй англiйськiй економічній термiносистемi отримали належне висвiтлення [31; 53; 104].
Попри значнi надбання у дослiдженнi системи словотвору, iснyє низка проблем, що потребують бiльш детального висвітлення, серед яких невизначеність стосовно деяких понять словотворчої системи, неоднозначність у визначеннi способiв та засобiв словотвору, їх класифiкації, недостатнiсть точних методiв аналiзу словотворчих явищ, розбiжностi у розумiннi стосунків словотворчої похідності та у вирішенні питань, які стосуються визначення морфологiчного статусу деяких словотворчих формантiв англiйської мови.
Однiєю з проблем (розмежування похiдностi в синхронiії та діахронії. Розвиток мови спричиняє перетворення кількісних змiн у якiснi, у результатi чого часто у словотвiрнiй структурі основ вiдбувається процес спрощення. Свiдченням цього є iснування у сучаснiй англiйськiй мовi основ слiв з єдиним семантичним компонентом та неясним морфологiчним складом, наприклад: to withhold – утримувати, to bequeath – заповідати (майно), to deplete – вичерпувати (запаси), to understand – розумiти. Деякi мовознавцi розглядають основи такого типу як похiднi [14; с. 138; 94, с. 203]. Більшiсть учених відносить їх до непохідних, але членованих основ, що складаються з декількох морфем [1; 4; 59; 76; 78; 97; 114; 126] . Для позначення словотворчо-непохідних, але членованих основ дієслів ми використовуємо терміни О. С. Кубрякової «умовно та дефектно членованi основи» [59, с. 80]. У складi умовно (формально) та дефектно-членованих основ видiляються неповнозначнi морфи: квазi-морфи та маркери [59, с. 86-87]. Маркери розглядаються як службовi одиниці, які служать розрізненню категоріaльних значень у конструкцiї в цiлому i є її категорiальними морфологiчними ознаками. Маркери функцiонально еквiвалентнi службовим зв’язаним морфемам, тобто афiксам: подiбно до афiксiв маркери сприяють класифiкації слiв за окремими групами частинами мови), хоч за своїм мiсцем у системi мови вони досить вiдрiзняються від афiксiв. Квазі-морфи визначаються як мовні одиниці, які зустрiчаються у виглядi будiвельних одиниць окремих нерегулярних форм i якi не досягають статусу безумовного морфу через нexapaктepнi для даного класу морфiв вузькi поєднувальнi можливостi або з чисто семантичних причин. Квазi-морфи дефектнi або структурно, або семантично, а інколи i структурно, i семантично, наприклад: -duce (to reduce, tо induce), -tect (to detect, tо protect), -tain (to attain, tо retain), jeal- (jealous), -tire (to retire). Слiд зауважити, що проблема співвідношення морфемного членування та словотворчої похiдностi має розглядатися лише на синхронiчному piвнi сучасної англiйської мови. Icторичне вивчення слова не має нiякого вiдношення до його статусу згiдно з нормами та правилами сучасної мови [155, с. 977].
У лінгвiстичнiй лiтературi немає чiтко визначених критеріїв розмежування похiдних та непохiдних, але членованих основ. У нашому дослiдженнi критерiями видiлення основ дiєслiв дефектно та умовно членованої структури в окрему групу стали такі їx ознаки [25; 59; 128]:
1) нездатнiсть вихiдноії основи дiєслова з префiксом функцiонувати самостiйно або зустрiчатися у складi iнших одиниць з одним i тим же значенням: tо detuct – утримувати, вираховувати, tо conduct – проводuтu; tо engage – наймати (робimнuкiв); to forfeit – втрачати право; tо redress – вiдшкодовуватu, tо dress – одягатися (пор.: tо overprice – призначати завищену цiну, tо price – оцінювати; local – місцевий, tо locate – розмiщуваmи; tо regulate – регулюваmu, regular – регулярний);
2) неможливiсть словотворчих формантiв маркувати словотворчий процес у структурному та семантичному вiдношеннях, тобто відсутність у афiксiв чiткої семантики або структурного видiлення: tо depart – виїжджати, to import – iмпopmyвaтu, tо bесоmе – ставати, tо understand – розуміти, tо mistake – помилятися, tо restrict – обмежувати (пор.: tо disorder – вносиmu безлад, to overproduce – виробляти в надмірний кількостi, to repledge – повторно закладаmu);
3) нездатнiсть афiкса виконувати словотворчi функції на сучасному етапi розвитку англiйської мови: to sиrrender – оточувати, tо increase – збільшувати, tо withdraw – знiмаmu з рахунку, tо forgive – пробачаmu (борг), to arrange – органiзовувати, to arise – виникати, to emend – вносити поправки, to explain – пояснювати.
Дослiдження словотворчої системи може здiйснюватися рiзними шляхами. 3 одного боку, можна описувати словотворчу систему вiд похiдної до твірної основи слова, коли основним об’єктом дослідження виступає ПО, її структурнo-семантичні особливостi та словотворча модель, яка їй відповідає. При такому пiдходi вивчення словотворчих одиниць вiдбувається шляхом словотворчого аналiзу [42; 48; 72; 82; 115; 139; 148].
3 iншого боку, словотворча система може дослiджуватись у напрямку вiд ТО до спiввiдносних з нею за структурою та семантикою ПО слiв. Цей напрямок передбачає розкриття механiзмiв породження вторинних одиниць, виявлення та описання правил, моделей та факторiв, що впливають на словотворчi потенції ТО – центральної одиницi, котра розглядається з позиції словотворчого синтезу [7; 10; 18; 42; 51; 56; 66; 73; 113]. Словотворча потенція – визначається як «категорiя мовної абстракції, що вiдображає можливiсть основи породжувати нові семантично i структурно залежнi вiд неї слова» [9, с. 7]. Виявлення словотворчих потенцiй основ слiв та термінів дає можливiсть поглибити знання про мову як про системне явище, яке полягає у взаємодiії мовних piвнів.
Дослiдження специфiки взаємозв’язкiв словотвiрної структури i семантики у опозицїї ТО-ПО передбачає вивчення формально та лексично спорiднених з ними слів. Найбiльш перспективним об’єднанням ПО слiв є словотворче гнiздо [11; 21; 23; 44; 71; 101; 188]. Вивчення словотворчих гнiзд дозволяє представити систему словотвору як цілісне утворення зі своєю внутрішньою організацією, правилам і функцiонування та взаємовідносинами з iншими мовними пiдсистемами. Словотворче гнiздо є сукупнiстю СЛ, якi мають одне й теж вихiдне слово [66, c. 31]. СЛ визначається як ряд однокореневих слiв рiзних aктів деривацiії, якi перебувають у стосунках послiдовної похiдностi на горизонтальнiй вісі розгортання словотворчого гнізда [52, с. 175]. СЛ демонструють ступеневий характер деривацiйних стосунків, який полягає у pyci вiд вершини, як правило, непохiдного, немотивованого слова нульового акту деривацiії до похiдних та мотивованих. Вивчення СЛ як одного iз способiв формування словотворчого гнiзда сприяє репрезентацiії структури та виявленню семантики однокореневих слiв та термінів [23; 32; 41; 57; 101]. Проте, відношення між словами, що знаходяться у словотворчому гнізді, можна розглядати не лише по горизонталi, по лiнії словотворчих ланцюжкiв, але й по вертикалi, по лiнії словотворчих парадигм [21; 71; 111; 123]. На жаль, на даний час немає єдиного визначення словотворчої парадигми. Найбiльш прийнятним вважається розуміння її як сукупності однокореневих похідних, що вiдповiдають одному й тому ж деривацiйному такту [41; 52]. Типологiя словотворчих гнізд, ланцюжків та парадигм є вираженням парадигматичних, синтагматичних та iєрархiчних вiдносин. Однак, у сучаснiй англiйськiй мовi не вci їх аспекти достатньо висвітлено.
Аналiз лiтератури з термiнотворення свiдчить про те, що його основними тенденцiями є зростання термiнологiчного фонду словотворення, прагнення до, гніздового словотворення, до створення комплексу найменувань, пов’язаних ТО, посилення в певних ситуаціях взаємообумовленостi продуктивності словотворчої моделі, тому у нашому дослідженні ПО префiксальних дiєслiв у функції економiчних термінів вивчаються у комплексi з формально i лексично спорiдненими з ними ТО та ПО шляхом розгортання СЛ, що дає можливість уточнювати структуру і семантику кожного окремого терміна.
1.4 Префiксацiя як спосiб слово- та термiнотворення
Передумови формування, розвиток та специфiка функцiонування економiчної термiнолексики обумовили її тенденцiю до використання в термінотворенні, головним чином, словотворчих засобiв та способiв загальнолiтературної мови.
Одним iз продуктивних способiв слово- та термінотворення в сучаснiй англiйськiй мовi є префіксація [79, с. 5; 83, с. 59]. У лiнгвiстичнiй лiтературi префiкс визначається як препозитивна загальна службова частина cepiї слiв, що виконує словотворчу функцiю в одному iз aктів деривацiї, змiнює свою смислову структуру в процесi мовного розвитку та бере участь у формуваннi цiлого ряду ономасiологiчних категорiй [14, с. 68; 84, с. 49; 119, с. 123].
У сучаснiй лiнгвiстицi дослiдженню префiксальної пiдсистеми придiлялась значна увага. Мовознавцi дослiджували головнi ознаки та специфiку префiксiв як засобiв словотворення [8; 64; 112; 117; 139; 140; 146; 158; 165; 167], особливостi префiксальної номінації [24; 87], структуру та семантику префiксальних дериватiв [59; 60; 69; 83; 97], використання префiксiв в термінотворені [6]. Важливе значення мають працi, присвяченi комплексному дослiдженню префiксальної системи англiйської мови [9; 14; 72; 82; 84; 85]. Проте, попри значнi надбання iснує ще низка проблем, якi потребують бiльш детального висвітлення, а саме визначення статусу деяких префiксальних морфем, відсутність єдиної класифікації префiксiв, встановлення ролi префiксiв як засобiв термiнотворення, вивчення їх у функцiональному аспектi тощо.
Довгий час у лінгвістичних студіях домінувала думка, що префiкси, на вiдмiну вiд суфiксiв, в англiйськiй мові виконують «тiльки й виключно функцiї засобу перебудови лексичного значення слова» [2, с. 32]. Вважалося, що префiкси не можуть змiнювати лексико-граматичну категорiю слiв, з якими вони поєднуються. І.В. Арнольд та Б.А. Iллiш допускають той факт, що префiкси можуть транспонувати одну частину мови в iншу, але на їхню думку, префiкси виступають в цiй функцiї дуже рiдко [119, с. 123; 229, с. 112]. Т.М. Бєляєва вважає що префiксальнi дiєслова типу to belittle, tо out-Herod утворюються за допомогою префiксально-конверсивного прийому, коли префiкс перебудовує семантику ТО, а одночасна конверсiя переводить її в iнший лексико-граматичний клас [9, с. 76]. Роботи Р.С. Гiнзбурга, Р.Г. Зятковської, Ю.О. Жлуктенка, О.Д. Мєшкова, Л.П. Пастушенко, В.І. Шкарупіна, К.В. Піоттух, П.М. Каращука доводять, що префікси, як і суфікси, можуть змінювати лексико-граматичну категорію слова, з яким вони поєднуються, тобто вони можуть виконувати транспонувальну функцію; однак, транспонувальна функція не є для них основною, оскільки більшість префіксів функціонує в нетранспонувальних моделях [14, с. 68; 33, с. 49; 45, с. 31; 72, с. 96; 82, с. 16-17; 112, с. 42; 116, с. 16; 122, с. 192]. У префіксальній системі сучасної англійської мови О.Д. Мєшков виділяє 19, О.Н. Бортнічук – 20, а В.І. Шкарупін – близько 25 транспонувальних префіксальних моделей. Ми також вважаємо, що префікси можуть змінювати лексико-граматичну категорію слова, з яким вони поєднуються: у результаті нашого дослідження було виявлено як нетранспонувальні, так й транспонувальну префіксальні моделі дієслів.
Невирішеною залишається проблема семантичної класифікації префіксів, яка обумовлена тим, що один і той же префікс, в залежності від дистрибуції, може виражати різні і в багатьох випадках далеко не синонімічні значення. Префікси можуть не просто приєднуватися до значення інших морфем, а «закреслювати» своє значення у результаті взаємодії з іншими морфемами та створювати додаткові «прирощені» значення, втрачаючи своє власне номінативне значення [73]. Що стосується дієслівних префіксів сучасної англійської мови, то їх семантичний ефект можна назвати адвербіальним, оскільки вони визначають та пояснюють ідею, яку несе в собі слово. Як Зазначає Т.В.Максимова, дієслівні префікси мають дейктичний характер: вони співвідносять дію, виражену дієсловом, з певною точкою відліку, уточнюючи її В часовому, локальному, кількісно-оцінювальному та інших відношеннях [69, c.7].
Досить часто до складу префіксальних морфем зараховують різні за характером одиниці, що пояснюється тим, що «префікси розвиваються, головним чином, із часток прислівникового та прийменникового характеру, зберігаючи в цілому більшу, порівняно з суфіксами, семантичну і морфологічну самостійність» [84, с. 41]. Це породжує проблему визначення статусу деяких префіксальних морфем у сучасній англійській мові.
Розбіжності у визначенні статусу деяких префіксів потребують виявлення головних ознак префікса, а саме: 1) префікс є препозитивною афіксальною морфемою, яка постійно відтворюється в мові; 2) як словотворчий формант, префікс звичайно більш автономний у фонетичному, морфологічному та семантичному відношенні, ніж суфікс; 3) префікс вносить у значення мотивуючої основи ту чи іншу модифікацію і стає компонентом значення основи похідного. Йому належить головна роль у формуванні нового значення похідної одиниці у порівнянні з твірною; 4) префікс характеризується контекстуальною варіативністю, оскільки може утворювати похідні деривати зі значенням, яке відхиляється від його стрижневого значення; 5) префікси, виконують як нетранспонувальну, так і транспонувальну функції, змінюючи лексико-граматичну належність ТО, з якою поєднуються, проте, транспонувальна функція не є для них основною [64, с. 300-312; 84, с. 52].
Як було сказано вище, у сучасній англійській мові префіксація найбільш характерна для системи дієслова, з яким пов’язаний майбутній розвиток мови, оскільки він, очевидно, буде характеризуватися «подальшим поглибленням процесу проникнення дієслівної основи в різні ланки лексико-семантичної системи словотворення» [80, с. 65]. Сучасні лексикографічні джерела термінологічної лексики свідчать про те, що префіксальні дієслова у функції термінів є невід’ємною частиною будь-якої терміносистеми, в тому числі й економічної.
У нашому дослідженні розрізняються терміни - префіксальні утворення та префіксальні деривати, оскільки без вивчення всіх дериваційно-вичленованих префіксів, які входять в різні структури, характеристика основ префіксальних дієслів у функції економічних термінів не буде повною [85, с. 5]. Префіксальне утворення визначається як словотворча структура з префіксом, котрий, приєднався в будь-якому акті деривації: to overcool – різко сповільнювати темпи економічного розвитку ← to overcool – переохолоджувати ← over- + to cool - охолоджувати, to overheat – розвиватися надто високими темпами ← to overheat - перегріватися ← over- + to heat – нагріватися; mismanagement ← to mismanage + -ment ← mis- + to manage, denationalization ← to denationalize + -ation ← de- + to nationalize, overspending ← to overspend + -ing ← over- + to spend. На відміну від префіксального утворення, префіксальний дериват містить префікс, який приєднався в останньому дериваційному акті, тобто є результатом префіксальної деривації, наприклад: to overbuy – закупляти надмірну кількість товару ← over- + to buy, to outproduce – перевищувати за рівнем продуктивності ← out- + to produce, to prefabricate – виготовляти заводським способом ← pre- + to fabricate – виготовляти.
Дослідження структури, семантики та словотворчих потенцій основ префіксальних дієслів, що функціонують у сучасній англійській субмові економіки, здійснюється з урахуванням етимологічної характеристики дієслівних префіксів, згідно якій виділяються германські (власне англійські) та романські (іншомовні) префікси.
Висновки
Науково-технічний
прогрес та
інформатизація
суспільства
сприяли становленню
та інтенсивному
розвитку
термінознавства.
На сьогоднішній
день природа
наукового
терміна у зарубіжній
та вітчизняній
лінгвістиці
досліджена
досить глибоко.
У цій роботі
термін визначається
слідом за
представниками
дескриптивного
(функціонального
підходу) як
одиниця спеціального
найменування
певної галузі
науки, техніки,
мистецтва,
створена штучно
чи взята з природньої
мови, яка виражає
поняття, що
співвідноситься
з іншими найменуваннями
в цій галузі,
утворюючи разом
з ними термінологічну
систему. Збільшення
ролі окремих
терміносистем
в житті людей
призводить
до стирання
чіткої грані
між загальнолітературною
лексикою та
лексикою спеціального
використання,
що ускладнює
вивчення
термінологічної
лексики та
висуває певні
проблеми в
термінознавстві,
а саме: співвідношення
природнього
та штучного
у термінології,
дослідження
системності
термінів, виявлення
лексико-семантичних
явищ полісемії,
синонімії,
омонімії та
антонімії в
межах термінологічної
лексики, питання
стилістичної
нейтральності
термінів, визначення
їх лексико-граматичного
статусу, дослідження
специфіки
окремих субмов
науки і т.п.
У зв’язку з бурхливими економічними змінами, удосконаленням управління економікою та розвитком торговельних відносин підвищується інтерес до вивчення сучасної англійської економічної терміносистеми. Економічна терміносистема будь-якої мови, в тому числі й англійська, є найбільш чутливою до змін в суспільстві, що і обумовлює її специфіку: а) особливу роль базисних термінів, які виражають категоріальні поняття економіки та є вихідними одиницями для утворення похідних термінів; б) використання загальновживаної лексики, її словотворчих засобів та моделей для творення економічних термінів; в) тенденція економічних термінів вступати в парадигматичні відносини полісемії, омонімії, синонімії та антонімії; г) прагнення до гніздового словотворення, до створення комплексу найменувань, пов’язаних спільною твірною основою, зручність та легкість творення термінів; д) незалежність економічної терміносистеми, що виявляється у постійних змінах та поповненнях.
За останні десятиліття англійська економічна терміносистема зазнала найбільших змін та поповнення. Основними способами творення англійської економічної термінолексики вважається семантична деривація, морфологічне, морфолого-синтаксичне та синтаксичне термінотворення. Одним із способів морфологічного термінотворення є префіксація, яка в англійській мові є найбільш характерною для системи дієслова. Префіксальні дієслова є невід’ємною частиною англійської субмови економіки. Засобами творення префіксальних дієслів є такі германські дієслівні префікси fore-, mis-, out-, over-, un-, under-, up.
Творення англійських економічних термінів базується на системі словотворення загальнолітературної мови, головною одиницею якої вважається основа слова. Основа традиційно визначається як обов’язкова, постійна (що не змінюється за значенням та будовою) структурна частина, що штучно виділяється зі слова як певного цілого (або така, котра матеріально збігається зі словом, що функціонує самостійно), є засобом вираження його лексичного значення та входить до складу всіх його словоформ.
Оскільки основною тенденцією термінотворення в англійській економічній терміносистемі є прагнення до створення комплексу найменувань, пов’язаних спільною ТО, то у нашому дослідженні основи префіксальних дієслів вивчаються у напрямку від твірних основ вершин словотворчих ланцюжків, компонентами яких вони є, до співвідносних з ними за структурою та семантикою похідних основ термінів. Саме такий підхід сприяє більш об’єктивному та глибокому розкриттю механізмів породження термінів та їх регулювання і є певним внеском у виявлення актуального та потенціального у англійській субмові економіки та мові взагалі.
Дослідження основ префіксальних дієслів у функції економічних термінів здійснюється шляхом поєднання словотворчого аналізу та синтезу, які становлять діалектичну єдність. Словотворчий аналіз, який полягає у бінарному членуванні похідних основ на максимальні словотворчі компоненти, дає можливість виявити структурні типи основ префіксальних дієслів та твірних основ вершин СЛ, компонентами яких вони є. Визначення структурних типів основ супроводжується етимологічними довідками та морфемним аналізом, застосування якого обумовлюється різним рівнем похідності основ в синхронії та діахронії. Словотворчий синтез полягає у виявленні словотворчих потенцій основ префіксальних дієслів та знаходить відображення у кількісних та якісних аспектах реалізації, якими є словотворча активність та валентність. Словотворчий аналіз та синтез здійснюється з використанням словотворчого моделювання, яке, як науковий спосіб пізнання об’єктивного світу, сприяє образній репрезентації мовних процесів. Кількісною характеристикою моделі є продуктивність, яка визначається кількістю дериватів, які виникали за певною моделлю за період її функціонування в мові. Оскільки кожна конкретна субмова науки безпосередньо формується і розвивається в суспільстві, нами було здійснено прагматичну характеристику префіксальних дієслів у функції термінів.
Таким чином, дослідження структурно-семантичних характеристик основ префіксальних дієслів у напрямку від твірних основ вершин словотворчих ланцюжків, компонентами яких вони є, до співвідносних з ними за структурою та семантикою похідних основ, обумовлено відсутністю і в той же час необхідністю комплексного аналізу окремих процесів та явищ, які відбуваються у сучасній англійській економічній термінолексиці. Знання особливостей творення економічних термінів, зокрема, основ префіксальних дієслів, необхідне для раціонального відбору словотворчого інвентарю та словотворчих моделей, що сприяє покращенню мовної підготовки українських спеціалістів в області економіки, оптимізації наукової комунікації, упорядкуванню сучасної англійської економічної терміносистеми та дає можливість створювати економічні термінологічні словники та банки даних.
РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРА СЕМАНТИКА ТА СЛОВОТВОРЧІ ФУНКЦІЇ ФУНКЦІЇЇ ДІЄСЛІВ З ГЕРМАНСЬКИМИ ДІЄСЛІВНИМИ ПРЕФІКСАМИ
2.1 Структурно-семантичні особливості префіксальних дієслів з германськими дієслівними префіксами
2.1.1 Семантична та прагматична характеристика префіксальних дієслів з германськими дієслівними префіксами
У сучасній
англійській
економічній
терміносистемі
функціонують
як однозначні,
так і багатозначні
префіксальні
дієслова з
германськими
дієслівними
префіксами
be-, fore-,