Англійські вигуки та їх українські еквіваленти
Вигукам властиві прагматичні відношення, характерні й для інших повнозначних слів. Вони можуть утворювати прагмасемантичні ряди, а також антонімічні пари. Для них особливо характерна внутрішньослівна антонімія, тобто енантіосемія. Проте на відміну від загальномовної енантіосемії в прагматиці, крім контексту, велику роль відіграють інтонація, жест, які разом з контекстом визначають прагматичне значення вигуків.
Однією з важливих особливостей вигуків англійської мови є їхня здатність до прагматичного варіювання, що пов’язане з потенційною й синхронною прагматичною багатозначністю вигуків. Прагматичне варіювання відбувається в результаті прагматичного транспонування вигуків, тобто пов’язане з реалізацією функції, що є для них первинною. Прагматичне варіювання в основному властиве вигукам з конвенційно-обумовленим значенням, оскільки вони, як правило, є однозначними мовними одиницями. Але за певних ситуацій в контексті вони можуть прагматично варіювати, не змінюючи свого первісного значення, а лише варіюючи його залежно від середовища спілкування, емоційного забарвлення 8.
Прагматичне варіювання вигуків пов’язане в деяких випадках з їх позиційним варіюванням. Так, вигуки now, now then передують, як правило, висловленням, що виражають питання, пропозицію, прохання, а після зухвалого висловлення думки чи наміру стоять у постпозиції.
Вигукам властивий і іллокутивний синкретизм, тобто здатність виражати одночасно кілька прагматичних значень. Це явище нерідко спостерігається при транспонуванні іллокутивної сили одиниць мовленєвого етикету однієї групи в іншу: Excuse me. What time will you be checking out today? Так, за допомогою вигуку excuse me мовець, з одного боку, привертає увагу адресата, а з другого, просить пробачення за те, що забирає увагу й час. Таким чином, за прагматичного синкретизму відбувається поєднання первісного прагматичного значення з вторинним.
2.2. Дискурсивні особливості вигуків
Сучасне мовознавство спрямоване на усвідомлення функціональної специфіки мовних одиниць, виявлення їхнього місця в дискурсі, в якому враховується вплив на спілкування багатьох позамовних чинників, серед яких на перший план висуваються соціальні та антропологічні параметри комунікації. А оскільки вигуки виконують важливу роль у різних фазах мовленнєвого спілкування, то в дискурсі стає важливим вибір відповідного вигуку залежно від мети висловлення й способу її досягнення.
Мовленнєва комунікація являє собою двоплановий процес: комунікативний і метакомунікативний. У метакомунікативному аспекті процес мовленнєвої комунікації, як відомо, дістає трифазний розвиток: встановлення мовленнєвого контакту, його підтримання й розмикання. Мовною складовою значної частини метакомунікативних сигналів є вигуки, які, набуваючи власної іллокутивної сили, можуть бути використані у різних фазах мовленнєвого спілкування. Початок дискурсу визначає тематичну, інтенціональну спрямованість, задає межі його можливої інтерпретації і визначає тональність, вводить у певний можливий світ, пов’язані з ним культурні смисли, знання, вірування, загальний пресупозиційний фонд.
У початковій фазі мовленнєвої взаємодії використовуються спеціалізовані вигуки-привітання (hello, welcome), вигуки-атрактанти уваги (attention, hey), метамовленнєві вибачення (excuse me); вигукові речення – етикетні питання про здоров’я, стан справ тощо (how are you?, what gives?).
Мовленнєвий акт як одиниця діяльності, маючи складну структуру, може бути як простим, так і складним. Так, складені мовленнєві акти привітання й інші метамовленнєві акти початку мовленнєвого спілкування можуть поєднуватися з деякими видами репрезентативів і експресивів, характерних для початкової фази мовленнєвої взаємодії. До них належать: 1) питання про стан здоров’я, справ (Hey, guys. How’s it going?); 2) мовленнєвий акт знайомства (Hey. Pleased to meet you.); 3) зауваження (Good evening, it’s a cold night.); 4) пояснення (Hello – I’m Kismine.); 5) вираження радості (Hi – good to see you.); 6) комплімент (Hello, you’re looking so good).
Вигуки, які не мають власної іллокутивної сили, можуть входити до складу мовленнєвого акту початку мовленнєвої взаємодії, модифікуючи його іллокутивну силу (Oh, good evening.- Well! Ah, hello.).
Наступною, центральною фазою спілкування є підтримання мовленнєвої взаємодії, протягом якої комуніканти, реалізуючи стратегії й тактики спілкування, використовують метакомунікативні сигнали, щоб забезпечити прийом повідомлення і підтримати увагу співрозмовника; стимулювати процес комунікації як з боку мовця, так і слухача; встановити зміну черговості ролей мовця й слухача; продемонструвати, що слухач готовий чи бажає сприймати інформацію; проконтролювати розуміння повідомлення. Вони поділяються на: 1) сигнали з боку мовця й 2) сигнали з боку слухача. Серед них чимало одиниць, мовною складовою яких є вигуки (Well, you see.. you shouldn’t have told her that you wanted to meet me halfway through your date), що використовуються в основному в початковій позиції апелятивних вигуків/вигукових висловлень, які вживаються в основному в кінці висловлення (Important stories he thinks the public needs to know, eh?). За допомогою їх мовець підтримує і контролює необхідний рівень уваги слухача або слухачів9.
Часта зміна тематики в усному мовленні змушує мовця сигналізувати про закінчення однієї теми й початок іншої (I'm just glad we won, that's all).
Метакомунікативні контактовстановлюючі сигнали слухача, що ведуть до зміни мовленнєвого ходу мовця, спрямовані на підхоплення (I wrote him a letter simply telling him that you were coming... – Right, my friend… Quite right!), перебивання й захоплення ініціативи в розмові (“Let’s go, hey. I haven’t got all.” – “Look,” I said. “I don’t feel very much like myself tonight.”).
Розмикання мовленнєвого контакту є ритуалізованою фазою мовленнєвого спілкування з своїм набором стереотипних конвенційних одиниць. Воно нерідко складається з двох актів: передзавершуючого метакомунікативного висловлення й самої формули прощання.
Мовленнєвою складовою передзавершуючих мовленнєвих актів можуть бути вигуки, якими: 1) підкреслюють завершеність теми розмови, досягнення згоди, домовленості (all done, all right, okay); 2) вказують на необхідність попрощатися (I must be off); 3) вибачаються за заподіяну чи заподіювану турботу (I beg your pardon); 4) висловлюють вдячність за “послуги” (прийом, зустріч тощо), а також за увагу адресата (thank you); 5) вказують на можливість нової зустрічі (see you); 6) бажають добра, успіху та інше (all the best).
Спілкування комунікантів відбувається в рамках, обмежених метамовленнєвими актами встановлення й розмикання контакту за допомогою метамовленнєвих актів підтримання метамовленнєвої взаємодії, які є природними одиницями і мають розглядатися в нерозривному зв’язку.
Однією з важливих рис прагматичних зв’язків у дискурсі є те, що вони виражаються не одним мовним засобом, а їхньою сукупністю. Прагматичне значення вигуків, що входять до складу висловлення як самостійний компонент чи компонент, який модифікує іллокутивну силу висловлення, реалізується у синтагматичному зв’язку з іншими прагматично значущими компонентами висловлення. У таких випадках має місце залежність знаків, яку Ш.Баллі назвав довільним взаємним обумовленням: форма одного з сполучень знаків вимагає певної форми іншого. Виділяються два типи взаємного обумовлення – формальне й семантичне, з яких перше ґрунтується на нормі мови, а друге – на семантичному узгодженні слів у мовленні. Таким чином забезпечується семантична зв’язність тексту. Але існує ще й суб’єктивне значення, пов’язане з мовцем, яке є третім типом взаємного обумовлення – прагматичним. Ця багатофункціональність допомагає інтегрувати безліч одночасних, але різних процесів, що лежать в основі дискурсу. Прагматичними типами взаємного обумовлення є прагматичне узгодження й прагматичне неузгодження. Узгоджуються 1) одиниці, що використовуються для початку мовленнєвої взаємодії, - привітання і вигуки - етикетне питання про стан справ, здоров’я тощо (“Good morning. Hey, Fred, how are you?” – “Good morning.” – “Hey, everybody!); 2) прощання з подальшим благопобажанням: goodbye – God keep you; 3) вигукові вибачення з непрямим вибаченням з відтінком директивної інтенції; 4) одиниці зі значенням подяки; 5) вигуки в групі експресивних мовленнєвих актів-тостів. Всі вони входять до класу експресивних мовленнєвих актів. Для цілої низки директивних вигукових висловлень характерне узгодження з директивними висловленнями різного ступеня інтенсивності іллокутивної сили, що виражає прохання – від ввічливого до благання ...We’ll have that over again, if you don’t mind і No, no, not that, for God's sake!
У репрезентативних мовленнєвих актах вигукові висловлення типу cross my heart, God be praised інтенсифікують іллокутивну силу цього акту, підвищуючи його категоричність. Близькі за своєю іллокутивною силою вигукові висловлення, що інтенсифікують репрезентативний мовленнєвий акт схвалення. Інші інтенсифікують заперечення, що “міститься” в репрезентативі.
Bзаємне прагматичне обумовлення одиниць мовленнєвої комунікації може виявлятися і в прагматичному неузгодженні мовних засобів, яке характеризується переглядом семантики вигукового висловлення. Вигукові висловлення–питання, прямим прагматичним значеннями яких є запит (нерідко суто етикетний) про одержання дозволу, може в поєднанні з деякими репрезентативними мовленнєвими актами передавати невдоволення, роздратування (– Sir, can I help you? Sir, this is a woman’s spa, sir. Sir, do you mind?). Ціла низка вигукових висловлень, прямим прагматичним значенням яких є інтенсифікація іллокутивної сили директивних мовленнєвих актів (for the land’s sake, for goodness’ sake та інші), може модифікувати іллокутивну силу різних типів мовленнєвих актів, будучи прагматично неузгодженими з цими мовленнєвими актами. Наприклад: The trouble is ... until V-Voldemort - oh, for heaven's sake - comes out into the open, Sirius is going to have to stay hidden, isn't he?, де вигукове висловлення for heaven's sake передає збентеження, а вигук oh інтенсифікує його іллокутивну силу10.
В англійській мові одним із засобів прагматичного неузгодження є досить численні випадки транспонування іллокутивної сили лайливих вигукових висловлень у мовленнєві акти, що виражають позитивні емоції (By hell, I think that's a good literary expression).
Здатність вигукових висловлень вступати у відношення прагматичного узгодження або неузгодження з іншими частинами висловлення має істотне значення з точки зору закономірностей організації міжособистісного спілкування.
Співучасть комунікантів у єдиному процесі демонстрації смислів і їхньої інтерпретації враховує не тільки комунікативно–прагматичні типи висловлень (привітання – прощання, прохання – обіцянка/відмова тощо), але й інтеракціональні ходи учасників повідомлення, що здійснюються ними з метою досягнення певної мети спілкування. Залежно від характеру інтеракціональних ходів виділяються типи міжособистісного спілкування, а їхня послідовність визначає характер спілкування – кооперативний чи конфліктний. З цієї точки зору важливу роль відіграють прагматичне узгодження або неузгодження вигукових висловлень з одиницями одного чи різних інтеракціональних ходів. Як правило, спілкування починається з вигукового висловлення-привітання, яке має кооперативний характер, за ним йде етикетне питання про стан справ і відповідь на нього: How are you? – Very well. How is it with you? – All right. Значну роль у початку мовленнєвої взаємодії відіграють мовленнєві акти рекомендації та відповіді на неї, подяки, прощання тощо. Інтеракціональне узгодження вигукових висловлень характерне для мовленнєвого етикету, для вираження згоди/незгоди тощо. Інтеракціональне неузгодження менш характерне для спілкування і спостерігається під час невиконання очікуваного інтеракціонального ходу або заміни його на ініціативний: “Thanks,” snarled Ron, scratching out the offending sentences. – “Sorry, I only –“.
Висновок по другому розділу
Вигуки з контекстуально-обумовленим значенням, виражаючи майже увесь спектр людських емоцій, поділяються на дві великі групи: 1. Вигуки, що виражають позитивні емоції і 2. Вигуки, що виражають негативні емоції.
Вигукам властиві прагматичні відношення, характерні й для інших повнозначних слів. Вони можуть утворювати прагмасемантичні ряди, а також антонімічні пари. Для них особливо характерна внутрішньослівна антонімія, тобто енантіосемія.
Однією з важливих особливостей вигуків англійської мови є їхня здатність до прагматичного варіювання, що пов’язане з потенційною й синхронною прагматичною багатозначністю вигуків. Прагматичне варіювання відбувається в результаті прагматичного транспонування вигуків, тобто пов’язане з реалізацією функції, що є для них первинною.
Важливу роль у мовленні виконують вигуки-експресиви, що є складовою частиною експресивних мовленнєвих актів, які, виражаючи емоційний стан, включають формули соціального етикету. Мовленнєвий етикет диктує норми мовленнєвої поведінки.
Серед формул мовленнєвого етикету виділяються:
1. Вигуки-привітання.
2. Вигуки-привертання уваги.
3. Вигуки-заповнювачі пауз.
4. Вигуки-прощання.
5. Вигуки-вибачення.
6. Вигуки-подяка.
7. Окремою групою є висловлення з іллокутивною силою привітання.
Розділ ІІІ. Англійські вигуки та їх українські еквіваленти
Проф. Бархударов Л. С. визначає переклад як “процес заміни мовленнєвого твору (тексту ) на одній мові мовленнєвим твором (текстом) на іншій мові при збереженні незмінного плану змісту“ . Це значить, що при перекладі відбувається заміна одиниць мови, але зберігаються незмінним план змісту, тобто передана текстом інформація11.
Завдання перекладача полягає у тому, щоб зрозуміти і зберегти у тексті перекладу комунікативну установку автора, а це можливо лише за умови співвідношення значення тексту чи висловлювання з мовленнєвою ситуацією. Ця ідея передбачає функціональну еквівалентність тексту перекладу до тексту оригіналу, що визначається не на основі формальної відповідності текстів, а на основі реакції іншомовного адресата. Тобто, в тексті перекладу реакція адресата має так само відповідати комунікативній установці відправника, як і в тексті оригіналу.
У працях вітчизняних і зарубіжних учених вигуки розглядаються як незмінні слова, позбавлені інтелектуального змісту, тобто лексичного й граматичного значень. У зв'язку з цим виникають питання про те, чи кваліфікувати вигук як мовний знак 12.
Зрозуміло, що переклад вигуків викликає труднощі. Але при цьому важливо вказати на псевдо (фальшиву) і безеківалентність, тобто вдавану відсутність еквівалентів в мові перекладу.
Наприклад:
His father, alas, is no better. – Його батькові, на жаль, не легше.
Оh! How you frightened me. – Ах! Як ви мене перелякали.
Well! What do you think of it? – Ну! Що ви про це думаєте?
Звуконаслідувальні слова, які виконують функції вигуків і які умовно відтворюють звучання, супроводжуючи дії та фізіологічні акти людини, якщо вони є вираженням відчуттів та почуттів, мають еквіваленти в англійській та українській мовах, наприклад: Ha! ha! ha! – "ха-ха-ха!".
Деякі вигуки, маючи вузьке значення й завжди виражаючи одні й ті ж почуття або волевиявлення, можуть асоціюватися з відповідними поняттями. Наприклад, вигук "фу" пов'язаний із поняттям огидності, вигук "hush" – "тсс" - з поняттям тиші. Інші вигуки, маючи більш загальне, широке значення, не викликають асоціацій із поняттями. Важко було б сказати, з якими поняттями пов'язані вигуки англ."ah!", "oh!", "eh"! – укр."ах", "ох", "ай", оскільки їх значення визначається контекстом. Головну роль при перекладі відіграють контекст і орієнтація перекладача.
Англійські вигуки передаються українською мовою: а) приблизними українськими відповідниками-вигуками; б) українськими еквівалентами. Перша група вигуків вказує на певну відмінність сприйняття народами однакових явищ. Друга група вигуків – це свідоцтво часткової спільності концептосфер англійського та українського етносів13.
|
вигуки |
приклади |
| емоційні |
Англ.: ah, oh, alas, eh, heigh Укр.: о! на! ой! ех! овва! от тобі і на! |
| спонукальні |
Англ.: come on! shake a leg! hush-a-bye-bye! Укр.: агов! гей! геть! киць- киць! тпру! |
| етикету |
Англ.: good afternoon/day/evening/morning; hello, hi, how do you do thank you/thanks, ta, you shouldn’t have Укр.: прощай, спасибі, перепрошую добридень, будьте ласкаві! дякую! ласкаво просимо! добраніч! будь ласка! на все добре! |
| звуконаслідувальні |
Англ.: Ha! ha! ha! Укр.: ха-ха-ха! гав-гав! кукаріку! хрясь! цок-цок! |
|
вигуки |
приклади |
| первинні |
Англ.: bah, chut, ouch, tut Укр.: ох! а! е! ой! ох! га! пхе! гей! ану! |
| похідні |
Англ.: cool! bet! damn! greetings! indeed! my God! blast it! see you! good egg! catch me doing that! Укр.: гвалт! леле! боже! лихо! отакої! от тобі і маєш! матінко моя рідна! боронь боже! рятуйте! жах! бувай! |
Вигукові сполучення і вигуки, що мають предикативну структуру з експресивним переосмисленим значенням компонентів, які постійно або варіантно-постійно залежні, мають наступні еквіваленти в українській мові, напр.:
all aboard! «посадка закінчена»;
atta boy! «Молодець!»;
by George (Gad, Gar, Gosh,; ginger, gravy, jingo, nails, wound!) «їй-богу!»;
call the question! «до діла!»;
dod burn (dern, drat, gast, rot!) «хай йому біс!»;
done with you! «домовилися, по руках!»,
don't be a goose! «не будь дурний!»;
don't loose your sleep over it! «хай вас це не турбує»;
do tell! «оце так!»;
down with! «геть!»;
dry up! «мовчати!»;
easy all! «припинити гребти, суши весла!»;
easy does it! «тихіше їдеш — далі будеш»;
fain І! «цур я!»;
fair and softly! «тихіше, легше!»;
fair do's! «цур пополам!»;
fie for shame! «як вам не соромно!»;
fire away «розказуй!»;
God damn! «хай йому чорт!»;
go to blazes (Bath, hell, thunder, pot, the deuce, Halifax, Putney і т. п.) «забирайся геть!»;
hear! hear! «вірно!»;
heart alive! «не може бути!»;
up with! «хай живе»;
beat it «втікати» і «тікаймо!»;
cast anchor «залишатися, осісти» і «кидай якір, стій!»;
catch it hot «бути покараним» і «тримай!, одержуй!, маєш!»;
hold up «пограбування банку» і «грабують!» тощо.
Висновок по третьому розділу
Англійські вигуки передаються українською мовою: а) приблизними українськими відповідниками-вигуками; б) українськими еквівалентами. Перша група вигуків вказує на певну відмінність сприйняття народами однакових явищ. Друга група вигуків – це свідоцтво часткової спільності концептосфер англійського та українського етносів .
Аналіз репрезентації одного і того ж поняття в різних мовах дозволяє виявити національну специфіку мовних систем.
Вигуки з контекстуально-обумовленим прагматичним значенням становлять такий прошарок, до складу якого входять вигуки з дифузними функціями. Вони співвідносяться переважно з прагматичним суб’єктом (мовцем), виражають його емоції й почуття, реакції на зміст висловлення, на те, що відбувається, тобто є адресантно-орієнтованими.
Англійські вигуки передаються українською мовою: а) приблизними українськими відповідниками-вигуками; б) українськими еквівалентами. Перша група вигуків вказує на певну відмінність сприйняття народами однакових явищ. Друга група вигуків – це свідоцтво часткової спільності концептосфер англійського та українського етносів.
Висновки
Вигук – це мовний знак, незмінне за формою слово, ізольоване в реченні знаками пунктуації, яке самостійно утворює цілу фразу, не поєднуючись з іншими реченнями (фразами); позбавлений номінативної функції (у деяких випадках - і понятійного змісту); наділений загальнозрозумілим значенням (це контекст на письмі й інтонація в усному мовленні); служить для вираження волевиявлень та живої емоційної реакції на поведінку співрозмовника або навколишню дійсність; його динамізм і експресивність виявляються в діалектичній єдності почуттєвого та інтелектуального; як особливий розряд слів, вигук - на відміну від інших частин мови - характеризується відсутністю спеціальних граматичних показників.
Вигуки англійської мови є особливим розрядом мовленнєвих знаків. Вони становлять мовну універсалію, оскільки є граматичною категорією, властивою більшості мов світу. Вигуки безпосередньо пов’язані з прагматичною інформацією, тобто комунікативність у них висувається на перший план, тому що семантика більшості вигуків виявляється в процесі комунікації.
Вигукові словосполучення і речення характеризуються семантичною неподільністю, становлять цілісну одиницю, незважаючи на складений характер і навіть роздільнооформленість. Всі вони можуть бути самостійними висловленнями, що й об’єднує їх з вигуками.
Вигуки функціонують а) у контексті експресивних мовленнєвих актів, до яких належать акти привітання й прощання, вдячності, вибачення й відповіді на них, благопобажання, тости; б) у контексті директивних мовленнєвих актів, у яких міститься вимога тиші, підкорення, вислови, що побутують у професійних жаргонах, і одиниці, що використовуються для впливу на дітей та тварин. Первісні прагматичні значення цих висловлень зумовлюють прагматичні значення вигуків.
Як істотний компонент мовленнєвого спілкування вигуки використовуються для вираження суб’єктивно-модальних значень, різних емоційних реакцій, акцентування, посилення чи інтенсивності. Вони зрозумілі кожному членові мовного колективу й належать до метакомунікативних засобів мови.
Вигуки належать до діалогічного мовлення, вживаються, як правило, в умовах неофіційного спілкування. Їх вибір адресантом залежить від ситуативності, емоційності мовлення, теми, інтелектуального рівня співрозмовників.
Вигуки, виходячи із загальномовних значень і значень, які реалізуються тільки в контексті, поділяються на вигуки з конвенційно-обумовленим і контекстуально-обумовленим прагматичними значеннями.
Вигуки з конвенційно-обумовленим прагматичними значеннями мають загальномовні значення. Вони притаманні вигукам, семантичні функції яких спеціалізовані, тобто однозначні. Вони об’єднуються спільним прагматичним значенням, утворюють прагмасемантичні ряди, тобто ряди вигуків, що перебувають між собою у відносинах семантичної тотожності, але відрізняються сферами й умовами вживання.
Список використаних джерел
Арнольд И. В. Лексикология современного английского языка. - М.: Высшая школа, 1959.
Бархударов Л.С. Язык и перевод. – М., 1975.
Блох М. Я. Теоретическая грамматика английского языка. – М.: Высш. школа, 1983. – 383 с.
Використання вигуків в організаціїї мовленнєвої діяльності//Іноземні мови. – 1997. – №2. – С.49-51.
Воронцова Г. Н. Очерки по грамматике английского языка. М., 1960.
Гинзбург Р. З., Хидекель С. С., Князева Г. Ю. Лексикология английского языка: Учебник - М.: Высш. школа, 1979.
Иванова И. П., Бурлакова В. В., Почепцов Г. Г. Теоретическая грамматика современного английского языка. – М.: Высшая школа, 1981. – 285 с.
Ильиш Б. А. Строй современного английского языка. – Л.: Просвещение, 1971. – 364 с.
Иофик Л. Л. и др. Хрестоматия по теоретической грамматике английского языка. – Л.: Просвещение, 1981. – 223 с.
Ковалик І. І., Cамійленко С. П. Загальне мовознавство. - Київ: Вища школа, 1985.
Ковганюк С. Практика перекладу. К.: Дніпро, 1968.
Комунікативноорганізуюча роль вигуків англійської мови//Мова у соціальному і культурному контексті: Зб. наук. праць. – К.: Логос, 1997. – С. 43-48.
Кочерган М. П. Загальне мовознавство. - Київ: Академія, 1999.
Кошевая И. Г. Теоретическая грамматика английского языка. – М.: Просвещение, 1982. – 336 с.
Кошевая И. Г. Грамматический строй современного английского языка. – М.: Просвещение, 1967. – 284 с.
Львовская З. Д. Теоретические проблемы перевода. – М.: Высшая школа, 1985.
Мороховская Э. Я. Основы теоретической грамматики английского языка. – К: Вища школа, 1984. – 287 с.
Раєвська Н. М. Лексикологія англійської мови. - Київ: Вища школа, 1979.
Теоретическая грамматика английского языка. – Л., 1983
Фёдоров А. В. Основы общей теории перевода. М.: Высшая школа, 1968.
Хидекель С. С., Гинзбург Р. З., Князева Г. Ю., Санкина А. А. Английская лексикология в выдержках и извлечениях. - Л.: Просвещение, 1969.
Швейцер А. Д. Литературный английский язык в США и Англии. - М.: Наука, 1971.
Швейцер А. Д. Теория перевода: статус, проблемы, аспекты. – М.: Наука, 1988.
Arnold I. V. The English word. - M.: Higher school publishing house, 1973.
Clark H. H. Using language. - Cambridge: Cambridge University Press, 1996.
Ganshina M. A., Vasilevskaya N. M. English Grammar. – M., 1964.
Irtenyeva N. F., Barsova O. M. Theoretical English Grammar. – M., 1969.
Khaimovich B. S., Rogovskaya B. I. A Course in English Grammar.– M., 1967.
Rayevska N. Modern English Grammar. K, 1967. – 194 p.
Словники
1. Англо-український словник /Укладачі: Н.М Биховець, І.І. Борисеко. За редакцією Ю.О. Жлуктенка. - К.: Феміна, 1995. - 696 с.
2. Ахманова О. С. Словарь справочник лингвистических терминов. Изд. 2-е, стереотип. - М.: Сов. энциклопедия, 1969.
3.Longman Dictionary of Сontemporary English. - Barcelona: Longman dictionaries, 1995.
1 Використання вигуків в організаціїї мовленнєвої діяльності//Іноземні мови. – 1997. – №2. – С.49-51.
2 Комунікативноорганізуюча роль вигуків англійської мови//Мова у соціальному і культурному контексті: Зб. наук. праць. – К.: Логос, 1997. – С. 43-48.
3 Иофик Л. Л. и др. Хрестоматия по теоретической грамматике английского языка. – Л.: Просвещение, 1981. – С. 123.
4 Кошевая И. Г. Теоретическая грамматика английского языка. – М.: Просвещение, 1982. – С. 245.
5 Rayevska N. Modern English Grammar. K, 1967. – Р.123
6 Irtenyeva N. F., Barsova O. M. Theoretical English Grammar. – M., 1969. – Р.176.
7 Комунікативноорганізуюча роль вигуків англійської мови//Мова у соціальному і культурному контексті: Зб. наук. праць. – К.: Логос, 1997. – С. 43-48.
8 Мороховская Э. Я. Основы теоретической грамматики английского языка. – К: Вища школа, 1984. – С. 221.
9 Комунікативноорганізуюча роль вигуків англійської мови//Мова у соціальному і культурному контексті: Зб. наук. праць. – К.: Логос, 1997. – С. 43-48.
10 Використання вигуків в організаціїї мовленнєвої діяльності//Іноземні мови. – 1997. – №2. – С.49-51.
11 Використання вигуків в організаціїї мовленнєвої діяльності//Іноземні мови. – 1997. – №2. – С.49-51.
12 Львовская З. Д. Теоретические проблемы перевода. – М.: Высшая школа, 1985. – С. 65.
13 Ковганюк С. Практика перекладу. К.: Дніпро, 1968. – С. 65.