Структурно-семантичні особливості перекладу пареміологічних одиниць англійської та української мови
Точна або ідентична чоловіча рима відрізняється від повної чоловічої рими тим, що співпадають приголосний, голосний і вся решта звуків. В англійських римованих прислів'ях звуки, що повторюються, є частиною звукового комплексу однієї лексеми і складають увесь звуковий комплекс іншої лексеми, наприклад: Тhere's many а slip 'twixt cup and lips (не говори „гоп", доки не перескочиш); Words cut hurt more than swords (злі язики - гострий меч).
Повна жіноча рима спостерігається в прислів'ях значно рідше, ніж чоловіча, але окремі приклади все ж таки зустрічаються. В повній жіночій римі повторюються один наголошений і один ненаголошений склади при збігу голосного наголошеного складу і всіх наступних за ним звуків, наприклад: Birds of feather flock together (рибак рибака бачить здалеку); He that mischief hatches, mischief catches (не рий іншому яму, сам в неї потрапиш).
Поширеним явищем, характерним для структури паремій, є алітерація. Алітерація у широкому розумінні – це повторення голосних та приголосних звуків на початку близько розташованих наголошених складів. За своєю природою алітерація буває різних типів, але найбільш розповсюдженим є алітерація з повторенням одного звуку, наприклад: Where there is a will there is a way (Де охота - там і робота); He that will eat the kernel must crack the nut (Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися); What we do willingly is easy (Де руки і охота, там скора робота); No sweet without some sweat (Пороби до поту, той поїси в охоту).
Щодо структурних особливостей, то можна виділити такі підтипи цього виду алітерації:
повторення приголосного в першому і останньому словах:
Barking dogs seldom bite (Не бійся собаку, який гавкає);
Let sleeping dogs lie (Не буди лихо, доки воно спить);
Look before уоu leap (Не знаючи броду, не сунься у воду).
повторення приголосного в другому і останньому словах:
A cat may look at а king (І ми не ликом шиті);
Every bullet has its billet (Від долі не підеш);
Every dog has his day ( буде і на нашій вулиці свято);
One swallow doesn't make а summer (одна ластівка весни не робить).
повторення двох або трьох приголосних у різних лексемах:
A creaking door hangs long in its hinges (Битий посуд два століття живе);
Dumb dogs are dangerous (Не бійся собаку, який гавкає);
Faint heart never won fair lady (Сміливість міста бере).
Повторення двох звуків зустрічається в пареміях рідко, наприклад, plenty is no plague (кашу маслом не зіпсуєш).
Іншим фонетичним засобом створення образності паремій є поєднання алітерації з римою, наприклад:
Beauty lies in lover's eyes (не по-доброму милий, а по-милу добрий);
A stitch in time saves nine (один стібок, зроблений вчасно, коштує дев'яти.
У наведених прикладах рима заснована на повторенні дифтонга [аI] і близькості зімкнутих сонантів [m] і [n].
Іншим фонетичним засобом, характерним для структури паремій, є асонанс, тобто повторення наголошених голосних у рядку або фразі, або на її кінці у вигляді неповної рими [Ахманова, 1966 : 216], наприклад: Good health is above wealth (Найбільше багатство - здоров 'я).
У даному прикладі паремії асонанс досягається повторенням наголошеного голосного [е]. Іншим прикладом асонансу можуть бути такі прислів'я: Never put off till tomorrow what you can do today (Відчиняй двері, поки відчиняються); Make hay while the sun shines (Коваль клепле, доки тепле). У другому прикладі асонанс досягається повторенням наголошеного дифтонгу [ai], у словах "while", "shine", та дифтонгу [ei], у словах "make", "hay".
Проаналізувавши випадки вживання асонансу у складі прислів'їв, ми з’ясували, що цей засіб не є частотним і зустрічається рідше, ніж алітерація.
Отже, для прислів'їв та приказок характерними є взаємодія різних фонетичних засобів, проте найбільш акцентними у реалізації стилістичних функцій паремій уважаються рима, асонанс та алітерація, які слугують ритмічній організації та римуванню прислів’їв і приказок, що, у свою чергу, сприяє їх кращому запам’ятовуванню у процесі комунікації.
1.2.2 Лексико-граматичні засоби реалізації англійських прислів’їв і приказок та особливості їх структурної побудови
Результати ряду досліджень свідчать, що текст паремій за час свого існування набуває деяких лексико-граматичних змін [Kuusi, 1998 : 267]. Лінгвісти в пошуках об’єктивних методів дослідження часто звертаються до моделювання. Проблема моделювання тих чи інших одиниць мови є такою, що постійно розроблюється у сучасній лінгвістиці. Не є виключенням і пареміологія. У фонді кожної мови існують чіткі моделі прислів’їв, а самі прислів’я зводяться до кінцевого списку [Гвоздев, 1983 : 12]. Вважається доцільним систематизувати пареміологічні одиниці за їх формально-змістовним аспектом. Структура та семантика прислів’їв зумовлює появу та функціонування структурно-семантичних моделей цих одиниць. Правомірність появи моделей прислів’їв об’єктивується їх поверхневою структурою, конструйованою за певними традиційними фреймами, що корелюють з глибинною підтекстовою інформацією та прагматичними настановами.
За структурними ознаками прислів’я традиційно відносяться дослідниками [Gillian, 1996 : 132; Аникин, 1987 : 17] до текстів малих форм фольклору, які також називають малими жанрами семіотичної системи фольклору [Gillian, 1996:132], малими жанрами афористичного фольклору [Аникин, 1987 : 17], малими літературними формами (фольклорними або авторськими), нетиповими текстами малої форми [Pawley, 1990 : 4], малими текстами-кліше [Encyclopedia Americana, 1985 : 8-9], малими літературно-художніми формами тощо та відносять до них міні-казку, байку, велеризм, афоризм, лімерик, загадку, прислів’я тощо [Мерзлікіна, 2001 : 83].
Традиційно однією з диференційних ознак прислів’я вважається стійкість його структурно-змістової основи [Вяльцева, 1990 : 8; Кунин, 1970 : 34; Yankah, 2000 : 4 ]. Відомо, що прислів’я відносяться до текстів жорстокого типу [Дмитренко, 2000 : 83], які функціонують у синтаксично замкнутому вигляді [Кунин, 1970 : 200]; для них характерні високий ступінь структурної цілісності, простота синтаксичної побудови та відсутність ускладнених лексико-граматичних засобів [Корень, 2000 : 4]. Типовою ознакою прислів’їв є й те, що їхня синтаксична структура побудована за моделями простого або складного речення [Вяльцева, 1990 : 9-10]. Вони актуалізуються як розповідні чи спонукальні типи висловлень у стверджувальній або заперечній формі [Корень, 2000 : 7].
За словами О.В. Корень [там само : 5-7], прислів’я та приказки належать до нетипових текстів, які відрізняються відсутністю сильних позицій, фабули, структурно-композиційних параметрів звичайних текстів, зафіксованого авторства та дійових осіб, утворюючи особливу групу комунікативних одиниць у парадигмі текстів малих форм. Мала форма паремійних одиниць пояснюється їх поверхневою структурою, складеною з одного простого чи складного речення. З точки зору поверхневої структури, домінантними є двоскладові речення з підметом та присудком та односкладові речення.
Двоскладові речення-прислів’я складають найбільшу групу паремійних одиниць. Спектр значень охоплює поле бажаності, переваги, попередження, що відбиває стереотипи світобачення і поведінки представників певного етносу, наприклад: All cats are grey in the dark, що перекладається як, Вночі всі кішки сірі; Small rain lays great dust – Малий, та вдалий. Більше того, традиційно поверхнева структура прислів’їв та приказок тяжіє до скорочення, що призводить до їх редукування: прислів’я та приказки, перетворюючись в окремі фрагменти, набувають статусу номінативних одиниць: No flies on him; Birds of a feather; Nine lives; Jack of all trades [Захарова, 2001 : 115-117].
У межах обсягу прислів’я Vа (7+2)аmin паремії репрезентовані трьома синтактико-структурними типами: розповідним (1), спонукальним (2), питальним (3): 1) Careless shepherds make many a feast for the wolf. -У недбалого пастуха вовки завжди ситі; 2) Choose a book as you choose a friend. - Вибирай книжку, як вибираєш друга; 3) What can you get (have) of the cat but her skin? - З поганої вівці хоч вовни жмут. Окличні прислів’я, як зазначає О.В. Кунін, в англійській мові не представлені [Кунин, 2000 : 258]. Щодо категорії часу, в англійських прислів’ях переважає форма теперішнього часу та позачасова форма дієслова, дуже рідко – минулий час:
Diamond cut diamond. (Наскочила коса на камінь) [Баранцев, 1973 : 18].
У масиві паремій виділяються чотири загальні типи прислів’їв: питальні, розповідні двоскладові, односкладові непредикативні та односкладові предикативні (головним чином імперативні), кожен з яких характеризується конкретними конституційними, змістовними та прагматичними властивостями. Багате різноманіття моделей властиве для розповідних прислів’їв (з простим та складним синтаксисом). Моделі з формою простого розповідного речення головним чином репрезентовані типами S+P, S+P+DO, S+P+IO, S+P+AM, S+P+IO/DO+AM та інші (де S – підмет, P – присудок, DO – прямий додаток, IO – непрямий додаток, AM – різні обставини (часу, місця, причини і т.д) [Хавхун, 1998 : 24].
Необхідно зазначити, що двоскладові речення-прислів’я утворюють найбільшу групу пареміологічних одиниць. У них проявляються головні тенденції розвитку паремій. Спектр значень охоплює поле асертивної бажаності, переваги, попередження, що інкорпорується у глибинну структуру прислів’їв з метою прищепити та скоординувати стереотипи світобачення і поведінки представників певного етносу.
Отже, синтаксична структура прислів’їв зазвичай будується за моделями простого або складного (складносурядного та складнопідрядного) речення [Коновець, 2000 : 9-10; Green, 2000 : 389]. Як правило, прислів'я включають 7±2 слів, що відповідає можливостям оперативної пам'яті і мовця, і слухача [Pawley, 1990 : 4; Пропп, 2001 : 17; Милюкова, 1987 : 164; Hirsch, 2002 : 189]. Стверджувальні або заперечні комунікативні типи висловлень репрезентуються у прислів’ях трьома синтактико-структурними підтипами: розповідним, спонукальним і питальним (напр., Life begins at forty, Give credit where credit is due, Why keep a dog and bark yourself?) [Pawley, 1990 : 7], із домінуванням стверджувальних форм (99, 26% серед досліджуваних [Pawley, 1990 : 7 : 9] 450 одиниць). Крім того, притаманні спонукальним прислів’ям імперативність та директивність [там само : 11] можуть бути виражені за допомогою розповідної моделі [Kuusi, 1998 : 254-255].
Результати ряду досліджень свідчать, що текст паремій за час свого існування набуває деяких лексико-граматичних змін [Kuusi, 1998 : 267]. Визначення допустимих меж лексико-граматичної варіативності прислів’я, яка не порушує його дидактичного змісту слід віднести до питань, що не отримали до цих пір остаточного вирішення.
Так, з одного боку, константність структури прислів’я [Кунин, 1970 : 196; Денисов, 1987 : 7; Dundes, 2000 : 389; Pawley, 1990 : 15; Молчанова, 2004: 86; Ковалів, 2007 : 37; Вяльцева, 1990 : 133] дозволяє відносити його до класу лексикалізованих реченнєвих основ (lexicalized sentence stems), як, наприклад, прислів’я A stitch in time saves nine, на відміну від речення А stitch in time saves twenty-six, яке втратило статус конвенційного прислів’я. З прикладу видно, що лексичні зміни у складі прислів’я можуть призвести до появи варіантів, що є граматично правильними реченнями, але вже не сприймаються як прислів’я, оскільки традиційність вживання прислів’я забороняє зміни в його лексико-граматичній основі [Avdikos, 1976 : 122].
Аналіз варіантів одного й того ж прислів’я, які містяться у пареміографічному словнику [Avdikos, 1976 : 29] показав, що зміни у лексико-граматичному складі прислів’їв можуть включати: вживання синонімів (напр., It is an ill bird that fouls its own nest – It is a foul bird that defiles its own nest), заміну архаїзмів на більш уживані лексичні одиниці (напр., Burnt bairns dread the fire – A burnt child dreads the fire), варіативність модальних дієслів (напр., Accidents will happen in the best regulated families – Accidents can occur in the best regulated families), прийменників (напр., The appetite comes with eating – The appetite comes in eating), артиклів (напр., Curiosity killed the cat – Curiosity killed a cat), числа іменника (напр., Don’t cross the bridges before you come to them – Don’t cross the bridge till you get to it), часових форм дієслів (здебільшого, взаємозамінність форм теперішнього та майбутнього неозначених часів) (напр., Bygones are bygones – Bygones shall be bygones), вживання пасивного стану замість активного (напр., You cannot catch old birds with chaff – Old birds are not to be caught with chaff), зміни у тема-рематичному членуванні (напр., The darkest hour is that before the dawn – It is always darkest before the dawn), наявність синтаксичних розширювачів (обставини, означення) (напр., Appearances are deceptive – Appearances often deceive), сполучникового й безсполучникового зв’язку (напр., Art is long, time is fleeting - Art is long and time is short), варіювання типів підрядних речень (напр., If the cap fits, wear it – Those whom the cap fits, let them wear it) тощо. При цьому необхідно зазначити, що зміни у лексико-граматичному складі прислів’я обмежуються відносною стабільністю його образної структури та вживаних лексичних одиниць [Avdikos, 1976 : 29].
Отже, однією з диференційних ознак прислів’їв та приказок вважається стійкість їх структурно-змістової основи, оскільки вони відносяться до текстів жорстокого типу, для яких характерні високий ступінь структурної цілісності, простота синтаксичної побудови та відсутність ускладнених лексико-граматичних засобів. Типовою ознакою прислів’їв є й те, що їхня синтаксична структура побудована за моделями простого або складного речення. Вони актуалізуються як розповідні чи спонукальні типи висловлень у стверджувальній або заперечній формі. Аналізуючи пареміологічний фонд англійської мови, доходимо висновку, що лексико-граматичні засоби (архаїзми, синоніми, пасивний стан, розповідне двоскладове речення, порівняння, модальні дієслова, синтаксичні розширювачі) зустрічаються у структурі майже кожної паремії.
1.2.3 Стилістичні засоби оформлення англійських паремій
При конкретному застосуванні того чи іншого образу зміст висловлюваної думки стає особливо ясним і дохідливим [Медведєв, 1982 : 53]. Наприклад, таке поняття як “праця” відтворюється у англійських прислів’ях за допомогою різних образів: A cat in gloves catches no mice - Без труда немає плода; He that would eat the fruit must climb the tree - Без трудів не їстимеш пирогів.
Образність цих прислів'їв досягається стилістичними засобами, які містяться в образній основі вислову. Під стилістичним засобом розуміється спрямоване і свідоме посилення певної структури або семантичної риси мовної одиниці (нейтральної чи експресивної), яке досягло узагальнення і типізації і стало таким чином образом породжуючої моделі [Galperin, 1971 :37].
Взагалі стиль – це не лише сукупність прийомів, а й відбиття у повідомленні сприйняття оточуючої дійсності, образного бачення світу та образного мислення, невід'ємного від емоційної оцінки за рахунок поєднання стилістичних засобів, які поділяються на образотворчі та виразні.
Образотворчими засобами мови називають усі види образного вживання слів, словосполучень та фонем, об'єднуючи їх загальним терміном "тропи". Їх суть полягає у зіставленні поняття, яке представлене у традиційному вживанні лексичної одиниці, з поняттям, яке передається цією ж одиницею у художній мові при виконанні спеціальної стилістичної функції. Найважливішими тропами характерними для прислів’їв, є метафора, метонімія, зіставлення, епітети та перифраз.
Виразні засоби, або фігури мовлення, не створюють образів, а підвищують виразність мовлення та посилюють емоційність за допомогою евфонічних, фонетико-стилістичних засобів: рими, алітерації, асонансу. Цей розподіл стилістичних засобів на образотворчі та виразно-умовні, оскільки образотворчі засоби, тобто тропи, можуть виконувати також експресивну функцію, а виразні можуть брати участь у створенні образності та зображенні.
Прикладом образотворчо-виразних засобів є метафора, а її репрезентацію у структурі паремій можна розглянути у такому прислів’ї: Every ass loves to hear himself bray - Кожна жаба вихваляє своє болото. У цьому прислів’ї слово "ass" вживається метафорично, і воно означає людину, яка дуже любить вихвалятися. Наведемо інший приклад вживання метафори у паремії: Nightingales will not sing in a cage - Золота клітка для пташки неволя. У структурі цього прислів'я зустрічається не одна метафора. Перша метафора “cage” ототожнюється з неволею; друга метафора – це “nightingale”, яка означає людину. Взагалі вживання двох метафор в одному вислові одночасно робить його цілком метафоричним.
Метафора – не єдиний троп, який є найчастотнішим у структурі прислів'їв. Привертає увагу велика кількість метонімій. У метонімічному значенні зустрічаються слова, в яких має місце зв'язок між почуттями та органом, який його створює, між органом та людиною, до якої він належить. Приклад вживання метонімії можна розглянути у таких прислів'ях: An ox is taken by the horns and a man by the tongue - Дурний язик голові не приятель); A honey tongue, a heart of gall - На язиці медок, а на думці льодок.
У цих прислів'ях слово "tongue" вживається у метонімічному значенні, а саме позначає процес мовлення, слова, які можуть нашкодити людині, поставити її у скрутне становище, або слова, промовлені не від щирого серця.
Як ми вже побачили, метонімія відрізняється від метафори. Метафора, як правило, визначається [Єрченко, 1994 : 98] як приховане порівняння, здійснюване шляхом застосування назви одного предмета до іншого і виявляє, таким чином, будь-яку важливу рису іншого. Метонімія, на відміну від метафори, яка базується на асоціації за схожістю, троп, який базується на асоціації за суміжністю. Вона полягає в тому, що замість назви одного предмета вживається назва іншого, пов'язаного з першим постійним внутрішнім та зовнішнім зв'язками [Арнольд, 1981: 98].
Іншою фігурою мовлення, яка часто зустрічається у прислів'ях, є повтор звуків, слів, морфем, синонімів. Повтори виконують функцію посилення, а лексеми, які повторюються, в більшості випадків стоять поряд.
Аналізуючи пареміологічний фонд англійської мови, доходимо висновку, що образотворчі стилістичні засоби (метафора, метонімія, зіставлення, епітет, перифраз)зустрічаються у структурі майже кожної паремії. Але крім образотворчих засобів ми стикаємося також із виразними засобами (рима, алітерація, асонанс), які, на відміну від перших, не створюють образів. Вони підвищують прагматичний ефект висловлювання та посилюють його емоційність за допомогою звукового оформлення.
Проведений вище аналіз дозволив сформувати класифікацію мовних засобів реалізації англійських прислів’їв та приказок, наведену на рисунку 1.1.

Рис. 1.1. Мовні засоби реалізації англійських прислів’їв та приказок.
З рисунку видно, що вивчення структурно-семантичних особливостей перекладу пареміологічних одиниць доцільно проводити у співвіднесенні з такими мовними засобами реалізації паремій: фонетичні (рима, алітерація, асонанс), лексико-граматичні (архаїзми, синоніми, порівняння, розповідне двоскладове речення, пасивний стан, модальні дієслова, синтаксичні розширювачі), стилістичні (зіставлення, епітети, повтори, метафори, метонімії, перифрази).
Висновки до розділу 1
Для визначення лінгвістичного статусу прислів’їв та приказок найбільш доцільним вбачається використання у межах нашого дослідження терміну текст малої форми, оскільки його специфіка полягає у відсутності чіткої фабули, структурно-композиційних параметрів звичайних текстів, зафіксованого авторства та дійових осіб. Характерними лінгвістичними ознаками актуалізованих у мовленні паремій як біфункціональних комунікативно-номінативних одиниць є стислість, синтаксична замкненість, евфонічність та інтонаційна цільнооформленість.
Ретроспективний огляд вивчення паремій засвідчив, що виникнення прислів’їв бере початок з часів первіснообщинного ладу. Прислів’я та приказки в переважній більшості створюються самим народом. Їхніми джерелами були відомі народні пісні, казки, байки, анекдоти. В англійській мові багато прислів’їв та приказок було популяризовано або створено відомими письменниками та поетами. Іншим важливим джерелом англійських прислів’їв є запозичення з інших мов та з Біблії. Встановлено, що з часом і народне, і літературне джерела зливаються. Усі перераховані чинники виникнення паремій є характерними і для англійських, і для українських мов, що необхідно буде враховувати під час дослідження особливостей їх перекладу.
Синтаксична структура прислів’їв, зазвичай, будується за моделями простого або складного (складносурядного та складнопідрядного) речення. Як правило, прислів'я включають 7±2 слів, що відповідає можливостям оперативної пам'яті і мовця, і слухача. Стверджувальні або заперечні комунікативні типи висловлень репрезентуються у прислів’ях трьома синтактико-структурними підтипами: розповідним, спонукальним і питальним, із домінуванням стверджувальних форм. Крім того, притаманні спонукальним прислів’ям імперативність та директивність можуть бути виражені за допомогою розповідної моделі.
Аналізуючи пареміологічний фонд англійської мови, доходимо висновку, що образотворчі стилістичні засоби (метафора, метонімія, зіставлення, епітет, перифраз) зустрічаються у структурі майже кожної паремії. Але крім образотворчих засобів паремії характеризуються також виразними засобами (рима, алітерація, асонанс), які, на відміну від перших, не створюють образів. Вони підвищують прагматичний ефект висловлювання та посилюють його емоційність за допомогою звукового оформлення.
Мовні засоби реалізації англійських прислів’їв та приказок: фонетичні (рима, алітерація, асонанс), лексико-граматичні (архаїзми, синоніми, порівняння, розповідне двоскладове речення, пасивний стан, модальні дієслова, синтаксичні розширювачі) та стилістичні (зіставлення, епітети, повтори, метафори, метонімії, перифрази) слугуватимуть підґрунтям для формування експериментального корпусу та для вивчення особливостей перекладу англійських прислів’їв та приказок на українську мову.
Розділ 2. Особливості відтворення структурно-семантичної побудови англійських пареміологічних одиниць в українських перекладах
2.1 Розгляд теоретичних і експериментальних досліджень засобів та способів перекладу паремій
Як відомо, англійська та українська культури відрізняються своїми традиціями, звичаями, поглядами, реаліями, світосприйняттям, що зумовлює одну з найбільших проблем при перекладі. Зберегти культурну специфіку мови оригіналу в мові перекладу – це завдання особливої складності [Карпець, 2008 : 1].
Адекватне відтворення прислів'їв і приказок складає особливу перекладацьку проблему. На відміну від лексичних одиниць, фразеологізмів, еквівалентних слову, у прислів'їв і приказок образний зміст, тобто їх внутрішня форма зберігає свою значущість. Носії мови не лише знають сенс прислів'я і ситуації, в яких її слід вживати, але і сприймають образ, метафору чи порівняння, що формує прислів'я. Звичайно, початкові реалії, пов'язані з виникненням прислів'я, забуваються. Але двоплановість прислів'їв зберігається. Їх прямий сенс і сенс іносказання співіснують. Сенс вільного поєднання, що лежить в основі прислів'я, і зміст іносказання актуалізуються в мові. Тому перекладачу важливо передати ці її обидва компоненти: і сенс прислів'я, і метафоричний зміст [Раєвська, 1991 : 34].
Нагадаємо, що прислів’я визначаються як закріплені у мові стійкі образні судження, які мають повчальний зміст, виражають певну мораль та часто мають звуко-ритмічну організацію. З огляду на ці ознаки прислів’їв, В.Виноградов [Виноградов, 2001 : 185] виділяє п’ять можливих типів перекладу прислів’їв:
1) повним відповідником (еквівалентом), коли в мові перекладу є прислів’я, яке рівнозначне за змістом, функцією та стилістичними характеристиками прислів’ю в мові оригіналу. Метафора, закріплена в прислів’ї, повинна спиратися на ідентичні образи. Повні еквіваленти часто зустрічаються у так званих інтернаціональних прислів’ях та крилатих висловах, які беруть свій початок від міфічних або біблійних джерел [Виноградов, 2001 : 185];
2) частковим відповідником, коли прислів’я мови перекладу еквівалентне прислів’ю мови оригіналу за змістом, функцією та стилістичним забарвленням, але відрізняється своїм образним значенням. Наприклад, вислів red herring, який перекладається як відволікаючий маневр, має такі аналоги в українській мові як замилити очі, задурити голову; рaint the town red – в англійській мові використовується на позначення гарного проводження часу, веселої прогулянки. В українській мові зустрічається такий його аналог: відірватися на повну;
3) при передачі прислів’їв нерідко використовується прийом калькування. Прислів’я відтворюється майже дослівно, але контекст підказує реципієнту, що він має справу зі стійким зворотом, наприклад, red rag to a bull - червоний колір для бика, тобто той, що дратує [Виноградов, 2001 : 186];
4) так званим «псевдодослівним» відповідником, коли перекладач вважає за потрібне вжити прислів’я мови оригіналу, або при відсутності в мові перекладу повного або часткового еквіваленту. В цьому випадку перекладач «винаходить» прислів’я та відтворює без модифікацій або з незначними змінами образний зміст прислів’я оригіналу, таким чином зберігаючи його зміст [Виноградов, 2001 : 190];
5) описовим перекладом, тобто шляхом переказу фразеологізму, який зумовлений відсутністю в мові перекладу необхідних відповідників та неможливістю калькування: Beware of reds under the beds — Пильнуйте! Комуністи всюди [Виноградов, 2001: 190].
Як бачимо, існують різні способи адекватної передачі приказок та прислів’їв українською мовою. Г. Салямов [Карпець, 2007 : 2] розділяє ідею В. Виноградова щодо способів перекладу паремій, стверджуючи, що зазвичай використовується п’ять можливих способів їх перекладу:
повний еквівалент;
частковий еквівалентний переклад;
підбір псевдовідповідника;
описовий переклад;
калькування.
При цьому вважають [Мостовий, 1993 : 55], що, оскільки у пареміологічних одиницях часто міститься метафоричний елемент, то їх не можна перекладати дослівно. У багатьох випадках вони мають явно виражене національне забарвлення, що призводить до того, що паремії часто не мають абсолютних відповідників в іншій мові. Складність перекладу прислів’їв та приказок полягає у тому, що перекладач повинен уміти їх розпізнати і підшукати відповідний український варіант.
З точки зору перекладу приказок та прислів'їв, Кочерган М. [Кочерган, 1999: 41] розділяє їх на 3 групи.
До першої групи відносяться такі прислів'я й приказки, які повністю співпадають з українськими — і по смислу, і по формі, тобто по описуваному образу або складових компонентах, наприклад: All that glitters is not gold. - Не все те золото, що блищить; As a man sows, so shall he reap. - Як посієш, так і пожнеш; New brooms sweep clean. — Нова мітла по-новому мете [Дубенко, 2004 : 96]. Неспівпадіння числа в українській та англійській приказці в останньому прикладі не має суттєвого значення, тому ми включаємо його до першої групи.
Такі приказки та прислів'я, які повністю співпадають в різних мовах, мають своїм джерелом спільний прототип і часто є калькою з грецької або латинської, рідше інших мов.
До другої групи належать прислів'я і приказки, які співпадають по змісту, але не співпадають за образом, який лежить в їх основі, наприклад:
Too many cooks will spoil the broth. - У cеми няньок дитя без носа; As well be hanged for a sheep, as for a lamb. - Сім смертям не бути, а одної не минути; To buy a pig in a poke. - Купити кота в мішку [Дубенко, 2004 : 313].
При перекладі таких паремій рекомендується користуватися саме такими відповідниками, які закріпилися в мові, оскільки перекладач повинен притримуватися принципу перекладу чогось звичного таким же звичним. У протилежному випадку приказка або прислів'я викличе у читача враження чогось несподіваного та оригінального. Тому англійську приказку At a snail's pace - Як на волах, не можна перекладати Із швидкістю равлика.
До третьої групи відносяться приказки та прислів'я, які не мають відповідників в українській мові — ні за змістом, ні за образом. Вони перекладаються або описово, або за допомогою приказки, створеної перекладачем, наприклад: Little pitchers have long/ wide ears. - Діти люблять слухати розмови дорослих; В малих дітей великі вуха.
Як приклад вдалого відтворення приказки у перекладі можна навести англійський переклад такого місця роману Л.Толстого "Война и мир":
Ерема, Ерема, сидел бы ты дома, точил свои веретена. - Jerome, Jerome, do not roam, but mind spindles at home (Переклад А.і Л.Мод) [Кочерган, 1999 : 43].
Незважаючи на те, що при перекладі цього прикладу вжито іноземне ім'я, дуже вдало збережено римовану форму приказки, її ритмічну рівновагу, а також досить вірно передано її зміст.
У тих випадках, коли прислів'я і приказки мають чітко виражений національний характер, вони не можуть бути використані при перекладі, не зважаючи на те,