Програма розв’язання звичайних диференціальних рівнянь однокроковими методами
Зміст
1. Короткі теоретичні відомості
2. Розробка алгоритму розв’язання задачі
3. Результати обчислень і оцінка похибки
Висновки
Література
Додаток
1. Короткі теоретичні відомості
Часто задачі техніки і природознавства математично зводяться до відшукання розв’язку певного диференціального рівняння (або системи таких рівнянь), який задовольняє певні початкові умови (задачі Коші). Про інтегрувати таке рівняння в скінченому вигляді вдається досить рідко. при цьому дістають здебільшого такий вигляд, до якого шукана функція входить неявно, а тому користуватись ним не зручно.
На практиці застосовують здебільшого наближене інтегрування диференціальних рівнянь. Воно дає змогу знайти наближений розв’язок задачі Коші або у вигляді певного аналітичного виразу (наприклад, ряду Тейлора), або у вигляді деякої таблиці значень.
Розглянемо окремі методи чисельного розв’язування задачі Коші для звичайного диференціального рівняння першого порядку, розв’язаного відносно похідної. Наближений розв’язок задачі Коші записують у вигляді певної таблиці значень.
Задача Коші полягає в тому, щоб знайти розв’язок y(x) диференціального рівняння
, (1.1)
який задовольняє початкову умову
(1.2)
Геометрично це означає, що треба знайти ту інтегральну криву y(x) рівняння (1.1), яка проходить через точку (x0,y0).
Задача Коші (1.1) – (1.2) має єдиний розв’язок, наприклад при виконанні умови такої теореми.
Теорема (Пікара). Якщо функція f(x,y) двох змінних х і у неперервна в замкнутому прямокутнику
![]()
з центром у точці (х0,у0) і задовольняє в ньому умову Лівшиця по змінній у, тобто існує число K>0, яке не залежить від х і у, таке, що
(1.3)
для будь-яких
точок (х1,у1)
і (х2,у2)
,
то існує єдина
диференційована
функція
,
яка є розв’язком
диференціального
рівняння (1.1). Цей
розв’язок
визначений
і неперервно
диференційований
принаймні на
відрізку [x0-h;
x0+h], де
(1.4)
Розглянемо так звані однокрокові чисельні методи розв’язування задачі Коші (1.1)-(1.2), в яких, щоб знайти наближений розв’язок у точці хk+1=xk+h, досить знайти її розвязок в точці хk.
І оскільки розв’язок задачі в точці х0 відомий з початкових умов, то ці методи дають змогу послідовно обчислити значення розв’язку в наступних точках х1=х0+h, x2=x1+h,...
Окремим представником однокрокових чисельних методів є методи типу Ейлера. Надалі припускатимемо, що функція f(x,y) рівняння (1.1) задовольняє умови теореми Пікара [1].
Метод Ейлера
Нехай на відрізку [x0,x0+l] треба знайти чисельний розв’язок задачі Коші(1.1)-(1.2). Для цього відрізок [x0,x0+l] поділимо на n (для простоти) рівних частин точками
х0,
х1,
х2,...,
хn=x0+l,
де хk=x0+kh
(k=0,1,2,...,n),
.
Величину h називають кроком чисельного інтегрування диференціального рівняння (1.1).
Розв’язати задачу (1.1)-(1.2) чисельно – це означає для заданої послідовності х0, х1,…, хn=b=x0+l незалежної змінної х та числа у0 знайти числову послідовність у1, у2,…, уn, тобто для заданої послідовності значень незалежної змінної xk=x0+kh (k=0, 1, ..., n) побудувати таблицю наближених значень шуканого розв’язку задачі Коші.
Якщо наближений розв’язок задачі (1.1)-(1.2) в точці хk відомий, то, проінтегрувавши рівняння (1.1) в межах від хk до хk+1, знайдемо його розв’язок в точці хk+1 за формулою:
(1.5)
Саме ця формула є вихідною для побудови багатьох чисельних методів розв’язування задачі (1.1) - (1.2). Якщо інтеграл у правій частині формули (1.5) обчислити за формулою лівих прямокутників, то знайдемо
(1.6)
Відкинувши в цій рівності доданок порядку О(h2), дістанемо розрахункову формулу:
(1.7)
яку називають формулою Ейлера. уk i y(xk) – відповідно наближене і точне значення шуканого розв’язку задачі (1.1) і (1.2) у точці хk. Різницю уk-y(xk) називають похибкою наближеного значення уk у точці xk.
Оскільки дотична до графіка функція у(х) в точці (xk,yk) матиме вигляд:
або ![]()
Звідси для ординати точки уk+1 перетину цієї дотичної з прямою х=хk+1 дістанем формулу (1.7), а це означає, що на кожному з відрізків [xk,xk+1], (k=0, 1, 2, ..., n-1 ) інтегральна крива наближено замінюється відрізком дотичної до неї в точці (xk,yk). Якщо в площині Оху позначити точки Мk(xk;yk), k=0, 1, 2,...,n і сполучити їх по порядку відрізками, то дістанемо ламану (її називають ламаною Ейлера), яка наближено зображує графік шуканого розв’язку задачі (1.1) – (1.2). У цьому і полягає геометричний зміст методу Ейлера (див. рис. 1)
![]()
![]()

![]()
![]()
![]()



![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()

![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Зазначимо, що похибка методу Ейлера на кожному кроці є величина порядку О(h2). Точність методу досить мала і переходом від точки xk до точки xk+1 її похибка систематично зростає.
Виправлений метод Ейлера.
Якщо інтеграл у правій частині формули (1.5) обчислити за формулою середніх прямокутників, тобто значення підінтегральної функції f(x,y(x)) обчислити в точці
,
то знайдемо
(1.8)
Величину
невідомого
значення функції
у(
)
обчислимо за
формулою (1.6) з
кроком
.
Матимемо:
![]()
Підставивши
це значення
у(
)
в (1.8), дістанемо

Відкинувши тут доданок пропорційний h3, матимемо
![]()
![]()
Розрахункові формули вдосконаленого методу Ейлера можна записати у вигляді

Отже, в
удосконаленому
методі Ейлера
спочатку за
метод Ейлера
обчислюють
наближений
розв’язок у
задачі (1.1)-(1.2) в точці
а потім наближений
розв’язок уk+1
у точці хk+1;
на кожному
кроці інтегрування
праву частину
рівняння (1.1)
обчислюють
двічі (у точках
(хk,уk)
і (
)).
Геометрично
це означає, що
на відрізку
[xk,xk+1]
графік інтегральної
кривої задачі
(1.1)-(1.2) замінюється
відрізком
прямої, яка
проходить через
точку (xk,yk)
і має кутовий
коефіцієнт
k=
.
Іншими словами,
ця пряма утворює
з додатним
напрямом осі
Ох кут
.

![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()


![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Що ж до точки
(
),
то це точка
перетину дотичної
до інтегральної
кривої задачі
(1.1)-(1.2) в точці (хk,yk)
з прямою
Похибка на
кожному кроці
має порядок
О(h3).
Модифікований метод Ейлера.
Якщо інтеграл в правій частині формули (1.5)обчислити за формулою трапеції, то матимемо
(1.11)
Невідоме значення у(хk+1), що входить до правої частини цієї рівності, можна обчислити за формулою (1.7). Підставивши його в праву частину рівності (1.11), дістанемо рівність:

Звідси для удосконаленого методу Ейлера-Коші матимемо такі розрахункові формули:
(1.12)
(1.13)
Отже, і в
цьому методі
на кожному
кроці інтегрування
праву частину
рівняння (1.1)
обчислюють
двічі: спочатку
за методом
Ейлера (формула
(1.12)) обчислюють
наближене
значення шуканого
розв’язку
у точці хk+1,
яке потім уточнюють
за формулою
(1.13). Похибка методу
на кожному
кроці має порядок
О(h3).
Така побудова
наближеного
розв’язку
задачі (1.1)1(1.2) з
геометричної
точки зору
означає, що на
відрізку [xk,xk+1]
графік інтегральної
кривої наближають
відрізком
прямої, яка
проходить через
точку (xk,yk)
і має кутовий
коефіцієнт
Тобто ця пряма
утворює з додатним
напрямком осі
Ох кут
![]()

![]()
![]()


![]()

![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()