Система моделювання Electronics Workbench
Якщо необхідно перемістити окремий сегмент провідника, до нього підводиться курсор, натискається ліва кнопка і після появи у вертикальній або горизонтальній площині подвійного курсору виробляються потрібні переміщення.
Підключення до схеми контрольно-вимірювальних приладів виробляється аналогічно. Причому для таких приладів, як осцилограф або логічний аналізатор, з'єднання доцільно проводити кольоровими провідниками, оскільки їхній колір визначає колір відповідної осцилограми. Кольорові провідники доцільні не тільки для позначення провідників однакового функціонального призначення, але і для провідників, що знаходяться в різних частинах схеми (наприклад, провідники, шини даних до і після буферного елемента). Приклади такого оформлення можна знайти в каталогах готових схем (див. файл adc-dacl.ca4).
При позначенні компонентів необхідно дотримувати рекомендацій і правил, передбачених ЄСКД (єдиною системою конструкторської документації). Що стосується пасивних компонентів, то при виборі їхніх позначень особливих труднощів не виникає. Труднощі виникають при виборі активних елементів —: мікросхем, транзисторів і т.п., особливо при необхідності використання компонентів вітчизняного виробництва, коли потрібно установити точна відповідність функціональних позначень висновків і параметрів закордонних і вітчизняних компонентів. Для полегшення цієї задачі можна скористатися таблицями відповідності закордонних і вітчизняних компонентів..
При імпортуванні в створювану схему іншої схеми або її фрагментів доцільно діяти в наступній послідовності:
командою File>Save As записати у файл створювану схему, указавши його ім'я в діалоговому вікні (розширення імені файлу вказувати не обов'язково, програма зробить це автоматично);
командою File>Open завантажити на робоче поле імпортовану схему стандартним для Windows методом (деякі особливості описані наприкінці глави);
командою Edit>Select All виділити схему, якщо імпортується вся схема, або виділити її потрібну частину;
3. Елементна база
У цій главі приводяться короткі зведення про моделі компонентів радіоелектронної апаратури (РЕА), що є в програмі EWB. Додаткові зведення по таких компонентах будуть приводитися в інших главах у міру їхнього використання в конкретних схемах. Додаткова інформація про реальні елементи РЕА (умови й області застосування, класифікаційні параметри, конструктивні особливості й ін.) поміщені в додатку 2.
3.1 Джерела струму
У загальному випадку джерела токи можуть бути представлені у вигляді генератора напруги або генератора струму (див. розд. 5.1). Джерела струму поділяються на джерела постійного струму, змінного струму і керовані (функціональні) джерела. Крім того, вони підрозділяються на вимірювальні джерела і джерела для електроживлення.
Прикладом вимірювального джерела є розглянутий у гл. 3 функціональний генератор. З джерел постійного струму в якості вимірювального широко використовується так називаний нормальний елемент (електрохімічне джерело), що володіє високою стабільністю вихідної напруги і використовуваний у високоточних зразкових установках для перевірки вольтметрів, амперметрів і інших вимірювальних приладів (див. розд. 16.6).
Джерела для електроживлення є самими масовими пристроями (див. додаток 6). Їх прийнято поділяти на первинні і вторинні. До первинних джерел відносяться: електрогенератори, що перетворять механічну енергію в електричну, термоелектрогенератори, сонячні й атомні батареї, електрохімічні джерела. В вторинних джерелах струму виробляється перетворення струму первинного джерела (див. гл. 12).
Джерела постійного струму в програмі EWB представлені на мал. 3.1.

а) б) в) г)
Мал.3.1. Джерела постійного струму.

Мал.3.2. Вікно задання ЕРС джерелу живлення.
Ідеальний (із внутрішнім опір Ri = 0) джерело постійної напруги +5 В (мал. 3.1, а) призначений, в основному, для логічних схем. На мал. 3.1. показане ідеальне джерело постійної напруги. ЕРС задається в діалоговому вікні на мал.3.2 .
Значення параметрів джерела напруги, які характеризуються ЕРС (Pull-Up Voltage) і внутрішнім опором (Resistance) (мал. 3.1, в), установлюються допомогою діалогового вікна (див. мал. 3.3).

Мал.3.3. Вікно установки параметрів джерела живлення.
Установка струму ідеального джерела струму (мал. 3.1, г) виробляється аналогічно установці ЭРС. Джерела змінного струму в програмі EWB підрозділяються на джерела не модульованих (мал. 3.4) і модульованих (мал. 3.8) сигналів. Для ідеального генератора змінної напруги (мал. 3.4, а) напруга (Voltage), частота (Frequency) і початкова фаза (Phase) синусоїдального сигналу задаються у вікні на мал. 3.5.

а) б) в)
Мал.3.3. Джерела змінного струму.

Мал.3.5. Вікно установки параметрів джерела синусоїдальної напруги.

Мал.3.6. Вікно установки параметрів джерела імпульсної напруги прямокутної форми.
Установка струму, частоти і початкової фази ідеального генератора змінного струму (мал. 3.4, б) здійснюється аналогічно джерелу синусоїдальної напруги.
Ідеальний генератор імпульсної напруги (мал. 3.4, в) є джерелом полярних імпульсів із задаються амплітудою, частотою проходження і коефіцієнтом заповнення (Duty Cycle), (вікно на мал. 3.6).
При зазначеному на мал. 3.6 значенні коефіцієнта заповнення 50% (тривалість імпульсу дорівнює половині періоду) періодична імпульсна послідовність називається меандром. Такий сигнал може бути представлений у виді суми гармонійних складових (простих синусоїд) шляхом розкладання в ряд Фур'є [35]:
U(x) = Um/2 + (2Um/7п)[cos(2п) - 0,333 cos(6 п F) + 0,2cos(10 п F) - ...]. (3.1)
Перший доданок вираження (3.1) — постійній складовій, рівна половині амплітуди Um, перше доданок у квадратних дужках — перша гармоніка, друге — третя гармоніка і т.д. У графічному виді таке розкладання звичайне представляється у виді так називаного лінійчатого спектра, коли по осі X відкладається частота (номер гармоніки), а по осі Y у виді вертикальної лінії — амплітуда гармоніки. Для одержання такого спектра засобами програми EWB 5.0 (див. гл. 1) необхідно скласти ланцюг із джерела (мал. 3.4, в), резистора, заземлення і застосувати команду Analysis>Fourier. Отримане при цьому спектральний розподіл гармонік для розглянутої імпульсної послідовності при Um = 2 В показано на мал. 3.7. Для того щоб у чорно-білому зображенні була видна постійна складова, у меню Graph Properties>Left Axis був обраний білий колір для осі X. З мал. 3.7 видно, що постійна складова дійсно дорівнює Um/2 = 1 В, амплітуда першої гармоніки 2Um/7i = 1,27 В. Помітимо, що для імпульсної послідовності при шпаруватості, не рівної 2, вираження (3.1) трохи ускладнюється [51].

Мал.3.7. Лінійчастий спектр послідовності прямокутних імпульсів типу меандр.

а) б)
Джерела модульованої напруги в програмі EWB представлені компонентами, показаними на мал. 3.8.
Джерело на мал. 3.8, а — ідеальний генератор амплітудно-модульованих коливань (AM), параметри якого задаються в діалоговому вікні (мал. 3.9), у якому позначено: Carrier Amplitude — амплітуда несучої, Carrier Frequency — частота несучої, Modulation Index — коефіцієнт модуляції, Modulation Frequency — частота коливання, що модулює.
Осцилограмма АМ-сигнала при М = 0,5 і значеннях інших параметрів, зазначених у вікні на мал. 3.9, показана на мал. 3.10. Коефіцієнт модуляції визначається як відношення амплітуди що обгинає (на осцилограмі — 0,5 В) до її середнього значення, тобто до амплітуди несучої (1 В). Коефіцієнт модуляції завжди менше або дорівнює одиниці.
Аналітичне вираження для АМ-сигнала записується в наступному виді [51]:
U(t) = Uc[l+ Msin(2пFm)t]sin(2пFс t)
Це вираження після тригонометричних перетворень може бути представлене в більш наочному виді [51]:
U(t) = Uc[cos(2пFc)t + 0,5Mcos2п(Fc + Fm)t + 0,5Mcos2п(Fc - Fm)t]. (3.2)
Перший доданок вираження (3.2) називається несущим коливанням, другий доданок — коливанням з верхньої бічний, третє — коливанням з нижньою бічною частотою.
Параметри джерела частотно-модульованих коливань (ЧМ) на мал. 3.8, б задаються в діалоговому вікні (мал. 3.11), аналогічному по наборі параметрів вікну на мал. 3.9.

Мал.3.9. Вікно установки параметрів джерела АМ-коливань.

Мал.3.10. Осцифалограма АМ-коливань.

Мал.3.11. Вікно установки параметрів джерела ЧM-коливань.
Аналітичне вираження для ЧМ-сигнала має такий вигляд [51]:
U(t)=Ucsin[27п, + M sin(2пFm)t]. Це вираження для зручності інтерпретації перетворюється до виду [51]:
U(t)=UcJo(z)cos(27пFr)t + UcЈ Jn(z) cos27п(Fс + n)t + Uс Јcos2п(FС Гм )t,
n-l n-1
J0(z),J (z) — функції Бесселя нульового і л-го порядку від аргументу z = М.
У приведеному вираженні, як і у випадку АМ-сигнала, перший доданок називається несучим коливанням, другий доданок — гармонійними складової верхньої бічної смуги частот, третє — складової нижньої бічної смуги частот. Кількість верхніх і нижніх бічних частот теоретично нескінченно. Практично ж при великих значеннях М складові, починаючи приблизно з n = М+ 1, можна не враховувати.
Осцилограма Чм-коливання, отримана при індексі модуляції М = 5, приведена на мал. 3.12.

Мал.3.12. Осцифалограма ЧМ-коливань.
Керовані джерела програми EWB показані на мал. 3.13. Джерело на мал. 3.13, а являє собою джерело напруги, керований струмом (ИНУТ). У діалоговому вікні цього джерела задається єдиний параметр — коефіцієнт передачі, дорівнює відношенню вихідної напруги до струму керування; параметр має розмірність опору. Для джерела струму, керованого напругою (ИТУН, мал. 3.13, б), цей параметр має розмірність провідності, оскільки коефіцієнт передачі дорівнює відношенню вихідного струму до напруги керування.
Джерела на мал. 3.13, у, м являють собою джерела напруги і струму, керовані відповідно напругою і струмом (ИНУН і ИТУТ). Коефіцієнт передачі цих пристроїв — величина безрозмірна.

а) б) в) г) д)
Мал.3.13. Керуємі джерела напруги і струму.


Мал.3.13. Схеми включення поліномінального джерела.
Вихідний сигнал керованого джерела на мал. 3.13, д визначається поліноміальною функцією. Для більш детального знайомства з таким джерелом розглянемо деякі схеми їхнього включення (мал. 3.14). Перша (верхня) схема виконує підсумовування напруг VI і V3, середня схема — множення однойменних напруг, а нижня підносить до кубічну степеня напруга VI.
Вихідна напруга розглянутого джерела описується поліномом наступного виду:
Y=A+B*V1+C*V2+D*V3+E(V1)2+F*V1*V2+G*V1*V2+H(V2)+I*V1*V2+J(V3)2+K*V1*V2*V3 (3.3)
Коефіцієнти полінома задаються за допомогою вікна(мал.3.15)

Мал.3.15. Значення параметрів поліномінального джерела для піднесення V1 до другого степеня.
Контрольні питання і завдання
Мається джерело напруги 10 В с внутрішнім опором 10 МОм і навантаженням, що змінюється в межах від 10 до 100 Ом. Чи можна таке джерело назвати генератором струму?
Проведіть розрахунок вираження, що складається, (3.1) при Um = 2 В и порівняйте отримані результати з даними мал. 3.7.
3. Формула (3.3) отримана шляхом зіставлення даних на мал. 3.14 і значень коефіцієнтів полінома в діалоговому вікні джерела для кожної схеми. Проведіть такий порівняльний аналіз самостійно. Яким іншим, більш простим способом можна одержати формулу (3.3)?
3. Керуючись формулою (3.3), досліджуйте можливі варіанти зведення постійної напруги 3 В в кубічний ступінь, у четвертий і п'ятий ступінь на базі одного поліноміального джерела. Складіть схеми пристроїв і перевірте їхню працездатність.
Складіть схему для дослідження спектрального складу AM- і ЧМ-сигналів.
Результати моделювання зіставте з розрахунковими по формулах (3.2) і (3.2а).
6. Як відомо, потужність у ланцюзі постійного струму визначається за формулою: W = VI = V2/R- Для створення моделі найпростішого ватметра, що реалізує цю I формулу, використовуйте поліноміальне джерело, а в якості що показує I приладу — амперметр W, включений послідовно з навантаженням R = 100 Ом. I
7. Ознайомтеся з утворювачами математичних функцій з використанням керованих джерел (схемний файл math.ca4).
3.2 Індикаторні прилади
Індикаторні прилади програми EWB 3.1 показані на мал. 3.16.
Вольтметри й амперметри забезпечують відлік вимірюваної величини з точністю до третього знака (у EWB 5.0 — до четвертого). Параметри приладів задаються в діалоговому вікні (для вольтметра — на мал. 3.17). У поле першого параметра задається вхідний опір вольтметра, у поле другого — режим виміру постійного (DC) або перемінного (АС) струму. Діалогове вікно для амперметра — аналогічне розглянутому з тією лише різницею, що перший параметр — це внутрішній опір амперметра, що значно менше вхідного опору вольтметра. Негативна клема для підключення цих приладів позначена широкої I чорною смугою і може бути розміщена на будь-якій грані іконки при обертанні зображення компонента (обертання виконується натисканням комбінації клавіш Ctrl + R).

Мал.3.16. Індикаторні прилади.

Мал.3.17. Вікно установки параметрів вольтметра.
7-сегментний цифровий індикатор — модель широко використовуваних у цифровій техніці алфавітно-цифрових індикаторів. Параметри індикатора задаються в діалоговому вікні (мал. 3.18), у якому перший параметр — максимальне значення вхідної напруги, другий — його мінімальне значення, третій і четвертий параметри — час затримки переключення при переході від низького (мінімального) рівня вхідної напруги до верхнього (максимальному) і навпаки, п'ятий пари* метр — гранична вхідна напруга, при якому починається світіння. Вітчизняними аналогами таких приладів є індикатори типу АЛС, ЗЛС і ін.
Чотирьохвхідний індикатор відрізняється від розглянутого наявністю вбудованого дешифратора, що дозволяє підключати його безпосередньо до виходів двійково-десяткових лічильників з кодом 8-4-2-1. Правий висновок такого індикатора - молодший або нульовий розряд, при його активізації на індикаторі висвічується 1. Лівий висновок індикатора — старший або третій розряд, при його активізації відображається цифра 8. Якщо сигнал логічної одиниці подати на усі входи індикатора, то буде відображатися буква F, що позначає в шістнатцятірковій системі числення десяткове число 15 (сума чисел 8, 4, 2 і 1). При всіх можливих комбінаціях вхідних сигналів на індикаторі можна відображати числа 0...9 і букви А, У, З, D, Е и F. Вітчизняними аналогами таких приладів є індикатори типу 490ИП1, 490ИП2 з тією відмінністю, що вони можуть відображати тільки цифри .
Світлодіод — параметри цього індикатора будуть описані при розгляді напівпровідникових діодів.

Мал.3.18. Вікно установки параметрів 7-сегментного індикатора

Мал.3.19. Вікно установки параметрів звукової сигналізації.

Мал.3.20. Вікно установки параметрів лампи розжарення.
Запобіжник — модель плавкого запобіжника, спрацьовування якого при заданому струмі супроводжується проваллям на його значку зиґзаґоподібної перемички між вихідними затискачами.
Логічний пробник — характеризується напругою спрацьовування 2,4 В, що відповідає мінімальному значенню сигналу логічної одиниці цифрових Із ТТЛ-серії (з живленням +5 В). Спрацьовування супроводжується червоним або синім світінням.
Звукова сигналізація (зумер) — параметри задаються в діалоговому вікні (3.19), у якому перший параметр — частота сигналу, подаваного на гучномовець комп'ютера, два інших — напруга і струм спрацьовування.
Лампа розжарення характеризується потужністю і номінальною напругою_(3.20). Напруга, при якому лампочка запалюється, приблизно дорівнює половині номінального. При напрузі, що перевищує номінальне на невелику величину, лампочка перегоряє і ланцюг обривається, тобто цей компонент може бути використаний також як запобіжник, що спрацьовує при заданих значеннях напруги і струму, рівного відношенню потужності до напруги.
Десятисегментний індикатор містить лінійку з десяти незалежних індикаторів, параметри яких встановлюються в діалоговому вікні (мал. 3.21), де перший параметр — напруга спрацьовування, другий і третій — номінальний і мінімальний струм. Вітчизняними аналогами цього індикатора є так називаємі шкальні індикатори типу ЗЛС317, ЗЛС343А, ЗЛС362 і ін. [36].

Мал.3.21. Вікно установки параметрів 10-сегментного індикатора.

Мал.3.22. Схема включення десятисегментного індикатора.
Приклад використання 10-сегментного індикатора приведений на мал. 3.22. Ця схема в трохи зміненому виді запозичена з каталогу готових схем програми EWB. Вона містить 10 компараторів напруги на ОУ (див. роздягнув 10.7). На один вхід кожного ОУ подається опорна напруга, формоване джерел напруги Uo і дільником на резисторах R1...R11. Другі входи всіх ОУ об’єднані і підключені до виходу функціонального генератора, використовуваного в режимі синусоїдальних або трикутних коливань з постійною складовою. Амплітуда вихідного сигналу вибирається рівною Uo/2, частота — близько 1 Гц. Виходи ОУ підключені до сегментів індикатора, додаткові резистори R12...R21 служать для установки струму через кожен сегмент.
Після включення джерела харчування (початок моделювання) вихідна напруга функціонального генератора порівнюється з опорним. Це приводить до послідовного спрацьовування компараторів, що фіксується індикатором і візуально сприймається в такий же спосіб, як і індикація рівня в аудіосистемах (безупинно і синхронно з рівнем голосності світіння, що переміщається по довжині індикатора,).
Принцип роботи розглянутої схеми використаний в іншому десятисегментного індикаторі (мал. 3.16), у якого всього два висновки. Параметри індикатора задаються в діалоговому вікні (мал. 3.23), у якому перший параметр визначає напруга спрацьовування першого (нижнього) сегмента, другий — напруга спрацьовування верхнього (десятого) сегмента. Для визначення напруги спрацьовування інших сегментів можна скористатися простою схемою, що складається з послідовно включених індикатора і джерела постійної напруги. Змінюючи напругу джерела, неважко визначити напруга спрацьовування кожного сегмента візуальним контролем за його світінням.

Мал.3.23. Установка параметрів 10-сегментного індикатора.
Контрольні питання і завдання
Визначите напруги спрацьовування кожного сегмента 10-сегментного індикатора при вихідних даних, зазначених на мал. 3.23. Встановіть характер залежності напруги спрацьовування від номера сегмента.
Використовуючи схему на мал. 3.24, визначите струм I, при якому лампочка L перегоряє при різних значеннях припустимої потужності.

Мал.3.23. Застосування лампи розжарення в якості запобіжника.
Складіть схему з джерела постійної напруги і логічного пробника. Змінюючи напругу джерела, встановіть напругу спрацьовування пробника з точністю до десятих часток вольта.
Складіть схему, що складається зі звукового сигналізатора (зумера), джерела постійної напруги, резистора, амперметра і вольтметра. Переконаєтеся в правильності спрацьовування звукової сигналізації при встановлених у діалоговому вікні значеннях струму і напруги спрацьовування.
5.Яка кількість амперметрів і вольтметрів можна використовувати в моделюємій схемі?
6. Проведіть випробування семисегментного індикатора (схемний файл 7segdemo.ca4).
7. Практична конструкція запобіжників являє собою найчастіше трубчастий скляний або керамічний корпус з металевими ковпачками-клемами на торцях, до яких припаюється протягнена в порожнині корпуса тонкий дріт, матеріал і діаметр якої визначає струм плавлення. При діаметрі d = 0,02...0,2 мм струм плавлення визначається формулою I = (d - 0,005)/k, [А], у якій коефіцієнт до = 0,034 — для міді; 0,05 — для латуні; 0,07 — для константану; 0,127 — для заліза [45]. Для більш товстих провідників струм плавлення I = m(d3)1/2, [А], де m = 80 — для міді; 24,6 — для заліза; 12,8 — для олова. Оскільки розплавлювання супроводжується своєрідним вибухом і розбризкуванням розплавленого металу, то зі збільшенням струму і відповідно діаметра проводу діаметр захисного трубчастого корпуса збільшується для запобігання його руйнування. Розрахуйте струм плавлення мідних дротів діаметрами 1,3;2,2;3;4,5;7і10 мм.
3.3 Комутаційні пристрої
Під комутаційними пристроями (КУ) розуміються пристрої, що стрибкоподібно змінюють значення своїх параметрів при визначеному (граничному) значенні керуючого сигналу. У пристроях, призначених для комутації електричних ланцюгів, це реалізується практично миттєвою зміною електричного опору або провідності їхніх виконавчих систем (безпосередньо комутуючих елементів). Комутаційні пристрої програми EWB 3.1 представлені на мал. 3.25 (зведення по реальних пристроях — у розд. 13.5).
Пристрій на мал. 3.25, а — перемикач типу однополюсного тумблера, керованого натисканням призначеної клавіші клавіатури (за замовчуванням клавіші Space — пробіл). Ім'я клавіші встановлюється в діалоговому вікні (мал. 3.26).

а) б) в) г) д)
Мал.3.25. Комутаційні пристрої.

Мал.3.26. Вікно установки клавіші управління ключем.
КУ на мал. 3.25, б — реле часу (перемикач із програмувальним часом перемикання). Його параметри задаються в діалоговому вікні (мал. 3.27), де параметр Топ — час включення розімкнутого у вихідному стані контакту після початку моделювання; параметр Toff — час вимикання (переклад контактів у початковий стан), цей час також відраховується від моменту початку моделювання.
Як приклад використання програмувального КУ розглянемо схемі >ис. 3.28. Вона містить джерело живлення U = 5 В, два перемикачі SI, S2 і алфавітно-цифровий індикатор. Параметри перемикачів обрані наступної для перший Топ = 3 з, Toff = 10 з; для другий Топ = 6 з, Toff =15 с. Після включення живлення (початок моделювання) сигнал логічної одиниці (+5 В) буде поданий на висновки 0 і 2 індикатори. Оскільки індикатор працює в коді 8-4-2-1, то при цьому висвічується цифра 5 (сума чисел 4 і 1). Через 3 із ключ S1 переводиться у верхнє положення і сигнал +5 В подається на вхід 3 — займе цифра 9 (сума чисел 8 і 1). Оскільки початок відліку для всіх проміжків часу однаково, те через 3 зі спрацює перемикач S2, у результаті чого сигнал +5 В буде поданий на вхід 1 — займе буква А (шістнатцятірковій еквівалент десяткової цифри 10 = 8 + 2). Потім через 4с спрацює перемикач S1, у результаті чого напруга +5 В буде подана на вхід 2 і займе цифра 6 (сума 4 + 2). І нарешті через 5 зі спрацює перемикач S2, і схема повернеться у вихідний стан.
КУ на мал. 3.25, у, м — однополюсні вимикачі, керовані напругою або струмом. Параметри ланцюга керування задаються в діалоговому вікні на мал. 3.29 (для компонента на мал. 3.25, в), де перший параметр — напруга включення, другий — напруга вимикання (для компонента на мал. 3.25, м — струм включення і вимикання відповідно).
Як приклад розглянемо схему на мал. 3.30. У ній маються дві керованих напруги ключа SI, S2.

Мал.3.27. Вікно установки параметрів реле часу.

Мал.3.28. Схема з програмувальним КУ.

Мал.3.29. Вікно установки параметрів КУ, який керується напругою.
Керування ключами здійснюється від функціонального генератора, вихідна напруга якого контролюється осцилографом. У силовій частині схеми використане джерело напруги U, логічний пробник Р и лампочка L. Параметри ланцюга керування ключів обрані в такий спосіб: для першого ключа Uon = 1 В, Uoff = 2 В; для другого ключа Uоп=5 В, Uoff = 7 В. Режим роботи функціонального генератора показаний на мал.3.31, а, осцилограма його вихідної напруги — на мал. 3.31, б. Як видно з осцилограми, генератор дозволяє одержати пилкоподібні однополярні імпульси. З мал. 3.31 видно, що швидкість наростання пилкоподібної напруги складає10 В/с. Якщо розглянути роботу схеми за один період, то включення логічного пробника відбудеться через 0,1 з послу початку формування пилкоподібного імпульсу, оскільки для ключа S1 напруга спрацьовування обрана рівним 1 В ("пройдений шлях" у 1 В потрібно розділити на швидкість 10 В/с). Потім при напрузі 2 В, тобто через 0,1 з, ключ S1 розмикається і логічний пробник вимикається. Коли пилкоподібна напруга досягає 5 В (0,5 з послу початку формування імпульсу), спрацьовує ключ S1, запалюється лампочка і залишається в такому стані 0,2 з, поки пилкоподібний імпульс не досягне значення 7 В, при якому ключ S2 розмикається. Через 0,3 із процес повторюється, оскільки пилкоподібний імпульс досягає свого максимального значення 10 В.
![]()
а) б)
Мал. 3.31.Режим роботи функціонального генератора (а) І осцифалограма його вихідної напруги.

Мал.3.32. Вікно