Система моделювання Electronics Workbench

Мал.3.33. Схема включення електромагнітного реле.
Пристрій на мал. 3.25, д — електромагнітне реле з перекидними контактами Параметри його керуючого ланцюга задаються в діалоговому вікні на мал. 3.3: перший параметр — індуктивність котушки реле, другий і третій — струм спрацювання й утримання.
Як приклад на мал. 3.33 приведена схема включення реле з керуванням від КУ (напруга включення 1 В, вимикання 8 В). Для індикації стану контактів реле використовується логічний пробник Р. Другий канал осцилографа підключений у ланцюг живлення обмотки після струмозадаючого резистора Rd. Осцилограми сигналів (другий канал зміщений униз) показані на мал. 3.34 при індуктивності обмотки 0,001 і 0,1 Гн. З порівняння осцилограм видно, що при великій індуктивності в ланцюзі керування спостерігаються загасаючі коливання.

а) б)
Мал.3.33. Осцифалограми напруги на обмотці електромагнітного реле при індуктивності обмотки 0,001Гн (а) і 0,1(б).
3.4 Конденсатори
Конденсатори відносяться до одному з найбільш розповсюджених компонентів РЭА. У програмі EWB 3.1 конденсатори представлені трьома типами (Рис. 3.35, а).
Перший тип охоплює практично всі конденсатори, другий — електролітичні, третій — підстроювальні; значення ємності кожного конденсатора може бути встановлене в межах від 10"' пф до 10' Ф. Ємність підстроювального конденсатора може змінюватися натисканням призначеної користувачем клавіші клавіатури (за замовчуванням — клавіші З), починаючи від максимального значення до мінімального з заданим кроком (від 1 до 100%) (рис. 3.36).
При розрахунку перехідних процесів у програмі використовується схема заміщення конденсатора (мал. 3.35, б), параметри якої визначаються вираженнями [671:
Rcn=h/2C; Icn=2C*Un/h+In
при чисельному інтегруванні по методу трапецій;
Rcn=h/C; Icn=C*Un/h
при використанні методу Гіра.
Тут h — збільшення часу на кожнім кроці інтегрування; 1П — значення струму еквівалентного джерела на певному кроці; Rcn, Un і Icn — опір шунтуючого резистора, напруга на конденсаторі і струм на певному кроці.
Як приклад розглянемо використовувану на практиці схему ємнісного дільника (мал. 3.37), вихідна напруга якого, вимірюване мультиметром, визначається формулою:
U0=Ui*C1/(C1+C2) (3.4)

а) б)
мал.3.35. Графічне позначення конденсаторів(а) і схема їх заміщення в режимі розрахунку перехідних процесів(б).

Мал.3.36. Вікно установки параметрів підстроювального конденсатора.
Оскільки виміру можна проводити при різній формі напруги функціонального генератора, то при зіставленні результатів розрахунку по формулі (3.4) і результатів моделювання необхідно враховувати, що мультиметр вимірює ефективне значення напруги, що для синусоїдального сигналу складає 0,707 від амплітудного, 0,578 — для трикутного і 1 — для меандру (прямокутний сигнал зі шпаруватістю 2). Розглянемо можливість використання в якості підстроювального конденсатора варікапа — спеціально сконструйованого діода, бар’єрна ємність р-n-перехода якого залежить від зворотної напруги відповідно до формули: *
Cu=Ci/(1+Ut/Uc)m (3.5)
де С" — ємність переходу при зворотній напрузі U,., З, — ємність при нульовій напрузі, U, — температурний потенціал (при кімнатній температурі він складає 26 мв), m = 0,5 — для різких (сплавних) і 0,333 — для плавних (дифузійних) переходів.
Основний параметр варікапа — ємність Сп при номінальній напрузі зсуву. Крім того, указуються максимальна Смакс і мінімальна Смнн ємності при мінімальній і максимальній напругах зсуву відповідно. Інколи, в числі характеристик варікапа приводиться коефіцієнт перекриття ємності — відношення максимальної ємності до мінімального.

Мал.3.37. Ємнісний двигун.
Якість конденсатора характеризується добротністю, що визначається як відношення реактивного опору до повного опору втрат діода на заданій частоті. Підвищення добротності досягається шляхом зменшення витоків.

Мал.3.38. Діалогове вікно установки параметрів діодів.
У програмі EWB немає спеціальної моделі варікапа, замість неї можна використовувати модель діода. У перелік параметрів діода входять наступні (див. мал. 3.38, у квадратних дужках приведені позначення параметрів, прийняті в EWB5.0):
Saturation current Is [IS], A — зворотний струм діода (за замовчуванням 1014 А);
Ohmic Resistance rs [RS], Ом — об'ємний опір (від десятків до десятих часток Ом);
Zero-bias junction capacitance Cj [CJO], Ф — бар'єрна ємність р-n-переходу при нульовій напрузі (від одиниць до десятків пф);
Junction potential vj [VJ], У — контактна різниця потенціалів (0,75 В);
Tranzit time х [ТТ], з — час переносу заряду;
Junction grading coefficient m [M] — конструктивний параметр р-n-переходу: див. формулу (3.5), у більшості випадків m = 0,333;
Revers Bias Breakdown Voltage Vbr [BV], У — максимальну зворотну напругу (задається зі знаком мінус, для стабілітронів параметр не нормується).
Для стабілітронів у перелік параметрів включаються:
Zener test current Izt [IZT], A — номінальний струм стабілізації (від одиниць до десятків мА);
Zener test Voltage at Izt Uzt [VZT], У — напругу стабілізації при номінальному струмі стабілізації.

Мал.3.39. Ємнісний дільник з діодом.
Схема ємнісного дільника з використанням діода (мал. 3.39) містить; ланцюг зсуву (ланцюг керування бар'єрною ємністю), що складається з джерела напруги Uc і резистора R, генератор (амплітуда 1 В, частота 1 МГц), мультиметр, еталонний конденсатор З і досліджуваний діод VD типу kl (перейменована модель Ideal для можливості редагування параметрів) з бар'єрною ємністю Ci = 100 пФ при нульовій напрузі на переході. Конденсатори З і Ci утворять ємнісної дільник, вихідне напруга якого визначається вираженням (3.4).
Ci=C0(Ui/U0-1).
За допомогою цього вираження можна визначити ємність.
3.5 Резистори
Резистори є самими масовими виробами електронної техніки. У програмі EWB 3.1 резистори представлені трьома типами — постійним, підстроювальним і набором з восьми резисторів (мал. 3.40).

Мал.3.40. Графічні позначення резисторів.
Зміна опору підстроювального резистора здійснюється по тім же принципі, що і для підстроювального конденсатора (див. мал. 3.41). У наборі резисторів опір встановлюється однаковим для усіх восьми резисторів3.6.
Індуктивні елементи
До індуктивних елементів відносяться котушка постійної індуктивності, що підбудовується котушка індуктивності і трансформатор (див. мал. 3.44, а).
При розрахунку перехідних процесів у програмі використовується схема заміщення котушки індуктивності (мал. 3.44, б), параметри якої визначаються вираженнями [67]:
Rln=2L/h; Iln=hUn/2L+In
при чисельному інтегруванні по методу трапецій;
Rln=L/h; Iln=hUn/L
при використанні методу Гіра.
У приведених формулах h — крок збільшення часу; 1П -струм еквівалентного джерела на певному кроці; Rln, Un і Iln — опір шунтуючого резистора, напруга на індуктивності і струм на певному кроці.
Математична модель трансформатора (мал. 3.44, в) містить керовані джерела струму і напруги, за допомогою яких установлюється коефіцієнт трансформації, а також елементи, параметри яких задаються в діалоговому вікні (див. мал. 3.45) [67]. Відповідно до керівництва користувача [67] висновки 2 і 5 при використанні трансформатора повинні бути заземлені, що в деяких випадках істотно знижує можливості його застосування.

а) б) в)
Мал.3.43. Індуктивні компоненти EWB(а), схеми заміщення індуктивності(б) і трансформатора(в).
Параметри котушок з постійною й індуктивністю, що підбудовується, задаються за допомогою діалогових вікон, аналогічних вікнам для конденсаторів і різі рів. У діалоговому вікні установки параметрів лінійних трансформаторів (їх ще 1 називають повітряними) задаються (див. мал. 3.45): коефіцієнт трансформації п, індуктивність розсіювання Le, індуктивність первинної обмотки Lm, опір первинної Rp і вторинної Rs обмоток. При п>1 трансформатор є понижуючої, при п<1 - підвищувальної.
Мал.3.45. Вікно установки параметрів трансформаторів.
3.6 Напівпровідникові діоди
Комбінація двох напівпровідникових шарів з різним типом провідності (р —діркової і n — електронної) має випрямляючі властивості: вона набагато краще пропускає струм в одному напрямку, чим в іншому. Полярність напруги, що відповідає великим струмам, називається прямій, а меншим — зворотної. Звичайно користуються термінами пряма і зворотна напруга, прямій і зворотний струм. Поверхня, по якій контактують р- і n-шари, називається металургійною границею, а прилягаюча до неї область об'ємних зарядів — електронно-дірковим переходом.
Електронно-діркові переходи класифікують по різкості металургійної границі і співвідношенню питомих опорів шарів.
Східчастими переходами (коефіцієнт плавності переходу m = 0,5, у EWB 5.0 має позначення М) називають переходи з ідеальною границею, по одну сторону якої знаходяться дірки, а по іншу — електрони. Такі переходи найбільш прості для аналізу, тому всі реальні переходи намагаються, якщо це можливо, розглядати як східчасті.
Плавними переходами (ш = 0,333) називають такі, у яких в області металургійної границі концентрація одного типу домішки поступово зменшується, а іншого типу — росте. Сама металургійна границя в цьому випадку відповідає рівності концентрацій домішок. Усі реальні р-n-переходи — плавні, ступінь їхнього наближення до східчастого залежить від градієнта ефективної концентрації в районі металургійної границі.
По співвідношенню концентрацій домішок у р- і n-шарах переходи поділяються на симетричні, несиметричні і однобічні. Симетричні переходи не типові для напівпровідникової техніки. Основне поширення мають несиметричні переходи, у яких концентрації не однакові. У випадку різкої асиметрії, коли концентрації домішок (а виходить, і основних носіїв) розрізняються на один-два порядків і більш, переходи називають однобічними.
Вольт-амперна характеристика р-n-перехода описується вираженням [12]:
I=I0(exp(U/Ut-1) (3.7)
де i — струм через перехід при напрузі U, 1ОБ — зворотний струм, Ut — температурний потенціал, рівний при кімнатній температурі 26 мв.
Якщо до переходу підключити зворотна напруга, то при визначеному його значенні перехід пробивається. Розрізняють три види пробою: тунельний, лавинний і тепловий. Перші два зв'язані зі збільшенням напруженості електричного поля в переході, а третій — зі збільшенням потужності, що розсіюється, і, відповідно, температури.
В основі тунельного пробою лежить тунельний ефект, тобто "просочування" електронів крізь тонкий потенційний бар'єр переходу. В основі лавинного пробою лежить "розмноження" носіїв у сильному електричному полі, що діє в області переходу. Електрон і дірка, прискорені полем на довжині вільного пробігу, можуть розірвати одну з ковалентних зв'язків напівпровідника. У результаті народжується нова пара електрон-дірка і процес повторюється вже за участю нових носіїв. При досить великій напруженості полючи, коли вихідна пара носіїв у середньому породжує більш однієї нової пари, іонізація здобуває лавинний характер, подібно самостійному розрядові в газі. При цьому струм буде обмежуватися тільки зовнішнім опором. Явище пробою знаходить практичне застосування в стабілітронах — приладах, призначених для стабілізації напруги.
В основі теплового пробою лежить саморозігрів переходу при протіканні зворотного струму. З ростом температури зворотні струми різко зростають, відповідно збільшується потужність, що розсіюється в переході; це викликає додатковий ріст температури і т.д. Як правило, тепловий пробій не має самостійного значення: він може початися лише тоді, коли зворотний струм уже придбав досить велику величину в результаті лавинного або тунельного пробою.
Раніше (у розд. 3.4) ми вже говорили про бар'єрну ємність. Її прийнято розділяти на дві складові: бар'єрні ємності, що відбиває перерозподіл зарядів у переході, і дифузійну ємність, що відбиває перерозподіл носіїв у базі. Такий поділ у загальному умовно, але воно зручно на практиці, оскільки співвідношення обох ємностей по-різному при зміні полярності прикладеної напруги. При прямій напрузі головну роль грають надлишкові заряди в базі і, відповідно, дифузійна ємність. При зворотній напрузі надлишкові заряди в базі мала і головна роль грає бар'єрна ємність. Обидві ємності нелінійні: дифузійна ємність залежить від прямого струму, а бар'єрна — від зворотної напруги.
Набір параметрів, що задаються, для діодів у EWB 5.0 помітно більше в порівнянні з EWB 3.1. Діалогове вікно для завдання параметрів діодів у EWB 5.0 складається з двох однакових по зовнішньому вигляді закладок (перша з них показана на Рис. 3.49), за допомогою яких можна додатково (у порівнянні з вікном на Рис. 3.38) задати наступні параметри:
N- коефіцієнт інжекції;
EG - ширина забороненої зони, ев; (для германія — 0,72 эв, для кремнію — 1,1 эв); FC - коефіцієнт нелінійності бар'єрної ємності прямо зміщеного переходу; BV - напруга пробою (позитивна величина, у EWB 3.1 вона прийнята негативної), У; для стабілітронів замість цього параметра використовується параметр VZT — напруга стабілізації;
IBV — початковий струм пробою при напрузі BV (позитивна величина), А; Для стабілітронів замість цього параметра використовується параметр IZT — початковий струм стабілізації;
XTI — температурний коефіцієнт струму насичення; KF — коефіцієнт фліккер-шума;
AF — показник ступеня у формулі для фліккер-шума; TNOM — температура діода, °С.

Мал.3.49. Діалогове вікно параметрів діодів.

а) б) в) г)
Мал.3.50. Еквівалентні схеми діода при розрахунку на постійному струмі(а), в діапазоні частот (б,в) і схема для дослідження прямої гілки ВАХ(г).
Еквівалентні схеми діода показані на мал. 3.50, а, б, на яких позначено: А — анод, ДО — катод, I — джерело струму, Rs — об'ємний опір, З — ємність переходу, Gmin — провідність, обумовлена витоками (у EWB 5.0 задається в діалоговому вікні, див. мал. 1.17). Вольт-амперна характеристика <ВАХ) діода визначається наступними виразами [67]:
для прямої галузі
I=I0(exp(U/(N*Ut))-1)+U*Gmin для U≥-5N*Ut;
для зворотньої гілки
I=I0(exp(U/(N*Ut))-1)+U*Gmin для 0≥U≥-5N*Ut;
I=-I0+Uч*Gmin для -BV<U<-5N*Ut;
I=-IBV для U=-BV;
I=I0{exp(-(U+BV)/(N*Ut)))-1)+BV/Ut для U<-BV}.
Тут IО = Is — зворотний струм діода при температурі TNOM; N — коефіцієнт інжекції; BV, IBV — напруга і струм пробою; U, — температурний потенціал переходу; U — напруга на діоді.
При розрахунку перехідних процесів використовується еквівалентна схема діода (див. Рис. 3.50, б), для якої ємність переходу визначається за допомогою виражень [67]:
С=τ(di/dU)+CJO(1-U/Ut)-m для U<FC*VJ;
С=τ(di/dU)+CJO(F3-mU/Ut)/F2 для U≥FC*VJ;
У приведених формулах т — час переносу заряду; CJO — бар'єрна ємність при нульовому зсуві на переході; VJ — контактна різниця потенціалів; m = 0,33...0,5 — параметр переходу.
При малих рівнях сигналів використовується линеалізована еквівалентна схема (мал. 3.50, в), на якій провідність G = dl/d = Ioexp(U/(NUt))/(NUt). При цьому ємність переходу визначається формулами [67]:
С=τG+CJO(1-U/Ut)-m для U<FC*VJ;
С=τG+CJO(F3-mU/Ut)/F2 для U≥FC*VJ;
Дослідження прямої галузі ВАХ діодів може бути проведене за допомогою схеми на мал. 3.50, м. Вона складається з джерела струму I, амперметра А (можна обійтися і без нього, оскільки регістрований струм точно дорівнює що задається), досліджуваного діода VD і вольтметра V для виміру напруги на діоді.
а)
б)


Мал.3.51. Схема характеріографа (а), отримана на ньому ВАХ діода (в) і схема для дослідження його зворотньої гілки.
Процес дослідження ВАХ може бути автоматизований за допомогою характеристик осцилографа (мал. 3.51, а, в), у якому формування зображення ВАХ виконується в режимі розгорнення В/А осцилографа, при цьому використовуються сигнал з функціонального генератора і з навантаження діода.
Для дослідження зворотної галузі ВАХ діода використовується схема I див. мал. 3.51, б. У ній замість джерела струму використовується джерело напруги ] I із захисним резистором Rz для обмеження струму через діод у випадку його пробою.
Крім одиночних діодів, у бібліотеці EWB мається також діодний місток, I для якого можна додатково задати коефіцієнт емісії N (Emission I Coefficient). Світлодіод — спеціально сконструйований діод, у якому передбачена можливість висновку світлового випромінювання з області переходу крізь прозоре вікно в корпусі.
При проходженні через діод струму в прилягаючим до переходу областях напівпровідника відбувається інтенсивна рекомбінація носіїв зарядів — електронів і дірок. Частина вивільнюваної енергії виділяється у виді квантів світла. У залежності від ширини забороненої зони напівпровідника випромінювання може мати довжину хвилі або в області видимого світла, або невидимого інфрачервоного випромінювання. Випромінювання переходів на основі арсеніду галію має довжину хвилі близько 0,8 мкм. Переходи з карбіду кремнію або фосфіду галію випромінюють видиме світло в діапазоні від червоного до блакитного кольору. Найважливішими параметрами світлодіода є яскравість, вимірювана в нітах при визначеному значенні прямого струму, і колір світіння (або спектральний склад випромінювання). Для світлодіода додатково вказується мінімальний струм у прямому напрямку Turn-on current (Ion), при перевищенні якого світлодіод запалюється. Для виміру ВАХ світлодіодів можна використовувати приведені вище схеми. Перемикаючі діоди з р-п-р-п- або п-р-п-р-структурами — це тірістори [86]. Тиристори, що мають висновки від крайніх електродів, називають діністорами, а прилади з третім висновком (від одного із середніх електродів) — тріністорами. Крім того, до класу тірісторів відносяться сімістори — симетричні діністори (діаки), симетричні тріністори (тріаки) і досить рідкий тип діністора — діод Шоклі, у якому структура п-р-п організована за рахунок наявності в р-гс-переході пасток, формованих шляхом легування. На мал. 3.52 приведені позначення перемикаючих діодів, моделі яких маються в програмі EWB 3.1: (ліворуч праворуч) діод Шоклі, симетричний діністор (діак, двохнаправлений діністор), тріністор (тріодний тірістор) і симетричний тріністор (тріак, сімістор).
![]()
Мал.3.52. Діоди, які самі перемикаються.
Для перемикальних діодів задаються значення наступних параметрів (для EWB 5.0 їхні позначення вказуються в квадратних дужках):
Saturation current Is [IS], A — зворотний струм діністора;
Peak Off-state Current Idrm [IDRM], A — те ж, але для тріністора;
Switching Voltage Vs [VS], У — напругу, при якому діністор переключається у відкритий стан;
Forward Breakover Voltage Vdrm [VDRM], У — те ж, але для тріністора при нульовій напрузі на керуючому електроді; Peak On-State Voltage Vtm [VTM], У — спадання напруги у відкритому стані; Foward Current at wich Vtm is measured Itm [ITM], A — струм у відкритому стані;
Turn-off time Tg [TG], з — час переключення в закритий стан; Holding current Ih [IH], A — мінімальний струм у відкритому стані (якщо він мень-ші встановленого, то прилад переходить у закритий стан);
Critical rate of f-state Voltage rise dv/dt [DV/DT], У/мкс — припустима швидкість зміни напруги на аноді тринйетора, при якому він продовжує залишатися в закритому стані (при більшій швидкості тріністор відкривається); Zero-bias junction capacitance Cj [CJO], Ф — бар'єрна ємність діністора при нульовій напрузі на переході;
Gate Trigger Voltage Vgt [VGT], У — напругу на керуючому електроді відкритого тринйетора;
Gate Trigger current Igt [IGT], A — струм керуючого електрода; Voltage at which Igt is measured Vd [VD], У — напругу, що відмикає, на керуючому електроді.
Перераховані параметри можна задати за допомогою діалогових вікон, аналогічних приведеному на мал. 3.53 для тринйетора.
Дослідження прямої гілки ВАХ тринйетора можна проводити з використанням схеми (мал.3.54), на якій показані джерела вхідної напруги Ui.

Мал.3.53. Діалогове вікно установки параметрів тріністора.

Мал.3.53. Схема для дослідження тріністорів.
3.7 Цифрові мікросхеми
Напівпровідникова електроніка бере свій початок у 1948 р., коли групою розробників фірми Bell був створений перший транзистор. Через 11 років інженерами фірми Texas Instruments була розроблена перша мікросхема, що складалася усього із шести транзисторів, а в 1971 р. нині всесвітньо відома фірма Intel розробила перший 4-розрядний мікропроцесор 4004, що містив більш 2000 транзисторів. Надалі мікромініатюризація електронних компонентів досягла таких темпів, що це послужило приводом для досить образного порівняння в журналі Sientific American (1982 р.): "Якби авіапромисловість в останні 25 років розвивалася настільки ж стрімко, як і промисловість засобів обчислювальної техніки, то зараз літак "Боїнг-767" коштував би 500 доларів і робив обліт земної кулі за 20 хвилин, затрачаючи при цьому 5 галонів палива". Разючі результати, досягнуті в мікроелектроніці, стали можливі завдяки не тільки новітнім напівпровідниковим технологіям, але і величезному багажеві схемотехнічних рішень, накопиченому протягом десятиліть багатомільйонною армією розроблювачів. Незважаючи на вражаючу уяву кількості транзисторів, зібраних на малюсіньких напівпровідникових кристалах, варто все-таки пам'ятати, що вони являють собою набори з найпростіших елементів, до розгляду яких ми і перейдемо.
У залежності від технології виготовлення інтегральні мікросхеми (ІМС) підрозділяються на серії (сімейства), що розрізняються фізичними параметрами базових елементів і їхнім функціональним призначенням. Найбільше поширення одержали ІМС, виготовлені по ТТЛ- і КМДН-технологіям. (ТТЛ — транзисторно-транзисторна логіка з використанням біполярних транзисторів, КМДН — з використанням комплементарних МДН-транзисторів).
Першої була випущена ТТЛ-серія SN74/SN54 (74 — комерційна, 54 — для військових застосувань). Вітчизняним аналогом серії SN74 стала популярна у свій час серія 155. У 1967 р. додатково розроблені сімейства SN74H/54H (High speed — швидкодіюча, вітчизняні аналоги — серії 131 і 130) і SN74L/54L (Low power — малопотужна, аналоги — серії 158 і 136).
У 1969 р. розроблена серія SN74S/54S (серії 531 і 530), у 1971 р. — серія SN74LS/54LS (серії 555 і 533), у 1979 р. — серія SN74F/54F фірми Fairchild (FAST — Fairchilds Advanced Schottky TTL, серія 1531), у 1980 р. — серія SN74ALS/54ALS (серія 1533), у 1982 р. — серія SN74AS/54AS (у позначеннях серій S — Schottky, LS — Low power Schottky, ALS — Advanced Low power Schottky, AS — Advanced Schottky, Advanced — удосконалена). Використання діодів з бар'єром Шоткі дозволило значно підвищити швидкодію ІМС за рахунок запобігання глибокого насичення транзисторів у ключовому режимі. Приємною для розроблювача особливістю всіх перерахованих серій є повне співпадання номерів висновків і позначення типу для ІМС однакового функціонального призначення. Наприклад, якщо SN7472 — JK-тригер, то позначення 72 буде присутнє для нього у всіх серіях. Цей же принцип використовується й у вітчизняних ІМС, хоча тип тут позначається буквами. Помітимо, що в EWB 5.0 для всіх цифрових IC уведена нумерація висновків, що істотно полегшує задачу визначення їхнього функціонального призначення при зіставленні з вітчизняними аналогами.
У бібліотеці програми EWB використовується тільки серія SN73. У число дактуючих параметрів цифрових ІМС входять наступні (у дужках приводяться позначення для EWB 3.1):
VOH, VOL — верхній і нижній рівні вихідного сигналу (напруга логічної одиниці і логічного нуля); у EWB 3.1 ці параметри відсутні;
VIH (Vih), VIL (Vil) — верхній і нижній рівні вхідного сигналу;
TPLH (Tplh) — затримка поширення сигналу при включенні (звичайно дає на рівні 1,0);
TPHL (Tphl) — затримка при вимиканні (на рівні ОД); VTG (Vth) — середня напруга спрацьовування.
Для полегшення роботи з бібліотекою нижче приводиться список вітчизняних аналогів серії SN74 (для стислості деякі повторювані символи опущені):
4 елементи 2І-НІ (цифра 2 означає двовхідний); 4 елементи 2АБО-НІ;
4 елементи 2І-НІ з відкритим колектором (дозволяють підключати навантаження з живленням більш високовольтного джерела живлення);
6 елементів НІ;
6 елементів НІ з відкритим колектором;
6 елементів НІ з відкритим колектором;
6 буферних елементів з відкритим колектором;
4 елементи 2І;
4 елементи 2І с відкритим колектором;
3 елементи ЗІ-НІ;
3 елементи ЗІ;
3 елементи ЗИ-НІ з відкритим колектором;
6 тригерів Шмітта з інверсією (мають підвищену перешкодозахищеність);
6 буферних елементів НІ;
6 буферних елементів з відкритим колектором;
2 елементи 4І-НІ;
2 елементи 4І;
2 елементи 4І-НІ з відкритим колектором;
2 елементи 4І-НІ з входом стробирования;
4 елементи 2І-НІ з відкритим колектором;
4 елементи 2АБО-НІ;
елемент 8І-НІ;
4 елементи 2АБО;
4 елементи 2І-НІ з відкритим колектором;
4 елементи 2І-НІ з відкритим колектором;
2 елементи 4І-НІ з підвищеною навантажувальною здатністю;
7442 555ИД6 дешифратор 4x10 (декодування 4-розрядного двійкового числа в десяткове);
7451 155ЛР11 елементи 2-2І-2АБО-НІ (2 елементи 2І, виходи яких підключені на кристалі ІМС до елемента 2АБО-НІ) і 2-ЗІ-2АБО-НІ (аналогічно для 2-ЗИ);
7454 155ЛР13 елемент 2-3-3-2І-4АБО-НІ (2 елементи 2І и 2 елементи ЗИ об’єднані через 4АББО-НІ);
7455 155ЛР4 Елемент 4-4І-2АБО-НІ (2 елементи 4І об'єднані через 2АБО-НІ) з можливістю об'єднання по АБО (вихідний каскад елемента 2ИЛИ-НІ має додаткові входи транзистора З — Collector і Е — Emitter, що і дозволяє здійснити об'єднання по АБО);
7472 155ТВ1 JK-тригер з елементом ЗИ на входах;
155ТМ2 2 D-тригери;
155ТМ7 4 D-тригери з прямими й інверсними виходами;
155ТВ7 2 JK-тригери;
155ТМ5 4 D-тригери з прямими виходами;
134ТВ14 два JK-тригери;
7486155ЛП5 4 елементи що Виключає АБО;
155ИЕ2 4-розрядний асинхронний двійково-десятковий лічильник;
134ИР2 8-розрядний зміщуваний регістр;
155ИЕ4 4-розрядний асинхронний лічильник-дільник на 12;
7493155ИЕ5 4-розрядний асинхронний двійковий лічильник;
74107155ТВ6 2 JK-тригери з роздільною установкою нуля;
74109155ТВ15 2 JK-тригери;
74112 155ТВ9 2 JK-тригери;
74113 155ТВ10 2 JK-тригери з предустановкою нуля або одиниці;
74114 55ТВ11 2 JK-тригери з предустановкою нуля або одиниці і загальним пронуленням;
74125 155ЛП8 4 буфера з трьома станами;
74126155ЛП14 4 формуавтеля з трьома станами;
74132155ТЛЗ 4 тригери Шмітта;
74134155ЛА19 елемент 12І-НІ з трьома станами;
74138155ИД7 дешифратор-демультиплексор 3x8;
74139155ИД142 дешифратора-демультиплексора 2x4;
7414555ИД10 двійково-десятковий дешифратор з відкритим колектором;
74147555ИВЗ пріоритетний шифратор 10-4;
74148155ВЕРБ1 шифратор пріоритетів 8x3;
74150 155КП1 селектор-мультиплексор 16x1;
74151 155КП7 селектор-мультиплексор 8
74 152 155КП5 селектор-мультиплексор 8
74153 155КП2 2 селектора-мультиплексора 4х2.
74154 155ИДЗ дешифратор-демультиплексор 4x16;
74155 155ИД4 2 дешифратора-мультиплексора 2x4;
74156 555ИД5 2 дешифратора-демультиплексора 2x4 з відкритим колектором
74157 533КП16 4-розрядний селектор-мультиплексор 2x1;
74158 1533КП18 4-розрядний селектор-мультиплексор 2x1 з інверсією; 74160 155ИЕ9 4- розрядний синхронний двійково-десятковий лічильник;
74162 1533ИЕ11 4-розрядний синхронний десятковий лічильник;
74163155ИЕ18 4-розрядний синхронний реверсивний двоїчно-десятковийлічильник;
74164 155ИР8 8-розрядний регістр зрушення з рівнобіжними виходами;
74165 555ИР9 8-розрядний регістр зрушення з рівнобіжним введенням інформації;
74166 555ИР10 8-розрядний регістр зрушення із синхронним рівнобіжним уведенням;
74169155ИЕ17 4-розрядний двійково- синхронний реверсивний лічильник;
74173 155ИР15 4-розрядний регістр із трьома станами;
74174 155ТМ9 6 D-тригерів;
74175 155ТМ8 4 D-тригери; 74181 155ИПЗ 4-розрядне АЛУ;
74191 155ИЕ13 синхронний реверсивний двійковий лічильник;
74192 155ИЕ6 двійково-десятковий реверсивний лічильник;
74194 155ИР11 4-розрядний універсальний регістр зрушення;
74195 155ИР12 4-розрядний регістр зрушення з рівнобіжним уведенням;
74198 155ИР13 8-розрядний універсальний регістр зрушення;
74240 155АПЗ 8 буферів з інверсією і трьома станами;
74241 155АП4 8 буферів із трьома станами; 74244 155АП5 2x4 буферів із трьома станами;
74251