Моніторинг інформаційних потреб споживачів як необхідна умова організації інформаційного обслуговування
Для ефективного функціонування системи інформування споживачів при організації цього виду ІО створюють допоміжний апарат: картотеки або бази даних абонентів інформування і тем їх інформування. Орієнтуючись на відповідності щодо абонентів інформування та тематику їх ІП, ІУ здійснюють різні форми інформування споживачів.
Масове інформування споживачів є одним із засобів реклами ІР певної установи. Зокрема, різні форми масового інформування забезпечують споживача відомостями про нові надходження документів у фонди певної установи [9,10].
До основних форм масового інформуванням споживачів належать:
1.Бюлетені (списки) нових надходжень, що являють собою поточні бібліографічні посібники, які систематично інформують про нові надходження в конкретні документні фонди. До цих бюлетенів включають відомості про всі документи, що надійшли в фонд певної установи за певний поточний період часу. Весь матеріал групують за галузями знання в систематичній послідовності. Основними способами бібліографічної характеристики є бібліографічні описи, короткі довідкові анотації. Бібліографічний запис включає шифр зберігання конкретних документів в фонді певної установи. Останнім часом ІУ представляють бюлетені нових надходжень в Internet на своїх сайтах.
2.Картотеки нових надходжень – це поточні бібліографічні посібники універсального змісту, реалізовані у картковій формі, які інформують про поточні надходження в фонд певної установи. Матеріал групують в систематичній або алфавітній послідовності. Основна мета – відокремити інформацію про нові надходження від іншого масиву інформації.
3. Виставки - перегляди нових надходжень – це виставки, які забезпечують шляхом наочної демонстрації інформування про поточні надходження документів в фонд ІУ або групи установ. Матеріал на виставці групують за галузями знання. Виставки бувають постійними або тимчасовими. Найбільш ефективними є виставки, що супроводжуються оглядом представлених документів ІУ можуть проводити виїзні виставки – перегляди на певних підприємствах.
4. Бібліографічний огляд нових надходжень – це бібліографічний посібник чи усне повідомлення про групу документів, зроблене у вигляді зв’язної розповіді з короткими характеристиками змісту документів, які надійшли в фонд певної ІУ за певний поточний період часу.
5.День інформації – це комплексний захід, який забезпечує інформацією користувачів про поточні надходження в ІУ за певний період ( місяць, квартал, тощо). Цей захід може включати виставку – перегляд документів, бібліографічний огляд, презентації книг, лекції з різних питань діяльності ІУ, консультації, надання можливостей вільного доступу до ІР ІУ. Програма Дня інформації може бути різноманітною і розробляється заздалегідь. Необхідно рекламувати проведення даних заходів через пресу, радіо, телебачення, Internet. Дні інформації повинні проводитись з певною періодичністю.
При організації всіх визначених форм інформування споживачів враховують ІП потенційних груп користувачів ІУ. Найбільше специфіка ІП споживачів інформації враховується при організації групового та індивідуального інформування [9,10,13,15].
Основними формами диференційованого інформування споживачів є вибіркове розповсюдження інформації, диференційоване забезпечення керівників, тематичне забезпечення керівників.
Вибіркове розповсюдження інформації – вид поточного оповіщення, при якому враховуються індивідуальні особливості та ІП осіб або організацій, для яких інформація призначена, а також постійно діючі інформаційні запити, з обов’язковим зворотним зв’язком від споживачів для корекції цих запитів.
Диференційоване забезпечення керівників – забезпечення керівників спеціально підготовленою науково-технічною інформацією, яка призначена для вирішення завдань управління. В рамках диференційованого забезпечення керівників проводиться тематичне забезпечення керівників [23].
Таким чином, слід зазначити, що ІО - це напрямок ІД, який спрямований на задоволення різних ІП споживачів. На відміну від інших процесів інформаційної роботи, ІО пов’язане із доведенням інформації до споживачів. Потреба в інформації активно виявляється в інтересі споживача до інформації та суб’єктивно формулюється в інформаційному запиті. Таким чином, інформаційний запит споживача умовно окреслює ІП. Тому при наданні інформаційних послуг враховуються такі показники якості виконання інформаційних послуг, як релевантність та пертинентність інформації.
Аналіз основних видів ІО дозволив зробити висновок про те, що і ДІО споживачів у режимі „запит-відповідь” й інформування споживачів базується на вивчені ІП користувачів ІУ. Без постійного моніторингу цих потреб неможливе досягнення якісного нового рівня функціонування системи ІО . [9,10,17,19,22]
2. Інформаційні потреби споживачів як основний фактор формування системи інформаційного обслуговування
Значення вивчення споживачів інформації та їх інформаційних потреб для організації діяльності інформаційних установ
Як вже підкреслювалось, на даному етапі функціонування ІУ повинні будувати свою діяльність на основі застосування маркетингового підходу. В зв’язку з цим, особливої актуальності набувають питання виявлення основних груп користувачів певних ІУ та дослідження специфіки їх ІП з метою створення конкурентноздатної інформаційної продукції та структурування ІР у відповідності до даних потреб.
У сучасних умовах споживач інформації та його ІП стають основою організації всіх процесів ІД установ різних типів. ІП користувачів виступають в якості чинника, який прямо або опосередковано визначає зміст усіх напрямків діяльності ІУ: формування фондів, створення пошукового апарату ІУ, підготовку інформаційної продукції, надання інформаційних послуг. Знання ІП користувачів забезпечує можливість здійснення кількісної та якісної оцінки ефективності функціонування ІУ.
Глибокі зрушення в соціально-економічному розвитку незалежної України обумовили формування ринкових відносин в усіх сферах суспільного життя. Прийняття нової моделі життєдіяльності та адаптація до функціонування в умовах соціально-економічних змін особливо складними були для ІУ. Процеси формування законодавчого простору, прийняття нетрадиційних принципів фінансування, впровадження нових інформаційних технологій, становлення в якості суб’єкта господарювання та виробника інформаційних продуктів та послуг суттєво змінили діяльність ІУ. Визначення особливостей інформаційних послуг в умовах ринкових перетворень реалізує модель, подібну виробничому процесу матеріальної сфери, де беруть участь два суб’єкти: виробник і користувач, а продуктом праці є особливий вид творчої продукції – послуга.
Розглянемо різні підходи до визначення понять послуги. За термінологічним словником з „Бібліотечної справи та суміжних галузей знань” послуга тлумачиться як видача споживачам інформації у тимчасове користування документів, здійснення бібліографічного та довідково-інформаційного обслуговування [26]. У термінологічному словнику, підготовленому Російською державною бібліотекою. послуга визначається як результат ІД щодо задоволення потреб і запитів користувачів ІУ. У цьому ж видані з’являється визначення поняття інформаційної продукції теж як результату ІД. Отже, враховуючи реалії розвитку сучасної ІУ, та спираючись на наявність термінологічного визначення, можна констатувати утворення дихотомічної пари: „продукт-послуга” як матеріального результату ІД, що знаходяться у тісному взаємозв’язку і взаємодії, та спрямований на досягнення загальної мети – забезпечення потреб користувача.
Автори „Короткого термінологічного словника з бібліографознавства та соціальної інформатики” тлумачать інформаційну продукцію як матеріалізований результат ІД, комунікації посередників, призначений для задоволення ІП споживачів, а інформаційна послуга визначається як здійснення у визначеній законом формі ІД, спрямованої на доведення інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їх ІП [33].
Різні точки зору показують розбіжності між існуючими розуміннями і, відповідно, тлумаченням сутності явища. Разом з тим, вони свідчать про подальший розвиток і трансформацію поглядів, віддзеркалюють процес зміни і перенесення акцентів з нематеріального характеру створюваного ефекту продуктів і послуг на їх матеріальні виміри.
Формування нинішнього розуміння сутності ІУ відбувається під впливом загальної економічної моделі життєдіяльності українського народу. Проблема управління взаємодією між споживачем і організацією, яка пропонує послуги, є досить актуальною в ринковому середовищі. Потрібно встановити підтримку та покращення різних форм взаємовідносин зі споживачами та іншими суб’єктами ринку для того, щоб якнайкраще задовольнити цілі учасників взаємодії. Під маркетинговим дослідженням розуміється систематичний збір, аналіз, класифікація певної інформації про запити, потреби, думки, переваги, відношення, мотивації окремих груп споживачів у контексті їх суспільної, політичної, економічної, культурної діяльності з метою прогнозування перспективних напрямків роботи інформаційних установ. Проте головним об’єктом маркетингових досліджень є безпосередньо користувач ІУ та його ІП. Оперуючи поняттям „користувач”, маємо на увазі суб’єкта, який отримує інформаційну послугу [33].
На думку М.С.Слободяника, на даний час сформувалося два основні підходи до вивчення ІП – психологічний та наукознавчий. Представники першого підходу розглядають потребу в інформації як певний стан свідомості суб’єкта. Найчіткіше цю позицію висловлює С.Д.Коготков, який визначає ІП як ставлення суб’єкта до інформації, відтвореною його психікою і свідомістю. Розуміння ІП, що базується на такому визначенні, дозволяє вивчити їх природу та механізм формування. В.З. Коган, В.А. Уханов, прихильники другого підходу, розглядають ІП як необхідність використання всіх нагромаджених людством знань для вирішення конкретних завдань [41].
Розмаїття думок щодо вивчення поняття ІП зумовлює необхідність виявлення сутності цього поняття. Найчастіше вживають терміни „об’єктивні” та „суб’єктивні” ІП. Прихильники психологічного підходу визначають ІП як певний стан свідомості. Тобто, позиція фахівців, які базуються на психологічному підході до визначення сутності ІП, формується з примату їх суб’єктивного характеру. Генетичним вихідним пунктом такого підходу є методологічна концепція, підґрунтям якої є теза про поєднання потреби і свідомості.
Прихильники наукознавчого підходу до визначення сутності ІП фактично зводять до її предмета, без урахування поведінки й свідомості суб’єкта. Отже, потреба є об’єктивною характеристикою людини, її свідомості; вона є вихідним пунктом діяльності. Відповідно ІП сформована об’єктивними відносинами і тому вона є об’єктивною і той же час не існує поза суб’єктом і його свідомістю.
ІП у тематичному аспекті залежать від проблематики певного дослідження. Серед факторів, що впливають на їх характер є умови професійної діяльності, науковий та інформаційний потенціал, стереотипи, що склалися під час пошуку й обробки інформації. Вивчення змісту ІП здійснюється шляхом дослідження професійної або ІД людини [41].
Формування інформаційних потреб користувачів
Важливим питанням теорії ІП є розкриття механізму формування у споживачів потреб в інформації різного змісту. Загальновідомо, що інформація у суспільстві функціонує на двох рівнях: первиннодокументальному і вториннодокументальному. Отже, у споживачів можуть виникати потреби як у первинній, так і у вторинній інформації. ІП – це потреби людини (групи людей) в інформації, що відповідають характеру дії чи роботи, які виконуються споживачем інформації [26]. Споживач інформації – це людина чи група людей, яка одержує соціальну інформацію[26]. Основними питаннями, що характеризують діяльність споживача є інформаційні інтереси та інформаційні запити. Інформаційний інтерес – це усвідомлена ІП чи форма її активного прояву. Інформаційний запит являє собою суб’єктивне формулювання інформаційного інтересу або опосередкований прояв ІП, її умовне позначення. З’ясувавши сутність основних понять теорії ІП, проаналізуємо механізм формування різних груп потреб у споживачів інформації та їх структуру.
На основі проведення численних досліджень фахівці інформаційної сфери визначили, що основою виникнення ІП є базова діяльність споживача. Даним терміном позначається будь-який вид суспільної діяльності споживача. До основних видів базової діяльності відносяться:
1.Професійна діяльність (наукова, виробнича, творча, педагогічна);
2.Учбова діяльність;
3.Популяризаторська діяльність;
4.Виховна діяльність;
5.Самоосвітня діяльність;
6.Дозвіллева діяльність;
Різні види базової діяльності породжують різні види ІП. Зокрема, в процесі професійної, навчальної, популяризаторської та виховної діяльності виникають ділові ІП, а самоосвітня і дозвіллева діяльність породжують культурні ІП.
ІП, які є стимулом діяльності людини, спрямовані на пошук потрібної інформації. Цей вид діяльності правомірно можна назвати ІКД. Споживання інформації сприяє виконанню „базової” діяльності людини, яка породжує ІП. Розвиток і ускладнення „базової” діяльності людини, в тому числі і в результаті споживання інформації, знову призводять до виникнення у суб’єктів потреби в інформації, і цикл повторюється, але вже на якісно новому рівні.
ІП споживачів досить різноманітні. Структуру ІП споживачів з точки зору їх змісту досліджувала К.Т. Селіверстова, застосувавши методологію філософських категорій загального, особливого та одиничного. До загального у потребах можна віднести запити на документи із загальнонаукових, міжгалузевих проблем, питань комплексного характеру, обумовлених інтеграційними процесами у науці. Категорія одиничного, специфічного у потребах користувачів пов’язана з приналежністю кожної людини до конкрентної соціально-професійної групи, з її учбовою, професійною або науковою діяльністю.
Структура потреб обумовлюється також цілями особистості та характером її діяльності, що відповідає цим цілям. В процесі базової діяльності у людини виникає потреба у використанні документів для виконання відповідних завдань. Динаміку виникнення різних за характером потреб у залежності від цілей особистості та її базової діяльності відображено в таблиці [41]:
Таблиця 3 - Динаміку виникнення різних за характером потреб
|
Види діяльності |
Цілі особистості |
Потреби |
|
Учбова Професійна |
Навчання, оволодіння певними знаннями і навиками, одержання освіти, спеціальності. Підвищення професійного рівня, творча робота |
Освітні, учбова. Професійні, дослідницькі, творчі. |
| Дозвіллева | Підвищення загального культурного рівня, гармонізація особистості, самоосвітня, реакція. | Самоосвітня, гедоністичні. |
Проаналізувавши структуру потреб споживачів інформації, можна визначити фактори, які впливають на виникнення групових ІП. Ними є:
1. Вид суспільної діяльності, якою займається споживач. Крім виду також важливо знати сферу діяльності споживача;
2. Вік споживача інформації, що впливає на виникнення культурних і ділових ІП;
3. Спеціальність або галузь знання і практичної діяльності, в якій працює споживач;
4. Характер праці або функції, які виконує споживач (посада, яку займає споживач);
5. Регіональний фактор - це сукупність геологічних та інших особливостей регіону, які впливають на формування тих чи інших галузей промисловості, сільського господарства, навчальних закладів;
6. Психологічні особливості особистості.
Дещо інший підхід до класифікації ІП пропонує І.К.Кірпічєва в одній із своїх статей. Вона вважає, що в комплексному досліджені професійні потреби не повинні вивчатися у відриві від культурних потреб. Способи класифікації потреб за такими ознаками, як спеціальність, освіта (включаючи рівень бібліотечно-бібліографічної і іншої науково-організаційної орієнтації), характер виконуваної роботи тут недостатні. Необхідно враховувати комплекс факторів, які визначають ступінь відповідності ресурсів науково-технічної інформації потребам в них. Із факторів, які характеризують ці потреби, виділяють:
- передбачуваність ( чи може людина наперед визначити зміст своїх ІП):
- стабільність ( чи існують ці потреби довгий час, чи є епізодичними);
- формалізованість (наскільки легко і чітко може людина визначити свої потреби, свої запити та мову, яку використовує інформаційно-пошукова система аби досягти повного взаєморозуміння з працівником, який його обслуговує).
І.К.Кірпічєва умовно виділяє 5 основних категорій потреб. Три перші категорії є професійні, дві останні непрофесійні:
1. Стабільні для даної професійної групи, які визначаються відносно легко, формалізовані. Це потреби в літературі за спеціальністю, які відображають характер виконуваної роботи;
2. Нестабільні для даної професійної групи, які виникають епізодично в більшості її представників, іноді визначені періодично;
3.Виникають епізодично у багатьох працівників всіх професійних груп в процесі наукової чи іншої діяльності, Ці потреби мобільні і непередбачувані;
4. Характерні в тій чи іншій мірі для представників будь-яких професійних груп, нестабільні або стабільні, визначені наперед. Це потреби, обумовлені заняттям в мережі політичної просвіти, вивчення загальноосвітніх дисциплін, характером самоосвітніх інтересів;
5. Нестабільні або стабільні для представників всіх професійних груп, визначені передчасно. Мають на увазі потреби, які виникли у зв’язку з вихованням дітей в сім'ї, профілактикою хвороб, заняттям спортом, туризмом тощо.
Перша, друга і четверта категорії потреб є типовими, а третя і п’ята є специфічними.
Визначивши загальні поняття, що характеризуються ІКД споживача, можна зробити висновок, що існує багато підходів до класифікації потреб споживачів інформації. Найбільш широко застосовуються способи класифікації потреб споживачів інформації за такими ознаками як спеціальність, освіта, характер виконуваної роботи та інші.
Оскільки характерною рисою сьогодення є підвищена увага до вивчення реальних потреб різних соціальних категорій і розвиток соціальних досліджень суспільної думки, то проблема вивчення ІП споживачів з часом буде досліджуватися все активніше. Здійснивши аналіз особливостей потреб споживачів у первинній інформації, визначимо їх зв’язок із потребами у вторинній (бібліографічній) інформації.
Для того, щоб виникла потреба у бібліографічній інформації, потрібно чотири передумови:
1. Наявність у споживача усвідомленої інформаційної потреби;
2. Неможливість задовольнити цю потребу без звертання до документів;
3. Неможливість безпосереднього отримання потрібних документів;
4. Знання споживачем джерел вторинної інформації та їх функціональних можливостей і вміння користуватись послугами інформаційних установ.
Отже, потреби у первинній і вторинній інформації взаємопов’язані між собою. Цей факт необхідно враховувати при організації ІО користувачів. Інформацію споживачі можуть отримати із документів або не звертаючись до них ( міжособове спілкування). Якщо інформація отримується із документів, то у споживача виникає документальна потреба. Щоб задовольнити дану потребу, споживачі інформації можуть звертатися до джерел інформації про документ (бібліографічних джерел). Таким чином, документальні потреби породжують бібліографічні потреби.
Отже, бібліографічна інформація сприяє задоволенню ІП, але вона пов’язана з даними потребами опосередковано через відповідність у системі документ-споживач. Це можна зобразити схематично таким чином:
Інформаційна потреба → документальна потреба → потреба у вторинній інформації.
Більш детальну схему процесу формування потреб у вторинній інформації розробив С.Д.Коготков (Додаток 2).
2.3 Методи вивчення інформаційних потреб користувачів
Одним із ключових питань у теорії ІП є розробка досконалої методики дослідження потреб споживачів в інформації. Незважаючи на значну кількість досліджень, присвячених ІП слід вказати на відсутність єдиної чіткої методики їхнього вивчення й опрацювання результатів. Це пояснюється тим, що ІП пов’язана з конкретною проблемою і залежить як від структури даної проблеми, так і від багатофакторної характеристики споживача інформації, а також від мети використання інформації [2].
Перші дослідження ІП були здійснені40-х – на початку 50-х років ХХ ст. у США. В основному це були статистичні дослідження або, як тепер часто говорять, бібліометричні виявлення найбільш використовуваних джерел інформації. Отриманні результати перш за все дозволили судити про напрямки інформаційних запитів різних груп користувачів і їх увагу до різних джерел інформації. Цей підхід носив однобічний характер. Він не давав можливості в повній мірі робити висновки про всю систему пошуку та використання інформації. В цей період вивчення ІП носило епізодичний, поверховий, випадковий характер, головне було відсутнє – якісний аналіз отриманих даних. Такі дослідження не дозволяли отримати точні відомості про ІП, так як переважно вони проводилися на основі аналізу запитів спеціалістів, не піднімалися до рівня комплексного вивчення ІП.
В цьому відношенні 60-ті роки ХХ ст. характеризуються все більшим розмахом проведенням досліджень ІП. Серед них певний інтерес представляє методика, в якій пропонується вивчати ІП користувачів шляхом дослідження їх індивідуальної поведінки методами спостереження і анкетування. Особлива увага приділяється типологічній диференціації користувачів. Такий підхід – це важливий крок до вивчення ІП [2,8].
В подальших дослідженнях ІП користувачів основна увага приділяється проблемам взаємодії користувача з інформаційною службою, зроблені спроби прогнозування ІП. Ряд методик відображають проблему формування ІП в формі запиту для автоматизованих інформаційно-пошукових систем.
При вивченні ІП нерідко спостерігається тенденційність до визначення об’єктивних сторін ІП та недооцінюються їх суб’єктивні сторони. Дослідження об’єктивних характеристик ІП не створює в повній мірі умов для організації раціонального зворотного зв’язку між користувачами і інформаційно-пошукових систем, для можливого коригування використаних технологій , інформаційних ресурсів з метою їх покращання. Вивчення тільки думки користувачів про свої ІП найчастіше зводиться до суб’єктивізму. Користувач, який об’єктивно має інформаційну потребу не завжди розуміє значущість її задоволення, що дозволяє зробити висновок, що ІП остаточно ним не визначена. Крім того, нерідко користувач або недооцінює, або переоцінює можливості інформаційно-пошукової системи і таким чином нехтує ними або відповідно пред’являє завищені, невиправдані вимоги. Звідси неможливість загальних критеріїв ІП, складність їх обліку в системі інформаційного забезпечення [2,8].
Таким чином, необхідне вивчення та облік всіх основних об’єктивних і суб’єктивних факторів, які впливають на користувачів інформації та на формування у них ІП для того, щоб зрозуміти та виявити діалектичний взаємозв’язок об’єктивних і суб’єктивних сторін ІП в процесі формування потреб у користувачів інформації.
При вивченні ІП не менш важливим є і класифікація (типологія) користувачів інформації. Виділення необхідних типів категорій користувачів інформації дає можливість не тільки більш цілеспрямованого забезпечення їх інформацією, але і дозволяє раціонально, ефективно використовувати ті чи інші соціологічні або інші методи вивчення ІП. Типологізація користувачів – це дуже серйозна справа, яка потребує від дослідників особливого професіоналізму, матеріальних і часових затрат при здійсненні цієї роботи.
У сучасних умовах ІУ найбільш активно використовують для виявлення ІП користувачів методи конкретно-соціологічних досліджень. Найчастіше віддається перевага таким методам, як бесіда, інтерв’ю, анкетування або спостереження. Оптимальним є лише комплексне використання методів, яке може дати найбільший ефект. При цьому слід враховувати, що більшість методів, які використовуються при вивчені ІП, часто механічно переносяться з інших наук і бувають недостатньо ефективними [2,8].
Для всіх досліджень в галузі ІП характерне використання різносторонньої методики. В цілому визначені наступні методи вивчення ІП:
- аналіз якого-небудь масиву даних, частково, аналіз інформаційних запитів;
- метод підрахунку бібліографічних посилань;
- опитування ( анкетування, інтерв’ю, бесіда);
- спостереження.
Аналіз масиву даних, наприклад, на основі картотек абонентів, які заповнюються при записі в бібліотеку та під час переєстрації читачів. Він дає приблизно уяву про категорію споживачів, їх ІП, які потрібно вивчити.
Аналіз інформаційних запитів найбільш використовується у вивченні ІП. Він дозволяє виявити перевагу та частоту звернення споживачів інформації до різних публікацій, тематичних і територіальним областей, хронологічні межі використаних джерел. Тут необхідно підкреслити, що запит може не відображати потребу, відрізняючись від неї за змістом. Все залежить від цілі і характеру формулювання запиту. Таким чином, було б помилково думати, що, підібравши відповідні запиту документи, тим самим ІУ вже задовольнила потребу користувачів в інформації. Аналіз інформаційних запитів користувачів вирішується головним чином на статистичному рівні (підрахунок запитів), з одночасною кількісною та якісною оцінкою і узагальненням отриманих результатів, розробкою результатів, які випливають з висновків, рекомендацій та прогнозів. Не дивлячись, що такий підхід дозволяє отримати дані про взаємозв’язок споживачів та інформаційно-пошукових систем з точки зору задоволення інформацією, він ще не дає точних відомостей про ІП та потребує застосування додаткових методів [2].
Метод підрахунку бібліографічних посилань базується на підрахунку посилань в друкованих працях, вивченні бібліографії, що дає можливість визначити коло використаних різними групами споживачів джерел інформації, “вік” цих джерел. Цей метод має перевагу перед методом аналізу інформаційних запитів, оскільки відображає дійсні факти та документальні джерела, які виокремленні з видання, що цитується. Але слід підкреслити, що такий метод потребує від дослідників відповідної кваліфікації, матеріальних та часових затрат. Крім того, його практично неможливо проектувати на видання ЗМІ, за виключенням наукових видань, де, як правило, представлена бібліографія.
Опитування ( анкетування, бесіда). Анкетування – найбільш розповсюджений та опрацьований метод, який дозволяє охопити достатньо велике коло користувачів. За допомогою системи питань, які представлені у вигляді анкети, можна отримати доволі ціну інформацію про потребу. Анкетування дозволяє отримати великий обсяг відомостей у відносно короткий термін, провести вибіркове обстеження. Результати анкети придатні для статистичного опрацювання.
Метод бесіди – це вільний обмін думками, який може бути суттєвим доповненням до вивчення ІП користувачів. Бесіда не має значної ефективності при досліджені ІП, однак їй слід віддати перевагу, в певних випадках, оскільки вона дає можливість визначити ІП з двох точок зору:
- спеціаліста, який знає особливості свого виробництва, знає його проблеми;
- інформаційного працівника, який знає, якими джерелами інформації володіє інформаційна система.
Спостереження являє собою метод збору даних про досліджуваний об’єкт шляхом безпосереднього прийняття та реєстрації всіх фактів, які стосуються цього об’єкта. Він пов’язаний з найбільшими обмеженнями тому, що не застосовується для великих груп. Спостереження, яке цілеспрямовано застосовується, як додатковий метод в комплексі з іншими, дає можливість отримати докладні відомості при проведені обстеження невеликих груп та рішення приватних питань. Позитивною стороною спостереження є фіксація деталей, які не фіксуються в ході дослідження при анкетному опитуванні. Негативна сторона такого методу: можливість вести дослідження в обмежених масштабах; обмеження у часі; недостатність отриманих даних для вирішення питань без застосування інших методів; метод застосовується не до всіх видів творчої діяльності та локалізований вузькою сферою спостереження; мимовільна скованість тих, за ким ведеться спостереження та небажаний вплив спостерігаючого на поведінку обстежуючого [2,8].
Отже, підводячи підсумки аналізу можливого комплексу методів для вивчення ІП користувачів, важливо виходити із аналізу проблем і критичного переосмислення існуючих методик. Кожна компанія, яка володіє ІР і технологіями, повинна визначити ІП в сфері своєї діяльності по методиці, враховуючи специфічні особливості своєї організації.
При цьому важливо уникати двох крайностей, які нерідко спостерігаються при вивчені ІП. Одна з них – недостатня компетентність дослідника, яка призводить до невірної обробки, інтерпретації зібраних даних, друга – проаналізовані дані не знаходять ніякого практичного застосування в якій-небудь інформаційній системі
2.4 Інформаційні потреби користувачів Рівненського державного центру науково-технічної і економічної інформації як основа організації інформаційної діяльності даної установи
Стратегія розвитку регіонів в значній мірі залежить від інформаційної підтримки прийняття управлінських рішень на регіональному рівні, а також інформаційне забезпечення фахівців установ та організацій, які функціонують на території даного регіону. Суттєву роль у вище означених процесах відіграють провідні ІУ регіону, які об’єднавши зусилля з інформаційними службами відповідних структур можуть якісно та оперативно задовольнити ІП користувачів, забезпечуючи при цьому релевантність та пертинентність інформації.
Рівненський ЦНТЕІ створений за наказом № 57 від 4 квітня 1974 р Державного планового комітету Ради Міністрів Української РСР (Держплану УРСР) і почав свою діяльність з серпня 1974 року.
Постійний моніторинг ІП та забезпечення споживачів інформацією відповідно до їх запитів один із ключових напрямків діяльності Рівненського державного центру науково-технічної та економічної інформації.
Його ІД зорієнтована на потреби виробничників області. ЦНТЕІ забезпечує інформацією юридичні та фізичні особи усіх форм власності. Інформаційне забезпечення користувачів розвивається в напрямку розширення видів і підвищення якості інформаційної продукції та послуг, що надаються. Можна відмітити, що на нинішньому етапі розвитку суспільства в процесі інформаційного забезпечення максимально враховуються ІП конкретних користувачів.
ІД в межах Рівненського ЦНТЕІ здійснюють наступні підрозділи: відділ інформаційно-аналітичного забезпечення; відділ інформації з стандартизації ; відділ інформації з охорони праці, енергозбереження, науково-технічної і економічної інформації ; відділ комп’ютерних інформаційних технологій; підрозділ оперативної поліграфії; відділ маркетингу і збуту. Всі і відділи є ланками єдиної системи, яка спрямовує свою діяльність на задоволення ІП користувачів.
Базою для надання інформаційних послуг користувачам є ІР. З кожним роком довідково-інформаційний фонд Рівненського ЦНТЕІ значно розширюється і поповнюється. Особлива увага приділяється формуванню електронних ресурсів, використання яких дозволяє досягти якісно нового рівня повноти й оперативності задоволення ІП споживачів. При постійному і швидкому зростанні об’ємів світових ІР, розвитку інформаційних і телекомунікаційних технологій та відсутності можливості кожної окремої організації задовольнити потреби своїх користувачів власними фондами розвинулася тенденція, яка намітилися в попередні роки, розширення обсягів корпоративних баз даних територіальних органів НТІ України, створення власних баз даних, використання мережі Інтернет.
З метою визначення основних напрямів комплектування довідково-інформаційного фонду, розширення номенклатури інформаційної продукції на основі традиційних інформаційних масивів, розвитку сучасних форм надання інформаційної продукції на основі нових інформаційних технологій було проведене маркетингове дослідження ІП серед споживачів інформації ЦНТЕІ. В якості основного методу дослідження використано анкетування користувачів.
У рамках вивчення ІП споживачів інформації було опитано 50 респондентів. В ході проведеного дослідження були отримані відомості щодо наступних параметрів структури ІП респондентів:
- виду та жанру документів, що цікавлять користувачів;
- мовних меж ІП;
- хронологічних меж ІП;
- необхідності у первинній та вторинній інформації;
- співвідношенні традиційних та машиночитних джерел інформації, до яких звертаються споживачі;
- потреби у відповідних інформаційних послугах.
Крім того, до анкети традиційно були включені питання, які стосуються таких характеристик респондентів, як рівень їх освіти і характер роботи, яку вони виконують (галузь або сфера діяльності). Також в процесі опитування з’ясувалось, чи є у респондентів власні бібліотеки, якими вони користуються, скільки часу вони витрачають на пошук необхідної інформації і як би вони оцінили роботу Рівненського ЦНТЕІ щодо задоволення їх ІП (Додаток 3)
З метою більш ґрунтовного аналізу й порівняння отриманих результатів на основі даних анкет складено таблиці, що характеризують ІП споживачів. Зокрема, розподіл споживачів інформації за освітою в табл.1.
Таблиця 1 - Розподіл респондентів за освітою
| Освіта | Кількість опитуваних | % відношення до загальної кількості |
| Середня спеціальна | 13 | 26 |
| Вища | 37 | 74 |
| Всього | 50 | 100 |
Як демонструє таблиця 1, 37 респондентів (74%) мають вищу спеціальну освіту, 13 (26,0%) – середню спеціальну. Ці дані свідчать про високий рівень фахової підготовки споживачів інформації, що звертаються до Рівненського ЦНТЕІ. Розподіл опитаних за характером їх роботи відображено у табл.2
Таблиця 2 - Розподіл респондентів за характером роботи
| Характер роботи | Кількість опитуваних | % відношення до загальної кількості |
| Житлово-комунальне господарство | 1 | 2 |
| Промисловість | 6 | 12 |
| Будівництво | 3 | 6 |
| Торгівля | 4 | 8 |
| Транспорт, зв’язок | 6 | 12 |
|
Освіта, культура, наука, проектні організації |
9 | 18 |
| Підприємницька | 11 | 22 |
| Державні установи | 10 | 20 |
| Всього | 50 | 100 |
На нашу думку, саме рівень освіти і характер роботи респондентів в значній мірі визначають структуру ІП користувачів. Ці характеристики респондентів корелюють з усіма отриманими показниками їх ІП. Так опитаних найбільше цікавлять збірники нормативів, інструкцій (24%) та періодичні видання ( газети й журнали) (18%), дещо менше – довідкові видання (16%), навчальні посібники потрібні 10%. Менша зацікавленість у наукових виданнях (6%). Значна зацікавленість у патентних виданнях (16%). Це дозволяє зробити висновок про неоднакову цінність окремих документів для всіх категорій респондентів. Кожна віддає перевагу визначеному виду або типу літератури. Ці показники подані у табл. 3.
Таблиця 3 - Розподіл ІП користувачів у виданнях певних видів і типів
| Вид, тип видання |
Кількість опитуваних |
% відношення до загальної кількості |
|
Збірники нормативів, інструкцій Збірники правових актів Періодичні видання (газети, журнали) Навчальні (посібники, підручники) Довідкові Патентні Монографії, збірники |
12 7 9 5 8 6 3 |
24 14 18 10 16 12 6 |
| Всього | 50 | 100 |
Найкраще задовольняють потреби споживачів засоби масової інформації 16%, газети та журнали – 12%, адже вони найоперативніше відображають інформацію.
Однаковою мірою задовольняють потреби споживачів реферативні видання та банки і бази даних 10%. Потрібно відзначити той факт, що з точки зору опитуваних, бібліографічні видання не менш важливі, ніж інші форми і методи доведення інформації. Значна частина споживачів інформації задовольняє свої потреби, використовуючи Internet 16%. До традиційних джерел інформації – каталогів та картотек за необхідною інформацією звертаються 12,0% респондентів. Це свідчить про те, що в каталогах фахівці часто не знаходять відомостей про літературу, яка їх цікавить, у них відсутні матеріали із журналів, збірників, наукових праць і відомчих видань.
Таблиця 4 - Використання джерел інформації
| Джерела інформації |
Кількість опитуваних |
% відношення до загальної кількості |
|
Каталоги чи картотеки Реферативні видання Бібліографічні посібники Дисертації ЗМІ в т.ч.: радіо, телебачення; газети, журнали Банки і бази даних Internet |
6 5 4 5 9 8 5 8 |
12 10 8 10 18 16 10 16 |
| Всього | 50 | 100 |
Оперативне засвоєння інформаційних фондів, їхнє ефективне використання у професійній діяльності залежить від того, на які зручні для користувача жанри перетворена інформація після опрацювання і згортання. Для з’ясування даного питання під час інтерв’ю респондентам було запропоновано, на вибір, три жанри: реферат, огляд, анотація. Отримані результати опитування, що проводилось за даними показниками, представлені у табл.5.
Таблиця 5 - Використання жанрів інформації в залежності від за характеру роботи
| Характер роботи | Жанри/ кількість опитуваних | ||
| Реферат | Огляд | анотація | |
| Житлово-комунальне господарство | 2 | - | 2 |
| Промисловість | 6 | 1 | 5 |
| Будівництво | 1 | 1 | 4 |
| Торгівля | 2 | 1 | 2 |
| Транспорт, зв’язок | 1 | 1 | 1 |
| Освіта,культура,наука,проектні організації | 4 | 2 | 1 |
| Підприємницька | 7 | 2 | 4 |
| Державні установи | 1 | 1 | 1 |
| Всього | 24 | 9 | 20 |
Отже, як свідчать отримані результати, респонденти віддають перевагу рефератам і анотаціям. До даних джерел інформації звертається відповідно 24% і 20% респондентів. Оглядову інформацію використовують 9% опитаних.
Ще одним аспектом опитування було з’ясування переліку періодичних видань, які активно використовуються респондентами.
Серед цих