Друга світова війна: бойові дії та опірний рух
У центрі уваги міністрів було декілька питань. Так, було досягнуто попередню угоду про відкриття Другого фронту у Франції навесні 1944 року. Було прийнято рішення про заснування Європейської консультативної комісії для «вивчення європейських проблем, пов'язаних із закінченням війни». Важливим моментом стало схвалення «Декларації про загальну безпеку», у якій говорилося про необхідність створення загальної міжнародної організації для підтримки миру і безпеки, яка була б заснована на принципах суверенітету і рівності всіх миролюбних держав. Крім цього, на Московській конференції 1943 р. було прийнято «Декларацію про Австрію», у якій зазначалося, що союзні держави не визнають завоювання Австрії і бажають бачити її відновленою, вільною і незалежною. У «Декларації про Італію» йшлося про те, що «фашизм і весь його негативний вплив повинен бути знищений, а італійському народові потрібно надати можливість створювати урядові та інші установи, засновані на принципах демократії». Також була опублікована декларація про відповідальність гітлерівців за їхні злочини. Головних злочинців передбачалося покарати відповідно до спільних рішень урядів країн.
У той же час конференція виявила і основні питання, що викликали розбіжності між союзниками Антигітлерівської коаліції: питання кордонів і політичних режимів у визволених країнах.
28 листопада-1 грудня 1943 в Ірані Тегеранська конференція. Обговорювалися питання подальшого ведення війни та повоєнного миру. Конференція керівників трьох союзних у Другій світовій війні держав: СРСР (Й.В. Сталін), США (Ф. Рузвельт) и Великобританії (У. Черчилль); рішення про відкриття не пізніш 1 травня 1944 р. другого фронту у Європі, про післявоєнні кордони Польщі по лінії «Керзона», визнання аннексії СРСР країн Балтії. Делегація СССР, їдучі на зустріч побажанням союзників, обіцяла оголосити війну Японії після розгрому германської армії. Сприяла зміцненню антігитлеровської коаліції
Бойові дії на Тихому океані
Розповідь учителя.
До весни—літа 1942 р. стратегічна ініціатива на всіх фронти цілком і повністю належала Німеччині та її союзникам. Союзники антигітлерівській коаліції вели важкі оборонні бої. Проте на середину 1942 починає змінюватися. Перші успіхи, що змінили загальне стратегічне становище, були досягнуті на Тихому океані. 7-8 травня 1942 р. в морському бої біля берегів Нової Гвінеї, японська ударна ескадра, втерпіла першу значну поразку. Особливістю цієї морської битви було те, що надводні кораблі воюючих сторін не зробили жодного пострілу. Долю бою вирішила авіація, що базувалася на авіаносцях. Японці, утративши по одному авіаносцю та есмінцю і 80 літаків, відмовилися від планів вторгнення до Австралії довелося відмовитися.
4—6 червня 1942 р. біля атолу Мідуей японський флот (адмірал Ямамото) потерпів поразку від американського флоту (адмірал Ч. Німіц) і не зміг відновити свою могутність до кінця війни. У бою японці втратили 4 авіаносці, 1 крейсер і 253 літаки, американці __ 1 авіаносець, 1 есмінець і 150 літаків. у результаті цих двох поразок Японія втратила половину своїх авіаносців і змушена була перейти до стратегічної оборони. Американці в свою чергу перейшли до активних бойових дій. У серпні 1942 р. вони почали боротьбу за острів Гуадалканал (група Соломонових островів). Жорстокі бої розгорнулися на морі, у повітрі й на суші. Вони продовжувалися до лютого 1943 р. і завершилися повною поразкою Японії у цьому регіоні. Загалом перемога американців у бойових діях на Тихому океані означала перехід ініціативи до США і корінний перелом на Тихоокеанському театрі бойових дій
Запитання і завдання.
1. Охарактеризуйте хід основних подій війни в 1942 — 1943 рр.
2. Яку роль відіграли Сталінградська і Курська битви в розгромі Німеччини?
3. Охарактеризуйте бойові дії у Північній Африці.
4. Чим була обумовлена висадка союзників саме в Італії, а не у Франції?
5. Розкажіть про перебіг подій на італійському фронті.
6. Назвіть основні рішення Тегеранської конференції. З'ясуйте її історичне значення.
Підсумки уроку
1941-1942 були насичені подіями, які стали вирішальними у подальшому ході війни. Хоча країни «осі» ще утримували перевагу, проте їх поразка була неминучою. Наступальна стратегія Німеччини потерпів остаточну поразку. До кінця 1943 р. у стані війни з Державами «осі» знаходилося 37 країн. Розпочався розпад фашистського блоку (капітуляція Італії).
Домашнє завдання: вивчити записи у зошиті.
|
Варіант 1 1.Укажіть основні причини Другої світової війни. а) Несправедливість Версальсько-Вашинґтонської системи б) політика «умиротворення» агресора; в) втручання США в європейські справи; ж) курс СРСР на «світову революцію»; з) прихід нацистів до влади в Німеччині; д) прагнення Німеччини до світового панування. 2. Яким був характер Другої світової війни. а) Загарбницький з боку СРСР до 1941 б) загарбницький з боку агресивних держав в) загарбницький з боку Німеччини та СРСР г) справедливий з боку з боку жертв агресії. д) справедливий для СРСР з 1941 р. 3. Друга світова війна почалась .... з нападу Німеччини на….згідно з планом .... 4. Установіть відповідність між датами та подіями. А) 23 серпня 1939 Б) 17 вересня 1939 В) 27 вересня 1940. Г) 28 вересня 1939 1) Втеча польського уряду до Румунії 2) Пакт про ненапад між Німеччиною та СРСР. 3) Договір про дружбу і кордони між Німеччиною і СРСР. 4) Завершення формування блоку агресивних держав 5. Поставте в хронологічній послідовності названі події Другої світової війни від її початку : А) Окупація Німеччиною та СРСР Польщі Б) Окупація Німеччиною Данії та Норвегії В) «Дивна війна» Г) капітуляція Франції Д) Англія і Франція оголосили війну Німеччині 6. Перелом у ході війни відбувся у …. 7. Укажіть битви, які стали переломними під час Другої світової війни. а) Сталінградська битва; д) битва за Дніпро; б) битва у Перл-Харбора е) битва біля атола Мідуей; в) битва під Ель-Аламейном; ж) битва за о. Окінава. г) висадка союзників у Нормандії; 8. Що таке «ленд-ліз»? Яке значення він мав для перемоги над над нацистською Німеччиною? 5. Поставте в хронологічній послідовності названі події Другої світової війни від її початку : А) капітуляція Франції Б) Декларація Об’єднаних націй В) битва Перл-Харбор Г) битва за Ленінград Д) Напад Німеччини на СРСР 6. Процес створення Антигітлеровської коаліції завершився у … підписанням ….. 7. Укажіть битви, які стали переломними під час Другої світової війни. а) битва під Ель-Аламейном; д) битва за Москву б) битва у Перл-Харбора е) битва біля атола Мідуей; в) Сталінградська битва; ж) битва за о. Окінава. г) висадка союзників у Нормандії; 8. Що таке «атлантична хартія»? |
Варіант 2 1.Укажіть союзників Німеччини у Другій світовій війні а) Хорватія б) Італія в) режим Віші у Франції г) Болгарія д) Словаччина є) Фіндляндія ж) Польша з) Китай 2. Які твердження належать до Сталінської воєнної доктрини: А) СРСР ніколи не доведеться вести бойові дії на своїй тер-ї Б) На випадок нападу супротивника слід готуватися до оборонної війни В) Будь-яка агресія проти СРСР буде негайно європейськими державами Г) На випадок нападу супротивника слід готуватися до наступальної, а не до оборонної війни 3. Які причини «дивної війни» між Німеччиною, Францією та Англією у вересні 1939 -травні 1940 рр.? 4. Установіть відповідність між датами та подіями. А) 28 вересня 1939 Б) 27 вересня 1940 В) 17 вересня1939 Г) 23 серпня 1939 1) Завершення формування блоку агресивних держав 2) Пакт про ненапад між Німеччиною та СРСР. 3) Договір про дружбу і кордони між Німеччиною і СРСР. 4) Втеча польського уряду до Румунії |
Тема 5. Окупаційний режим у поневолених країнах. Рух опору
Завдання уроку: показати суть нацистського і японського «нового порядку», розкрити зміст явища Голокосту, охарактеризувати рух Опору в окупованих країнах Європи та Азії; закріпити навички аналізу і порівняння Історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах; виховувати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.
Тип уроку: комбінований
Обладнання: підручник, стінна карта «Друга світова війна», атлас
ХІД УРОКУ
І. Оргмомент
ІІ. Актуалізація опорних знань
Бесіда за питання.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
1. Нацистський «новий порядок» в Європі.
Розповідь учителя.
Окупація країнами-агресорами значних територій в Європі Азії, Африці супроводжувалась встановленням «нового порядку», основним ним змістом якого було забезпечення панування загарбників Цей порядок базувався на нещадному терорі й насильстві. Автрія, Чехословаччина, Польща, Югославія, Люксембург, Греція – ліквідовані. У Голландія, Данії, Норвегії, Бельгії, Франції до влади прийшли профашистські (колабораціоністські) уряди.
Окуповані радянські території були розділені на три частини Тилові райони німецьких груп армш було передано під управління воен Командування, а інші підпорядковано «східному міністерству» на чолі з Розенбергом і поділено на два рейхскомісаріати - «Остланд» (Прибалтика і більша частина Білорусії) та «Україна». Західноукраїнські землі були приєднані до польського генерал-губернаторства.
Нацисти прагнули створити на завойованих територіях «життєвий простір Для німецької нації». Місцеве населення мало бути перетворене по суті на рабів, інтелігенція знищувалась. На окуповані території планувалося переселити близько 10 млн. німців. Серед місцевого населення передбачалося залишити близько 14 млн. осіб, решта підлягала знищенню. Одна з перших колоній німецьких переселенців була створена в районі Вінниці.
Головними засобами, якими фашисти користувалися підчас утвердження свого панування, було нацьковування одних націй на інші та фізичне винищення. Такі народи, як цигани та євреї, підлягали повному знищенню.
З окупованих територій до Німеччини вивозилося продовольство і сировина, інші матеріальні цінності. Населення окупованих територій спочатку взагалі не отримувало платні за свою працю, згодом влада стала наділяти їх мізерними пайками. У жахливих умовах перебували 5,5 млн. радянських військовополонених, 3,5 млн. з них загинуло. З період 1941—1944 рр. з ворожого полону втекло 450 тис. радянських солдатів і офіцерів, хоча значна їх частина була схоплена, а ті, кому пощастило втекти, стали до лав руху Опору у різних країнах Європи.
Жодна армія світу не знала таких масштабів втеч з полону. Для використання у Німеччині дешевої робочої сили проводилися депортації працездатного населення. Близько 4,9 млн. мешканців окупованих областей СРСР опинилися на чужині в тяжких умовах життя (остарбайтери), з яких 1,4 млн. загинуло в неволі. Усього жертвами окупації стали 10 млн. осіб (3180 тис. осіб в Україні, 1360 тис. осіб у Білорусії). Економіка окупованих країн стала придатком воєнної машини Німеччини. Важливим елементом у насадженні «нового порядку» були концентраційні табори, до яких відправляли всіх невдоволених і тих, кого нацисти вважали небезпечними для свого режиму. На території Європи налічувалося близько 30 концтаборів. Найбільші з них — Дахау, Бухенвальд, Майданек, Освенцим. Це були справжні фабрики смерті, де загинули мільйони людей.
Окупаційна політика Японії була дещо іншою, але суть залишалася такою. Агресивні устремління прикравалися лозунгами «Звільнемо Азію від білих колонізаторів», «Створення процвітаючої Азії». Але перші місяці окупації Азії Японією довели, що лише змінилися колонізатори, бо Японія безсоромно грабувала загарбані тер-її.
Після запровадження «нових» порядків, поневолені народи стали на боротьбу проти ворога.
Голокост
Розповідь учителя..
Антисемітська політика, яку проводили нацисти після приходу до влади в Німеччині в 1933 р., на початку Другої світової війни набула ще більш жахливого вигляду. Почалося планомірне і систематичне знищення єврейського населення Європи. Цей процес отримав назву «Голокост» (у перекладі з давньогрецької «усеспалення»). За роки Голокосту загинуло 6 млн. євреїв (в Україні — 1,4 млн.). Це складало близько 63 % європейського і 36 % світового єврейства. Не існує єдиної точки зору щодо періодизації Голокосту. Одні дослідний вказують, що період систематичного масового знищення тривав протягом 1933-1945 рр., інші — в 1941—1945 рр.
Відразу після загарбання Польщі, де проживала одна з найбільших єврейських громад, усе єврейське населення було переселені у спеціально створені гетто (відокремлені від зовнішнього світу поселення з мінімальними умовами життя), а їх власність конфіскована. Створення гетто переслідувало лише одну мету — подальше повне знищення їх мешканців. З нападом на СРСР нацисти приступили до «остаточного вирішення «єврейського питання». Спочатку повному винищенню підлягали євреї, що проживали на території СРСР, а згодом і всієї Європи (близько 11,5 млн. осіб).
У слід наступаючої німецької армії рухалися спеціально створені чотири айнзацгрупи (дві з них «С» і «D», діяли в Україні), які мали знищувати «ворожі елементи», особливо євреїв. Уже перші місяці війни позначилися масовими знищеннями євреїв у Литві, Білорусії, Україні. Символом цього процесу стала трагедія у Бабиному Яру (29—30 вересня 1941 р.). Але методи масових вбивств, які використовували айнзацгрупи, нацистами були визнані неефективними для «остаточного вирішення єврейського питання». Айнзацгрупами було знищено близько 750 тис. євреїв. У січні 1942 р. нацистське керівництво прийняло рішення про створення на території Польщі шести таборів смерті, обладнаних газовими камерами і крематоріями (Треблінка, Собібур, Майданек, Освенцім та ін.). у таборах смерті не було бараків для ув'язнених, які існували в концентраційних таборах. Ув'язнених, які прибували на залізничні станції, під приводом приведення себе в порядок направляли в душові. Потім у душові подавався отруйний газ «Циклон В» — і через 5 хвилин 2 тис. осіб ставали мертвими. Найбільш відпрацьована технологія знищення була в таборі Освенцім, де за добу знищувалося 12 тис. осіб. У таких таборах за роки їх існування загинуло 2,5 млн. євреїв. Створення таборів смерті супроводжувалося масовим знищенням населення гетто. На території СРСР протягом 1941—1942 рр. було ліквідовано майже всі гетто, а їх населення відправлено до таборів смерті або знищено на місці.
Така політика нацистів не могла не викликати опір з боку єврейського населення. Він був як пасивним (духовний опір, утеча тощо), так і збройним. Перше збройне повстання сталося у Вільнюському гетто. Згодом повстання відбулося у гетто Мінська, Каунаса, Тудіно, Мізачіва, Кременця, Луцька, Бродів, Львова тощо. Найбільше повстання відбулося у Варшавському гетто (квітень—червень 1943 р.). Лише через три місяці нерівної боротьби воно було придушене, у результаті чого загинуло і було відправлено до таборів смерті 76 тис. осіб. Близько 25 тис. євреїв брало участь у партизанському русі на території СРСР, 5 тис. — Франції, 3 тис. — Югославії, 2 тис. — Греції та ін.
Рух опору
Окупаційна політика Німеччина призвела до розгортання руху Опору. Він виник на території всіх країн, проте размах його був різний. На чолі руху Опору стали соціалістичні, комуністичні, націоналістичні й радикальні партії.
В результаті перемог на фронтах військ Антигітлеровської коаліції значно посилюється рух Опору у європейських країнах. Там створюються партизанські загони, підпільні організації. Рух Опору об’єднував усіх, хто був не байдужий до своєї батьківщини. Проте існували такі, хто йшли на співробітництво з окупантами, - колабораціоністи.
У Франції з фашистською окупацією та урядом маршала Петена боролися партизанські загони й підпільні групи, очолювані соціалістами та комуністами. Створена Ш. Де Голем організація «Вільна Франція» в 1942-1943 встановила контроль над африканськими колоніями Франції. У травні 1943 створена Національна Рада Опору, яка об’єднала всі сили, які боролись з окупантами. У червні 1943 утворений Французький комітет національного визволення, оголосив себе урядом на чолі з Ш. де Голлем.
Значного розмаху набув народно-визвольний рух в Югославії, у1941 р. тут велись активні партизанські дії проти фашистів. Партизанський рух в Югославії був представлений загонами емігрантського уряду — четники (командувач Д. Михайлович) і Народно-визвольною армією Югославії (НВАЮ) під керівництвом комуністів на чолі з Й. Броз Тіто. У 1943 р. було створено уряд нової Югославії — Національний комітет визволення Югославії на чолі з Й. Броз Тіто на засіданні Антифашистського віче народного визволення Югославії, який був визнаний країнами-союзниками Антигітлерівської коаліції. Партизанські армії формувалися також в Албанії, Греції та Болгарії. Значну роль у цьому процесі відігравали комуністи.
У Польщі емігрантський уряд та його представництво (делегура) керували боротьбою загонів Армії Крайової. Комуністи на противагу їм створили Гвардію Людову.
Посилювалися антифашистські настрої і в Німеччині. Група офіцерів й державних урядовців здійснила спробу державного заколоту з метою знищення фашистського режиму та припинення війн. 20 липня 1944 полковник Штауффенберг залишив портфельз бомбою уповільненої дії у приміщенні, де знаходився А. Гітлер, бомба вибухнула, однак фюрер залишився живий. Виступ було жорстоко придушено.
У 1944 р. в ряді європейських країн відбулись антифашистські повстання. Поразкою завершилось повстання, розпочате 1 серпня Армією Крайова Крайова (командуючий генерал Т. Бур-Комаровськяй). 29 серпня почалось Словацьке національне повстання за участю партизанів та словацької армії. Ціною великих зусиль гітлерівцям вдалося його придушити.
у СРСР боротьба народних месників досягла особливо великого розмаху. Її очолив Центральний штаб партизанського руху. Основною базою партизанів була Білорусія. Тут знаходилися найбільші з'єднання і великі партизанські райони. В Україні центр партизанського руху був зосереджений у північних районах. Існував постійний зв'язок між партизанськими базами і «Великою землею», звідки партизанам постачали зброю, спорядження, кваліфікованих військових спеціалістів. У 1942 р. радянські партизани нараховували 125 тис. осіб, у 1943 р. —"250 тис. осіб. Боротьбу з фашистами вели також загони Української повстанської армії.
Партизанська боротьба мала як військове, так і політичне значення. Широкомасштабні диверсійні операції партизанів, винищувальні рейди зробили значний внесок у перемогу над фашистами. Значні операції провели партизанські з'єднання С. Ковпака, О. Федорова, О. Сабурова, М. Наумова та ін. Усього на території СРСР діяло понад 6 тис. партизанських загонів, які знищили близько 1 млн. гітлерівців.
Найширокомасштабніші диверсії були проведені влітку 1943 р. у ході Курської битви під назвою «Рейкова війна» та у вересні 1943 р. під назвою «Концерт». Для охорони своїх комунікацій від партизанів фашисти змушені були тримати у своєму тилу значні сили.
Загалом на боротьбу з рухом Опору Німеччині та її союзникам доводилося відволікати більше ніж 10 % своїх сил.
Японська окупація теж дала поштовх до розгортання руху Опору. Найбільшого розмаху він набув у Бірмі, Малайї та на Філіппінах, де діяли партизанські армії. Японські окупанти змушені були надати Бірмі формальну незалежність. У В'єтнамі та Індонезії на перших етапах війни переважали пасивні форми боротьби й лише на завершальному етапі рух Опору набув широкого розмаху. Зрештою, лідери національно-визвольного руху проголосили незалежність цих держав.
Запитання і завдання.
1. Назвіть країни Європи, які були окуповані нацистами.
2. У якій країні Європи рух Опору набув найбільшого розвитку?
Внутрішнє становище в Німеччині, Японії, СРСР, США, Великобританії
Лекція вчителя
Господарство воюючих держав було переведене на воєнні рейки. Виробництво бойової техніки стало пріоритетним. Так, у Німеччині, де воєнної промисловості у 1932 практично не існувало, під час війни вироблялося близько 25 тис. бойових літаків, 20 тис. танків. із 1935 р, гітлерівська Німеччина почала перебудовувати свою економіку на випуск бойової техніки. Починаючи з 1943 р. німецькі інженери активно займалися розробкою «диво-зброї», яка дала б змогу країні переломити хід війни на свою користь. Ці інженерні пошуки призвели до створення воєнної техніки, зброї, техніки, яка масова почала виготовлятися у США та СРСР, але вже після війни. Німецька промисловість першою у світі налагодила серійне виробництво реактивних літаків, балістичних ракет, тощо. Проте це не врятувало Німеччину від поразки. Легка промисловість набагато відставала від важкої індустрії. У сг головними виробниками сг продукції були землевласники і фермери. Проте вони не забезпечували потреб Німеччини та ії армії в сільгосппродукції.
Успіхи фашистської Німеччини на початковому етапі війни дали можливість використовувати економічний потенціал завойованих країнах. У 1930-1940-вих рр. основою економіки Німеччини була військова промисловість. У 1939 р. її питома вага в загальному обсязі валової продукту становила 80 %. Кількість населення, зайнятого у воєнній промисловості протягом 1939—1943 рр., зросла в 2 рази і становила 5 млн. осіб. Дефіцит робочої сили Німеччина покривала за рахунок примусової праці військовополонених, мільйонів депортованих з окупованих країн.
Незважаючи на цілковиту мілітаризацію, німецька економіка була спроможна повністю забезпечити потреби фронту. Наприкінці 1943 р. стали відчутними серйозні труднощі в усіх галузях господарства. Порушував зв’язки між окремими економічними комплексами, основні галузі господарства відчували нестачу сировини, палива, людських і фінансових ресурсі. Починаючи з другої половини 1944 р. обсяги промислового виробництва різко знизилися. Цьому сприяли масові бомбардування союзників по нім. містам, у ході яких загинули 1 млн.. мирних німців, з лиця землі було стерто міста Кельн, Лейпциг, Гамбург.
Унаслідок занепаду сільського господарства скоротились посівні площі, знизився збір зернових, зменшилось поголів'я худоби. Різко знизилося споживання продуктів харчування. Дефіцит бюджету уряд намагався ліквідувати шляхом інфляції. Значно знизився добробут населення. Зрештою економіка Німеччини зазнала краху.
Не могла витримати тривалого суперництва з економікою Сполучених Штатів і японська воєнна економіка, хоча війна сприяла перетворенню Японії на індустріально-аграрну державу. Частка важкої промисловості у виробництві значно збільшилась. Водночас війна призвела до погір- шення становища населення: витрати на війну в 4 рази перевищували прибутки. Інфляція відчутним тягарем лягла на плечі населення. Рівень життя досяг найнижчої позначки за всю історію країни. З початком систематичних бомбардувань американської стратегічної авіації, втратою основних джерел сировини і продовольства економіка Японії була повністю розорена. Щоб хоч якось забезпечувати армію зброєю, японські інженери вдалися до заміни дорогих матеріалів на дешеві, досягши в цьому значної майстерності. Уся техніка випускалася з найменшим набором необхідних приладів і деталей. Масово почали випускатися одноразові літаки для камікадзе.
Радянський Союз після фашистської агресії опинився у важкому становищі. Були втрачені важливі промислові й сільськогосподарські райони, що призвело до падіння виробництва в умовах, коли фронт вимагав усе більше зброї. Завдяки героїчним зусиллям людей наприкінці 1941 р. становище вдалося виправити. У короткий термін за Уралом була створена могутня промислова база. Запрацювали 1,3 тис. евакуйованих підприємств.
У гіршому становищі опинилося сільське господарство. У 1942 р. було зібрано лише 1/3 зерна від довоєнного рівня. За допомогою жорсткої регламентації і розподілу вдалося уникнути голоду і забезпечити продовольством діючу армію.
З 1942 р. радянська економіка почала нарощувати випуск продукції. Так, виробництво літаків протягом 1942—1944 рр. збільшилося майже вдвічі і становило 40,9 тис. одиниць; що стосується танків, тут показники на 1944 р. були значно нижчими і становили 29 тис. одиниць (24,4 тис. одиниць порівняно з 1942 р.).
Англії довелося пережити загрозу ворожого вторгнення, масовані повітряні бомбардування, яким піддавалися Лондон, Бірмінгем, Ковентрі та інші міста, блокаду морських комунікацій німецькими кораблями, окупацію ряду колоній — Бірми, Сінгапуру, Малайї, утрату великої частини торгового і військово-морського флоту. Промислове виробництво країни за роки війни скоротилося на 5 %. Різке зниження виробництва спостерігалося У вугільній промисловості (на 21 %), у легкій, зокрема бавовняній, більше ніж удвічі, вовняній — на 27 %.
Промислове виробництво у Франції знизилося на 70 % відповідно до рівня 1938, продукція сг – удвічі. Франція залишилася без військового та торгового флоту. Франція втратила свої колоній в Індокитай, Сірія, Ліван, які здобули незалежність.
США не брали участі в війні на початковому етапі, але займали чітку Антигітлеровську позицію. США, ще не вступивши в війну, надавали в позику чи в оренду (ленд-ліз) озброєння, боєприпаси, продовольство та інші матеріальні ресурси країнам-союзникам по Антигітлерівській коаліції. ленд-ліз забезпечив масовий збут американських товарів на зовнішньому ринкові. Протягом війни введені в дію нові промислові підприємства військового призначення.
США стали «арсеналом» Антигітлерівської коаліції. Протягом лише 1944 американська промисловість випустила стільки літаків та танків, скільки у Німеччині було випущено протягом усієї війни. США було єдиною країною у світі, де війна сприяла зростанню добробуту, бо у країна було повністю подолане безробіття.
Запитання і завдання.
1. Що таке «новий порядок»?
2. Як нацисти намагалися «остаточно вирішити єврейське питання»?
3. Які фактори найбільше впливали на розвиток руху Опору в європейських країнах?
4. Які відмінності у внутрішньому становищі країн-агресорів і країн Антигітлерівської коаліції?
5. Який вплив справила війна на економічний розвиток воюючих країн?
Підсумки уроку
Починаючи Другу світову війну, країни фашистського блоку прагнули не лише розгромити противники, а встановити «новий (світовий) порядок», який мав триматися на насильстві, смерті та пограбуванні. мато». Мільйони цивільних людей стали жертвами агресора (близько 50 % загальних втрат за роки війни). Більшість населення знищувалася з ідеологічних, расових, політичних та інших причин. Така політика вкрай знецінила людське життя, поставивши населення окупованих тер-рій дилему: або вмерти, або взятися за зброю. В окупованих країнах розгорнувся масовий рух Опору. З успіхами на фронтах країн Антигітлерівської коаліції міцнів і поширювався рух Опору. Форми і методи боротьби були різними: від пасивного опору до збройних повстань.
У Другій світовій війні, як і в Першій, доля війни вирішувалася не тільки на фронтах, але і в тилу. Забезпечення армій залежало від стану економіки країни. В економічному суперництві країни фашисти отримали повну поразку.
Домашнє завдання: вивчити записи у зошиті.
Використовуючи мемуарну, художню і публіцистичну літературу, підготуйте есе про боротьбу з фашистськими окупантами в роки Другої світової війни в країнах Європи за темами «Колабораціонізм у роки
Другої світової війни», «Русская Освободительная Армия (РОА)», «Голокост 1941—1945 рр.», «Рух Опору в країнах Західної Європи».
Тема 6. Воєнні дії у 1944
Завдання уроку: охарактеризувати бойові дій на фронтах Другої Світової у 1944, розкрити процес відкриття Другого фронту, показати крах країн фашистського блоку; закріпити навички аналізу і порівняння Історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах; виховувати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.
Тип уроку: комбінований
Обладнання: підручник, стінна карта «Друга світова війна», атлас
ХІД УРОКУ
І. Оргмомент
ІІ. Актуалізація опорних знань
Бесіда за питання.
Вивчення нового матеріалу
1. Бойові дій на радянсько-німецькому фронті 1944, визволення території СРСР
Розповідь учителя.
У 1944 перед радянськіми військами стояли наступні завдання: звільнення території СРСР від окупації, надання допомоги народам Східної Європи у поваленні фашистського режиму, виведення з війни союзників Німеччини, перенесення бойових дій на територію III рейху, координація дій з військами союзників, які мали відкрити Другий фронт.
До 1944 р. війська гітлерівської Німеччини та її союзників усе ще утримували значну частину окупованих територій. Союзники вели бої в Південній Італії. Німеччина зуміла розширити випуск озброєнь, провести тотальну мобілізацію, але стратегічну ініціативу гітлерівські генерали вже втратили. У їхніх рішеннях зникли гострота і правильність оцінки ситуації. І навпаки, ряд операцій радянського командування на завершальному етапі війни стали зразком військового мистецтва. Уже не робилися спроби широкомасштабного наступу по всьому фронту, а послідовно проводилися операції на різних ділянках. Перенесення ударів з одного напряму на інший змушувало німецьке командування перекидати сили з одного місця радянсько-німецького фронту в інше, латаючи дірки в обороні.
Війна виховала багато енергійних, талановитих радянських воєначальників, які не боялися приймати самостійні рішення: Г. Жуков, І. Конєв, Ф. Толбухін, О. Василевський, Р. Малиновський, Л. Говоров, К. Рокосовський, А. Єременко, К. Мерецков, І. Баграмян та ін.
У 1944 р. розпочався наступ під Ленінградом. 14 січня — 29 лютого тут було проведено успішну наступальну операцію, у результаті якої місто було повністю деблоковано. Закінчилась 900-денна блокада легендарного міста, яке втратило не менше 800 тис. своїх мешканців.
Практично одночасно з цим розвивалась операція з визволення Правобережної України. Війська 1-го Українського фронту (командуючий — М. Ватутін) і 2-го Українського фронту (командуючий — І.