Розкол руської церкви
Не дивлячись на те що за останні сто років було опубліковано немало документів та досліджень, які дали значну кількість інформації про події, які призвели до виходу старообрядництва з лона руської патріаршої, а пізніше синодальної церкви, все же порівняно небагато було зроблено для з’ясування коренів цього розколу в історії самої руської церкви, його ідеологічного змісту і його ролі в розвитку руського народу за останні три століття.
Отже, хотілося б відмітити, що лише в останні роки життя Нікона старообрядництво почало перетворюватися в широкий рух. В 80-х рр. XVII ст. воно вилилося в масові самоспалення і втечі прибічників старої віри на окраїни Московського царства. Що ж слугувало причиною збільшення кількості противників офіційної Церкви? Як зазначають сучасні дослідники з даного питання, відповідь на це та інші питання, які пов’язані з історією розколу, потребує нових досліджень.
Список використаної літератури і джерел
Гагарин Ю. Старообрядцы. – Сыктывкар, 1973.
Данилов А.А. История России. IX–XIX века. М., 1999
Зеньковский С. Разрыв. Трагедия русского православия // Родина. – 1994. - № 2. – С. 20 – 24
Иловайский Д.И. Русская история. М., 1998
Карцов В. Религиозный раскол как форма антифеодального протеста в истории России. – М., 1971
Катунский А. Старообрядчество. – М., 1982.
Ключевский В.О. Сочинения в 9 тт. – Т. 5 М., 1987–1993
Соловьев С.М. История России с древнейших времен. М., 1988–1993
Лобачев С. У истоков церковного раскола // Отечественная история. – 2001. - № 2. – С. 134 – 141
Маловидов В. Старообрядчество в прошлом и настоящем. – М., 1969.
Мунчев Ш.М., Устинов В.М. История России. М., 1997
Никольский Н. История русской церкви. – Минск, 1990.
Основы курса истории России. М., 1997
Отечественная история. М., 1997
Полунов А. Власть и вера // Первое сентября. – 1996. – 15 февраля. – С. 3.