Комп’ютерна електроніка

Вхідний каскад на транзисторах VT1, VT2 виконується у вигляді диференційного підсилення. Живлення його забезпечується схемою струмового дзеркала на транзисторах VT3, VT4. узгоджений каскад є також диференційним, але виконаний він на транзисторах протилежного типу провідності відносно вхідного каскаду. Сигнал на вихідний каскад VT8, VT9 подається через схему з загальним емітером VT7. для корекції нуля вихідного сигналу при відсутності вхідного застосовують додаткове коло корекції від зовнішнього джерела через Rкор.
Вихідні Re' та Re'' зменшують вихідний опір схеми. Передаточна характеристика ОП є практично лінійною з досить малим значенням динамічного діапазону за вхідним сигналом. Вихідна напруга є дещо меншою за напругу живлення.
3.2 Типові схеми ввімкнення та реалізації математичних операцій з
допомогою операційних підсилювачів
1. Повторювач напруги

При реалізації 100% від’ємного зворотного зв’язку за напругою, що задається із закороченням виходу з інвертуючим входом Uвих = Uвх, при цьому Rвх буде збільшений - Rвх(1+Кu), а вихідний зменшений - Rвих.зв = Rвих./(1+Кu). Uвих = Uвх.н.
Синфазний сигнал практично повністю подавляється, оскільки ΔUвх = Uвх.н - Uвх.і
2. Неінвертуючий підсилювач

В неінвертуючому підсилювачі вхідний сигнал подається на неінвертуючий вхід. До інвертуючого входу вмикаються ланки послідовного зворотного зв’язку за напругою.
Коефіцієнт підсилення за зворотним зв’язком визначається через коефіцієнт підсилення без зв’язку і коефіцієнт передачі ланки зворотного зв’язку β.
.
Величина сигналу, що подається на інвертуючий вхід β визначається через відношення опорів резистивного подільника.
.

Враховуючи,
що
, одиницею в знаменнику
можна знехтувати.
Отже, коефіцієнт підсилення неінвертуючого підсилювача не може бути меншим одиниці. Величина його повністю визначається ланкою зворотного зв’язку.
Інвертуючий підсилювач
В інвертую чому каскаді і інформаційний сигнал, і сигнал зворотного зв’язку подається на інвертуючий вхід. Таким чином тут реалізовується паралельний зворотний зв'язок. Оскільки вхідний опір є дуже великим, то потенціал інвертуючого входу вважають віртуальним нулем. Коефіцієнт передачі інвертуючого каскаду визначається як добуток коефіцієнту передачі самого підсилювача з зворотним зв’язком та вхідним опором подільника.

Враховуючи,
що
, отримаємо:
.
Як видно із останнього співвідношення за рахунок зменшення опру zзз коефіцієнт передачі інвертуючого каскаду ОП може бути як завгодно малим і теж повністю визначається ланкою зворотного зв’язку. При цьому мале значення КU<1 обумовлене не ОП, а вхідним резистивним подільником. Якщо zзз>>z1, то коефіцієнт передачі як інвертуючого, так і неінвертуючого каскадів є досить великі і практично однакові. Різниця полягає тільки в інверсії фази вхідного сигналу в інвертую чому каскаді порівняно з неінвертуючий.
Якщо в ланках зворотного зв’язку використовують суперпозицію сигналів або нелінійні елементи, зв'язок між струмом і напругою в яких описується певним математичним законом, то на схемотехнічному рівні можна реалізувати математичну обробку сигналів.
Схеми додавання і віднімання сигналів
Точку з’єднання R1…Rm на інвертуючому вході можна вважати точкою Кірхгофа, в якій справджується І закон про суму струмів. Якщо окремо використовувати тільки по одному подільнику на інвертуючому та неінвертуючому вході, то одержимо диференційний каскад підсилення, в якому вихідна напруга буде визнчатись різницею напруг неінвертуючого та інвертуючого сигналів.
Uвих = Uвх.н – Uвх.і
Коли
в каскаді буде виконуватись вимога пропорційності відповідних вхідних
резистивних подільників
,
амплітуда вхідних сигналів на інвертуючому та неінвертуючому входах буде
однаковою, то ми одержимо синфазні сигнали і вихідний сигнал буде рівний нулю.
В протилежному випадку сигнали, які подаються на неінвертуючий вхід будуть
додаватися, тобто ми одержимо найпростіший суматор; сигнали, що подаються на
інвертуючий вхід є протифазними, тому вони теж додаються, але з протилежним
знаком, таким чином одержимо схему віднімання сигналів. При наявності всіх
диференційних сигналів реалізовується схема додавання та віднімання.
Інтегруючий підсилювач – це каскад, в якому паралельний зворотний зв'язок задається за допомогою ємності конденсатора.

Ланка зворотного зв’язку реалізується у вигляді RC-кола. За І законом Кірхгофа справедливе співвідношення для струмів на інвертуючому колі:
![]()
![]()
![]()
Вихідна напруга визначається як інтегральна функція від напруги на вході. Якщо на вході використати ланку резистивного суматора, тобто паралельно подати кілька вхідних сигналів через окремі резистори, то одержимо інтегруючий суматор:
![]()
Як і в попередньому випадку застосування І закону Кірхгофа дозволяє записати співвідношення струмів для інвертуючого входу:
![]()
![]()
Таким чином в цьому каскаді одержимо як результат диференціювання вхідного сигналу. Застосування сумуючого входу дозволяє про диференціювати кілька сигналів:
![]()
Оскільки струм вхідного кола є лінійною суперпозицією вхідних струмів.
Логарифмуючий підсилювач

Логарифмуючий підсилювач одержуємо при використанні в якості елемента зворотного зв’язку p-n переходу або бар’єру Шоткі. Це зумовлене тим, що зв'язок між напругою і струмом в p-n переході описується експоненційним законом:

Тому за І законом Кірхгофа співвідношення струмів матиме вигляд:

Якщо використовується пряма вітка ВАХ, логарифмування останнього співвідношення приводить до виразу:
![]()
Таким чином з точністю до постійної інтегрування можна вважати, що вихідний сигнал є пропорційним натуральному логарифму вхідного сигналу.
![]()
Використовуючи багатовходовий логарифматор можна реалізувати логарифмування суми сигналів:


Зворотній
зв'язок реалізується з допомогою лінійного елементу (резистора), а вхідний
сигнал подається через нелінійний елемент. Тому співвідношення струмів на
інвертуючому вході має вигляд:
.
В результаті вихідна напруга є експоненційною функцією вхідного сигналу:
![]()
Використання кількох нелінійних входів дозволяє реалізувати суму експоненційних сигналів:
.
Завдяки специфічним параметрам ОП як високий вхідний опір та великий коефіцієнт підсилення можна реалізувати високоякісні схеми джерел струму та напруги.
Джерела струму на ОП
Як відомо в ідеальному джерелі струму вихідний опір прямує до безмежності, в джерелі напруги – до нуля. Використовуючи інвертуючий підсилювач можна реалізувати джерело струму з плаваючим або заземленим навантаженням.
При цьому в І випадку резистор навантаження використовується в колі зворотного зв’язку і не має спільного із загальним проводом схеми.
Величина струму навантаження визначається співвідношенням:
.

У випадку неінвертуючого каскаду струм через навантаження має протилежний напрямок порівняно із інвертуючим каскадом.
Для заземлення навантаження використовують додаткові транзисторні кола на виході ОП. При цьому напрямок протікання струму через навантаження залежить від типу провідності, а відповідно і живлення транзисторного каскаду і схеми ввімкнення ОП.
Джерела напруги на ОПВ ідеальному джерелі напруги значення напруги на навантаженні не повинно залежати від струму, що протікає у вихідному колі.

При цьому на виході опір джерела має бути достатньо малим, щоб не впливати на потужність, що виділяється на навантаженні. Оскільки в ОП величина струму на виході, а відповідно і коефіцієнт передачі каскаду залежить тільки від ланок зворотного зв’язку, то забезпечення постійного значення потенціалу на вході схеми дозволяє одержати стабільне значення напруги на виході.
В залежності від використання кіл зв’язку для інвертуючого чи неінвертуючого входу одержують прямий або інверсний сигнал напруги у вхідному колі.
![]()
Враховуючи,
що КU в ОП є дуже великим, то при
вихідного каскаду із зворотнім зв’язком прямуватиме
до нуля.
Застосування частотно-вибіркових кіл в ланках зворотного зв’язку ОП дозволяє формувати амплітудно-частотні характеристики із заданою зміною коефіцієнту передачі каскаду в певному частотному діапазоні сигналу.
В найпростішому випадку частотна вибірковість реалізується в інтегруючих та диференціюючи колах.
Однак в цьому випадку коефіцієнт передачі схеми завжди є функцією, що змінюється з частотою. Тому для забезпечення стабільності коефіцієнта передачі в певному діапазоні застосовують схеми низькочастотних (НЧ), високочастотних (ВЧ) та смугових фільтрів.

Низькочастотний фільтр повинен забезпечити проходження сигналів з ω<ωзрізу при КU=const.
Найпростіше це реалізується якщо в інтегруючому колі зменшити добротність ємнісної ланки.

Для ВЧ-фільтрів: КU=const при ω>ωзрізу. В цьому випадку зменшують добротність ємності вхідного кола диференціюючої ланки.
Використовуючи одночасно каскади, в яких ωзр низькочастотного спектру є більшою за ωзр високочастотного спектру, одержують смуговий фільтр в діапазоні від ω1 до ω2.

В
загальному випадку коефіцієнт передачі ланок зворотного зв’язку може бути
записаний у вигляді дробово-раціональної функції:
, де А(р) та В(р) – це многочлени, записані у
вигляді відомих поліномів Чебишова-Бесселя та ін. в залежності від степені
змінної, що має максимальне значення можна реалізувати відповідно математичні
поліноми 1, 2… порядку або на фізичному рівні відповідно активні фільтри 1,2 і
т.д. порядку.
Перевагою активних фільтрів є стабільність їх показників, малогабаритні показники порівняно із LC- та RC-фільтрами, низькі активні втрати. Проте недоліком їх вважають необхідність двополярного живлення для ОП, низькі потужності в навантаженні, що в цілому не дозволяє застосовувати їх в потужних електричних схемах випростовувачів змінного струму.
Ефективно такі фільтри застосовують в електронних схемах обробки смугових сигналів, де потрібно задавати складні залежності коефіцієнтів передачі в різних частотних діапазонах.
3.5 Підсилювачі змінного струму на ОППри роботі в режимі малих змінних сигналів застосування багатокаскадних підсилювачів змінного струму на ОП дозволяє ефективно виділяти інформаційні сигнали з шумових. Для забезпечення якісної передачі сигналів і збільшення загального коефіцієнта підсилення застосовують кілька послідовно ввімкнених каскадів.
При
передачі змінного сигналу, Rвх ОП є дуже великим. Оскільки
, то постійна часу для перезарядки
роздільного конденсатора на вході каскаду:
дуже велика, це призводить з часом до виходу
постійної напруги на насичення. Для уникнення цього необхідно вмикати на вході Rкор. Він зменшує
τ, але і зменшує коефіцієнт передачі каскаду, що є недоліком в схемі. В
окремих випадках можна застосовувати каскади підсилювачів постійного струму,
які охоплені тільки ланками загального зворотного зв’язку, в яких проміжні
роздільні конденсатори відсутні, а є тільки вхідні і вихідні.
4. Генератори сигналів
4.1 Класифікація генеруючи пристроїв
Умови самозбудження генеруючи схем
Генераторами електричних сигналів називають релаксаційні схеми, на виході яких виникає періодично-повторюваний сигнал певної форми. За формою сигналу виділяють генератори гармонічних сигналів і негармонічних (генератори імпульсів прямокутної, трикутної та ін. форми). Якщо схема, при ввімкненні живлення, автоматично переходить в релаксаційний режим роботи, то такі генератори називають автоколивними. Якщо для запуску схеми використовується початковий імпульс з іншої керуючої схеми, то такі генератори потребують зовнішньої синхронізації і їх ще називають загальмованими (типовий приклад – загальмований мультивібратор).

Умови виникнення автоколивань в системі можна вивести при розгляді схеми підсилювача зі зворотним зв’язком. Взагалі-то, генеруючим пристроєм, як правило, є двокаскадний підсилювач, охоплений 100%-ним додатнім зворотним зв’язком за змінною складовою сигналу.
Коефіцієнт
передачі підсилювача визначається відношенням
до
і в частотному
діапазоні може бути представлене в комплексному вигляді ![]()
![]()
![]()
![]()
Коефіцієнт зворотного зв’язку аналогічно визначається відношенням частоти напруги, що надається на вхід до напруги, яка знімається з виходу основного підсилювача:
![]()
та
- амплітудні значення;
- зсув фаз між вихідним та вхідним сигналом
відповідно схеми основного підсилювача та ланки зворотного зв’язку.
Загальний коефіцієнт передачі за зворотнім зв’язком визначається:
; 
Якщо
знаменник останнього виразу →0, то коефіцієнт підсилення такого каскаду →
. Це означає, що схема входить в
режим самозбудження. Такі умови виконуються, якщо величина
![]()
З останнього виразу випливають 2 умови самозбудження каскаду із зворотним зв’язком при яких реалізується генеруючий режим роботи цього каскаду.
1.
Умова балансу амплітуд ![]()
2.
Умова балансу фаз ![]()
; n=1,2,3…
Для реалізації цих умов використовуються фазоповертаючі ланки з індуктивними або ємнісними елементами.
4.2 Схемотехнічна реалізація генераторів гармонічних сигналів
В генераторах гармонічних сигналів використовують 2 типи ланок зворотного зв’язку:
1) трансформаторний зв’язок;
2) фазозсуваючі RC-ланки.



Як
відомо підсилювальний транзисторний каскад ввімкнений за схемою з загальним
емітером є фазоінвертуючим, тобто фаза вихідного сигналу зсунена відносно
вхідного на кут
. Якщо
використовувати додатковий трансформаторний каскад з узгодженим ввімкненням
обмоток в колі зворотного зв’язку, то одержимо додатковий зсув фаз
, тобто загальний зсув фаз між
вхідним сигналом і сигналом зворотного зв’язку становитиме
. Аналогічно, зсув фаз можна одержати при
послідовному ввімкненні RC-ланок.
При цьому в RC-ланках використовується, як правило, більше двох ланок, оскільки зсув фаз на одній ланці одержується тільки при безмежному зростанні ємності конденсатора.
Таким чином, принципові схеми з трансформаторами та RC зв’язком мають вигляд:

В трансформаторному каскаді умови зсуву фаз використовуються тільки для резонансної частоти, тому генеровані коливання мають параметри, що визначаються коливним контуром. Якщо в схемі допускається гальванічний зв'язок між первинною і вторинною обмоткою, то живлення вторинної може бути задіяне від живлення основного каскаду. Якщо гальванічний зв'язок між каскадами – небажаний, то вторинну обмотку підключають до нульового проводу схеми (пунктир на схемі). При цьому фазність в першому і в другому випадку має бути протилежною. Для уникнення проникання високочастотних коливань в джерело живлення використовують високочастотний RC-фільтр.
В RC-генераторах також виконується умова балансу фаз тільки для однієї частоти, оскільки при зміні частоти сигналу, змінюється і амплітуда вектора ємнісної