Комп’ютерна електроніка
4.3 Релаксаційні генератори несинусоїдальних коливань
Якщо
умова балансу фаз і балансу амплітуд використовується не для однієї частоти, а
певного спектру частот, то такий генератор збуджується в цьому спектрі і форма
вихідних коливань стає відмінною від синусоїдальних. У випадку, якщо спектр
, одержують генератор прямокутних
імпульсів. В найпростішому випадку, це мультивібратор, що складається з двох
каскадів підсилювача, охоплених 100% зворотним зв’язком за змінною складовою.
В ідеальному
випадку, схема повинна бути абсолютно симетричною за параметрами елементів,
тоді при ввімкненні живлення на виходах 1 і 2 формуються інверсні один до
одного, практично прямокутні імпульси. В процесі релаксації, схеми визначаються
часом перезарядки конденсаторів, ввімкнених в кола зворотного зв’язку. Процес
перемикання включає 2 етапи, протягом яких формується імпульс тривалості
або
. Початковий стан при ввімкненні напруги в
ідеальному випадку є невизначеним і залежить тільки від флуктуації струмів в
базових та колекторних колах каскадів. Якщо з самого початку струм колектора VT1 є дещо більшим
порівняно з
, то це означає,
що базова U на VT1 є більш відкриваючою, порівняно з
VT1. тоді потенціал колектора VT1 починає
зменшуватись і це зменшення не передається на базу VT2. Таким чином, VT1 повністю
відкривається, а VT2 – закривається. Тривалість формування імпульсу (фронту), в
даному випадку, залежить від постійної часу
, протягом якої конденсатор
буде заряджатися через відкритий перехід
база-емітер VT1, і U на резисторі
визначається
величиною цього опору і струмом зарядки. Струм конденсатора визначається
; тоді маємо:
, підставивши, отримаємо: .
Таким
чином, одержимо звичайне диференційне рівняння, яке описує часову залежність
формування U на обкладках конденсатора
при фіксованих параметрах елементів кола
та
:
.
Якщо про інтегрувати останнє рівняння, то отримаємо:
;
;
lnC – постійна інтегрування, з точністю до якої розв’язується диференційне рівняння. Значення параметру С визначається граничними або початковими умовами задачі.

Після
потенціонування останнього виразу, отримаємо:
; при t→0,
→0 – початковий стан ;
- напруга на конденсаторі.
;
;
.
Взагалі-то прийнято, що імпульс є сформованим, якщо напруга формування досягає 0,9Uж =Uc(t).
З цієї умови можна визначити час, протягом якого формується тривалість фронту імпульсу tф=t1-t0.
Для визначення фронту використаємо останнє
рівняння:
0,9Uж=
;
;
Після логарифмування цього виразу отримаємо:
;
;
Тривалість імпульсу tім=t2-t0, визначається часом перезарядки конденсатора С1 через відкритий перехід транзистора VT1 і базовий резистор Rб2, оскільки саме напруга на цьому конденсаторі сформована до моменту часу t0 утримує транзистор VT2 у закритому стані.
Аналогічно можна показати, що процес розрядки конденсатора від заданого рівня напруги буде описуватись співвідношенням:
; С=2Uж;
(*)
;
В даному випадку процес перезарядки конденсатора С1 через базовий резистор Rб2 описується співвідношенням (*). Тривалість імпульсу визначається з умови, що UC1(t)→0, тоді можна записати:
, або ![]()

Симетрична схема генерує імпульсні рівні половині періоду релаксації схеми, тобто тривалість імпульсу дорівнює тривалості паузи. Такий сигнал називається меандром.
Відношення
називають шпаруватістю
імпульсу.
Мультивібратори виконуються в інтегральному вигляді або на основі цифрових інтегральних схем. Вони є основою задаючих тактових генераторів в усіх цифрових схемах, а також в імпульсних перетворювачах джерел живлення обчислювальної техніки.
4.4 Одновібратори
|
Схеми одно вібраторів є аналогічні схемам мультивібраторів, тільки в одному з плеч схеми замість зв’язку за змінною складовою використовується зв'язок по постійній складовій сигналу.

Таким чином схема володітиме тільки одним стійким станом. Для формування фронту генерованого імпульсу використовується прискорюючий конденсатор С1, ввімкнений паралельно до резистора Rб2 зворотного зв’язку.
|
|
Для реалізації схем генерування на основі ОП використовують одночасно ланки від’ємного і додатного зворотного зв’язку. В таких схемах одержують імпульсні послідовності прямокутної, трикутної або пилоподібної форми. В інвертуючий вхід вмикають RC коло, що забезпечує зворотний від’ємний зв’язок за змінною складовою сигналу.
|
Процес перезарядки конденсатора забезпечує виникнення коливань на інвертуючому вході ОП, а за рахунок великого коефіцієнта передачі підсилювача реалізується динамічний режим роботи з великим сигналом, що відображають епюри напруг на вході та виході каскаду.

В момент часу t0 вмикається живлення каскаду. Якщо напруга на неінвертуючому вході перевищує напругу інвертуючого входу, то одержаний сигнал підсилюється каскадом і вихідна напруга (графік 3) приймає максимальне додатне значення. За рахунок ланки додатного зворотного зв’язку на неінвертуючому вході встановлюється Uвх.н.
![]()
Конденсатор
починає заряджатися і одержаний диференційований сигнал на вході
.коли потенціал інвертуючого
входу досягає значення
,
знак вхідного диференційованого сигналу змінюється на протилежний. За рахунок
великого коефіцієнту підсилення, напруга на виході каскаду практично миттєво
набуває значення Uвих.max(-). Ланка додатного зворотного зв’язку при цьому
забезпечує встановлення на неінвертуючому вході від’ємного потенціалу, а
конденсатор С починає перезаряджатися через резистор від’ємного зворотного
зв’язку Rв.зв. Цей процес триває до моменту часу t2, коли знову виконається
умова
. Частота комутації
визначається співвідношенням:
.


Таким чином вказаний каскад забезпечує генерацію імпульсу прямокутної форми на виході та неінвертуючому вході. Якщо потрібно змінити шпаруватість імпульсів, то в коло зворотного зв’язку застосовують ключові елементи, які забезпечують комутацію резисторів різної величини в різні півперіоди генерованого сигналу.

Для одержання імпульсів строго прямокутної форми, тобто лінійно зростаючі або лінійно спадаючі, що реалізуються в генераторах лінійно змінної напруги (ГЛЗН). В колах від’ємного зворотного зв’язку використовують транзисторні джерела постійного струму.
4.6 Тригерні схеми. Тригер ШмідтаВ схемах, де реалізуються ланки додатного зворотного зв’язку тільки за постійною складовою сигналу, забезпечується реалізація бістабільних сигналів. Такі схеми володіють запам’ятовуючими властивостями і в електроніці використовуються в якості елементів статичної пам’яті.
Аналогічно,
як і в схемі одно вібратора, в даній схемі в обидвох плечах використовується
ланка RбС, що забезпечують зв'язок між каскадами за постійним струмом, а
конденсатори формують фронти комутуючих імпульсів. При ввімкненні схеми, стан
вихідних сигналів не має однозначного визначення і залежить від флуктуаційних
струмів у базових колах транзисторів VT1, VT2. якщо потенціал бази VT1 є вищим, то і
струм колектора VT1 також більший, а потенціал колектора VT1 починає
наближатись до нуля. Таке зменшення потенціалу VT1 приводить до зменшення
потенціалу бази VT2, а відповідно і до закривання VT2. в цьому випадку на
виході VT1 сигнал приймає значення логічного нуля, а на виході Uвих2 на VT2 – логічної
одиниці. Такий стан може зберігатись як завгодно довго, аж до виключення схеми.
Для надійного закривання (роботи) можна використати джерело від’ємного зміщення
– Uзм. Для переведення схеми
в протилежний стан на базу VT2 через діод VD2 подається логічний
сигнал високого рівня Uвх2, тоді транзистор VT2 відкривається,
потенціал його колектора зменшується до нуля, що приводить до закривання
транзистора VT1. відповідно одержимо, що сигнал на Uвих1 рівний логічній
одиниці, а сигнал на Uвих2 рівний логічному нулю. В цифровій техніці
вихід 1 позначається Q, а вихід 2 -
, вхід 1 – R, вхід 2 – S. Такий тригер
називається RS- тригером. S – вхід установки, R – вхід обнулення, Q – прямий вихід,
- інверсний вихід. Умовно можна
використати умовне позначення.

Якщо на вхід падають імпульсні сигнали, а не фіксовані потенціали, то об’єднавши RC входи можна одержати лічильний тригер, що змінює вихідний стан на протилежний за кожним вхідним імпульсом і має здатність таким чином при каскадуванні підраховувати кількість вхідних імпульсів. В потенційних тригерах, що керуються фіксованим значенням потенціалів а не перепадів сигналів, одночасна передача на S і R входи логічної одиниці є забороненою.
Тригер Шмідта
В тригері Шмідта використовуються гістерезисні властивості комутуючих кіл, що приводить до неоднозначності напруги перемикання в прямому і зворотному напрямку при подачі вхідних сигналів.

За рахунок загального зворотного зв’язку, що охоплює обидва каскади схеми, перемикання в прямому і зворотному напрямку схеми відбувається при різних значеннях вхідної напруги. Це дозволяє одержати на виході схеми прямокутний сигнал, при подачі на вхід – сигнал довільної форми.
5. Цифрова електроніка
5.1 Фізичні основи формування цифрових інформаційних сигналів
Цифрові сигнали формуються електронними схемами, що називаються електронними ключами. В якості електронних ключів використовують в основному напівпровідникові елементи, що володіють нелінійною характеристикою, а саме: діоди, транзистори, тиристори, фотоелектронні пристрої на основі діодних та транзисторних структур. Особливістю роботи цих елементів в колах цифрової обробки сигналів є режим великого вхідного сигналу. В цьому випадку керуючі струми та напруги приймають максимальне значення.
Будь-який електронний ключ може по-різному вмикатись відносно навантаження, тому схема комутації ключів виконується в одному з трьох варіантів:
1) послідовна
2) паралельна
3) послідовно-паралельна
В цілому ключова схема обов’язково включає 3 компоненти:
1) джерело інформаційного сигналу
2) електронний ключ (нелінійний елемент)
3) навантаження
|
При послідовному ввімкненні всі ці елементи вмикаються в коло один за одним. При паралельному – електронний ключ обов’язково ввімкнений паралельно до навантаження. При послідовно-паралельному – використовуються два електронні ключі, один з яких вмикається паралельно до навантаження, а другий – послідовно паралельної ланки. Найбільшими властивостями володіє третя схема, в якій застосування довільних законів почергової чи одночасної комутації ключів можна досягти довільного перетворення інформаційного сигналу.
5.2 Діодні ключові схеми
Особливістю діодних ключів (вентелів) є те, що функції керуючого сигналу, які забезпечують закон комутації ключа, виконує сам інформаційний сигнал.

В
ідеальному випадку, характеристика діодного вентеля повинна володіти нульовим
опором (статичним) про прямому ввімкненні, і безмежним статичним опором – при
зворотному ввімкненні. Такими параметрами володіють тільки механічні ключі.
Реальні p-n- переходи можна
змоделювати характеристикою 2, яка має певне порогове значення ввімкнення при
прямому ввімкненні (прямій напрузі) і певний диференційний опір, що
визначається нахилом прямої ВАХ
~ rдиф.пр=
, що еквівалентний tg кута нахилу цієї
характеристики. Аналогічно в зворотному напрямку
´ визначає зворотний диференційний опір
вентеля
´ = rдиф.зв. для
детиктуючих - rдиф.зв
.
коефіцієнт передачі такого ключа визначається відношенням напруги на
навантаженні до величини сигналу на вході
Евх – амплітуда e(t).

Тому
можна представити як:
![]()
Використовуючи додаткові джерела зміщення, які вмикаються послідовно або паралельно до навантаження, можна змінювати напруги комутації ключа.
5.3 Транзисторні ключі

На відміну від діодних ключів, в транзисторних схемах сигнал керування і інформаційний сигнал є розділеними на фізичному рівні.

При паралельному ввімкненні, в транзисторних, так як і в діодних схемах використовується баластний опір Rб, що забезпечує додатковий спад напруги при комутації (ввімкненні