Охоронна сигналізація з GSM-каналом
Склотекстоліт – шаруватий пластик, що складається з шарів склотканини (наповнювач), просякнутих синтетичною смолою (зв’язувальна речовина). Склотканини, що використовуються для виготовлення склотекстоліту, можуть бути одношаровими й багатошаровими, різними за видом плетива (наприклад, кордне, полотняне, сатинове) і складом волокон. При продукуванні склотекстоліту зазвичай використовують кілька шарів склотканин (головно одношарової).
Склотекстоліт застосовують як конструкційний матеріал для виготовлення листів і великогабаритних виробів складної конфігурації, а також як електроізоляційний матеріал в електро- і радіотехніці.
Недоліком цього матеріалу є його низька теплопровідність порівняно з металами, але він дешевий і виробництво ДП на його основі є економічно вигідним, тому зупиняємо вибір на ньому.
Вибираємо фольгований склотекстоліт марки СФ – 2–35–1,5 (С - склотекстоліт; Ф - фольгований; 2 - двобічний (для виготовлення двобічної ДП; 35 – товщина фольги в мікрометрах).
4.1.3 Вибір класу точності друкованої плати
За точністю виконання елементів конструкції ДП діляться на п'ять класів точності. Клас точності вказують на кресленні ДП. Номінальне значення основних параметрів елементів конструкції ДПдля зазначеного місця наведені в таблиці 4.1:
ДП 1-го й 2-го класів точності найпростіші у використанні, надійні в експлуатації і мають мінімальну вартість.
ДП 3-го, 4-го й 5-го класів точності вимагають використання високоякісних матеріалів, інструментів і обладнання, обмеження габаритних розмірів, а в окремих випадках і особливих умов виготовлення.
Виходячи зі сказаного і переглянувши таблицю, приходимо до висновку, що найкраще використовувати 3-й клас точності; він не так складний у виконанні як 4-й і 5-й і має значно кращі параметри, ніж 1-й і 2-й.
Таблиця 4.1 Параметри елементів конструкції ДП
| Клас Точності | Щільність монтажу |
Мінімальна
ширина провідника
|
Відстань
між краями
сусідніх
елементів
|
Роздільна
здатність
|
Граничні розміри ДП
|
| 1 | мала | 0,75 | 0,75 | 0,6 | до 470 |
| 2 | середня | 0,45 | 0,45 | 1,2 | 240 |
| 3 | середня | 0,25 | 0,25 | 2 | 170ч240 |
| 4 | висока | 0,15 | 0,15 | 3 | 170 |
| 5 | висока | 0,1 | 0,1 | 5 | 100ч170 |
4.1.4 Вибір методу виготовлення друкованої плати
ДП має дві складові: це основа - ізоляційний матеріал (несуча частина) і власне друкований монтаж. Друкованим монтажем називають систему плоских провідників, нанесених на ізоляційну основу, які забезпечують необхідні електричні з'єднання всіх елементів схеми. Як основний матеріал для друкованих провідників використається мідь з вмістом домішок не більше 0,05%. Цей матеріал має високу електричну провідність, стійкий щодо корозії, хоча й вимагає захисного покриття. Механічні властивості друкованих провідників досить високі. Провідники ДП виготовляють із матеріалу, що має гарну адгезію до матеріалу основи ДП.
Виготовлення ДП складається з таких етапів:
- механічна обробка ДП (різання заготівки, штампування, фрезерування, свердлення);
- нанесення друкованих провідників (друковані провідники можна отримувати хімічним (субтрактивним), електрохімічним (аддитивним) і комбінованим методами);
- монтаж елементів (пайка);
- заключні операції (захисне покриття, лакування і т. п.).
Субтрактивний процес - отримання провідникових рисунків шляхом селективного травлення ділянок фольги.
Аддитивний процес - отримання провідникових рисунків шляхом селективного осаджування провідникового матеріалу на нефольгований матеріал основи.
Для ДДП на фольгованій основі найбільш технологічним є комбінований позитивний метод.
Цей метод полягає в отриманні провідників шляхом травлення фольгованого діелектрика і металізації отворів електрохімічним способом.
При позитивному процесі діелектрик перебуває в більш сприятливих умовах, тому що фольга оберігає його від дії електроліту. Одначе, в цьому випадку відбувається пассивація поверхні металу всередині отворів при травленні, що утрудняє пайку, оскільки метал не змочується припоєм. Комбінований спосіб доцільніше застосовувати при використанні як основи фольгованого склотекстоліту для отримання ДДП.
До переваг комбінованого методу можна віднести:
- поєднує в собі переваги хімічного (субтрактивного) і електрохімічного (аддитивного) методів;
- істотно підвищує надійність паяних з'єднань завдяки тому, що припой при відповідному виборі діаметра заповнює весь отвір; при цьому досягається електрична й механічна стабільність при малих діаметрах контактних площадок;
- міцність на розрив припаяних виводів перевищує міцність самих виводів [12].
4.2 Конструкторсько-технологічний розрахунок
1. Визначення мінімальної ширини друкованого провідника по постійному струму для ланцюгів живлення й «землі» [13].
|
|
(4.1) |
де
– максимально
припустимий
(сумарний) струм,
що протікає,
по шині живлення
і шині «земля»;
- припустима
щільність
струму для
друкованих
плат, виготовлених
комбінованим
методом.
![]()
- товщина
провідника
буде дорівнювати:
|
|
(4.2) |
де
![]()
- товщина
шару гальванічно
осадженої міді:
![]()
– товщина
шару хімічно
осадженої міді:
![]()
Струм споживання в режимі «Охорона» (при живленні від внутрішньої батареї 9В) не більше 200 мкА. Струм споживання в режимі «Тривога» - 30 мА.
Розрахунок проводиться для режиму «Тривога», коли схема споживає максимально припустимий струм.
∑Iспож=30
мА
![]()
![]()

2. Визначення мінімальної ширини провідника з урахуванням припустимого падіння напруги на ньому.
|
|
(4.3) |
![]()
- довжина
найдовшого
провідника
на ДП
![]()

3. Визначення номінального діаметру монтажного отвору.
|
|
(4.4) |
де
-
діаметр виводу
елемента;
-
нижнє граничне
відхилення
від номінального
значення діаметру
монтажного
отвору;
-
різниця між
мінімальним
діаметром
монтажного
отвору і максимальним
діаметром
виводу.
![]()
4. Визначення діаметра контактної площадки.

Рис. 4.1
|
|
(4.5) |
Мінімальний ефективний діаметр контактної площадки:
|
|
(4.6) |
- максимальний
діаметр просвердленого
отвору;
- ширина
поясу навколо
контактної
площадки;
-
похибка розташування
центра отвору
відносно вузла
координатної
сітки;
- похибка
розташування
центра контактної
площадки щодо
вузла кординатної
сітки;
|
|
(4.7) |
- допуск
на діаметр
отвору;
;
;
;
5. Визначення ширини провідника.
|
|
(4.8) |
- граничне
значення для
3-го класи точності;
![]()
![]()
6. Визначення мінімальної відстані між провідником і контактною площадкою.
|
|
(4.9) |
- відстань
між центрами
елементів (крок
координатної
сітки);
-
максимальний
діаметр контактної
площадки;
- максимальна
ширина провідника;
- похибка
розташування
центра контактної
площадки відносно
вузла координатної
сітки;
- похибка
зсуву провідника
відносно координатної
сітки.

Рис. 4.2
![]()
7. Визначення мінімальної відстані між двома сусідніми провідниками.
|
|
(4.10) |
![]()
8. Визначення мінімальної відстані між двома сусідніми контактними площадками.
|
|
(4.11) |
;
![]()
9. Визначення відстані між провідником і контактною площадкою (у випадку, якщо провідник проходить між двома контактними площадками):
|
|
(4.12) |

Розраховане
значення
більше ніж
значення
,
що визначено
третім класом,
тому провідник,
прокладений
між двома контактними
площадками,
не буде дотикатися
жодної контактної
площадки.
Розраховані елементи друкованого монтажу відповідають обраному класу точності монтажу. У цьому можна переконатися за даними порівняльної таблиці 4.1.
Таблиця 4.1 Розраховані параметри
| Розраховане значення | Граничне значення для 3-го класи точності монтажу | |
| bпр | 0,35 мм | 0,25 мм |
| Smin | 0,21 мм; 0,8 мм; 0,9 мм; 0,33 мм | 0,25 мм |
| bП0 | 0,1 мм | 0,1 мм |
| Кдт | 0,8 мм/1,5 мм = 0,53 | 0,33 |
5.Електричний розрахунок друкованої плати
1. Визначимо припустимий спад напруги на друкованому провіднику:
|
|
(5.1) |
де
;
;
;
;

2. Визначимо потужність втрат в ДП:
|
|
(5.2) |
де
- оскільки
розрахунок
ведемо на постійному
струму;
- напруга
живлення;
-
тангенс кута
діелектричних
втрат.
|
|
(5.3) |
-
діелектрична
проникність
матеріалу;
;
-
товщина ДП;
-
площа металізації;
;
.
3. Визначимо паразитну ємність між двома сусідніми провідниками, розташованими з одного боку ДП:
а) для випадку, коли обидва провідники перебувають в одному шарі:
| Спар = Кп∙ ε∙ L1 | (5.4) |
де Кп - коефіцієнт пропорційності, пФ/см (в нашому випадку Кп=0,15); ε - діелектрична проникність середовища (в нашому випадку ε =5,5); L1 - довжина взаємного перекриття провідників, см (в нашому випадку L1 =5)
Тоді:
Спар = Кп∙ ε∙ L1 =0,15.5,5.5=4,22 пФ;
б) у випадку, коли два провідники знаходяться в різних шарах:
| Спар = Кп∙ ε∙ L1 | (5.5) |
де Кп - коефіцієнт пропорційності, пФ/см (в нашому випадку Кп=0,2); ε - діелектрична проникність середовища (в нашому випадку ε =5,5); L1 - довжина взаємного перекриття провідників, см (в нашому випадку L1 =1,27).
Тоді:
Спар = Кп∙ ε∙ L1 =0,2.5,5.1,27=1,39 (пФ)
4. Визначимо паразитну індуктивність шини живлення й шини «земля»:
|
|
(5.6) |
де lп – довжина максимальної області (довжина шини живлення); bnp = 0,35 мм – ширина провідника; tnp = 0.0965 мм - товщина провідника.
Тоді
Таким
чином, розроблена
ДП задовольняє
заданим умовам,
оскільки отримані
розрахункові
значення
найважливіших
електричних
параметрів
не перевищують
припустимих
значень для
ДДП.
6. Розрахунок теплового режиму
Метою даного розрахунку є перевірка необхідності використання додаткових елементів (радіаторів) для розсіювання тепла, що виділяється елементами схеми.
Розрахунок теплового режиму для контролера АТ89С2051 і АТTINY2313.
Контролери мають наступні параметри (таблиця 6.1):
Таблиця 6.1 Параметри мікроконтролерів
| Контролер | Струм споживання Iспож, мА | Напруги U, В | Припустима температура кристала мікросхеми Tдоп. єС | Тепловий опір пластмасового корпусу Rтепл. пл. єС / Вт |
| АТ89С2051 | 25 | 6,6 | 85 | 110 |
| АТTINY2313 | 20 | 5,5 | 85 | 110 |
Отже розсювана потужність:
Pроз АТ89С2051= I. U = 6,6.25 = 165 (мВт)
Pроз АТTINY2313= I. U = 5,5.20 = 110 (мВт)
Для розрахунку приймемо максимальну температуру з технічного завдання Tокр..= 40 єС.
Розрахуємо температуру кристала:
| Tкр. =Tокр..+ Pрас. Ч Rтепл. пл | (6.1) |
Tкр АТ89С2051.= 40 + 0,165 Ч110 = 58,15єС
Tкр АТTINY2313.= 40 + 0,11 Ч110 = 52,1єС
Оскільки Tкр. < Tдоп., то корпус мікросхеми розсіює задану потужність без перегріву і в додаткових засобах тепловідводу потреби немає.
7. Розрахунок на віброміцність
Віброміцність - здатність пристрою протистояти протягом терміну служби прискоренням, що виникають при руйнівній дії вібрації в заданих діапазонах частот.
Вібростійкість - здатність пристрою виконувати свої функції в умовах вібрації в заданих діапазонах частот і прискореннях, що виникають при цьому.
Визначимо віброміцність спроектованої ДП зі склотекстоліту розміром 80Ч62.5Ч1,5 мм. Вважаємо, що радіоелементи на ДП розміщені рівномірно.
Визначення маси ДП і маси ЕРЕ:
| mпп = abδппρст, | (7.1) |
де a, b - геометричні розміри плати (а = 0,08 м, b = 0,0625 м); δпп – товщина ДП (δст = 1,5 мм); ρст – щільність склотекстоліту (ρст = 2050 кг/м3);
mпп = 0.0625.0.08.0.0015.2050 =15,4 10-3 кг = 15,4 г.
Конструктивні елементи представлені в таблиці 7.1.
2. Визначимо коефіцієнт впливу Кв, що враховує співвідношення маси ЕРЕ й маси плати:
|
|
(7.2) |

3. Визначимо, коефіцієнт α, вважаючи, що ДП шарнірно опирається по контуру:
|
|
(7.3) |
де a, b - геометричні розміри плати, а = 0,08 м, b = 0,0625 м
![]()

Таблиця 7.1 Розрахунок загальної маси елементів
| Найменування елемента | Тип елемента | Кількість, шт. | Маса, г |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
| Діоди | 1N4007 | 7 | 7*0,24 = 1.68 |
| 1N4148 | 2 | 2*0,24 = 0,48 | |
| Стабілізатор | 78L05 | 1 | 3 |
| Конденсатори | |||
| - електролітичні | ECR | 2 | 2*1,2 = 2,4 |
| - керамічні | C 0603 | 10 | 10*0,3 = 3 |
| Резистори | R 0805–0,125Вт | 19 | 19*0,25=4,75 |
| Мікроконтролер | АТ89С2051 | 1 | 4 |
| ATTINY2313 | 1 | 4 | |
| Кварцовий резонатор | KX-3Н | 1 | 4 |
| HC 49U | 1 | 4 | |
| Світлодіоди | GNL-014SRD, GNL-3014 | 2 | 2*0,15=0,3 |
| Перемикачі | SWD 1–4 | 1 | 3 |
| Кнопки | PS580L/N | 1 | 3 |
| Транзистори | 2N3904A | 2 | 2*0,35=0,7 |
| BSS295 | 2 | 2*0,35=0,7 | |
| Роз’єми | PLS-6 | 1 | 2 |
| PLS-8 | 1 | 3 | |
| STB 1–12 | 1 | 5 | |
| Батарея | Крона | 1 | 10 |
| Σ | 59,01 |
4. Визначимо циліндричну жорсткість:
|
|
(7.4) |
де Е – модуль Юнга, Е = 3.02.1010 Па;
μ - коефіцієнт Пуасона, μ =0.22.
(Н∙ м)
5. Визначимо частоту власних коливань:
|
|
(7.5) |
де g – прискорення вільного падіння, g=9.8 м/с2;
-
питома вага
2,05![]()
.
(Гц)
6. Визначимо амплітуду вібрації на частоті власних коливань:
|
|
(7.6) |
де n - коефіцієнт перевантажень; при n = 8g:
(мм)
Таблиця 7.1
| n | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
| A |
0,002 |
0,003 |
0,004 |
0,005 |
0,006 |
0,007 |
0,0081 |
0,0091 |
0,01 |
7. Визначимо коефіцієнт динамічності, що показує в скільки разів амплітуда змушених коливань, відрізняється від амплітуди коливань на власній частоті:
|
|
(7.7) |
де ε - коефіцієнт загасання, ε = 0.06, f - частота вібрації (f = 50 Гц);

8. Визначимо динамічний прогин:
|
|
(7.8) |
При
й
![]()
(мм)
9. Визначимо
еквівалентне
рівномірне
розподілене
динамічне
навантаження:
|
Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.),
обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus.
Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.
Похожие рефераты: |







[мкГн]
,

,