Історико-культурна спадщина Криму часів античності і середньовіччя та її використання у туризмі
Щодо методології дослідження історико-культурної спадщини, можна зробити висновки про недостатність комплексного вивчення та детального обґрунтування історико-культурних ресурсів, про що свідчить неоднорідність підходів до оцінки історико-культурної спадщини.
В процесі дослідження етапів формування історико-культурної спадщини Кримського півострова, були виділені народи, що залишили по собі пам’ятки історії та культури, які на сьогодні ми маємо змогу спостерігати в різних частинах півострову.
Щодо географічної локалізації пам’яток античності та середньовіччя, прослідковується чіткий розподіл їх по північній та східній частині півострова. Це може пояснюватися наявністю Кримських гір на півночі (що в свою чергу сприяло розселенню народів у передгір’ях) та важливим значенням морських портів на східному узбережжі Криму (Керч, Феодосія).
Якщо говорити про ступінь збереженості та сучасний стан використання та охорону історико-культурних ресурсів Криму в туризмі, треба відзначити катастрофічно високий ступінь зруйнованості пам’яток та недостатню задіяність їх в туристській сфері.
Отже, для вирішення проблем у пам’яткоохоронній сфері, необхідно не лише збільшити пряме фінансування охорони пам’яток, а й відповідно змінити податкове законодавство, запровадити пільговий статус для благодійництва. Історико-культурна спадщина Кримського півострова потребує введення єдиної розгалуженої системи охорони, яка буде взмозі здійснювати зважену політику щодо збереження історичних пам’яток – національного надбання. І тільки тоді, коли все це буде зроблено, багата та надзвичайно цінна історико-культурна спадщина Криму буде приносити колосальні прибутки нашій державі, водночас зберігаючи та музеєфікуючи пам’ятки історії і культури наших нащадків для наступних поколінь.
Список використаних джерел
Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування: Монографія. – К.: видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2001. – 395 с.
Мацола В.І. Рекреаційно-туристський комплекс України. – Л.: вид-во, 1997.-259 с.
Засецька І.П. Матеріали боспорського некрополя другої половини IV – першої половини V ст. н.е. // Матеріали по археології, історії та етнографії Таврії. – Вип. III. – Сімферополь, 1993.
Якобсон А.Л. Крим в середні віки. – М., 1973.
Все про Крим: Щорічне довідково-інформаційне видання/ Щербак А.І. – Харків: Каравела, 1998. – 480 с.
Храпунов І.Н. Давня історія Криму. – Сімферополь, 2003.
Зубарь В.М. Херсонес Таврійський в античну епоху (Економіка і соціальні відносини). – К., 1993.
Якобсон А.Л. Ранньосередньовічний Херсонес // Матеріали та дослідження з археології СРСР. – М., 1959. №63.
Якобсон А.Л, Таманян Ю.А. Вірменська архітектура в Криму. – Єреван, 1990.
Карпов С.П. Шляхами середньовічних мореплавців. – М., 1994.
Виготська Т.Н. Неаполь – столиця пізніх скіфів. – К., 1979.
Соломонік Е.І. Епіграфічні пам’ятки Неполя Скіфського // Нумізматика і епіграфіка. 1962. Вип. III.
Дашевська О.Д. Пізні скіфи в Криму. – М., 1991.
Зінько В.Н. Археологічні прогулянки по античній Керчі. – Керч, 1998.
Марченко І.Д. Місто Пантікапей. – Сімферополь: Вид-во Таврида, 1974.
Толстіков В.П. Пантікапей – столиця Боспору // Очерки археології і історії Боспору. – М.: Наука, 1992. – С. 45–99.