Свiдок у кримiнальному судочинствi
б ) за рахунок заміни прямого спілкування пропозицією прос-лухати магнітний запис показань іншої особи та дати з цього при-воду свої пояснення ( можна використовувати і протокол показань особи, яку захищають , але « мова, що звучить» сприймається кон-кретніше та емоційніше).
При використанні технічних засобів ( аудіо-, відеозапис) можливі дві ситуації. Перша - забезпечувати анонімність учасника очної ставки не потрібно, необхідно лише виключити « пише « , який легко реалізувати зацікавленій особі при безпосередньому спілкуванні.
Друга - анонімність потрібна.
В цьому разі і для забезпечення зберігання таємниці учасни-ка слідчої дії рекомендуються технічні засоби захисту « закриття зображення «, зміна звучання голосу тощо. У принципі наведене ви-користовувати можна, але при цьому слід мати на увазі , що крім голосу та обличчя є можливість впізнати особу, яку захищають , за найменшими деталями ( зовнішність, поведінка , одяг).
Відповідно, маскування (приховування) при цьому повинно бу-ти повним, що виключає можливість впізнання за якими - небудь дрібними ознаками.
Крім того, зміст відомостей і способів їх подачі також мо-жуть служити орієнтиром для визначення того, хто міг мати цю інформацію, для кого характерна така манера формулювання та на-дання матеріалу.
З цього випливає, завдання забезпечення тактичних прийомів використання конкретних даних. і, відповідно, необхідне розроб-лення таких прийомів. У основу можуть бути покладені напрацюван-ня тактичних прийомів використання оперативно-розшукової інфор-мації у розслідуванні злочинів. іншими словами, можна і необ-хідно вести мову про тактичні аспекти захисту при використанні інформації, отриманої від осіб, які потребують забезпечення безпеки.
Виходячи з викладеного вище, варто було б запропонувати, щоб наша держава, спрямована на сприйняття всесвітніх правових тен-денцій, надала своїм громадянам право, не порушуючи закону, відмовитись від оприлюднення інформації, розголошення якої може створити загрозу їх безпеці; щоб не продовжувала переслідування у кримінальному порядку громадян за те, що пріоритетною мотивацією їх поведінки у процесі розслідування є природне почуття самозбе-реження та страх за життя близьких, навіть, коли це ускладнить судовий розгляд.
В И С Н О В О К
Встановлення об'єктивної істини по кримінальній справі ство-рює основний зміст процесуальної діяльності органів дізнання, слідчого, прокурора і суду. Встановлення об'єктивної істини мож-ливе тільки за допомогою доказів у вигляді надання інформації від учасника кримінального процесу, а саме - свідка.
У курсовій роботі при розгляді правового становища свідка виявляється відсутність чіткого підходу законодавця до визначен-ня його ролі у процесі або такої, що звужується до меж « живого носія доказів «, або такої, що розширюється до становища особи, яка бере участь у справі, з метою встановлення істини шляхом сприяння всебічному, повному і об'єктивному дослідженню обставин справи.
Визначивши всі обов'язки та права свідка в кримінальному процесі, можна сказати що, незважаючи на великий обсяг обов 'язків, свідок має дуже мало прав, і таке безправне становище свідка суперечить не тільки принципам кримінального процесу, а й не відповідає його інтересам. Відсутність в КПК України прав у свідка робить неможливим також їх захист, чим вдало користуються несумлінні слідчі з часів перших КПК СРСР.
Для забезпечення реальної безпеки осіб, які допомагають у подоланні злочинності, у кримінально-процесуальному законодавстві слід вирішити ряд принципових питань з процедури отримання та ви-користання доказової інформації, котра надходить від названих осіб. При цьому, оскільки гарантії захисту прав та інтересів різних категорій учасників процесу, а також мета та умови бо-ротьби зі злочинністю і принципи кримінального судочинства пос-тійно перебувають у певному протиріччі, законодавець повинен у кожному конкретному випадку встановити, чому він віддав перевагу захисту прав, зберіганню таємниці, встановленню об'єктивної істи-ни, створенню умов для подолання злочинності тощо.
На нашу думку, не зміни в чинному КПК України, ні проект КПК України не дають забезпечення прав свідка, не захищають особу від дачі інформації, яка може загрожувати їх життю, доки політичне і соціально-економічне становище нашої країни буде залишатися на тому рівні, на якому знаходиться зараз. Тільки зміни можуть дати слідчому, органу дізнання, прокурору і суду правдиву і точну інформацію для правильного розгляду справи, а особа, яка надала цю інформацію, може не боятися за себе і за членів своєї сім'ї.
С П И С О К Л І Т Е Р А Т У Р И
1. Конституція України \ Голос України. - 1996. -13с.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України з матеріалами / За відп. ред. Шибіко В.П. - К. : Юрінком інтер , 2000. - 840 с.
3. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодек-су України : За станом законодавства та постанов Пленуму Верхов-ного Суду України на 15 липня 1997 р. / Відповідальні редактори В.Ф.Бойко, В.Р.Гончаренко. - К.: Юрінком інтер, 1997. - 624 с.
4. Кримінальний кодекс України. Кодекси України. У 3-х томах. Т.3 / Відп.ред. В.Ф.Бойко. - К . : Юрінком інтер, 1997. - 576 с.
5. Кодекс про адміністративні правопорушення України. Кодекси України. У 3-х томах. Т.1. / Відп. ред. В.Ф.Бойко. - К.: Юрінком інтер, 1997. - 567 с.
6. Проект Кримінально-процесуального кодексу України підготовле-ний робочою комісіїю Кабінету Міністрів України. - К., 1996.
7. Об обеспечении защити лиц, которие принимают участие в уголовном судопроизводстве: Закон Украины от 23.12.1993 г. Законода-тельство Украины о борьбе с преступностью. - X.: 000 '» Одиссей «, 1999. - 256 с.
8. О государственной защите работников суда и правоохрани-тельньых органов. Закон Украины от 23.12.1993 г. / Законода-тельство Украины о борьбе с преступностью. - X. : 000 « Одиссей «, 1999. - 256 с.
9. Об адвокатуре : Закон Украины от 19.12.1992 г. / Законода-тельство Украины о борьбе с преступностью. - X. : 000 « Одиссей «, 1999. - 256 с.
10. Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в України // Голос України. - 1999. - 26 червня. И.Венская конвенция об дипломатических отношениях от 18.04.1961 г. / Международное право в документах. - М., 1982. - 245 с.
12. Арсеньев В.Д. Вопросы общей теории судебных доказательств в советском уголовном процессе. - М.: Юрид. лит., 1984. - 180 с.
13. Картева Л.М. Доказательства в советском уголовном процессе. :
Учеб. Пособ. - Волгоград : ВСШ, 1988. - 68 с.
14. Михеїнко М.М., Молдаван В.В., Шибіко В.П. Кримінально-проце-суальне право :
Навч.посіб. для студентів юр.вузів та фах.- К. : Вентурі, 1997. - 352 с.
15. Михеїнко М.М., Нор В.Г., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник, -2-ге вид., перероб. і доп. - К. : Либідь,
1999. - 536
16. Молдаван В.В., Молдаван А.В. Порівняльне кррімінальне проце-суальне право :
України, ФРН, Франції, Англії, США : Навч.посіб. - К.: Юрінком інтер, 1999. - 400с.
17. Советский уголовньый процесс / Под ред. А.С. Кобликова.- м., 1972. - 534 с.
18. Советский уголовный процесс : Учебник / Под ред. проф.
Д.С.Карева - М.:
Вьюшая школа, 1963. - 552 с.
19. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. В 2-х то-мах. Т.2. Порядок Производства по уголовным делам по советскому уголовно-процессуальному производству. - М.: Наука, 1970.
20.Тертышник В.М. Проблемы теории и практики доказательства на досудебных стадиях советского уголовного процесса. - Сумы, 1995.
160 с.
21.Тертышник В.М. Нетрадиционные способы и формы собирания и ис-следования доказательств при расследовании преступлений : Уч. по-соб.- X.: ХИВД, 1994.-54с.
22.Тертышник В.М. Доказательства и доказывания в советском уголовном процессе.: Фондовая лекция. - Х . : ХИВД, 1992. - 80 с.
23.Тертышник В.М. Уголовный процесс : Учеб.издат.- X. Аракс, 1997. - 528 с.
24.Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України : Нав-ч.посіб. - К.: Юрінком інтер, 1999 . - 576 с.
25.Уголовный процесс / Под ред. М.А.Чельцова. - М.: Юрид. лит., 1969. - 964 с.
26.Якович Ю.Л. Уголовный процесс Украины: Учеб. пособ. - Х.:
ХУВД , 1998. - 256 с.