Xreferat.com » Рефераты по кулинарии » Дослідження і порівняння споживчих властивостей какао-порошку різних країн походження, їх митне оформлення

Дослідження і порівняння споживчих властивостей какао-порошку різних країн походження, їх митне оформлення

(наприклад, серійний номер), а також ідентифікацію на кожній сторінці з тим, щоб забезпечити визнання сторінки як частини протоколу випробувань;

г) назву та адресу замовника;

д) опис, стан та недвозначну ідентифікацію товару, що пройшов випробування;

е) дату одержання виробу, що підлягає випробуванню, якщо це істотно для результатів випробування;

є) посилання на план та методи відбирання зразків, що використовуються лабораторією;

ж) результати випробування із зазначенням одиниць вимірювання;

з) ім’я, посаду, підпис або еквівалентну ідентифікацію особи, що затвердила протокол випробувань;

і) якщо необхідно, замітку на те, що результати випробувань стосуються тільки зразків, що пройшли випробування.

Зміни у протоколах випробувань після їх, видавання повинні проводитись тільки у вигляді додаткового документа або додаткового передавання даних і містити формулювання: "Доповнення до протоколу випробувань" та ін.

Форма протоколу наведена у додатку Д [10, 16, 20].

 

Висновок до розділу 1

Какао-порошок, поряд з какао-маслом і тертим какао, відіграє важливу роль у виробництві кондитерських виробів, у тому числі у виробництві шоколаду, молочної й шоколадної глазурі, мас праліне, начинки для вафель і прошарку для печива, у виробництві пряників й цукрового печива, а також широко використовується у виготовленні кремово-збивних мас і кремів для обробки тортів і тістечок, обсипки цукерок, при виробництві жирової глазурі та ін. Але основне призначення какао-порошку приготування какао-напою.

Основною сировиною для виробництва какао-порошку є какао-боби – насіння плодів какао-дерева, що виростає в тропічних районах земної кулі.

Основними постачальниками какао-бобів є Південна Америка й острови Вест-Індії, країни Західної Африки, Бразилія, Малайзія, Нова Гвінея, Кот Д'Івуар (Берег Слонової Кістки).

Технологічний процес отримання какао-порошку є дуже складним і енергоємним, потребує використання значних потужностей. Тому його виготовляють зазвичай у місцях збору какао-бобів та в країнах, що мають відповідні технічні ресурси. Дотримання умов технологічного процесу відіграє важливу роль в одержанні якісного продукту. Контроль якості відбувається на всіх етапах виробництва.

Нормативним документом, що нормує органолептичні, фізико-хімічні показники та показники безпечності (вміст токсичних елементів у какао-порошку та мікробіологічні показники) є ДСТУ4391:2005 «Какао-порошок. Загальні технічні умови».

При проведенні контролю якості і безпечності какао-порошку у випробувальній лабораторії використовуються всі необхідні засоби вимірювальної техніки та випробувальне обладнання, що наведені в нормативних документах. Лабораторія акредитована за вимогами ДСТУ ISO/ІЕС 17025-2001.


Розділ ІІ. Товарознавча експертиза какао-порошку

 

2.1 Органолептичні методи дослідження якості какао-порошку

Органолептичні показники какао-порошку проводяться відповідно до ГОСТ 5897-90 «Изделия кондитерские. Методы определения органолептических показателей качества, размеров, массы нетто и составных частей».

Апаратура.

Ваги лабораторні загального призначення 4-го класу точності з найбільшою межею зважування до 2 кг; термометр рідинний скляний з діапазоном вимірювання 0 – 100ºС; стакани; ложка металічна або пластмасова; циліндри зливні 1–5, 1–100, 3–100.

Проведення аналізу.

Органолептичні показники якості у відповідності до вимог нормативно-технічній документації на даний вид продукції визначають шляхом перевірки об’єднаної проби продукту.

Для визначення смаку і аромату какао-порошку до наважки 4 г досліджуваного продукту додають 6 г цукру та близько 5 см3 води, добре розмішують і доливають 95 см3 киплячої води чи натурального молока. Потім знов перемішують, охолоджують до 45–50ºС та пробують напій на смак [1].


2.2 Фізико-хімічні методи дослідження якості какао-порошку

2.2.1 Визначення масової частки вологи

Визначення масової частки вологи в какао-порошку проводять за ГОСТ 5900-73 «Изделия кондитерские. Методы определения влаги и сухих веществ».

Суть методу полягає в висушуванні наважки какао-порошку при певній температурі та обчислення втрати ваги по відношенню до наважки.

Апаратура, матеріали та реактиви.

Ваги лабораторні загального призначення 3-го класу точності з найбільшою межею зважування до 1 кг; шафа сушильна електрична з контактним або технічним терморегулятором; ексикатор; стаканчики для зважування; бюкси алюмінієві; палички скляні оплавлені з кінців довжиною, що не перешкоджає щільному закриванню бюкс кришкою; кальцій хлористий; мірний циліндр місткістю 250 см3; розчин соляної кислоти масовою часткою 20%; папір лакмусовий.

Проведення дослідження.

Не більше 5 г підготовленого досліджуваного какао-порошку зважують з похибкою не більше 0,01 г та попередньо підготовлену бюксу з паличкою.

Відкриті бюкси з наважками поміщають в сушильну шафу, на рівні та навколо кульки термометра, нагріту до температури 1302ºС. При внесенні бюкс в шафу температура в ньому трохи знижується, тому відлік часу висушування проводять з того моменту, коли термометр покаже 130ºС.

Висушування какао-порошку триває 50 хв.

Після закінчення висушування бюкси з наважками нещільно закривають кришками, поміщують в ексикатор на 30 хв., потім, щільно закривши бюкси кришками зважують.

Масову частку вологи (Х) в процентах обчислюють за формулою:

 (2.1)

де, т – маса бюкси з наважкою після висушування, г;

т1 – маса бюкси з наважкою до висушування, г;

т2 – маса наважки продукту, г.

Результати паралельних досліджень обчислюють до другого десяткового знаку та заокруглюють до першого десяткового знаку.

За остаточний результат аналізу приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних досліджень.

Допустима розбіжність між паралельними дослідженнями не повинна перевищувати 0,3%, при виконанні в різних лабораторіях – 0,5%.

Допустима абсолютна похибка вимірювань становить 0,5% за довірчої ймовірності (Р = 0,95) [4].

2.2.2 Визначення масової частки жиру какао-порошку рефрактометричним методом

Визначення масової частки жиру какао-порошку проводять відповідно до ГОСТ 5899-85 «Изделия кондитерские. Методы определения массовой доли жира» (за пунктом 3).

Метод базується на вилученні жиру із наважки монобром - чи монохлорнафталіном та визначення показника заломлення розчинника та розчину жиру.

Апаратура, матеріали та реактиви.

Ваги лабораторні загального призначення 2-го класу точності з найбільшою межею зважування до 200 г; Рефрактометр універсальний (УРЛ) з граничним показником заломлення до 1,7; шафа сушильна електрична з контактним або технічним терморегулятором; термометр ртутний скляний лабораторний; годинник пісочний на 1, 2, 3 хв.; ексикатор; пікнометр типу ПЖ2 з горловиною діаметром 6 мм місткістю 25, 50 см3; піпетки виконання 1 або 4, 2-го класу точності місткістю 2 см3; стакани скляні місткістю 50 см3; лійки скляні діаметром не більше 40 мм; папір фільтрувальний лабораторний; ступка фарфорова діаметром не більше 70 мм з товкачем або чаша випарна 1, 2 або 3; колба конічна з притертою пробкою номінальною місткістю 25, 50, 100 см3; розчинник α-бромнафталін (монобромнафталін) з показником заломлення близько 1,66 або α-хлорнафталін (монохлорнафталін) з показником заломлення близько 1,63; спирт етиловий технічний; ефір етиловий (зневоднений); ефір петролейний.

Проведення дослідження.

Наважку досліджуваного продукту зважують з похибкою не більше 0,001г.

Наважку поміщують у фарфорову ступку або фарфорову чашку, розтирають товкачем 2–3 хв., потім доливають 2 см3 розчиннику попередньо відкаліброваною піпеткою та знову все розтирають протягом 3 хв., фільтрують вміст через паперовий фільтр в маленький стаканчик або в інший лабораторний посуд. Фільтрат перемішують скляною паличкою. Дві краплі фільтрату поміщають на призму рефрактометра при температурі 20,00,1ºС та відраховують показник заломлення.

Показник заломлення визначають не менше трьох разів. За остаточний результат приймають середнє арифметичне результатів вимірювань.

Для запобігання випаровування розчинника тривалість фільтрації та визначення показника заломлення повинна бути не більше 30 хв.

Якщо визначення показника заломлення проводилось не при 20ºС, то слід внести поправку.

Масову часту жиру (Х) в процентах визначають за формулою:

, (2.2)

де,  – об’єм розчинника взятий для вивільнення жиру, см3;

 – густина жиру при 20ºС, кг/м3;

Пр – показник заломлення розчинника;

Прж – показник заломлення розчину жиру в розчиннику;

Пж – показник заломлення жиру;

т – маса наважки продукту, г.

Масову частку жиру (Х) в процентах в перерахунку на суху речовину обчислюють за формулою:

, (2.3)

де, W – масова частка вологи в досліджуваному продукті, %.

Результати паралельних досліджень визначають до другого десяткового знаку та заокруглюють до першого десяткового знаку.

За остаточний результат аналізу приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних досліджень, допустима розбіжність між якими в одній лабораторії не повинна перевищувати за абсолютною величиною 0,3%, а виконаних в різних лабораторіях – 0,5%.

Допустима абсолютна похибка вимірювань становить 0,5% за довірчої ймовірності (Р = 0,95) [3].

2.2.3 Визначення ступені подрібнення какао-порошку

Визначення ступеня подрібнення какао-порошку проводять відповідно до ГОСТ 5902-80 «Изделия кондитерские. Методы определения степени измельчения и плотности пористых изделий».

Метод базується на просіюванні через сито наважки продукту та зважування залишку на ситі.

Апаратура і матеріали.

Сита зі стінками висотою 5 см та діаметром 30 см із сітко металевою №016 або з сіткою із шовкової тканини №38, сітка повинна бути закріплена на відстані не менше 5 мм від нижнього краю стінки; ваги лабораторні загального призначення 3-го класу точності з найбільшою межею зважування до 1 кг; пензлик для малювання (м’який); аркуш білого паперу.

Проведення дослідження.

Наважку досліджуваного продукту масою 5 г, взяту з похибкою не більше 0,01 г, просіюють, злегка струшуючи та допомагаючи пензликом, через сито до тих пір, поки на аркуші білого паперу не буде видно темних часточок.

Після закінчення просіювання сито із залишком та пензликом зважують.

Ступінь подрібнення (Х3) в процентах обчислюють за формулою:

 (2.4)

де, т – маса сита з пензликом, г;

т1 – маса сита з пензликом та залишком досліджуваного продукту після просіювання, г;

т2 – маса наважки продукту, г.

За остаточний результат аналізу приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних досліджень, допустима розбіжність між якими за абсолютною величиною не повинна перевищувати 0,4% [6].

2.2.4 Визначення дисперсності какао-порошку

Визначення дисперсності какао-порошку проводять відповідно до пункту 7.8 ДСТУ 4391:2005 «Какао-порошок. Загальні технічні умови».

Сито діаметром 70 мм з обичайками висотою 50 мм із металевою сіткою №0056; ваги лабораторні загального призначення 3-го класу точності з найбільшою межею зважування 1 кг; стакан Н-1-250 ТХС; чашка 5; скло годинникове; паличка скляна; шафа сушильна лабораторна; вуглець чотирихлоридний.

Проведення дослідження.

10 г какао-порошку насипають в хімічний стакан і, розмішуючи, поступово додають 50 см3 чотирихлоридного вуглецю. Добре розмішану суспензію фільтрують крізь сито №0056.

Сито разом із залишком какао-порошку поміщають в порцелянову чашку, в якій залишок послідовно три рази обробляють чотирихлоридним вуглецем порціями по 50 см3.

Залишок на ситі поміщають в сушильну шафу на одну годину при температурі від 70ºС до 80ºС.

Висушений знежирений залишок какао-порошку зважують на лабораторних вагах.

Дисперсність (Х4) у відсотках обчислюють за формулою:

, (2.5)

де, М – маса залишку на ситі, г;

Р – маса сухого знежиреного какао-порошку, г, яку визначають за такою формулою ;

 (2.6)

де, т – маса наважки какао-порошку, г;

 – масова частка жиру в какао-порошку, %;

 – масова частка вологи в какао-порошку, %.

Результати паралельних досліджень визначають до другого десяткового знаку та заокруглюють до першого десяткового знаку.

За остаточний результат аналізу приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних досліджень, допустима розбіжність між якими в одній лабораторії не повинна перевищувати 0,2%, а виконаних в різних лабораторіях – 0,5%.

Допустима абсолютна похибка вимірювань становить 0,5% за довірчої ймовірності (Р = 0,95) [9].

2.2.5 Визначення активної кислотності потенціометричним методом

Визначення активної кислотності потенціометричним методом проводять відповідно до ГОСТ 5898-87 «Изделия кондитерские. Методы определения кислотности и щелочности» за пунктом 6.

Метод заснований на визначенні концентрації водних іонів в досліджуваному зразку. Метод застосовується для визначення величини рН какао-порошку.

Апаратура, матеріали та реактиви.

Папір фільтрувальний лабораторний; ваги лабораторні загального призначення 4-го класу точності з найбільшою межею зважування 500 г; товкачі 1, 2 або 3; рН-метр з діапазоном вимірювання від 1 до 14 одиниць рН з похибкою вимірювання не більше 0,05; стакани В-1–50 ТС або В-2–50, або В-1–100 ТС; ступки 4, 5 або 6; термометр типу Б з діапазоном вимірювання від 0 до 150ºС з ціною поділки не більше 2ºС; циліндри зливні 1–50 або 3–50, або 1–100, або 3–100; вода дистильована; стандарт-титри для приготування зразкових буферних розчинів рН-метрії.

Проведення дослідження.

5 г досліджуваного какао-порошку змішують в стакані зі 100 дм3 дистильованої води, пришвидшуючи, якщо необхідно розчинення нагріванням до температури не вище 70ºС, охолоджують.

Електроди занурюють в досліджуваний розчин і не звертаючи увагу на осад, після того, як показники приладу матимуть стале значення, відраховують величину рН за шкалою приладу.

Результати паралельних досліджень визначають до другого десяткового знаку та заокруглюють до першого десяткового знаку.

За остаточний результат аналізу приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних досліджень, допустима розбіжність між якими не повинна перевищувати 0,2 рН, а виконаних в різних лабораторіях – 0,3 рН.

Допустима абсолютна похибка вимірювань становить 0,3 рН за довірчої ймовірності (Р = 0,95) [2].

2.2.6 Визначення масової частки золи

Визначення масової частки золи проводять відповідно до ГОСТ 5901-87 «Изделия кондитерские. Методы определения массовой доли золы и металломагнитных примесей».

Метод оснований на спалюванні органічних речовин в наважці досліджуваного продукту.

Апаратура.

Ваги лабораторні загального призначення 2-го класу точності з найбільшою межею зважування 200 г; піч муфельна електрична; плитка електрична або газовий пальник; тигель високий 4 або 5, або тигель низький 6; трикутник для тиглів; ступка 4, 5 або 6; штатив лабораторний; щіпці тигельні; ексикатор 2-230 або 2-290.

Проведення дослідження.

Наважку досліджуваного зразку какао-порошку масою 5 – 10 г поміщують в попередньо зважений прожарений до постійної маси тигель.

Наважку спочатку обережно обвуглюють на невеликому полум’ї газового пальника або на електричній плитці до припинення виділення диму.

Після обвуглення наважки тигель ставлять у муфельну піч, нагріту до 500 – 600ºС (червоне розжарення).

Озолення проводять до повного зникнення чорних часточок, поки колір золи не стане білим або злегка сіруватим.

Після охолодження в ексикаторі тигель зважують, потім повторно прожарюють не менше 30 хв.

Озолення вважають завершеним, якщо маса тигля із золою після повторного зважування змінилась не більше ніж на 0,0015 г.

Масову частку золи (Х6) в процентах визначають за формулою:

, (2.7)

де, т – маса тигля, г;

т1 – маса тигля з залишком після спалювання наважки і прожарювання, г;

т2 – маса наважки продукту, г.

Результати паралельних досліджень визначають до третього десяткового знаку та заокруглюють до другого десяткового знаку.

За остаточний результат аналізу приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних досліджень, допустима розбіжність між якими в одній лабораторії не повинна перевищувати за абсолютною величиною 0,02%, виконаних в різних лабораторіях – 0,03%.

Межа допустимих значень похибки вимірювання 0,03% (Р = 0,95).

2.2.7 Визначення Масової частки золи, нерозчиненої в розчині соляної кислоти з масовою часткою 10 %

Визначення Масової частки золи, нерозчиненої в розчині соляної кислоти з масовою часткою 10 % проводять відповідно до ГОСТ 5901-87 «Изделия кондитерские. Методы определения массовой доли золы и металломагнитных примесей».

Метод оснований на обробці при нагріванні золи соляною кислотою та осадженні нерозчинного осаду.

Апаратура, матеріали та реактиви.

Ваги лабораторні загального призначення 2-го класу точності з найбільшою межею зважування 200 г; піч муфельна електрична; плитка електрична або газовий пальник; тигель високий 4 або 5, або тигель низький 6; трикутник для тиглів; ступка 4, 5 або 6; штатив лабораторний; щіпці тигельні; ексикатор 2-230 або 2-290; водяна баня; папір індикаторний для визначення рН 1 – 10; лійки В-56–80 ХС або В-75–110 ХС; стакани В-1–100 ТС або В-1–150 ТС; годинникове скло діаметром 50 – 60 мм; фільтри знесолені діаметром 7 – 9 см; циліндри зливні 1–100 або 1–250; шафа сушильна електрична; вода дистильована; кислота азотна; розчин соляної кислоти масовою часткою 10%; розчин срібла азотнокислого масовою часткою 2%.

Проведення дослідження.

5 г

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: