Xreferat.com » Рефераты по культуре и искусству » Життя і творчість С.П. Галябарди

Життя і творчість С.П. Галябарди

тільки б ти була у сні і наяву,

Бо що без тебе я у цьому світі важу?

Приспів. (2)

«Жінки й вино»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Павло Зібров

Ми сидимо з тобою, друже, у кафе

В Одесі, в Києві, в Нью-Йорку, в Санта-Фе.

Смачне шампанське чи бургундське п'єм вино

І поглядаємо з тобою у вікно.

А за вікном літає пух, пливуть віки

І ходять гордо найчарівніші жінки.

І ми хмеліємо не стільки від вина,

А більше з того, як подивиться вона!

Приспів:

Жінки й вино,

Жінки й вино -

То наша згуба чоловіча вже давно.

Але якщо вино і жінку не любити,

Тоді навіщо нам у цьому світі жити.

Жінки й вино,

Жінки й вино -

То наша згуба чоловіча вже давно.

Але якщо вино і жінку не любити,

Тоді навіщо нам у цьому світі жити.

І кожен з нас уже не раз в житті п'янів

І від вина, й від поцілунків гарних дів.

Якщо мене спитати нині або вас,

То кожен каявся за це уже не раз.

Та тільки вечір гляне радо у вікно, -

В дзвінких бокалах знову піниться вино,

А спрагле серце переповнює любов -

І від жінок, й вина хмеліємо ми знов!

Приспів.

«Журавлі»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Арнольд Святогоров

Пливе човен вранці в повен

Та й від рідної землі.

Хвилі моря, сльози горя,

Як тужливі журавлі,

Що над нами пролітають

До чужинських берегів.

Чи повернуться - не знаю, |

І про це гіркий їх спів. | (2)

Приспів:

Журавлі, журавлі, журавлі,

Скиньте з неба мені хоч пір'їну.

Журавлi, журавлі, журавлі,

Поверніть мене на Україну.

Пісня лине журавлина

І надією живе,

Що їх рідна Україна

Знов до себе позове.

А в неволі моя доля

Певно крилонька складе,

І додому вже ніколи |

В небі стежку не знайде. | (2)

Приспів. (2)

Журавлі, журавлі,

Скиньте з неба мені хоч пір'їну.

Журавлі, журавлі, журавлі,

Поверніть мене на Україну...

Поверніть мене на Україну...

На Україну...

«З роси й води»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Анатолій Карпенко

Життя у кожного своє,

Нам Бог лиш раз його дає

І в вічність простеляє шлях.

І ми виходимо у світ,

Радіти сонцю і росі

І сумувать по журавлях.

І щиро хочемо щоб нам

Весь вік цвіла в душі весна.

Щоб нам усім з роси й води,

І хліб, і пісня щоб завжди

В оселі сонячній були,

Вуста солодкий мед пили.

І щоб любов в серцях жила,

Дітей на радість вам дала,

І щоб вночі і в денний час

Оберігала доля вас від біди.

Осінні айстри відцвіли

І заметілі відмели -

Знов усміхається весна.

І кличе знов життя "на біс",

Часом не заздриш і собі,

Йти проти вітру треба нам.

І знову віримо що ми

В житті залишимось людьми.

Щоб нам усім з роси й води,

І хліб, і пісня щоб завжди

В оселі сонячній були,

Вуста солодкий мед пили.

І щоб любов в серцях жила,

Дітей на радість вам дала,

І щоб вночі і в денний час

Оберігала доля вас від біди.

«Колискова»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Павло Зібров

Спи, моя донечко, спи, моє сонечко,

Нічка прийшла і привела за руку сон.

Спи, моя лялечко, хай тобі змалечку

Щастя й красу в дім принесуть твої ангели.

Приспів:

Я так люблю тебе, я так люблю тебе,

Ти щастя, що у мене є.

Я прихилю тобі світи, щоб у добрі зростала ти,

Доню - сонечко моє.

Личко з рум'янчиком, губоньки бантиком.

Швидше рости і будеш ти коханою.

І щоб здійснилося все що наснилося

Мамі й мені радісні дні ти подаруєш.

Приспів.

«Левиця»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Людмила Єрмакова

Народилася я на світанку

Під яскравою зіркою Лева

I з тих пір я його полонянка,

Свого Лева земна королева.

Я спокійна, я лагідна й мила,

Все для тебе зроблю, як годиться

Лиш мене не хвилюй ти, мій милий,

Бо в душі я - нестримна левиця.

Приспів:

Левиця, левиця, левиця,

Левиця молода,

Коли мене голубиш ти

Я тиха, як вода

Та тільки погляд іншої

Хоча б один злови,

Буде летіти пір'ячко

З твоєї голови!

Я азартне люблю полювання,

Гарну здобич умію спіймати,

Щоб збудити жагу у коханні,

Треба Лева, як слід годувати,

Але знайте, нікому не вдасться

Мою зірку спіймати в свій невід,

Бо найвище в житті моїм щастя -

Цілувати коханого Лева.

Приспів.

«Ложка дьогтю»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Олександр Злотник

Я собі жила, квіткою цвіла,

Бджілкою в садах літала,

І солодкий мед вольності пила,

Горя і біди не знала.

В конкурсах краси першою була,

Від очей моїх світ охкав,

Поки аж тебе на свій мед знайшла,

Наче добру ложку дьогтю.

Приспів:

Ложка дьогтю в діжці меду -

Мед солодкий загірчить,

Але я без цього меду

Вже не можу й дня прожить.

Ложка дьогтю в діжці меду -

Мед солодкий загірчить,

Тільки я тепер без тебе,

Тільки я тепер без тебе

Вже не можу й дня прожить.

Прогуляв би я певно й сотню літ,

Жив би може й непогано,

Але ти мені засліпила світ

Поглядом з телеекрану.

І нікому я в світі не віддам

Свого щастя золотого.

А тепер скажу: "Я не знаю й сам -

Хто з нас - мед, а хто з нас - дьоготь".

Приспів. (2)

Ложка дьогтю в діжці меду -

Мед солодкий загірчить,

Але я без цього меду

Вже не можу й дня прожить.

Ложка дьогтю в діжці меду -

Мед солодкий загірчить,

Але я без твого меду,

Але я без твого дьогтю

Вже не можем дня прожить.

«На березі життя»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Олександр Злотник

Пливе моє життя у вічне синє море

З малого джерела батьківської землі.

Пливуть по нім човни і з радості, і горя,

Летять над ним роки, як сиві журавлі.

Багато, що було, що нині не сказати:

Для тебе я плекав високі почуття,

Та їх зуміла ти безжально розтоптати

Й лишилася сама на березі життя.

Приспів:

На березі життя і зорі, і світи,

На березі життя і зустрічі й прощання,

На березі життя стоїш, незгасла ти,

Як наше молоде кохання.

Ти інколи в мені засвітишся, мов осінь,

І руку покладеш на стомлене плече,

Але твої вуста прощення все не просять,

І я його не дам, хоч серце запече.

Я сам собі суддя і сам собі підсудний,

І твій колишній крок не мaє забуття.

Пливе моя ріка і все в житті ще буде:

Лиш ти стоїш, мов тінь на березі життя.

Приспів. (3)

На березі життя стоїш, незгасла ти,

Як наше молоде кохання...

Кохання...

«Якби ще ти була чужа»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Володимир Кузнєцов

Я у житті щасливий чоловік,

Бо гарну жінку бог мені послав,

За це йому молитимусь повік,

Такої жінки ще ніхто не знав.

На неї гляну - все у неї є:

Уста і коси, руки і душа.

Як тільки схочу - все вoно моє,

Якби іще вона була чужа.

Приспів:

Якби ще ти була чужа,

То не було б тобі ціни.

Якби ще ти була чужа,

Не знав би нині я вини.

Якби ще ти була чужа,

Ніхто б мене вже не спинив.

Якби ще ти була чужа,

Тобі б я небо прихилив.

Прийду додому, тут уже вона

Мене чекає хоч би цілу ніч.

Смачна вечеря, пляшечка вина,

І усмішка її чарівних віч.

Аж стрепенуся, задзвеню, як сталь,

Від незбагнених і палких бажань,

Ти підійди, хоч поруч мене стань,

От якби ти іще була чужа.

Приспів.

Я у житті щасливий чоловік,

Бо гарну жінку бог мені послав,

За це йому молитимусь повік,

Такої жінки ще ніхто не знав.

Приспів.

Якби ще ти була чужа,

То не було б тобі ціни.

Якби ще ти була чужа,

Не знав би нині я вини.

Якби ще ти була чужа,

Ніхто б мене вже не спинив.

А ти моя і не чужа,

Тому нема тобі ціни.

«Я чекаю тебе»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Павло Зібров

Чи мені ти з марева з'явилась,

Чи приснилась раптом уві сні.

І мене навіки полонила,

Застелила білий світ мені.

Ти мене одразу полонила,

Зав'язала білий світ мені.

Приспів:

Я чекаю тебе поки ніч не прийде,

Я чекаю, чекаю, чекаю.

Я чекаю тебе, я бажаю тебе,

Я кохаю тебе, я кохаю.

Я чекаю тебе поки ніч не прийде,

Я чекаю, чекаю, чекаю.

Я чекаю тебе, я бажаю тебе,

Я кохаю тебе, я кохаю.

Як вітрильник в морі без вітрила,

Так у цім житті без тебе я.

Добре зрозумій, дівчино мила,

Що уже я твій, а ти моя.

Добре зрозумій дівчино мила,

Що уже я твій, а ти моя.

Приспів.

«Я люблю тільки Вас»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Павло Зібров

Вже приходить призначений час,

Вас чекаю на щиру розмову,

Щоб сказати Вам знову і знову:

"Я люблю тільки Вас, тільки Вас".

Ваші очі я бачу і в сні

Ваш портрет на папері малюю.

Хоч розлуку нам доля готує,

Все ж Ви дайте надію мені,

Все ж Ви дайте надію мені...

Як я мрію, кохана, про те,

Щоб забрати Вас з Вашого замку,

І блукати до самого ранку

У саду, де жоржина цвіте.

Я б учора до Вас підійшов,

Як ішли Ви із церкви додому,

Та була Ви така в голубому,

Що їй богу я слів не знайшов,

Що їй богу я слів не знайшов...

І сьогодні кляну я свій страх,

І картаю себе за несмілість,

О зробіть перший крок, Ваша милість,

Все в моїх прочитайте очах.

А якщо не зуміємо вдвох

Серед тисяч себе розпізнати,

Всеодно буду Вaс я кохати,

Та поможе нам стрітися бог,

Та поможе нам стрітися бог...

«Шикидим»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Cезен Аксу

Я відлітаю знов в рідний край,

Ти мене більше не зустрічай,

Поглядом серце своїм не край,

Ти – моє щастя, - так і знай.

Рідна, кохана, ніжна Шикидим,

Берег турецький – то твій дім,

А Україна – то мій рідний край,

Я відлітаю, пробач, прощай.

Тільки любов збережи,

"Милий мій" – ще раз скажи,

Ти відпливаєш, мов дим,

Зірко моя, Шикидим,

Моя Шикидим, моя Шикидим...

Ой мамо, Шикидим, Шикидим, |

Ой мамо, Шикидим, Шикидим, |

Ой мамо, Шикидим, Шикидим, | (2)

Знов повернусь туди, де живеш. |

Я залишу свій рідний дім,

Скажу "так треба" друзям всім своїм

І повернуся знов туди,

Де сходить зірка Шикидим.

Я залишу свій рідний дім,

Скажу „так треба” друзям всім своїм

І повернуся знов туди,

Де сходить зірка Шикидим.

Ой мамо, Шикидим, Шикидим, |

Ой мамо, Шикидим, Шикидим, |

Ой мамо, Шикидим, Шикидим, | (2)

Знов повернусь туди, де живеш. |

Кажу, мамо, я без неї не проживу,

Бачу у снах її і наяву,

Погляд звертаю щодня на Схід –

Там моє кохання минулих літ.

Тільки любов збережи,

"Милий мій" ще раз скажи,

Ти напливаєш, мов дим,

Доле моя, Шикидим,

Моя Шикидим, моя Шикидим.

Ой мамо, Шикидим, Шикидим, |

Ой мамо, Шикидим, Шикидим, |

Ой мамо, Шикидим, Шикидим, | (2)

В серці моєму навік мила Шикидим. |

Я залишу свій рідний дім,

Скажу "так треба" друзям всім своїм

І повернуся назавжди,

Де співає Шикидим.

Я залишу свій рідний дім,

Скажу "так треба" друзям всім своїм

І повернуся назавжди,

Де співає Шикидим.

Ой мамо, Шикидим, Шикидим, |

Ой мамо, Шикидим, Шикидим, |

Ой мамо, Шикидим, Шикидим, | (2)

В серці моєму навік мила Шикидим, |

Моя Шикидим,

Моя Шикидим,

Моя Шикидим,

...Ти - моя Шикидим.

«Чоловічий вогонь»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Арнольд Святогоров

Невже це є моє кохання?

Невже це мій жіночий час?

Незрозуміле це бажання -

Його побачити ще раз.

Коли дивлюсь у горді очі,

То відчуваю ніжний щем.

Я божевільна, але хочу

Спалитися його вогнем.

Приспів:

Чоловічий вогонь, чоловічий вогонь

Обпікає і серце, і тіло,

Через сто заборон у душевний пoлон

Я потрапити радо хотіла б.

Це є дивний полон, цей солодкий полон,

Що від нього рятунку не треба.

Чоловічий вогонь, чоловічий вогонь -

Я навіки в полоні у тебе.

Але в полоні важко жити,

Коли тебе не бережуть,

Якщо лиш будеш ти любити -

Тебе любов'ю обкрадуть.

Я знаю ти мене загубиш,

Та не боюсь цього нічуть,

Якщо мене ти не полюбиш,

То я з полону утечу.

Приспів. (2)

Чоловічий вогонь...

Чоловічий вогонь...

«Холодний вітер»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Павло Зібров

Холодний вітер котить долю, як пір’їну,

Через епохи, і кордони, і моря.

І вже далеко, так далеко Україна,

Моя одвічна недосягнена зоря.

І вже далеко, так далеко Україна,

Моя одвічна недосягнена зоря.

Приспів:

Я вже ніколи повернутися не зможу

У край батьківський, де калина й солов’ї.

Я тільки ввечері на зорях поворожу,

І тільки вранці сльози висохнуть мої.

Тут є усе, чого душа лише бажає,

І лиш самій душі не можу дати лад.

А вже роки мої, як птахи відлітають,

І жоден з них не повернувся ще назад.

А вже роки мої, як птахи відлітають,

І жоден з них не повернувся ще назад.

Приспів.

Я поважаю і Нью-Йорк і Кароліну,

Вже тут онуки мені щастя принесли.

Та ще б хоч раз в житті побачити Вкраїну,

А потім хай би і на цвинтар віднесли.

Та ще б хоч раз в житті побачити Вкраїну,

А потім хай би і на цвинтар віднесли.

Приспів.

«Тобі вклонюся, доленько моя»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Степан Гіга

Сміється в небі жайвір молодий

Голубку голуб радісно цілує

І білим світом світяться сади

Зозуля так багато літ віщує;

У серця батьківщини щирий дар,

Його за гріш на ринку не купити,

Його ціную з малку як буквар,

Який навчав мне у світі жити

Згорає осінь сніг вітри несуть

І журавлі летять у теплий вирій,

Але джерела знов з під криги б'ють

І ріг кирпатий аж на рік ще виріс

І десь у світі жде любов моя,

Я знаю, що пройду землею чесно

І вірю з кожним днем все більше я

У щастя і земне і піднебесне

Тобі вклонюся доленько моя,

Зате, що на землі цій народився

Що Українське слово знаю я, |

Що пісні материнської навчився. | (2)

«Стрілецький романс»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Остап Гавриш

Україну, як попіл, забуття засипає

І не чути уголос їхніх звань та імен.

Ех, стрільці січовії, хто вас нині згадає,

Хто устами торкнеться шовку ваших знамен ?

Ех, стрільці січовії, хто вас нині згадає,

Хто устами торкнеться шовку ваших знамен ?

Ви носили в петлицях ясносині блавати,

Ви плекали у серці до Вкраїни любов.

Ех, стрільці січовії, є за що помирати,

Є за що проливати єорогів наших кров.

Ех, стрільці січовії, є за що помирати,

Є за що проливати єорогів наших кров.

Вже Господь не відверне наших втрат і поразок,

Вас усіх памятають Соловки й Колима.

Ех, стрільці січовії, нині мусимо разом

Повертатись додому, жде нас мати сама.

Ех, стрільці січовії, нині мусимо разом

Повертатись додому, жде нас мати сама.

І для кожного сина шлях нелегкий проляже.

Та яка б ця дорога те терниста була.

Ех, стрільці січовії, і ніщо вже не важить,

Тільки щоб Україна нас усіх прийняла.

Ех, стрільці січовії, і ніщо вже не важить,

Тільки щоб Україна нас усіх прийняла.

«Сохрани, Боже»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Остап Гавриш

Як листки за зимним вітром відлітають,

По одному мене друзі покидають,

Залишаючи у серці біль утрати,

Бо усі колись ми маєм помирати,

Та, якби ж хоч на жертовнім полі бою

Рідну землю заслоняючи собою,

А то тихо у безпомічних палатах,

Від розбуджених Чорнобелів проклятих!

Приспів:

Сохрани, Боже, друзів моїх, ще живих,

Упокій душі, хто спочив у глибокому сні.

Хто ж мені руку вірну подасть замість них?

Як проб'ють дзвони України, хто дасть віру мені?

І свою я відчуваю в тім провину,

Що лягають мої друзі в домовину.

Не спізнавши ані слави, ані віна.

Плач за ними, безталанна Україно.

І не знаю, хто нам в горі цім зарадить,

Підкладе плече і душу, а хто зрадить?

Але друзі йдуть за обрій по одному,

І ніколи не повернуться додому!

Приспів.

Сохрани, Боже, друзів моїх, ще живих,

Упокій душі, хто спочив у вічному сні...

«Солов'ї»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Олег Марцинківський

Солов'ї вертаються додому,

До своїх зраділих, рідних гнізд.

Я тобі так вірила одному,

Як в коханні клявся ти мені.

Та сказав, що мусиш ненадовго

У чужі поїхати краї,

І тоді повернешся додому,

Як лиш заспівають солов'ї.

Солов'ї...

Приспів:

Солов'ї співають, сoлов'ї,

Повертаючись у росяні краї,

І цілують аж до досвітку своїх

Найвірніших в цілім світі солов'їв.

Не бентежте мою душу, солов'ї,

І в піснях не ворушіть жалі мої,

Тільки вам єдиним ще повірю я,

Що свого я дочекаюсь солов'я.

Солов'ї щасливо відспівали,

І понесли у вирій солов'ят,

А тебе я так і не діждалась -

Відцвіла сама весна моя.

Лиш мене розпитує кохання:

"Де ж зимують наші солов'ї?"

Може знов весна настане рання,

І почую я пісні твої.

Пісні твої...

Приспів.

Солов'ї,

Тільки вам єдиним ще повірю я.

Солов'ї,

Що свого я дочекаюсь солов'я.

Солов'ї вертаються додому,

До своїх зраділих, рідних гнізд.

Я тобі так вірила одному,

Як в коханні клявся ти мені...

«Роксолана»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Олег Слободенко

Як за часів турецької навали

Iз України гнали в степ ясу,

Моїх дівчат на ринках продавали,

В гаремах марнували їх красу.

Ридала Україна безталанна,

Сміявся хижо місяць-ятаган,

Тоді повстала горда Роксолана

I склав життя до ніг їй Сулейман.

Приспів:

Роксолано, Роксолано,

Україну продають,

В ріднім домі, в ріднім домі

Яничари ростуть.

Роксолано, Роксолано,

Твоє ім'я, мов дзвін

Піднімає, піднімає

Мій народ з колін.

Вона оберігала Україну

Від зла і рабства цілих сорок літ

I цю її життя найвищу ціну

Забуть не сміє український рід.

Цей образ із далекого туману

До мене промінцем надії йде.

О, де ти, де ти, панно Роксолано?

Тебе так довго Україна жде.

Приспів. (2)

«Поверни мене, доле»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Микола Свидюк

І знов наснилась рідна хата

І я маленький ще тоді,

А на подвір'ї батько й мати

Стоять ще зовсім молоді

До них я простягаю руки,

Але не можу підійти,

Бо роз'єднали нас розлуки

І розлучили всі світи

Приспів:

Поверни мене доле шляхами

У дитинство мене поведи,

Хай там знову побачу я маму,

Наберу із криниці води;

Хай почую знов батьковий голос,

Разом з ним скошу в лузі траву

Тільки жаль, що ніколи – ніколи

Цього вдруге я не проживу.

Я перейшов з весни у літо

Живу у місті стільки літ,

І вже мої зростають діти -

Летять лелеками у світ

Та враз присняться винувато

Немов в образі на роки

Моя стара батьківська хата

І молоді мої батьки.

Приспів.

«Перевал»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Павло Зібров

Знов у гори я іду

До вершини перевалу.

Може дівчину знайду,

Що мене колись кохала.

Йшли ми з нею в гори. вдвох

Чисті, світлі, як ангели.

І світився щастям бог,

Падали зірки на скелі.

Приспів:

Перевал, перевал,

Сорок років життя - перевал.

Вже зозулі любов

Відкували для мене й для тебе.

Перевал, перевал,

Ми і досі тебе пам'ятаєм,

Бо у нашім житті

Став ти високим і чистим, як небо.

Перевал в глибокім сні

Знову друга зустрічає.

Мовчимо ми з ним одні,

З нами дівчини немає.

Раптом бачу я сліди

На засніженім кришталі.

І збагнув я, що і ти

Тут була на перевалі.

Приспів.

«Осінні вітражі»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Павло Зібров

Каштани падали під ноги,

Цвіли осінні вітражі.

Не розбираючи дороги,

Ми йшли з тобою вже чужі,

Ми йшли з тобою вже чужі.

Мене ти чути не хотіла

І зрозуміти не могла.

Як птаха в вирій вже летіла,

Думками з іншим вже була.

Приспів:

Зачекай, зачекай,

Ти не все ще мені розповіла,

Чом печаль, як вуаль,

На твоєму обличчі лежить.

Я кохаю тебе,

Тільки цього ти не зрозуміла,

Як без тебе тепер,

Як без тебе тепер мені жить?

Не остудив осінній вітер

Твого гарячого чола.

Ти в листя викинула квіти,

Не оглядаючись, пішла,

Не оглядаючись, пішла.

Та знай, тобі я буду снитись

Красивий, гордий, молодий.

Ще схочеш ти мене любити

Й шукати тут мої сліди.

Приспів.

«Новий день над Україною»

(«Це моя Україна день новий зустрічає»)

Слова: Степан Галябарда

Музика: Богдан Кучер

Знову сонце ласкаве промінь свій посилає

і степам, і долинам, і потокам гірським.

Це моя Україна день новий зустрічає -

моя лагідна мати усміхаєтмся всім.

Там, де Січ Запорізька духом вольності віє

і козацькії чайки в Чорне море пливуть.

А на київських кручах сяє злото Софії,

і на гору Чернечу нас дороги ведуть.

Світлу сонця радіє Буковина й Поділля.

І над краєм Донецьким в небі жайвір співа.

А з карпатського літа лине голос трембіти.

Все то є Україна - наша пісня жива.

Це моя Україна день новий зустрічає!

Величава княгиня усміхається всім.

Слобожини вітають запашним короваєм.

Закарпаття частує хмелем чистих медів.

А у древньому Львові пані всі гонорові.

Полтавчанок, киянок як побачиш - умреш!

Синьоокі красуні - молоді волинянки...

так подивляться в душу - очі не відведеш.

А як засвіту встануть молоді козаченьки -

вміть честь боронити і любити дівчат.

І покличе Полісся на купальське весіля...

І принесут лелеки молодих козачат...

Бо козацькому роду та й нема переводу.

І у вічному небі наші зорі горять.

Це моя Україна день новий зустрічає!

Величава княгиня - погляд ясних очей.

І гостинно, і радо, щиро вас привітає... | (x2)

І запросить до хати, як поважних гостей. |

«Несу свій хрест»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Остап Гавриш

В стару світлину я вдивляюсь знову,

Вона всe знає, що колись було.

Тоді сказав оте єдине слово,

Яке в душі, мов квітка розцвіло.

Ім'я твоє молитвою шепочу,

Хоч фото посвітліло вже від літ.

Коханий мій, я знов до тебе хочу,

Бо заступив мені ти цілий світ.

Приспів:

Несу свій хрест через літа,

Через жалі і пересуди,

Ти все забув десь у світах,

Я не забуду.

Несу свій хрест, свою вину,

Свою любов, як кару божу,

Ти зрадив легко, як дихнув,

А я не можу.

Яка була щаслива наша пара,

Яка весна довкола цвіла,

Але біда за нами йшла, мов кара,

І відвернуть її я не змогла.

Тобі за це не скажу ані слова,

І дорікати тим мені не смій.

В стару світлину я вдивляюсь знову,

Де ти лиш мій, коханий, тільки мій.

Приспів. (2)

Ти зрадив легко, як дихнув,

А я не можу...

«Ненавиджу й кохаю»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Т. Реніс

Залиш мене, благаю,

Та серце лиш нікому не віддай!

Забути наші ночі намагаюсь, -

Та як забути рай!?

Без тебе світ безмежний та порожній,

Холодний як зима.

З тобою сонце світить та сміється,

Хоч

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: