Життя і творчість С.П. Галябарди
З тобою важко жити так,
Але без тебе я помру один...
Тебе я люблю!
- Тебе я люблю!
І знову, знову, знову я тобі кажу,
Що я тебе люблю!
З тобою я в гірких сльозах,
З тобою я на небесах,
На небесах святих...
З тобою я живу і сміюсь,
Нічого я у світі не боюсь!
- Бо ми з тобою вдвох!
Ненавиджу й кохаю,
Знов люблю і знов тікаю,
Я кохаю все одно...
- Тебе я люблю!
І знову, знову, знову я тобі кажу,
Що я тебе люблю!
Люблю тебе і ненавиджу,
Але без тебе не живу ні дня!
- І я сумую за тобою!
З тобою я – небесний птах,
А на землі долаю страх самотності!
Ненавиджу й кохаю,
Знов люблю і знов тікаю,
Я кохаю знов!
Тебе я люблю, тебе я люблю,
І знову, знову, знову я тобі кажу,
Що я тебе люблю!
Злітаю птахом в небо...
- І я лечу до тебе...
Кохання і ніжність назавжди
Тобі віддам, бо я тебе люблю...
Люблю...
«Нев'януча любов»
Слова: Степан Галябарда
Музика: Микола Мозговий
У синім небі голуби літають,
І наші душі зігрівають знов,
І хоч літа назад не повертають,
Та не стирає крил свята любов.
І скоро діти вже дорослі стануть,
Хоч за горами осінь золота,
А нашого кохання цвіт не в'яне,
Як в ті юнацькі, трепетні літа.
Приспів:
Нев'януча любов, нев'януча любов
І серцю крила дасть, і горе переможе.
Нев'янучу любов, нев'янучу любов
До віку зберегти, о дай нам, боже.
Тепла шукають у чужих родинах,
Тепла невзявши із своїх родин,
А потім мучить вже життя провина
За те, що сиротою виріс син.
Струсніть із себе сірий порох втоми,
Погляньте в рідні очі, як колись.
Ніде нe краще, аніж в ріднім домі,
В якому ми любов'ю поклялись.
Приспів. (2)
«На Україну повернусь!»
Слова: Степан Галябарда
Музика: Остап Гавриш
Є у мене дім, одіж і авто,
Ранок, вечір, ніч, є вишневий сад.
Це у мене вже не візьме ніхто,
Як мої літа не вернуть назад.
Тільки раптом задзвенить
Мого серця тятива,
Як почую хоч на мить
Українськії слова.
Приспів:
На Україну повернусь
Через роки, через віки,
Устами вдячно притулюсь
До материнської руки.
Сяду у літак, стріну земляків.
Поєднаємо всі свої жалі.
Ляже довгий шлях нам у край батьків,
І наздоженем, певно, журавлів.
Може, хліб черствіший тут,
Та душа враз ожива.
Бо фіалками цвітуть
Українськії слова.
Приспів. (x2)
До свого гнізда полечу я знов,
Певно, там уже діти підросли.
А залишу тут віру і любов,
Може, назавжди повернусь колись.
Приспів. (x2)