Товариство "Просвіта"

Всі перераховані позитивні якості дають нам право говорити про високий видавничий рівень книг серії "Руська письменність".

В книжках представлено кращі взірці української літератури незалежно від їхньої тематики та жанру. Тексти творів ретельно вивірені, а мова максимально наближена до оригіналу. Ця якість видань "Просвіти" набуває особливого значення сьогодні, коли спотворена численними "реформами" мова тих же майстрів не дає уяви про індивідуальні мовні особливості автора.

Серія "Руська письменність" виходила до 1928 року, збільшивши свій тираж (від 1904 року) із 3 до 5 тисяч примірників. Роздрібна ціна серійних видань була досить високою в порівнянні з щомісячними книжечками "Просвіти". Проте відзначимо, що їхня номінальна вартість лише покривала витрати на підготовку та випуск книжок, не залишаючи Товариству будь-якого зиску. Та однак, книжки серії "Руська Письменність" не були доступними для кожної селянської родини. Назріла необхідність в дешевшій і меншій за обсягом серії. Таким потребам цілком відповідали "Просвітні листки", що почали виходити в 1907 році.

Нова серія містила різноманітні за тематикою і жанром передруки з періодичного журналу Товариства "Письмо з "Просвіти". Журнал виходив щомісячно і, за визначенням видавців, давав "способи і шляхи, якими народ може йти до кращої долі, вміщує розповіді з минулого нашого й інших народів, а також інформацію про досягнення людського духа".

Перші три роки "Просвітні листки" виходять щомісячно, але вже від 1910 р. така періодичність порушується. В 1911 році виходить лише одна книжка, але серія не припиняється. Після українсько-польської війни "Просвітні листки" знову розлітаються по всій Галичині, хоч тепер їх доводиться видавати в значно важчих матеріальних умовах, що впливає на ціну видання.

Від 1907 до 1913 року видавці зуміли збільшити тираж з 1,5 до 3 тисяч примірників, майже не змінюючи ціни в залежності від обсягу. В повоєнний же час "Просвіта" докладає всіх зусиль для збереження тиражу на рівні 3 тисяч примірників, піднявши ціну на книжки відповідно до риски інфляції тепер уже в польській державі. В цілому книжечки з серії "Просвітні листки" виконували функцію візитних карток кожного члена "Просвіти"; на обкладинці та форзаці вони часто вміщували рекламу Товариства із закликами вступати в ЇЇ ряди.

В перші роки видання цієї серії на 16 сторінках вміщується чимало різноманітної інформації, так що книжечка нагадує зброшуровану газету. Періодично з'являється розділ "Вісті з "Просвіти", де Головний Виділ подає інформацію про діяльність філій та читалень "Товариства". Всього в серії вийшло 60 випусків загальним тиражем 190450 примірників.

Накресливши в статуті не тільки культурне, але й економічне освічення українського населення Галичини, Товариство в 1908 році починає видавати нову серію "Господарська бібліотека". До неї входять популярно написані виклади основ науки господарювання, необхідних кожному селянинові. Оскільки основну частину читачів складали саме селяни, більшість книжок присвячено практичним та економічним аспектам сільського господарства.

Тираж серійних видань не перевищував 4 тисячі примірників, а за поліграфічним виконанням поділявся на дві частини. За більш низькими цінами виходили книжки в м'якій обкладинці. Друга частина тиражу оправлена коленкором з розкішними витисками.

Напевно, не всі книжки серії зберегли до цього часу свою наукову вартість, але безперечна їхня громадсько-корисна вага в час виходу. Книжки серії "Господарська бібліотека" вміщували переважно дослідження прикладного характеру. Так, у 1911 році "Просвіта" видає книжку С. Кузика "Рільничі досьвіди і проби, роблені заходом Товариства "Просвіта" у Львові на селянських господарствах в літах 1908— 1910". Детальним аналізом можливостей поліпшення господарювання охоплено 40 повітів, 83 місцевості, вміщено звіти 121 дослідника. Вихід такої книжки говорить про те, що Товариство працювало не тільки словом, але й ділом над ліквідацією економічної та фахової безграмотності українських селян Галичини, поліпшенням методів їхнього господарювання. Книжка ілюстрована, довідковий матеріал включає алфавітний покажчик районів та місцевостей проведення досліджень, а також перелік людей, які вмістили свої звіти.

Книжки господарського змісту завжди були предметом підвищеної уваги Товариства. До випуску спеціальної серії ввійшло 36 членських книжок, присвячених господарським темам, а в "Господарській бібліотеці" з'явилось 8 книжок, загальним тиражем 23 тисячі примірників. Редактором був М. Коцюба, потім С. Кузик.

На час першої світової війни (1914—1918 рр.) видавнича діяльність "Просвіти" переноситься до Відня. Кілька виданих тут книжок і календар Товариства на 1915 рік відзначаються вищим рівнем поліграфічного виконання.

У воєнний час частково змінюється тип видань. Виходячи з громадської потреби в наочній агітації, "Просвіта" збільшує випуск аркушевої продукції. Здебільшого це портре ти українських національних героїв і заслужених просвітителів (наприклад, Є. Олесницького, Т. Шевченка, І. Франка, І. Мазепи, А. Шептицького). Розмір портретів—37X26 см. .

По війні видавнича комісія Товариства змінює план випуску літератури, виходячи з ситуації в регіоні. Постановою від 13 листопада 1919 року вирішено розділити видання книжок на 4 групи: 1. "Народна бібліотека"; 2. "Загальна бібліотека"; 3. "Українське письменство"; 4. "Письмо з "Просвіти" — періодичний орган Товариства.

Перше повоєнне засідання не обрало окремого редактора майбутніх видань "Просвіти", а редакційний нагляд за випуском книжок доручило В. Дорошенку. З часом, очевидно, в зв'язку із збільшенням обсягу видавничої продукції, було створено редакційну колегію.

Відповідно до накресленого плану, в 1920 році "Просвіта" починає видавати одночасно дві серії книг — "Загальна бібліотека" та "Народна бібліотека".

В "Загальній бібліотеці" видавці намагаються дати уяву про теорію та історію літератури, про методи та значення народної освіти і т. ін. Хоч у серії вийшло лише 8 книжок (1920— 1925 рр.), саме вони мають найвищу інформативну вартість та громадську спрямованість як на момент випуску, так і насьогодні.

Особливий інтерес викликає книжка видатного українського композитора Філарета Колесси "Українські народні думи. Перше повне видання з розвідками, поясненнями, нотами та знімками кобзарів" (1920 р., 160 с.).

Це не звичайний пісенник, який включає перелік відомих і популярних українських "Дум". У розгорнутому вступі автор подає ретельний аналіз аналогічних книжок, що раніше видавалися в Петербурзі, Відні і т. ін. Текст вміщеної книги доповнений численними посторінковими коментарями. Книжку ілюстровано фотографіями кобзарів з їхніми хлопчи-ками-поводирями. Довідковий апарат в кінці книжки включає перелік ілюстрацій та список праць автора, доктора філософії та мистецтвознавства Ф. Колесси. Безперечно, що така книжка вельми цінна не тільки для істориків-книгознавців, але й музикантів, композиторів, мистецтвознавців. Перший, четвертий та п'ятий випуски серії присвячені двотомній праці М. Возня-ка "Історія української літератури". Перший том обіймає період до кінця XV ст., другий том, що вийшов у двох книгах,— від XVI до XVIII ст. Обсяг видання — 1412 сторінок, тираж 18 тис. примірників. До тексту додано 153 ілюстрації. Робота М. Возняка й досі залишається однією з найбільш фундаментальних праць з історії української літератури. Серію "Загальна бібліотека" без застережень можна назвати науковою. За своїм поліграфічним виконанням вона, однак, не становить особливого інтересу. В серії — книги збільшеного розміру, в м'якій обкладинці, обсягом від 32 до 565 сторінок. На жаль, рівень освіти українського населення Галичини на той час не був достатньо високий, щоб належно оцінити й визнати необхідність такого гатунку видань, а Товариство не було досить заможньою організацією, щоб випускати збиткові видання. Тираж "Бібліотеки" падає від 6 до 0,5 тис. примірників, і в 1925 році видавці приймають рішення припинити випуск такої цікавої, але непосильної для них серії. Очевидно, у випуску наукових видань "Просвіті" важко було змагатися з Науковим Товариством ім. Т. Шевченка, що на той час стало скравжньою Академією Наук українського населення Галичини.

Затверджуючи план випуску літератури на 1934 рік, "Просвіта" збирається повернутися до видання наукових праць і заснувати з цією метою "Наукову бібліотеку", яка містила б ряд підручників з українознавства. Тут же робить застереження, що задум можна було здійснити при наявності коштів і "відповідно до того, чи схвалить такий план громадськість". На жаль, важке матеріальне становище Товариства не дозволило реалізувати цей задум.

Інакше склалася доля "Народної бібліотеки" "Просвіти". Серія призначалася для широких народних мас. Зміст книжок не обмежено жанром чи тематикою. В основному — це оповідання українських письменників, переклади зарубіжної класики. Нерідко тут зустрічаються видані окремою книжкою реферати на актуальні теми.

Від 1920 року в серію "Народна бібліотека" "Просвіти" входять також щорічні календарі Товариства, тираж котрих досягає 12 тисяч примірників. "Календарі" "Просвіти" заслуговують на особливу увагу. Вони виходили упродовж всієї видавничої діяльності Товариства і користувалися незмінним попитом. Календарі розкривали перед читачем широку панораму народного життя кінця XIX — початку XX ст. Велику зацікавленість викликають вони і сьогодні.

В тому, що календарі в Галичині одержали статус настільної книги кожної української родини, велика заслуга насамперед редакторів просвітянських видань: О. Партицького, Ю. Романчука, В. Левицького, І. Франка, Г. Хоткевича, С. Шаха та ін.

Всього в серії "Народна бібліотека" вийшло 38 книжок загальним тиражем 203 тисячі примірників.

Постійне погіршення матеріального становища Товариства в зв'язку з наближенням економічної кризи призводить до того, що в 1927 році виходить остання книжка популярної серії.

З тієї ж причини видавцям не вдається здійснити ще один задум: в рамках "Народної бібліотеки" випустити театральну серію, котра знайомила б читачів з кращими взірцями української драматургії і разом з тим подавала матеріал для численних драматичних гуртків, які функціонували при кожній філії Товариства. В 1922 році виходять лише дві книжки цієї серії, й на цьому вона припиняє своє існування.

У 1921 році "Просвіта" виступає з ініціативою створення видавничого фонду, куди б поступали добродійні пожертви від українського населення. Перші кошти зібрано при вшануванні пам'яті великого українського поета Т. Г. Шевченка. За умови, що до фонду під назвою "Учітеся, брати мої..." будуть регулярно надходити доброчинні внески, планувалося за його рахунок видавати одну книжку щоквартально. В 1921 році дійсно підготовлено 4 книжки, але вже наступного року Товариство вкладає свої кошти з тим, щоб підтримати благодійне починання.

Всього під гаслом "Учітеся, брати мої..." вийшло 9 книжок науково-популярного змісту загальним тиражем 45 тисяч примірників.

Економічна криза 1929 —1930 років важким тягарем лягає насамперед на селянство. Українське населення Галичини, що знаходилося ще й під національним гнітом, особливо гостро відчуло її наслідки. Все це призводить до того, що члени "Просвіти" не можуть вчасно сплатити членські внески, не кажучи вже про поповнення лав Товариства. В 1928 році припиняють виходити всі серії "Просвіти". Доброчинні пожертви не надходять взагалі, внаслідок чого від 1929 року в рамках видавничого фонду "Учітеся, брати мої..." не виходить жодної книжки.

Нестача матеріальних засобів змусила видавців відмовитися від випуску ще однієї серії — "Історична бібліотека" (1923—1925 рр.). Необхідно зазначити, що видання цієї серії започатковане після широкого вивчення читацького попиту, проведеного шляхом анкетування. В результаті було виявлено, що найбільшою популярністю серед українського населення користуються книжки на історичну тематику, написані живою, народною мовою. Враховуючи побажання своїх читачів, "Просвіта" починає видавати серію книжок, які розповідають про основні історичні події, пов'язані з долею українського народу. Тут ми зустрічаємо також історію стародавніх галицьких міст (Крип'якевич І. Княжий город Галич: Переказ про минуле), життєпис історичних осіб (Крип'якевич І. Іван Федорович — перший український друкар).

"Історична бібліотека" була досить дешева. Ціна кожної книжки не перевищує вартості щомісячних видань Товариства.

Згідно з видавничим планом книжки історичної серії мали виходити щоквартально, проте в дійсності за 3 роки існування серії вийшло всього 10 книжок (загальний тираж 48 тис. прим.).

Після 1928 року "Просвіта" робить спробу відродити традицію видавничих серій. Внаслідок цього починає виходити нова серія "Бібліотека "Життя і Знання", за задумом та поліграфічним виконанням аналогічна "Просвітнім листкам", що виходили раніше. Дешеві, невеличкі за обсягом книжечки містять відбитки з другого періодичного журналу товариства "Життя і Знання". Не пощастило тільки зберегти на попередньому рівні тираж серії. Всього вийшло 53 книжечки (158 тисяч примірників).

До середини 30-х років "Просвіті" вдається частково стабілізувати своє матеріальне становище за рахунок збору членських внесків та поповнення Товариства новими членами. Це дало можливість в 1934 році за рахунок благочинного фонду "Учітеся брати мої..." розпочати випуск серії книг "Науково-популярна бібліотека".

Згідно з затвердженим планом в новій серії щорічно повинно було виходити чотири книжки: дві з історії, дві з природознавства. Насправді ж переважають книжки історичної тематики. Можна сказати, що в "Науково-популярній бібліотеці" відродилися не втілені доти в життя задуми видавців "Народної" та "Історичної" бібліотек.

Основний тираж "Науково-популярної бібліотеки" — 5 тисяч примірників. Серія добре ілюстрована. Книжки з історії та географії мають необхідні карти, статистичні дані подано у вигляді таблиць та діаграм.

В 1926 році після укладання І. Калиновичем бібліографії видань "Просвіти" голова Товариства М. Галущинський вирішив поновити загальну нумерацію видань, починаючи від 1869 року. Таким чином, "Загальна", "Народна" та "Історична" бібліотеки почали виходити під черговим номером випуску книги, і тільки "Руська Письменність" мала свій індивідуальний видавничий номер.

Протягом всієї діяльності Товариства вийшло 3 ювілейних видання. Це книги: 1. Белей І. Двадцять й пять леть исторіи Товариства "Просвіта" (1894, 69 с.); 2. Лозинський М. Сорок літ діяльности "Просьвіти" (1908, 72 с.); 3. Перський С. Популярна історія Товариства "Просвіта" у Львові (1932, 268 с.).

Перша книжка видана етимологічним правописом, що на сьогодні ускладнює сприйняття тексту. В той же час, книжка глибоко емоційна, в ній звичайною, розмовною мовою розповідається про зародження та становлення "Просвіти", пода ються цікаві факти, які неможливо виявити в офіційних документах.

Багато в чому схожа на перше ювілейне видання друга книжка М. Лозинського. Автор та видавці намагаються більше показати життя Товариства зсередини, ніж провести аналіз його діяльності. Наявність 15 ілюстрацій в тексті помітно вирізняє її з загального максимуму популярних видань.

Статистичні дані й перелік подій подані в річних звітах "Просвіти", а ювілейні видання, не претендуючи на науковість, передають особливу атмосферу епохи, що, без сумніву, підносить ступінь їхнього сучасного громадсько-політичного значення.

Від перших двох помітно відрізняється третя книжка, присвячена 60-річчю Товариства. Автор С. Перський (псевдонім Степана Шаха) подає матеріал з узагальненням. Аналізуються напрями діяльності Товариства, подано значний цифровий матеріал. Книжка позначена високим рівнем наукової інформативності. Каталоги видань "Просвіти" — неоціненне джерело бібліографічної інформації для історичних та книгознавчих досліджень.

Після 1920 року вийшло 25 бібліографічних покажчиків, їх можна розділити на такі групи: 1. Каталоги видань "Просвіти" (7); 2. Каталоги книгарні Товариства (3); Тематичні каталоги (3); 3. Каталог книжок, що були на складі Товариства; 4. Списки книжок, заборонених польською цензурою (5); 5. Списки конфіскованих українських книжок (4)|6. Каталог знижених в ціні книг (1). В останні роки діяльності Товариства відбувалися зміни в художньому оформленні видань. Популярні книжечки до 1939 року мали на обкладинці ілюстрації, пов'язані зі змістом. Наприкінці 1937 року видавці повертаються до модернізованої віньєтки роботи П. Ковжуна. Від 1938 року популярним виданням Товариства повернуто віньєтку К. Устияновича, частково перероблену й доповнену С. Гординським. Всі ці зміни говорять про те, що "Просвіта" приділяла велику увагу зовнішньому вигляду своїх книжок. До їхнього оформлення запрошували таких відомих українських художників як К. Устиянович, П. Ковжун, І. Труш та ін., що було суттєвим фактором підвищення історико-культурної цінності видань.

У більшовицькій історіографії майже повністю відсутні дослідження, присвячені історії культурного життя Галичини. Діяльність "Просвіти" розглядалася крізь призму політичних оцінок "Короткого курсу історії ВКП(б)". А існуючі публікації написані на матеріалах вузького кола періодики досліджуваного періоду і повторюють висновки, зроблені в енциклопедичних виданнях про те, що філії "Просвіти" були "в більшості своїй джерелами українського буржуазного націоналізму".

Відкриття цілої низки архівних фондів дало можливість широко і всебічно вивчати найбільш масове українське Товариство в Галичині. Ретельне вивчення архіву Товариства, а також опрацювання матеріалів зарубіжної історіографії дозволило зробити об'єктивні висновки про його діяльність. Про авторитет і масштаби діяльності "Просвіти" свідчить той факт, що до 1939 року мережею ЇЇ філій та читалень було охоплено 85% західноукраїнських земель. "Просвіта" стає наймасовішою культурною організацією, яка спрямовує свої погляди на потреби народного загалу.

Залишаючи за собою культурно-просвітницьку функцію, "Просвіта" дала початок численним економічним, фінансовим, спортивним та іншим інституціям.

Необхідно особливо відзначити діяльність Товариства у важкі роки Першої світової війни та визвольних змагань. Велика заслуга Товариства в розвою економіки краю. Головною умовою культурного піднесення народу "Просвіта" вважала саме високий матеріальний рівень життя.

Новим етапом у розробці економічних програм в Галичині став організований "Просвітою" Перший український просвітньо-економічний конгрес 1909 року. Ініціаторам конгресу вдалось об'єднати зусилля просвітителів всієї України, з'ясувати й обговорити проблеми роз'єднаного народу, скоординувати свої дії.

Культурно-просвітницькі функції Товариства не обмежувалися виданням та розповсюдженням книжок.

Пропаганда української культури за межами Галичини для "Просвіти" була тісно пов'язана з необхідністю морально підтримати велику частину нашого народу, змушеного покинути рідну землю у зв'язку з важким матеріальним становищем. Про значення "Просвіти" для українців красномовно говорить той факт, що аналогічні організації відкривалися й ставали єдиним джерелом духовності для української еміграції в Канаді та Америці, де проживали тисячі українців, так само як і в Уругваї, Парагваї, Манчжурії та інших місцях, де українська громада нараховувала кілька сотень, а то часом і десятків чоловік. Завдяки галицькій "Просвіті" українське друковане слово забезпечувало культурні потреби українців в усіх куточках Земної кулі, що допомогло не тільки зберегти, але й збагатити українську культуру.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


.1. Андрусяк М. Нариси з історії галицького москвофільства.— Львів, 1935.

2. Багалій Д. Нарис української історіографії—К.: ВУАН, 1923.— Т. 1.— 108 с.

3. Барвінський В. Коротка історія Галичини продовж тисячоліття 907—1941.— Львів: Українське видавництво, 1941.—43 с.

4. Барвінський О. Історичний огляд засновин Народного дому у Львові.— Львів, 1908.—66 с.

5. Буковський Л. Книгарні — бібліотеки — академія. Спомини 1919— 1922.— Мюнхен, 1971.—152 с.

6. В польськім ярмі. Промова посла доктора О. Колесси, виголошена в бюджетовій дебатії дня 18 червня 1909 р.— Львів, 1909.—11 с.

7. Ваврик В. Телергоф. В 20 роковини народної трагедії галицько-руського народа.— Львів, 1934.—64 с.

8. Вахнянин Н. Спомини з життя.— Львів, 1908.— С. 105—106.

9. Велика історія України.— Вінніпег, 1948.— 976 с.

10. Вернадський В. Українській вопрос і русскоє общество // Родіна.—№ 1.— 1990.—91—95 с.

11. Возняк М. їв. Белей і Ол. Кониський. До зв'язків Галичини з Наддніпрянщиною в 80-х роках XIX ст.— Львів, 1928.—45 с.

12. Возняк М. Із зносин М. П. Драгоманова з Галичиною.— Львів, 1926.— С. 137—155.

13. Возняк М. Як пробудилося українське народне життя в Галичині за Австрії.—Львів, 1924.—180 с.

14. Галицько-руське письменство 1848—1865 р. р. на тлі тогочасних сускіль-но-політичних змагань галицько-руської інтелігенції.— Львів: НТШ, 1903.—146 с.

15. Галущинський М. Михайло Драгоманів — ідеолог Нової України.— Львів, 1921.—18 с.

16. Гнатюк В. Національне відродження австро-угорських українців 1772— 1880.— Відень, 1917.

17. Грушевський М. Звідки пішло українство і до чого воно йде.— К., 1917.— 2-е вид.—16 с.

18. Грушевський М. Из польско-украинских отношений Галиции.— Петербург, 1907.—84 с.

19. Грушевський М. Национальньїй вопрос й автономия.— Петербург, 1907.—15 с.

20. Грушевський М. Освобождение России й украинский вопрос. Статьи й заметки.— Петербург, 1907.—201 с.

21. Дашкевич Я. Матеріали І. О. Левицького як джерело для бібліографічного словника // Історичні джерела та їх використання.— К.: Наукова думка, 1966.— Вип. 2.— С. 35—54.

22. Звіт з діяльності товариства "Просвіта" у Львові. — 1902 — 1938 р.

23. Звідомлення товариства "Просвіта" у Києві, заснованого в пам'ять Т. Г. Шевченка за 1906 р.— К., 1907.— 74 с.; 1908.— 71 с.

24. Звіт з діяльності філії "Просвіти" в Стрию, за час від 11 червня 1903 р. до мая 1904 р,— Львів, 1904.

25. Справозданє з діяльності товариства "Просвіта" за рік 1876 — 1900 р.

26. Справозданє Катеринославського літературно-артистичного товариства "Просвіта". — Катеринослав, 1907. — 16 с.

27. Справозданє українського товариства "Просвіта" у Миколаєві. — Миколаїв, 1909.— 18 с.

28. Статут товариства "Просвіта".— Львів, 1891.— 18 с.


ДОДАТКИ


СТАТУТ ТОВАРИСТВА "ПРОСВІТА" (Затверджений в 1913 р.)

А) ЦІЛЬ ТОВАРИСТВА І ОБЄМ Д1ЛАНЯ.

§ 1. Цілию Товариства є: просьвіта і піднесене культури та добробуту українського народу у всіх його верствах і напрямах житя.

§ 2. До осягнення сеї ціли прислугують Товариству отсі способи:

а) видаване усякого рода книжок, творів, письм, журналів і часо-писий в мові українській або після потреби иншій, особливож творів і письм популярних для сільського і міського люду,— та їх розширюване;

б) устне поучуванє народу в усяких справах просьвітних, культурних, господарських, торговельних і промислових, а то че-ред делегатів, люстраторів і мандрівних учителів;

в) закладанє в Галичині (§ 4) філій і читалень Товариства "Просвіта", як також поміч і оцінка над тими товариствами;

г) уладжуванє публичних лекций і викладів, літературно-музичних продукций, концертів, аматорських вистав театральних,— взагалі плекане музики та співу і ведене людового театру та кінотеатру;

д) уладжуванє народних сьвят та з'їздів і прогульок в ціли пізнання краю і народу на гідних звижуваня місць;

е) закладанє і удержуване бібліотек, народних музеїв, публічних читалень і випозичалень книжок, як також збиране і видаване всяких матеріалів, відносячих ся до пізнаня краю і народу;

ж) основуване і ведене книгарень, друкарень, переплетень і инших до осягнення цілий Товариства потрібних помічних підприємств;

з) уладжуванє і ведене шкіл: народних, середних і вис-ших, як також шкіл господарських, торговельних, ремісничих і промислових з мовою викладкою українською,— зглядно після потреби иншою,— та устроюванє курсів для неграмотних і курсів для доповняючої і підготовляючої науки, як також курсів торговельних, рільничих, промислових і домашнього господарства;

і) закладанє і ведене бурс, захоронок, захистів, діточих городів, вакацийних осель і инших добродійних заведень, в яких виховувала би ся убога а талановита молодіж відповідно до своїх здібнос-тий і потреб українського народа;

й) закладанє взірцевих господарств, досьвіднкх стаций, взірцевих садів, шкілок деревних і городів,— як також змаганє до зало-женя самостійних економічно-господарських інституций — як крамниці, шпіхлеря, каси позичкової, щадниці (§ 50) і инших спілок та підприємств рільничо-господарських, торговельних і промислових, з особливим узглядненєм домашнього промислу;

к) уділюванє помочи і поради при набуваню доброго насіня, машин, приладів та других рільничо-господарських і промислових витворів, як також вказуване жерел зарібку;

л) запомаганє материяльне письменників, артистів, учених, учителів народних і образуючої ся молодіжи стипендиями, преміями і иншими способами;

м) уладжуванє анкет, з'їздів і конгресів в справах прось-вітно-наукових і економічних;

н) оголошуване конкурсів і премій за найкращі твори письменства та умілости;

о) уладжуванє промислово-господарських і етнографічних вистав;

п) взагалі заохочуване всіх верств українського народа до просьвіти і науки; розбуджуване замилуваня до ощадности і праці, як також діланє всього, що може причинити ся до піднесеня просьвіти, культури і добробуту українського народу.

§ 3. В ціли придбаня або побільшеня своїх матеріяльних засобів приймає Товариство вкладки членів, добровільні дари, спадщини і записи, по одержаню на се дозволу властий. Взагалі може Товариство набувати на власність всякого рода предмети так движимі як не-движимі, з правного обігу невиключені і свобідно орудувати своїм майном і фондами під його заряд через когонебудь переданими.

Б) ОСІДОК ТОВАРИСТВА ІТЕРИТОРИЯЛЬНИЙ ОБСЯГ ДІЛАНЯ.

§ 4. Осідком Товариства є місто Львів, де пробуває також Головний Виділ,— а своєю діяльністю обіймає цілий край Галичину.

В) СКЛАД ТОВАРИСТВА, ПРАВА І ОБОВЯЗКИ ЧЛЕНІВ.

§ 5. Товариство складаєть ся з членів звичайних, почесних, добродіїв і спомагаючих.

§ 6. Членом звичайним є

а) кожда особа української народности, котру Головний Виділ Товариства як члена звичайного прийме;

б) громади, товариства і инші особи правні під тим самим услівєм.

§ 7. Членом почесним може бути кождий, хто яким ділом для українського народу або для Товариства високо заслужив ся і коли на запрошене Товариства (§ 19 в) цю почесть прийме.

§ 8. Членом добродієм може бути особа української народности, що зложить до Товариства одноразову вкладку 200 корон, згляд-но жертвує предмет тої вартости, та як члена-добродія Головний Виділ її прийме.

Під тим самим услівєм можуть стати членами добродіями громади, товариства і инші особи правні.

§ 9. Членом спомагаючим може бути кождий, хто:

а) зложить для Товариства одноразову вкладку найменше 20 (двацять) корон, або

б) зобовяжеть ся складати річно по одній (1) короні — і як такого члена Головний Виділ прийме.

§ 10. Звичайні члени Товариства мають право:

а) бувати на загальних зборах з голосом дорадним, забирати там голос, ставити внесеня і інтерпелювати Виділ, як і право пасивного вибору;

б) бувати на зборах філіяльних і окружних своїх філій і округів з голосом рішаючим та з правом на них вибирати і бути вибраним до виділу філії, як також на відпоручників на загальні збори Товариства;

в) вглядати по замкненю рахунків в часі 14. днів перед загальними зборами в книги Товариства;

г) перекладати Виділові письменне внесеня в справі видаваня діл і заряду майном, котрі Виділ має взяти під розвагу;

д) діставати безплатно по одному примірнику книжок популярних, видаваних Товариством по часі вступленя члена до Товариства, а призначених Головним Виділом для роздачі між членів;

е) діставати лєгітимациї членської приналежносте до Товариства;

ж) уживати членських відзнак і прапорів по одержаню на се дозволу власти. Українські громади і інститути беруть участь в зборах через своїх заступників, управнених до заступства законом згляд-но статутом.

§ 11. Почесні члени мають право:

а) бувати на загальних зборах Товариства і на зборах філії свого осідку з голосом рішаючим, забирати на них голос, ставляти внесення, як і право активного і пасивного вибору;

б) перекладати Виділови письменні внесення в справі видаваня діл і заряду майном, котрі Виділ має взяти під розвагу.

Члени добродії мають право:

а) бувати на загальних зборах Товариства і на зборах філії свого осідку з голосом рішаючим, забирати на них голос, ставляти внесеня, як і право активного та пасивного вибору;

б) предкладати Виділови письменно внесеня в справі видаваня діл і заряду майном, котрі Виділ має взяти під розвагу.

§ 12. Члени спомагаючі мають право подавати Головному Виділови зглядно філіяльному письменно внесеня в справі видавництв Товариства і заряду майном, котрі ті виділи мають взяти під розвагу.

§ 13. Звичайні члени мають обовязок:

а) платити до Товариства вкладки по чотири корони річно, однак Головний Виділ має право незаможним членам Товариства річну вкладку знизити. Зміна висоти вкладки може наступити тільки на загальних зборах, що зміною статута не вважаєть ся;

б) причиняти ся відповідною працею до осягнення спільної ціли Товариства;

в) підчиняти ся в справах Товариства тогож рішеням. Вільний від вкладок є:

а) хто шістьдесять (60) корон нараз зложить, або

б) кого Головний Виділ для заслуг коло Товариства від вкладок увільнить.

Г) ПРИНЯТЄ В ЧЛЕНИ Г УТРАТА ПРАВ ЧЛЕНА

§ 14. Членів звичайних, добродіїв і спомагаючих приймає Головний Виділ. Членів почесних іменує Загальний Збір на внесене Головного Виділу голосованєм без наради.

§ 15. Членом перестає бути:

а) хто зрече ся права належаня до Товариства;

б) хто за який

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: