Лексико-стилістичні особливості творчості Еріка Еммануеля Шміта на прикладі роману "Оскар та Рожева пані"
Зрештою, Оскар
цілковито
відкривається
навколишнім,
так як його
бажання в сьомому
листі стосується
його батьків,
яких він довгий
час ненавидів:
«Je voudrais que mes parents restent toujours comme ce
soir»
(p.86).
Спершу, Оскар із наївністю дитини шукає визначення «життя» в «Медичному словнику»: «Mamie-Rose, j’ai l’impression que, dans le Dictionnaire mйdical, il n’y a que des trucs particuliers, des problиmes qui peuvent arriver а tel ou tel bonhomme. Mais il n’y a pas les choses qui nous concernent tous : a Vie, la Mort, a Foi, Dieu» (p. 90). Не знайшовши точного визначення і не отримавши пояснення від Рожевої мами, він приходить до висновку: «Il n’y a pas de solution а la vie sinon vivre» (p. 91).
В кінці кінців, а саме після «візиту Бога» до нього, в своєму передостанньому листі, в момент, коли він майже помирає, Оскар розуміє і розкриває нам значення життя: «la vie c’est drole de cadeau. Au dйpart, on le surestime, ce cadeau : on croit avoir reзu la vie йternelle. Aprиs, on le sous-estime, on le trouve pourri, trop court, on serait presque prкt а le jeter. Enfin, on se rend compte que ce n’йtait pas un cadeau, mais juste un prкt» (p. 97).
Отже, ми бачимо, який складний і корисний шлях пройшов Оскар і як еволюціонувало його бачення і ставлення до світу: від егоцентризму маленького хлопчика до альтруїзму зрілого дорослого чоловіка. Він прожив десять років, особливо не задумуючись над сенсом життя, що властиво для дитини його віку. Але зрештою через свою хворобу, своє нове народження та кардинальну зміну свого світогляду він починає задаватись досить серйозними питаннями про життя і смерть.
РОЗДІЛ 3 ЛЕКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОМАНУ «ОСКАР І РОЖЕВА ПАНІ»
3.1. Лексичні особливості дитячого мовлення в романі
Особливості стилю письменника реалізуються на письмі, тобто в мовленні персонажів, в лексиці та синтаксисі твору. «Оскар та Рожева пані» - це яскравий приклад епістолярного роману, особливості якого розглядалися в попередньому розділі. В епістолярному романі, художній образ персонажа є концентрованою формою відображення дійсності в естетичному плані, тобто засобом вираження суб’єктивної модальності тексту. Вивчення категорії художнього образу персонажа в епістолярному романі ґрунтується на детальному аналізі мовлення персонажів у різних комунікативних ситуаціях.
Мовлення персонажа в епістолярному романі відіграє дуже важливу роль: з одного боку, воно виступає засобом розкриття образу героя через самоаналіз персонажа, мотивацію вчинків тощо, з іншого, – як мовний узус персонажа, його індивідуальні мовні навички, що, відповідно, свідчить про рівень його культури, освіти, професії, соціальної приналежності, психіки, характеру. Використання стилістичних засобів у мовленні персонажа зумовлене його статусною поведінкою.
Головним героєм роману є десятирічний хлопчик Оскар, від якого ведеться мова, тобто в творі представлене дитяче мовлення. Листи юного героя побудовані, як розмова з Богом, в них він висловлює свої думки, враження, переживання. Крім цього, Оскар дослівно передає свої розмови з батьками, друзями та Рожевою пані. Особистість героя яскраво відображється на мовному рівні. Про те, що мова ведеться від дитини ми розуміємо не лише з сюжету твору, а й проаналізувавши лексику використану в романі.
Аналіз роману дозволив встановити, що дитяче мовлення не копіюється в літературному творі, а своєрідно відтворюється. Репрезентоване дитяче мовлення відрізняється більш суворішою синтаксичною організацією ніж спонтанне мовлення дітей, що виявляється у відсутності пропусків підметів та присудків: «- Allez –y. Embrassez-moi. Je le dirai pas aux autres. Je veux pas casser votre rйputation d’ancienne catcheuse » (p. 35).
Спостерігаються відмінності в лексичній когезії. Якщо для спонтанного мовлення є характерною відсутність синонімічних відносин [23, с.52], то в романі вже відзначається вживання синонімів, які передають підвищену емоційність дитини: «Parce qu’йcrire c’est guirlande, pompon, risette, ruban, et cetera. Ecrire, c’est rien qu’un mensonge qui engolive » (p. 9).
Спостерігаються також відмінності в передачі емоційного стану дітей. Якщо в спонтанному мовленні діти передають свій емоційний стан в основному за допомогою вигуків, та завдяки підвищеній емоційності спостерігаються накладки висловлювань різних мовців, то письменник, крім вище згаданих засобів, використовує інші образні засоби:
епітети: «On l’appelle la Chinoise parce qu’elle a une perruque noire, brillante, aux cheveux raides, avec une frange, et que зa la fait ressembler а une Chinoise ». (p. 47)
порівняння: «Je serai muet mкme si je trouve йtonnant, vu toutes les rides qu’elle a, comme des rayons de soleil autour des yeux, que personne ne s’en soit doutй » (p.13).
метафори: «Si tu dis «mourir» dans un hopital, personne n’entend. Tu peux кtre sur qu’il va y avoir un trou d’air et que l’on va parler d’autre chose » (p.17).
прислівники зі значенням вищої ступені інтенсивності: «Tu parles, Crane d’œuf ! Les mйdecins, c’est inusable !» (p. 16).
вищий ступінь порівняння прикметників: «j’ai l’impression que le film passait au ralenti, que l’air devenait plus aйrien, la silence plus silencieux…» (p. 45).
Важливе місце у дитячому мовленні відіграє лексичний повтор, який вживається дітьми з різними цілями: при уточненні, при перепитуванні, для привертання уваги, висловлює ємоційний стан, вживається в підтвердження репліки попереднього мовця: «Moi, je ne fais plus plaisir. Depuis ma greffe de moelle osseuse, je sens bien que je ne fais plus plaisir»(p. 11) (уточнення)
«- Tes parents sont lа.
- Mes parents ? C’est pas possible.»(p. 23) (перепитування)
«- je veux voir Mamie-Rose.
- Mais oщ йtais-tu passй, Oscar ? Comment te sens-tu ?
- Je veux voir Mamie-Rose» (p.29) (емоційний стан дитини)
«Et c’est lа que j’ai compris que mes parents йtaient deux laches. Pire : deux laches qui me prenaient pour un lache ! »(p. 27) (привертання уваги)
«- Tu as raison. Mais le fait que tes parents qui, selon toi, sont des cons…
- Oui. Des vrais cons, Mamie-Rose !»(p. 34) (підтвердження репліки попереднього мовця).
Слід також підкреслити, що особливості репрезентації дитячого мовлення в значній мірі залежать від образу персонажу, від тих художніх задач, які поставив перед собою письменник. Так специфіка репрезентації дитячого мовлення в творах з установкою на гумористичний, ексцентричний ефект полягає у виборі особливих художніх засобів для відтворення дитячого мовлення. “Дитячі” неологізми, гра слів, “дитячі” помилки, каламбури служать для створення ексцентричного, гумористичного ефекту репрезентованого мовлення дітей у художньому творі.
Ми бачимо на прикладі Оскара, як автор застосовує різні стилістичні засоби, залежно від того художнього образу, який він прагне створити в той чи інший момент, в чому й проявляється витонченість індивідуального стилю Еріка Еммануеля Шміта. Він уміло і майстерно поєднує гумор, дитячу щирість і наївність в ліричній і трагічній сентиментальній історії. В певні моменти ми відчуваємо жаль та співчуття до Оскара, в інші – його слова викликають щиру посмішку.
Наївність і дитячу щирість автор передає за допомогою гри слів. Оскар порівнює похилий вік Рожевої пані з терміном дії йогурта:
«- Vous кtes perimйe ?
Oui.
Comme un yaourt ?» (p.13).
Для відображення емоційного стану хлопчика, автор часто застосовує гіперболу: «J’avais envie d’embкter la terre entiиre» (p.28). Ліричні почуття кохання Оскара, автор передає за допомогою порівняння та метафор, завдяки чому хвороба дівчинки перетворюється на прекрасне диво: «On dirait une fйe qui se repose un moment а l’hopital» (p. 42) ; «Elle йtait posйe sur son lit, on aurait dit Blanche-Neige lorsqu’elle attend le prince, quand ces couillons de nains croient qu’elle est morte» (p. 44).
Автор часто використовує іронію, що викликає в нас співчуття до юного Оскара, який чудово розуміє свій стан: «Faudrait qu’elle apprйcie les extraterrestres, et зa, j’en suis pas sur» (p. 42). Стилістичні засоби сприяють створенню образності, зігрівають дитяче мовлення ліризмом.
Таким чином, ми бачимо, що автор у своєму романі не копіює дитяче мовлення, а своєрідно його відтворює, використовуючи різні стилістичні засоби.
3.2. Особливості власних назв в романі
В романі «Оскар і Рожева пані» ми знаходимо дуже багато власних назв, які мають свої особливості і відіграють важливу роль у творі. Перш за все це імена, а точніше прізвиська хворих дітей, що фігурують в романі. Здається, що ці діти існують тільки в своїх хворобах і ми замість опису зовнішності, знаходимо лише опис фізичних проявів хвороб у дітей, на основі чого і формуються прізвиська, які отримують діти. Хоча імена хлопців та дівчат утворюються по різному.
Імена хлопців формуються за допомогою метафор:
Crane d’œuf - Оскар, головний герой роману, отримує це прізвисько через свою лису голову, що в дитячій уяві асоціюється з яйцем: «moi, avec mon crane d’œuf, qui ne ressemble ni а un garзon ni а une fille, mais plutфt а un Martien» (p.36);
Pop Corn – піджарені зерна кукурудзи, жирні і підсолоджені, для позначення ожиріння у хлопця: «on n’a pas le droit de donner а manger а Pop Corn vu qu’il est lа pour maigrir. Quatre-vingt-dix-huit kilos а neuf ans, pour un mиtre dix de haut sur un mиtre dix de large !» (p.24);
Bacon – підпечене м’ясо для позначення значного опіку на шкірі: «En fait il s’appelle pas Bacon, mais Yves, mais nous on l’a appelй Bacon parce que зa lui va beaucoup mieux, vu qu’il est un grand brulй» (p.16);
Einstein – це прізвисько підкреслює непропорційно велику голову хлопця: «Si on l’appelle Einstein, c’est pas parce qu’il est plus intelligent que les autres mais parce qu’il a la tкte qui fait le double de volume. Il parait que c’est de l’eau а l’intйrieur» (p. 23).
Все по іншому відбувається з дівчатами:
Peggy Blue – Пегі зберегла своє справжнє ім’я, до якого додається прикметник «блакитна», що характеризує колір її шкіри. Це прізвисько зовсім не являється смішним чи дивним, навпаки, в очах Оскара воно оповите меланхолічною, поетичною ніжністю: «Elle a une maladie compliquйe, la maladie bleue, un problиme de sang qui devrait aller aux poumons et qui n’y va pas et qui, du coup, rend toute la peau bleutйe. Elle attend une opйration qui la rendra rose. Moi je trouve que c’est dommage, je la trouve trиs belle en bleu, Peggy Blue» (p. 42);
La Chinoise – єдина з дівчат, що не має справжнього імені. Вона відіграла негативну роль в житті Оскара, тому сприймається певним чином безособистісно: «On l’appelle la Chinoise parce qu’elle a une perruque noire, brillante, aux cheveux raides, avec une frange, et que зa la fait ressembler а une Chinoise» (p. 46);
Brigitte – використання лише її імені означає незначущість її хвороби: « Brigitte, la trisomique, qui colle toujours tout le monde parce que les trisomiques, c’est normal, c’est affectueux» (p. 75).
Роман «Оскар та Рожева пані» являється зібранням історій спортивних досягнень Рожевої мами: змагань з кетчу. Ці розповіді відіграють дуже важливу роль в житті Оскара і звичайно являються невід’ємною композиційною частиною роману, несучи в собі символічний сенс. Звичайно, перш за все вони розважають хлопчика, змінюють його думки, змушують його мріяти і переносять його в чарівний світ, але насправді вони приносять Оскару значно більшу користь.
Оскар подумки стає частиною світу, в якому немає ні хвороб, ні смерті і він може уявити себе на місці Рожевої мами і стати до бою із набагато сильнішими, ніж він супротивниками: «Moi, зa me fait rкver ses combats, parce que j’imagine ma copine comme maintenant sur le ring, une petite vieille en blouse rose un peu branlante en train de foutre la patйe а des ogresses en maillot. J’ai l’impression que c’est moi. Je deviens le plus fort. Je me venge» (p.15). Крім цього, розповіді про кетч допомагають Оскару прожити ті останні дні, які йому залишились і змінитись. Завдяки цим вигаданим, але таким зрозумілим для дитячої уяви історіям, Рожева мама передає йому дуже важливі і повчальні послання. Ось чому ці розповіді з’являються в певному визначеному порядку - вони співвідносяться з життєвими ситуаціями, які переживає Оскар.
В історіях Рожевої мами ми знаходимо багато вигаданих імен, які мають символічний сенс в творі:
Sarah Youp La Boum – перший розказаний Рожевою мамою бій, в якому вона постає проти супротивниці, що була прозвана «вужем рингу». З тілом натертим олією, вона завжди вислизала з рук і Рожева мама відчувала себе переможеною в такій безвихідній ситуації, але на допомогу їй прийшли друзі.
Оскар щойно дізнався, що помре, а його батьки не наважились навіть поговорити з ним. Відчуваючи себе нікому не потрібним, він шукає відповіді на свої запитання, але всі хто його оточує уникають щирої розмови і правда, здається, вислизає з рук, як вуж. Метафора, яку в даній ситуації використовує Рожева мама досить красномовна. Оскар також потребує допомоги, і звернення до Бога надало йому необхідної сили. Ця історія – послання надії : «Y a toujours une solution, Oscar, y a toujours un sac de farine quelque part. Tu devrais йcrire а Dieu. Il est plus fort que moi» (p. 31).
Tйton Royal – Рожева мама постає проти супротивниці, до якої навіть наблизитись не можливо без відрази. Щоб захистити себе від смороду Рожева мама змушена надягнути шолом-маску, що пахла лавандою і назватись Палачем із Карпантра : «Pour la vaincre, Mamie-Rose avait du improviser une nouvelle tactique : mettre une cagoule, l’imprйgner de lavande et se faire appeler la Bourrelle de Carpentras. Le catch, elle dit toujours, зa demande aussi des muscles dans la cervelle » (p.41).
В житті Oскара є моменти, які б зламали й найсильніших. Його завданням є навчитись не боятись смерті, а насолоджуватись кожним моментом життя.
Plum Pudding – Рожева мама нагадувала мишку у порівнянні із своєю супротивницею, але вона зуміла перетворити величезну вагу ворога у його ж недолік, завдяки чому і перемогла.
Оскар відчуває себе переможеним у порівнянні з великою масою Поп Корна, який теж домагався прихильності Пегі. Рожева мама повертає хлопчику впевненість у собі. В тому, що стосується зваблення дівчат фізичні дані не такі важливі, як душевні: «Toi, mon petit Oscar, tu as l’ossature lйgиre et tu n’as pas beaucoup de bifteck, c’est certain, mais la sйduction, зa ne tient pas qu’а l’os et qu’а viande, зa tient aussi aux qualitйs de cœur. Et зa, des qualitйs de cœur, tu en as plein» (p. 53).
Плюм Пудінг з’являється в історіях Рожевої мами двічі – ця героїня так боялась смерті, що наблизила її і зруйнувала своє життя, яке могло бути кращим: «Tu vois, elle est morte quand mкme, comme tout le monde, mais l’idйe de mourir lui a gachй la vie» (p. 65). Оскар знає, що має померти, але цей факт не повинен зруйнувати ні ті 9 днів, що йому залишилось прожити, ні саму смерть. Перш за все йому потрібно довіритись життю, а потім навчитись відноситись до смерті, як до таємничої подій, тобто з цікавістю : «En fait, je n’ai pas peur de l’inconnu. C’est juste que зa m’ennuie de perdre ce que je connais» (p. 66).
Les sœurs Giclette – їхньою перевагою була невичерпна енергія. Кетчистка Гіклет, здавалося, володіла безкінечними силами, які постійно відновлювались. Щось на зразок вічної молодості. Але Рожева мама не впала в безнадію, вона зрозуміла, що сестер Гіклет аж троє і вони змінюють одна одну на ринзі: «Tout le monde croyait qu’il n’y avait qu’une Giclette, que c’йtait une sauteuse infatigable. Mamie-Rose a dйcouvert le pot aux roses, a enfermй les deux remplaзantes aux toilettes en jetant la clй par la fenкtre et elle est venue а bout de celle qui restait. C’est astuucieux, le catch, comme sport» (p. 67).
Оскар відчуває, що безсилий в боротьбі з хворобою, але він повинен навчитись боротись із своїми страхами і зрозуміти, що всі люди смертні і немає нікого, хто б був вічно здоровим і молодим.
Послання Рожевої мами стає досить зрозумілим: не можливо уникнути боротьби, що іноді здається не рівною і програною заздалегіть, та не слід опускати руки. Скільки б днів нам не залишилось жити, яким би не був наш супротивник, навіть якщо це сама смерть, не можна втрачати надію, потрібно вірити і знаходити сили в самому собі.
Всі ці історії Рожевої мами – це послання віри в себе, послання надії. Незважаючи на різноманітний зміст, ці алегоричні історії відіграли ключову роль в житті Оскара, направляючи його роздуми та саме життя.
Таким чином, ми бачимо, що численні власні назви, які присутні в романі, відіграють важливу роль, надаючи роману художньої та стилістичної своєрідності.
3.3. Особливості лексики розмовного стилю в романі
Як було вже зазначено вище, роман «Оскар та Рожева пані» - це дитячі листи до Бога. Хоча зважаючи на ствердження хлопчика: «Je previens tout de suite : j’ai horreur d’йcrire» (p. 9), ми можемо розглядати ці листи, як розмову з Богом. Крім цього, в романі ми зустрічаємо багато діалогів, які Оскар дослівно відтворює.
Аналіз роману дозволив знайти ряд синтаксичних, граматичних та лексичних особливостей, що властиві розмовній французькій мові (le franзais parlй).
Розмовне мовлення є найдавнішим стилем будь-якої національної мови. Розмовним мовленням користуються люди різного віку в побуті, в неофіційному й офіційному спілкуванні, в навчальній, науковій, виробничій, суспільно-політичній та в інших сферах життя. Інтонаційною особливістю розмовного стилю є розмаїття ритміко-мелодійних варіацій, неодноманітність, що відтворює природну безпосередність мовців [13, с.62].
Сфера використання – усне повсякденне спілкування в побутів, у сім’ї, на виробництві.
Основне призначення – бути засобом впливу й невимушеного спілкування, жвавого обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями, з’ясування виробничих і побутових стосунків [21, с.167].
Норми розмовного стилю встановлюються не граматиками, як у книжних стилях, а звичаєм, національною традицією – їх відчуває і спонтанно обирає кожен мовець. Жанри реалізації – бесіда, лист.
З синтаксичного погляду розмовне мовлення характеризується широким використанням неповних речень, наявністю стереотипних конструкцій. Розмовне мовлення здебільшого спонтанне, тобто безпосереднє, непідготовлене. Компонентами його є позамовні елементи – міміка, жести, конкретна ситуація, наявність чи відсутність об'єкта мовлення [45, с.98].
В романі «Оскар та Рожева пані» ми знаходимо багато коротких, неповних, еліптичних речень: «Je t’explique»(p. 10); «La preuve ?»(p. 9). Такі ж речення, властиві для розмовного стилю, часто зустрічаються в діалогах роману: «- Elle te l’a dit ?
- Non, lui.
- Du bluff !» (p. 52) ;
«- A sa faзon. Pas souvent. Rarement mкme » (p. 32).
Для логічного та емоційного виділення в романі, застосовуються формули: c’est…qui, c’est…que, ce qui…c’est, реприза та антисипація: «- C’est vous qui me dites зa, Mamie-Rose ?» (p. 32);
«Elle est ratйe, mon opйration, Mamie-Rose ? » (p.18);
«comme si on avait peur que, la nuit, les balais, les seaux et les serpiиres, ils se barrent» (p. 27).
В розмовній мові спостерігаються певні особливості вживання займенників, яким надається експресивне значення. Для розмовної французької мови властивим є одночасне вживання двох форм одного й того ж займенника, для виділення тої чи іншої особи: «Moi, je ne fais plus plaisir» (p.11).
В романі спостерігається опущення займенника il в безособових конструкція, що є властивим для розмовноо стилю французької мови:
«- Peut-кtre que tu les inspires.
- Faut croire» (p. 17).
Особливим є також вживання безособового займенника on, що зазвичай являється нейтральним і нормативним для всіх стилів. Для розмовного стилю цей займенник має експресивне значення, заміняючи будь-який інший займенник (je, tu, nous, vous) :
«- On s’en fout.
Ce sont de braves gens, Oscar.
Je m’en fous» (p. 30).
Найчастіше в розмовному мовленні роману використовується демонстративний займенник зa, що є відповідником більш нейтрального cela:
«зa, зa m’a plu. J’ai trouvй зa trиs fort» (p. 34);
«Ses lиvres se sont posйes sur ma joue et зa m’a fait plaisir, зa me donnait chaud, avec des picotements, зa sentait la poudre et le savon » (p. 35).
На лексично-фразеологічному рівні розмовного мовлення слід відзначити велику кількість експресивних та емоційно-оцінних слів і зворотів. Використовуються й просторічні елементи – несвідомо(при недостатньому опануванні норм літературної мови) або свідомо(як певний стилістичний засіб) [12, с.256].
Перш за все, необхідно відзначити, що в романі часто вживаються вигуки, що мають експресивне значення і є типовими для розмовного стилю:
«- Ah, зa y est, vous avez son adresse ?» (p. 62);
«- Hein, Peggy ? Toi et moi, on est copains, non ? » (p. 46).
Також, потрібно відзначити вигуки, чи репрезентовані звуки, які властиві лише для усного розмовного мовлення: «- Ouais. J’ai sommeil»(p. 50);
«- Mouais…Mouais…» (p. 44).
Розмовна мова, зазвичай, є емоційно забарвленою, тому в романі ми знаходимо багато метафор, порівнянь, синонімів:
«- j’ai de plus en plus sommeil. Comme une fringale» (p. 66);
«Nous oublions que la vie est fragile, friable, йphйmиre» (p. 18);
«Du granit. Une falaise. Une dalle de bйton. Rien а faire. Je n’йcoutais mкme plus