Xreferat.com » Рефераты по маркетингу » Формування асортименту ниток в умовах ринку та їх якість

Формування асортименту ниток в умовах ринку та їх якість

волокнину, виявляють шорсткий поверхні відриву, що представляють багато чисельну сітку сколовши.


4. Класифікація та асортимент текстильних ниток


Таблиця 1 - . Класифікація ниток по способу виготовлення

Нитки, отримані в процесі прядіння Нитки, отримані на других виробництвах(не прядені)

пряжа кільцевого прядіння:

бавовняна:

гребінна

кардна

апаратна

шерстяна:

гребінна(камвольна)

апаратна(суконна)

з лляного волокна:

лляна сухого і мокрого прядіння

шовкова:

з волокна

з хімічних волокон:

гребінна

кардна

з джгута

Пряжа безверетенного прядіння:

Пневмомеханічна

Пневмомеханічна роторна

аероденамічна

Шовкові нитки

Комплексні хімічні нитки

Джгутики

Мононитки

Розрізні нитки


Класифікація та асортимент текстильних ниток досить різноманітний. Розглянемо наступні види класифікаційних ознак:

Формування асортименту ниток в умовах ринку та їх якістьФормування асортименту ниток в умовах ринку та їх якість

Формування асортименту ниток в умовах ринку та їх якість

Формування асортименту ниток в умовах ринку та їх якістьФормування асортименту ниток в умовах ринку та їх якістьФормування асортименту ниток в умовах ринку та їх якістьФормування асортименту ниток в умовах ринку та їх якість


Формування асортименту ниток в умовах ринку та їх якістьФормування асортименту ниток в умовах ринку та їх якістьФормування асортименту ниток в умовах ринку та їх якість


Формування асортименту ниток в умовах ринку та їх якістьФормування асортименту ниток в умовах ринку та їх якістьФормування асортименту ниток в умовах ринку та їх якістьФормування асортименту ниток в умовах ринку та їх якість


Рис. 2 – волокнистий склад текстильних ниток.


Текстильними нитками (ТН) називають гнучкі протяжні і міцні тіла необмеженої довжини з малими поперечними розмірами довжини для виготовлення текстильних виробів. За хім. складом волокон та особливостями виготовлення ТН є натуральні, хім., штучні і синтетичні. Відомо багато систем класифікації ТН. Як вихідна текстильна сировина ТН поділяється на первинну і вторинну, звичайну і текстуровану.

5. Вивчення народної техніки прядіння в Україні


Прядіння нитки – одне з найдавніших виробництв, відомих людині. В Україні ще і сьогодні сільське населення пряде нитку за допомогою веретена кількома архаїчними способами. Незважаючи на те, що описувати ці промисли почали ще в кінці ХІХ – на початку ХХ століття, у науковій літературі техніка виготовлення нитки українцями. Майже не досліджені інструменти прядіння – веретена, днища, куделі та інші знаряддя, які зберегли архаїчний вигляд. Краще описана символічна роль прядіння і ткацтва в обрядах і віруваннях українців. Способи прядіння великою мірою визначаються етнокультурними традиціями. Наприклад, у народів Таджикистану і Узбекистану різниця у способах виготовлення нитки пов’язана як з особливостями сировини, що використовується, так і з етнічними традиціями. Територія поширення різних типів прялок у східних слов’ян корелює з територією проживання різних груп давнього населення. Усе це зумовлює актуальність вивчення способів прядіння в українців. Як засвідчують нові дослідження, людина в Європі почала виготовляти нитку принаймні з доби пізнього палеоліту. Хоча зразків найдавнішого текстилю не збереглося, але знайдені його відбитки на глині при розкопках пізньої палеолітичної стоянки Павлові Гори в Чехії. Окрім цього, як вважають американські дослідники, на головах пізньопалеолітичних жіночих фігурок (“Венер”) зображені плетені шапочки. Ймовірно, на початковій стадії розвитку прядіння нитку сукали руками без допомоги спеціальних пристроїв. Але вже серед матеріалів доби неоліту зафіксовані глиняні кружала, переважна більшість яких, на думку багатьох дослідників, є деталями веретен. У неолітичних поселеннях на палях (Північно-Західна Європа) знайдено залишки веретен з глиняними кружалами та намотаною пряжею. Винахід кружал, застосування яких внаслідок підвищення інерційності, швидкості обертання веретена, значно прискорили і полегшили процес виготовлення нитки, ймовірно, був одним з факторів неолітичної революції. Загальновідомо, що сфера застосування ниток та виготовленої з них тканини дуже широка. Їх використовують з прадавніх часів для створення одягу, килимків, покривал, ряден, знарядь мисливства і рибальства та інших предметів. Вже у часи трипільської культури на території України використовувались різні сорти тканини. Населення скіфського часу виготовляло тканини від тонкої, на зразок сучасної марлі, до грубої, різних типів переплетення, використовуючи різні матеріали рослинного та тваринного походження. Безсумнівно, прядіння нитки у цей період було вже досконалим і мало відрізнялося від домашнього прядіння на веретені у ХІХ–ХХ століттях, про що свідчать залишки тканин та їх відбитки на кераміці. Коротко охарактеризуємо способи прядіння. Зазначимо, що у статті розглядаються тільки архаїчні способи прядіння, які здійснюються за допомогою веретена, а прядіння “самопрялкою”, як пізнє явище, не розглядається. Відмітимо лише, що продуктивніша “самопрялка” до початку ХХ століття витіснила веретено на другий план. Населення його використовує і сьогодні лише переважно для прядіння вовняної нитки, рідше – для виготовлення товстої, грубої нитки. На Полтавщині автором зафіксоване прядіння за допомогою веретена одного типу, що має кілька варіантів, які різняться за формою п’ятки, поперечного перетину, пропорціями. Воно має вигляд біконічної палички з потовщеннями на нижньому кінці (“п’ятка”) та приблизно на останній третині висоти стрижня (“пузце”). Веретено на Полтавщині виготовляли із суцільного шматка дерева, вистругуючи його переважно ножем або іншими знаряддями. На Уманьщині (Черкащина) більшість виявлених нами веретен хоч і подібні до полтавських, але виготовлені на токарному верстаті, мають дещо іншу форму “п’ятки”. У веретенах з більшості регіонів України у ХХ столітті “п’ятка” виконувала лише функцію обмежувача нитки від сповзання та місця для закріплення напряденої нитки. Але форма таких веретен, коли центр ваги зміщений донизу, забезпечує пристроям відповідну інерційність. Окрім цього, п’ятка є “спадкоємницею” глиняного чи кам’яного кружала, що використовувалося у давнину. Цим фактом частково можна пояснити її різну форму – зрізаноконічна, конічна, напівсферична. Кружала такої форми відомі на пам’ятках багатьох археологічних культур України і світу. Зокрема на українських землях їх безперервно використовували з часів трипільської культури аж до І тис. н. е. На Тернопільщині та Івано-Франківщині веретено значно відрізняється від названих вище – на його стрижень насаджене дерев’яне “кочальце” дископодібної форми. На цих веретенах “кочальце” функціонально близьке до глиняного кружала. Відзначу, що кружала схожої форми також широко розповсюджені в різних археологічних культурах.

Стрижень веретен – переважно округлий у поперечному перетині, дуже рідко – чотиригранний, шестигранний. Окрім веретен на Полтавщині відомі такі архаїчні пристосування для прядіння: “днище”, в якому закріпляли “гребінь”, “гребінка”, “ломачка”. Вовну пряли і без використання спеціальних пристосувань, скрутивши сировину у сувій, обв’язавши мотузкою, чи придавивши до столу або лави тягарем. На Полтавщині прялі в більшості випадків використовували “днища” одного типу і приблизно однакових розмірів, хоча зафіксовані складніші за формою, що мають маленький резервуар для води та ручку для перенесення. “Гребені”, “гребінки”, “ломачки” також фактично однотипні. Про види прядіння на Лівобережжі, в залежності від сировини яка використовувалась, говориться у пісні-заклинанні, яку співали прялі під час роботи Мичкою на Полтавщині називалась підготовлена до прядіння зв’язка волокон льону чи коноплі, порівняно довга – 30–70 см; куделицею – вовна, прив’язана до палички, придавлена тягарцем чи змотана у сувій; валом – груба нитка з рослинних волокон (“клоччя”), що залишились після прядіння мички та вичісування, яку використовували для ткання мішків, ряден тощо. Прядучи мичку, її спочатку “чесали” гребінкою. Підготовлену вовну перед прядінням не розчісували. Як і в інших місцевостях України, пряля на Полтавщині лівою рукою смикала волокна, правою крутила веретено, яке обертаючись скручувало нитку. При цьому вона пальці лівої руки часто змочувала слиною, “щоб нитка була рівною”, “кріпкішою”. Кожна пряля, починаючи прясти, мусить закріпити на веретені початок нитки. На Полтавщині для цього застосовується кілька способів:

1) невелику кількість прядива притискають пальцями до гострого кінця веретена, попередньо змочивши його слиною;

2) спочатку пальцями лівої руки сукається нитка довжиною приблизно 20 см;

3) коли після попередніх способів через низьку якість сировини нитка не закріплюється, користуються готовою ниткою, припрядуючи її до мички чи куделі. Кінець випряденої нитки прив’язують до веретена понад п’яткою.

Наступним етапом у виготовленні нитки є безпосередньо прядіння. Пряли або сидячи (на днищі, лаві чи просто на землі), або, рідше, йдучи. Зокрема на Харківщині, Полтавщині жінки пряли, женучи козу або корову на пасовище. Найпридатніша для такого способу прядіння вовна. Куделицю при цьому прив’язували до пояса чи ломачки. Таким способом пряли і в гірських районах Карпат, на Одещині та в інших регіонах України. Товщина і якість випряденої нитки залежить від майстерності прялі і від якості пряжі. При всіх цих способах, коли напрядеться довга нитка, її намотують на веретено. У правій руці жінка обертає веретено вертикально проти годинникової стрілки і намотує нитку по спіралі. Цикл “прядіння-намотування” триває до того часу, поки не напрядеться цілий “починок”.

Таким чином, навіть у Полтавщини існують давні способи прядіння. Перший спосіб розповсюджений на всій території Полтавщини (а також в інших регіонах). Його використовують всі прялі. Інші способи зустрічаються рідше. Причому, кожна пряля пряде переважно одним способом, хоча є такі, що знають більшість з описаних (Карпенко У.І., с. Більськ Котелевського р-ну, Полтавської обл.). Очевидно, різні способи прядіння характерні для всіх регіонів України. Суттєво різними в регіонах є і знаряддя прядіння, зокрема веретена. Можливо, закартографувавши способи прядіння, визначивши ареали розповсюдження тих чи інших знарядь і порівнявши висновки аналогічними етнографічними реаліями сусідніх народів та з археологічними знахідками, можна глибше вивчити корені народної техніки прядіння українців. Сьогодні ще зберігається можливість зафіксувати ці матеріали, бо ще є люди, які пряли і ткали, а подекуди ще й досі прядуть нитку.

6. Швейні нитки


Часто вплив швацьких ниток недооцінюється. У списку чинників, що впливають на збірку шва, швацькі нитки знаходяться на третьому місці, як це показано нижче: Вплив регулювання швацької машини 20-30% Вплив тканини 10-20% Вплив швацьких ниток 10-15% Вплив швацьких голок 8-12% Крім того, на збірку шва впливає тип стібка і інші чинники, доля яких значно нижче 10%. Розтягування і його характеристики Для оцінки швацьких ниток часто береться до уваги розривне навантаження, передбачаючи що на основі цього параметра може бути зроблене висновок про характерні властивості шиття. У діапазоні навантажень, при якому відбувається обрив нитки, не шиють, оскільки при цьому значенні нитка руйнується. Сили, що діють на нитки під час шиття значно менше. Нижче приведені приблизні значення сил: Подвійний човниковий стібок 200-400 cn Подвійний ланцюговий стібок 100-300 cn Оверлочний шов 50-150 Cn Порівнюючи швацькі нитки одного типа завтовшки № 120 (25 tex) і 3 150 (20 tex) друг з другом, було встановлено, що при однаковому впливі сили тонка нитка, завдяки меншій міцності на розрив, розтягується більше товстою. З цього виходить, що чим тонше за нитку, тим більше проблематика збірки шва унаслідок пошиття при високому натягненні. Здібність до розтягування швацьких ниток є сумою релаксації, тобто розтягування, що повертається і зберігається. Відносно збірки шва важливою є релаксація, оскільки вона веде до укорочення. Малюнок відображує дві строчки на щільній попліновій тканині, отриманий при пошитті нитками, позначеними як № 150 (20 текс), але насправді різної товщини прядіння. Насправді нижня нитка грубішого прядіння, ніж позначено, тому відповідно велика збірка тканини. Ковзання швацьких ниток Швацькі нитки піддаються обробці різними речовинами, виготовленими на основі суміші віск з силіконом. Апретування повинне відповідати багатьом вимогам, серед яких зниження властивості тертя по металу, а також текстилю. При цьому важливу роль грає взаємозв'язок між тертям зчеплення і ковзання, для того, щоб при повільному шитті виходила така ж рівномірна строчка, як і при швидкому. Для досягнення хороших хіміко-механічніх властивостей від виробника швацьких ниток потрібна висока майстерність, яка є секретом для кожної нитки. Так, завдяки цій спеціальній обробці, в порівнянні з обробкою низької якості, можна понизити необхідне натягнення на 30%. Товщина швацьких ниток Чим товще швацькі нитки, тим більше потрібне натягнення нитки для пошиття. Це правило загальновідомо і є причиною, що швалі негативно реагують на заміну швацьких ниток. Швацькі нитки, що мають однакове позначення товщини і виготовлені за однією технологією, не завжди мають однаковий поперечний перетин. Прийняті позначення номерів швацьких ниток не дають достатньої інформації про товщину ниток. Часто швацькі нитки насправді товще, ніж по позначенню, адже для тонкого прядіння потрібний найвища ретельність і сучасне устаткування прядильного виробництва. Усадка швацьких ниток Швацькі нитки високої якості мають бути максимально без усадочними, щоб відповідати одягу, легкому у відході. У цьому аспекті варто розглядати і текстуровані нитки, які мають обумовлену виробничою технологією усадку більше 2%. В результаті розтягування при шитті утворюється певний запас нитки, який може бути використаний для усадки при пранні, гладіні і при носінні виробів. Утворення даного запасу залежить як від вигляду швацьких ниток, так і від натягнення ниток в швацькій машині. Тому при шитті рекомендується працювати з найменшим натягненням ниток, щоб не розтягувати їх без потреби. Поверхня швацьких ниток В порівнянні з іншими видами ниток швацькі нитки з шорсткою поверхнею, наприклад, армовані поліефірні нитки, забезпечують рівномірність шва при різних швидкостях шиття. Гладкі комплексні нитки, навпаки, значно важче при обробці. Так при пошитті з різною швидкістю наголошується нерівномірність шва, яку, як і пропуск стібків, слід запобігати шляхом підвищення натягненням нитки.

6.1 Шерстяні вишивальні нитки


Шерстяні вишивальні нитки стали застосовуватися в МВ не так давно і сьогодні набули специфічного поширення в основному для застосування на не широкому асортименті швейних виробів і стильних виробах. Шерстяна нитка товща і м'якша в порівнянні з хімічними і має велику лінійну щільність. Нитка має ворс і тому вишивка такою ниткою має характерну пухнасту фактуру. Все це дозволяє успішно використовувати її для зимового асортименту тканин, дитячого одягу, штучних декоративних виробів. Вишивка такою ниткою багато в чому нагадує по вигляду ручну вишивку. Як сировина для цих ниток використовується гребенева пряжа. Виділяють чисто і напівшерстяні нитки. У чистошерстяних по німецьких стандартах (виробник "Мадейра" - Німеччина) допускається 2% домішок. У напівшерстяних нормується не менше 30% шерсті. Основним домішком є поліакрілонітрільне волокно. Основні пропорції: 50% шерсті 50% ПАН, 30% шерсті 70% ПАН. Номер нитки рівний 1000, діленою на приблизну лінійну щільність. Доступні номери 10, 12. Кількість кольорів, що випускається на сьогоднішній день, близько 160. Можливий також натуральний колір для чистошерстяної нитки. Така нитка застосовується на тканинах з подальшим забарвленням. Обмежено випускаються також бавовняні нитки номерів 10, 12, в 150 доступних кольорах. Основні виробники вишивальних ниток: Madeira, Gunold+Stickma, Elle Filati, Linea Tessile, Rayon, Marathon.

Фізико-хімічні процеси, що протікають при руйнуванні полімерів, накладають певний відбиток на рельєф поверхні руйнування. По цій поверхні визначають структуру і механічні властивості полімеру, характер протікаючих процесів і умови експлуатації. При руйнуванні зразка виникають характерні вогнища або зони руйнування. Початкові стадії руйнування зазвичай супроводяться локальною пластичною деформацією. Розділення елементів тіла здійснюється при просуванні магістральних тріщин, які утворюються в результаті елементарних актів руйнування міжатомних зв'язків. Залежно від структури полімеру і умов випробування поверхні руйнування полімерів сильно розрізняються. Відомо декілька типів руйнування. Крихким руйнуванням називається руйнування, яке не супроводжується помітними деформаціями зразка. Виявляються лише пружні деформації. Крихке руйнування характеризується швидким проростанням магістральної тріщини крізь товщу зразка. Для високомолекулярних речовин достеменне крихке руйнування відбувається при температурі, близькій до абсолютного нуля. У багатьох випадках, коли макроскопічне руйнування полімеру описується як крихке, абсолютні величини деформацій малі, немає високо еластичних деформацій, можуть мати місце помітні локальні вимушено-еластичні деформації. Оскільки при крихкому руйнуванні не виявляються жодні види деформацій, окрім пружної, то тимчасова залежність міцності в тіл в істинно крихкому стані відсутній. Точніше, перехід від дуже великих значень довговічності до дуже малих відбувається в надзвичайних температурах, близьких до абсолютного нуля А.П. Александровим і Ю.С. Лазуркиним встановлено, що температура крихкості полімеру залежить від швидкості додатка навантаження. Матеріал може, випробовувати необоротну течію при температурах нижче за температуру крихкості, якщо навантаження на матеріал діяло протягом достатній довгого часу. З іншого боку, крихке руйнування матеріалу може спостерігатися і при температурі вище за температуру крихкості, якщо швидкості, що діють, досить високі. Класичним прикладом, що ілюструє вплив часу на типа руйнування матеріалу, є досвід; М.О. Корнфельда і М.М. Ривкина. Струмінь розчину, каніфоль в мінеральному маслі з в'язкістю 5000 і розлітається на осколки при ударі по ній із швидкістю 23 м/сек, що вказує на крихкий розрив. Руйнування у високо еластичному стані. є наявність великих оборотних деформацій. Розтягування полімерів у високо еластичному; стані супроводжується виділенням тепла. Високо еластичний стан накладає свій відбиток на характер руйнування полімеру. При розтягуванні каучукоподібних полімерів було виявлено, що їх руйнування протікає в дві стадії. Перша (повільна) стадія починається з утворення центру розриву в якомусь найбільш "дефектному" місці зразка. З цього центру повільно зростає не тріщина, а так званий надрив, що є надірваною частиною полімеру і що має різко виражену волокнисту будову. Така будова є наслідком розщеплювання зразка в місці надриву на окремі фабрілли без порушення його цілісності (волокнистий механізм руйнування по Р.М. Бартеневу). Стадія еластичного розриву відрізняється від крихкого розриву шорсткою поверхнею відриву. При подальшому збільшенні навантаження напруги в зразку різко зростають, при цьому відбувається додаткове збільшення орієнтації зразка. Друга стадія починається з утворення великої кількості мікро тріщин, напруги в списах тріщин різко збільшуються і досягають критичних значень 1-3 мкм. Такий характер руйнування поліамідного волокна виходить при комплексній деформації розтягування, кручення і стирання. Найлегше такий обрив відбувається в товстих високо орієнтованих волокон. Дослідження динамічного стомлення поліамідних і поліефірних кордових волокон показало, що в процесі додатка багатократних циклічних деформацій у волокнах утворюються і розвиваються поперечні тріщини. Після 100 тис. циклів випробування відстань між стулками тріщини на поверхні волокна досягає 100 мкм. Ширина тріщини поступово збільшується, "розтаскується". Довжина тріщини змінюється із загасанням. Розвиток поперечної тріщини супроводжується появою подовжніх тріщин. У роботі даний аналіз виникнення подовжньої тріщини. У перетині п-п, досить далекий віддаленому від надрізу, напруга розподілено рівномірно. Для перетину 0-0 характерна концентрація напруги у вершині надрізу, що зменшується у міру видалення від його вершини. Епюра має два екстремуми, що характеризують найбільшу напругу. І. Хирлом було встановлено, що найлегше рвуться молекули на поверхні волокна. При стискуванні поверхневих шарів відбувається утворення тріщини. Найчастіше тріщина злітає з якого-небудь наявного поверхневого дефекту. У вершині тієї, що утворилася сильна напруга зрушення. Головною умовою розвитку тріщини уздовж осі волокна є, мабуть, анізотропія хімічних зв'язків: наявність ковалентних зв'язків уздовж ланцюгів. Тоді можна чекати, що із зростанням молекулярної орієнтації тріщини уздовж волокна матимуть переважаючий характер. Руйнування в пластичному стані. Пластичний розрив порівняно рідко зустрічається при експлуатації полімерних виробів. У пластичному стані деформація полімеру характеризується переміщенням друг відносно друга центрів тяжіння макромолекул. Руйнівна напруга пластичного розриву на декілька порядків менша, ніж високо еластичного. При пластичному розриві на зразку утворюється шийка. Тріщини не поширюються по довжині зразка, як при вимушено-еластичній і високо еластичній, деформаціях. Розривши, як правило, відбувається в шийці. Напруга при високо еластичному розриві і межа змінюються залежно від швидкості деформації. Руйнуюча напруга при високо еластичному і пластичному розриві по-різному залежить від швидкості деформації. При дуже низьких і дуже високих швидкостях міцність матеріалу при пластичному розриві перевищує руйнівну напругу при високо еластичному розриві. Тому в інтервалі швидкостей деформації від 0 до 1 реалізується високо еластичний розрив.


Формування асортименту ниток в умовах ринку та їх якість

Рис.4 – класифікація швейних ниток.


7. Формування структури текстильних ниток в процесі виробництва


Текстильними нитками називаються гнучкі, міцні тіла з малими поперечними розмірами і невизначено великої довжини, отримувані з природних і хімічних волокон. Текстильні нитки є напівфабрикатами, призначеними для виробництва тканин і інших текстильних матеріалів. Залежно від вихідного матеріалу (вигляду волокна, елементарних ниток і ін) характер технології здобуття текстильних ниток різний. З волокон обмеженої довжини (бавовни, льону, шерсті) здобуття ниток здійснюється в процесі прядіння шляхом їх скручування. Велика кількість текстильних ниток з елементарних і комплексних ниток, плівкових матеріалів виробляється без процесу прядіння на інших виробництвах.

Текстильна нитка, отримана з коротких (обмеженої довжини) волокон за допомогою їх скручування в процесі прядіння називається пряжею. Пряжі найбільш поширеного типа текстильних ниток. Властивості її залежать від вигляду волокна і характеру технологічних процесів прядіння. Суть прядіння полягає в розпушуванні і очищенні волокон, змішуванні, прочісуванні, формуванні з паралельно укладених волокон стрічки (напівпродукту приблизно круглого перетину), стоншуванні стрічки і скручуванні її в безперервну нитку пряжу. Важливою умовою здобуття пряжі високої якості є правильний підбір сировини. Відомо, що з волокон міцніших виходить пряжа з найбільшою міцністю, з довгих волокон можна отримати рівнішу і тоншу пряжу, а з коротких пряжу товсту, пухнасту і більш рихлу. Для вироблення пряжа використовує однорідну сировину, але різної якості (різних сортів), а також різнорідні волокна. Змішування волокон виробляється з метою найбільш раціонального використання ресурсів текстильної сировини, або додання пряжі і тканині певних властивостей (м'якості, підвищеній міцності, пружності і т.д.), або зниження вартості готового текстильного матеріалу при забезпеченні сповна задовільної якості. Смеска визначає вигляд і властивості пряжі і текстильного матеріалу в цілому. Тому волокнистий склад є одним з показників технічних умов на текстильні матеріали і фіксується у відповідних стандартах. Складена смеска піддається змішуванню для створення однорідної маси, що необхідне для здобуття рівномірною по структурі і властивостям пряжі. Змішують сировину як в процесі спушення, так і на подальших стадіях прядильного виробництва (наприклад, складанням стрічок). При розпушуванні волокнистий матеріал із спресованого переводять в рихлу волокнисту масу, при цьому волокна частково очищаються від грубих домішок. Спресовані пласти волокнистої маси фіксується у відповідних стандартах. Складена смеска піддається змішуванню для створення однорідної маси, що необхідне для здобуття рівномірною по структурі і властивостям пряжі. Змішують сировину як в процесі спушення, так і на подальших стадіях прядильного виробництва (наприклад, складанням стрічок). При розпушуванні волокнистий матеріал із спресованого переводять в рихлу волокнисту масу, при цьому волокна частково очищаються від грубих домішок. Спресовані пласти волокнистої маси спочатку розскубують зубами або металевими колками, а потім розділяють ударами робітників органів розпушувальної машини. Процес інтенсивного спушення називається тіпанням. При перемішуванні на тріпальних машинах виробляється замаслення (змочування крапельками емульсії) волокон. Замаслення зменшує наелектризованість волокон при терті, додає волокну велику рухливість і сприяє випрямленню його при подальших операціях. З тіпальних машин волокниста маса виходить у вигляді тонкого шару полотна, що складається з різноманітно розташованих дрібних клаптиків сплутаних волокон. В процесі чесання волокниста маса піддається дії органів чесальної машини, покритих голчаною (кардної) стрічкою або жорсткою суцільнометалевою пильчастою стрічкою. По транспортеру шар волокнистої маси поступає в простір між голчаними поверхнями. Для здобуття тоншої і рівнішої пряжі з довгих волокон бавовни, шерсть і інших волокнисту масу з кардних машин (кардного чесання) піддають додатковому гребінному чесанню. Для цього стрічки, отримані на кардочесальній машині, сполучають (від 16 до 20 стрічок) і утворюється полотно, яке потім витягують на витяжних машинах для вирівнювання по товщині і розпрямлення волокон. Потім полотна поступають на гребінночесальні машини, де відбувається подальше розчісування, розпрямлення, паралізування волокон і видалення коротких волокон в очоси. Стрічки, отримані після кардного або гребінного чесання, нерівномірні по товщині, волокна їх недостатньо розпрямлені і паралізовані. Для вирівнювання декілька стрічок складають і витягують до тонкого вихідного продукту. Рівність пряжі в значній мірі залежить від рівності стрічки тому операцію вирівнювання стрічки повторюють 2-3 рази. Після вирівнювання на стрічкових машинах стрічка досить товста і для здобуття пряжі її необхідно стоншити. Стоншують її на машинах, оснащених витяжними приладами і механізмами для слабкого скручування і намотування рівниці. Стрічка витягується в 6-30 разів. Залежно від товщини пряжі, що виробляється, стрічка проходить через одну, дві або три машини. На останній машині стрічка витягується до тонкості, необхідної для здобуття пряжа певної лінійної щільності. Власне прядіння полягає в стоншуванні рівниці до заданої товщини пряжі, остаточному її скручуванні в нитку і намотуванні готової пряжі на пакування (паперовий патрон). Прядіння здійснюється на прядильних машинах, де рівниця скручується за допомогою надітого на кільце бігунка і одночасно намотується на пакування, що обертається, щільно насаджене на веретено. Тому такий спосіб прядіння називається веретенним або кільцем, а отримувана пряжа кільця. При скручуванні рівниці в процесі прядіння волокна сильно стискуються і між ними виникають сили тертя, що перевищують міцність волокон. Чим більше міра сукання, тим сильніше стискуються і обвивають один одного волокна. Тому при збільшенні сукання пряжа стає щільнішою, жорсткіше, поперечник її зменшується. Із збільшенням сукання зростають міцність, пружність і розтяжність пряжі. Проте при сильному збільшенні сукання зростає натягнення волокон і міцність пряжі зменшується. Сукання, при якому пряжа досягає максимальної міцності, називається критичною. Кільцевий спосіб прядіння має декілька різновидів залежно від вигляду волокна, що переробляється: 1 Бавовняну пряжу виробляють по гребінному, кардному і апаратному способах прядіння. За гребінним способом виробляють бавовняну і змішану пряжу середньої і малої товщини від 15,4 до 5,8 текс з довгої і середньо волокнистої бавовни. При цьому способі прядіння поряд з кардним чесанням застосовують гребінне чесання, що допомагає здобуттю тоншої, гладкої (непухнастої), рівномірної і міцної пряжі, використовуваної для найбільш тонких високоякісних тканин. За кардному способом виробляють пряжу з бавовни середньої і високої довжини як в чистому вигляді, так і в

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: