Фізична реабілітація хворих на ревматичний артрит
Гідротерапія є одним із найчастіших застосовуваних та цінних фізіотерапевтичних заходів при реабілітації артритів. Головний фізіологічний ефект водолікування складається у покращенні циркуляції та зменшення болю. Зменшуючи вагу занурюваної частини, вода створює умови для застосування елементів лікувальної фізкультури, які важко виконати без води.
З фізичних методів при високому ступені активності захворювання застосовують еритемні УФ-опромінювання, що володіють протизапальною, гіпосенсибілізуючою, знеболюючою дією, що активує функцію кіркової речовини надниркових, імунологічні процеси. Опромінюють місцево уражені суглоби (плечові, тазостегнові, починаючи з 3-4 біодоз; ліктьові, колінні — з 6-7 біодоз, кисті, стопи — з 7-8 біодоз, потім збільшують на 1-2 біодози, на кожен суглоб 3-4 опромінювання) і по черзі рефлексогенні зони. Більш виражену, знеболюючу і стимулюючу дію на симпатичну нервову систему надають КУФ-промені. Опромінювання ними проводять, починаючи з 1 еритемної дози, потім збільшуючи на 1 еритемну дозу, всього — 3-5 опромінювань кожного суглоба.
УВЧ-терапію призначають на область суглоба в I або II дози, тривалістю 10 хв., на курс — 5-8 процедур.
Обнадійливі результати отримані при лазеротерапії шляхом дії на БАТ. Проте це питання вимагає ще детального вивчення.
Електрофорез лікарських речовин протизапального, гипосенсибілізуючої, знеболюючої дії знаходить застосування при всіх ступенях активності захворювання. Проводиться електрофорез новокаїну, кальцію. Рекомендується електрофорез цитостатика лейкерана: 5 міліграм препарату вводять з негативного електроду по поперечній методиці на уражені суглоби. Тривалість процедури — 15-20хв., на курс— 15-20 процедур.
Електрофорез аспірину на уражені суглоби (щодня, на курс—10-12 процедур) сприятливо впливає на перебіг ревматоїдного артриту: покращує загальний стан хворих, зменшує біль, ексудативні і запальні явища в суглобах, сприяє підвищенню імунобіологічних процесів і нормалізації біохімічних показників крові, усуває побічну дію препарату. Враховуючи протизапальне, гіпосенсибілізуючі, нормалізуючі патологічні імунні реакції дії епсилонахвокапронової кислоти, рекомендують після раніше початої 7-10-денної терапії медикаментами проводити її електрофорез хворим ревматоїдний артритом при високій активності патологічного процесу і ексудативних явищах в суглобах. З цією метою 5% розчин епсилон-ахвокапронової кислоти вводять з анода на область уражених суглобів, курс лікування до 20 процедур.
Вивчаючи вплив розвантажувально-дієтичної терапії (голодування) в комплексі з лікувальною фізкультурою, масажем, циркулярним душем, а у відновний період — з радоновими ваннами, ультразвуком і озокеритовими аплікаціями на суглоби, дійшли висновку, що таку комбіновану терапію можна призначати особам, що тривало не приймали кортикостероїди, хворим ревматоїдним артритом з невеликим ступенем активності і переважно проліферативними змінами в суглобах.
У комплексному лікуванні хворих ревматоїдним артритом I—II і II ступені активності, особливо при поганій переносимості піразолонових препаратів, рекомендується електрофорез анальгіну або бутадіона на уражені суглоби в розчині ДМСО по наступній методиці: на 25% розчині ДМСО готують 10% розчин анальгіну або бутадіона. Щільність струму — 0,05-0,1 мА/см2, процедури проводять щодня, тривалістю 10-20хв., на курс — 8-12 дій на кожну пару суглобів.
Ефективність лікування підвищує застосування индуктотермії. При цьому позитивний клінічний ефект супроводжується зниженням показників активності процесу (ШОЕ, СРБ), нормалізацією пониженого рівня норадреналіну і дофахва. Значно зменшуються аутоімунні порушення, але мало змінюється рівень протистрептококових антитіл, що, мабуть, обумовлено здатністю індуктотермії викликати загострення осередкової інфекції.
Важливою властивістю індуктотермії, як і ДМВ-терапії, є звільнення глюкокортикоїдів від зв'язку з білками (при будь-якій локалізації дії) і збільшення таким чином вміст вільних (активних) глюкокортикоїдів в крові D10 – L4.
Дію проводять на область надниркових (О10 - L4) — дві дози тривалістю 10-15 хв., на курс—10-12 процедур; третю дозу— тривалістю 10-20 хв., на курс—10-12 процедур.
Хворим ревматоїдним артритом з сильними основними нервовими процесами або незначному їх ослабленні рекомендується призначити електросон (частота імпульсів—10-80 Гц, тривалість процедури— 20-60хв., на курс— 10-12 процедур) в поєднанні з хлоридними натрієвими ваннами, лікувальною фізкультурою і масажем. Хворим ревматоїдним артритом з вираженим ослабленням основних нервових процесів, підвищеною дратівливістю, порушенням сну, зниженням розумової працездатності електросон (частота імпульсів — 5-20Гц, тривалість процедури — 20-30хв., на курс — 10-12 процедур) рекомендується поєднувати з сульфідними ваннами (концентрація — 100-150 міліграм/л, температура 37°С, тривалість — 10-15хв., на курс — 10-12), лікувальною фізкультурою і масажем.
Діадинамотерапія (при поперечному розташуванні електродів на уражений суглоб спочатку впливають ДН-струмом протягом 2хв., потім — струмом К.П в прямій протягом3 хв., і в зворотній полярності — 3хв., по 5-7 процедур на хворобливий суглоб, на курс — до 21 процедури) надає знеболюючий ефект, викликає сприятливі зрушення з боку вегетативної системи. Позитивна дія надає також ампліпульстерапія, яку можна проводити по наступній методиці: впливають на суглоби ПН, потім ПЧ (частота модуляцій — 60-100Гц, глибина — 50-100%, по 3-5хв., щодня, на курс — 10 процедур) .
Ефективно застосування СВЧ-терапії по наступній методиці (апарат «Промінь-58»): випромінювач встановлюють над ураженим суглобом (зазор — 5-7см, потужність — 40-60Вт, експозиція — 10-15хв. на кожен суглоб). У день впливають на два крупних або два дрібні (кистей, стоп) суглоби. На курс — близько 12 процедур.
ДМВ-терапію проводять на область сегментів D10-L4 ззаду (одне поле), область сонячного сплетення (друге поле) і поперемінно на найбільш уражені суглоби за допомогою апарату «Хвиля-2» (потужність — 40-50Вт, зазор — 3-4см, експозиція — 7-12хв. на кожне поле, не більше 30 хв., всього на курс— 10-18 процедур).
При такій методиці, в зону дії ДМВ потрапляють надниркові (стимулюється їх функція), а також імунокомпетентні органи (селезінка, брижеєчні лімфатичні вузли) і уражені суглоби. За даними авторів, найбільший ефект наголошується при низькій і середній активності процесу, за наявності ексудативних явищ переважно в суглобах. При цьому у більшості хворих разом з клінічним ефектом знижуються показники активності процесу, поліпшується функціональний стан серця, наступають позитивні імунологічні зрушення, що свідчать про зниження ступеня аутоімунних порушень в тканинах суглобів і міокарду.
Ультразвукову терапію застосовують при середній і низькій активності захворювання. Вона надає протизапальну, судинорозширювальну, болезаспокійливу, розсмоктуючи дію, нормалізує тканинну і судинну проникність, покращує крово- і лимфообіг, стимулює регенеративні процеси. При дії ультразвуком на крупні суглоби використовують лабільну методику, а при озвучуванні дрібних суглобів впливають через воду. Процедури при інтенсивності ультразвука від 0,2 до 0,6Вт/см2 тривалістю 3-10хв., проводять через день або щодня на курс лікування близько 10 процедур. Застосовується також ультрафонофорез анальгіну, гідрокортизону, кортана і пелана. Причому включення в терапевтичний комплекс ультразвука і ультрафонофореза гідрокортизону знижує активність ревматоїдного процесу, ослабляє токсико-алергічний вплив на печінку і тим самим покращує її функціональний.
При низькому ступені активності і при неактивній фазі захворювання широко застосовують пелоїдо- і бальнеотерапію. У ряді випадків їх призначають і при середньому ступені активності, але по щадній методиці і обов'язково на тлі лікарської і протизапальної терапії. Грязелікування проводиться частіше у вигляді аплікацій на уражені суглоби (температура 40-42°С, тривалість — 15-20хв., на курс — 12-14 процедур). При множинних поразках суглобів застосовують обширні грязьові аплікації у вигляді чобіт, брюк і т.п. При виражених трофічних розладах грязелікування проводять по рефлекторно-сегментарній методиці (комір, температура грязі 38-40°С, тривалість — 10-15хв.) Грязелікування нерідко поєднують з укутуванням суглобів і нагріту на пару шерстяну тканину.
При середньому ступені активності застосовують (обов'язково в поєднанні з протизапальною і лікарською терапією) щадну методику грязелікування (температура грязі 38-40°С, тривалість — 10-15хв., на курс — 8-10 процедур). Таку ж методику призначають ослабленим хворим, крім того, гальваногрязь, грязеїн-дуктотермію, озокерито-парафіно-нафталанолікування, лікування нагрітим піском.
Бальнеотерапію проводять у вигляді сульфідних (50-150 міліграм/л сірководню, 37-36°С, 10-15хв., через день, на курс — 10-12 ванн), радонових (1,5-3кБк/л, 36-37°С, 10-15хв., на курс — 12-14 ванн), йодобромних, хлоридних натрієвих, скипидарних, азотних, шавлієвих ванн.
У хворих ревматоїдним артритом під впливом радіотерапії знижується активність процесу, нормалізується судинний тонус, поліпшується провідність нервових імпульсів в нервово-м’язовому апараті. Порівняльне вивчення радонотерапії показало, що оптимальною концентрацією радону у ванні для хворих ревматоїдним артритом є 1,5 кБк/л. Радонові ванни надають седативное, знеболюючу дію, сприяють нормалізації нейрогуморальної регуляції й іммунологичної неспецифічної реактивності. Вони, за даними авторів, ефективніші при поєднанні з ДМВ-терапією, особливо при призначенні її в уранішній годинник, а радонових ванн в денні.
Курортне лікування є одним з основних етапів в терапії хворих ревматоїдним артритом. Воно показане в основному в неактивній фазі і при низькому ступені активності захворювання, але іноді допустимо при середній активності на тлі медикаментозного лікування, при функціональній недостатності опорно-рухового апарату не вище за II ступінь.
У комплексному санаторно-курортному лікуванні цих хворих разом з пелоїдобальнеотерапиєю широко застосовують кліматотерапію. Під впливом геліотерапії у хворих на ревматоїдний артрит достовірно збільшується гемоглобін крові (особливо при початковому пониженому його вмісті), зменшується алергізація і запальний процес. Відновленню функціонального стану опорно-рухового апарату, серцево-судинної системи і т.п. сприяють морські купання.
Глава ІІ. Власна дослідницька робота
Розділ 1. Загальна характеристика піддослідних
Дослідницька робота проводилася на двох етапах. На стаціонарному етапі - кардіологічне відділення №2 МЛ №1 міста Горлівки - 15-18 днів, і на поліклінічному етапі після виписки пацієнтів зі стаціонару - спостереження проводилось 1 місяць.
Загальну групу склали 20 осіб, з них було обстежено 10 хворих на ревматоїдний артрит дослідницької групи і розглянуто 10 хворих на ревматоїдний артрит, які склали контрольну групу.
Взагалі під спостереженням знаходились особи з класичним ревматоїдним артритом: симетричне враження дрібних суглобів і великих, повільно прогресуюче протікання і швидко прогресуюче, остеопороз + звуження суглобової щілини (з одиничними узуруми). У більшості пацієнтів були виявлені порушення функцій опірно-рухового апарату.
Формування контрольної і експериментальної груп
Для порівняння оцінки ефективності пропонованої програми реабілітації пацієнти були розбиті на контрольну і експериментальну групи і охарактеризовані по наступним критеріям класифікації РА: за стадією захворювання, за рентгенологічними даними (І - навколо суглобовий остеопороз, II - остеопороз + звуження суглобової щілини (одиничні узури), III - остеопороз + звуження суглобової щілини, множинні суглобові узури), за ступенем сективності процесу (мінімальний, середній), по протіканню хвороби (швидко прогресуюче і повільно прогресуюче), за тривалістю хвороби (від 2 років до 20), по функціональній спроможності хворих (в балах: 0 - збережена, І - збережена професійна спроможність, II -втрачена професійна спроможність), за віком. Склад груп можна розглянути в наступних таблицях:
Таблиця 1.1 Експериментальна група.
| Підгрупа | № п/п | Вік | Стать | Стадія захворювання | Ступінь активності | Протікання хвороби | Тривалість захворювання | Функціональна спроможність хворих |
| І | 1 | 38 | Ж | І | Мінімальна | П-п* | 9місяців | 0 |
| 2 | 45 | Ж | І | Мінімальна | П-п | 8 років | 0 | |
| II | 3 | 46 | Ж | І | Середня | П-п | 2 роки | І |
| 4 | 48 | Ж | II | Середня | П-п | 8 років | І | |
| 5 | 55 | Ж | II | Мінімальна | П-п | 5 років | І | |
| 6 | 50 | Ж | II | Середня | П-п | 10 років | І | |
| 7 | 51 | Ж | II | Мінімальна | П-п | 12 років | І | |
| III | 8 | 56 | Ж | III | Середня | П-п | 20 років | II |
| 9 | 58 | М | II | Мінімальна | Ш-п | 16 років | II | |
| 10 | 57 | М | III | Середня | Ш-п | 25 років | II |
*П-п - повільно прогресуюче протікання
Ш-п - швидко прогресуюче протікання
Таблиця 1.2 Контрольна група
| № п/п | Вік | Стать | Стадія захворювання | Ступінь активності | Протікання хвороби | Тривалість захворювання | Функціональна спроможність хворих |
| 1 | 38 | Ж | II | Мінімальна | П-п* | 10 років | 0 |
| 2 | 47 | Ж | II | Середня | П-п | 8 років | І |
| 3 | 41 | Ж | І | Середня | Ш-п | 2 роки | II |
| 4 | 35 | М | II | Мінімальна | Ш-п | 8 років | 0 |
| 5 | 59 | Ж | II | Мінімальна | П-п | 5 років | 0 |
| 6 | 17 | Ж | І | Мінімальна | П-п | 15 років | 0 |
| 7 | 55 | Ж | II | Середня | П-п | 17 років | 0 |
| 8 | 50 | Ж | II | Мінімальна | П-п | 20 років | II |
| 9 | 49 | Ж | І | Середня | П-п | 4 роки | II |
| 10 | 46 | Ж | І | Середня | П-п | 10 років | II |
Клінічна характеристика хворих на ревматоїдний артрит дослідницької групи
До першої підгрупи хворих увійшло 2 людини у віці 38 і 45 років жінки з діагнозом: ревматоїдний поліартрит, сєропозитивний, мінімальної активності, функціональна спроможність збережена, відмічений навколо суглобовий остеопороз
І і ІІ стадії захворювання, тривалість захворювання від 9 місяців до 8 років, повільно прогресуюче протікання хвороби.
Основні скарження цієї підгрупи:
А) скутість у суглобах верхніх та нижніх кінцівок, болі, обмеження рухів, припухлість суглобів, дрібних суглобних кісток, перших пальців обох стоп, гомілковостопних, плечових, ліктьових, оніміння пальців рук і стоп. Іноді хворих цієї підгрупи непокоїли періодичні болі у поперековій області, особливо на зміну погоди. Крепітацій при русі суглобів не виявлено.
Б) скутість у суглобах верхніх та нижніх кінцівок, яка тривала протягом 1 години після сну, на болі у суглобах, припухлість в дрібних суглобах кистей, перших пальців обох стоп, гомілковостопних, плечових, ліктьових колінних суглобах, оніміння пальців рук і стоп.
Показники аналізу крові:
А) Показник. Значення норма. Одиниці. Еритроцити. 3,58; 3,7-4,7. Гемоглобін 107; 120-150г/л. Лейкоцити: 3,74-9. Тромбоцити 289; 180-400. ШОЕ 35 мм/год. Сіромукоїд 0,270; 0,13-0,2 од. опт.пл. ДФА 160од.
Б) Аналіз крові: ер. 4,02*1012/л, Нb 128г/л, л. 10,5*109/л; ШОЕ 41 мм/год. С-реактивний білок (++). ДФА 280од.
Рентгенографія:
А) Кістково-м'язова система відповідає віку, тонус і сила м'язів збережені: м’язи безболісні. Хребет не деформований. Відмічена припухлість, болі і важкість рухів у дрібних суглобах кистей, гомілковостопних, плечових, ліктьових, колінних суглобах і легка гіперемія над даними суглобами. Крепітації при русі суглобів не виявлено. Навколо суглобовий остеопороз, поліартрит І стадії.
Б) на рентгенограмах суглобів кистей і колінних суглобів відмічено тільки навколо суглобовий остеопороз (І стадія).
Об’єктивні данні: шкіра і слизисті звичайного кольору. Відмічається симетрична де фігурація проксимальних між фалангових суглобів II - IV пальців обох кистей за рахунок ексудативних явищ, невелика атрофія м'язів на тілі кистей. Рух у вказаних суглобах, особливо розгинання, обмежено внаслідок болів і ексудативних явищ. Форма інших суглобів не змінена, рухи в них вільні.
У другому випадку ревматоїдний артрит розвивався гостро після перенесеної ангіни.
В ІІ підгрупу увійшло 5 осіб - жінки у віці від 46 до 55, які страждають клімактеричними розладами, з діагнозом: ревматоїдний артрит. Супутні захворювання цих жінок: атеросклеротичний кардіосклероз, артеріальна гіпертензія, II і І стадії, невроз. Давність захворювань цієї підгрупи від 2 до 12 років. Повільно-прогресуюче протікання хвороби, ступінь активності мінімальний та середній. Функцій на спроможність – І.
Депресивні розлади жінок розвивалися частіше всього на фоні інших проявів клімактеричного синдрому (вазомоторних проявів у вигляді синдрому вегетативної дистонії урогенітальних розладів, серцево-судинних захворюваннях (атеросклероз, постменопаузального остеопороза).
Скарги на болі в суглобах рук та ніг, колінних суглобах, тазостегнових, гомілковостопних, скутість в суглобах рук та ніг; головні болі, які супроводжуються підвищеними цифрами АТ, перебої в роботі серця, задишка при ходьбі, загальна слабкість, втрата ваги, набряк ніг, відсутність апетиту. Відмічалося невелике збільшення температури тіла до субфебрильних цифр.
Суглоби зовнішньо змінені. Деформація дрібних суглобів кистей та стоп. Помірна деформація колінних суглобів. Згладженість контурів гомілковостопних суглобів. Відмічається обмеження рухів через біль в плечових і ліктьових суглобів.
Згинальна контрактура ліктьових суглобів, ревматоїдні вузлики. Ходьба при храмуючи. Атрофія м’язів.
Скарги на:
А) болі в дрібних суглобах кистей, гомілковостопних і колінних, ранкову скутість протягом 30 хвилин. 2 роки тому припинилися менструації. В той же період примітила появу потовщень в кінцевих флангів пальців, а також стали турбувати болі в лівому колінному суглобі під час ходьби, відчувала хруст в ньому. Неодноразово лікувалася на грязьових курортах.
Б) болі в суглобах рук і ніг при рухах і в спокої, ранкову скутість протягом 3 годин, загальну слабкість. після перенесеного грипу і пневмонії з'явилися припухлість і болі в дрібних суглобах кистей, збільшилися болі і припухлість в правому колінному суглобі, в ньому також появилася припухлість. В наступні 2 роки загострення бували кожен рік, болі і припухлість спостерігалися в променевозап'ястних суглобах і лівому колінному, дрібних суглобах ступній.
Об'єктивні дані:
А) шкіряні покрови бліді, лімфатичні вузли не збільшені. Відмічається стійка дефігурація пропасмального міжфалангового суглоба IV пальця зліва і променевозап'ястних суглобів за рахунок проліферативних явищ. Обидва гомілковостопних суглоба дефігуровані за рахунок ексудативно-проліферативних явищ. В області дистальних між фалангових суглобів потовщення по типу геберденівських вузлів. Зі сторони внутрішніх органів патології не виявлено.
Б) шкіра і видимі слизисті бліді. Відмічається дефігурація 3-4 проксинеальних між фалангових суглобів правої кисті, припухлість і обмеження рухів в лівому променево-зап'ястному суглобі, п'ястно-фалангових суглобах, колінних суглобах за рахунок ексудативних і проліферативних явищ. Виражена атрофія м'язів на тiлі кистей.
Лабораторні дані:
А) ер. 2,86*1012/л, Нb 88г/л, л. 5,3*109/л, лімф. 33%; ШОЕ 38мм/год., ДФА 280 од., С-реактивний білок (+).
Б) ер. 308*1012/л, Нb 111г/л, л. 12,5*109/л; ШОЕ 33мм/год., ДФА 240 од.
Рентгенограма:
А) відмічається помірний остеопороз, особливо в кістках зап'ястя і п'ястя. Щілини променево-зап'ястних суглобів звужені. Відмічається звуження щілин першого-другого п'ястно-фалангових суглобів і проксимального між фалангового суглоба IV пальця лівої кисті. В області дистальних міжфалангових суглобів невеликі краєві кості розростання.
Б) суглобові щілини лівого променево-зап'ястного і правого колінного суглобів різко звужені.
Діагноз:
А) ревматоїдний артрит в сполученні з деформуючим остеоартрозом, сєропозитивний, активність II (середня). Стадія II функціональна спроможність І ступеню. Деформуючий остеопороз приєднався після припинення менструацій, під час клімаксу.
Б) ревматоїдний поліартрит, сєропозитивний. Активність II, стадія II.
Примітно, що незважаючи на велику тривалість захворювання, процес прогресує повільно і не супроводжується руйнуванням хряща і кості. Анкілозов і контрактур звично не буває. У хворих зберігається або не лише незначно порушується функція суглобів і в зв'язку з цим вони залишаються працездатними.
В III підгрупу увійшли 3 людини, хворих на ревматоїдний артрит з вісцеритами: жінка 56 років і чоловіки 58 і 57 років. В одному випадку у цих трьох хворих не тільки враження опірно-рухового апарату, але й виявляється зволікання у процес внутрішніх органів (серцево-судинної системи, враження нирок).
Суглобовий індекс у хворих вісцеритами, як правило, яскраво виразний. Болі в суглобах непокоять при русі і в спокої, більш довготривала ранкова скутість, переважно ексудативні зміни в суглобах, нерідко на фоні вже існуючих деформацій, відносно більш часто розвиваються стійкі порушення функції суглобів. Тривалість захворювання від 16 до 25 років. Функціональна спроможність ІІ ст. Стадія захворювання – ІІ і ІІІ, ступінь активності – мінімальний і середній.
ДЗ при надходженні: ревматоїдний артрит, сєронегативний, асиметричний поліартрит, хронічний перебіг, активність II (середня).
Супутній ІХС: атеросклеротичний кардіосклероз. ГХ 1ст. Хронічний пієлонефрит в стадії ремісії.
Скарження: на болі майже в усіх суглобах, більше в колінних і гомілковостопних суглобах при ходьбі, правому ліктьовому і променево-зап'ястному суглобах при русі, скутість в ранкові години, слабкість, запаморочення, плаксивість, роздратованість, болі в тазостегнових суглобах при ходьбі.
Дані контрольної групи
Клінічна картина хвороби контрольної групи не дуже відрізняється від експериментальної. Контрольну групу склали хворі віком від 17 до 59 років, 9 жінок та 1 чоловік з діагнозом ревматоїдний артрит. Давність захворювання цих пацієнтів від 2 до 20 років.
ДЗ при надходженні:
А) ревматоїдний артрит, переважно з ураженням колінних суглобів. Ювенільний ревматоїдний артрит, переважно суглобова форма повільно прогресуюче протікання, активність мінімальна, моноартрит колінного суглоба.
Б) ревматоїдний артрит, поліартрит, І активність, II стадії, швидко прогресуючий період, функціональна спроможність нульова.
В) ревматоїдний артрит, активність І, поліартрит, повільно прогресуючий перебіг. Функціональна спроможність нульова. Супутній діагноз ІХС: атеросклеротичний кардіосклероз з артеріальною гіпертензією.
Г) ревматоїдний артрит, поліартрит, активність І (мінімальна), сєронегативний варіант, стадія II, функцій на спроможність II стадія. Супутній ІХС: атеросклеротичний кардіосклероз. Артеріальна гіпертензія І стадія, поширений остеохондроз, хронічний вторинний пієлонефрит.
Д) ревматоїдний артрит, активність II, поліартрит, швидко прогресуючий перебіг, стадія III, функціональна спроможність II. Супутній: екстрасистамічна аритмія. Хронічний калькульозний пієлонефрит.
Скарги на:
А) болі в колінних суглобах, які з'являлися при згинанні, рідку ниючу біль в області серця, тривалістю до 3 годин., незначна припухлість правого колінного суглоба. Періодично з'являлися болі помірного характеру в колінних суглобах.
Б) болі, обмеження рухів і набряк правого колінного суглоба і лівого гомілковостопного суглоба.
В) болі в суглобах рук і ніг, переважно в колінних, біль посилюється при русі, відмічена скутість в суглобах рук і ніг зранку, головні болі, запаморочення, супроводжене збільшеними цифрами АТ.
Г) болі в суглобах рук і ніг, переважно в ліктьових і плечових, тазостегновому суглобах, колінних суглобах, гомілковостопному, скутість в суглобах рук і ніг, вздовж хребта і вранці і в першій половині дня, періодичні серцебиття, головні болі, які супроводжувалися збільшеними цифрами АТ.
Д) виражену ранкову скованість, болі в усіх суглобах, припухлість променево-зап'ястних, колінних, гомілковостопних суглобів, дрібних суглобів кистей, обмежені рухи в них, серцебиття, перебої в роботі серця, віддишка при ходьбі, загальна слабкість.
Об'єктивні дані:
А) стан хворого відносно задовільний. Болісність при пульпації поперекового відділу хребта. Правий колінний суглоб збільшений, набряклий. Лівий гомілковостопний суглоб набряклий.
Б) стан відносно задовільний. Положення в ліжку активне. Виражений тремор рук. Рухається самостійно, кульгає. Припухлість і болісність лівого колінного суглоба. Болісність при русі ліктьового суглоба, більше правого. Згладженість контурів гомілковостопних суглобів, при рухах хруст. Об'єм рухів в суглобах знижений.
В) стан відносно задовільний. Положення в ліжку активне. Шкіряні покрови чисті. Суглоби зовнішньо змінені. Деформація дрібних суглобів кистей і стоп. Помірна деформація колінних суглобів, згладженість контурів гомілковостопних суглобів, відмічається обмеження рухів із-за болів в плечових і ліктьових суглобах. Під час лікування у відділенні стан хворого покращився, зменшилися болі в суглобах рук і ніг, в хребті, рідше стали непокоїти головні болі, але скованість суглобів рук і ніг, особливо в ранкові години, залишається.
Г) стан відносно задовільний. Положення у ліжку активне. Шкіряні покрови чисті. Деформація ліктьових суглобів, ревматоїдні вузлики, деформація і дефігурація променевозап'ястних суглобів, дрібних суглобів кистей, збільшення в об'ємі і деформація колінних і гомілковостопних суглобів, значне обмеження рухів в суглобах, не може стиснути кисті в кулак, ходить кульгаючи.
Аналіз крові:
А) Нb 167г/л, ШОЕ 280, сіромукоїд 0,240, ДФА 280од.
Б) Нb 159г/л, Л. 8,0*109, ШОЕ 18; сіромукоїд 0,380од. опт. пл.
В) Ер. 3,82, Нb 101, Л. 4,1, ШОЕ 25, сіромукоїд 0,375од. опт. рл.
Г) Ер. 4,36, Нb 131, Л. 6,4; ШОЕ 22, сіромукоїд 0,245од. опт. пл.
Д) ШОЕ 34, Л. 4,5, Нb 125, Ер. 3,9, сіромукоїд 0,355од. опт. пл., ДФА 270од.
Розділ 2. Методи проведення дослідження
2.1 Методи проведення дослідження
В якості перевірки результатів змін активності рухів суглобів використовувався гоніометричний метод.
Об’єктивний огляд і пальпація використовувалася для об’єктивної оцінки результатів дослідження.
Під час занять для контролю загального стану пацієнтів вимірювався артеріальний тиск і температура тіла.
Методика вимірювання артеріального тиску
Величина тиску в артеріальній системі ритмічно коливається, досягаючи найбільш високого рівня в період систоли і знижуючи в момент діастоли. Це порозумівається тим, що кров, що викидається при систолі, зустрічає опір стінок артерій і маси крові, що заповнює артеріальну систему, тиск в артеріях підвищується і виникає деяке розтягання їхніх стінок. У період діастоли артеріальний тиск знижується і підтримується на визначеному рівні за рахунок еластичного скорочення стінок артерій і опору артеріол, завдяки чому продовжується просування крові в артеріоли, капіляри і вени. Отже, величина артеріального тиску пропорційна кількості крові, що викидається серцем в аорту (тобто ударному обсягові), і периферичному опорові.
Артеріальний тиск виражають у міліметрах ртутного стовпа. Нормальне сістоличний (максимальний) тиск коливається в межах 13-18 кпа (100-140мм рт. ст.), діастоличний (мінімальний) тиск 8-11кпа (60-90мм рт. ст.). Різниця між сістоличним і діастоличним тиском називається пульсовим тиском; у нормі воно дорівнює 5-6,5 кпа (40-50мм рт. ст.).
Хід проведення процедури дослідження артеріального тиску
Пояснення пацієнту сутності і ходу процедури.
Отримання згоди пацієнта на процедуру.
Підготовка оснащення.
Накласти манжетку на оголене плече пацієнта на 2-3см вище ліктьового згину. Закріпити манжетку так, щоб між нею і плечем проходив лише 1 палець.
Запропонувати пацієнту покласти руку в розігнутому стані долонею вгору .
Знайти місце пульсації плечової артерії в ділянці ліктьової ямки і поставити на це місце мембрану фонендоскопа.
Закрити вентиль на груші і нагнітати повітря під контролем фонендоскопа до тих пір, поки тиск в манжетці не перевищить 20мм рт.ст. – того рівня, при якому зникають тони Короткова.
Випустити повітря з манжетки, повернувши вентиль. Одночасно фонендоскопом вислуховувати тони на плечовій артерії і слідкувати за показниками шкали тонометра.
При виникненні над плечовою артерією перших звуків, запам’ятати цифри, які відповідають систолічному тиску.
Продовжувати випускати повітря, відмітивши величину діастолічного тиску, яка відповідає повному зникненню тонів Короткова.
Дані вимірювання округлити до 0 або 5.
Повідомити пацієнтові результатів.
Занесення отриманих даних до температурного листа або записати у вигляді дробу.
Вимір температури тіла
Нормальна температура при вимірі в пахвовій або паховій області коливається між 36 і 37° С. Ранком вона трохи нижче, ніж увечері. У прямій кишці й у піхву температура на 0,5-1°С вище. Перед термометрією термометр кілька разів струшують для повернення ртуті в резервуар [4].
Правило проведення термометрії.
Контроль за температурою звичайно здійснюють двічі в день: ранком (в 6 годин) і ввечері (в 16 - 18 годин). При необхідності температуру вимірюють кожні 2-3 години. Результати виміру відзначають у температурному аркуші графічно, а при частому вимірі на звичайному листку-вкладиші в історії хвороби. Тривалість термометрії не менш 10 хвилин [4].
Якщо термометрія проводиться в паховій області, останню насухо протирають, і тільки після цього дають хворому термометр. Термометр повинен бути покладений так, щоб ртутний резервуар з усіх боків стикався з тілом у самій глибині пахвової западини, не зміщаючись протягом часу виміру. Між термометром і тілом не повинне потрапити білизна. Слабким хворим необхідно притримувати руку під час термометрії.
2.2 Проведення математично-статистичного підрахунку результатів за критерієм t – Ст’юдента
У своїй роботі я використовувала метод наявності достовірних відомостей за t-критерієм Ст’юдента, тому що ця робота носить експериментальний характер.
До експерименту добрана загальна група 20 хворих людей віком 38-58 років. Діагноз хвороби: ревматоїдний поліартрит, серопозитивний, активність І-ІІ, стадія ІІ, протікання повільно прогресуюче, функціональна спроможність ІІ.
У дослідницькій групі проводилися вправи лікувальної фізичної культури за методикою комплексу фізичних вправ для хворих на артрит; масаж кінцівок, фізіотерапія.
У контрольній групі заняття проводилися за загальноприйнятою методикою. Щоб вирішити ефективність цього завдання, я провела порівняльний математичний аналіз показників на підставі даних: АТ систолічного, АТ діастолічного, ШОЕ, сіромукоїда крові, tо тіла і ДФА. Показники активності рухів наступних суглобів: І палець кисті міжфланговий - згинання; ліктьовий - згинання; колінний суглоб – згинання.
Розрахунки проводилися за формулами:
Для математичного порівняльного аналізу показників визначаються наступні значення:
- ч (ікс середнє) – середнє арифметичне значення величини показника,
- р (сігма) – середнє квадратичне віддалення значення показника,
- m (м) – помилка середньої.
Слід звернути увагу на ті, що всі три показники визначаються для значень кожної групи окремо, для контрольної та експериментальної:
- ч контр., ч експ.,
- р контр., р експ.,
- m контр., m експ.
ч вираховується за формулою (2.1):
ч = У x / n, (2.1)
де У x – торба значень показників у групі,
n – кількість людей у групі.
р визначається за формулою (2.2):
р = R (max – min) / А, (2.2)
де R – різниця між максимальним і мінімальним значеннями показника,
А