Xreferat.com » Рефераты по медицине и здоровью » Фізична реабілітація хворих на гіпертонічну хворобу

Фізична реабілітація хворих на гіпертонічну хворобу

минає безслідно для хворого. Чим частіше виникає криз, тим тяжче протікає хвороба і тим більший ризик виникнення різних ускладнень: інфаркту міокарда, крововиливу у мозок з розвитком паралічів, крововиливу у сітківку ока з раптовою сліпотою. Зрідка може розвинутись психоз.


1.4 Медикаментозне лікування гіпертонічної хвороби


Лікування хворих на гіпертонічну хворобу по можливості треба максимально індивідуалізувати. Вибираючи метод лікування, лікар враховує тип нервової системи хворого, його вік, стадію, фазу та форму хвороби, реактивність організму та ефективність медикаментів. Лікування слід починати з ранньої стадії хвороби, проводити його комплексно, систематично, пунктуально і достатньо тривалий час.

Правильне лікування повністю ліквідує гіпертонічну хворобу в початковій стадії, а в наступних стадіях стабілізує перебіг, запобігає прогресуванню її. Приступаючи до лікування, передусім необхідно усунути або нейтралізувати фактори, що травмують нервову систему, і по можливості усунути причини, що викликали хворобу. Комплексне лікування передбачає комбіноване застосування лікувальних засобів в індивідуально підібраних дозах, дієти, фізіотерапевтичних процедур.

Лікування хвороби в І стадії провадиться в поліклініці. Лише зрідка хворого направляють у лікарню: коли виникав необхідність поглибленого обстеження. Перебування таких хворих у стаціонарі повинно бути короткочасним, бо тривале утримання їх на лікарняному режимі несприятливо позначається на самопочутті.

У II та III стадіях хвороби, особливо при загрозі ускладнення, хворих госпіталізують, оскільки вони потребують систематичного лікарського нагляду, зокрема вимірювання базального тиску. У лікарні визначаються індивідуальні оптимальні дози медикаментів для хворого.

Медикаментозне лікування. Поворотним пунктом в історії лікування гіпертонічної хвороби можна вважати 1952 p., коли було впроваджено в терапевтичну практику резерпін та інші препарати [30, 37].

Величезна кількість медикаментів, виробництво яких зростає з кожним роком, дає змогу вибрати найбільш ефективне для конкретного хворого поєднання лікувальних засобів. Величезний арсенал протигіпертензивних медикаментів умовно можна поділити на переважно седативні засоби, тобто такі, що заспокоюють нервову систему, нейтралізують негативні емоції, та гіпотензивні, тобто спрямовані на зниження артеріального тиску.

Правильний вибір і раціональне поєднання різних седативних та гіпотензивних препаратів дає змогу досягти лікувального ефекту у хворих з пізньою стадією хвороби і навіть при злоякісному перебігу гіпертонічної хвороби.

Лікування починають з малих доз медикаментів, які поступово збільшують. Досягнувши виражених позитивних наслідків, оптимальну дозу вживають ще деякий час, а потім поступово знижують її до підтримуючої. Підтримуюча доза — це мінімальна кількість препарату, яка дає змогу зберегти і закріпити одержаний в процесі лікування результат.

При лікуванні молодих хворих треба прагнути максимального гіпотензивного результату, тобто цілковитої нормалізації артеріального тиску. Тільки тривале, стійке зниження артеріального тиску є ефективним заходом запобігання прогресуванню хвороби, розвиткові недостатності кровообігу або ураженню нервової системи. При правильному лікуванні гіпертонічної хвороби у молодих осіб мозкові зміни (енцефалопатія) спостерігаються дуже рідко.

Важче домогтися максимального зниження артеріального тиску у осіб похилого віку, оскільки це в них супроводжується погіршенням самопочуття. Адже підвищений протягом багатьох років артеріальний тиск став для цих людей звичайним, їхній організм пристосувався до певного рівня тиску.

У людей похилого віку необхідно особливо чітко проводити диференціальну діагностику гіпертонічної хвороби і симптоматичної атеросклеротичної гіпертензії, при якій підвищується лише систолічний тиск. Тим часом майже в 50 % випадків атеросклеротичної гіпертензії у осіб віком 60—65 років помилково ставлять діагноз гіпертонічної хвороби і призначають лікування сильними гіпотензивними препаратами, завдаючи шкоди здоров'ю хворих. Тканинний обмін речовин у старіючому організмі рекомендується поліпшувати за допомогою відповідної дієти, вживання полівітамінів та мікроелементів: магнію, міді, цинку і кобальту.

При лікуванні осіб похилого віку у II стадії хвороби не застосовують сильнодіючі гіпотензивні засоби, а дають препарати з слабкою дією типу девінкану (вінкапану) у поєднанні з малими дозами сечогінних препаратів. При необхідності призначають і гангліоблокатори (препарати, що знижують збудливість), але з великою обережністю у зв'язку з можливим розвитком при різкому зниженні артеріального тиску цілого ряду ускладнень, включно до функціональної ниркової недостатності і порушення сечовиділення (наслідок різкого послаблення ниркового кровотоку і клубочкової фільтрації).

Гіпертонічний криз потребує невідкладного і повноцінного лікування з метою уникнення небезпечних ускладнень, загрозливих для життя людини. Ліквідують криз, як правило, лікарі швидкої допомоги шляхом внутрішньовенного введення 4—6 мл 0,5 % розчину дибазолу з 20 мл 40 % глюкози. Іноді ще додають 10—20 мл 2,4% розчину еуфіліну чи інші швидкодіючі препарати. При тяжкому кризі другого типу вводять один з гангліоблокаторів і вживають необхідних застережних заходів, рекомендованих при користуванні цими препаратами. Якщо виникає реальна загроза інсульту або серцевої астми, роблять кровопускання: проколюючи плечову артерію, видаляють 300—400 мл крові. При гіпертонічному кризі хворий повинен дотримуватися постільного режиму і по можливості пройти курс лікування у стаціонарі [30].


1.5 Лікувальне харчування


Дотримання призначеного лікарем режиму і ритму харчування— важлива умова профілактики гіпертонічної хвороби і лікування її у всіх стадіях.

Найперша вимога до харчування при гіпертонічній хворобі — це відповідність енергетичної цінності їжі затрачуваній організмом енергії, їжа має бути повноцінною, з достатньою кількістю білків, жирів, вуглеводів та вітамінів, особливо аскорбінової кислоти і групи В. Щоб не перевантажувати шлунка, рекомендується чотириразове харчування з однаковими інтервалами між вживаннями їжі. Орієнтовний режим харчування: сніданок — о 8 год. (ЗО % денного харчового раціону), другий сніданок — о 12 год. (20 % раціону), обід — о 16 год. (35 % раціону), вечеря — о 20 год. (15% раціону).

Чай і кава — традиційні напої. Вживані у помірній кількості, вони не завдають шкоди здоров'ю. Проте в тих випадках, коли ці напої викликають надмірне збудження нервової системи та серцебиття, їх треба різко обмежити або й зовсім відмовитись від них. При складанні харчового раціону для хворих на гіпертонічну хворобу та осіб, схильних до неї, передбачають обмежене вживання рідини (до 1,5 л на добу) і кухонної солі (до 7—8 г на добу). Це незначне обмеження, адже здорова людина, як правило, вживає на добу не більше 1,5 л рідини з урахуванням усіх рідких страв та 12—15 г. солі. При II—III стадіях гіпертонічної хвороби та кризі рекомендується більш суворе обмеження кухонної солі в раціоні і навіть безсольова дієта на 2—3 дні кожних 2 тижні.

Слід враховувати й те, що деякі готові і постійно вживані нами харчові продукти містять певну кількість кухонної солі. Так, наприклад, у 100 г чорного хліба є 1—1,5 г солі, у 100 г білого хліба — 0,5—0,7а г, а в і л молока — 1,5—2 г солі. Необхідно також зменшити вживання кальци-феролів, які посилюють розвиток атеросклерозу. Найбагатші на цей вітамін риб'ячий жир, вершки та вершкове масло. Обмежується вживання продуктів, багатих на холестерин: ікри, мозку, печінки, шпротів, шоколаду та какао. Жовтки яєць також містять холестерин, але в їхньому складі є лецитинантисклеротична речовина, тому хворий повинен споживати протягом тижня 2—3 яйця. Молочнокислі продукти та горіхи зменшують всмоктування з кишок у кров холестерину. Бажано, щоб денний харчовий раціон містив достатню кількість магнію, який бере участь у всіх важливих ферментативних процесах. Магній є у продуктах рослинного походження: квасолі, горосі, пшоні та вівсяній крупі [9, 19].

Надмірне харчування, яким часто супроводиться вживання алкогольних напоїв, сприяє ожирінню, посиленню розвитку атеросклерозу та виникненню гіпертонічної хвороби. Численні спостереження свідчать про те, що зменшення маси тіла може бути надійним лікувальним фактором при підвищеному артеріальному тиску у повних людей (без вживання медикаментів). Більшість же хворих на гіпертонічну хворобу мають надмірну масу, і тому вони повинні прагнути до її зменшення шляхом поступового обмеження добової енергетичної цінності харчового раціону. Слід пам'ятати, що часте вживання невеликих порцій їжі зменшує («перебиває») апетит, який у хворих цієї категорії часто підвищений.

Шкідливо наїдатися досита, а тим паче переїдати. Особливої шкоди завдає своєму здоров'ю та людина, яка харчується нерегулярно, нерідко поєднує обід з вечерею і переповнює на ніч шлунок. Треба навчитись вставати з-за столу з відчуттям деякого голоду, недоїдання. Старовинне східне прислів'я мовить: «Сніданок сам з'їж, обід поділи з другом, а вечерю віддай ворогові». Щоб вирішити проблему раціонального харчування (енергетичної цінності добового раціону), необхідно регулярно стежити за власною масою тіла.

Для орієнтовного визначення нормальної («ідеальної*) маси тіла від зросту людини в сантиметрах відняти 100. Дві цифри, що остануться, покажуть нормальну масу в кілограмах. Наприклад, при зрості людини 170 см нормальна маса її тіла становить 70 кг. Так рекомендується визначати масу тіла для людей, зріст яких коливається від 160 до 175 см. Надмірною масою вважають ту, що перевищує «ідеальну» на 15—20 % (залежно від будови тіла людини).

Не варто домагатися швидкого, різкого схуднення, бо це не байдуже для здоров'я. Таке форсоване зниження маси тіла тільки знесилює організм, і нерідко хворі при цьому швидко повертаються до попередньої маси тіла. Зменшувати масу тіла треба поступово, дотримуючись правила: кожного наступного дня з'їдати трохи менше, ніж минулого.

Хворим з надмірною масою можна рекомендувати проведення розвантажувальних днів у вихідні. Запропоновано такі типи розвантажувальних днів із значним зменшенням енергетичної цінності добового раціону:

1. Яблучний день. Протягом дня вживають лише 1,5 кг яблук (по 300 г 5 разів).

2. Кавунний день. 1,5 кг спілого кавуна вживають протягом дня (за 5 разів).

3. Mолочний день. 5 разів на день п'ють по 1 склянці (200 г молока).

4. Рисово-компотовий день. З 1,5 кг свіжих або 250 г сушених фруктів, 50 г рису та 100 г цукру готують 1,5 л компоту. Вживають протягом дня за 5—б разів.

5. Сирний день. Вживають 600 г сиру або сирників з 60 г сметани і 2 склянки чаю, молока або кави з молоком без цукру (рівномірними порціями 5—6 разів протягом дня).

Розвантажувальні дні благотворно впливають на обмін речовин, посилюють виділення з організму холестерину і кухонної солі, сприяють нормалізації маси тіла.

У харчовий раціон треба включати продукти, що сприяють правильному функціонуванню кишок, своєчасному випорожненню їх. З цією метою на ніч слід вживати настій сухих слив, свіжий кефір або одну чайну ложку меду на півсклянки сирої води. При потребі за рекомендацією лікаря приймають легкі проносні засоби.

При користуванні будь-яким дієтичним столом необхідно дотримувати елементарних гігієнічних правил. Не слід вживати надто гарячої або надто холодної страви, їсти треба не кваплячись, добре пережовуючи їжу. Не можна під час їди відволікати свою увагу серйозними розмовами, читанням газет чи книг, переглядом телевізійних передач. Особам з надмірною масою тіла не слід одразу після їди лягати в ліжко, а вечеряти слід за кілька годин до сну [9, 19].

Для успішної профілактики гіпертонічної хвороби та лікування її слід відмовитись від куріння і вживання алкогольних напоїв.


1.6 Засоби ФР при гіпертонічній хворобі


Фізіотерапевтичне лікування. Серед лікувальних методів при гіпертонічній хворобі велике значення мають фізіотерапевтичні процедури. Вони справляють заспокійливий, психотерапевтичний, а в ряді випадків умовно-рефлекторний вплив. Цими методами нерідко можна досягти не тільки поліпшення самопочуття хворих, а й деякого зменшення артеріального тиску.

В І та II стадіях гіпертонічної хвороби з електролікувальних процедур найчастіше застосовують електрофорез (введення в організм ліків за допомогою гальванічного струму) брому, магнію, дибазолу чи платифіліну. Однак деякі дуже чутливі хворі погано переносять електропроцедури, тому їм слід утримуватись від такого лікування.

Непогано діють при гіпертонічній хворобі місцеві або загальні водні ванни (хвойно-соляні, кисневі, радонові, вуглекислі або помірні сірководневі) з температурою 35— 37 °С, а також душі з невисоким тиском. Водні процедури дають виражений заспокійливий і тонізуючий нервову систему ефект. Місцевий масаж шиї, голови і передпліччя заспокоює біль.

Ефективним рефлексогенним методом є застосування парафінових, озокеритних аплікацій у вигляді рукавичок або шкарпеток на верхні чи нижні кінцівки. Тривалість однієї процедури — 30—60 хв. Курс лікування складається з 15—20 процедур.

У ІІІ стадії хвороби фізіотерапевтичні процедури в більшості випадків протипоказані. Іноді їх все ж призначають, якщо хворий добре реагує на ті чи інші процедури. Загалом же у зв'язку з пониженою реактивністю організму у хворих можуть виникати неадекватні реакції на фізичні подразники.

Лікувальна фізкультура доцільна в різних стадіях гіпертонічної хвороби, але найбільше — І та II. Рекомендується починати займатись нею з дозованого ходіння звичайним кроком з періодичним поступовим прискоренням і уповільненням кроку, з елементарних гімнастичних І дихальних вправ. Під впливом таких занять розкриваються дрібні судини у великих м'язових ділянках, знижується підвищений судинний тонус, поліпшується самопочуття хворих.

Корисна для хворих на гіпертонічну хворобу щоденна ранкова гімнастика, але в II стадії хвороби слід утримуватися від вправ, що супроводяться припливом крові до голови (сильного згинання тулуба тощо). У всіх стадіях гіпертонічної хвороби рекомендується дихальна гімнастика—довільне глибоке і ритмічне дихання грудьми і животом. Вдих триває 3—4 с, а видих— 3—5 с. Завдяки глибокому рівномірному диханню відбувається повніший обмін повітря в легенях і кров краще насичується киснем [28, 34].

Санаторно-курортне лікування. Одним із важливих компонентів комплексного лікування гіпертонічної хвороби є санаторне лікування. Воно рекомендується переважно для хворих у І та II стадіях хвороби при відсутності вираженої схильності до частих спазмів судин. Санаторне лікування для хворих у III стадії хвороби, як правило, протипоказане, якщо воно пов'язане із зміною клімату. Санаторне лікування у звичній кліматичній зоні сприятливіше ще й тому, що позбавляє хворого неприємних емоцій, які виникають при далеких переїздах.

За традицією більшість хворих, у тому числі й на гіпертонічну хворобу, прагнуть лікуватися на курортах Криму або Кавказу. До недавнього часу заборонялося направляти хворих на гіпертонічну хворобу на південні курорти у жаркий період року (в липні-серпні). Тепер цю заборону переглянуто. Нині в будь-яку пору року для лікування таких хворих з великим успіхом використовуються різні природно – кліматичні фактори, а також радонові ванни в Цхалтубо, нарзанні — в Кисловодську, сірководневі — в Сочі та різноманітні штучні — в Одесі, санаторіях Південного берега Криму і Прибалтики. При цьому істотне значення мають санаторний режим, раціональне харчування, забезпечення хворому фізичного і душевного спокою.

Багаторічні спостереження курортологів свідчать про високу ефективність санаторного лікування хворих на кардіологічних курортах Чорноморського узбережжя. Вдихання насиченого морськими солями повітря з підвищеним вмістом кисню й озону, мальовничі краєвиди моря, схилів гір, зарослих субтропічною рослинністю, шум морських хвиль, запах моря, квітів і рослин викликають позитивні емоції, поліпшують настрій і благотворно впливають на нервову систему. Нічний сон біля моря, на відкритій веранді підвищує життєвий тонус І вселяє надію на цілковите одужання.

Широко використовуються для лікування морські купання. Щоб уникнути перегрівання на сонці, треба купатись ранком (з 7 до 10 годин) або в передвечір'я (з 17 до 19 годин). Морські хвилі, масажуючи тіло, тренують серце і судини. Купатися в морі хворим на гіпертонічну хворобу дозволяється через 3—5 днів адаптації до курортних умов. Ослаблені і схильні до простуди люди повинні попередньо пройти підготовку за допомогою різних загартовуючих процедур (прийняття повітряних ванн, душів, обтирання тіла морською водою при поступовому зниженні температури, короткочасні занурювання у воду). Для загартованих осіб тривала підготовка до купання не потрібна, досить обмежитися короткочасними занурюваннями у воду протягом 1—2 днів. При цьому бажано вибирати оптимальну температуру води —не нижчу 22 °С. Спочатку час перебування у воді має становити 5—10 хв. Потім тривалість купання поступово збільшують залежно від індивідуальної реакції хворого [6, 42].

Сонячні ванни хворі на гіпертонічну хворобу, як правило, переносять погано. Надмірне опромінення погіршує у них самопочуття, підвищує артеріальний тиск, а іноді призводить до небезпечних ускладнень хвороби. Лише в деяких випадках сонячні ванни дозволяється приймати (з особливою обережністю) під решітчастими або дірчастими тентами при погожій погоді.

Корисні для здоров'я хворих на гіпертонічну хворобу додаткові методи санаторного лікування: фізіотерапевтичні процедури, лікувальна фізкультура та відповідна дієта. Медикаменти в санаторіях не використовуються, за винятком тих випадків, коли їх доводиться давати деяким хворим для запобігання підвищенню тиску при різкій зміні погоди. Крім того, відповідні ліки вживаються для лікування гіпертонічного кризу, хоч це й трапляється рідко.

Після санаторного лікування хворі почувають себе добре, артеріальний тиск у них нормалізується, особливо в початковій стадії хвороби. Однак це не означає, що хворий остаточно, назавжди позбувся хвороби. Для закріплення лікувального ефекту слід дотримувати протягом 3—4 років певного режиму, виконувати лікувально-профілактичні рекомендації І, якщо є змога, повторити курс санаторного лікування.

Не слід переоцінювати значення санаторно-курортного лікування. Інколи хворий систематично порушує режим лікування, нехтує порадами лікаря і покладає єдину надію на санаторій. Проте за один місяць санаторного лікування неможливо поправити те, що легковажно розхитувалось місяцями чи роками. Втратити здоров'я легше, ніж відновити його.


1.7 Фітотерапія при гіпертонічній хворобі


У практиці лікарської діяльності при лікуванні хворих з ГХ на початкових етапах виникнення можна використовувати фітотерапію, а не медикаментозні лікарські середники.

Так, якщо у хворого з м'якою формою ГХ, коли рівень систолічного АТ становить 140-180 мм рт ст., діастолічного - не перевищує 105 мм рт. ст., не проводити цілеспрямоване лікування, то у 50% хворих м'яка гіпертензія трансформується у більш важку форму протікання хвороби. Такі хворі в першу чергу можуть лікуватися немедикаментозними методами, серед яких на першому місці стоїть фітотерапія, [і 8]

При застосуванні фітотерапії враховується індивідуальний клініко-патогенетичний підхід до лікування хворого, оскільки зустрічаються хворі резистентні до даного виду терапії. Але, не зважаючи на слабку у них ефективність фітотерапії, потрібно зауважити, що, в основному, лікарські трави сприяють більш м'якому протіканню ГХ, оскільки вони мають загальну біологічну дію. Такі хворі потребують також: лікування медикаментозними лікарськими середниками.

У процесі проведення фітотерапії враховують такі типові варіанти протікання ГХ, як гіперадренергічний (зустрічається на початкових стадіях м'якої гіпертензії, дебютна фаза II стадії), резістивний (зустрічається у осіб середнього та похилого віку, частіше у чоловіків, характеризується високим тонусом судин), об'ємзалежний (зустрічається у жінок у клімактеричному періоді). У процесі диференціальної діагностики між різними варіантами протікання ГХ відзначають факт виникнення головного болю у скронях при гіперадренергічному типу і у потиличній ділянці при резістивному типу.

Антирезістивний склад лікарських трав складається з рутвиці вонючої, шоломниці байкальської, астрагалу, глоду, сухоцвіту болотняного, евкомії в'язолистої, деревію, м'яти, буркуну.

Необхідно відзначити високий клінічний ефект рутвиці вонючої (васелистника вонючого), яка є найефективнішою серед вказаних трав при резістивному типу гемодинаміки. Настій для лікування готують таким чином : 1 столову ложку сухої подрібненої трави додають до 1 склянки прокип'яченої води кімнатної температури і настоюють в череп'яному горщику, в темному місці протягом 12 годин, після чого додають цукор або мед до смаку, оскільки напій є дуже гірким. Склянку приготованого таким чином настою випивають протягом дня малими ковтками. Добова доза рутвиці вонючої не повинна перевищувати 3 г подрібненої трави (1 столова ложка).

Досягнення стабільного клінічного ефекту в процесі фітотерапії основної частини хворих можливе тільки при застосуванні комбінування декількох високоефективних гіпотензивних трав. На початкових стадіях розвитку ГХ не потрібно забувати про високу ефективність лікарських рослин, особливо у молодих пацієнтів. [8]

При рівні АТ, що не перевищує 130-150 мм рт. ст. систолічний і 80—90 мм рт. ст. діастолічний, застосування фітотерапії в більшої частини хворих з ГХ буває дуже ефективним порівняно з відомими медикаментозними методами лікування. Крім того, лікарські рослини по особливому впливають на протікання гіпертензії, різко послаблюючи її прояви, сприяють доброму прогностичному характеру захворювання. Але при цьому необхідно враховувати правильність комбінування лікарських рослин при різних варіантах протікання ГХ.

Омелу білу включають в гіпотензивний збір завжди при лікуванні хворих старших 40 років. Необхідно відзначити, що більш виражену гіпотензивну дію порівняно з барвінком малим є барвінок трав'янистий. За традицією лікарський збір повинен включати непарне число рослин.

У хворих з ГХ без серцевої недостатності в даному зборі лікарських рослин допускається заміщення арніки гірської мелісою лікарською (лимонна трава) в дозі 20 г, яка має ноотропні та адаптогенні властивості, що сприяє покращенню функції нервової системи і процесів регулювання АТ, особливо у хворих з нейроциркулярною дистонією або на ранніх етапах виникнення ГХ.

Необхідно відмітити, що в процесі лікування зборами лікарських рослин, які мають в собі арніку гірську, на ЕКГ можуть з'явитися специфічні ознаки для дії серцевих глікозидів, такі як зміна сегмента 8Т і зубця Т.

Лікування напаром розпочинають ввідними дозами збору внутрішнього:

1-й день - 1 ст.ложку збору залити 300 мл окропу, 2-й день - 1,5 ст.ложки збору залити 400 мл окропу, 3-й день - 2 ст. ложки збору залити 550 мл окропу.

Далі фітотерапію продовжувати в лікувальних (2 ст. ложки) дозах. Лікування продовжують протягом 2 місяців 2 рази на рік.

Необхідно відзначити, що настій трави перед вживанням обов'язково підігрівають, оскільки підігрітий настій діє дуже швидко і хворий його дію відчуває зразу при вживанні,, що важливо з психологічної точки зору. Вказаний нюанс має велике значення для лікарської діяльності і ним не можна нехтувати при лікуванні лікарськими рослинами, [і 8]

Деякі хворі при підвищені АТ або виникненні гіпертонічного кризу практикують вживання добової дози настою збору трав одноразово, що є шкідливим, оскільки при цьому не тільки зростає токсичний вплив лікарських рослин, а й не спостерігається посилення гіпотензивного ефекту. Така особливість фітотерапії до кінця не зрозуміла. При застосуванні медикаментів, як правило, збільшення дози препарату збільшує силу гіпотензивного ефекту. [21] Таким чином, лікарські рослини в дуже рідких випадках використовують для купування гіпертонічних кризів, вони ефективні для їх попередження при стабільному курсовому лікуванні ГХ.

Лікарські рослини мають кращий гіпотензивнийй ефект при денній гіпертензії, ніж при нічній.

Тривалість гіпотензивної дії настою, у тому випадку, коли він діє, коригують частотою його прийому в денну пору доби. Проблеми виникають при нічній гіпертензії, коли різко збільшується інтервал без застосування збору лікарських рослин, що може викликати підвищення АТ. У зв'язку з цим деяку хворі при підвищенні рівня АТ уночі і виникненні при цьому головного болю, що викликає пробудження, випивають додаткову порцію настою трави, що внормовує протягом короткого періоду А.Т.

При застосуванні лікарських рослин важливий факт дії збору зразу після вживання, коли хворі відзначають суб'єктивне покращення стану. Тільки в такому випадку фітотерапія доцільна. [20]

Гіпотензивний вплив зумовлює настоянка коріння щавлю кінського. Для приготування подрібнену сировину треба залити 40% розчину спирту етилового (1:10), настоювати 14 днів, щодня помішувати, процідити. Вживати по 50 крапель 4 рази в день перед їжею. Курс лікування триває 21 день. Через 10 днів можна повторити лікування. Корінь кінського щавлю для лікування ГХ використовують, в основному, у монофітотерапії, а не в складі збору. Таке використання зумовлене особливостями приготування настою і дозами, оскільки він може мати в залежності від дози як послаблюючий, так і в'яжучий ефект; вважається, що необхідно обов'язково включати в лікування ГХ корінь кінського щавлю у тих хворих, у яких є супутній ентероколіт.

У певної категорії молодих пацієнтів чудовий гіпотензивний ефект дає заспокійливий збір у комбінуванні з лікарськими рослинами, які мають гіпотензивні дію :

Синюха голуба -50 г коріння

Валеріана лікарська -50 г коріння

Хміль звичайний - 20 г шишок

Собача кропива (пустирник звичайний) -30 г трави

Глід колючий - 60 г квіток

Вахта трилистна - 25 г листків

Сухоцвіт болотний - 40 г трави

Ромашка -20 г квітів

Рута запашна (посадова) - 20 г трави

Буркун жовтий (лікарський) - 25 г трави

Кріп -30 г насіння

Буквиця лікарська -30 г трави

Омела біла - 40 г листків

Глуха кропива біла -30 г трави або квіток

Змієголовник молдавський - 20 г трави

Слід відзначити, що в даному лікарському зборі седативна дія синюхи голубої в 10 раз перевищує седативну дію валеріани лікарської. Дія змієголовника молдавського подібна дії меліси.

Настій заспокійливого збору готуються за попереднью методикою, але максимальна доза при цьому складає 3 ст. ложки збору на 600 мл води.

Хворим з вегето-судинною дистонією гіпертонічного типу (погранична гіпертензія) молодого віку призначають нормуючу суміш більш м'якої дії, яка зменшує збудливість судиннорухового центру, сповільнює ритм скорочення серця та знижує АТ. Така суміш включає :

Кореневища з коренями валеріани лікарської -50 г

Молоді гілки з листя омели білої -30 г

Трава деревію звичайного -30 г

Квітки глоду колючого - 30г Трава меліси лікарської - 20 г Трава конвалії звичайної -15г Плоди кмину звичайного - 20 г Плоди горобини чорноплодної - 20 г

Столову ложку суміші залити 200 мл перевареної води кімнатної температури, витримати на киплячій водяній бані 15 хв. Приймати по 1/3-1/2 склянки 3-4 рази на день за 15-20 хвилин перед їжею.Дуже часто гіпотензивна дія цього настою підсилюється за рахунок додавання до разової порції 5-15 крапель настоянки аммі зубної (1:5) на 40% етиловому спирту чи трави рути запашної (1:5) на 50% спирту етиловому (настояти 10 діб).

Вже на початкових стадіях розвитку ГХ необхідно застосовувати комбінацію рослин з метою сумації їх гіпотензивного ефекту, оскільки призначення тільки однієї трави не може з високою клінічною ефективністю компенсувати початок хвороби.

В останні роки виникла необхідність у розробці комбінованого препарату з вмістом тільки рослинних компонентів. У фітотерапії ГХ останніми роками успішно почали застосовувати комбінований препарат хомвіотензин. до складу якого входить алкалоїд резерпіну (0,032 мг), екстракт раувольфії (0,032 мг), омела біла (0,32) і глід (0,64). Така комбінація рослин сприяє підвищенню гіпотензивного ефекту його складових.

Повільний і тривалий гіпотензивний вплив зумовлений дією алкалоїдів рауфольфії і насамперед резерпіну, фізіологічно активних речовин омели і глоду.

Проведені клінічні випробування в Німеччині та інших країнах виявили, що хомвіотензин - ефективний препарат у хворих на есенціальну гіпертонію І і II стадій. Застосування хомвіотензину

(по 1 таблетці 2 рази на добу) вже на четвертому тижні прийому нормалізує АТ. Довготривалий добовий моніторинг АТ у хворих на ГХ нормалізує його добові коливання. При цьому не тільки нормалізується АТ, але підвищується працездатність, зменшується втомлюваність, поліпшується якість життя.

У другому спостереженні, проведеному в Німеччині у хворих 60-82 років, хомвіотензин нормалізував АТ на 3-5 тижні спостереження, поліпшив стан у всіх хворих, що приймали препарат (зменшення запаморочення, поліпшення пам'яті, загального самопочуття та працездатності). Тобто, хомвіотензин можна застосовувати хворим літнього віку. Препарат добре переноситься хворими, практично не зумовлює побічних ефектів. При тривалому застосуванні не виникає явища звикання, що значно підвищує якість лікування, [18]


1.8 Профілактика гіпертонічної хвороби


У нашій країні здійснюються широкі загальнодержавні профілактичні заходи, спрямовані на запобігання найбільш поширеним захворюванням, у тому числі і гіпертонічній хворобі. Підвищено життєвий рівень трудящих, скорочено робочий день, робітникам і службовцям надано два вихідні дні на тиждень, щорічні сплачувані відпустки, розширено житлове будівництво, упорядковано вуличний рух, ведеться боротьба з шумом у містах тощо. Все це сприяє профілактиці хвороб серед населення.

Система охорони здоров'я України забезпечує безплатну, загальнодоступну медичну допомогу всім верстам населення. У лікувально-профілактичних "закладах провідним методом обслуговування хворих є диспансерний, що являє собою практичне втілення в життя профілактичного напряму радянської охорони здоров'я. Запровадження загальної щорічної диспансеризації населення, що полягає в раціональному поєднанні профілактичної і лікувальної медицини, передбачає своєчасне оздоровлення населення, збереження працездатності, досягнення активного довголіття людини і включає комплекс організаційних заходів щодо найповнішого, найефективнішого подання спеціалізованої медичної допомоги трудящим,

Диспансеризація хворих на гіпертонічну хворобу складається з таких етапів:

1. Проведення санітарно-освітньої роботи серед населення, в тому числі і серед хворих, з метою ознайомлення їх з основними ознаками

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: