Xreferat.com » Рефераты по медицине и здоровью » Масаж як засіб фізичної реабілітації при різновидах сколіозу у дорослих і дітей з порушенням опорно-рухового апарату

Масаж як засіб фізичної реабілітації при різновидах сколіозу у дорослих і дітей з порушенням опорно-рухового апарату

гімнастикою) в сауні, бані, ванній кімнаті, під душем. Одним із різновидів гігієнічного масажу - косметичний - проводиться при патологіях шкіри обличчя і як засіб попередження старіння.

Лікувальний масаж. Цей вид масажу являється ефективним методом лікування різноманітних травм і захворювань. Розрізняють слідуючи його різновиди:

класичний - застосовують без врахування рефлекторної дії і проводять близько біля ушкодженої ділянки тіла або безпосередньо на ній;

сегментарно-рефлекторний - виконують з ціллю рефлекторної дії на функціональний стан внутрішніх органів і систем, тканин; при цьому використовують спеціальні прийоми, дія яких направлена на окремі зони - дерматоми; [№6]

сполучнотканинний - дія в основному на сполучну тканину, підшкірну клітчату; основні прийоми сполучнотканинного масажу проводять з урахуванням напрямку ліній Бенінгофа;

періостальний - при цьому виді масажу шляхом дії на точки в певній послідовності викликають рефлекторні зміни у надкісниці;

точений - різновид лікувального масажу, коли локально діють розслаблюючим або стимулюючим способом на біологічно активні точки (зони) відповідно до показань захворювання або порушення функції при болю, що локалізується у обмеженій частині тіла;

апаратний - виконують за допомогою вібраційних, пневмовібраційних, вакуумних, ультразвукових, іонізуючих приладів; також застосовують різновиди баро-, електростимуляційного та інших видів масажу (аеропонний, різні аплікатори);

лікувальний самомасаж - виконується самим хворим, може бути рекомендований лікарем, медсестрою, спеціалістом по масажу, ЛФК. Відбираються найефективніші прийоми для дії на дану ділянку тіла.

Спортивний масаж. Спортивний масаж застосовується для покращення функціонального стану спортсмена, його спортивної форми, зняття втоми, підвищення фізичної працездатності, профілактики травм і захворювань опорно-рухового апарату та їх лікування. Він поділяється на:

тренувальний;

попередній;

відновний;

використовується при спортивних травмах і деяких захворюваннях, пов’язаних з спортом.

Гігієнічний масаж як правило робить сам спортсмен одночасно з ранковою гімнастикою, розминкою.

Тренувальний масаж проводиться для підготовки спортсмена до найвищих спортивних досягнень у більш короткий час і з меншою затратою психофізичної енергії. Використовується у всіх періодах спортивної підготовки. Методика масажу залежить від задач, особливостей виду спорту, характеру навантаження та інших факторів.

Попередній масаж застосовують для нормалізації стану різних органів і систем спортсмена перед фізичним або психоемоційним навантаженням. В залежності від задач розрізняють слідуючи види попереднього масажу:

розминальний - перед навчально-тренувальним заняттям або виступом на змаганнях, коли необхідно підтримати і підвищити тонус організму, враховуючи при цьому специфіку виду спорту;

зігріваючий - при охолодженні організму або окремих ділянок тіла спортсмена, використовуючи при цьому різноманітні розтирання, мазі;

мобілізуючий - для мобілізації всіх ресурсів організму спортсмена - фізичних, психічних, технічних та ін. - у поєднанні з мовним тлумаченням;

тонізуючий (збуджуючий, стимулюючий) - у випадку необхідності (подавлений, заторможений стан, апатія);

заспокійливий (седативний) - коли спортсмени знаходяться у стані збудження або передстартової лихоманки.

Відновний масаж - вид спортивного масажу, який застосовується після різного роду навантажень (фізичного, розумового) і при любій степені втоми, для максимально швидкого відновлення різних функцій організму спортсмена і підвищення його працездатності.

Самомасаж - можна проводити в любий час, в любій зручній позі - за письмовим столом, на сидінні автомобіля, в лісі під час походу, на пляжі та ін. Приступаючи до оволодіння методики самомасажу, необхідно придержуватись таких правил:

всі рухи руки, що масажує здійснювати по ходу току лімфи до найближчих лімфатичних вузлів;

верхні кінцівки масажувати у напрямку до ліктьових і під пахових лімфатичних вузлів;

нижні кінцівки масажувати у напрямку до підколінних і пахових лімфатичних вузлів;

грудну клітку масажувати спереду і в бік у напрямі до під пахових впадин;

шию масажувати донизу у напрямку до надключичних лімфатичних вузлів;

самі лімфатичні вузли не масажувати;

руки і тіло повинні бути чистими; в деяких випадках самомасаж можна проводити через тонку тканину.

Вивчення методики і техніки прийомів масажу основані на основних правилах.

Всі прийоми виконують по ходу лімфатичних ходів, у напрямі до найближчих лімфатичних вузлів. Наприклад, спину масажують від тазу до шиї, стегно - від колінного суглобу до паху, голінь - від пальців до коліна, шию - від волосяного покриву до спини, грудина - від живота до під пахвової ямки, а живіт - по ходу годинникової стрілки, руки - від пальців до ліктьового суглобу і до підм’язевої ямки.

Для проведення кваліфікованого масажу необхідно придержуватися наступних прийомів і порядок їх виконання:

поглажування;

розтирання;

розминання;

вібрація;

саме рух;


2.2 Масаж при сколіозі


Масаж показаний при сколіозі всіх ступенів.

Задачі масажу:

покращити лімфо- і кровообіг;

укріпити м’язи спини і нормалізувати їх тонус;

зменшити відчуття втоми м’язів;

сприяти корекції викривлення не тільки хребта, але й всього тулуба;

при наявності болю зменшити її прояв.

Методика масажу при грудному С-подібному сколіозі.

1. Масаж спини.

Масаж шиї і трапецієвидного м’язу.

Масаж руки на боці випуклої дуги.

Масаж передньої поверхні грудини.

Масаж живота.

На спині масаж робиться на обох сторонах, починаючи з тієї половини, де присутня випукла сторона сколіозу, застосовуючи прийом поглажування (прямокутні, поперемінні), потім віджимання по тим же лініям, що і при поглажуванні (основою долоні, ребром долоні).

Розминання виконується на довгих і широких м’язах спини. На довгих м’язах застосовуються такі види розминання: колоподібні подушечкою великого пальця, колоподібне подушечками чотирьох пальців, колоподібне фалангами зігнутих пальців, колоподібне бугром великого пальця, щипоподібне подвійне кільцьове стиснення. На широких м’язах застосовують такі види прийомів розминання: ординарне, подвійне кільцьове, комбіноване, колоподібне фалангами зігнутих пальців, колоподібне основою долоні або бугром великого пальця.

На міжреберних проміжках виконують прийоми розтирання: прямолінійне подушечками чотирьох пальців, колоподібне подушечками чотирьох пальців, прямолінійне і колоподібне подушечкою великого пальця, прямолінійне і колоподібне подушечкою середнього пальця.

На фасції трапецієвидного м’язу, тобто у між лопатковій і лопатковій ділянках, де розташовані ромбовидні м’язи і м’яз, що піднімає лопатку, застосовують прийоми розминання: прямолінійне подушечкою і бугром великого пальця, колоподібне подушечкою великого пальця, колоподібне подушечками чотирьох пальців, колоподібне фалангами зігнутих пальців, щитоподібне.

На шиї і трапецієвидному м’язі роблять розминку: одинарне, подвійне кільцьове, колоподібне подушечками чотирьох пальців, колоподібне фалангами зігнутих пальців, колоподібне променевою стороною кисті.

На всій цій поверхні тіла прийоми виконуються за тим самим темпом і тривалістю.

Особливу увагу необхідно приділити масажу нижнього краю трапецієвидного і ромбовидного м’язів (навпроти випуклості дуги згину), який дає можливість у найбільшій степені їх розслабити, тому, що вони розтягнуті. Чередувати прийоми слід з елементами прогладжування і потрушування.

Виконавши рекомендовані прийоми на цій задній половині спини і шиї, діють на випуклі частини. Для цього масажист приводить лопатку до середньої лінії, трохи відводить плече назад, підклавши під нього валик, і м’якими рухами надавлюють на виступаючі ребра. Потім пальцями пробує порушити з місця випуклу кістку хребетного стовпа на місце, поперемінно постукуючи кінчиками пальців по остистим відросткам дуги. Проводячи ці маніпуляції і утримуючи однією рукою відведене плече назад, другою рукою масажують м’язи між лопаткової і лопаткової ділянок.

На другій половині спини і шиї перші два сеанси проводяться з тією ж методичною послідовністю і з такими ж намірами (розслабити м’язи). А послідуючі сеанси масажу виконуються з ціллю укріпити м’язи, підвищити їх тонус навпроти ввічненої дуги.

На передній поверхні грудної клітки на боці сколіозу плече виступає вперед. Задача масажиста - розслабити ці м’язи і відновити нормальне положення плеча. Для цього він захвачує плече рукою і відтягує його, з ціллю відновити симетричне положення по відношенні іншого плеча, і діє на великий грудний м’яз такими прийомами розминання: одинарним, подвійним грифом, подвійним пальцевим, комбінованим і фалангами зігнутих пальців, а на міжреберні проміжки - прямолінійними і колоподібними подушечками чотирьох пальців, подушечкою великого і середнього пальця.

На боці, де ребра зближені, міжреберні проміжки звужені, а м’язи скорочені, застосовуються прийоми для розслаблення м’язів і розширення міжреберних проміжків, з проникненням їх в заглиблення для розтягування. На ослаблені при сколіозі м’язи живота діють класичними загальноприйнятими прийомами для їх укріплення: прогладжування - колове; розминання - на прямих м’язах живота - одинарне, подвійне кільцьове, колоподібне фалангами зігнутих пальців однією і обома руками; на косих м’язах живота - одинарне, подвійне кільцьове, колоподібне фалангами зігнутих пальців, колоподібне клювовидне.

Методика масажу при поперековому С-подібному сколіозі.

Масаж спини.

Масаж тазової ділянки.

Масаж ноги на боці випуклості дуги.

масаж живота.

На спині застосовують прийоми поглажування - прямолінійне, поперемінне; віджимання - основою долоні, клювовидне; розминання на довгих м’язах спини - колоподібне подушечкою великого пальця, колоподібне подушечками чотирьох пальців, колоподібне фалангами зігнутих пальців, щипоподібне, колоподібне подушечками великих пальців; на широких м’язах спини - одинарне, подвійний гриф, подвійне кільцьове, комбіноване, колоподібне фалангами зігнутих пальців; на міжреберних проміжках - прямолінійне подушечками пальців, колоподібне подушечками чотирьох пальців, подушечкою великого пальця - прямолінійне, зигзагоподібне і колоподібне, подушечкою середнього пальця - прямолінійне і колоподібне; на поперековій ділянці - прямолінійне подушечкою і бугром великого пальця, колоподібне подушечками чотирьох пальців, колоподібне клювовидне, пересікання. Причому на тій стороні, де знаходиться випукла частина сколіозу, проводяться прийоми з ціллю розслаблення, а на боці з ввігнутою частиною - з ціллю укріплення м’язів.

На тазовій ділянці масаж роблять на сідничних м’язах: поглажування - прямолінійне, спіральне, зигзагоподібне; віджимання - ребром долоні, клювовидне; розминання - одинарне, подвійний гриф, подвійне кільцьове, колоподібне двома кулаками, колоподібне клювовидне. На хрящі - колоподібне подушечкою великого пальця, колоподібне подушечками чотирьох пальців, зжимання, колоподібне бугром великого пальця. На гребні повздовжньої кістки - колоподібне подушечками чотирьох пальців, колоподібне фалангами зігнутих пальців, колоподібне гребнем кулака, ребром долоні.

Зробивши масаж на спині і в тазовій ділянці, діють на випуклу частину хребетного стовпа подушечками пальців, пробуючи перемістити її на місце.

У випадку, якщо реберна дуга зближена з крилом повздовжньої кістки і точки прикріплення м’язів зближені, масаж повинен сприяти їх розслабленню, внаслідок - розширенню відстані між реберною дугою і крилом повздовжньої кістки. Дуже ефективне силове розтягнення цього простору за допомогою масажу, тобто раніше збільшивши простір між реберною дугою і крилом повздовжньої кістки, потім на цій ділянці проводять масаж.

Масаж ноги на боці випуклості дуги проводиться за загальноприйнятій методиці: спочатку діють на задню поверхню - на стегно, колінний суглоб, Ахіллове сухожилля, підошву; потім на передню поверхню - на стегно, колінний суглоб, голінь, голіностопний суглоб.

Потім проводять масаж живота, де масажуються прямі і косі м’язи живота.

Методика при S - подібному сколіозі.

При S - подібному сколіозі, який охвачує грудну і поперекову ділянки, поєднують приведені вище методики масажу для спільного застосування. Необхідність поєднання масажу при сколіозі з коригуючою гімнастикою, тобто із спеціальним вправами, які направлені на корекцію викривлення хребта і укріплення м’зевого корсету.

Курс лікування - 12-16 процедур, перші 4-8 процедур щодня, послідуючі - через день.


2.3 ЛФК


Складати конкретні комплекси вправ на кожен день слід з лікарем або методистом ЛФК. Звичайна тривалість тренування на кожен день - 30-60 хвилин, в залежності від віку дитини, її фізичної форми, вираженості порушень та багатьох інших факторів.

Заняття складається з трьох обов’язкових частин - ввідна (розминка), основна і заключна.

Під час розминки (5-10 хвилин) необхідно настроїтись на заняття, підготуватись до виконання основних вправ. Навантаження у ввідній частині невеликі: легкі загально розвиваючі, дихальні вправи, вправи для вироблення навику правильної осанки, на розслаблення м’язів.

До загально розвиваючих відносяться, в тому числі, вправи на розвиток координації рухів і почуття рівноваги. При лікуванні порушення осанки вони відіграють особливу роль. Такі вправи дуже добре допомагають перемогти дітям з поганою осанкою незграбність, сформувати правильний рухливий стереотип, пристосуватись до зміни схеми тіла при зміні осанки.

У основній частині (20-40 хвилин) виконують спеціальні вправи - для розтягнення і укріплення м’язів, для тренування рівноваги і координації рухів, загально розвиваючі вправи з підвищеним навантаженням і т.п. Вправи слід підбирати у співвідношенні з індивідуальними особливостями порушень осанки і загального фізичного розвитку.

В заключній частині (5-10 хвилин) навантаження постійно знижується, організм переходить в спокійний стан.

Проводити заняття слід по можливості в один і той же час, починати обов’язково не раніше чим через годину після їди і закінчувати не пізніше чим за годину від сну.

При порушеннях осанки не можна з ходу кидатись “ качати м’язи “ і “тягти зв’язки". Вправи необхідно підбирати у співвідношенні з вихідним станом всього організму, хребта і позних м’язів.

Надмірно великі навантаження для ослабленого організму - все одно, що обжерливість для організму, помираючого від голоду. Занадто інтенсивні або неправильно організовані тренування можуть погіршити стан опорно-рухового апарату.

Традиційно однією з основних рекомендацій при проблемах з хребтом - тренування м’язового корсету. Але перш ніж цілеспрямовано тренувати розтягнуті і ослаблені м’язи, необхідно забезпечити їм таку можливість, тобто розслабити і розтягнути вкорочені м’язи-антагоністи, укріпити організм і підготовити його до зростаючих навантажень. Перенапружені, спастичні м’язи згинають хребет туди, куди не потрібно, і протидіють роботі м’язів, які повинні тягнути хребет у протилежний бік. На початку курсу тренування широко застосовуються вправи у вихідному положенні лежачи, яке дозволяє зняти напруження з позних м’язів. Тут необхідна обережність.

Обережно слід виконувати вправи, що потребують великої м’язової сили. Одночасний підйом випрямлених ніг в положенні лежачи на спині або на животі, глибокі нахили назад - часті причини неприємностей.

Збільшення гнучкості протипоказано при сколіозі, нестабільності хребта, дегенеративних змін в його суглобах.

Глибокі нахили, інтенсивні рухи хребта небезпечні при обмеженій рухомості в окремих його ділянках. Суглоби сусідніх з блокованою ділянкою хребців в цьому випадку як правило бувають зайве рухомими, і рухи будуть відбуватися саме в них і травмувати м’які тканини, прискорюючи розвиток дегенеративних змін у нових ділянках хребта.

Скільки триває курс лікування.

Початковий, або підготовчий, період займає 1-2 місяці, в залежності від віку дитини, вихідного стану опорно-рухового апарату, інтенсивності тренувань.

На перших заняттях необхідно приділити достатньо часу теорії: пояснити дитині, як осанка впливає на здоров’я, що таке правильна осанка, які види її порушення бувають і що необхідно виправити при його індивідуальних особливостях. Дитина повинна зрозуміти, як працюють суглоби, зв’язки і м’язи при підтриманні осанки і при виконанні різних вправ. “Теорія" - не означає “нудна лекція”, вона повинна бути зрозумілою і цікавою.

Вправи для вироблення навику правильної осанки - являється одним з головних моментів на початку тренування. У подальшому ці вправи будуть необхідні для покращення, закріплення і підтримання рухового стереотипу.

Межа між підготовчим і тренувальним періодами умовна. Інтенсивність тренувань, час виконання і число повторення вправ поступово збільшується, вводяться нові вправи по мірі їх засвоєння. Вправи на удосконалення і підтримання навику осанки, на розслабленні і розтягування м’язів, загально розвиваючі і дихальні вправи в основному періоді поступово уступають головну роль вправам, які направлені на формування м’язового корсету і корекцію індивідуальних порушень. Тривалість тренувального періоду - 1.5-2 місяці, в залежності від вираженості порушень.

У заключному періоді (приблизно 1 місяць) остаточно закріплюються досягнені результати. Однією з головних задач всього тренувального курсу - привчити дитину до регулярних занять фізкультурою і навчити вправам, необхідним для того, щоб продовжувати підтримувати в нормі хребет. При функціональних порушеннях осанки і на ранніх стадіях захворювань кількох місяців занять кожного дня достатньо для того, щоб осанка стала хорошою або виправилась настільки, наскільки це можливо.

Заключний період не закінчується ніколи. На кінець курсу лікування порушень осанки необхідно приділяти в день як мінімум 20, а краще - 40 хвилин. Якщо порушення були функціональними і досягнено так званий стан максимальної корекції, в цьому випадку можна приділяти менше уваги осанці і спині, а більше - загальній фізичній підготовці і спорту.

Всі вправи необхідно виконувати у відповідності з методичними вказівками. Неправильне положення тіла або неправильне виконання рухів часто переносить навантаження з м’язів, які нам потрібно тренувати, на інші м’язові групи. Перед тим як приступати до тренування, необхідно навчитися правильно виконувати вправи. Це також являється однією з основних задач початкового етапу.

Загально розвиваючі і дихальні вправи, вправи на координацію рухів, на вироблення навику правильної осанки застосовують незалежно від індивідуальних особливостей порушень осанки. Спеціальні вправи для укріплення і розтягнення м’язів, збільшення рухомості хребта підбирають індивідуально, з урахуванням типу порушень осанки і в відповідності з результатами функціональних проб.

При типових порушеннях осанки порушення м’язового тонусу більш менш однакові, і при їх корекції слід використовувати однакові групи вправ.

При сутулості і круглій спині слід приділяти велику увагу зміцненню м’язів спини і плечового поясу і розслабленню і розтягуванню м’язів грудини, обережно збільшувати рухомість грудного відділу хребта.

При кругло - ввігнутій спині необхідно укріплювати м’язи живота, спини, задньої поверхні стегон, плечового поясу і розтягувати м’язи грудини, попереку і передньої поверхні стегон. Необхідно уникати укріплення м’язів попереку і посилення поперекового лордозу. Для цього слід під час тренування м’язів живота в положенні лежачи на спині прижимати поперек до стелі і вище піднімати ноги (лордоз при цьому зменшується); під час вправ для м’язів спини в положенні лежачи на животі піднімати тільки голову і плечі, а під живіт можна підкладати невелику подушку.

При плоскій спині слід укріплювати всі групи позних м’язів, м’язи плечового поясу і ніг, обережно розвивати рухомість грудного відділу хребта і уникати зайвого збільшення поперекового лордозу.

При плоско - ввігнутій спині необхідно укріплювати всі групи м’язів, крім м’язів попереку (їх треба розтягувати, щоб зменшити поперековий лордоз), звернути увагу на укріплення м’язів задньої поверхні стегон і черевного пресу.

При асиметричній осанці необхідно дуже обережно відноситись до вправ, що збільшують рухомість хребта, а під час виконання вправ велику увагу слід приділяти на симетричність положення тіла.

2.4 Санаторно-курортне лікування


В наш час існує дуже багато курортів, де лікують хвороби опорно - рухового апарату, як в нашій країні, так і за кордоном - Сочі, Мацеста, Кисловодськ, Владикавказ, в Карлових Варах (Чехія), в Баден-Бадені (Германія), в Словенії, і на кінець в Швейцарських Альпах.

В наших санаторіях збереглись хороша лікувальна база. Куди поїхати лікуватись залежить від рекомендацій лікувального лікаря, потреб пацієнта і його фінансових можливостей.

В санаторіях, як правило, усі хворі отримують комплексні процедури: лікувальну гімнастику, масаж, дієт - харчування і мінеральні ванни.

Бальнеотерапія, або водолікування, відома ще з глибокої давнини. Ще наші далекі пращури помітили, що якщо шкіра всмоктує екстракти ефірних масел, лікувальних рослин і похідних смол, це все впливає на здоров’я всього організму. Бальнеотерапія відома ще з давніх часів і не втрачає своєї актуальності, тому що активні природні фактори, якими діє на організм мінеральна вода, створюють всебічний ефект.

По - перше, покращується кровообіг шкірних покривів і внутрішніх органів. По - друге, через велику кількість шкірних рецепторів активні речовини можуть впливати на життєво важливі центри організму, на серцево - судинну, центральну і периферичну нервову системи, практично на всі внутрішні органи.

При захворюваннях опорно - рухового апарату - остеохондрозі, остеоартриті, сколіозі та інших традиційно застосовують сульфідні, радонові, йодобромні ванни.

Розділ III. Матеріали власних досліджень


3.1 Виявлення і тестування сколіозу, ступені важкості


Розглядаючи дану проблему я проводила дослідження на базі Київської Клінічної Міської Лікарні №12 у відділенні ортопедії.

"Тест для визначення сколіозу", яким користуються лікарі - ортопеди у своїй практиці.

Уважний огляд пацієнта чи немає у нього помітних ознак деформації скелета.

Чи не відмічається те, що коли пацієнт лежить, спина у нього рівна, а якщо встає - спина викривляється, або одне плече вище іншого.

Коли пацієнт стоїть, слід звернути увагу на те, чи немає у пацієнта вільного проміжку між опущеними вздовж боків руками.

Попросити пацієнта, щоб він нахилився, подивитись заду: чи не випинається одна з лопаток і чи не формується реберний горб.

Якщо є сумніви (особливо при значній деформації) перевірити себе випробуваними прийомами - за допомогою дзеркала, в тому положенні, що і в попередньому пункті, роздивитися пацієнта в дзеркалі - деформація одразу стане помітною.

Якщо під час погляду, є помітним в ділянці хребта окремі ділянки злегка посиленої пігментації шкіри так звані “кавові плями" - це також має насторожити: в 99% випадків така пляма вказує на якусь патологію хребта, при чому якраз в зоні розташування пігментацію. Сколіоз часто дає пізні ускладнення, особливо збоку опорно-рухового апарату, та внутрішніх органів.

3.2 Методики виміру викривленого кута хребта за В.Д. Чакліним і Дж. Коббом


До цих пір в ортопедії прийнято багато різноманітних методик виміру кута викривлення хребта, і відповідно, велика кількість різних класифікацій з різними величинами кутів у градусах.

Вимірюється викривлення так: на рентгенограмі треба провести декілька прямих ліній між хребцями, а потім виміряти кути між ними. В нашій країні розповсюджена класифікація, запропонована В.Д. Чакліним.


Масаж як засіб фізичної реабілітації при різновидах сколіозу у дорослих і дітей з порушенням опорно-рухового апарату

Класифікація вираження сколіозу по В.Д. Чакліну (зліва), по Дж. Коббу (справа) Графічний розрахунок на рентгенограмі а-1й ступінь; б-2й ступінь; в-3й ступінь; в-4й ступінь.


У закордонних джерелах часто використовується методика Дж. Кобба.

Зміст його полягає в тому, що на рентгенівському знімку хребта лікар вимірює S-подібне подвійне викривлення. У верхній ділянці викривлення за допомогою лінійки проводять дві горизонтальні лінії: одна над верхнім хребцем, від якого йде кривизна, інша - над нижнім. Якщо провести ще дві лінії, які йдуть перпендикулярно першим, утворюється кут, його вимірюють в градусах.

Як видно з приведеної схеми, принцип вимірювання кута як за В.Д. Чакліним так і американським професором Дж. Коббом практично однаковий. Різниця в тому, що по Чакліну - чим більше градусів, тим легше ступінь захворювання, а за Коббом - навпаки.


Ступені важкості сколіозу(кути викривлення хребта в градусах)


По Чакліну По Коббу
I ступінь 180-175 Менше 15
II ступінь 175-155 20-40
IIIступінь 155-100 40-60
IVступінь Менше 100 Більше 60

Про прогноз перебігу хвороби свідчать дві обставини. По-перше, прогресування хвороби. Це підтверджується зміною викривлення кута хребта у порівнянні з попередніми знімками (саме тут, дуже важливо мати “сімейний альбом” рентгенограм). По-друге, формування скелету, що може свідчити про подальше збільшення деформації. Верхньогрудний і шийногрудний сколіози відносяться до найбільш тяжких і прогресуючих. Далі по важкості перебігу йдуть грудний, а потім грудинно - поперековий, поперекові викривлення. Що стосується власної конституції тіла, то вона дуже важлива. Безумовно, у розвитку сколіозу одна з головних ролей

належить статевим гормонам тому, що сколіоз-хвороба росту. Кого ж виражена деформація минула і діагностовано лише легке викривлення I-ступеня (це означає, що осанка Квазімодо вам уже не загрожує), не слід заспокоюватися-такий хребет прогнозує розвиток раннього остеохондрозу.

Як я, вже зазначила, рентгенівський знімок має дуже важливе значення у постановці діагнозу. Ідіоматичний сколіоз прогресує в період росту, до тих пір доки росткові зони (епіфізи) ще не закостеніли. Існує об’єктивний симптом (так званий признак Риссера), за яким можна судити про закінчення формування скелету. На рентгенограмі тазу видно росткові зони крил повздовжніх кісток. Ці точки окостеніння закриваються у людини останніми. На знімку вони виглядають, як легка хмарка, що літає над гребнями повздовжніх кісток. Якщо ця “хмарка" зникла-приросла до кістки, значить ріст закінчився, так відбувається у хлопчиків 16-18років, а у дівчаток-до 16років. У більш старшому віці після закінчення формування скелету, сколіоз може прогресувати за рахунок супутнього захворювання (нейрофіброматоз, сірінгоміеліт та ін).

Дослідження фізіотерапевтичних процедур.

Лікування сколіозів являється однією із важких проблем ортопедії. Найкращий терапевтичний ефект досягається на початку розвитку сколіозу, одразу після його виявлення. Тому особливу увагу необхідно приділити хворим на сколіоз I ступеня. Враховуючи схильність сколіозу до прогресування, прийнято рахувати сприятливим результатом стабілізацію процесу. В комплекс лікувально-відновних міроприємств чітке місце займає фізіотерапія, задача якої про I-II ступені сколіозу надати загальну зміцнюючу і коригуючі дії на хребет, покращити кровообіг та кістково-м”язові тканини, зміцнити м’язи спини й живота, нормалізувати функціональний стан нервово-м”язового апарату, розгрузити слабку половину хребта. У розвитку статично-динамічного режиму (носіння певний час корсету) патогенетичними методами фізіотерапії є: електрогімнастика, електрофорез, індуктотермія, УФО, водолікування, масаж або підводний душ-масаж і лікувальна гімнастика.

Електрогімнастика ослаблених м’язів спини й живота на боці випинання хребта (квадратної, довгої, зовнішньої, косої). Так тетанізуючий, частота модуляцій 16-24/хв, тривалість процедури 15-20 хв. щоденно або через день; курс 20-25 процедур, всього 2-3курса. Для підвищення лікувального ефекту рекомендується поєднувати електрогімнастику з індуктотермією за методикою В.І. Котлера. Електрогімнастику необхідно чергувати або поєднувати з парафіно-озокеритовими аплікаціями (42-46t) ділянку спини. Тривалість процедури 30-60 хв через день, всього 20-25 процедур. У відділенні фізіотерапії в присутності лікаря я проводила ультразвукову терапію, вона проводиться паравертебрально на рівні викривлення. Режим імпульсний прямий контакт, рухлива методика, доза 0,2 Вт/на см2 по 3-4хв через день, курс 6-10процедур за рекомендацією лікаря.

Хвойні або прісні ванни, t36-37, по 10-15хв через день, всього 10-15ванн. Краще поєднувати з душем (34-27градусів, 3-4-хв), або циркулярним душем 35-36градусів 5-10хв через день або щоденно, всього 15-20процедур.

Кальцій-фосфор-індуктофорез на ділянки хребта. Електроди 10 на 15см розташовую паравертебрально на рівні дуги хребта. На верх цих електродів встановлюю малий диск-індуктор. Тривалість процедури 15хв через день, всього 15процедур. Краще чередувати з електрофорезом вітаміну С.

Пацієнтам з неврологічними розладами, з метою нормалізації основних нервових процесів і покращення трофічної функції нервової системи рекомендується загальний електрофорез-кальцію, 15-20хв через день, всього 15-20процедур.

УФО призначається через день, 15процедур з метою загальнозміцнюючої дії та посилення мінерального обміну речовин.

Масаж.

При сколіозі масаж відіграє роль пасивної корекції. Він готує нервово-м’язовий апарат до фізичних вправ і збільшує фізіологічну дію на організм. Масажу підлягають, як правило довгі м’язи спини (вздовж хребта), м’язи, що зближують лопатки (між лопаткова ділянка), м’язи, що зближують лопатки до грудної клітки (задня і бокова поверхня грудної клітки). При масажі передньої черевної стінки особливу увагу необхідно приділити укріпленню косих м’язів живота. Більш інтенсивно з використанням всіх прийомів масажують м’язи з боку випинання хребта, так як функціональна здатність їх змінена.

Задача масажу: Підвищення загального тонусу організму; нормалізація функціональних можливостей серцево-судинної і дихальної системи; формування правильної осанки; сприяння укріпленню м’язів тулупу, у створенні м’язового корсету.

Положення хворого: (лежачи на животі) масажист стоїть справа, (лежачи на спині) масажист стоїть зліва від хворого, або лежачи на протилежному боці, грудного сколіозу (масажист стоїть за спиною, ззаду). При подвійному ви кріпленні хребта у різних відділах методику проводять (умовно) на чотири частини, в кожному конкретному випадку підхід диференційований.

Методика: Хворий лежить на животі, масажист стоїть з боку грудного сколіозу (мал.179 ст.354. "Все о массаже") Спочатку проводять загальні прогладжування всієї поверхні спини (плоске, захвачуючи, граблеподібне, шадіння), потім здійснюють седативну, розслаблюючу дію на верхню частину трапецієвидного м’язу (прогладжування, розтирання пальцями - кругова вібрація, лабільна, неприривна, роблять розтирання, розминання, вібрацію на підвищення в ділянці грудного сколіозу, гребнеподібне розтирання, постукування, щипоподібне розминання по довгим м’язам спини. Всі прийоми проводяться з ціллю іонізування, стимуляції. Після цього масажують ділянку поперекового випинання (всі прийоми на розслаблення, розтягування, діяти седативно - прогладжування, розтирання, вібрація тільки лабільна, безперервна.

Пацієнт повертається на лівий бік. В цьому положенні використовують прийоми відтягування за правий клубовий гребінь. Після цього пацієнт лягає на живіт. Продовжуємо масаж ділянки сколіозу в поперековому відділі (всі прийоми стимуляції, тонізування, для укріплення м’язового валику). Потім здійснюють розслаблення і розтягування підлопаткової ділянки (лівої лопатки) звертаючи увагу на міжребер’я (граблеподібне прогладжування, вібрація лобільна) відтягування лівого кута лопатки від випинання хребта, стимуляція і іонізування надпліч, м’язи над лівою лопаткою верхньої частини трапецієвидного м’язу (розтирання, розминання, преривна вібрація, а також ударні прийоми).

Пацієнт повертається на спину. В цьому положенні проводять масаж передньої поверхні грудної клітки.

У підключичній і надключичній ділянках, а також в ділянці грудних м’язів зліва всі прийоми виконуються з ціллю стимуляції, укріплення м’язового корсету (розтирання, розминання, преривна вібрація, ударні прийоми). В ділянці переднього реберного горбу (випинання) проводяться прийоми з натискуванням на цю ділянку з рухами до заду, вирівнюваннями масажної маніпуляції з ціллю стимуляції, іонізування, розтирання, гребнеподібне розминання, преривна вібрація, удари). На верхньому відділі грудних м’язів справа проводять всі прийоми на розслаблення і відтягування плеча назад, вирівнювання площини рівнів надпліч. Закінчують масаж загальними прогладжуваннями всієї спини, надпліч.

Методичні вказівки. В ділянці запавши ребер і м’язів не застосовувати жорсткого натискування. Мати за ціль у методиці до створення симетрії тіла. Використовувати прийоми пасивної корекції. Під час практичного навику спеціаліст по масажу може одночасно масажувати окремі ділянки, застосовуючи прийоми, як стимуляції, так і розслаблення. Цей вид

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: