Стан системного та місцевого імунітету та рівень протизапальних цитокінів у дітей, хворих на бронхіальну астму
МІКРОБНО-ВІРУСНІ АСОЦІАЦІЇChlamydia pneumoniae
За чисельними даними зарубіжної літератури останніх років найбільш актуальним представляється вивчення у хворих на БА ролі мікробно-вірусних асоціацій, в котрих одним із інфекційних агентів є внутрішньоклітинні збудники Chlamydia pneumoniae та Mycoplasma pneumoniae. Встановлено, що деякі внутрішньоклітинні збудники можуть обумовити як дебют захворювання, так і бути причиною його загострення та тяжких варіантів перебігу [15,16,17,18]. Chlamydia pneumoniae(СР) є одним з чотирьох видів роду Chlamydia і спричиняє захворювання тільки у людини. [50]. Цей респіраторний патоген широко розповсюджений в усьому світі [51]. Збудник уражує верхні та нижні ділянки респіраторного тракту і з легень мононуклеарними лімфоцитарними клітинами потрапляє в циркулююче кров”яне русло.Останнє призводить до широкого спектру клінічних проявів, особливо при хронічному перебігу інфекції. В останні роки з”явилися багато робіт, що вказують на зв”язок між Chlamydia pneumoniae та бронхіальною астмою (БА) [52,53]. Яскравість клінічної картини прямо пропорційно пов”язана з титром анти-СР антитіл у секретах носоглотки. [54,55]. Персистуюча хламідійна інфекція може спричинити астматичні запальні вогнища в легенях і виступати в ролі кофактора при епізодах астми.
За даними О.Л. Ласиці під час загострення бранхіальної астми було проведено дослідження наявності інфекційних антигенів у слизу. Матеріал із зіву визначали експрес-методом імунофлюоресценції, фрагмент генома збудників у мокротинні та сироватці крові—методом ПЛР, рівень антитіл IgМ та ІgG у крові—методом ІФА. Діагностично значимими титрами АТ вважали для Chlamydia pneumoniae IgМ 1:100 і ІgG- більш 1:10 [57].
Антитіла до Chlamydia pneumoniae у сироватці крові виявлені у 58,1% всіх обстежених. З них антитіла класу IgМ відмічені у 1,5% дітей, комбінація IgМ та ІgG — у 10,5% і тільки ІgG — у46,1% хворих[57].
Mycoplasma pneumoniae найчастіше виявляється у дітей, старших 4-ох років[56].
За даними І.А. Агафонової антитіла ІgG до Chlamydia pneumoniae виявлені у 46,6% хворих при тяжкому і у 15,0%--при легкому персистуючому ходу БА; до Mycoplasma pneumoniae- відповідно у 11,6% і 5% обстежених. IgМ до Chlamydia pneumoniae виявлені у 1 хворого[82].
Дані літератури свідчать про те, що атипові збудники, з однієї сторони, змінюють імунну відповідь хворого БА (як загальний, так і місцевий мунітет), а з другої сторони, сприяють колонізації дихальних шляхів іншими патогенами, що призводить до рецидивування та прогресуючого перебігу захворювання [15,16,17,18].
Негайний неспецифічний захист (проімунітет), обумовлений фагоцитарною активністю макрофагів, триває декілька днів. Гуморальна імунна відповідь характеризується продукцією специфічних ІgМ, ІgG, ІgА. Антитіла проти хламідійного LPS утворюються на ранній стадії після інфікування (ІgМ). Основна кількість ІgМ знаходиться в судинному руслі, його період піврозпаду 5 діб. Вже через 48 годин після зараження можна виявити ІgМ (початок індуктивної фази), його кількість сягає максимума до 4-6 дня, після чого починає знижуватися і потім виявляються ІgG . ІgG знаходиться як в судинному руслі, так і в секретах організму (період напіврозпаду-23 дні). Іg A, в основному секреторний глобулін, з періодом напіврозпаду 58 днів.
Перша, швидка захисна реакція є в локальному утворенні секреторного ІgА у вхідних воротах. Між 5 і 20 днями хвороби послідовно виникають ІgМ, ІgА, ІgG - антитіла проти родоспецифічних для хламідій LPS. Для імунологічної діагностики Mycoplasma pneumoniae являються важливими ті обставини, що значна кількість антигенів мікоплазм перебуває в складі циркулюючих імунних комплексів. Дисоціація таких комплексів під дією буфера (рН 2,4) дозволяє виявляти антигени міколазм в високих титрах. [56]. Про термін утворення антитіл проти основного білка мембран (МОМР) думки протилежні. Тільки після початку хвороби визначаються антитіла класу Іg G до МОМР.
КЛІТИННИЙ ІМУНІТЕТ
Клітинний імунітет представлений макрофагами, фагоцитуючими хламідійну клітину, а також факторами неспецифічного імунного захисту система лізоциму, інтерферону.
В цілому, хламідійна інфекція має три захисні механізми: локальне утворення секреторного ІgА, цитолітичний захист через Т-клітини та гуморальне утворення антитіл ІgМ, ІgG, ІgА. Вироблення антитіл, а також фагоцитоз макрофагами можливі тільки тоді, коли хламідійна клітина знаходиться в стадії ендоцитозу в міжклітинному просторі.
Значні успіхи в області експериментальної та прикладної імунології чимало сприяли уточненню генезу більшості бронхолегеневих захворювань. Показано,що в основі рецидивування інфекції респіраторного тракту у дітей лежать механізми недостатності будь-яких ланок імунітету, обумовлених конституціональними особливостями (імунодіатези) та генетичною схильністю до бронхолегеневої патології з наявністю так званих “мінорних аномалій імунітету”, на фоні котрих постійна антигенна стимуляція імунної системи в результаті частих повторних захворювань призводить до виснаження її резервів, а потім і до розвитку вторинних імунодефіцітних станів або до гіперстимуляції патогенетично значимих механізмів [19].
Крім того, респіраторні вірусні інфекції сенсибілізують дитячий організм до алергенів вірусного та бактеріального походження, визивають посилення продукції антитіл ІgЕ-класу, котрі взаємодіють з опасистими клітинами і базофілами з наступною секрецією медіаторів алергії, результатом чого часто є хронічні захворювання ЛОР-органів та бронхолегеневої системи. Розуміння імунопатологічних механізмів, які лежать в основі рецидивування захворювань респіраторного тракту, необхідно для призначення патогенетично обгрунтованої терапії та розробки ефективних засобів профілактики [20].
ВДОСКОНАЛЕНННЯ ДОПОМОГИ ХВОРИМ НА БА
Використання імунокоригуючих препаратів у терапії захворювань органів дихання у дітей дозволяє значно підвищити ефективність традиційної терапії і є одним з важливих факторів їх профілактики. З цієї точки зору інтерес представляють препарати рослинного походження, ряд переваг яких зумовлений вмістом різноманітних біологічно активних речовин (вітаміни, мікроелементи, глікозиди, алкалоїди, антибіотики тощо), завдяки чому вони можуть діяти на різні етапи патологічного процесу і мають загальнооздоровлювальний вплив на організм. Найчастіше застосовують препарати ехінацеї, які давно і широко використовуються за кордоном як профілактичний і лікувальний засіб при багатьох неспецифічних інфекціях [21], та препарат манакс (кошачий кіготь) [22].
Ехінацея пурпурова має вплив на Т-лімфоцити, Т-хелпери, NK-клітини, підвищує вміст ІgG, знижує рівень ЦІК, виявляє виражену позитивну дію на бактерицидну активність нейтрофілів у НСТ-тесті, знижуючи спонтанну бактерицидність, посилює синтез антитіл. Під впливом ехінацеї макрофаги посилюють секрецію інтерферона, ФНП і ІЛ-1. Таким чином, препарати ехінацеї чинять імуномодулюючий ефект [21].
І.С. Нікольський та співавт. [23] вивчали ефективність препарату ехінацеї “Імунал” у терапії гострого бронхіту у дітей. Ними відмічено, що імунал виявляє виражену позитивну дію на бактерицидну активність нейтрофілів у НСТ-тесті, знижуючи спонтанну бактерицидність вже через 4-5 днів після початку терапії та нормалізуючи після її закінчення. При цьому ці клітини виявляють високу резервну бактерицидність, а їх кількість значно підвищується. Це дозволяє розцінювати зміни активності фагоцитиючих клітин як один з важливих механізмів лікувальної ефективності імуналу. Позитивна дія імуналу виявлялась також у достовірному підвищенні після закінчення курсу лікування вмісту ІgG і зниженні рівня ЦІК.
Д.А. Базика та співавт. [22] вивчали ефективність препарату кошачий кіготь (манакс) у хворих з хронічним обструктивним бронхітом та хронічними запальними процесами носоглотки. Різні алкалоїди препарату мають імуностилюючу, протизапальну, противірусну, антиаритмічну, антиагрегатну, гіпохолістеринемічну дію. Ускладнень та побічних явищ на протязі прийому препарату не виявлено, інфекційні прояви в носоглотці усунені. Покращення загального стану та якості життя супроводжувалось позитивною динамікою імунологічних змін (нормалізація вмісту Т-лімфоцитів та їх мітогенної відповіді, перерозподілення клітин в СD8+- популяції з підвищенням числа антигензалежних цитотоксичних ефекторних лімфоцитів та природних клітин-кілерів). В-ланка імунітету характеризувалась зниженням числа В-клітин, при цьому зростала кількість диференційних клітин, експресуючих поверхневі імуноглобуліни G та ІgG крові, тоді як кількість ІgМ знижувалась.
Дранник Г.М. [24] вивчав ефективність препарату манакс при синдромі хронічної втоми. Ним відмічено, що препарат сприяє зменшенню у хворих з СХУ відчуття втоми, покращенню сну, підвищенню працездатності. Цей препарат чинить також позитивний вплив на стан імунної системи, зокрема сприяє нормалізації числа Т-лімфоцитів і співвідношення між їх окремими субпопуляціями, підвищенню концентрації ІgG і зниженню рівня ЦІК[25].
Р.Б. Чхетіані [26] відмічає ефективність манаксу в терапії і реабілітації хворих герпангіною, І.А. Шаповалова [27] — в реабілітації підлітків з повторними ангінами, В.М. Фролов та співавт. [25] — в реабілітації хворих на тяжкі форми епідемічного паротиту.
Н.А.Тюрін та співавт. [28] вивчали ефективність Тактивіну у дітей з інфекційно-алергічною та змішаними формами БА, середньотяжким та тяжким перебігом, у віці від 9 міс до 14 років, що послужило основою для включення останнього в комплексну терапію БА. При оцінці досліджуваних показників після лікування тактивіном виявлена чітка тенденція до їх нормалізації, що дозволило використовувати цей препарат в якості імумодулятора, здатного подовжувати міжприступний період у хворих з інфекційно-алергічною та змішаними формами БА, особливо при проведенні курсів підтримуючої терапії.
І.М.Кахновський та співавт. [29] розробили схему оптимального використання продігіозану та лейкінферону для інўєкцій у хворих стероїдозалежною бронхіальною астмою.
С.В. Ширшев та співавт. [30,31] вивчали клінічну ефективність та характер імуномодулюючої активності поліоксидонію при сублінгвальному його введенні у дітей грудного віку, страждаючих на БОС. Особливо важливим є суттєве зниження рівня ІgЕ під впливом поліоксидонію при лікуванні дітей з стійким та резистентним до традиційної терапії перебігом БА. Монотерапія поліоксидонієм призводила до статистично значимого підвищення фагоцитарного індексу та фагоцитарного числа. Сублінгвальна монотерапія може бути рекомендована як найбільш ефективний спосіб лікування БОС в період рековалесценції.
За даними Л.К. Знаменської [76] використання поліоксидонію у хворих БА які не відповідають по завершенні курса специфічної імунотерапії(СІТ) причино-значущим алергеном в розведенні 1:100 достовірним змінам антиендотоксинового гуморального імунітету призводить до достовірної клінічної ефективності СІТ підвищенню рівня антиендотоксинових антитіл класу А і зниженням рівня загального ІgЕ. На даний час доведено, що поліоксидоній стимулює функціональну активність імунної системи: прямо—нейтрофіли, моноцити/макрофаги і натуральні кілери, опосередковано—клітинний та гуморальний імунітет[77]. В останні роки були отримані дані про ІgЕ-опосередковану модуляцію функції нейтрофілів через ІgЕ-зв”язуючі білки на мембранах цих фагоцитарних клітин і інгібуючий вплив препаратів, що активують нейтрофіли (бестим) на продукцію специфічних ІgЕ-антитіл до амброзії в експериментах на тваринах [78]. Ці результати дають змогу зрозуміти виявлений факт зниження рівня загального ІgЕ при використанні поліоксидонія у хворих БА з ригідним антиендотоксиновим гуморальним імунітетом.
Відомо, що ендотоксин (ЕТ) є важливим тимулятором Тh 1 типа, а рівень природних антитіл до ЕТ відображає як генетично детерміновану реакцію на цей ендогенний стимул, так і стан імунної реактивності організма [79]. Ригідність антиендотоксинового імунітету при проведенні СІТ, являється фактором прогноза її низької ефективності [80]. Тому ріст специфічних антитіл до ЕТ, що відносяться до ІgА, можна при використанні поліоксидонія у хворих БА з наявністю ригідного антиендотоксинового імунітету на проведення СІТ можна зв”язати як з його імуномодулюючим ефектом, який відображає переключення імунної відповіді з реагінового Тh 2 типу на Тh 1 тип, так і гуморальною відповіддю при стимуляції функцій антигенпрезентуючих клітин і молекулярної модуляції антигенактивних епітопів ендотоксина[76].
Маргитич С.В. та співавт. [90] оцінювали ефективність інгаляційного глюкокортикостероїда асменекса у хворих БА по зменшенню вираженості клінічних симптомів БА, покращенню бронхіальної прохідності-спірографії, пікфлоуметрії на протязі доби, частоті прийому бронходиляторів, підвищенню фізичної активності (велоергометрія). Помітне зменшення симптомів захворювання (зниження частоти і інтенсивності приступів ядухи, зменшення задишки при фізичному навантаженні і в спокої) відмічалися вже з перших 2-3 днів прийому препарата, значно підвищувалась фізична активність і якість життя обстежуваних хворих.
Т.П. Маркова та співавт., Т.І. Гаращенко та співавт. [32] вивчали механізм дії бронхо-муналу П в групі довго та часто хворіючих дітей, специфічна дія якого повўязана з підвищенням синтезу ІgА, фіксацією ІgА на слизових та посиленням системи місцевого імунітету.
Ми вивчали ефективність бронхомуналу у хворих з ХОБ та БА. Відмічено вплив бронхомуналу на функцію макрофагів, посилення активності природних кілерів, Т-лімфоцитів, подавлення синтезу ІgЕ та посилення синтезу SІgА.
Багатьма дослідженнями доведена роль респіторної інфекції в генезі формування хронічного запального процесу при бронхіальній астмі. Враховуючи імуномодулюючі і противірусні ефекти індукторів інтерферона, зокрема імунофана, доцільним є вивчення його призначення дітям, хворим на бронхіальну астму, з метою зниження частоти загострень, тяжкості респіраторних інфекцій, що відповідно могло б позитивно вплинути на протікання захворювання.
Ми вивчали ефективність використання препарата Імунофан в комплексі реабілітаційних мір у дітей, хворих бронхіальною астмою у віці від 5 до 15 років в період ремісії. Імунофан використовувався в дозі 1,0мл внутрішньом”язово №10 через день. Контроль ефективності проводився за клінічними даними, показникам системного імунітету та інтерферонового статусу до та через 14 діб після лікування. Катамнестичний нагляд продовжувався на протязі 1 року.
Хіміч Т.Ю. та співавт. [61] вивчали ефективність імуномодулятора ІРС-19 на хворих на БА, які часто хворіють в осінньо-зимовий період ринофарингітом, що в свою чергу призводить до загострення БА. Відмічена часткова елімінація патогенної флори та зниження захворюванності і попередження загостреь БА.
Р.М. Хаїтов. та співавт. [33] вивчали роль імунокорекції рибомунілом в комплексному лікуванні хворих ХОБ.
Агафонова І.А. та співавт. досліджували імунокоригуючі властивості гропринозина при бронхіальній астмі, асоційованою з персистуючою хламідійно-мікоплазменою інфекцією[81].
Каспрук Н.М. та співавт. вивчали імуномодулюючу ефективність біопрепарату VMM фірми „Neways International” (в складі: ехінацея, тім”ян, женьшень, розмарин, глод, ірландський мох, лист коров”яка).
Аналіз отриманих даних свідчить, що серед хворих, що отримують додатково до традиційного лікування препарат рослинного походжння VMM , крім покращення клініко-функціональних показників, позитивна динаміка стану імнологічної реактивності мала місце у75% випадків, що проявлялося: нормалізацією імунорегуляторного індексу, зникненням ознак дизімуноглобулінемії. Встановлено виражений позитивний вплив на показники неспецифічної резистентності організму — активність клітин моноцитарно-макрофагальної системи (зокрема зменшенням вмісту прозапального Il-1β), а також Т-хелпери 1 типу за продукцією γ-ІФН [85].
Кравченко Л.Г. та співавт. вивчали динаміку рівня показників місцевого імунологічного захисту у дітей, хворих на бронхіальну астму на фоні програм базисної (інтайл, тайлед, фліксотид) та імуномодулюючої (циклоферон) терапії [86].
Сміх Л.М. та співавт. вивчалася ефективність застосування препарату „АТМА” у дітей з бронхіальною астмою та рецидивуючим обструктивним бронхітом(РОБ). Відзначено позитивний ефект і добру переносимість препарату. Завдяки застосуванню АТМИ вдалося знизити дозу або відмовитись від прийому ІКС, бронхолітиків короткої дії, відхаркуючих засобів. Дослідження показало,що включення в комплексну терапію препарату АТМА прискорює одужання, зменшує фармакологічне навантаження на організм хворого, покращує загальне самопочуття, сприяє нормалізації сну, підвищує переносимість фізичного та емоційного навантаження, що дозволяє використовувати його в лікуванні хворих на БА та РОБ [88].
За даними С.В. Маргитича та співавт. [91] у хворих бронхіальною астмою з сенсибілізацією до домашнього пилу і харчових продуктів, часто спостерігаться приступи ядухи або довга респіраторна задишка (особливо, у людей похилого віку), що призводить до застою в бронхах мокроти з наступним їх інфікуванням; тому в комплексну терапію бронхіальної астми необхідно призначати муколітичні і відхаркуючі препарати. Одним з них є „Флуімуцил-N-ацетилцистеїн (NAC) — ефективний муколітик та антиоксидант. Муколітичні дії препарату пов”язані з властивістю NAC розривати внутрішні і міжмолекулярні дисульфідні зв”язки кислих мукополісахаридів мокроти, гальмувати полімеризацію мукопротеїнів, що зменшує густину мокроти. NAC підсилює секреторну активність пневмоцитів 2 типу, приймаючих участь в синтезі сурфактанта. Понижує адгезію бактерій на епітеліальних клітинах слизової верхніх дихальних шляхів. Проводить пряму антиоксиднтну дію на вільні радикали; підвищує внутрішньоклітинну концентрацію глютатіона; посилює фагоцитарну активність моноцитів, поліморфонуклеарів. В результаті застосування „Флуімуцила” у всіх хворих покращилось відходження мокротиння з 1-4 дня лікування, зменшилась задишка і кашель, були відсутні приступи бронхоспазма.
С.В. Маргитич та співавт. [92] використовували для профілактики та лікування бронхіальною астми препарат „Серобід” (12-агоніст пролонгованої дії-сальметерол).Відчутне полегшення симптомів захворювання (зниження частоти та інтенсивності приступів ядухи, зменшення задишки при фізичному навантаженні та у спокої) відмічалися вже з перших 2-5 днів прийму препарату, значно підвищилася фізична активність обстежуваних хворих. Таким чином, використання препарату „Серобід” у хворих, являється високоефективним базовим препаратом в ступінчатій терапії, направленої на досягнення контролю в лікуванні БА легкої та середньої тяжкості.
Аналізуючі дані літератури, видно, що в більшості робіт висвітлюються результати вивчення стану клітинної та гуморальної ланок імунної системи, в поодиноких роботах — місцевого імунітету. Комплексного ж дослідження системного та місцевого імунітету у дітей, хворих на БА, із врахуванням персистенції на слизових оболонках атипових збудників, рівня SІgА та ІgЕ, концентрації ЦІК практично не проводилось, що і послужило підгрунтям для даного дослідження.
ЛІКУВАННЯ
Тривалі, вчасно розпочаті курси лікування макролідними антибіотиками, ефективними до Chlamydia pneumoniae виявились також ефективними до бронхіальної астми [58].
За даними Чернявського В.Г. [89] наряду зі стандартим лікуванням на госпітальному та поліклінічному етапах, хворі отримували кінезотерапію, внутішньоорганний електрофорез ліпіну, камерну спелеотерапію та електрофорез бішофіта. Під впливом запропонованого лікування рівень пероксидного окиснення ліпідів та вдсоток катаболічних зрушень вірогідно зменшилися, а також відбулося поліпшення якості життя хворих.
Аналіз отриманих даних показав, що найменшу ефективність як безпосередньо після закінчення курсу лікування, так і через 3 місяці після його завершення забезпечував макропен. Його використання дозволило отримати клінічне одужання у 57% хворих, а бактеріологічну санацію—тільки у 28,6% випадків. Сумамед призвів до клінічного одужання 85% пацієнтів з доброю бактеріологічною санацією відразу після закінчення курсового лікування у 71,4% дітей, проте через 3 місяці після нього маркери хламідій не виявлялися лише у 64,2% випадків. Застосування клацида було менш ефективним, ніж очікувалося. Незважаючи на те, що показники клінічної ефективності відразу після закінчення терапії були вельми високими (92,8%),бактеріологічна санація відразу піля курсу лікування відбулась тільки у 78,5% хворих на БА, а через з 3 місяці після нього маркери хламідій не виявлялися лише у 55,3% випадків. [59].
Сучасні підходи до базисної терапії бронхіальної астми припускають комбіноване застосування інгаляційних глюкокортикостероїдів (іГКС) і пролонгованих β2-антагоністів, механізм дії котрих на ранню і пізню фази алергічного запалення дозволяє домагатися контролю симптомів БА при менших дозах іГКС. До недавнього часу єдиним представником цього класу в Україні був сальметерол (С). Поява нового представника цього класу Формотерола (Ф) представляє цікавість в плані порівняльної ефективності двох препаратів. Отримані із спільного катехоламіна С і Ф розрізняються за мікрокінетикою дифузії через плазмалему. С, володіючи високою ліпофільністю, спочатку проникає на клітинну мембрану, а потім дифундує до рецептора; Ф, будучи менш ліпофільним здатний швидко активувати β2-рецептори в водній фазі, при цьому його частина, що залишилася зв”язаною з ліпідною мембраною, згодом вивільняється і зв”язується з вільними рецепторами, забезпечуючи подовжену дію. З врахуванням механізму дії проводилося порівняльне вивчення С і Ф у хворих БА., які отримували базисну терапію іГКС, на фоні якої зберігався неповний контроль симптомів БА.
Аналіз щоденників і клінічне спостереження в динаміці показали ефективність лікування в обох групах нагляду. Частота нічних епізодів еспіраторного діспное зменшилася; знизилася необхідність в β2-антагоністах короткої дії і добова лабільність бронхів. При цьому показники ПОС видоху не виходили за кордони „зеленої зони” і не реєструвалися „ранкові провали”. Таким чином, сальметерол і Формотерол можна порівняти за ефективністю і довжиною бронходилятації, однак Формотерол забезпечує більш раннє її настання і зменшує потребу в додатковому використанні скородопоміжних препаратів[83].
За даними Кравченко Л.Г. та співавт. під впливом лікування циклофероном відбувалося вірогідне підвищення функціональної активності фаоцитарної системи. Так, фагоцитарна активність клітин, що до початку лікування була майже вдвічі нижче показників норми збльшилася до (59,90±1,37)%. Поряд з цим зареєстровано нормалізацію фагоцитарного індексу, що свідчило про відновлення поглинальної функції фагоцитів. Динаміка показників НСТ-тесту (27,6±1,74 — до лікуванн, та 18,7±1,19 — після лікування) свідчила про відовлення окислювального метаболізму гранулоцитів. Таким чином, коригуюча дія топічного застосування циклоферону надає можливості розширення терапевтичного впливу при бронхіальній астмі у дітей[86].
РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Для виконання поставленої мети нами було обстежено 236 дітей, хворих на БА, віком від 1 до 15 років. Серед них БАЛП була у 75 хлопчиків та 53 дівчаток, БАСТП — у 53 та 15 відповідно, а БАТП — у 25 хлопчиків та 15 дівчаток.
При встановленні діагнозу БА користувалися міжнародною класифікацією хвороб (МКХ-10). Для виділення ступеня важкості бронхіальної астми використовували прийняту в Україні клінічну класифікацію бронхіальної астми за ступенем тяжкості, при цьому враховується комплекс клінічних та функціональних ознак бронхіальної обструкції (Наказ № 311 від 30.12.1999р. МОЗ України).
При відборі контрольної групи (30 хлопчиків та 30 дівчаток) до здорових були віднесені діти з благополучним акушерським анамнезом та перебігом періоду новонародженості, при відсутності проявів алергозу, рецидивуючих та хронічних захворювань, при частоті гострих респіраторних захворювань з ураженням верхніх дихальних шляхів не більше трьох разів на рік за умови, що останнє респіраторне захворювання було відмічено не менш, ніж за три місяці до проведення даного обстеження. Огляд дитини у день проведення інструментальних, лабораторних та ультразвукових обстежень не дозволяв виявити будь-яких відхилень від норми.
Обтяжена спадковість спостерігалася у 53,73% дітей з БАЛП; 77,6% — з БАСТП та 68,75% випадків з БАТП. Вона зумовлювала полівалентну сенсибілізацію організму, призводячи до тяжкого перебігу БА.
Хламідійний інфекційний процесс може бути фактором-провокатором приступу бронхоспазму, а збудник, тобто хламідії, значущим алергеном у розвитку та тяжкому перебігу бронхіальної астми у дітей. У крові обстежених хворих було виявлено високий рівень протихламідійних антитіл ІgG Chlamуdia pneumonia. У хворих на БАЛП антитіла ІgG Chlamуdia pneumonia виявлялись у 30 дітей (37,03%), антигени Chlamуdia pneumonia — у 27 дітей (33,33%); антигени Mycoplasma pneumonia — у 36 хворих (44,4%), антигени до обох атипових збудникі — у 19 дітей (23,45%).
У дітей з БАСТП характерним було підвищення титру протихламідійних антитіл ІgG Chlamуdia pneumonia у 22 хворих (45,83%), антигени Chlamуdia pneumonia у 13 дітей (27,08%), антигени Mycoplasma pneumonia — у 25 обстежених (52%), антигени обох збудників — у 13 обстежених (27%).
При обстеженні хворих на БАТП спостерігалося підвищення титру протихламідійних антитіл ІgG Chlamуdia pneumonia — у 20 дітей (50%), антигени Chlamуdia pneumonia — у 13 дітей (32,5%), антигени Mycoplasma pneumonia — у 25 хворих (62,5%), антигени до двох збудників — у 15 дітей (37,5%)
При виявленні хламідійної і мікоплазменної інфекції у обстежених дітей ми обстежували членів їх сімей (1-ша лінія рідні).Виявилось, що в цих сімўях інфікованість інших членів сімўї складала 100% від обстежених. Тому можна вважати, що ця інфекція носить “сімейний характер”.
Наявність атипових збудників спричиняє більш тякий перебіг захворювання, тривалий період загострення, рецидивуючий або затяжний його перебіг, виникнення ускладнень.
З метою імунореабілітації використовували препарат імунофан, призначаючи його по схемі: 1,0 мл 0,005% розчину внутрішньом”язово через день, 10 ін”єкцій на курс лікування. Діючою речовиною препарата ІМУНОФАН є короткий регуляторний гексапептид оригінальної структури з молекулярною масою 836D.
ІМУНОФАН має імунорегулюючі, дезінтоксикаційні, протизапальні та гепатопротекторні властивості. Інактивує вільні радикали і процес перекисного окислення ліпідів. Ефективність цього пептидного імунооксидредуктанта обумовлена нормалізацією функціонального стану імунної і окисно-відновлюваної систем організму. Гексапептид повністю всмоктується із місця ін”єкції, активує клітини-мішені і швидко розкладається до натуральних амінокислот, які входять до його складу.
Імунологічне обстеження хворих проводилося згідно вимог Меморандуму ВООЗ [34]. Воно включало:
загальний аналіз крові;
кількісну оцінку Т- та В- ланок імунітету за допомогою непрямого імунофлуоресцентного методу з використанням моноклональних антитіл виробництва ЗАТ „Сорбент” (Москва, Інститут імунології РАМН) проти антигенів лімфоцитів CD3+,CD4+, CD8+, CD16+ та СD22+, та кінцевому підрахунку на люмінесцентному мікроскопі 200 клітин кожного фенотипу (на 1 хворого — 1000 клітин);
вивчення функціональної активності Т-лімфоцитів за допомогою реакції бласттрансформації з ФГА (фірми Wellcome Burroughs) морфологічним методом [35];
вивчення функціональної активності В-лімфоцитів за продукцією сироваткових IgG, ІgA та ІgМ [36];
дослідження субпопуляції активованих Т-лімфоцитів CD2+клітин [37];
визначення концентрації ЦІК в сироватці крові з використанням ПЕГ-6000 на мікроспектрофотометрі „Specol-21”(Німечина) при довжині хвилі 450 нм [38];
вивчення фагоцитарної активності нейтрофілів за ступенем поглинання часток латексу із обчисленням фагоцитарного індексу Гамбурга та фагоцитарного числа Райта [39];
постановку навантажувальних тестів з імуномодуляторами [39];
— дослідження концентрації SІgA за методом Mancini е.а., 1965 [36];
визначення концентрації ІgЕ, ІЛ-1b і ІЛ-4, IgG- та IgМ-антитіл до хламідії пневмонії за інструкціями фірм — виробників наборів;
Статистична обробка даних проводилася за допомогою стандартних комп”ютерних пакетів програми Quatro Pro для Windows, версія 5.00, 2000р. і пакета „Аналіз даних” Microsoft Excel для Windows 1995, версія 7.0а, 2004р. параметричними та непараметричними методами за допомогою критерія Стьюдента, коефіцієнта кореляції Спірмена для визначення залежності між змінними. Обчислено значення середнього арифметичного (М), середнього квадратичного відхилення (δ), похибки визначення середнього квадратичного (m), рівня вірогідності розбіжності (r), коефіціента кореляції (N).
РОЗДІЛ 3
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
3.1 Особливості імунного та цитокінового статусу у дітй, хворих на бронхіальну астму різного ступеня перебігу
Серед хворих на бронхіальну астму з легким перебігом (БАЛП) було обстежено 63 хворих віком 1-6 р.11місяців (І група) та 65 дітей 7-14 років ( ІІ група). Обстеження хворих на бронхіальну астму з легким перебігом (БАЛП) (табл.3.1.1) показало, що в обох групах кількість СD3+ -лімфоцитів, СD4+ та СD8+ -клітин та фагоцитарна активність нейтрофілів була вірогідно нижче за дані контрольної групи.Спостерігалося вірогідне зниження кількості СD22+ - лімфоцитів у дітей І групи та їх підвищення порівняно з контролем в ІІ групі (р<0,001). Рівень субпопуляції СD16+-клітин був вірогідно підвищений в обох групах (р<0,001). Відмічено також вірогідне зниження функціональної активності Т-лімфоцитів у хворих І групи (р<0,001) та Т-активних клітин у дітей ІІ групи (р<0,001) та підвищення концентрації ЦІК в обох групах (р<0,001).
Концентрація сироваткових імуноглобулінів ІgG в обох групах була нижча за дані контрольної групи, а ІgА-перевищувала аналогічні дані в І групі і була вірогідно знижена в ІІ групі дітей (р<0,001). Спостерігалася позитивна кореляція між вмістом СD4+-лімфоцитів і концентрацією ІgG (r=0,694;р<0,05), кількістю СD4+-клітин і концентрацією ІgА (r=0,748; р<0,01) — високий ступінь кореляції); вмістом лімфоцитів з фенотипом СD4+ і концентрацією ІgМ (r=0,566;р<0,05), що вказує на прямий звўязок між Т-лімфоцитами/хелперами та сироватковими імуноглобулінами.
У дітей з БАЛП було виявлено вірогідне підвищення вмісту загального ІgЕ до 462±97,47v/ml порівняно з контролем (р<0,001) та зниження концентрації SІgА-0,29±0,02 г/л (в контролі — 0,73±0,06г/л, р<0,001).
Таблиця 3.1.1 Стан імунної системи у хворих на бронхіальну астму з легким перебігом (М±m)
| Показники | Контроль діти16р.11 міс. (n=30) |
БАЛП діти1-6р.11 міс. (n=63) |
Контроль діти7-15 р. (n=30) |
БАЛП діти 7-15р. (n=65) |
| СD3+лімфоцити, % | 51,20±1,07 | 31,87±1,61* | 52,34±1,50 | 29,45±1,65* |
| ґ10 9 /л | 1,98±0,06 | 0,90±0,06* | 1,55±0,32 | 0,71±0,05* |
| СD4+ лімфоцити, % | 29,30±1,30 | 19,97±1,34* | 33,60±1,20 | 18,05±1,25* |
| ґ 10 9 /л | 0,98±0,05 | 0,55±0,04* | 0,86±0,08 | 0,42±0,03* |
| СD8+ лімфоцити, % | 20,30±2,90 | 15,22±1,11* | 44,20±2,40 | 15,00±0,88* |
| ґ 10 9 /л | 0,62±0,06 | 0,43±0,03* | 0,97±0,09 | 0,37±0,03* |
| СD4+/СD8+ | 1,44±0,44 | 1,99±0,23* | 0,76±0,50 | 1,48±0,16* |
| СD22+ лімфоцити, % | 27,96±1,70 | 23,24±0,68* | 21,64±0,50 | 26,29±0,67* |
| ґ 10 9 /л | 1,13±0,08 | 0,67±0,03* | 0,37±0,16 | 0,62±0,02* |
| СD16+ лімфоцити,% | 11,62±0,42 | 17,98±0,58* | 11,63±0,90 | 20,55±0,45* |
| ґ 109 /л | 0,52±0,07 | 0,43±0,07* | 0,62±0,045 | 0,43±0,07* |
| РБТЛ з ФГА,% | 67,60±1,55 | 55,24±1,12* | 55,00±2,10 | 58,92±1,18 |
| ґ 10 9 /л | 2,63±0,09 | 1,57±0,06* | 1,21±1,10 | 1,38±0,06 |
|
Фагоцитарний індекс, % |
67,00±1,50 | 49,10±0,36* | 58,00±2,50 | 50,62±0,37* |
| Еа-РУК,% | 19,90±0,90 | 18,29±0,86 | 28,00±2,70 | 18,84±0,90* |
| ґ 10 9 /л | 0,52±0,03 | 0,51±0,03 | 0,62±0,05 | 0,44±0,03* |
| ІgG, г/л | 8,34±0,18 | 7,25±0,23* | 12,10±1,10 | 8,07±0,21* |
| ІgА, г/л | 0,62±0,02 | 0,72±0,03* | 2,10±0,20 | 1,29±0,05* |
| ІgМ, г/л | 0,99±0,04 | 0,95±0,06 | 1,03±0,03 | 0,87±0,03 |
| ЦІК,ум.од. | 42,00±0,45 | 54,11±0,95* | 43,00±0,50 | 52,60±0,81* |
| Примітка: *- Р<0,001- вірогідність різниці показників порівняно з контролем | ||||
Характерним було достовірне підвищення рівня ІЛ-4 до 79,6±11,45 пг/мл порівняно з контролем (р<0,02), ІЛ-1b-11,3 ±0,29 пг/мл (р<0,001) та НСТ-тесту –28,4±1,61% (р<0,05).
Серед дітей, хворих на бронхіальну астму середньої тяжкості (БАСТП) було обстежено 30 хворих у віці 1-6 р.11місяців (І група) та 38 дітей у віці 7-15 років (ІІ група).
При обстеженні хворих на бронхіальну астму середньотяжкого перебігу (БАСТП) нами відмічено (табл.3.1.2) вірогідне зниження кількості СD3+-лімфоцитів, СD4+-та СD22+-клітин в обох групах порівняно з контролем. Спостерігалося вірогідне зниження вмісту СD8+ клітин та Т-“активних”лімфоцитів у дітей ІІ групи. Вміст субпопуляції СD22+- лімфоцитів був вірогідно зниженим в І групі і підвищеним в ІІ групі порівняно з контролем. Кількість СD16+-клітин в обох групах була вірогідно підвищена. Функціональна активність Т-лімфоцитів достовірно знижена в І групі і підвищена в ІІ групі порівняно з контролем. Фагоцитарна активність нейтрофілів в обох групах знижена (р<0,001).
Для хворих з БАСТП характерним є також явище дисгамаглобулінемії: у дітей раннього віку на тлі зниженої концентрації ІgG та ІgМ спостерігається підвищення вмісту ІgА, старшого віку- ІgМ при вірогідній гіпоімуноглобулінемії ІgG та ІgА.
Cпостерігалася позитивна кореляція між вмістом СD4+-клітин і концентрацією сироваткового ІgG (r=0,546; р<0,05); кількістю СD4+-лімфоцитів і концентрацією ІgА (r=0,582; р<0,05); вмістом СD4+- лімфоцитів і концентрацією ІgМ (r=0,532; р<0,05).
У дітей з БАСТП спостерігалося вірогідне підвищення рівня загального Іg Е до 878,90 ± 143,26 v/ml та зниження концентрації SІgА до 0,32 ± 0,02 г/л порівняно з контрольною групою (р<0,001). Спостерігалося достовірне підвищення рівня ІЛ-4 до 110 ± 24,23 пг/мл (р<0,02), рівня ІЛ-1b до 11,9 ± 0,29 пг/мл порівняно з контролем (р<0,001) та НСТ-тесту до 29,2 ± 1,33.
імунодефіцит клінічний бронхіальний карієс імунофан
Таблиця 3.1.2 Показники клітинного та гуморального імунітету у дітей з БАСТП (М ± m)
| Показники |
Контроль 1-6 .11міс. (n =30) |
БАCТП діти1–6р. 11міс. n=30) |
Контроль 7-15 років ( n=30) |
БАСТП діти 7-15 років(n=38) |
| СD3+лімфоцити, % | 51,20±1,07 | 30,10±2,42* | 52,34±1,5 | 34,58±2,13* |
| ґ 109 /л | 1,98±0,06 | 1,00±0,13 * | 1,55±0,32 | 0,94±0,08* |
| СD4+лімфоцити, % | 29,30±1,30 | 16,95±2,38* | 33,60±1,20 | 18,92±1,64* |
| ґ 10 9 /л | 0,98±0,05 | 0,56±0,10* | 0,86±0,08 | 0,55±0,07* |
| СD8+лімфоцити,% | 20,30±2,90 | 15,89±2,02 | 44,20±2,40 | 18,88±1,57* |
| ґ 10 9/л | 0,62±0,06 | 0,52±0,10 | 0,97±0,09 | 0,49±0,05* |
| СD4+/СD8+ | 1,44±0,44 | 1,04±0,17 | 0,76±0,50 | 1,13±0,14 |
| CD16+лімфоцити,% | 11,62±0,42 | 19,67±0,58 * | 11,63±0,90 | 20,55±0,45* |
| ґ 10 9/л | 0,52±0,07 | 0,46±0,04* | 0,62±0,045 | 0,43±0,07* |
| CD22+лімфоцити,% | 27,96±1,70 | 23,19±1,15 | 21,64±0,50 | 26,39±0,96 |
| ґ10 9 /л | 1,13±0,08 | 0,78±0,09* | 0,37±0,16 | 0,70±0,05* |
| Еа-РУК,% | 19,90±0,90 | 19,30±1,59 | 28,00±2,70 | 20,39±1,23 |
| ґ109 /л | 0,52±0,03 | 0,65±0,09* | 0,62±0,05 | 0,58±0,05 |
| РБТЛ з ФГА,% | 67,60±1,55 | 53,62±1,52 | 55,00±2,10 | 63,61±1,48* |
| ґ109/л | 2,63±0,09 | 1,78±0,17* | 1,21±1,10 | 1,63±0,09 |
| ФІ,% | 67,00±1,50 | 49,00±0,59* | 58,00±2,50 | 51,03±0,50* |
| IgG, г/л | 8,34±0,18 | 7,35±0,34 | 12,10±1,10 | 8,77±0,31* |
| IgA, г/л | 0,62±0,02 | 1,01±0,09* | 2,10±0,20 | 1,20±0,08* |
| IgM, г/л | 0,99±0,04 | 0,72±0,05* | 1,03±0,51 | 0,93±0,05 |
| ЦІК.ум.од. | 42,00±0,45 | 54,38±1,30* | 43,00±0,50 | 52,45±1,14* |
Примітка:*p<0,01 —вірогідність різниці показників порівняно з контролем.
Поряд з цим, нами було обстежено 20 дітей