Xreferat.ru » Рефераты по медицине и здоровью » Фізична реабілітація дошкільників з проблемами зору

Фізична реабілітація дошкільників з проблемами зору

ЗМІСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ


ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Сучасні погляди на проблему реабілітації дітей з проблемами зору

1.1 Характеристика порушень зору у дітей

1.2 Особливості фізичного і функціонального розвитку дошкільників з порушенням зору

1.3 Порушення постави і плоскостопість у дітей з проблемами зору

1.4 Вплив фізичних вправ на ріст і розвиток організму дітей з вадами зору

1.5 Вивчення впливу фізичного навантаження на стан зору дітей

Висновки до першого розділу

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 Методи досліджень

2.2 Організація досліджень

РОЗДІЛ 3. КЛІНІКО-ФІЗІОЛОГІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДОШКІЛЬНИКІВ ПРИ ПОРУШЕННЯХ ЗОРУ

3.1 Корекційні види гімнастики

3.2 Особливості проведення рухливих ігор у дітей з проблемами зору

3.3 Профілактика короткозорості

3.4 Масаж як засіб фізичної реабілітації дітей з вадами зору

Висновки до третього розділу

ВИСНОВКИ

ПРАКТИЧНІ

РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДОДАТКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


ВСТУП


Актуальність теми зумовлена соціальними та екологічними чинниками, труднощами в організації медичного обслуговування, що призвели до зростання майже всіх видів захворювань і скорочення тривалості життя населення України, зниження показників фізичного розвитку, зменшення кількості дітей з проявами акселерації в розвитку, зростання інвалідності, зокрема й дитячої.

Проблема здоров’я дітей дошкільного віку з порушенням зору досліджувалася багатьма науковцями (Л.С. Вавіна [9], М.І. Земцова [18], Л.С. Сековець [30], Б.В. Сермеєв [31], Б.Г. Шеремет [34] та ін.). Вченими доведено, що однією з важливих складових охорони здоров’я є своєчасне виявлення відхилень з метою найбільш ефективної організації оздоровчих і профілактичних заходів. При патології зору в дошкільників є наявним цілий комплекс рухових порушень, що зумовлені зниженням гостроти зору, порушенням бінокулярності, рухових функцій ока, поля зору і т.ін. (Л.С.Сековець [30]).

Проблема корекції зору засобами фізичної культури висвітлена в низці спеціальної літератури (Е.С. Аветисов [2], Р.Н. Азарян та А.А. Арутюнян [4], Б.В. Сермеєв [31] та ін.). Зазначу, що більшість робіт присвячена впливу фізичних навантажень на стан органу зору дітей шкільного віку. Водночас стан функцій зору в умовах різноманітних фізичних навантажень у дітей дошкільного віку вивчено недостатньо.

У профілактиці порушення зору та його відновленні важливу роль відіграють ЛФК, лікувально-корекційні вправи, масаж, фізіотерапія (Е.С. Аветисов [2], Є.Н. Кузнецов [22], Б.В. Сермеєв [31], та ін.), що вимагають адекватної методики їх застосування. Зокрема, перспективним є вдосконалення методики вправ для розвитку фізичних якостей, що забезпечують гармонійність фізичного розвитку дітей дошкільного віку з вадами зору. Важливе значення в цьому аспекті має розробка спеціальних адаптованих рухливих ігор та ігрових вправ для корекції порушених функцій зору в дітей з патологією зору. Це й зумовило вибір теми дослідження “Фізична реабілітація дітей дошкільного віку з порушенням зору”.

Фізична реабілітація дітей, які мають захворювання очей дуже актуальна сьогодні і нажаль не втратить своєї актуальності в майбутньому.

Зір є одним з найголовніших аналізаторів організму, що забезпечують одержання найбільш повної динамічної інформації (колір, форма, віддаленість) про навколишній світ. У процесі тривалої еволюції зір віддиференціювали як «складний багатоступінчастий процес, що включає отримання зображення в оці, виділення найбільш важливої інформації з нього, передачу цієї інформації в мозок, інтерпретацію зображення; виділення важливих ділянок об'єкта, Наведення ока за допомогою моторних систем на ці ділянки та отримання різкого їх зображення, поєднання зображень двох очей в єдиний зоровий образ, пізнання образу шляхом зіставлення з запасом, що є в пам'яті, локалізація об'єкта та його деталей у просторі » [10]. У процесі онтогенезу накопичується зорова інформація ускладнюється, удосконалюється, диференціюється, гармонійно пов'язується з функціями пам'яті, уявленнями, мовою і мисленням.

Мета дослідження полягає: у виявленні особливості фізичної реабілітації дітей дошкільного віку з порушенням зору.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан дослідження проблеми щодо фізичної реабілітації дітей дошкільного віку з порушенням зору, узагальнити зміст різних реабілітаційних методів та заходів, визначити найбільш вдалі поєднання засобів фізичної реабілітації.

Об’єкт дослідження — фізична реабілітація дітей дошкільного віку з порушеннями зору.

Предмет дослідження — зміст, форми і ефективні методи фізичної реабілітації дітей дошкільного віку при захворюваннях очей.

Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення науково-методичної, спеціальної літератури з проблем фізичної реабілітації, фізичного виховання і корекційно-педагогічної роботи з дітьми з порушенням зору; педагогічні спостереження у дошкільному закладі для дітей з порушенням зору, що дозволили здійснити перевірку ефективності різних прийомів відновлювальної роботи.

Наукова новизна дослідження: уточнено відомості про зміст, форми і методи фізичної реабілітації дошкільників з вадами зору.

Практичне значення отриманих результатів полягає у розробці практичних рекомендацій щодо ефективних методів та прийомів фізичної реабілітації дошкільників при різних зорових порушеннях.

Структура та обсяг роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, практичних рекомендацій, додатків, списку використаних джерел. Робота викладена на 51 сторінках тексту, бібліографічний покажчик вміщує 34 джерела.


РОЗДІЛ 1

СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДОШКІЛЬНИКІВ З ВАДАМИ ЗОРУ.


1.1 Характеристика порушень зору у дітей


Захворювання очей, що приводять до розладу зору, можуть бути вродженими та придбаними. До вродженої патології органа зору можуть призвести негативні впливи на плід у період вагітності ряду факторів, серед яких хронічні захворювання, вірусні інфекції, хвороби обміну, зловживання алкоголем, гормональними і снодійними препаратами, резус-несумісність матері і плоду, гіповітаміноз, іонізуюча радіація і т.д. Встановлено, що око зародка людини особливо чутливий до різних пошкоджуючих факторів в період 3 - 7-й тижнів вагітності (Є.І.Ковалевский [19]). Ураження зору у дітей може бути пов'язане з родовою травмою. Нерідкі аномалії розвитку органу зору у недоношених дітей. Серед причин, що приводять до слабозорості, велике значення має спадковість (Є.І.Ковалевський [19]). Спадкові дефекти зору зустрічаються як ізольовано, так і в поєднанні з вродженими змінами з боку інших органів і систем.

Причиною придбаних очних хвороб, що призводять до слабозорості, є гострі і хронічні інфекції, алергічні захворювання і травми органа зору.

Короткозорість і далекозорість

На першому місці серед причин, що викликають ослаблення зору у дітей, є аномалії рефракції (відхилення заломлюючої сили оптичної системи ока від норми): короткозорість і далекозорість. В офтальмології використовуються також професійні терміни (відповідно: міопія, гіперметропія).

Короткозорість (міопія) - один з видів клінічної рефракції ока, яка пов'язана з посиленням заломлюючої здатності або зі збільшенням поздовжньої осі ока. У зв'язку з цим зображення фокусується попереду сітківки. Першою ознакою міопії є такий стан, коли людина добре бачить предмети, розташовані поблизу, і погано віддалені від нього. Як правило, короткозорі нерідко примружує очі. Звідси і назва "Міопія", що в перекладі з грецького означає: "жмуритися, прищурюватися".

Основним механізмом розвитку міопії є порушення акомодації - властивість очей міняти заломлення для забезпечення чіткого бачення по-різному віддалених предметів.

Основою розвитку міопії на думку багатьох авторів є тривала напруга (спазм) акомодації під впливом зорової роботи на близькій відстані, а міопія, є фіксацією, закріпленням спазму.

Під конвергенцією очей розуміють процес зведення зорових осей обох очей при розгляданні близько розташованих предметів. При цьому відбувається одночасне звуження зіниці і акомодація очей. Між акомодацією і конвергенцією є певна залежність: більша напруга акомодації вимагає більшою мірою конвергенції і навпаки. Відповідно до цієї теорії під час конвергенції, що супроводжується підвищенням внутрішньоочного тиску відбувається розтягування склерального контуру в напрямку заднього полюса, що призводить до елліпсовидної форми заднього півкулі очного яблука.

Відзначено, що астенопії (швидко наступає стомлення очей під час зорової роботи, якщо об'єкт знаходиться на малій відстані від ока) передують спазми акомодації.

У дітей з м'язової і акомодаційні астенопії частіше спостерігається спазм акомодації. Спазм акомодації спостерігається у 97% дітей при міопії слабкого ступеня, у 72% середньої і у 62% при міопії високого ступеня. Слабкість акомодації у дітей може бути пов'язана з перенесеними загальними захворюваннями, і, перш за все тонзиліт, ревматизм і нефритом.

Міопія розвивається як пристосування для позбавлення акомодації від непосильної навантаження.

При міопії, спостерігається послаблення акомодації, що зростає із збільшенням ступеня міопії.

Багатьма авторами вказувалося на зв'язок міопії з тривалим зоровим навантаженням (Е.С.Аветисов [3], А.Я.Бунін [8] та ін.). Автори також вказують на вплив нераціонального режиму занять та відпочинку, що нерідко викликає зорові розлади. Аналіз режиму дня дітей показує, що за обсягом часу, розумові зорові навантаження (заняття, перегляд кіно - телепередач, творчі ігри за столом, малювання і т.д.), значно переважають над фізичними (ранкова зарядка, заняття фізкультурою, прогулянки з рухливими іграми ).

До несприятливих умов зорової роботи відноситься і недостатнє освітлення. Так, при освітленості менше 75 люксів, виявлено 9,1% дітей, що страждають міопією, а при освітленості более 150 люксів - 6,9%.

Ряд авторів (В.Ф.Уткін [33]) вважають, що міопія виникає через розтягнення ослабленою склери під впливом внутрішньоочного тиску. Ці патогенетичні механізми були враховані в багатьох теоріях розвитку міопії.

Деякі автори вважають, що виникнення короткозорості обумовлено генетичним фактором, але більшість авторів розглядають фактор спадковості лише як сприятливі.

Встановленим фактом у розвитку міопії можна вважати порушення гемодинаміки очей, які проявляються в зниженні кровотоку в циліарному м'язі, у зменшенні пульсового і хвилинного обсягу крові в судинній системі очі в міру прогресування короткозорості.

Погіршення гемодинаміки очей - одна з головних причин зниження працездатності циліарних м'язів при роботі на близькій відстані, в наслідок чого може виникнути міопія.

Недостатність зорової функції веде до виникнення вторинних порушень в поставі, робочій позі, координації і точності рухів, почуття ритму (А.К. Акімова, В.А. Зубов [5], В.Ф. Афанасьєв [6], М.І. Земцов , А.І. Каплан [18] та ін.). Показано, що у дітей, які перенесли рахіт, міопія зустрічається в 5 разів частіше, ніж у здорових дітей.

Інший вид аномалії рефракції - гіперметропія (далекозорість). Це оптичний недолік ока, при якому порушена здатність ясно бачити на близькій відстані. Далекозорість є наслідком короткої поздовжньої осі (вкорочене очне яблуко), відносної слабкості заломлюючої апарату очі (неправильна кривизна рогівки або кришталика). У цих випадках зображення фокусується позаду ока (В.Ф. Уткін [33]).

При далекозорості зображення предметів фокусується позаду сітківки, тому виходить неясним і розпливчасті. При великій мірі далекозорості (8,0 D - 10,0 D і вище) значне навантаження лягає на функцію акомодації. Результатом такої напруги є зорове стомлення під час роботи на близькій відстані, через що зливаються і стають неясними букви, починаються головні болі.


Астигматизм. Однією з причин слабозорості є також астигматизм - аномалія заломлюючої здатності очей, при якій в одному оці спостерігається поєднання різних видів рефракції. Астигматизм не завжди коригується окулярами, тому у дітей виникають труднощі бачення обсягу, глибини, віддаленості об'єктів, так як у дітей найчастіше відсутнє бінокулярне бачення. Часто причиною слабозорості є атрофія сітківки, зорового нерва, ністагм та інші очні захворювання.

Слабозорість характеризується різноманітністю порушень зорових функцій, різним рівнем їх збереження і можливості взаємної компенсації, ступенем вираженості патології. На відміну від залишкового зору слабозорість дає більше можливостей для використання зорового аналізатора як головного у пізнанні навколишнього світу. Це головна особливість, що відрізняє слабозорість від залишкового зору (Е.С. Аветисов [1]).

Косоокість. Одним з порушень зору є косоокість і супроводжує його амбліопія, яка проявляються в порушенні бінокулярного бачення, в основі якого лежить ураження різних відділів зорового аналізатора і його сенсорно-рухових зв'язків. Косоокість не лише призводить до розладу бінокулярного бачення, але і перешкоджає його формуванню. Косоокість виникає внаслідок зниження гостроти зору одного або обох очей через порушення рефракції (заломлюючої здатності ока), розлади акомодації (пристосування ока до розглядання предметів на різних відстанях) та конвергенції (зведення осей очей для бачення предметів на близькій відстані).

Термін «косоокість» об'єднує різні за походженням і локалізацією враження зорової і окоруховий систем, що викликають періодичне або постійне відхилення (девіації) очного яблука.

У роботах Е.С. Аветисова показано, що під впливом несприятливих умов висока і точна узгодженість діяльності обох половин зорового аналізатора може бути порушена, що призведе до розладу бінокулярного зору [2]. При косоокості зорова ось одного ока відхиляється від сумісної точки фіксації. У такому разі зображення об'єкта падають на неідентичні точки сітчаток правого і лівого ока, стають несумісними, з'являється тенденція до двоїння зорового зображення, утруднюється орієнтування у просторі. Центральна нервова система вживає активних заходів для того, щоб зображення, сприймалося з відхиленого ока, придушувалося, через що на ньому виникає функціональна скотома. Гострота зору відхиленого ока знижується, розвивається амбліопія цього ока, а функції зору виконує одне око.

Термін «амбліопія» означає такі форми ураження зору, які не мають видимої анатомічної або рефракційної основи. Найбільш частою причиною амбліопії у дітей буває косоокість, або страбізм, - не паралельність оптичних осей ока, при цьому в 80-90% випадків косоокості спостерігається різний ступінь зниження зору, тобто, поява амбліопії .

Учені Е.С. Аветисов, Є.І. Лівадo та Ю.А. Курпан вважають, що здійснення корекції амбліопії можливо при правильно організованій корекційно-педагогічної роботи з використанням спеціальних оптичних та технічних засобів корекції і компенсації, а також вправ і дидактичних завдань, що стимулюють діяльність сітківки ока для підвищення гостроти зору [3].

Таким чином, розуміння структури зорового дефекту дозволяє організувати не тільки відповідну медичну допомогу, але правильно здійснювати психолого-педагогічну корекційну роботу.

Як відомо, зоровий дефект обумовлює в цілому весь хід психічного розвитку дитини, тому необхідна спеціальна медико-психолого-педагогічна допомога, що дозволяє заповнити недостатність зорової інформації і нормалізувати формування особистості дитини.


1.2 Особливості фізичного і функціонального розвитку дошкільників з порушенням зору


Специфіка рухової активності дітей з порушенням зору. Згідно з ученням Л.С. Виготського, при порушенні зору зберігаються ті ж закономірності розвитку, що й у дітей без зорової патології [13]. Як в нормі, так і при патології психічні функції формуються поетапно. Але у зв'язку зі зоровою депривацією, етапи формування психічних процесів можуть бути розтягнуті в часі, через сповільненість розгортання аналізу сприйняття і орієнтацією в просторі.

Вчені-дефектологи Т.А. Власова [12] , М. І. Земцова [18], та ін. відзначають, що у дітей з порушеннями зору спостерігається відставання у фізичному розвитку у зв'язку з обмеженою руховою активністю.

Вперше М.І. Земцова [18], Л.С. Сековец [30]обгрунтували вплив монокулярного характеру зору на психофізичний розвиток дітей.

Зорова недостатність вже в дошкільному віці супроводжується зниженням рухової активності, що призводить до вторинних відхилень у фізичному і психічному розвитку дитини, у формуванні почуття рухових функцій. Порушення зору веде до відхилень у розвитку почуття ритму, заснованого на зоровому, слуховому, тактильному, кінестетичному сприйнятті.

Л.І. Плаксина показала ті труднощі, які є у дітей з порушенням зору при оволодінні орієнтуванням у просторі, рухами, елементарними уявленнями [24].

Л.С. Сековец досліджувала особливості відставання фізичного розвитку дітей з косоокістю і амбліопією від норми [30].

Проведені М.І. Земцовою [18] та Л.С. Сековец [30] спостереження за дітьми 6-7 років з діагнозом косоокість і амбліопія, показали зниження антропометричних показників у порівнянні з дітьми без зорової патології: у хлопчиків зростання був нижчим в середньому на 2,8 см, у дівчаток на 4,5 см; вага у хлопчиків перевищував норму на 1,4 кг, у дівчаток на 1,5 кг.

Рухова активність дітей з порушеннями зору значно нижче, ніж у їхніх однолітків з масових навчальних закладів. У дітей з патологією зору на 78% в порівнянні з нормою знижений функціональний рівень рухового аналізатора.

Б. В. Сермеев встановив, що неповноцінний зір є недостатньо надійним засобом регуляції рухів при виконанні вправ різного характеру [31]. У зв'язку з цим, у дітей з порушенням зору в будь-якому віці спостерігається затримка розвитку всіх рухових якостей.

За даними В.Ф. Афанасьєва, у дітей з порушенням зору є відставання у фізичному розвитку і руховій підготовленості від вихованців масових шкіл [6]. Їм було показано, що найбільше відставання зростання, ваги, окружності грудної клітини наголошується в старшому шкільному віці. Порушення зору негативно позначається на розвиток м'язової сили, витривалості, швидкості рухів, швидкісно-силових якостей і т. д. Відзначено, що за показниками рухової підготовленості відставання від норми склало за показниками сили 19%, витривалості - 18%, швидкості рухів - 28% , швидкісно-силових якостей - 10%.

Внаслідок труднощів зорово-рухової орієнтації у дітей з порушеннями зору спостерігається гіподинамія, порушення постави, плоскостопість, зниження функціональної діяльності дихання і серцево-судинної системи. Відбувається відставання від однолітків у прогресі рухових функцій, якостей (гнучкості, спритності, координації, сили, швидкості, витривалості) і швидкості загального фізичного розвитку (маса тіла, довжина тіла, м'язова сила).

На основі експериментальних даних В.С. Полинкіна встановлено, що при виконанні швидкісно-силових вправ у дітей з порушеннями зору спостерігається збільшення частоти пульсу, частоти дихання, виявляються зовнішні ознаки втоми: зміна забарвлення обличчя, підвищення потовиділення, така реакція свідчить про необхідність використання індивідуально-дозованих фізичних навантажень з метою вироблення витривалості до доступних навантажень і тренування серцево-судинної та дихальної системи [27]. Оскільки у дітей з порушеннями зору, за даними В.Ф. Афанасьєва, на 4-10% знижена функціональна діяльність серцево-судинної та дихальної систем, то відхилень у серцевої діяльності (ревматизм, гіпотонія тощо) зареєстровано значно більше [6].

У дітей з порушеннями зору в зв'язку з малою рухливістю і зниженою активністю в рухової діяльності спостерігаються недоліки у розвитку м'язових зусиль, формуванні почуття ритму. Порівнюючи вікові зміни почуття ритму людей з вадами зору та дітей без патології зору, автори показують, що діти з порушенням зору відстають від норми в кожному віковому періоді, що найкраще сприйняття заданого ритму у людей з вадами зору відбувається на полісенсорной основі, за допомогою всіх видів чутливості.

Розвиваючи почуття ритму у дітей з порушенням зору можна вдосконалювати багато функцій рухового аналізатора: точність, швидкість рухової реакції, координацію.

Вивчаючи зміст корекційно-виховної роботи на уроках гімнастики

Р.Н. Азарян показав, що протягом навчального року при переважному занятті гімнастикою у людей з вадами зору хлопчиків і дівчаток відбувся приріст м'язової сили на 26,6% і 20% відповідно, витривалості - на 43,1% і 42,1%, швидкості - на 32,1% і 33,2%, рухливості в суглобах - на 13,7% і 8,9%, швидкісно-силових якостей - на 36,7% і 33,7%, рівноваги - на 220,7% і 215 , 7% [4]. Дозування фізичних вправ на уроках гімнастики сприяє стабілізації і активізації зорових функцій, а також сприятливо впливають на вегетативну нервову систему дітей з порушеннями зору.

А.П. Павлов показав, що специфічні особливості фізичного розвитку можуть проявлятися і в різних порушеннях опорно-рухового апарату і постави . Порушення постави і ступінь їх вираженості обумовлені станом зору у дітей. Частота випадків порушень постави у дітей з порушенням зору становить 60-65% і залежить від характеру зорової патології [25].

Наприклад, при косоокості, міопії дитина змушена нахиляти голову в зручне положення, щоб забезпечити краще бачення розглянутих предметів, низько нахиляти голову при русі (ходьби, бігу та ін). Крім того порушення постави у дітей є наслідком залишкових явищ родової травми, рахіту, різних парезів м'язів, ослаблення м'язової системи від частого тривалого сидіння в неправильній позі: з нахиленим у бік тулубом, опущеною головою. Порушення постави зустрічаються також з-за неправильної організації офтальмо-гігієнічних умов педагогічного процесу, порушення рухового режиму, відсутність спеціальних корекційних вправ, що поліпшують формування правильної постави і активізують їх рухову діяльність.

Поряд з порушенням постави у дітей зустрічаються деформації нижніх кінцівок, що виражаються в викривлення стоп. Плоскостопість у дітей з порушенням зору з'являється в результаті постійного статичного перевантаження нижніх кінцівок, через слабкість м'язів стоп, а також як наслідок часткових паралічів. Плоскостопість різко знижує опорну функцію ніг і створює загрозу для більшого уплощения. Неправильно сформовані навички в ходьбі, бігу та інших рухах, недостатня рухова активність дітей також створюють небезпеку для більшого прояву цих порушень.

Крім порушень постави і плоскостопості, у зв'язку з вадами зору у дітей порушується поза, координація, точність, швидкість руху (В.Ф. Афанасьєв [6], Б.Г. Шеремет [34]) .

Для здійснення корекційної роботи з дітьми дошкільного віку важливо знати стан серцево-судинної та дихальної систем. Досліджуючи дану проблему

В.С. Полинкін зазначає, що у дітей з порушенням зору показники серцево-судинної системи дещо вище норми [27]. Середні показники ЧСС свідчать про частішання пульсу на 3-8 од. за хвилину у дітей з порушенням зору в порівнянні з нормально бачущими. Рівень максимального і мінімального тиску також вище за норму на 3-5 мм рт.ст. Аналогічні прояви спостерігаються в показниках пульсового тиску, середні величини якого вище норми на 2-4 мм рт.ст.

Специфіка рухів у дітей з порушенням зору. Діти з порушенням зору відстають у розвитку рухів від своїх однолітків (Т.В. Попова, Н.Б. Пястовалова, О.А. Удалова [28]). При ходьбі і бігу у них спостерігається велика м'язова напруга, голова опущена вниз, рухи рук і ніг не узгоджені, стопи ніг ставляться широко, темп нерівномірний, через порушення рівноваги вони змушені зупинятися при ходьбі, при цьому втрачається напрямок.

Як показав Б.Г. Шеремет, у дітей з порушенням зору через недостатність зорового контролю й аналізу за рухом спостерігається зниження рухової активності, що призводить до складнощів формування основних параметрів у ходьбі і, перш за все, збереження прямолінійності руху [34].

За даними Л.С. Сековец, порушення прямолінійності при ходьбі пов'язані зі звуженням поля огляду через виключення одного ока з акту зору в період оклюзії при косоокості, зниження гостроти зору у людей з вадами зору [30].

Ще більші труднощі зазнають діти при ходьбі по обмеженому просторі. Відчуваючи зорові утруднення, діти все-таки спираються на зорову орієнтацію, тому ходьба характеризується більшою хвилеподібно, а лінія руху у них наближається то до однієї сторони обмежень, то в окремих ділянках заходить за них, потім знову наближається ближче до вихідної. Все це створює враження про ходьбі «з одного боку в бік». Це пов'язано з тим, що порушення стереоскопічного бачення при монокулярному зорі ускладнює просторове орієнтування, створює плоске сприйняття простору.

Порушення ходьби в обмеженому просторі викликані і зниженням гостроти зору, тому, що дитина не може простежити і відтворити рух без помилок, які проявляються в порушеннях координації рук і ніг, неузгодженості дій правої і лівої руки. Цим же пояснюється те, що рука притиснута до тулуба або ж витягнута вперед для того, щоб визначити напрямок руху під час ходьби.

У всіх видах ходьби у дітей виявлено неправильна постановка стоп. Більш ніж у 20% дітей спостерігається паралельна постановка стоп, 40% дітей стопи ставлять шкарпетками всередину, тоді як у однолітків, які нормально бачать відхилення в постановці стоп відзначаються в 15% випадків.

Своєрідність ходьби у дітей іноді викликане порушенням рівномірності при ходьбі. Рівномірність при ходьбі визначається довжиною кроку. Встановлено, що з початку ходьби крок дітей більш рівномірний, ніж на наступних відрізках. Зниження прямолінійності, порушення рівноваги і координації, зорове стомлення викликають зниження довжини кроку. У дітей з порушенням зору довжина кроку при ходьбі у всіх вікових групах нижче за норму на 4 - 5 см. Довжина кроку у дітей в нормі дорівнює: 2 роки - 32 см, 4 роки - 40 см, 5 років - 47 см, 6 років -- 49 см, 7 років - 53 см. (дані А.А. Саркісяна [29]). Якісні порушення ходьби (прямолінійність, довжина кроку, постановка стоп, рівномірність) у дітей з порушенням зору тягнуть за собою зниження кількісних показників і роблять несприятливий вплив на формування інших локомоцій.


1.3 Порушення постави і плоскостопість у дітей з проблемами зору


Порушення постави і ступінь їх вираженості обумовлені станом зору у дітей. Частота випадків порушень постави у дітей з порушенням зору складає 60 - 65% (Л.С. Сековец [30]) і залежить від характеру зорової патології. При косоокості, міопії діти змушені нахиляти голову в зручне положення, щоб забезпечити краще бачення розглянутих предметів, низько нахиляти голову при русі (ходьби, бігу та ін). Крім того, порушення постави у деяких дітей є наслідком залишкових явищ родової травми, різних парезів м'язів, ослаблення м'язової системи від частого тривалого сидіння в неправильній позі: з нахиленим тулубом, опущеною головою. Порушення постави зустрічаються також з-за неправильної організації офтальмо-гігієнічних умов педагогічного процесу, порушення рухового режиму, відсутність спеціальних корекційних вправ, що поліпшують формування правильної постави і активізують їх рухову діяльність.

Аналіз характеру дефектів постави показав наявність зведених вперед і звисаючих плечей, крилоподібні лопатки, сколіотичної постави, сутулуватий, асиметричною поставою плечового пояса, ускладненою кривошиєю.

Поряд з порушенням постави у дітей були відзначені деформації нижніх кінцівок, що виражаються в викривлення стоп. Плоска стопа у дітей з порушенням зору з'являється в результаті постійної статичної перевантаження нижніх кінцівок, через слабкість м'язів стоп, а також як наслідки часткових паралічів. Дане порушення різко знижує опорну функцію ніг і створює загрозу для більшого уплощения. Неправильно сформовані навички в ходьбі, бігу та інших рухах, недостатня рухова активність дітей також створює небезпеку для більшого прояву цих порушень. Ці дані узгоджуються зі спостереженням А.П. Павлова та ін. про те, що у дітей з порушенням зору часто відзначається знижений індекс стопи (плоскостопість) і порушення постави, що пов'язують із ослабленням опорної функції сполучної тканини у цих дітей [25].


1.4 Вплив фізичних вправ на ріст і розвиток організму дітей з вадами зору


Вивчаючи вплив фізичних вправ на ріст і розвиток організму, що росте, вчені Е.В. Плаксунова та ін. відзначили, що систематичне застосування фізичних вправ і масажу активізує нервово-руховий апарат, підвищує обмін речовин [26]. На основі цих фізіологічних процесів досягаються позитивні зрушення в стані здоров'я, розвитку функцій центральної нервової системи і рухового апарату, фізичному розвитку, всього організму в цілому.

Немає ні одного органу і ні однієї системи в організмі людини, діяльність яких, за словами П.Ф. Лесгафта, не активізувалася під впливом фізичних вправ. Завдяки їм підвищується рівень та інтенсивність обмінних процесів, посилюється кровообіг, в м'язах посилюються окислювальні процеси, оскільки вони більше забезпечуються кров'ю, а відпрацьовані продукти більш активно надходять в кров і несуться нею. Робота м'язів впливає на кровообіг циліарного м'яза ока, на гостроту зору, величину поля зору.

Систематичні заняття фізичними вправами сприяють зміцненню здоров'я, шляхом зміцнення опорно-рухового апарату, поліпшення діяльності нервової і серцево-судинної системи, органів дихання, травлення, обміну речовин, підвищення стійкості організму до дії застудного фактора. Застосування в заняттях з дітьми, що мають порушення в розвитку, різноманітних форм рухової активності в корекційно-виховному процесі не тільки сприяє становленню окремих функцій, але й забезпечує розвиток статики і локомоції. (Е.В. Плаксунова [26]).

Фізичні вправи, особливо, якщо вони організовані на відкритому повітрі, впливають на зміни у складі крові, збільшенню кількості еритроцитів і гемоглобіну. Відбувається збільшення об'єму легень, екскурсії грудної клітки, рухливості діафрагми.

Говорячи про взаємозв'язок фізичного виховання і стану здоров'я,

В.Ф. Афанас'єв зазначав, що фізичні вправи впливають на склад клітинної речовини, її фізико-хімічну структуру, тим самим змінюють реактивність клітин і роблять позитивний вплив на динаміку рухів [6].

Дослідження науковців про позитивний вплив занять фізичними вправами на розумову працездатність, показують, що систематичні фізичні вправи, ігри, прогулянки позитивно впливають на центральну нервову систему, на діяльність всіх органів і систем, попереджають стомлення і перевтому, створюють позитивний стан, тим самим поліпшують життєдіяльність і підвищують працездатність організму. У дослідженнях В.С. Полинкіна було показано підвищення працездатності в процесі фізичного виховання дітей з порушеннями зору [27].

Вивчаючи стан фізичного розвитку дітей з зорової патологією, Р.Н. Азарян [4],