Xreferat.com » Рефераты по медицине и здоровью » Фізична реабілітація дошкільників з проблемами зору

Фізична реабілітація дошкільників з проблемами зору

Л.І. Сековец [30] визначили, що під впливом фізичних вправ у дітей значно знизилася захворюваність і підвищилися показники фізичного розвитку. Було доведено, що засобами фізичної культури можна коригувати цілу низку порушень, компенсувати неповноцінність організму, поліпшити функціональний стан рухового аналізатора і сприяти підготовці дітей до школи.


1.5 Вивчення впливу фізичного навантаження на стан зору дітей


Ряд робіт присвячений дослідженню впливу дозованого фізичного навантаження на стан органу зору дітей, зокрема, людей з вадами зору школярів. Деякі автори вважають, що вправи статичного і швидкісно-силового характеру дітям з порушеннями зору протипоказані. Тим не менш, у практиці фізичного виховання дітей як в школах, так і в дитячих садках та в сім'ях ці вправи використовуються досить широко. Практично дітей неможливо обмежити від таких форм фізичних навантажень, тому що вони люблять бігати, стрибати, метати і лазити. Інша група авторів (Б.В. Сермеев [31], Р.Н. Азарян та А.А. Арутюнян [4] ) вважають за можливе застосування в заняттях з дітьми, що мають порушення зору, дозованих фізичних вправ різного характеру і інтенсивності.

Вивчивши вплив дозованих фізичних навантажень різного силового характеру на стан основних зорових функцій у дітей старшого дошкільного віку з порушеннями зору було визначено, що найбільш сприятливий вплив на орган зору роблять вправи на витривалість помірної інтенсивності при пульсовому режимі 130-150 уд.хв.

Е.Н. Кузнєцов досліджував периферійний зір і гостроту глибинного зору людей з вадами зору, школярів у віці 12-14 років до, під час і після виконання індивідуально дозованого фізичного навантаження і встановив, що у людей з вадами зору дітей з гіперметропічною та міопічною рефракцією таке навантаження, що виконується до фази початкового зниження працездатності, не викликає помітних негативних зрушень з боку вказаних функцій [22]. Подальше виконання навантаження недоцільно, тому що супроводжується несприятливими зрушеннями з боку периферичного зору, а також більш частим погіршенням глибинного зору.

Р.Н. Азарян вивчаючи вплив вправ силового характеру на гостроту центрального зору, межі периферичного зору і внутрішньоочний тиск у 18 людей з вадами зору школярів прийшов до висновку, що виконання ними вправ силового характеру слід припиняти при перших ознаках зниження працездатності (на 3-5%) [4].

Інші вчені досліджували вплив багатьох позакласних занять з гімнастики під контролем офтальмолога на стан функцій органу зору 10 людей з вадами зору школярів і встановили, що систематичне виконання дозованих гімнастичних вправ не викликала негативних зрушень в стані їх зору.


Висновки до першого розділу


1. Огляд та аналіз літературних джерел, по фізичній реабілітації дітей дошкільного віку з порушенням зору дозволяють стверджувати, що сьогодні в навчально-виховному процесі роботи недостатньо використовуються можливості корекційної роботи з фізичного виховання з урахуванням зорових патологій дітей. Порушення зору у дошкільнят веде до відставання фізичного розвитку, рухової активності, обмежують орієнтування у просторі. Порівнюючи вікові зміни почуття ритму людей з вадами зору та дітей без патології зору, автори показують, що діти з порушенням зору відстають від норми в кожному віковому періоді.

2. Специфічні особливості фізичного розвитку були відзначені і в різних порушеннях опорно-рухового апарату і постави. Порушення постави і ступінь їх вираженості обумовлені станом зору у дітей. Частота випадків порушень постави у дітей з порушенням зору складає 60-65%. Поряд з порушенням постави у дітей з вадами зору були деформації нижніх кінцівок, що виражаються в викривлення стоп. Ці порушення зустрічалися на 60-70% частіше, ніж у дітей з нормальним зором. Крім того, порушення постави у деяких дітей є наслідком залишкових явищ родової травми, різних парезів м'язів, ослаблення м'язової системи від частого тривалого сидіння в неправильній позі: з нахиленим тулубом, опущеною головою.

3. При виконанні швидкісно-силових вправ у дітей з порушеннями зору спостерігається збільшення частоти пульсу, частоти дихання, виявляються зовнішні ознаки втоми: зміна забарвлення обличчя, підвищення потовиділення, така реакція свідчить про необхідність використання індивідуально-дозованих фізичних навантажень з метою вироблення витривалості до доступних навантажень і тренування серцево-судинної та дихальної систем. Подальше виконання навантаження недоцільно, тому що супроводжується несприятливими зрушеннями з боку периферичного зору, а також більш частим погіршенням глибинного зору.

4. Дослідження науковців про позитивний вплив занять фізичними вправами на розумову працездатність, показують, що систематичні фізичні вправи, ігри, прогулянки позитивно впливають на центральну нервову систему, на діяльність всіх органів і систем, попереджають стомлення і перевтому, створюють позитивний стан, тим самим поліпшують життєдіяльність і підвищують працездатність організму.


РОЗДІЛ 2

МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ


2.1 Методи дослідження


Керуючись теоретичними висновками про комплексне застосування методів фізичної реабілітації, ми визначились у методах дослідження, які найкращим чином відповідають цим завданням. Серед них: теоретичний аналіз і синтез. Проаналізовано 34 джерела наукової та корекційної літератури. Аналіз літератури проводився з метою вивчення впливу різноманітних методів і прийомів фізичної реабілітації на дошкільників з вадами зору.

Аналізуючи програмні документи, ми встановили, що спеціальної програми для занять з фізкультури, яка враховує діагноз та ступінь загального функціонального стану організму дошкільника немає. Найбільше уваги вченими та науковцями-дефектологами звертається на проблеми сліпих та слабозорих людей, а також навчанню школярів в спеціалізованих інтернатах, хоча загальновідомо, що дитячий організм краще піддається впливу корекційної роботи, також дуже важливе значення має рання діагностика захворювання органів зору та реабілітація (медична, психологічна та фізична).


2.2 Організація досліджень


Метод аналізу, синтезу та узагальнення результатів досліджень науковців з наукових та літературних джерел.

За допомогою теоретичних методів: аналізу , синтезу і класифікації були розглянуті та класифіковані складові структури предмету «фізична реабілітація».

Порівнюючи результати досліджень науковців було виявлено необхідність застосування засобів фізичної реабілітації при захворюваннях зору та вторинних відхиленнях(сколіоз, плоскостопість і т.д.).

На першому етапі (грудень-лютий 2010р.) Визначення актуальності теми, мета, завдання, предмет, об’єкт і методи дослідження.

Другий етап (березень 2010 р.) вивчалися й аналізувалися літературні дані й документальні матеріали за темою дослідження. Досліджувалися зміни в стані зору у дошкільників, та їх фізіологічний розвиток, при впливі фізичної культури (ЛФК) та масажу у дітей з вадами зору. Оформлялися 1 і 2 розділи курсової роботи.

На третьому етапі (квітень 2010 р.) здійснено аналіз літературних джерел щодо змісту форм і найбільш вдалі форми фізичної реабілітації у дітей з вадами зору. Узагальнено результати досліджень, зроблено теоретичний аналіз, визначено ефективність застосування методик фізичної реабілітації, підготовлені практичні рекомендації.

Четвертий етап (травень 2010 р.) підготовка та захист курсової роботи.


РОЗДІЛ 3

КЛІНІКО- ФІЗІОЛОГІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДОШКІЛЬНИКІВ ПРИ ПОРУШЕННЯХ ЗОРУ


3.1 Корекційні види гімнастики


Гімнастика - це комплекс спеціально підібраних вправ, які позитивно впливають на організм займаються в цілому і надають локальний вплив на окремі групи м'язів, регулюють фізіологічну навантаження.

Виходячи з цього визначається оздоровча, лікувальна і коригуюча спрямованість гімнастики, як однієї з форм організації фізичної реабілітації дітей з порушенням зору.

Специфіка видів гімнастики, що використовуються в дошкільних закладах для дітей з порушенням зору, залежала від характеру первинного дефекту і вторинних відхилень.

Характер рухів, вправ в гімнастиці, їх орієнтація на лікувально-відновний процес, взаємозв'язок з корекційно-педагогічною роботою дозволяють класифікувати наступні види гімнастики:

а) основна гімнастика;

б) пальчикова гімнастика;

в) гімнастика для очей.

Корекційне значення різних видів гімнастики полягає у виправленні або послабленні недоліків психофізичного розвитку дітей з порушенням зору, формуванні життєво необхідних рухів, застосуванні рухового досвіду в практичній діяльності.

Місце різних видів гімнастики в режимі для дошкільнят визначається цілями і завданнями корекційно-розвиваючого навчання і виховання.

Основна гімнастика (ранкова гімнастика), направлена на зміцнення здоров'я дітей, формування здорового способу життя, вдосконалення основних рухових якостей. Корекційна спрямованість цього виду гімнастики забезпечується цілеспрямованим педагогічним впливом на дитину, що зазнає труднощі в рухах. Створення комфортності (розстановка дітей, підбір вправ, предметів для орієнтації та ін) є обов'язковою умовою реалізації корекційних завдань.

Ранкова гімнастика проводилася щоденно, відповідно до методики проведення в загальноосвітніх дошкільних установах. При цьому враховувалися зорові можливості дітей та вторинні відхилення, на основі яких допускалася зміна методичних правил в організації і змісті вправ. У зміст гімнастики включалися такі побудови і перебудови, які не протипоказані дітям з вадами зору та не суперечать відновного лікування. У загальнорозвиваючі вправи включалися вправи на розвиток зорового сприйняття, корекцію вторинних відхилень. Темп виконання вправ визначалася також зорово-руховими можливостями дітей.

Пальчикова гімнастика для розвитку дрібної моторики дітей з вадами зору напряму пов'язана з розвитком розумових здібностей. Необхідність розвитку тонких рухів пальців рук давно визнана педагогами ( Коноваленко В.В., Коноваленко С.В. [21]). Але практики з прикрістю відзначають, що ефект тренування тонкої моторики не настільки вже й великий.

Розглянемо звичний набір занять з розвитку дрібної моторики: плетіння, ліплення, нанизування на нитку намистин, кілець, шнурівка, мозаїка, вирізання з паперу та картону, вимальовування різних візерунків. При виконанні цих видів діяльності використовуються в основному руху перших трьох пальців, тих, що постійно активні і в побуті, і в спілкуванні. Вони складають «соціальну зону руки». Два останніх пальця - безіменний і мізинець - знаходяться поза соціальної зони і в повсякденній діяльності зазвичай пасивні.

У заняттях з розвитку тонкої моторики в основному використовуються руху стиснення, лише зрідка розтягування і майже ніколи - розслаблення. Це може призвести до зайвого підвищення тонусу пальців дитини.

Для різнобічного гармонійного розвитку рухової функції кисті руки необхідна тренування всіх 3 типів складових: стиснення, розтягування і розслаблення, дотримуючись медичної термінології - поєднання поперемінного скорочення і розслаблення м'язів згиначів і розгиначів. Для отримання максимального результату ми побудували вправи таким чином, щоб поєднувалися стиск, розтяг, розслаблення кисті; використовувалися ізольовані рухи кожного пальця.

У літературі немає єдиного поняття, що визначає діяльність пальців руки. В еволюції цього терміна простежуються: гімнастика для рук, пальчикові ігри та вправи, пальчиковий ігротренінг, пальчикова гімнастика. Остання найбільш значима для організації корекційної роботи з дітьми з порушенням зору.

Основною формою організації дітей з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика - система спеціальних вправ та ігор, об'єднаних у комплекси.

До використання спеціальних ігор та вправ існують різні підходи.

Відповідно до міжнародних класифікацій ігор, що поєднують рухи пальців з короткими ритмічними віршиками, поділяються на два типи. Перший - власне пальчикові ігри, сидячі. Другий - ігри, які, крім діяльності тонких моторних, включали рухи всього тіла, стрибки, біг на місці, рухи рук, ніг, голови. Класифікація ця досить умовна. Фольклорні ігри мають безліч різних версій. Текстів можуть супроводжувати різні рухи і навпаки.

Особливе значення мають ігри, що використовують одночасні і однотипні рухи рук, спрямовані на розвиток узгодженості та координації дій. Різнотипні рухи вимагають більш високого рівня регуляції і не можуть бути використані при засвоєнні першими.

Корекційна спрямованість пальчикових ігор та вправ полягає в тому, що вони вирішують комплексне завдання розвитку рухів, психічних процесів і особистості в цілому. Вони також надають загальнозміцнюючий вплив на організм дитини і підвищують працездатність м'язів, скорочують терміни адаптації до виконання фізичних навантажень, сприяють засвоєнню дітьми різного ритму, автоматизують узгоджену діяльність рук у дітей. Спеціальні вправи з розвитку тонких рухів пальців рук поліпшують рухливість м'язів, сприяють об'єднаної роботі кистей рук, удосконалюючи їх координацію, тим самим сприяють зміцненню загального стану здоров'я дітей. Крім того, заняття з корекції тонких рухів пальців рук дозволяють дітям успішно оволодіти основами координаційних механізмів, у складних моторних актах перенести координаційні відносини, якими вони оволоділи в процесі індивідуальних занять, у фронтальні форми роботи і широко застосовувати їх у повсякденному житті.

Одночасні дії рук педагога і дитини стимулюють якісне виконання завдань.

Слід підкреслити, що принцип роботи над всіма фізичними і фізіологічними властивостями тонких рухів пальців рук одна: ніякого насильства, імпровізація, зацікавленість, бачення та уява, асоціації, мовні накази (словесні подразники), мовний слух, довільна увага, пам'ять, конкретність завдань і цілей; несподіванка і новизна прийомів. Ігрові прийоми і вправи не можуть набридати, тому вони завжди цікаві і бажаними для дітей. У роботі з дітьми враховувалася мета такої роботи - це не механічна тренування якихось рухів і рухових дій, а планомірне і систематичне навчання новим руховим діям.

Народні пальчикові ігри складають основу корекції порушень точної моторики, що дуже важливо у використанні ізольованих рухів кожного пальця.

Ігри та вправи з пальчиками під музику, як один із прийомів арт-терапії, широко застосовувалася в гімнастиці. Такий вид самовираження дозволив ексцентрувати внутрішню напруженість тонких рухів пальців рук, посилив внутрішні позитивні процеси, спрямовані на одужання. Спеціально підібрана музика змінювала характер руху пальчиків і додавала їм впевненості. (Див. Додаток А.)

Гімнастика для очей. Вперше поняття «гімнастика для очей» визначено

Е.С. Аветісовим, Є.І. Лівадo, Ю.І. Курпан [3]. Фізичні вправи в поєднанні зі спеціальними вправами м'язів ока є ефективними для профілактики порушень зору, а також для розвитку рухливості очей та відновлення бінокулярного зору.

Тому що в період оклюзійної лікування дитина «працює» тільки амбліопічним оком, якій властиво більш швидке стомлення в порівнянні зі здоровою, то і стомлення у цих дітей настає раніше, ніж у нормально бачать однолітків. У зв'язку з цим вони гірше засвоюють матеріал на заняттях. Сприйняття його стає неповним, інтерес дитини до занять знижується, самопочуття його погіршується, а працездатність падає.

Спеціальні вправи для очей були внесені в різні форми занять з фізичної культури, і перш за все в структуру фізкультхвилинок. Виконання загальнорозвиваючих вправ у поєднанні з рухами очей мало загальнозміцнюючу вплив на організм ослабленого дитини, виконувало профілактичну, тренуються і відбудовну функцію для очей.

Спеціальні вправи для очей, розроблені Е.С. Аветісовим, Ю.А. Курпан, Є.І. Лівадо [3], Е.І. Ковалевським [19], ефективно використовувалися в роботі з дітьми при монокулярному характері зору, крім вправ, пов'язаних з натисканням пальцями на очі, масажування їх руками.

Для більш чіткого сприйняття вправ для очей застосовувалися віршовані форми словесних підказок, які містили основну мету вправи - зосередження погляду на предметі, переведення погляду з одного предмета на інший, фіксацію поглядом дій рук, послідовне простежування, зорову орієнтування в навколишньому просторі. Гімнастика для очей сприяла більш швидкому відновленню працездатності, ефективному засвоєнню навчального матеріалу, активізації, вправі і відновлення зору при косоокості і амбліопії. Імітаційні дії очима, головою в супроводі віршів позитивно позначалися на емоціях дітей, діяльності очей, активності дитини в цілому.

При проведенні вправ для очей широко використовували різні орієнтири (кольорові кульки, ковпачки, матрьошки, дзвіночки тощо), які діти можуть надягти на палець руки. Їх використання дозволило вправляти дошкільників в зосередженні погляду на нерухомому і предметі що рухається . Крім того, діти з монокулярним зором більш усвідомлено виконували окорухові дії за конкретним предметом, ніж просто за пальцем, при цьому не напружуючи зір. У вправах для очей, дається опис вихідного положення, виконання та дозування вправ. Найбільш вдалі (див. Додаток Б).


3.2 Особливості проведення рухливих ігор у дітей з проблемами зору


Рухливі ігри для дітей з порушенням зору мають величезне значення не тільки як засіб розвитку збереженій функції, навичок орієнтування у просторі, вдосконалення рухів, вміння бігати, стрибати, метати і т.д..

У процесі гри дитина вчиться досягати успіху, підпорядковувати свої бажання правил гри. Ефективне вирішення завдань гри сприяє подоланню дефектів зору, його компенсації (Д.М. Маллаєв [23]). Спеціальних рухливих ігор для дітей з порушенням зору немає, вони грають у ті ж ігри, що і нормально бачучі дошкільнята.

Як вже зазначалося вище, для дітей існує ряд протипоказань щодо виконання окремих вправ, рухів. Ці протипоказання слід враховувати і при організації рухомий гри. У зв'язку з цим необхідний ретельний індивідуальний підхід до дітей, які беруть участь у грі, що визначає їх роль і ступінь фізичного навантаження.

При виборі ігор ми враховували вікові особливості дітей, їх розвиток, фізичну підготовленість, зорові порушення.

Особливу увагу звертали на дітей, що мають вторинні порушення (порушення опорно-рухового апарату). Обережно залучали до тих ігор, де були потрібні психічні навантаження, швидка зміна положення тіла в просторі і складна рухова координація.

У цих випадках строго індивідуально дозувати навантаження, тактовно, без утиску гідності дитини. Не допускаючи дитини до гри, його залучали до суддівства, до допомоги (пропонуючи допомогти розставити інвентар, зібрати його, вести підрахунок очок у старших групах, стежити за виконанням правил грають і т.д.). З огляду на труднощі зорового сприйняття і порушення рухів у дітей було важливо, щоб гра була добре організована і роз'яснена.

У момент пояснення гри дітям краще знаходитися в тому стані, з якого гра починається. Педагог повинен стояти так, щоб його добре бачили й чули діти. Наприклад, діти стоять у колі, педагогу слід перебувати з ними в колі або на відстані кроку у напрямку до середини кола. Якщо гра починалася врозтіч, дітей будували в шеренгу.

При організації рухливих ігор не можна шикувати дітей обличчям до сонця або вікон. Яскраве світло «сліпить» дітей, увага їх розсіюється. Починати гру по умовному сигналу (свисток, оплеск, команда, удар в бубен та ін), про що заздалегідь діти попереджаються. Під час гри уважно стежити за поведінкою тих, що грають, за дотриманням правил гри. У процесі гри робити зупинки з тим, щоб зняти напругу, уникнути перевтоми, використовуючи цей час для аналізу гри.

За діяльністю дітей у грі, як і інших формах роботи, повинен здійснюватися суворий контроль та індивідуальне дозування їх навантаження: зменшуватись дистанція, кількість повторень, час перебування в грі, полегшуватись завдання, обмежуватись руху.

В організації рухливих ігор враховувалися наступні особливості дітей з порушенням зору: рівень рухової підготовленості, стан здоров'я, зорові можливості. З урахуванням цього нами класифіковані рухливі ігри наступним чином:

1. Ігри на подолання порушень постави.

До них відносяться ігри, пов'язані з великою рухливістю, лазіння, повзання, випрямлення.

2. Ігри на подолання плоскостопості: ігри невеликої рухливості, метою яких є розвиток рухливості стоп, різні перекочування циліндрів, перенесення дрібних предметів з одного місця на інше, ходьба по олівцям, ходьба по м'якому шнуру босоніж.

3. Ігри на розвиток правильного положення голови: нахил, поворот голови, фіксація в певному положенні, утримання мішечка на голові, його перенесення.

4. Ігри на розвиток координації рук і ніг: включають одночасні, почергові руху рук і ніг.

5. Ігри на розвиток просторового орієнтування:

- ігри на орієнтування в мікропросторі;

- ігри на орієнтування у великому просторі.

6. Ігри на розвиток рівноваги, що включають вправи на збереження стійкого положення тіла.

7. Ігри на розвиток бінокулярного зору:

- при збіжній косоокості;

при розбіжній косоокості.

8. Ігри для розвитку окорухового апарату.

9. Ігри для відпочинку очей.

10. Ігри для розвитку рухових якостей (швидкості, витривалості, сили, спритності, стрибучості, гнучкості).

11. Ігри на вправи в основних рухах (ходьба, біг, лазіння, стрибки, метання).

12. Ігри на розвиток рухово-відчутних відчуттів.

Всі ігри передбачали виховання таких якостей особистості дитини з порушенням зору: сміливість, активність, наполегливість, спілкування, соціальна адаптація.

В іграх дітей з амбліопії і косоокістю широко використовували спеціальне обладнання: м'ячі, пофарбовані в один колір, оранжевий, червоний, жовтий, зелений, найбільш сприятливо впливають на сітківку ока, розмір зорових орієнтирів в іграх добирався з урахуванням зорових можливостей дітей; широко використовувалися індивідуальні зорові орієнтири у вигляді кольорових геометричних фігур.

У рухливих іграх не допускався зустрічний біг, різкі зупинки під час бігу, не дозволялося триматися один за одного під час руху.

Доцільно ще раз підкреслити, що діти бояться великої кількості учасників гри, відчувають страх перед майбутньою швидкістю пересування, боячись розбити очки. Разом з тим з метою розвитку комунікативних умінь колективні рухливі ігри необхідні. При їх проведенні враховувалися педагогічна доцільність вимог:

1. Відпрацювання необхідних рухів заздалегідь.

2. Включення в гру тільки підготовлених дітей.

3. Відбір матеріалу для гри з урахуванням зорового захворювання.

Для дітей з сходящою косоокістю використовувалися ігри, які вимагають напрямки погляду вгору, далечінь, з розбіжною косоокістю - ігри з напрямком погляду вниз і поблизу.

Напрям погляду вниз і поблизу викликає напругу конвергенції і зведення зорових осей, тому ігри в основному підбиралися і проводилися з напрямком погляду вниз і поблизу.

Напрям погляду вгору і вдалину сприяє дивергенції, тому на заняттях з дітьми, що страждають сходяться в одному косоокістю, підбиралися вправи, пов'язані з направленням погляду вгору і в далечінь.


3.3 Профілактика короткозорості


Встановлено ефективність фізичних вправ у профілактиці короткозорості. Так, був розроблений спеціальний комплекс, що включає чотири компоненти:

1) ранкову гігієнічну гімнастику;

2) лікувальну гімнастику з вправами дихального і загального типу, що містить ходьбу, біг, рухливі ігри, маніпуляції з м'ячем (різних за розміром та гладкістю поверхні), гімнастичними палицями, кулями, мішечками з піском;

3) спеціальні вправи для очей - руху очей в сторони, переведення погляду з близького на далекий об'єкт;

4) масаж і самомасаж шиї .

Було встановлено, що циклічні фізичні вправи (біг, плавання, ходьба на лижах) помірної інтенсивності (ЧСС100-140 уд / хв) у поєднанні з гімнастикою для очей у дівчат 15-17 років з короткозорістю середнього ступеня не тільки підвищують загальну витривалість, а й покращують стан органів зору. Застосування цієї методики, як показали дані дослідження, сприятливо діє на гемодинаміку і акомодаційний апарат очей, підвищує кровоток в оці через деякий час після навантаження і сприяє підвищенню працездатності циліарного м'яза.

Теоретичні та експериментальні дослідження показали, що біомеханічна стимуляція у поєднанні зі спеціальними фізичними вправами може успішно застосовуватися у вдосконаленні і відновленні зору що займаються фізкультурою і спортом. Пропонується в якості основних вправ для корекції зору використовувати напругу м'язів лоба, скроні, носа, кругового м'яза ока і м'язів очного яблука в поєднанні з біомеханічною стимуляцією. Розроблена методика біомеханічної стимуляції дозволяє поліпшити центральний і периферичний зір спортсмена, попередити погіршення зору і швидко відновити його у випадку втрати в результаті великих фізичних навантажень. Ця методика сприяє підвищенню влучності рухів. Зокрема експеримент з баскетболістами підтвердив можливість методом біостимуляції підвищити точність штрафних кидків.

Запропоновано спеціальні вправи, що знімають стомлення очей (В.А. Єпіфанов, Г.Л. Апанасенко [17]). Розроблено комплекс загальних і очних вправ для фізкультпаузи на уроках у школі.

Запропоновано спеціалізовані зорові вправи та ігри, які можна застосовувати як на уроках фізичної культури, так і в процесі фізкультурно-оздоровчих заходів у режимі навчального та продовженого дня . Ці вправи знімають зорове напруження і стомлення, розслабляючи зовнішні і внутрішні м'язи ока, покращують кровообіг очей і циркуляцію внутрішньоочної рідини. Також вони допомагають стабілізувати та направлено підвищувати рівень зорової (акомодативної) витривалості. В основу ігор покладені два провідних принципу тренування очей (за Е.С. Аветісовим [2]): перший - "розгойдування" акомодації, другий - релаксація (зменшення напруги).


3.4 Масаж


Показання: травма очей, опік обличчя та очей, контрактура і судоми м'язів ока, хронічні запальні захворювання вік, затяжний катаральний кон'юнктивіт, початкова стадія паренхіматозного кератиту, склерит, епнсклеріт, помутніння рогівки, кришталика і скловидного тіла, травматична катаракта, глаукома, кераталгія, катаракта , невралгія в області очниці, ксерофтальмія, сльозотеча, серозний тенотіт, після пластичних операцій.

В даний час в офтальмологічній практиці застосовують місцевий масаж, який надає безпосередній вплив на хворий орган - око, і сегментарно-рефлекторний масаж для загального впливу на організм, на його центральну і вегетативну нервову систему для підняття загального тонусу організму, підвищення опірності і пристосовності його для боротьби з місцевим патологічним процесом в оці. Для більш ефективного використання масажного методу місцеві впливу на хворі тканини ока поєднують із загальними сегментарно-рефлекторними впливами, застосовують спеціальну окорухових гімнастик

План масажу: вплив на паравертебральні зони спинномозкових сегментів (Du-Civ) масаж голови, шиї, обличчя та комірцевої зони. Сегментарно-рефлекторний масаж надає рефлекторне стимулювання і передбачає використання слабких впливів, що сприяють зняттю емоційної напруги, напруги м'язів обличчя, голови, шиї, плечового пояса, ослабленню больового синдрому, стимулювання кровообігу і лімфотоку, розсмоктуванню патологічних продуктів запалення тканин, набряків, поліпшення трофічних і регенеративних процесів.

Відповідно з виявленими супутніми захворюваннями і синдромами в план сполучнотканинного масажу вносилися додаткові лінії, спрямовані на їх усунення. Огляд та пальпація покривних тканин у даної групи хворих дозволили виявити ущільнення сполучної тканини у всіх зонах голови, особливо в міжлопатковому, у вигляді горбистість, а також в області шиї і задній кордону волосистої частини голови, де ущільнення сполучної тканини нагадувало тяж. Крім того, припухлості та больові точки визначалися в області чола, перенісся, надбрівних дуг, скронь, волосистої частини голови.

У другій половині курсу масажу ці болючі точки і припухлості, як правило, зникали або зменшувалися в розмірах і кількісно. Лікування сполучнотканинними масажем проводиться з метою нормалізації вегетативного тонусу, ліквідації спазму судин, що постачають кров'ю орган зору, гальмування прогресування очного захворювання. У період лікування хворі відзначають поліпшення загального стану, більш швидке засвоєння навчального матеріалу, підвищення пам'яті, уваги, зменшення або зникнення головних болів, нормалізацію сну - зникнення сонливості вдень, швидке засинання і спокійний сон вночі. З боку основного захворювання вдається досягти позитивних результатів: незначно поліпшити гостроту зору, розширити поля зору, зменшити спазм судин очного дна.

За час лікування масажем сполучної тканини зі спостереження окуліста у хворих прогресування патологічного процесу не спостерігалося. Слід зазначити, що масаж сполучної тканини потрібно проводити на основі раціонального харчування, яке повинне бути різноманітним з великою кількістю вітамінів.

Техніка масажу сполучної тканини при захворюваннях очей і синдромах зорових порушень: на перших трьох-чотирьох процедурах у вихідному положенні хворого сидячи або лежачи, масажу піддаються наступні області: крижово-клубові зчленування і крижі, гребінь клубової кістки, найширша м'яз спини. На наступних процедурах, план лікування розширюється додаванням області бічній поверхні грудної клітки і спини: трикутне простір, лопатки, трапецієподібні м'язи, паравертебральні лінії в шийному відділі хребта. Впливу на реактивні точки в області плечового поясу з успіхом можуть бути включені в план масажу при частковій атрофії зорових нервів і пігментного дегенерації сітківки. Надалі масажується: задня межа волосистої частини голови, розтягування потиличної зв'язки, верхня вийная лінія, латеральний край грудинно-ключично-соскоподібного м'яза. При поєднанні зорових і слухових порушень масажу підлягають області нижнього краю нижньої щелепи, виличні дуги і виличні кістки.

Після чого включаються наступні анатомічні області: шви черепа, скроневі лінії, перенісся, надбрівні дуги, передня межа волосистої частини голови, лоб. Процедура сполучнотканинного масажу закінчується довгими рухами по вентральної поверхні тіла і вздовж клубової-великогомілкової тракту. Впливу на реактивні точки області плечового поясу: впливом на реактивні точки плечового поясу досягається підвищення васкуляризації органу зору, головного мозку, а також комірцевої зони та верхніх кінцівок. Перша реактивна точка розташована в області підключичної ямки на 3-4 сантиметри нижче середини ключиці. Вплив здійснюється середнім і безіменним пальцями, поміщеними глибоко в м'які тканини підключичної ямки, воно спрямоване до середини ключиці і здійснюється у швидкому темпі фасциального технікою сполучнотканинного масажу. Вільна рука масажиста фіксує м'які тканини на 1-2 сантиметри нижче місця проекції першої реактивної точки. Рух повторюється 2-4 рази на кожній з симетричних точок.

Друга реактивна точка розташована в куті між акроміальним кінцем ключиці і дзьобоподібним відростком лопатки. Вплив здійснюється середнім і безіменним пальцями масажиста в латеральному напрямку. На кожну симетричну точку впливають 2-4 рази, при цьому хворий відчуває гостру колючі біль. На реактивні точки плечового поясу впливають у вихідному положенні хворого сидячи або лежачи, масажист стоїть позаду хворого або сидить у головного кінця масажного столу.


Висновки до третього розділу


Розвиток зорового сприйняття доцільно здійснювати в тісному взаємозв'язку з лікувальної, відновлювальної та педагогічною роботою. Активізацію зорових функцій необхідно проводити через активну рухову діяльність дітей, причому формування різних способів сприйняття рухів повинно протікати при опорі як на зорові, так і слухові і кінестетичний функції.

Результати роботи з дітьми з розвитку зорового сприйняття при оволодінні рухами залежать від ряду умов: створення комфорту для зорових функцій, правильності побудови навчання з урахуванням особливостей дітей з порушенням зору, індивідуально-диференційованого підходу, забезпечення пропедевтичної навчання, емоційного позитивного ставлення до занять, обліку стану здоров'я дитини в день заняття, його бажання.

Спеціальні вправи для очей, розроблені ефективно використовувалися в роботі з дітьми при монокулярному характері зору.

Спеціалізовані зорові вправи та ігри знімають зорове напруження і стомлення, розслабляючи зовнішні і внутрішні м'язи ока, покращують кровообіг очей і циркуляцію внутрішньоочної рідини. Також вони допомагають стабілізувати та направлено підвищувати рівень зорової (акомодативної).

Для більш ефективного використання масажного методу місцевого впливу на хворі тканини ока його поєднують із загальними сегментарно-рефлекторними впливами і застосовують спеціальну окорухову гімнастику.

ВИСНОВКИ


1. Огляд та аналіз літературних джерел, педагогічні спостереження за дітьми дошкільного віку з порушенням зору дозволяють стверджувати, що сьогодні в навчально-виховному процесі роботи недостатньо використовуються можливості корекційної роботи з фізичного виховання

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: