Клініко-патогенетичне та хронобіологічне обгрунтування диференційованого застосування спелеотерапії та керованої галоаерозольтерапії у відновлювальному лікуванні хворих на бронхіальну астму
Рівень гістаміну у хворих на БА без порушень ФЗД та з помірними порушеннями вентиляції під впливом ГЛК-2 нормалізувався, а у пацієнтів зі значними порушеннями ФЗД достовірно знижувався, проте залишався вищим за норму. Найбільш виражена позитивна динаміка рівню гістаміну у всіх групах хворих спостерігалась при ГЛК-1 та ГЛК-2.
Курс ГАТ веде до позитивної динаміки рівню кортизолу практично у всіх групах хворих з певними особливостями залежно від його вихідного ранкового рівню та застосованого ГЛК. Частота достовірних змін при різних за характером порушеннях вентиляції легень найбільша після курсу лікування з використанням ГЛК-1 і ГЛК-2. Ефективність ГЛК-4 відмічалась лише при значних порушеннях вентиляції.
Використання ГЛК-1 приводить також до зниження частоти виявлення гіпертиреоїдних станів у хворих на БА при всіх ступенях порушень ФЗД. Застосування ГЛК-2 і ГЛК-3 веде до часткового відновлення функціональної активності щитоподібної залози. Під впливом ГЛК-4 у хворих на БА відсоток частоти позитивних змін балансу тиреоїдних гормонів при всіх ступенях порушень ФЗД є найменшим.
Отже, хворим без порушень ФЗД і з помірними порушеннями більш доцільно призначати ГЛК-2 і ГЛК-3; хворим із значними порушеннями вентиляції більш доцільно призначати ГЛК-3. При переважно дистальній обструкції бронхів найбільш ефективне призначення ГЛК-2, тоді як при поєднаній бронхообструкції – ГЛК-3.
Таким чином, ефективність ГАТ і вибір оптимального режиму в лікуванні хворих на БА залежить від функціонального стану бронхо-легеневої системи, перш за все, від ступеню порушень ФЗД та рівню обструкції бронхів і в меншій мірі - від типу реактивності бронхів, а диференційоване призначення різних режимів ГАТ в залежності від особливостей бронхообструкції підвищує ефективність лікування.
На третьому етапі виконання дисертаційної роботи для вивчення особливостей впливу природної катастрофи (повені) на перебіг БА проведені комплексні клініко-функціональні та лабораторні дослідження у хворих, які постраждали внаслідок осіннього 1998 року, паводку на Закарпатті. Залежно від переважаючого чинника паводку виділено 4 групи хворих: група А - різке переохолодження та стрес, група Б - помірне переохолодження та стрес, група В - тільки стрес, група Г – переохолодження та стрес внаслідок професійної діяльності.
Встановлено, що у хворих на БА поєднання різкого чи помірного переохолодження і стресу під час паводку справляє більш виразний негативний вплив на перебіг захворювання, показники ФЗД, імунного гомеостазу, функцію кори наднирників та щитоподібної залози, ніж лише психо-емоційний стрес. У хворих, які зазнали переохолодження (групи А і Б), виникнення гострих респіраторних захворювань і загострення БА спостерігалось раніше - протягом 1-2-х тижнів після повені, тоді як у хворих груп В і Г виникнення гострих респіраторних захворювань і загострення БА відмічалось пізніше - протягом 1-2-х місяців після повені, при зниженні напруженості стресової ситуації.
Вплив чинників паводку негативно відобразився і на важкості перебігу захворювання у постраждалих пацієнтів. У всіх пацієнтів групи Г, 81,8% хворих групи А та 55,5% обстежених групи Б перебіг БА після повені став важчим, ніж до неї, тоді як в групі В більшість хворих (75%) не відмічали змін у перебігу БА після паводку. Напади ядухи середньої важкості реєструвались у 54,5% хворих групи А, 68,1% обстежених групи Б та 66,7% випадків групи Г, в той час як у групі В – тільки у 39,3% пацієнтів.
У більшості хворих всіх груп зареєстровані значні та різкі порушення бронхіальної прохідності незалежно від впливу головних чинників паводку. Більшість хворих (у групі В всі хворі) мали 1 тип реактивності, а 2-й тип спостерігався лише у хворих групи Б, тоді як 4 тип реакції, найбільш несприятливий у прогностичному плані, спостерігався переважно (36,4%) у хворих групи А.
У хворих на БА, які постраждали від повені, виявлені порушення глюкокортикоїдного та тиреоїдного забезпечення організму. Найбільший відсоток пригнічення секреторної функції кори наднирників відмічено у хворих групи А (54,5%) і тільки у 27,3% випадків вона була в межах норми, а у інших спостерігались підвищені концентрації гормону. Зниження секреції кортизолу відмічено лише у 22,7% хворих групи Б (кортизол на рівні 260 нмоль/л), ще 22,7% обстежених цієї групи мали підвищений рівень кортизолу в крові (601,7±61,6 нмоль/л). Водночас, у 68,7% пацієнтів групи В зафіксована нормальна активність кори наднирників (в середньому 358±19,6 нмоль/л).
При середньо-важкій персистуючій БА у хворих групи А в 72,7% випадків зареєстровано пригнічення функціональної активності щитоподібної залози з падінням інтенсивності утворення тиреоїдних гормонів. Більш, ніж у половини хворих групи Б (68,2%) зареєстрована гіперпродукція тиреоїдних гормонів, тоді як у подібної кількості пацієнтів групи В до лікування спостерігалась нормосекреція Т3 і Т4.
Екологічна катастрофа сприяла розладу механізмів імунного захисту організму хворих на БА. У переважної кількості хворих виявлялось зниження титру комплементу та вмісту Т - лімфоцитів а також значно підвищена функціональна активність нейтрофілів в НСТ-тесті. Найбільш виражене зниження імунологічної резистентності організму встановлено при середньо-важкій персистуючій БА у хворих груп А і Б.
Застосування ГАТ в комплексній терапії (в поєднанні з медикаментозним лікуванням) хворих на БА, які постраждали внаслідок паводку, дало можливість стабілізувати та покращити стан хворих, чого не вдавалось досягнути тільки медикаментозними заходами в умовах попереднього амбулаторного та стаціонарного лікування. Однак ефективність лікування залежала від характеру головних чинників повені. Напади ядухи зникли у 45,4% хворих групи Б і 53,5% групи В, тоді як в групах А і Г – тільки у 27,3% і 33,3% відповідно. Найбільш виражена позитивна динаміка показників ФЗД також відмічалась у групах Б (достовірний ріст практично всіх швидкісних показників) і В (достовірний приріст ФЖЄЛ, ОФВ1, ПОШвид), тоді як у пацієнтів груп А і Г достовірного покращення показників ФЗД не зафіксовано.
ГАТ сприяла корекції імунологічних і гормональних порушень у хворих усіх груп. Спостерігалися: нормалізація рівню загального IгE, титру аутоантитіл до тканини наднирників та тенденція до зниження титру аутоантитіл до судин серця поряд з підвищенням вмісту Т- лімфоцитів та фагоцитарної активності нейтрофілів. Курс ГАТ у всіх групах привів до зрушень в бік нормалізації глюкокортикоїдного забезпечення організму, а також сприяв збільшенню частоти позитивної динаміки секреції тиреоїдних гормонів у хворих незалежно від ступеня важкості захворювання, особливо у хворих груп Б та В і, частково, у хворих групи А.
Щоб оцінити, як впливає термін, що пройшов після паводку, на ефективність відновлювального лікування із застосуванням ГАТ, пацієнтів було розподілено на 5 груп згідно строку поступлення на стаціонарне лікування після паводку: 1-а - хворі, які поступили на лікування в строк до 1 місяця; 2-а - через 2-4 місяці; 3-я - через 5-7 місяців; 4-а - від 8 місяців до 1 року; 5-а - через рік і більше. Після курсу ГАТ переважна більшість хворих 2-ї (73%) і 3-ї груп (75%) не мала нападів ядухи. У хворих 1-ї групи напади БА в кінці лікування не реєструвались у 53% випадків, тоді як у 4-й та 5-й групах - тільки 29% та 33% обстежених. У хворих 1-ої і 5-ої груп достовірних позитивних змін показників ФЗД після лікування не спостерігалось, в той час як у 2-ій і 4-ій групах достовірно зросли всі інтегральні показники, а за рядом швидкісних показників спостерігається тенденція до змін. В 3-ій групі достовірно зросла лише ФЖЄЛ і відмічена тенденція до підвищення інших показників. Найкраща позитивна динаміка імунологічних показників (достовірне зниження рівня загальних ІгЕ-антитіл, ЦІК, протилегеневих АТ і аутоантитіл до наднирників і судин серця) відмічена у пацієнтів 2-ої і 3-ої груп, тоді як в інших групах позитивна динаміка імунологічних показників була недостовірною.
Протягом року після курсу ГАТ у хворих на БА всіх груп відмічено зниження частоти амбулаторного і стаціонарного лікування, достовірне зниження кількості днів непрацездатності. Тривалість ремісії склала в різних групах від 5,6 до 5,8 місяців. Отже, курс комплексного відновлювального лікування із застосуванням ГАТ і медикаментозних засобів, дозволяє суттєво стабілізувати та покращити перебіг захворювання у більшості потерпілих внаслідок паводку хворих на БА. Найкращі результати лікування отримані у хворих, які зазнали лише впливу стресового фактору; дещо меншою була ефективність лікування пацієнтів у групі з помірним тривалим переохолодженням та стресом; найважче піддавались лікуванню пацієнти з різким переохолодженням і стресом та особи з переохолодженням і стресом, пов’язаним з професійною діяльністю. Встановлено, що найбільша ефективність лікування спостерігається в строки від 2-х до 4-х місяців після паводку, тоді як пізнє звертання за допомогою знижує її ефективність.
Таким чином, ефективність використання ЛФЧ у відновлюваному лікуванні хворих на БА можна підвищити шляхом їх диференційованого призначення з урахуванням особливостей формування бронхіальної обструкції і реактивності бронхів. Використання патогенетично обґрунтованого підходу до диференційованого призначення ЛФЧ у відновлювальному лікуванні хворих на БА в залежності від особливостей бронхіальної прохідності, що був розроблений на основі результатів вивчення реактивності (в тому числі і хронореактивності) бронхів у взаємозв’язку з клінічними проявами захворювання, функціональним і хроноритмологічним станом імунної та ендокринної систем, дозволяє досягнути більш вираженого і стійкого терапевтичного ефекту.
Дослідження ефективності СТ і ГАТ, проведені з урахуванням запропонованого підходу дозволили переглянути методологію призначення даних ЛФЧ у хворих на БА та розробити концепцію їх застосування у відновлювальному лікуванні хворих на БА, що предбачає врахування основних компонентів лікувального впливу СТ. ГАТ, на відміну від СТ, справляє в основному місцевий сануючий вплив, що і визначає особливості організації лікувального процесу з її використанням у системі відновлювального лікування хворих на БА/
Використання запропонованого підходу і концепції лікувального впливу СТ та ГАТ дозволили розробити нові ефективні лікувальні технології застосування данних ЛФЧ в відновлювальному лікуванні хворих на БА, які відрізняються за інтенсивністю спелео- чи галоаерозольного навантаження, тривалістю курсу лікування, а також визначити покази до їх диференційованого призначення.
ВИСНОВКИ
В дисертації наведене вирішення наукового завдання з обґрунтування і розробки нового патогенетичного і хронобіологічного підходу до диференційованого призначення удосконалених методик спелео- та галоаерозольтерапії у відновлювальному лікуванні хворих на БА з урахуванням особливостей бронхіальної обструкції та реактивності бронхів, використання якого дозволяє суттєво підвищити ефективність відновлювального лікування даного контингенту хворих.
1. Доведено, що ефективність використання лікувальних фізичних чинників (спелеотерапії і галоаерозольтерапії) у відновлювальному лікуванні хворих на БА суттєво залежить від особливостей бронхіальної прохідності: відсутності або ступеню порушень вентиляції, переважання дистальної або поєднаної обструкції бронхів та типу реактивності бронхів. Диференційоване призначення лікувальних фізичних чинників з урахуванням особливостей бронхіальної обструкції дозволяє досягти більш вираженого і стійкого терапевтичного ефекту.
2. Встановлено, що стан функції зовнішнього дихання у хворих на середньо-важку персистуючу БА, на відміну від пацієнтів з легкою персистуючою та інтермітуючою БА суттєво залежить від давності захворювання. У пацієнтів з тривалістю захворювання більше 3 років відмічається достовірне зниження показників вентиляції (ЖЄЛ – 77,1±2,0%; СОШ25-75 – 53,3±3,0%; СОШ75-85 - 45,1±2,7%) порівняно з хворими з давністю БА до 3 років (ЖЄЛ – 88,6±1,7%; СОШ25-75 – 61,7±2,3%; СОШ75-85 - 52,4±2,4%), що свідчить про швидке прогресування патологічних змін в бронхо-легеневій системі при більш важкому перебігу БА.
3. Доведено, що у хворих на БА інтенсивність основних клінічних проявів захворювання асоціюється не тільки зі значним ступенем порушень ФЗД, а і з поєднаною обструкцією бронхів, 3-м та 4-м типами реактивності бронхів та порушеннями циркадної ритміки функції зовнішнього дихання (відсутність добових коливань ОФВ1 або його батифаза опівдні та о 18.00год.).
4. У хворих на БА встановлена пряма залежність між типами циркадних ритмів прохідності бронхів і добовими коливаннями імунологічних показників, рівню гістаміну у крові та функціонального стану наднирників. Порушення нормальної біоритміки зовнішнього дихання асоціюються як з монотонними добовими коливаннями, так зі зміщенням часу акрофаз і батифаз імунологічних показників та гістаміну, а також змінами добової ритміки базальної секреції кортизолу.
5. Використання створеного програмно-апаратного комплексу для визначення параметрів галоаерозольних лікувальних середовищ та їх моніторингу дозволяє стандартизувати курсове призначення спелеотерапії та галоаерозольтерапії і створювати нові лікувальні середовища із заданими параметрами галоаерозольного впливу, що істотно розширює можливості застосування даних лікувальних фізичних чинників у відновлювальному лікуванні хворих на БА.
6. Результати вперше проведених досліджень змін парогазової фази повітря, концентрації та дисперсності аерозолю в природних і штучних аерозольних середовищах кам’яної солі дозволяють диференційовано призначати галоаерозольтерапію для цілеспрямованого впливу на різні відділи респіраторного тракту залежно від рівню переважного ураження бронхіального дерева.
7. Вперше встановлено, що під впливом спелеотерапії в денний і, особливо, у нічний час проходить певна корекція циркадних ритмів вентиляції легень, імунного і ендокринного гомеостазу з наближенням їх до біоритмів здорових людей, а ефективність спелеотерапії у хворих на БА у значній мірі визначається гармонізацією циркадних ритмів функції зовнішнього дихання. Середній процент зникнення клінічних ознак БА у пацієнтів з нормалізацією циркадних ритмів ФЗД склав 70,3±3,1%, тоді як у хворих, у яких її не відбулось – лише 58,1±2,9%.
8. Порівняльний аналіз ефективності різних за тривалістю курсів денної спелеотерапії та лікувальних комплексів, що включають різні комбінації денних і нічних сеансів довів, що у хворих на БА без порушень ФЗД найбільш ефективним є призначення денної СТ (23-25 сеансів загальною тривалістю 115-125 годин), тоді як призначення комбінованої СТ (8-10 денних і 12-14 нічних сеансів, загальною тривалістю 184-218 годин) доцільне у пацієнтів з порушеннями ФЗД, особливо при поєднаній бронхіальній обструкції.
9. При порівняльному аналізі ефективності лікувальних комплексів галоаерозольтерапії з різним курсовим і процедурним галоаерозольним навантаженням залежно від ступеню та особливостей формування бронхіальної обструкції встановлено, що у хворих на БА диференційоване призначення скорочених курсів ГАТ (15-16 сеансів) не зменшує ефективності лікування, а в певних ситуаціях навіть підвищує її. У хворих без порушень ФЗД найбільш ефективним є використання ГЛК-2 та ГЛК-3, у пацієнтів з помірними порушеннями вентиляції і переважно дистальною обструкцією бронхів доцільно призначати ГЛК-2 зі звичайним галоаерозольним навантаженням. При значних порушеннях ФЗД і поєднаній бронхіальній обструкції оптимальним є призначення скороченого ГЛК-3 з підвищеним галоаерозольним впливом.
10. Доведено, що надання медичної допомоги хворим на БА, що постраждали від повені визначається характером та вираженістю впливу головних несприятливих чинників природної катастрофи (переохолодження та стрес). Встановлено, що у хворих на БА поєднання різкого чи помірного переохолодження і стресу під час паводку справляє більш виразний негативний вплив на перебіг захворювання, показники функції зовнішнього дихання та імунного гомеостазу, порушення функції кори наднирників і щитоподібної залози, ніж лише психоемоційний стрес.
11. Використання галоаерозольтерапії в комплексному лікуванні хворих на БА, що постраждали внаслідок паводку сприяє стабілізації перебігу захворювання у більшості пацієнтів, чого не вдається досягнути звичним застосуванням медикаментозної терапії. Встановлено, що оптимальними строками для проведення відновлювального лікування у хворих на персистуючу БА після впливу паводку є 2-4 місяці. Доведено доцільність проведення повторних курсів відновлювального лікування у даного контингенту пацієнтів через 5-6 місяців.
12. Розроблена концепція застосування спелеотерапії і галоаерозольтерапії у відновлювальному лікуванні хворих на БА, що базується на урахуванні основних компонентів механізму терапевтичного впливу СТ та механізмі лікувальної дії ГАТ, дозволила створити нові ефективні диференційовані лікувальні технології використання СТ та ГАТ, які відрізняються за величиною спелео- чи галоаерозольного впливу та тривалістю курсу лікування, підвищують ефективність відновлювального лікування хворих на БА і покращують якість життя пацієнтів.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. При використанні спелеотерапії і галоаерозольтерапії у відновлювальному лікуванні хворих на БА, з метою моніторингу концентрації і дисперсності лікувального середовища та дозування галоаерозольного навантаження, рекомендовано використання програмно-апаратного комплексу оптичного контролю, що дозволяє стандартизувати курсове призначення даних методів лікування, створювати нові лікувальні середовища із заданими параметрами та керувати інтенсивністю галоаерозольного впливу.
2. Хворим на БА без порушень ФЗД рекомендовано призначення денної СТ (23-25 сеансів загальною тривалістю 115-123 годин) або скороченого курсу ГАТ (15-16 сеансів) зі звичайним галоаерозольним навантаженням (один сеанс в день тривалістю 60 хвилин).
3. У хворих на БА з незначними і помірними порушеннями ФЗД та переважно дистальною обструкцією найбільш оптимальним є призначення комбінованої СТ (8-10 денних та 12-14 нічних сеансів тривалістю 184-218 годин) або ж скорочених курсів ГАТ (15-16 сеансів) зі звичайним (один сеанс в день тривалістю 60 хвилин) чи підвищеним галоаерозольним впливом (послідовно два сеанси по 30 хвилин без перерви).
4. У хворих на БА з вираженими та значними порушеннями ФЗД при наявності генералізованої бронхіальної обструкції доцільним є призначення комбінованої спелеотерапії (8-10 денних і 12-14 нічних спелеосеансів, загальною тривалістю 184-218 годин) або ж скорочених курсів ГАТ 15-16 сеансів із підвищеним галоаерозольним навантаженням (послідовне перебування в двох свіженапилених камерах по 30 хвилин без перерви).
5. У хворих на БА, потерпілих в результаті природної катастрофи (паводку), відновлювальне лікування з використанням ГАТ (24-25 сеансів, тривалістю 60 хвилин кожен) рекомендується проводити через 2-4 місяці після катастрофи, призначення якого, на відміну від використання тільки медикаментозної терапії, сприяє швидкому досягненню контролю за перебігом захворювання у більшості пацієнтів. Повторні курси відновлювального лікування в даних хворих найбільш доцільно проводити через 5-6 місяців.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
МОНОГРАФІЯ
1. Торохтин М.Д., Чонка Я.В., Лемко И.С. Спелеотерапия заболеваний органов дыхания в условиях микроклимата соляных шахт. - Ужгород: ”Закарпаття”, 1998. - 287c.
(Автором проведено аналіз клінічної ефективності лікування хворих на бронхіальну астму в умовах мікроклімату соляних шахт).
СТАТТІ У ФАХОВИХ ВИДАННЯХ ВАК УКРАЇНИ
2. Лемко О.И., Казанкевич В.П., Лемко И.С. Некоторые аспекты иммунокоррегирующего воздействия спелеотерапии // Курортология и физиотерапия. – К.: Здоров’я, 1991. – С.77-80.
(Дисертантом особисто проведений відбір хворих, їх розподіл на групи).
3. Механізми впливу спелеотерапії на функцію дихання через анаболічний відділ ендокринної системи / Т.О. Задорожна, І.С. Лемко, М.Л. Габор, В.М. Горбачов // Науковий вісник Ужгородського університету. – Серія Медицина. – Ужгород, 1995. – Вип.2. – С.148-152.
(Дисертантом сформульована основна ідея дослідження, проведене загально-клінічне обстеження хворих).
4. Залежність ефективності комплексного лікування хронічних бронхітів та бронхіальної астми від складу чинників штучного мікроклімату / М.Д. Торохтін, І.С. Лемко, Т.М. Медведєва та ін. // Науковий вісник Ужгородського університету. – Серія Медицина. – 1996. – Вип.3. – С.271-273.
(Дисертантом запропоновані критерії оцінки ефективності лікування хворих).
5. Сучасні підходи до медикаментозного та немедикаментозного лікування бронхіальної астми / Т.А. Александрович, І.С. Лемко, І.І. Копинець та ін. // Науковий вісник Ужгородського університету. – Серія Медицина. – 1997. – Вип.4. – С.55-59.
(Дисертантом сформульовані основні принципи немедикаментозного лікування бронхіальної астми та його відмінності і переваги перед медикаментозним лікуванням).
6. Особливості функції зовнішнього дихання у хворих на бронхіальну астму, які постраждали внаслідок осінньої 1998 року повені в Закарпатті / І.С. Лемко, К.П. Заяць, О.І. Лемко та ін. // Науковий вісник Ужгородського університету: Серія Медицина. - Вип. 11. - 2000. - С.151-155.
(Дисертантом запропонований підхід до розподілу хворих за особливостями порушень функції зовнішнього дихання, проведено аналіз результатів).
7. Вплив спелеотерапії на циркадну ритміку бронхіальної прохідності / І.С. Лемко, І.І. Копинець, О.І. Лемко, О.О. Мелега // Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 2000. – Т.4. - №3. - С.93-96.
(Дисертантом особисто проведений аналіз добових коливань бронхіальної прохідності у хворих на бронхіальну астму, запропонований підхід до розподілу хворих на групи).
8. Лемко І.С., Копинець І.І., Лемко О.І. Віддалені результати реабілітації хворих на бронхіальну астму в умовах штучних аерозольних середовищ кам’яної солі // Український бальнеологічний журнал. - 2000. - № 3,4. - С.37-42.
(Дисертантом проведений аналіз результатів циркадних коливань бронхіальної прохідності у хворих на бронхіальну астму).
9. Особливості клінічного перебігу та відновного лікування хворих на бронхіальну астму, що постраждали від повені на Закарпатті (1998 р.) / К.П. Заяць, І.С. Лемко, О.І. Лемко, О.О. Мелега // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - Випуск 10. - Книга 3. - Київ, 2001. - С.944-951.
(Дисертантом запропонована класифікація основних патогенних факторів повені, проведений розподіл пацієнтів за цим принципом).
10. Лемко І.С. Медична реабілітація на Закарпатті: сучасність і перспективи // Науковий вісник Ужгородського університету. - Серія Медицина. – Вип.13. – 2001. - С.3-6.
11. Лемко І.С. Розробка та використання довгострокових програм контролю за перебігом бронхіальної астми у практиці сімейного лікаря // Науковий вісник Ужгородського університету. - Серія Медицина. – Вип.16. – 2001. - С.170-172.
12. Лемко І.С. Немедикаментозні методи лікування бронхіальної астми // Науковий вісник Ужгородського університету. - Серія Медицина. – Вип.18. – 2002. - С.86-92.
(Дисертантом проведений аналіз сучасних методів не медикаментозного лікування бронхіальної астми, зокрема спелеотерапії та її штучного аналогу).
13. Діяльність “астма-школи” в Науково-практичному об’єднанні “Реабілітація” та використання сучасних діагностично-лікувальних методів у відновлювальному лікуванні хворих / І.С.Лемко, Т.А.Александрович, О.І.Лемко, В.М.Турлик // Науковий вісник Ужгородського університету. - Серія Медицина. – Вип. 18. – 2002. - С.92-94.
(Дисертантом сформульований перелік основних методів діагностики і лікування хворих на бронхіальну астму з огляду на можливість їх застосування в діяльності “астма-школи”).
14. Лемко І.С. Сучасні підходи до реабілітації хворих на бронхіальну астму // Астма та алергія. – 2002. - № 2. – С.42-45.
(Дисертантом проведений узагальнюючий аналіз сучасних принципів немедикаментозної реабілітації хворих на бронхіальну астму та визначено роль і ефективність спелеотерапевтичного методу).
15. Обґрунтування використання сольових та фітоелектроаерозолей у медичній реабілітації хворих на бронхіальну астму / Т.А. Александрович, Т.А. Головацький, А.С. Головацький, І.С. Лемко // Науковий вісник Ужгородського університету. – Серія Медицина. – 2005. – Вип.24. – С.47-52.
(Дисертантом проведені порівняльні клінічні дослідження ефективності різних аерозольних середовищ при бронхіальній астмі).
16. Програмно-апаратний комплекс моніторингу параметрів аерозольних лікувальних середовищ / Я.В. Чонка, І.С. Лемко, М.Ю. Січка та ін. // Український журнал медичної техніки і технології. - № 1-2. – 2006. – С.43-51.
(Дисертантом сформульована основна модель впливу параметрів аерозольних середовищ на бронхіальну прохідність).
17. Лемко І.С., Александрова М.Я. Клініко-патогенетична характеристика перебігу бронхіальної астми у хворих під впливом реабілітаційних немедикаментозних заходів // Науковий вісник Ужгородського університету. - Серія Медицина. – Вип. 28. – 2006. – С.64-67.
(Дисертантом виділені основні ланки патогенезу бронхіальної астми, на які можливий цілеспрямований вплив не медикаментозних методів відновлювального лікування).
18. Лемко І.С., Лемко О.І. Сучасні методи спелеотерапії пульмонологічних хворих і принципи вдосконалення організації спелеостаціонарів // Український бальнеологічний журнал. – 2006. - № 1, 2. – С.67-71.
(Дисертант провів аналіз та узагальнення можливих шляхів удосконалення роботи спелеостаціонарів, сформулював основну ідею роботи).
19. Лемко І.С. Сучасні підходи до застосування спелеотерапії при бронхіальній астмі в умовах солекопалень // Науковий вісник Ужгородського університету. - Серія Медицина. – Вип. 30. – 2007. – С.63-66.
20. Лемко І.С., Чік А.Г., Задорожна Т.О. Застосування комплексної спелеотерапії у лікуванні хворих на бронхіальну астму із супутнім алергічним риносинуситом // Ринологія. – 2007. - № 1. – С.38-43.
(Дисертантом сформульовані лікувальні комплекси, проведений аналіз їх ефективності).
21. Лемко І.С., Лемко О.І. Сучасні підходи до спелеотерапії бронхіальної астми // Вестник физиотерапии и курортологии. - 2007. - №3. - С.17-19.
(Дисертантом сформульована основна ідея роботи, визначені принципи та сучасні підходи до використання нових методик спелеотерапії).
22. Лемко І.С., Лемко О.І. Галоаерозольтерапія: сьогодення і перспективи // Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. – 2007. - №4. – С.9-11.
(Дисертант сформулював основну ідею роботи та технологію створення керованих галоерозольних середовищ).
ПАТЕНТИ
23. А.с. № 1779390 СССР, МКИ А 61 М 11/00. Способ лечения бронхиальной астмы / И.С.Лемко, О.И.Лемко (СССР). - № 4897850; Заявл. 20.11.1990; Опубл. 07.12.1992, Бюл. № 45. – 3 с.
(Дисертанту належить основна ідея розробки способу).
24. Патент на винахід № 20540 Україна, МКІ А61М 16/00. Спосіб лікування бронхіальної астми у дітей і дорослих в стані нестійкої ремісії з супровідною патологією серцево-судинної системи і нирок: Пат. 20540 Україна, МКІ А61М 16/00 І.С.Лемко, О.І. Лемко (Україна). - № 94053390; Заявл. 05.05.1994; Опубл. 15.07.1997, Бюл. № 1. – 4 с.
(Дисертанту належить основна ідея вдосконалення методу лікування при поєднаній патології у хворих на бронхіальну астму).
25.Деклараційний патент на винахід № 36016 Україна, МКІ G01N21/17, G01N15/02. Спосіб неперервного контролю концентрації аерозольних частинок: Декл. пат. 36016 Україна, МКІ G01N21/17, G01N15/02 Й.П. Шаркань, Н.Б. Житов, І.С. Лемко, М.Ю. Січка, Я.В. Чонка, С.В. Микуланинець, Л.І. Козич, О.І. Лемко (Україна). - № 99105764; Заявл. 21.10.1999; Опубл. 16.04.2001, Бюл. № 3. – 4 с.
(Дисертанту належить клінічна оцінка ефективності способу при різних рівнях ураження бронхіального дерева).
СТАТТІ У ЖУРНАЛАХ, ЗБІРНИКАХ НАУКОВИХ РОБІТ ТА ТЕЗИ ДОПОВІДЕЙ
26. Эффективность спелеотерапии больных бронхиальной атмой / И.С. Лемко, Я.В. Чонка, Ю.М. Симйонка та ін. // Этиология, патогенез, клиника, лечение и профилактика бронхиальной астмы: Сб. научн. тр. – Ленинград, 1989. – С.130-132.
(Дисертантом особисто проведені клінічні дослідження у хворих на бронхіальну астму, проведений аналіз результатів).
27. Лемко І.С. Нові лікувальні немедикаментозні технології в етапній реабілітації хворих на бронхіальну астму // Матеріали 1 Національного конгресу фізіотерапевтів і курортологів України: “Фізичні чинники в медичній реабілітації”. - Хмільник,1998. - С.147-148.
28. Лемко І.С. Нові лікувальні немедикаментозні технології та їх місце у етапній реабілітації хворих на бронхіальну астму // Оротерапия: Доклады академии проблем гипоксии. - Т.11. - Київ 1998. - С.102.
29. Лемко І.С., Полак Н.І. Немедикаментозні методи лікування при хронічних неспецифічних захворюваннях верхніх дихальних шляхів із супутньою ЛОР-патологією // Матеріали ювілейної науково-практичної конференції присвяченої 100-річчю з дня народження О.С.Коломійченка. - Київ, 1998. - С.278-279.
(Дисертантом проведені клінічні дослідження та відбір хворих).
30. Лемко І., Задорожна Т., Торохтін М. Віддалені результати спелеотерапії у хворих з бронхообструктивними захворюваннями // Українські медичні вісті. - 1998. - № 1-2. - Т.2. - Ч.2. - С.156.
(Дисертантом проведений аналіз ефективності спелеотерапії у віддалений період лікування).
31. Масспектрометричний аналіз газового складу повітря в підземному відділенні Української алергологічної лікарні та камерах аерозольтерапії / С.В. Микуланинець, І.С. Лемко, Я.В. Чонка та ін. // Всеукраїнська конференція з аналітичної хімії: Тез. доп. - Ужгород, 1998. - С.115.
(Дисертанту належить методичний підхід до вибору медичних критеріїв до газового складу повітря в спелеотерапевтичному стаціонарі та камерах штучної аерозольтерапії).
32. Лемко І.С., Мелега О.О. Мікрокліматотерапія хворих на бронхіальну астму з різними типами реактивності бронхів // 2 зўїзд фтизіатрів і пульмонологів України: Мат. наук. праць зўїзду. - Київ, 1998. - С.202.
(Дисертантом проведена оцінка ефективності мікрокліматотерапії та розподіл хворих за типами реактивності бронхів).
33. Лемко І.С., Мелега О.О. Мікрокліматична терапія при лікуванні хворих бронхіальною астмою з різними типами бронхіальної реактивності // International symposium of speleotherapy: Abstracts. - Ukraine, 1998. - С.59-60.
(Дисертантом проведений розподіл хворих на групи за типами реактивності бронхів).
34. Lemko I.S., Melega A.A. Microclimate therapy in bronchial asthma (BA) patients with various types of bronchial