Настої та відвари з сировини, що містить глікозиди
9.4 Інфундирний апарат АН – 3000

1. Циліндричний корпус;
2. Металічний кожух;
3. Кільце - конфорка;
4. Панель управління;
5. Перемикач потужності;
6. Сигнальна лампа;
7. Запобіжник;
8. Інфундирка;
9. Водомірне скло.
Фармакопея регламентує, що для готування настоїв і відварів використовувати емальовані і порцелянові інфундирки. Перші сполучають у собі гарні сторони олов’яних (швидке прогрівання) і порцелянових інфундирок (хімічна стійкість і універсальна придатність).
Аптеки часто користуються алюмінієвими інфундирками. Встановлено, що алюміній у хімічному відношенні дуже стійкий метал і тому буде придатний для усіх видів витягів.
Дуже зручні інфундирки з подвійними стінками (мал.6), що можуть бути різної ємності.

Мал. 6
У міжстінний простір А через отвір наливають воду (до 80-85% ємності) і інфундирку ставлять на примус, газовий пальник чи електроплитку. Коли вода закипить, у інфундирку всипають наважку подрібненої сировини, заливають необхідною кількістю води і закривають кришкою. Після закінчення терміну нагрівання інфундирку знімають з вогню і витяжку відразу чи після вистигання зливають. При зливанні настою зовнішня вода не може вилитися, тому що отвір О при цьому піднімається вище, ніж носик. Отриманий настій зливають, проціджуючи через марлю, після чого марлю з рослинним матеріалом переносять у ручний прес-цідилку (мал.7).

Мал. 7
Власна технологія водних витягів із сировини, що містить серцеві глікозиди і антраглікозиди.
Особливості технології сировини, що містить серцеві глікозиди.
До рослинної сировини, що містить серцеві глікозиди належать:
Листя наперстянки (4 види);
Трава горицвіту;
Жовтушника;
Бульби мирської цибулі;
Конвалія та ін.
Особливості технології цієї групи настоїв:
1. рН середовища повинне бути нейтральне, бо в кислому й лужному середовищах серцеві глікозиди розщеплюються до генінів;
2. дотримання визначеного ступеня подрібнення рослинної сировини;
3. суворе дотримання температурного і часового режимів настоювання на киплячій водяній бані - не більш 15 хв. і тривалість охолодження - не менше 45 хв.
Nota bene! Це пояснюється тим, що серцеві глікозиди - досить термолабільні речовини (тобто бояться t°С) і відхилення від визначеного температурного режиму може привести до розщеплення глікозидів до генінів, які мають меншу біологічну активність.
Особливості технології сировини, що містить антраглікозиди.
До рослинної сировини, що містить антраглікозиди належать:
Корені ревеню;
Кора крушини;
Листя сени;
Ягоди жостеру.
З цієї сировини, як правило, готують відвари, бо форма настою не забезпечує повноти переходу діючих речовин (антраглікозидів) у витяжку. Тривале нагрівання понад 30 хв. на водяній бані може призвести до розщеплення оксиметилантрахінонів.
Згідно Фармакопеї VIII видання відвари з кореневища ревеню і кори крушини проціджують негайно після зняття інфундирки з водяної бані, тому що охолодження навіть протягом 10 хвилин може призвести до зменшення вмісту в витязі оксиметилантрахінонів. Проціджування ж через 45 хвилин призводить до зменшення вмісту в витязі оксиметилантрахінонів на 16%.
Крім того, необхідно врахувати строк збору кори крушини, бо для приготування відвару дозволяється використовувати кору після річної витримки. Це зв’язано з тим, що в свіжозібраній корі крушини міститься первинний антраглікозид франгулярозид, що має блювотну дію, подразнює слизову. При річному зберіганні кори або її термічній обробці протягом 1 години при 100°С у сушильній шафі франгулярозид окислюється до біоциду глюкофрангуліну, який під впливом ферментів розщеплюється до моноглікозиду франгуліну і глюкози. Проносна дія кори крушини обумовлена присутністю франгуліну і глюкофрангуліну. Строк збирання повинен бути позначений на етикетці упаковки сировини.
Відвар з листків сени проціджують після повного охолодження не менше, ніж через 3 - 4 години, щоб уникнути переходу в витяжку смолистих речовин, які викликають болі і різі в кишечнику.
Практична частина
1. Відпуск і зберігання аптечних витягів
Фармакопея вимагає, щоб настої, відвари і слизи відпускались завжди свіжо виготовленими. На склянках має бути наклеєна етикетка “Зберігати в прохолодному місці”. Пояснення заклечається в тому, що витяги внаслідок надлишку в них поживних речовин (цукор, крохмаль, слиз, протеїни і т.д.) являються досить сприятливим середовищем для розвитку мікроорганізмів. Дослідження, показали, що сам рослинний матеріал є носієм мікрофлори. Так, на корінні алтея, листі наперстянки та інших були знайдені спорові мікроорганізми B. subtilis, B. mycoides, B. mesenthericus, флуоресціюючі палички, а з грибів Actinomycetes, Penicillium, Mucorales - дріжджі.
При приготуванні водних витягів стерильність їх не може досягатись, оскільки ні експозиція, ні температура нагрівання для цього не достатні. По цій причині навіть свіжо виготовленні витяги містять в більшому чи меншому ступені як вегетативні, так і спорові форми мікроорганізмів. Кількість останніх починає збільшуватись при зберіганні, особливо якщо витяг не зберігається в прохолодному місці.
Ознаками псування водних витягів являється зміна кольору, муть, утворення плівки, утворення осаду, і незвичайного, частіше кислого, запаху. Мікробна порча, звичайно, супроводжується і глибокими фізико - хімічними змінами, які призводять до розкладання діючих речовин. Наприклад, помітно падає активність настоїв наперстянки та горицвіту. Таких прикладів можна привести багато, але зрозуміло одне, що приготування водних витягів повинно протікати в строго гігієнічних умовах, рівно як і те, щоб на дому в пацієнтів виконувались попередження фармакопеї.
Варте уваги питання про додавання до виготовлених витягів консервуючих речовин, наприклад, ніпагіна чи ніпазола (0,1%). Дослідження виявили, що використання для цієї мети срібної води (з вмістом 4 мг / л) значно підвищує стійкість настою алтейного кореня. Останній зберігається при 30 - 32° без змін на протязі 5 діб, в той час як на звичайній воді він прокис через 8 годин.
Маються на увазі настої листя наперстянки і трави горицвіту; настій конвалії в рецептурі не зустрічається.
Вкорочення строку охолодження утруднює перехід в витяг наперстянки нерозчинного у воді дигітоксина (він солюбілізується сапонінами), а в витяг горицвіту - адонівернозиду, більш важкорозчинного, ніж адонізид. Настої наперстянки та горицвіту повинні готуватись з сировини, по біологічній активності відповідної вимогам Фармакопеї.
Водні витяги часто служать середовищем для включення різноманітних лікарських речовин. В результаті отримується ускладнені прописи настоїв і відварів, котрі, якщо вони належать то внутрішнього застосування, можна також називати мікстурами. В дисперсологічному відношенні такі мікстури являються комбінованими дисперсними системами, оскільки вони, як правило є поєднанням розчинів із золями, іноді містячи суспендовані і емульговані фази. При їх виготовленні доводиться завжди враховувати, наскільки сумісні додані лікарські речовини з речовинами, екстрагованими з рослинної сировини. Фармакопея регламентує, що якщо в склад настоїв і відварів входять інші складові: солі, сиропи, настойки, екстракти, то їх додають до процідженого і охолодженого витягу.
Рецепт № 1
Rp.: Inf. rhiz. cum rad. Valerianae 200 ml
Natrii bromidi 6,0
Аdonisidi 8 ml
M. D. S.: По 1 столовій ложці 3 рази на день
Фармацевтична експертиза: форма рецептурного бланку - Ф-1(н. №360);
Перевірка ФЛ сумісності інгредієнтів: ЛР сумісні;
Перевірка доз адонізиду - ЛР сп. "Б": Об’єм лікарського препарату 208 мл.
Прийомів: 208 мл / 15 мл = 14.
Адонізиду на 1 прийом - 8 мл / 14 = 0,57 мл (чи 19 крапель);
на 3 прийоми - 1,71 мл (чи 57 крапель).
ВРД - 40 крапель, ВДД - 120 крапель.
Дози адонізиду не завищені.
Речовини, підлягаючі ПКО - не встановлено.
Висновок: ЛФ може бути виготовлена.
Фізико-хімічні властивості речовин
| Rhiz. cum rad. Valerianae | Natrii bromidum | Аdonisidum | |
| Опис | |||
| Розчинність | |||
| Зберігання |
Паспорт письмового контролю.
Зворотній бік ППК
V(заг) = 208 ml
m (rhiz. cum rad. Valerianae) = 200/30 = 6,7 - більше 1,0, беремо Кв (2,9)
V(Aquae purificatae) = 200+(6,7 х 2,9) = 219,4 ml
m(Natrii bromidi) = 6,0
m(Аdonisidi) = 8 ml
1-й варіант: лікарський препарат готують із сировини.
Лицевий бік ППК
Rhiz. cum rad. Valerianae 6,6
Aquae purificatae 219,4 ml
Natrii bromidi 6,0
Аdonisidi 8 ml
V (заг) = 208 ml
Приготував: Перевірив: Відпустив:
2. Технологія приготування
1. Подрібнювання кореневищ з коренями валеріани. Кореневища з коренями товчуть у ступці і просівають через набір сит (верхнє з діаметром отворів 3 мм, нижне - 0,16 мм).
2. Екстракція. Наважку 6,7 г подрібнених кореневищ з коренями заливають в інфундирці 219,4 мл очищеної води кімнатної температури. Нагрівають в інфундирному апараті 15 хвилин, періодично помішуючи, потім при кімнатній температурі охолоджують 45 хвилин.
3. Проціджування. Настій проціджують через подвійний шар марлі в підставку. Сировину відтискають в марлі. Настій світло - коричневий, прозорий, без шматочків сировини, механічних включень, має запах валеріани.
4. Розчинення солі, введення адонізиду. В підставці в настої розчиняють 6,0 натрію броміду. Розчин переносять в циліндр і доводять водою до 200 мл. З циліндра розчин проціджують у флакон для відпуску, туди ж додають 8 мл адонізиду. Сіль розчинилась повністю, осаду не залишилось. Після додавання адонізиду настій прозорий, світло - коричневий, злегка опалесціює, має запах валеріани.
5. Упаковка, укупорка. Флакон оранжевого скла об’ємом 200 мл. Закупорений поліетиленовою пробкою з нагвинченою пластмасовою кришкою.
6. Оформлення. На флакон наклеюють основну етикетку "Внутрішнє" з вказуванням номера аптеки, номера рецепту, прізвища та ініціалів хворого, способу застосування, дати (число, місяць, рік), ціни. Наклеюють також додаткові етикетки "Зберігати в прохолодному місці", "Перед вживанням збовтувати" (рідина - полідисперсна система), "Берегти від дітей".
3. Оцінка якості лікарського препарату
1. Аналіз документації. Рецепт виписаний правильно, розрахунки зроблені вірно. В паспорті вказані номер рецепту, найменування і кількість інгредієнтів у співвідношенні з технологією виготовлення, загальний обє’м препарату, дата виготовлення, підпис того, хто приготував і того, хто перевірив.
2. Оформлення до відпуску. На флакон наклеєна основна етикетка "Внутрішнє" з вказуванням номера аптеки, номера рецепту, прізвища та ініціалів хворого, способу застосування, дати (число, місяць, рік), ціни. Присутні також додаткові етикетки "Зберігати в прохолодному місці", "Перед вживанням збовтувати", "Берегти від дітей".
3. Упаковка, укупорка. Лікарський препарат запакований охайно, закупорений герметично, при перевертанні флакону мікстура не виливається. Флякон підібраний у відповідності до об’єму препарату і фізико - хімічних властивостей його інгредієнтів.
4. Органолептичний контроль. Лікарський препарат прозорий, має світло - коричневе забарвлення, механічних включень не містить, має запах валеріани, смак гіркий.
5. Фізичний контроль. Після вимірювання об’єм препарату становив 207 мл, тобто відхилення становило 1 мл (допустиме відхилення в межах ± 2%).
Висновок: ЛФ виготовлена задовільно і може відпускатись пацієнту.
Рецепт № 1
Rp.: Inf. Herbae Adonidis vernalis 6,0: 180,0
Natrii bromidi 6,0
Codeini phosphatis 0,15
M. D. S.: мікстура Бєхтєрєва.
Прописана мікстура Бєхтєрєва. В склянку для відпуску відміряють 136,5 мл води, 1,5 мл 10% розчину кодеїну фосфату (піпеткою), 30 мл 20% розчину натрію броміду, 12 мл рідкого екстракту - концентрату горицвіту. Для запобігання випадіння в осад важкорозчинного кодеїну броміду необхідно спочатку натрію бромід і кодеїну фосфат розчинити окремо, в окремих частинах настою, а потім злити їх разом.
Рецепт № 7
Rp.: Decocti rad. Rhei 5,0: 180,0
Magnesii sulfatis 5,0
Ol. Menthae piperstae gtt. III
Sirupi simplicis 15,0
M. D. S.: По одній столовій ложці 3 рази на день.
В приготованому відварі спочатку розчиняють магнію сульфат (кристалічний), потім вводять суміш сиропу з м’ятною олією.
Рецепт № 6
Rp.: Infusi Senne Compositi 100,0
D. S.: На 3 прийоми (віденський напій)
Це пропис Фармакопеї VIII видання. Листя сени (10 г), залиті киплячою водою (75мл), настоюють 30 хвилин. До процідженої рідини додають розтертий з частиною настою каолін в кількості 2% маси рідини і суміш кип’ятять на протязі 15 хвилин. Ця операція проводиться з метою освітлення рідини і видалення білкових і смолистих речовин. Смолисті речовини викликають небажані болі в кишківнику; при охолодженні вони виділяються з розчину і адсорбуються каоліном. Після кип’ятіння суміш зливають в склянку і відстають в прохолодному місці на протязі 2 - х діб. Відстояну рідину обережно декантують, нагрівають до кипіння і фільтрують. В профільтрованій рідині розчиняють 10 г сегнетової солі 1 10 г меду, по охолодженні в якості консерванту додають 10 мл 95% спирта і, нарешті, води до 100 мл. Настій може готуватись в запас на нетривалий час, зберігати його потрібно при температурі не більше 8°.
Рецепт №7
Rp.: Aethylmorphini hydrochloridi 0,15
Мentholi 0,4
Natrii bromidi 1,0
Аdonisidi 6,0
Tinct. Convallariae
Tinct. Leonuri ana 15,0
M. D. S.: По 15 кpапель 2 рази в день
У таблиці розчинності лікарських препаратів маються наступні дані:
Препарат |
Кількість розчинника (мл), необхідна для розчинення 1 г препарату | ||
| Вода (20єС) | етанол | ||
| 90% | 70% | ||
| Ментол | Малорозчинний | Легкорозчинний | ---- |
| Натрію бромід | 1,5 | 16,0 | 3,5 |
| Етилморфіну гідрохлорид | 12,0 | 25,0 | ---- |
У ДФ Х приведені наступні відомості: адонізид (новогаленовий препарат із трави горицвіту весняного) для внутрішнього вживання містить 20% спирту в якості консерванта; настойка конвалії і настойка кропиви собачої готуються на 70% спирті.
Виходячи з розчинності препаратів, краплі готують у такий спосіб.
У склянку для відпуску відмірюють піпеткою по 15 мл настойки конвалії і настойки кропиви собачої і у суміші настойок розчиняють 0,4 г ментолу. У невелику підставку відмірюють піпеткою 6 мл адонізиду і розчиняють у ньому 0,15 г етилморфіну гідрохлориду і 1,0 г броміду натрію. Отриманий розчин переносять у склянку для відпуску (у разі потреби попередньо проціджують).
Застосовувати в таких випадках концентрований розчин броміду натрію (20%) не дозволяється, щоб уникнути непередбаченого лікарем збільшення об’єму крапель і відповідно зміни концентрації інгредієнтів.
Рецепт № 5
Rp.: Tinct. Strophanti 5,0
Tinct. Strychni
Tinct. Vallerianae ana 10,0
M. D. S.: По 20 капель 2 рази в день
Кількість крапель у всьому об’ємі суміші настойок:
Настойка строфанту 53 краплі х 5 мл = 265 крапель.
Настойка чилібухи 50 крапель х 10 мл = 500 крапель.
Настойка валеріани 50 крапель х 10 мл = 500 крапель.
1265 крапель.
Кількість прийомів:
1265 крапель: 20 крапель = 63 прийоми.
Разова доза настойки строфанту:
265 крапель: 63 прийоми = 4 краплі.
Вищі дози по ДФ Х: разова - 10 крапель; добова - 20 крапель.
Разова доза настойки чилібухи:
500 крапель: 63 прийоми = 8 крапель.
Добова доза: 8 крапель х 2 = 16 крапель.
Вищі дози по ДФ Х: разова - 15 крапель; добова - 30 крапель.
Вищі дози, як видно з розрахунку, не завищені.
Якщо до складу рідкого лікарського препарату входять сухі речовини, концентровані розчини яких відсутні, то при вмісті їх до 5% загального об’єму лікарського препарату зміни об’єму розчину, зв’язані з розчиненням речовини, як правило, невеликі і звичайно укладаються в норму припустимих відхилень. Такі препарати розчиняють у розрахованій кількості очищеної води чи в одному з концентрованих розчинів і проціджують розчин у флакон.
Технологія виготовлення водяних витягів шляхом розчинення екстрактів (концентрованих розчинів). Промисловістю випускається особлива група екстрактів для виготовлення настоїв і відварів. Вони можуть бути сухими (Extracta sicca standartisata 1: 1 чи 1: 2) і рідкими (Extracta fluida standartisata 1: 2). У табл.1 приведені назви і розведення екстрактів для виготовлення настоїв і відварів.
Таблиця 1. Екстракти для виготовлення настоїв і відварів
| Екстракт | Розведення |
| Алтеї сухий | 1: 1 |
| Валеріани рідкий | 1: 2 |
| Горицвіту сухий | 1: 1 |
| Горицвіту рідкий | 1: 2 |
| Конвалії сухий | 1: 2 |
| Наперстянки сухий | 1: 1 |
| Кропиви собачої рідкий | 1: 2 |
| Термопсиса сухий | 1: 1 |
Не дозволяється готувати в аптеках у запас концентровані розчини з рослинної сировини за рахунок збільшення кількості сировини і зменшення кількості води. Зміна кількісних співвідношень сировини і води істотно позначається на вмісті діючих речовин у водяних витяжках.
Використання готових, стандартизованих екстрактів дозволяє застосовувати концентровані розчини солей, значно прискорює виготовлення рідких лікарських препаратів.
Рецепт № 2
Rp.: Inf. herbae Adonidis vernalis ex 6,0 200 ml
Natrii bromidi 2,0
Tinct. Valerianae 10 ml
M. D. S.: По 1 столовій ложці 3 рази в день
Фармацевтична експертиза: форма рецептурного бланку - Ф-1(н. №360);
Перевірка ФЛ сумісності інгредієнтів: ЛР сумісні;
Перевірка доз?
Дози не завищені.
Речовини, підлягаючі ПКО - не встановлено.
Висновок: ЛФ може бути виготовлена.
Фізико - хімічні властивості речовин
| Нerba Adonidis vernalis | Natrii bromidum | Tinct. Valerianae | |
| Опис | |||
| Розчинність | |||
| Зберігання |
Паспорт письмового контролю.
Зворотній бік ППК
V(заг) = 210 ml
m (Extractі Adonidis vernalis fluidaе (1: 2)) = 6,0 х 2 = 12 ml
V(Aquae purificatae) = 200 - 12 - 10 = 178ml
V (Sol. Natrii bromidi (1: 5)) = 10 ml
V (Tinct. Valerianae) = 10 ml
Лицевий бік ППК
Aquae purificatae 178 ml
Sol. Natrii bromidi (1: 5) 10 ml
Extractі Adonidis vernalis fluidaе (1: 2) 12 ml
Tinct. Valerianae 10 ml
V (заг) = 210 ml
Приготував: Перевірив: Відпустив:
Технологія приготування.
В флакон відмірюють 178 мл очищеної води і туди ж додають 10 мл розчину натрію броміду, 12 мл екстракту адонісу і 10 мл настойки валеріани.
Упаковка, укупорка. Флакон оранжевого скла. Закупорений поліетиленовою пробкою з нагвинченою пластмасовою кришкою.
Оформлення. На флакон наклеюють основну етикетку "Внутрішнє" з вказуванням номера аптеки, номера рецепту, прізвища та ініціалів хворого, способу застосування, дати (число, місяць, рік), ціни. Наклеюють також додаткові етикетки "Зберігати в прохолодному місці", "Перед вживанням збовтувати" (рідина - полідисперсна система), "Берегти від дітей".
Оцінка якості лікарського препарату.
1. Аналіз документації. Рецепт виписаний правильно, розрахунки зроблені вірно. В паспорті вказані номер рецепту, найменування і кількість інгредієнтів у співвідношенні з технологією виготовлення, загальний обє’м препарату, дата виготовлення, підпис того, хто приготував і того, хто перевірив.
2. Оформлення до відпуску. На флакон наклеєна основна етикетка "Внутрішнє" з вказуванням номера аптеки, номера рецепту, прізвища та ініціалів хворого, способу застосування, дати (число, місяць, рік), ціни. Присутні також додаткові етикетки "Зберігати в прохолодному місці", "Перед вживанням збовтувати", "Берегти від дітей".
3. Упаковка, укупорка. Лікарський препарат запакований охайно, закупорений герметично, при перевертанні флакону ЛФ не виливається. Флакон підібраний у відповідності до об’єму препарату і фізико - хімічних властивостей його інгредієнтів.
4. Органолептичний контроль. Лікарський препарат прозорий, має світло - коричневе забарвлення, механічних включень не містить, має запах адонісу, смак гіркий.
5. Фізичний контроль. Після вимірювання об’єм препарату становив 211 мл, тобто відхилення становило 1 мл (допустиме відхилення в межах ± 2%).
Висновок: ЛФ виготовлена задовільно і може відпускатись пацієнту.
Рецепт № 3
Rp.: Adonisidi 5 ml
Tinct. Convallariae
Tinct. Valerianae ana 10 ml
Mentholi 0,1
Kalii bromidi 2.0
M. D. S.: По 25 крапель 3 рази на день.
Фармацевтична експертиза: форма рецептурного бланку - Ф-1(н. №360);
Перевірка ФЛ сумісності інгредієнтів: ЛР сумісні;
Перевірка доз: Користуючись таблицею крапель знаходимо, що в 1 мл адонізиду - 34 краплі, настойці конвалії - 50 крапель, а у настойці валеріани - 51 крапля. Перераховуєм прописані об’єми рідин на краплі:
5 мл адонізиду - 170 крапель (34х5);
10 мл настойки конвалії - 500 крапель (50х10);
10 мл настойки валеріани - 510 крапель (51х10).
Кількість прийомів: (170 + 500 + 510) / 25 = 47;
Перевірка доз адонізиду:
РД = 170/47 = 4 краплі; ДД = 4х3 = 12 крапель.
ВРД = 40 крапель; ВДД = 120 крапель (згідно ДФ Х).
Дози не завищені.
Речовини, підлягаючі ПКО - не встановлено.
Висновок: ЛФ може бути виготовлена.
Фізико-хімічні властивості речовин
| Adonisidi | Mentholi | Kalii bromidi | Tinct. Convallariae | Tinct. Valerianae | |
| Опис | |||||
| Розчинність | |||||
| Зберігання |
Паспорт письмового контролю.
Зворотній бік ППК
V(заг) = 25 ml
m
Лицевий бік ППК
V (заг) = Приготував: Перевірив: Відпустив:
Технологія приготування
В флакон відмірюють 178 мл очищеної води і туди ж додають 10 мл розчину натрію броміду, 12 мл екстракту адонісу і 10 мл настойки валеріани.
Упаковка, укупорка. Флакон оранжевого скла. Закупорений поліетиленовою пробкою з нагвинченою пластмасовою кришкою.
Оформлення. На флакон наклеюють основну етикетку "Внутрішнє" з вказуванням номера аптеки, номера рецепту, прізвища та ініціалів хворого, способу застосування, дати (число, місяць, рік), ціни. Наклеюють також додаткові етикетки "Зберігати в прохолодному місці", "Перед вживанням збовтувати" (рідина - полідисперсна система), "Берегти від дітей".
Оцінка якості лікарського препарату.
1. Аналіз документації. Рецепт виписаний правильно, розрахунки зроблені вірно. В паспорті вказані номер рецепту, найменування і кількість інгредієнтів у співвідношенні з технологією виготовлення, загальний обє’м препарату, дата виготовлення, підпис того, хто приготував і того, хто перевірив.
2. Оформлення до відпуску. На флакон наклеєна основна етикетка "Внутрішнє" з вказуванням номера аптеки, номера рецепту, прізвища та ініціалів хворого, способу застосування, дати (число, місяць, рік), ціни. Присутні також додаткові етикетки "Зберігати в прохолодному місці", "Перед вживанням збовтувати", "Берегти від дітей".
3. Упаковка, укупорка. Лікарський препарат запакований охайно, закупорений герметично, при перевертанні флакону ЛФ не виливається. Флакон підібраний у відповідності до об’єму препарату і фізико - хімічних властивостей його інгредієнтів.
4. Органолептичний контроль. Лікарський препарат прозорий, має світло - коричневе забарвлення, механічних включень не містить, має запах адонісу, смак гіркий.
5. Фізичний контроль. Після вимірювання об’єм препарату становив 211 мл, тобто відхилення становило 1 мл (допустиме відхилення в межах ± 2%).
Висновок: ЛФ виготовлена задовільно і може відпускатись пацієнту.
У попередньо приготований флакон для відпуску відмірюють 5 мл адонізиду і розчиняють у ньому 2,0 г броміду калію. Потім відмірюють 10 мл настойки конвалії, 10 мл настойки валеріани і в суміші розчиняють 0,1 г ментолу. Краплі оформляють для відпуску.
Рецепт № 9
Rp.: Codeini phosphatis 0,2
Inf. herbae Adonidis vernalis ex 6,0 180 ml
Natrii bromidi 4,0
Tinct. Valerianae 6 ml
M. D. S.: По 1 столовій ложці 3-4 рази на день.
Опалесціююча мікстура для внутрішнього застосування, до складу якої входять: настій з трави горицвіту, що містить глікозиди (список Б), наркотична речовина - кодеїну фосфат (список Б) і настойка валеріани (пахуча речовина). Об'єм мікстури - 186 мл.
Настій можна приготувати з концентрату трави горицвіту (1:
1). У мірний циліндр наливають близько 150 мл води, в якій розчиняють 0,2 г кодеїну фосфату, 4 г натрію броміду, 6,0 г сухого екстракту трави горицвіту і доводять водою до 180 мл. Мікстуру проціджують у флакон для відпуску і додають 6 мл настойки валеріани.
Мікстуру можна виготовити і за допомогою бюрейкової системи. Для цього в підставку (циліндр.) відмірюють 154,4 мл води, розчиняють 6,0 г сухого концентрату горицвіту (КЗО = 0,6) і проціджують у флакон; до процідженої рідини додають 2 мл 10% розчину кодеїну фосфату (1: 10),20 мл 20% розчину натрію броміду (1: 5) і 6 мл настойки валеріани; оформляють для відпуску.
При необхідності до водних витяжок додають консерванти (нипагін, нипазол, кислоту сорбінову та ін), які дозволені для медичного застосування.
Сиропи, настойки і рідкі екстракти додають до готового настою або відвару останніми.
Рецепт № 10
Rp.: Inf. fol. Digitalis 0,5 200 ml
Coffeini - natrii benzoatis 1,0
Tinct. Valerianae 5 ml
M. D. S.: По 1 столовій ложці 3 рази на день.
Опалесціююча мікстура, до складу якої входять настій з сильнодіючої рослинної сировини (листя наперстянки), кофеїн-бензоат натрію (список Б) і пахучий лікарський засіб - настойка валеріани.
Листя наперстянки містять глікозиди, тому сировина повинна мати певну біологічну активність. Якщо вона має більшу активність, ніж зазначена у стандарті, то її, відповідно, беруть менше. Для зручності на практиці розраховують співвідношення між 1,0 г стандартної і нестандартної сировини. Наприклад, листя наперстянки мають 70 ЖОД замість 50 - 66 ЖОД за стандартом (в середньому 60 ЖОД).
На етикетці штангласу з сировиною роблять напис:
"0,86 г = 1 г стандартної сировини".
Для приготування настою за наведеним вище прописом замість 0,5 г сировини слід взяти: 0,5 х 0,86 = 0,43 (г), через те, що вона має більшу активність, ніж стандартна сировина.
У фарфорову інфундирку, підігріту протягом 15 хвилин на водяній бані, кладуть листя наперстянки (0,43 г), подрібнене до часток розміром 5 мм, заливають 200 мл води кімнатної температури (з огляду на невелику наважку сировини коефіцієнтом поглинання можна знехтувати), закривають кришкою і настоюють 15 хвилин на киплячій водяній бані, часто помішуючи скляною паличкою. Після цього інфундирку знімають з водяної бані і охолоджують не менше 45 хвилин при кімнатній температурі. Настій проціджують у мірний циліндр крізь прес - цідилку, в яку вкладають марлеву серветку, і доводять водою через сировину до 200 мл. У готовому настої, який переливають у підставку, розчиняють 1,0 г натрію кофеїн - бензоату, проціджують крізь ватку у флакон для відпуску, додають 5 мл