Лекции по истории международных экономических отношений
Четвертий принцип. Валютне регулювання здійснювалося через активну валютну політику кожної держави, а також через різні міжнародні інструменти (міжнародних валютно-кредитних та валютно-фінансових конференцій).
Запровадження нової валютної системи лише на короткий період стабілізувало ситуацію в системі міжнародних валютно-кредитних та фінансових відносин. Ці зрушення були зведені нанівець Великою депресією (1929-1933 роки).
Після кризи була спроба запровадити нову локальну валютну систему (в межах Європи), що носила назву "система золотозлиткового стандарту" і являла собою спробу повернутися до розрахунків за допомогою золота. Але далі ідей справа не пішла.
Світогосподарські зв'язки першої половини 20-го століття.
План.
1. Особливості всесвітніх економічних зв'язків першої половини 20-го століття.
2. Наслідки Першої світової війни.
3. Світова депресія 1929 – 1933 рр. і шляхи виходу з неї.
Період раннього імперіалізму саме так характеризується перша половина 20-го століття) був головною ознакою розвитку системи світового господарства. Характерні ознаки цього розвитку полягали в тому, що, по-перше, економічний розвиток провідних країн світу характеризувався динамічністю і інтенсивністю (принаймні до Першої світової війни). По-друге, відбувається поглиблення процесу інтернаціоналізації господарського життя: поряд з експортом товарів, капіталів та робочої сили, набирає поширення експорт підприємницького капіталу. По-третє, під впливом поширення монополістичного капіталу (в усіх його формах: товарний, позичковий, інвестиційний) в систему ринкових відносин втягуються менш розвинені країни, в тому числі і залежні. По-четверте, значно посилюється вплив монополій на світогосподарські зв'язки. Це посилення впливу знаходило прояв в інтенсивному вивозі капіталів, в прагненні до територіального поділу світу2.
В результаті вищезазначених процесів відбувається помітний поділ світового господарства, світової економіки на дві досить відмінні між собою частини: формується невелика група розвинених держав (марксисти називали їх "купка багатих імперіалістичних держав"), що утворили своєрідний "центр". Водночас, "центр" був оточений великою кількістю колоніальних і залежних країн, які були віднесені до категорії "периферії" і досить сильно експлуатувалися центром.
На загальний розвиток світогосподарських зв'язків в першій половині 20-го століття негативний і навіть катастрофічний вплив справили Перша світова війна, Жовтнева революція, кризові потрясіння 1929 – 1933 рр., Друга світова війна.
Наслідки Першої світової війни.
Після Першої світової війни розвинені країни були заклопотані проблемами розподілу територій, завоювання ринків і утвердження на них, розв'язанням політичних проблем. Однією із особливостей цього періоду був той факт, що в повоєнному економічному розвитку світове господарство функціонувало в режимі Версальського договору.
1 Наприклад, Німеччина забезпечувала таку конверсію тільки для найбільш сильних валют того часу (повно конвертованих валют).
2 Цей період отримав назву "дикого імперіалізму" (див. роботи Маркса і Енгельса)
Copyright © by Троненко В.І. Produced (p) by Gray Wolf Production Inc.
All rights reserved. Unauthorized copying, printing & publishing are strongly prohibited & punished by law.
Сторінка
Історія МЕВ 11. Світогосподарські зв'язки на початку 20 ст. (продовження)
Версальський договір.
Версальський договір є складовою частиною Версальсько-Вашингтонської системи. До цієї системи входили:
Комп'єнське перемир'я між Німеччиною і головними союзними державами (1918 рік). За цим перемир'ям Німеччина капітулювала.
Паризька мирна конференція (1919 – 1920 рр.). В межах цієї конференції були підготовлені Сен-Жерменський мирний договір (був підписаний головними союзними державами та Австрією), Нейнський мирний договір з Болгарією, Тріанонський мирний договір з Угорщиною і Севрський мирний договір з Турцією.
Вашингтонська конференція (1921 – 1922 рр.). Нею були розроблені договори що стосувалися і якими потім регулювалися відносини, пов'язані з воєнно-морськими проблемами Далекого Сходу і басейну Тихого океану.
Версальському договору належало центральне місце у відновленні і повоєнному регулюванні системи світогосподарських зв'язків. Договір було підписано в червні 1919 року з одного боку – США, Британією, Францією, Італією, Японією Бельгією та іншими державами, з іншого – переможеною Німеччиною. За цим договором Німеччина, по-перше, втратила всі свої колонії, які були поділені між Великобританією, Францією, Японією та Бельгією (конкретизувати за підручником). Німеччина змушена була визнати суверенітет Австрії, Чехословаччини, Польщі. За Версальським договором Франції було повернено Ельзас і Лотарингію і передано на 15 років вугільні шахти Саарської області (під наглядом Ліги Націй). Ряд округів відійшло до Бельгії (Мальмеді, Ейтен, Морене). Деякі території відійшли до Данії, Литви, місто Гданськ було оголошено вільним містом.
Виплати у вигляді контрибуцій були визначені в розмірі 132 млрд. золотих марок. За договором Німеччина позбавлялася військового флоту, авіації, важкого озброєння. Армія Німеччини обмежувалася 100 тис. солдат.
Таким чином, Версальський договір ставив Німецьку економіку на межу катастрофи. В результаті війни Німеччина втратила зовнішні ринки. В катастрофічному стані опинилися основні галузі виробництва, потерпіла крах кредитно-фінансова система, зовнішньоторговельний оборот знизився до 1/3 довоєнного рівня. В цілому Німеччина характеризувалася політичною дестабілізацією, різким падінням життєвого рівня населення і економічним крахом.
Щодо інших країн світу, США були єдиною державою, яка в роки війни і в повоєнний рівень зміцнила свої позиції в системі світогосподарських зв'язків. Виробництво промислової продукції в США збільшилося втричі і втричі зріс експорт (решта даних – див. підручник). Протягом війни США не припиняли торгівлі з усіма учасниками війни.
Великобританія належала до країн-переможниць, але з війни вона вийшла знесиленою. Вона втратила 2/3 торговельного флоту, вдвічі зменшила експорт, і, що є найбільш важливим, Лондон перестав бути фінансовою столицею світу. Щодо відновлення Британської економіки, то в даному випадку великі надії покладалися на Німецьку воєнну контрибуцію, а також на розширені колоніальні володіння.
Франція. Її втрати були за питомою вагою значно більші за Британські. 13 найбільш економічно розвинених департаментів Франції були зруйновані, Франція втратила близько 10% працездатного населення. Досить важливим для Франції також був той факт, що вона втратила роль світового кредитора.
Японія значно зміцнила свій економічний потенціал: подвоїлося промислове виробництво. Якщо США після І світової війни піднялися на 1-ше місце в будівництві автомобілів, то Японія зайняла позиції лідера в суднобудуванні. Безпосередньо на Європейських фронтах Японія не брала участі, але вона вирішувала ряд власних проблем з Китаєм і зрештою в 1915 році Японія нав'язала Китаю так званий "мирний договір", у відповідності з яким Китай змушений був протягом тривалого часу виконувати так звані "21 вимогу". Це були вимоги, пов'язані з поставкою Японії виробів сільського господарства, промисловості тощо.
План Дауеса.
На початку і в середині 20-х років Версальський договір перестав спрацьовувати. Одною із причин було те, що Німеччина повільними темпами відновлювала свій економічний потенціал. Оскільки слабка Німеччина як партнер для країн Європи була невигідна, тому йшов пошук шляхів відновлення німецької економіки. Ці пошуки призвели до виникнення "плану Дауеса", розробленою спеціальною комісією в 1924 році (план названий за ім'ям голови цієї комісії – директора одного із Чиказьких банків). Суть його була в послабленні економічного тиску на Німеччину через перегляд Версальського договору. План було підписано на Лондонській конференції країн-переможниць в І світовій війні (24 вересня 1924 року). За планом Дауеса передбачався такий механізм активізації відновлення німецької економіки:
країни-переможниці надають Німеччині позики і кредити. Левова доля таких позик і кредитів надавалася США;
Німеччина відбудовує економіку і фінансову систему;
на цій основі виникає можливість послідовно сплачувати репарації Великобританії та Франції;
за рахунок німецьких репараційних платежів Великобританія і Франція повертають воєнні борги США.
Ще одна цікава деталь: згідно з планом Дауеса основна маса експорту німецької промислової продукції спрямовувалася в Радянський Союз. За цією вимогою західні країни оберігали міжнародні ринки, які були традиційними для Великобританії і Франції, від проникнення на них німецьких товарів.
План Дауеса діяв до 1929 року. Німеччина одержала кредитів і позик на суму понад 27 млрд. золотих марок і встигла виплатити у вигляді репараційних платежів Великобританії і Франції близько 10 млрд. золотих марок.
В червні 1929 року план Дауеса був замінений на план Юнга, але депресія 1929-1933 років не дала можливості його реалізувати.
Вплив Жовтневого перевороту на систему МЕВ.
На систему МЕВ в першій половині 20-го століття певний вплив мала Велика жовтнева соціалістична революція (Жовтневий переворот в Росії). Цей вплив мав прояв у тому, що Радянська Росія після жовтня 1917 року, а пізніше Радянський Союз (після 1922 року) виявився ізольованим від світогосподарських зв'язків. Головна причина – політика уряду Радянської Росії і Радянського Союзу і реакція на цю політику країн світу. Радянський уряд конфіскував будь-яку іноземну власність на своїй території і відмовився визнати зовнішні борги попередніх режимів. Перша реакція країн світу була бойкотувати Радянську Росію. Якщо в 1913 році зовнішньоторговельний оборот Росії піднявся до рівня 2,3 млрд. рублів, то в 1919 році цей показник становив всього 2,6 млн. рублів.
Іншим фактом впливу було те, що на руїнах Російської імперії виникли нові держави, які поставили за мету включитися в систему світогосподарських зв'язків. Мова йде про Україну, Польщу, Литву, Латвію, Естонію і Фінляндію.
Економічну блокаду Радянського Союз однією з перших прориває Великобританія. В 1921 році цю ініціативу підтримали цілий ряд держав Європи (Німеччина, Італія, Данія, Австрія).
Copyright © by Троненко В.І. Produced (p) by Gray Wolf Production Inc.
All rights reserved. Unauthorized copying, printing & publishing are strongly prohibited & punished by law.
Сторінка
Історія МЕВ 12. Світове господарство в умовах кризи 30-х років.
13. Світогосподарські зв'язки у повоєнні роки.
Світове господарство в умовах кризи 30-х рр.
Це одним фактором, що обумовив розвиток світогосподарськиз зв'язків була Велика депресія 1929 – 1933 років. Вважається, що першою ознакою цієї депресії стало падіння акцій 24 жовтня 1929 року на Нью-Йоркській біржі. Ця криза порушила всі міжнародні економічні зв'язки, призвела до масового скорочення промислового виробництва а також до занепаду інших галузей економіки в провідних країнах світу.
Найбільшого потрясіння зазнала економіка США, досить відчутною вона була в Великобританії, Німеччині, Японії. (дані див. підручник)
США.
В контексті впливу світової кризи кінця 20-х початку 30-х років, слід перш за все розглянути країну, що стала початком цієї кризи - США.
Держава, владні структури до мінімуму зменшили своє втручання в економіку (відповідно до поширеної в той час економічної політики). Криза і її наслідки змінили економічну політику держави і її ставлення до економічних процесів. США пішли власним шляхом в подоланні наслідків кризи. Цей власний шлях був пов'язаний з новим курсом президента Рузвельта, який спирався на посилення роді держави в регулюванні економічними процесами. Сильна особа президента і відповідальність уряду за наслідки втілюваної ними програми стали основою відновлення економіки. Власне вперше в світовій практиці за мирних умов держава взяла на себе роль регулятора і координатора господарської діяльності (СРСР випадав і тогочасного устрою – капіталістичного чи імперіалістичного). Цей досвід виявився виправданим.
Головними ланками нового курсу президента Рузвельта були:
1) оздоровлення банківської і фінансової системи (досить жорсткими методами: визнано банкрутство сотень банків);
2) прийняття закону про золотий резерв і великомасштабна закупка золота з метою зміцнення національної валютної системи;
3) девальвація долара – з метою підтримки промислового капіталу;
4) відновлення промисловості (у відповідності із законом, прийнятим у зв'язку з кризою);
5) організація суспільних робіт, як засіб боротьби з безробіттям і підвищення купівельної спроможності суспільства;
6) закон про регулювання сільського господарства (заходи, які були вжиті урядом Рузвельта з цього приводу в ті часи, до цих пір являються основою сільського господарства США);
7) прийняття закону про соціальне забезпечення.
Інші країни.
Франції важко давався вихід із кризи, антикризові програми французького уряду майже не спрацювали. Тому навіть до початку 2-ї світової війни Франція в своєму розвитку так і не піднялася до рівня 1929 року.
Трохи осторонь стоять Німеччина, Японія і Італія. Вони пішли по шляху мілітаризації власної економіки. Причому мілітаризація німецької економіки супроводжувалася поширенням в громадську думку ідею реваншу, а в політику – ідеології і практики фашизму. Зрештою така орієнтація трьох держав – вагомих суб'єктів міжнародних відносин – призвела до формування блоку (який отримав назву "вісь Берлін – Рим – Токіо").
Світогосподарські зв'язки у повоєнні (після 2-ї світової війни) роки.
План.
1. Відновлення системи світогосподарських зв'язків в повоєнний період.
1) Розстановка сил напередодні війни.
2) Світова економіка в роки війни.
3) Економічна роль плану Маршалла.
4) Поділ світового господарства на центр і периферію.
5) Бреттон-Вудська валютна система.
2. Зміни в розстановці сил в світовому господарстві.
Розстановка сил напередодні війни.
Другій світовій війні передувала світова криза і поступовий вихід із цієї кризи передових країн світу. Переважною більшістю країн результати кризи були подолані.
Напередодні 2-ї світової війни розстановка сил залишилася такою, якою вона склалася після 1-ї світової війни за винятком одного важливого факту: Німеччина не лише відновила свій економічний потенціал, але посіла провідне місце в системі світогосподарських зв'язків. За даними ООН на 1937 рік провідні країни світу посідали такі позиції в світовому промисловому виробництві: США (41,4%), Великобританія (12,5%), Німеччина (12%), Франція (6%), Японія (4,8%)1.
Світове співтовариство дало можливість Німеччині відновити не лише економічну, але й воєнну потужність, і це було головною тогочасною похибкою. І хоча Брестський договір обмежував армію Німеччини розміром в 100 тис. чоловік, але німці сформували сучасно озброєну армію на місцевих (резервних) рівнях, що не передбачалося договором.
На 1939 рік Німеччина виготовляла стратегічних матеріалів або на рівні Британії і Франції разом узятих, або на рівні, що значно перевищував їх спільні можливості. Так у виплавці алюмінію (одного із стратегічних матеріалів, на яких трималася авіаційна промисловість) Німеччина у 2,5 рази перевищила рівень Британії і Франції разом взятих (199 тис тон проти 78 тис. тон).
В кінці 20-х – 30-ті роки СРСР здійснює політику, спрямовану на індустріалізацію національної економіки. В процесі реалізації цієї політики формується народногосподарський комплекс СРСР. В цьому комплексі кожній союзній республіці було відведене її власне місце. На долю України припадала досить значна частина виробництва стратегічних матеріалів. В загальному обсязі Радянського Союзу на долю України припадало понад 50% видобутку вугілля, близько 65% виплавки чавуну, близько 49% виплавки сталі, близько 68% виробництва залізної руди.
1 Основними причинами такої позиції Японії були консерватизм японців щодо застосування нових технологій (зокрема в виробництві) та певна самоізоляція Японії.
Copyright © by Троненко В.І. Produced (p) by Gray Wolf Production Inc.
All rights reserved. Unauthorized copying, printing & publishing are strongly prohibited & punished by law.
Сторінка
Питання "перед світовою війною".
визначалися світовою кризою;
кожна країна обрала свій шлях виходу з кризи (зокрема мілітаризація);
нова розстановка країн.
В 30-ті роки, напередодні 2-ї світової війни світове співтовариство, в першу чергу в особі найбільш розвинених країн, не зробило відповідних висновків із тих уроків, які вже надала історія Був випущений із поля зору той факт, що Німеччина дуже швидкими темпами відновлювала свій економічний капітал (нормальне явища) але спрямовуючи його на мілітаризацію для здійснення реваншу за поразку в !-й світовій війни.
Другою помилкою було незважання на відновлення Німеччиною військового потенціалу.
Слід нагадати, що 2-га світова війна була розв'язана Німеччиною, Італією і Японією. До війни були залучені 60 держав світу, населення яких становило 4/5 населення Земної кулі. Військові дії велися на території 40 держав Європи, Азії і Африки. Збройні сили учасників війни нараховували 110 млн. чол. 2-га світова війна стала величезною економічною катастрофою для людства. Відома загальновживана цифра 50 млн. чоловік – жертв війни (а також геноциду). Національні багатства в країнах-учасницях було знищено загальною вартістю 360 млрд. доларів. Загальні воєнні витрати в 4,5 рази перевищили відповідний показник за 1-у світову війну.
В результаті війни в тяжкому економічному стані опинилися всі країни-учасниці за винятком США (в першу чергу європейські країни). Німеччина відчула перший спад воєнної промисловості вже в 1942 році. Держави антигітлерівської коаліції значно обійшли Німеччину у виробництві різних видів озброєнь (дані див. Підручник).
В 1944 році випуск продукції в усіх галузях Німеччини скоротився в обсягах до рівня 10-65%, а в січні-березні 1945 р. економіка Німеччини зазнає краху: всі галузі господарства були паралізовані, причинами такого стану були:
припинення видобутку кам'яного вугілля;
припинення подачі електроенергії на провідні заводи;
припиняється виробництво авіаційного бензину;
вичерпуються енергетичні запаси і резерви.
Загальні втрати Великобританії в війні оцінюються в 7,2 млрд. фунтів стерлінгів + 25 млрд. витрат на озброєння (до і під час війни). Британія втратила значну частину (близько 1/3) свого флоту, розвалилася Британська імперія.
Франція в 1944 р. мала рівень промислового виробництва на рівні 38% довоєнного значення, втратила весь військовий і торговельний флот, розпалася французька колоніальна система.
США скористалися економічною кон'юнктурою в світовому господарстві і, завдяки розвитку галузей ВПК, значно збагатилися і зміцнили свої позиції в міжнародному поділі праці.
В результаті війни всі форми прояву МЕВ були порушені або взагалі розвиток їх припинився (скажімо, торгівля здійснювалася переважно продуктами ВПК або підпорядковано воєнним потребам).
В повоєнний період США пропонують Європі і всьому світові свій план виходу із кризового повоєнного становища. Цей план як механізм відновлення і регулювання МЕВ було запропоновано у вигляді плану Маршалла (запропновано 5 червня 1947 року). Не дивлячись на те, що економіка переважної більшості країн-учасниць війни знаходилась у стані занепаду, ні західноєвропейським державам, ні США непотрібна була роль США як постачальника сировини і товарів першої необхідності в ці країни.
Пропонуючи план Маршалла, США дотримувалися таких критеріїв:
забезпечення найбільш повної самоокупності економічних підрозділів;
підвищення віддачі від допомоги США;
відповідність черговому оновленню технологічної бази економіки США, яке почалося там вже на початку 40-х років.
До плану Маршалла приєдналися: Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Турція, Франція, Швейцарія і Швеція, США. Через 1,5 – 2 роки до цих 16 приєдналася Німеччина. Відмовилися від участі в плані Маршалла (не без впливу СРСР) Албанія, Болгарія, Польща, Румунія, Угорщина, СРСР, Чехословаччина, Югославія і Фінляндія.
Характерна особливість: головні розділи плану Маршалла були погоджені з головними компаніями переважно США.
В середині липня 1947 року на Паризькій конференції 16 країн приєдналися до нього, створено комітет Європейського економічного співробітництва. Головна функція цього комітету – складання зведеної заявки на обсяги американської допомоги. Заявка формувалася на основі досить детальних звітів про стан економіки, про валютні резерви, про розміри воєнних руйнувань, про масштаби відновлювальних робіт. Зведена заявка (16 країн) виразилася в обсязі 29 млрд. доларів.
В дію план Маршалла вступив лише після того, як в квітні 1948 року Конгрес США прийняв закон "Про допомогу іноземним державам". Допомога надавалася на основі двосторонніх угод з кожною із країн. До кожної країни висувалися такі вимоги:
відмова від націоналізації промисловості (запобігання тоталітарним формам управління);
надання повної свободи приватному підприємництву;
однобічне зменшення митних тарифів на імпорт американських товарів;
обмеження торгівлі з соціалістичними країнами.
Важлива деталь: в США після прийняття згаданого закону була створена Адміністрація економічного співробітництва, завдання якої полягало у здійсненні нагляду за реалізацією нагляду.