Розробка виробничої структури підприємства
Рухома форма – пов’язана із виїздом згідно встановлених строків чи місця ремонту, а планування, підготовка, облік ремонтних робіт і виготовлення запасних частин здійснюється централізованим підрозділом. Застосування такої форми доцільне на підприємстві, де виробничі підрозділи значно віддалені один від одного.
Таблиця 10.
Об’єми ремонтних робіт.
|
№ п/п |
Вид робіт | Працеємність на одну ремонтну одиницю |
Заг. праце ємність, людино-год. |
||||
| ливарне |
метало ріжуче |
кова льне |
штам Повочне. |
зварювальне | |||
| 1 | К-сть ремонтних одиниць | 442 | 260 | 221 | 229 | 832 | 53464 |
| 2 | Слюсарні | 2,1 | 13,5 | 41,1 | 69 | 12 | 39306 |
| 3 | Станочні | 0 | 1,2 | 12,6 | 21 | 0 | 7906 |
| 4 | Зварні | 0 | 1,2 | 3,3 | 4,5 | 0 | 2072 |
| 5 | Наладочні | 0,9 | 1,5 | 5,4 | 7,2 | 0 | 3630 |
| 6 | Жестяні | 0 | 0 | 0 | 2,4 | 0 | 550 |
3.2. Організація інструментального господарства
Організація інструментального господарства призначена для забезпечення основного виробництва інструментами, приладами, технікою. Необхідність створення інструментального господарства на кожному підприємстві, хоча його роль в галузях промисловості різна, в залежності від характеру використання інструменту. До виробничих функцій інструментального господарства входять:
проектування і виготовлення інструменту;
отримання готового стандартного інструменту;
зберігання і видача інструменту у виробництво;
ремонт і виготовлення інструменту;
заточка ріжучого інструменту.
Для виконання задач і ефективного забезпечення основного виробництва інструментальне господарство складається з підрозділів:
інструментальна група;
конструкторське бюро;
інструментальний склад;
інструментальний цех;
цехові спеціалізовані склади;
цехові інструментальні роздаточні контори.
Висновок: доцільним буде організувати централізовану форму виробництва на період становлення підприємства з подальшим переходом до децентралізованої форми виробництва. Таким чином, можливим буде уникнути фатальних помилок на етапі становлення підприємства, в подальшому при переході до децентралізованої форми виробництва керівники вже матимуть певний досвід роботи, що дозволить при цьому значно підвищити ефективність виробництва і дозволить підприємству розвиватися відповідно поставленим перед ним задачам та цілям.
РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБСЛУГОВУЮЧИХ ПІДРОЗДІЛІВ
4.1. Організація енергетичного господарства
Енергетичне господарство призначене для забезпечення основного виробництва необхідними видами енергії в достатніх об’ємах і в певні проміжки часу. Задачею енергетичного господарства є:
підбір енергоносія для повного задоволення потреб та дотримання економічних норм та вимог;
створення енергетичного балансу;
безперебійне постачання внутрішніх споживачів підприємства;
економічне функціонування енергетичного обладнання;
систематична економія енергоресурсів.
До складу енергогосподарства підприємства входять:
силове господарство (котельні, парові та повітряні мережі, водопостачання та каналізація);
газове господарство (газові мережі, кисневі та ацетиленові станції, холодильні установки, промислова вентиляція);
електросилове господарство (підстанції, електромережі, акумуляторні дільниці, трансформаторні дільниці);
електроремонтні майстерні;
зв'язок (АТС, телефонні мережі, диспетчерський зв'язок).
Остаточно склад енергетичного господарства встановлюють виходячи з питомих витрат різних видів енергії та виробничої програми підприємства.
Таблиця 11.
Розрахунок енерговитрат на виробничу програму.
| Вид прод. | В-ча програма | Питомі витрати | Загальні витрати | ||||
|
Пара, кКал |
Ел. енер, тис. кВт |
Вода, м3 |
Пара, кКал |
Ел. енер, тис. кВт |
Вода, м3 |
||
| А | 43 | 0,22 | 8,3 | 0,3 | 9,46 | 356,9 | 12,9 |
| В | 58 | 0,38 | 15,2 | 0,1 | 22,04 | 881,6 | 5,8 |
| С | 49 | 0,13 | 11,4 | 5,6 | 6,37 | 558,6 | 274,4 |
| D | 75 | 0,11 | 7,3 | 4,7 | 8,25 | 547,5 | 352,5 |
| Е | 69 | 0,28 | 12,3 | 1,8 | 19,32 | 848,7 | 124,2 |
| ∑ | - | - | - | - | 65,44 | 3193,3 | 769,8 |
Висновок: як видно із таблиці енерговитрати для різних видів продукції різні. Це залежить від кількості виготовленої продукції та від виду продукції.
4.2. Організація транспортного господарства
Транспортне господарство – призначене для перебійного постачання вантажів до складів зберігання вантажів під час транспортування, а також переміщення сировини і матеріалів до робочого місця.
В процесі функціонування транспортного господарство передбачає вирішення таких задач:
Створення чіткої системи внутрішнього транспортування вантажів відповідно до організаційного рівня виробничого процесу.
Визначення потреб ресурсів для запланованого функціонування внутрішнього транспорту.
Погодження виробничих і транспортних задач.
Транспорт за призначенням поділяється на зовнішній, міжцеховий, внутрішньо цеховий.
Види зовнішнього транспорту проводять на основі техніко – економічних розрахунків. Для цього порівнюють варіанти зовнішніх перевезень існуючими видами транспорту і вибирають той де приведені витрати мінімальні.
Se + Eн * К → мін.
Se – сумарні щорічні експертні витрати по варіантах.
Eн – нормативний коефіцієнт капіталовкладень.
К – сумарні капіталовкладення по варіантах.
Міжцеховим транспортом у більшості випадків виступає автомобільний та електротранспорт. Сфери застосування окремих видів транспорту наведені у таблиці.
Таблиця 11.
Сфери застосування автомобільних і енергетичних транспортних засобів.
|
Вид транспортного засобу |
Данні з транспортування (відстань) |
|
Універсальні автомобілі, автомобілі-самоск. Автомобілі тягачі, електро – тягачі Автонавантажувачі, електронавантажувачі |
Понад 2000м 400…. 2000м 150….400м |
Використовуючи дані таблиці і конкретні умови виробництва вибираємо вид міжцехового транспорту і розраховуємо кількість транспортних засобів для забезпечення вимог виробництва.
Для нашого прикладу підбираємо автонавантажувачі і електронавантажувачі.
Розрахунок їх кількості для річного обсягу перевезень знаходимо у такій послідовності:
визначаємо час руху протягом одного рейсу:
t
рух. =![]()
t
рух. =
»
3 хв
е – дальність транспортування (230 км);
V – швидкість транспортування, м/год;
визначаємо тривалість рейсу:
tрейсу = tрух + tвант – розв.
tрейсу = 3 + 25 = 28 хв.
tвант – розв. – тривалість вантажно – розвантажувальних робіт, хв.
визначаємо кількість рейсів, які може зробити вантажник за одну робочу зміну:

![]()
Фт – фактичний час роботи протягом зміни.
визначаємо обсяг продукції, що перевезе один погружчик:
Qод = Кр ∙ q
q = 130 кг.
Qод = 130 ∙ 17 = 2210 кг.
q – середня вантажопідйомність за один рейс, кг.
визначаємо загальну кількість вантажопідйомників:
Qзм
=

К =
![]()
Qзм – обсяг перевезень за одну робочу зміну;
К – кількість погружчиків на виробничу програму;
Фк – корисний фонд робочого часу (199 зм).
Таблиця 12.
Розрахунок обсягу перевезень міжцеховим транспортом.
| Складові виробів | Загальна кількість на виробничу програму | Питома вага, кг. |
Річний обсяг перевезень, кг Qр |
| Деталі кріплення | 98941 | 0,8 | 79152,8 |
| Симетричні деталі | 31384 | 2,3 | 72183,2 |
| Корпусні деталі | 294 | 250 | 73500 |
| Площинні деталі | 23167 | 13 | 301171 |
| Фігурні деталі | 9981 | 27 | 269487 |
| Всього | 795494 |
Висновок: проаналізувавши організацію транспортного господарства для підприємства визначили, що для забезпечення вимог виробництва нам необхідні автонавантажувачі і електронавантажувачі, річний обсяг перевезень якими становить 795494 кг.
4.3. Організація складського господарства
Складське господарство призначене для прийому, переробки, зберігання і видачі матеріалів та готових виробів.
Площа складського господарства залежить від масштабів і організації виробництва, рівня спеціалізації і кооперування, номенклатури матеріалів і виробів, умов МТП.
Складське господарство в загальному вигляді утворюється:
склади матеріально – технічного забезпечення (центральний матеріальний склад, склад інструментів, хімікатів, обладнання, склад паливно – мастильних матеріалів);
склади основного технічного призначення (склад сировини, матеріалів, заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, склад виробів і готової продукції);
спеціалізовані склади – склади матеріалів, які потребують спеціальних умов зберігання (ядохімікати, карбід кальцію, аміак кисню і вибухові речовини).
Доцільність функціонування складу певного призначення обґрунтовується розрахунком площі необхідної для зберігання протягом певного періоду необхідного об’єму матеріалів.
Розраховуємо площу складу готової продукції (для всієї виробничої програми):
Fск
=

Fк = (G * Hз * β * α) / T * Hв
Fск – загальна площа складу, м2;
Fк – корисна площа складу, м2;
γ – коефіцієнт, що враховує проходи;
G – виробнича програма, од;
Hз – норма запасу, днів;
T – термін реалізації продукції, днів;
Hв – норма вкладання, од/м2;
α – коефіцієнт нерівності надходження;
β – коефіцієнт нерівності реалізації.
Таблиця 13.
Розрахунок загальної площі складу готової продукції.
|
Асорт. вирбів |
G | T | Hз | α | β | Hв | Fк | γ | Fск |
| А | 43 | 40 | 10 | 1,1 | 1,3 | 0,8 | 19,22 | 0,5 | 38 |
| В | 58 | 12 | 10 | 1,1 | 1,3 | 0,5 | 138,23 | 0,5 | 276 |
| С | 49 | 20 | 10 | 1,1 | 1,3 | 0,4 | 87,59 | 0,5 | 175 |
| D | 75 | 20 | 10 | 1,1 | 1,3 | 1,0 | 53,63 | 0,5 | 107 |
| Е | 69 | 10 | 10 | 1,1 | 1,3 | 0,6 | 164,45 | 0,5 | 329 |
| всього | 463,11 | 926 |
Висновок: так як складське господарство призначене для прийому, переробки, зберігання і видачі матеріалів та готових виробів, то розраховуємо площу складу готової продукції (для всієї виробничої програми), яка становить 926 м2; та корисну площу складу, яка дорівнює
463,11 м2.
РОЗДІЛ 5. РОЗРАХУНОК ЧИСЕЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ
Розрахунок кількісного складу працівників підприємства проводиться згідно функціонального розподілу праці за такими критеріями:
робітники;
інженерно – технічні робітники та службовці;
молодший обслуговуючий персонал.
Розрахунок чисельності робітників проведемо окремо для основного, допоміжного і обслуговуючого виробництва:

Чрм – кількість робочих місць, які обслуговуються даною групою робітників;
Чод – число робочих місць, які обслуговуються даним робітником;
Рн – процент невиходів і втрат робочого часу у відсотках від номінального фонду робочого часу.
Таблиця 14.
Розрахунок чисельності основних робітників.
|
Найменування обладнання |
К-сть обладнання (Чрм) |
Норма обслугов. (Чод) |
% втрати роб. часу (Рн) | К-сть робітників (Чо) |
| Ливарне | 34 | 1 | 21.7 | 41 |
| Металоріжуче | 20 | 5 | 21.7 | 5 |
| Штамповочне | 17 | 3 | 21.7 | 7 |
| Ковальне | 23 | 2 | 21.7 | 14 |
| Ел. зварювальн | 64 | 1 | 21.7 | 78 |
| Всього | 145 |
Чисельність допоміжних робітників визначаємо діленням загальних потреб (людино-годин) на корисний фонд роботи одного робітника:

N – кількість випуску виробів;
n – працеємність технологічних операцій;
t - кількість видів робіт;
Фк – корисний фонд робочого часу.
Розрахунок кількості допоміжних робітників:
Чі = 1,5 ∙ Чд = 1,5 ∙ 6 = 9 роб.
Робітників енергетичного і транспортного господарства:
Че = 0,1 ∙ Чо = 0,1*145=15 роб.
Чт = 0,2 ∙ Чо = 145*0,2=29 роб.
Загальна
чисельність
робітників
підприємства
становитиме:
Ч = Чо + Чр + Чі + Че +Чт = 145+6+9+29+15 = 204 роб.
Висновок: розрахунок чисельності робітників ми проводили окремо для основного, допоміжного і обслуговуючого виробництва. Чисельність основних робітників на даному підприємстві становитиме 145 чол., загальна чисельність працівників організації становитиме 204 робітника.
РОЗДІЛ 6. ПОБУДОВА ВИРОБНИЧОЇ СТРУКТУРИ ПІДПРИЄМСТВА
Структуру підприємства утворюють підрозділи підприємства їх взаємозв'язок в процесі випуску продукції і обслуговування колективу, кількість, склад, співвідношення за чисельністю робітників, зайнятої площі і територіальне їх розміщення.
Виробнича структура являє собою форму організації виробничого процесу і знаходить свій вираз в розмірах підприємства, в кількості і складі філіалів, цехів, служб, в кількості і розміщенні дільниць, робочих місць в середині цехів.
Первинною ділянкою виробничої структури є робоче місце.
Робоче місце - частина виробничої площі обладнаної комплексом знарядь праці за допомогою яких один або група робітників виконують певну частину виробничого процесу по перетворенню сировини і матеріалів в готовий продукт або по обслуговуванню процесу виробництва.
Робочі місця пов'язані між собою певним виробничим процесом по виготовленню деякої частини готового продукту, або які виконують однакові операції, об'єднуються у виробничу дільницю. Виробничі ділянки можуть об'єднуватися в цехи або просто формувати виробничі одиниці.
Цех – виробничий, адміністративний відокремлений підрозділ підприємства в якому виготовляється продукція чи виконується певна стадія виробництва в результаті якої створюється напівфабрикат, який використовується на цьому або іншому підприємстві.
Кількість ступенів виробничої структури залежить від масштабів виробництва, кількості однотипних робочих місць і складності управління виробничим процесом.
В залежності від частин виробничого процесу виробничі підрозділи поділяють на:
Підрозділи основного виробництва
Допоміжного виробництва
Обслуговуючого виробництва
Побудуємо виробничу структуру підприємства для реалізації розробленої виробничої програми підрозділами різного призначення. Кількість підрозділів основного виробництва була обґрунтована в розділі 2. Вони можуть будуватися за технологічним, предметним або змішаним принципом.
Технологічний принцип представляє собою побудову цехів і виробничих підрозділів за технологічною однорідністю і застосовується в умовах випуску продукції широкого асортименту.
Предметний принцип представляє собою спеціалізацію виробничого підрозділу на виробах обмеженого асортименту, а внутрішні підрозділи спеціалізуються на випуску складових частин виробу.
Висновки
Роблячи висновки, необхідно сказати, що ефективна система управління та менеджменту – це запорука успішного розвитку та процвітання підприємства. В наш час, час становлення ринкової економіки, в умовах розвитку жорсткої конкуренції виробничим підприємствам просто необхідно мати ефективну систему менеджменту, здатну оперативно реагувати на ринкові процеси, здатну реально направляти підприємство правильними шляхами розвитку, знаходячись у "темних" і "жорстких" умовах ринкової економіки.
Виробнича програма – це максимально можливий випуск продукції певного асортименту в кількісному співвідношенні, який може здійснювати виробник за певний період часу при встановленому режиму роботи, повному використанні площ і всіх засобів виробництва при раціональній організації праці і виробництва. При обґрунтуванні виробничого процесу враховують, що це процес перетворення сировини в готову продукцію.
Необхідно помітити, що для нормальної роботи підприємства конче необхідне ефективне управління виробництвом, яке у свою чергу неможливе без ефективної організації функцій управління, таких як організація, планування, організація, контроль, мотивація та інші. Правильна організація системи виробництва та менеджменту створить необхідні засади для подальшого розвитку та процвітання підприємства, дасть змогу досягнути поставлених перед підприємством задач та цілей.
Література
Андрушків Б.М., Кузьмін О. Є. Основи менеджменту. - Львів. ”Світ”, 1995.
Кіндрацька Н. Основи стратегічного менеджменту: Посібник, - Львів, 2000.
Кузьмін О. Є. Сучасний менеджмент, - Львів, 1995.
Мескон М., Альберт М., Хедоурі Ф. Основи менеджмента, - М: ”Дело”, 1993.
Хміль Ф.І. Менеджмент: Підручник, - К. 1995.
Шегда А.В. Основи менеджмента: Учебник. – к.: ”Знання”, 1998.
Приложения
|
Завод РДТУ Цех майстерня |
Операційна карта механічної обробки |
Назва виробу: комбайн зернозбиральний |
Назва деталі: вісь |
№ деталі |
Технологічні установчі бази: Установчі Контрольні |
|||||||
| Назва операції: токарна обробка | ||||||||||||
|
|
Марка матеріалу Сталь 45 |
Міцність σВ: 55кГс/мм | Твердість Нв:>280 | Чиста вага готової деталі: |
Вага заготовки (кг) 5 |
Спеціальні технічні умови | ||||||
| Устаткування: токарний верстат 1А62 | Інвентарний №2 | Потужність верстата: 7,8 кВт |
Потужність потрібна: кВт 4,68 |
Мате-ріал ріжу-чих істру-ментів Т15к6 |
||||||||
| Пристрої | ||||||||||||
| Роз-ряд робо-ти |
Розмір партії, штук 103 |
Підготовчо-заключний час. хв. 9 |
Норма часу на одну деталь, хв.. |
Норма виро-бітку |
Розцінка | |||||||
|
Основного 244,4 |
допоміж-ного 7,44 |
додат-кового 20,15 |
штуч-ного 271,99 |
За підготовчо-заключний час | За деталь | |||||||
| - | - | - | - | |||||||||
| Номери переходів | Назва переходів | Інструмент | Діаметр, мм |
Дов-жина, мм |
Кількість проходів | Глиби- на різання, мм | Подача мм./об. | Число обертів, об./хв. | Швид-кість м/хв. | Час. хв. | |||
| ріжучий | допоміж-ний | вимірюваль-ний | осно-вний | доп. | |||||||||
| 1,2 |
Встановлення заготовки, чорнове точіння |
РізецьТ15К6 | - | штангенцирк. | 220 | 714 | 2 | 3 | 1 | 38 | 26 | 37,6 | 3,1 |
| 3 | Чорнове точіння | РізецьТ15К6 | - | штангенцирк. | 207 | 365 | 17 | 3 | 1 | 38 | 26 | 163,3 | 0,8 |
| 4 | Чорнове точіння | РізецьТ15К6 | - | штангенцирк. | 107 | 155 | 10 | 3 | 0,5 | 120 | 40 | 28,5 | 0,8 |
| 5 | Чистове точіння | РізецьТ15К6 | - | штангенцирк. | 207 | 352,5 | 1 | 2 | 0,5 | 230 | 143 | 3,06 | 0,8 |
| 6 | Чистове точіння | РізецьТ15К6 | - | штангенцирк. | 107 | 213,59 | 1 | 2 | 0,4 | 480 | 143 | 1,11 | 0,8 |
| 7 | Чистове точіння | РізецьТ15К6 | - | штангенцирк. | 50 | 153,5 | 1 | 2 | 0,25 | 960 | 159 | 0,64 | 0,8 |
| 8 | Зняття факси 1х45˚ | РізецьТ15К6 | - | штангенцирк. | 205 | - | - | - | - | - | - | 0,31 | 0,07 |
| 9 | Зняття факси 1х45˚ | РізецьТ15К6 | - | штангенцирк. | 105 | - | - | - | - | - | - | 0,58 | 0,07 |
| 10 | Відрізання заготовки | РізецьТ15К6 | - | штангенцирк. | 205 | - | - | 3 | 0,2 | 46 | 27 | 11,7 | 0,2 |
| Головний інженер | Начальник цеху | Начальник БТП | Старший технолог ВГТ | ||||
| Головний технолог | Заступник головного технолога | Начальник БТ цеху | Технолог | ||||
Розрахунок енерговитрат на виробничу програму
| Вид продукції | Виробнича програма | Питомі витрати | Загальні витрати | |||||
| Пара, тис. кал | Електроенергія, тис. кВт | Вода, м3 | Пара, тис. кал | Електроенергія, тис. кВт | Вода, м3 | |||
| A | 40 | 0,24 | 9 | 6 | 9,6 | 360 | 240 | |
| B | 49 | 0,41 | 13,1 | 2,3 | 20,09 | 641,9 | 112,7 | |
| C | 39 | 0,16 | 13,8 | 6,3 | 6,24 | 538,2 | 245,7 | |
| D | 66 | 0,15 | 7,4 | 4,6 | 9,9 | 488,4 | 303,6 | |
| E | 91 | 0,33 | 14,1 | 1,5 | 30,03 | 1283,1 | 136,5 | |
| ∑ | - | - | - | - | 75,86 | 3311,6 | 1038,5 | |


