Операційна система підприємства
Отже, основою ефективності функціонування операційної системи є дотримання основної вимоги, яка полягає у чіткій взаємодії всіх її елементів: персоналу, машин, матеріалів та грошей.
1.3 Методи операційного управління організації діяльності
Управління – складний і динамічний процес, керований і здійснюваний людьми для досягнення поставленої мети. Після того як встановлено цілі управління, необхідно знайти найбільш ефективні шляхи та методи досягнення їх. Інакше кажучи, якщо при визначенні цілей потрібно відповісти на запитання "чого потрібно досягти?", то слідом за цим виникає запитання: "як найбільш раціонально досягти мети?". Отже, виникає потреба у застосуванні арсеналу засобів, що забезпечують досягнення цілей управління, тобто методів управління.
Методом називається захід або сукупність заходів у будь-якій людській діяльності, спосіб досягнення мети, шлях вирішення певного завдання.
Засоби цілеспрямованого впливу на трудовий колектив або на окремих його членів називають методами управління. Методи являють собою важливий елемент процесу управління (Наявність прогресивних методів управління та вміле використання їх є передумовою ефективності управління і господарських процесів).
Методи управління покликані забезпечити високу ефективність діяльності колективів, їх злагоджену роботу, сприяти максимальній мобілізації творчої активності кожного члена. Цим методи управління відрізняються від усіх інших технічних та технологічних методів, які використовуються у ході вирішення комплексних виробничо-господарських завдань.
Особлива роль методів управління полягає у тому, щоб створити умови для чіткої організації процесу управління, використання сучасної техніки і прогресивної технології організації праці і виробництва, забезпечити Їх максимальну ефективність при досягненні поставленої мети. Таким чином, зміст поняття "методи управління" витікає із суті і змісту управління і належить до основних категорій теорії управління.
Формування цілеспрямованого впливу на трудові колективи та їх окремих членів безпосередньо пов’язане з мотивацією, тобто використанням факторів, які визначають поведінку людини в колективі у процесі виробництва. Звідси витікає дуже важлива вимога до методів управління: методи управління повинні мати свою мотиваційну характеристику, що визначає напрям дії їх. Ця характеристика показує мотиви, які визначають поведінку людей і на які орієнтована відповідна група методів.
Відповідно до мотиваційної характеристики у складі методів операційного управління виробничим процесом виділяють три групи:
економічні;
організаційно-розпорядчі;
соціальні.
Економічні методи управління об’єднують усі методи, за допомогою яких здійснюється вплив на економічні інтереси колективів і окремих їхніх членів. Цей вплив здійснюється матеріальним стимулюванням окремих працівників і колективів у цілому.
Організаційно-розпорядчі методи спрямовані на використання таких мотивів трудової діяльності, як почуття обов’язку, відповідальності, у тому числі адміністративної. Ці методи відрізняються прямим характером впливу: будь-який регламентуючий чи адміністративний який підлягає. обов’язковому виконанню.
Соціальні методи ґрунтуються невикористанні соціального механізму, що діє у колективі (неформальні групи, роль і статус особистості, система взаємовідносин у колективі, соціальні потреби та ін.).
Ефективність застосування методів управління в основному залежить від рівня кваліфікації керівних кадрів, що зумовлює потребу систематичної і цілеспрямованої підготовки та повсякденного використання всіх зазначених напрямів впливу на колектив і окремих людей.
Економічні методи управління посідають центральне місце в системі наукових методів управління трудовою діяльністю людей, оскільки на їх основі встановлюється цільова програма господарського розвитку окремих підприємств і організацій і визначається такий режим роботи і такі стимули, які об’єктивно спонукають і зацікавлюють колективи і окремих працівників в ефективній праці.
Таким чином, впливом на безпосередні інтереси об’єкта управління створюється механізм його орієнтації на найбільш ефективний режим роботи без повсякденного і безпосереднього втручання зверху. До складу економічних методів управління належать організаційно-виробниче планування, метод комплексних цільових програм, комерційний розрахунок, система економічних регуляторів господарської діяльності.
Під плануванням розуміють продуману підготовку майбутньої діяльності, систематично орієнтовану на цілі організації чи підприємства. Економічне планування полягає у розробці системи показників, які є найбільш важливими, визначальними показниками господарської діяльності. Ці показники охоплюють усі сфери діяльності підприємства чи організації: виробництво, реалізацію, закупівлю сировини, матеріалів та товарів, фінанси, запаси товарів і матеріалів, робочу силу та ін.
Планування як метод управління характеризується рядом специфічних ознак:
цільовою спрямованістю, оскільки кожен показник вказує виконавцям, яких результатів діяльності бажано досягти;
конкретною адресною спрямованістю, оскільки планове завдання завжди конкретно адресоване якомусь виконавцю (працівнику, групі працівників, колективу в цілому);
часовим інтервалом дії (рік, квартал, місяць, декада чи інший проміжок часу).
Основними позитивними сторонами планування є: внесення за допомогою плану елемента свідомого програмування комплексу дій для досягнення поставлених цілей; розробку основ методології планування на різних щаблях і в ланках управління; уніфікацію системи показників планів та деякі інші.
Структура комплексних цільових програм повинна відповідати їх призначенню, ролі, яку вони виконують у забезпеченні загальної ефективності господарської діяльності.
У кожній програмі повинні бути відображені:
стан проблеми, основні передумови її програмного вирішення;
головна мета програми, її місце в загальній системі цілей галузі чи підприємства;
система цілей та основних завдань програми;
цільові показники, які розкривають кінцеві результати реалізації програми;
шляхи досягнення цілей програми, система програмних заходів;
організаційно-виконавча структура;
дані про ресурси, необхідні для виконання програми та про строки її здійснення;
оцінка ефективності результатів реалізації програми.
Організаційно-розпорядчі методи тісно пов’язані з і економічними методами управління, оскільки вони спрямовані на вирішення єдиних завдань з досягнення цілей господарської діяльності.
Застосування організаційно-розпорядчих методів управління передує економічним методам, оскільки для того, щоб використати останні, потрібно організаційно сформувати об’єкт управління та структуру управління. В процесі функціонування господарської системи економічні методи управління реалізуються у формі організаційно-розпорядчого впливу суб’єкта управління на об’єкт (постанови, накази, розпорядження та ін.). Тісний зв’язок цих двох груп методів синтезує ефективний вплив управляючої підсистеми на підсистему, якою управляють. Разом з тим організаційно-розпорядчі методи управління відрізняються від економічних. Основою їх розмежування є механізм дії та форма прояву цих методів у процесі управління. Економічні методи управління ґрунтуються на врахуванні економічних інтересів людей, поєднанні цих інтересів за схемою: людина – колектив – суспільство. Формою прояву економічних методів управління є певні плани, завдання, програми, виражені економічними параметрами, чи ступінь задоволення індивідуальних, групових, колективних інтересів, виражений стимулами індивідуальної і колективної праці. Організаційно-розпорядчі методи управління ґрунтуються на таких індивідуальних і групових властивостях людей, як почуття обов’язку, відповідальності, дисципліни та розуміння можливості адміністративного покарання.
Організаційно-розпорядчі методи управління слід застосовувати з врахуванням вимог економічних законів.
Тільки у цьому випадку вони є науково обґрунтованими. Якщо орган управління в своїй діяльності не враховує" або недостатньо враховує вимоги економічних законів, то організаційно-розпорядчі методи можуть перетворитися на адміністративні, бюрократичні, волюнтаристські, суб’єктивні методи впливу.
Характерними особливостями організаційно-розпорядчих методів управління є:
прямий вплив на об’єкт управління;
обов’язковий характер виконання вказівок, розпоряджень, постанов та інших адміністративних рішень вищих органів управління для підпорядкованих об’єктів;
суворо визначена відповідальність за невиконання вказівок та розпоряджень.
Акти управління, які здійснюються управлінськими працівниками, поділяють на два види: нормативні та індивідуальні.
Нормативні акти не мають конкретного адресата. Вони містять загальні норми дій щодо тих чи інших умов і розраховані, як правило, на тривалий період. До них можна віднести примірні статути, положення про господарюючі суб’єкти та їхні підрозділи, посадові інструкції, норми і нормативи витрат, матеріалів, праці, стандарти та ін.
Індивідуальні акти управління адресуються певним об’єктам управління. До них відносять накази, постанови, розпорядження, циркуляри, вказівки.
Організаційно-розпорядчі методи управління класифікують за різними ознаками. Найважливіше значення для них має класифікація, побудована на врахуванні специфіки засобів важелів організаційного впливу. Такими важелями є регламент, норма, інструкція, дисциплінарні вимоги, відповідальність, повноваження та ін. Групуючи ці засоби впливу за роллю в процесі управління, можна виділити дві групи організаційно-розпорядчих методів управління: організаційно-стабілізуючі та розпорядчі. Центральне місце серед них посідає перша група – організаційно-стабілізуючі методи впливу.
Основний зміст методів організаційно-стабілізуючого впливу полягає у встановленні складу елементів системи і стійких організаційних зв’язків між ними закріпленням певних обов’язків як за системою в цілому, так і за окремими її ланками.
Другою групою організаційно-розпорядчих методів управління є методи розпорядчого впливу, які відображають поточне використання встановлених організаційних зв’язків і їх часткове коригування в разі зміни умов роботи. В основу розпорядчих методів покладено повноваження та обов’язки.
Обидві групи методів управління використовуються спільно, оскільки вони доповнюють одна одну. Разом з тим ці методи взаємозамінні, що і визначає особливості вибраного в управлінні того чи іншого типу організації або основні аспекти організаційної діяльності в процесі управління.
Організаційно-розпорядчі методи управління можна класифікувати також за джерелами впливу. Тоді виділяють способи організаційного впливу першого, другого та наступних рівнів управління, практика свідчить, що кожний рівень системи управління має свої особливості організаційного впливу і виділяє ті з них, які найбільш ефективні для цього рівня. На вищих рівнях системи управління переважають регламентаційні та нормативні способи організаційного впливу. На низовому щаблі управління на передній план виходять розпорядчі методи, покликані регулювати та підтримувати повсякденну виробничо-господарську діяльність. Диференціація способів організаційного впливу за рівнями системи управління закономірна, оскільки вона відображає обсяг повноважень, якими володіють керівники певного рангу, юридичне становище певного рівня управління, специфіку управління, його функціональний зміст на певному щаблі управління.
Обґрунтована диференціація організаційно-розпорядчих методів управління за рівнями системи управління відіграє важливу роль у теорії управління, сприяє найбільш повному врахуванню організаційних відносин у соціально-економічній системі. І навпаки, застосування організаційно-розпорядчих методів управління, що не відповідають положенню щабля управління в ієрархії управлінської структури, призводить до зривів, порушення ритму виробничо-господарських процесів. Яскравим прикладом цього може бути намагання сконцентрувати на вищих щаблях управління в роки панування адміністративно-командної системи розпорядницьку діяльність з поточного регулювання функціонування організацій і підприємств.
Організаційно-розпорядчі методи класифікують також за їх спрямованістю. Виділяють методи управління спрямовані на суб’єкт і об’єкт управління. Специфіка, тієї чи іншої підсистеми визначає специфіку організаційного впливу на кожну з них. Організація інтелектуальної праці (діяльності суб’єкта управління) має свої особливості. В цьому процесі основну роль відіграють: регламентуючі акти, відповідно до яких діють працівники апарату управління, використовуючи права, повно важення та виконуючи певні обов’язки в загальній системі управління.
Трудова діяльність людей, які є об’єктом управлінського впливу містить дещо менше інтелектуального елемента і потребує застосування розпорядчих актів у форм економічного, соціального та інших видів впливу.
Отже, організаційно-розпорядчі методи витікають і суті управління, особливостей і властивих йому взаємовідносин, є стрижнем управлінського впливу, специфічно управлінським явищем. Звідси потреба застосування організаційно-розпорядчих методів управління за будь-якої системи господарювання.
Розглянуті вище економічні та організаційно-розпорядчі методи управління спрямовані в основному на виробничо-господарську діяльність організацій і підприємств. Однак, організація чи підприємство виступає в суспільстві не тільки як виробничо-економічна ланка, а й як соціальний фактор. У зв’язку з цим менеджер повинен володіти соціальними методами управління.
Під соціальними методами управління розуміють систему засобів і .важелів впливу на соціально-психологічний клімат у колективі, на трудову і соціальну активність колективу і його окремих працівників. Методи соціального управління спрямовані на гармонізацію соціальних відносин у колективі задоволенням соціальних потреб працівників – розвитку особистості, соціального захисту та ін.
До методів соціального управління належать соціальне прогнозування, соціальне нормування, соціальне регулювання та соціальне планування.
Соціальне прогнозування використовується для створення інформаційної бази розробки планів соціального розвитку та застосування методів соціального впливу у конкретному трудовому колективі. Параметри соціального прогнозу включають такі показники: вікові і статеві зміни в колективі; зміни загальноосвітнього та кваліфікаційного рівня працівників; зміни в матеріальному забезпеченні та в побутових умовах працівників; динаміку-співвідношення фізичної і розумової праці та ін.
Соціальне нормування як метод управління полягає у наявності таких соціальних норм, які встановлюють порядок поведінки окремих осіб і їхніх груп у колективі. Під нормою звичайно розуміють певний, .визнаний обов’язковим, порядок, правило. Відповідно до цього соціальні норми регулюють різні сторони господарського. і соціального життя колективу і підпорядковують їх єдиним цілям та завданням, які визначені характером виробничих відносин та призначенням системи.
Соціальні норми відображають певного роду інтереси – суспільні, класові, колективні та групові. Головне і безпосереднє завдання цих норм – погодити всі види інтересів. Оскільки інтереси визначають спрямованість поведінки окремих людей і їхніх груп, то взаємне узгодження суспільних та особистих інтересів має вирішальне значення для функціонування механізму регулювання управлінських відносин. Вирішити це завдання досить складно, оскільки зв’язки між інтересами різних рівнів і різних видів далеко не однозначні і, як правило, являють собою складну комбінацію і нерідко можуть виявитися .взаємно суперечливими.
Соціальне управління ґрунтується на використанні великої різноманітності соціальних норм, оскільки різноманітні регульовані ними відносини людей і соціальних систем. Проте вони можуть бути згруповані за ознакою формування та реалізації їх. Розрізняють норми права, норми моралі і авторитет громадської думки. Інакше кажучи, управлінські відносини регулюються трьома видами соціальних норм:
юридичними (правовими) нормами, які встановлюються або санкціонуються державою;
суспільними (неюридичними) нормами, які встановлюються громадськими організаціями і товариствами;
нормами моралі, які формуються в свідомості людей у процесі виховання і життєдіяльності їх.
Усі названі методи операційного менеджменту організації виробництва реалізуються у відповідності з принципами (правилами) прийняття управлінських рішень, найважливіші з них наступні:
пошуки менеджером індивідуальних підходів до прийняття того чи іншого управлінського рішення опираючись на їх економічне обґрунтування;
управлінські рішення приймаються у послідовному, ціленаправленому руслі для досягнення кінцевої мети;
оптимальне поєднання централізованого управління підприємством і його окремими структурами;
врахування якісних фахових показників персоналу, з врахуванням його соціально-психологічного стану;
у відповідності з правами, обов’язками і відповідальністю працівників, відсутність яких веде до значних неприємностей;
забезпечення менеджером спільної зацікавленості усіх працівників підприємства в досягненні поставлених цілей;
заохочення працівників по просуванні їх службової кар’єри [98].
У системі операційного менеджменту управлінське рішення – це процес, що реалізується операційним менеджментом і забезпечується виконання ним завдання у фактичній чи прогнозованій ситуації. Управлінське рішення операційного менеджменту є діями суб’єкта управління (менеджер, який вибирає оптимальний варіант управлінського рішення) і об’єкта управління (окремі працівники, або персонал, які виконують це рішення).
Управлінське рішення є комплексний процес, який включає правовий, соціальний, психологічний і інші аспекти суб’єкта управління. В правовому, соціальному, психологічному і інших аспектах, суб’єкт управління дає розпорядження на виконання управлінських рішень і несе повну відповідальність за їх своєчасне виконання і кінцевий результат отримання прибутку. З точки зору економічного обґрунтування управлінських рішень необхідно мати достовірну техніко-економічну інформації, після обробки якої здійснюється вибір серед можливих варіантів такий, який найбільше близький до оптимального, найкращого.
Процес прийняття управлінських рішень відображає послідовність їх прийняття та впровадження. Це, насамперед, вибір цілі і оцінка ситуації; визначення та прогнозування розвитку ситуації; формування управлінських проблем; визначення управлінських обмежень; вибір управлінських стратегій; вибір методу вирішення управлінських проблем; пошук оптимальних варіантів і визначення критеріїв управлінських рішень; оцінювання, вибір оптимального варіанта, узгодження, прийняття, доведення до впровадження управлінське рішення і техніко-економічна оцінка результатів від впровадження управлінського рішення.
Процес прийняття управлінських рішень, на основі їх економічного обґрунтування у операційному менеджменті, у ситуаціях надзвичайної складності, дає можливість отримати об’єктивний результат за допомогою економіко-математичного моделювання. Це єдиний спосіб проаналізувати варіанти перспективних і визначити потенційні наслідки альтернативних управлінських рішень, завдяки чому їх можна об’єктивно порівняти і вибрати найкращий варіант.
Отже, складність системи виробничих відносин між людьми, що входять до трудового колективу, потребує застосування комплексу методів впливу на колектив і окремих його членів, як економічних, так і організаційно-розпорядчих та соціальних. У раціональному поєднанні цих методів – запорука ефективної діяльності підприємства.
Підсумовуючи викладений матеріал, можна зробити висновок, що операційна система є злагодженим механізмом взаємодії різних складових, які організовують рух та трансформацію ресурсів, забезпечуючи надходження доходів. Така система здатна генерувати продукт у вигляді матеріальних та нематеріальних соціальних благ з додатковою вартістю, яка є часткою доходів у вигляді чистого прибутку і основною метою функціонування підприємства чи іншої бізнес-структури.
Основними елементами операційної системи є: переробна підсистема; забезпечувальна підсистема та підсистема управління. Кожна з таких ланок є невід’ємною складовою і мають досить важливе значення.
Переробна підсистема спрямована на створення продукту, що відбувається шляхом переробки матеріальних ресурсів виробничими засобами.
Забезпечувальна підсистема спрямована на забезпечення безперервності виробничого процесу шляхом залучення ресурсів: сировини та матеріалів, робочої сили, основних засобів, фінансових ресурсів, а також шляхом реалізації готової продукції, що в свою чергу є основним джерелом надходженням грошових коштів.
Першочерговою метою функціонування управлінської підсистеми є забезпечення ефективної взаємодії між усіма ланками підприємства та спрямовування діяльності в необхідному напрямку, який забезпечує реалізацію основних стратегічних цілей.
Кожен з наведених елементів в свою чергу має свої складові, види і принципи створення яких залежать від самого суб’єкту діяльності (виробниче підприємство, торгівельна організація, фінансова установа), його величини, організаційно-правової форми (ТОВ, ВАТ, ПП та ін.), галузі, сегменту ринку тощо.
Всі елементи операційної системи взаємозв’язані, їхні функції можуть перетинатися на різних рівнях. Однак, основою такого механізму є чітка ієрархія, взаєморозуміння та взаємодія.
2. Аналіз та оцінка операційної системи в АКБ "Імексбанк"
2.1 Техніко-економічна характеристика об’єкта дослідження
АКБ "Імексбанк" розташований за адресою: Україна м. Одеса, 65039 проспект Гагаріна, 12а. Організаційно-правова форма господарювання даного суб’єкту – відкрите акціонерне товариство, створене 29 березня 1994 року. Банк був зареєстрований у Національному Банку України за №241. Перереєстрований у Акціонерний комерційний банк 23 березня 1998 року, реєстраційний № 241 [100].
Основні види діяльності ,яку здійснює та має здійснювати банк є наступними:
міжбанківський бізнес;
кредитно-інвестиційна діяльність;
діяльність на ринку цінних паперів;
обслуговування корпоративних клієнтів;
операції з платіжними картками;
неторгові операції;
операції з банківськими металами.
Стратегічна мета роботи банку полягає у наступному :
формування широкої мережі продажу банківських продуктів;
створення конкурентноспроможного продуктового ряду;
впровадження нових розробок в області послуг для корпоративних і приватних клієнтів;
розробка програм індивідуального комплексного обслуговування;
проведення зваженої та продуманої відсоткової політики по внесках.
На протязі 2007 року АКБ "Імексбанк" активно здійснював торгівлю іноземною валютою для клієнтів на торгівельній сесії. Наявність ліній першокласних банків дозволило максимально задовольняти конверсійні потреби клієнтів та власні потреби, також оптимізувати діяльність банку на міжбанківському валютному ринку [100].
Слід зазначити, що за рахунок зростання клієнтської бази суттєво зросли загальні обсяги купленої-проданої валюти для клієнтів за національну валюту та торгівельній сесії.
Одним з пріоритетних напрямків діяльності банку в 2007 році були операції на міжбанківському ринку в національній та іноземній валютах. Кількість банків-контрагентів, з якими АКБ "Імексбанк" проводив операції на міжбанківському ринку збільшилось за рік на 140. Для оперативної роботи на даному ринку банком укладено 107 генеральних угод , які регламентують порядок проведення міжбанківських операцій. Відповідними працівниками банку при укладанні та супроводженні угод на ринку міжбанківських кредитів та міжбанківських депозитів використовується сучасне обладнання Reuters та система SWIFT [100].
Загальний обсяг розміщених коштів на ринку міжбанківських кредитів та міжбанківських депозитів становив за 2007 рік 6399,8 млн. у національній валюті, 1371,6 млн. доларів США, 92.0 млн. євро, 777,1 млн. російських рублів.
Загальна кількість угод за рік, укладених управлінням міжбанківських операцій становила 4240 угод.
Банками – контрагентами для АКБ "Імексбанк" відкрито кредитних лімітів, які не потребують забезпечення, на загальну суму більше ніж 1 мільярд гривень. Це підтверджує довіру до банку та посилення його авторитету серед найпотужніших фінансових установ.
Збільшення капіталу банка постійно відбувається за рахунок отримання прибутку і створення фондів. Так, за звітний рік збільшення статутного капіталу банку відбувалось за рахунок внесків за акціями нового випуску на суму 150000 тис. грн., а прибуток звітного року в сумі 40389 тис. грн. та нерозподілений прибуток минулих років в сумі 4328 тис. грн. по рішенню зборів акціонерів спрямований на збільшення резервних фондів.
Збільшення капіталу надало змогу здійснювати валютні операції на міжнародних ринках, зберегло право на відкриття і ведення рахунків банків – кореспондентів (резидентів і нерезидентів) в грошових одиницях України і в іноземній валюті та здійснювати операції по ним.
Комерційна діяльність АКБ "Імексбанк" протягом 2007 року була спрямована на найбільш ефективне розміщення власних та залучених ресурсів, що поряд з розширенням послуг, які надаються клієнтам ,повинно забезпечити зріст рентабельності та підвищення ліквідності.
В цілому протягом останнього звітного року результат діяльності банка досягнув 40389 тис. грн. На 31 грудня 2007 року (за грудень) кредитний портфель склав 2372264 тис. грн. За звітний рік обсяг наданих кредитів клієнтам склав 16528255 тис. грн., у тому числі в національній валюті – 12136166 тис. грн., в іноземній валюті – 4392089 тис. грн.
Загальна сума доходів на 31.12.2007 р. в цілому по банку склала 678515 тис. грн. Доходи від кредитних операцій складають 555950 тис. грн., чи 81,9% загальних доходів банку. У тому числі доходи по:
міжбанківським кредитам – 40599 тис. грн., чи 7,3% доходів від кредитних операцій;
кредитам суб’єктів господарської діяльності – 261896 тис. грн., чи 47,11%;
кредитам фізичних осіб – 85259 тис. грн., чи 15,3%;
комісійні доходи по кредитним операціям – 9049 тис. грн., чи 1,6%.
Видані банком кредити погашалися у встановлений строк. Також своєчасно проводилося погашення відсотків по ним. В окремих випадках давалася відстрочка погашення кредитів.
Кредитний портфель постійно аналізується, розмір резерву кредитного ризику у розрізі позичальників та у цілому по банку на кожну звітну дату затверджується на засіданнях кредитного комітету.
З метою зниження ризику банк проводить видачу основної суми кредитів під заставу по експертній оцінці ринкової вартості. Як правило, у заставу приймалась нерухомість, рухоме майно, майнові права на депозити та майбутнє нерухоме майно. Договір застави оформлюється згідно з чинним законодавством України.
Для сільгосппідприємств у заставу приймався урожай майбутніх періодів, нерухоме та рухоме майно.
У відповідності до діючого положення, проводилося формування резервів на покриття можливих витрат за кредитними операціями.
Станом на 31.12.2007 р. сума сформованого резерву по стандартним кредитам була відображена на рахунках № 1591, 3690 та 2401, по нестандартним кредитам резерв було сформовано і відображено на рахунках № 2400, 1590.
Одним з джерел подальшого підвищення доходності і зміцнення ліквідності банку є більш раціональне використання високоліквідних активів у вигляді коштів, які знаходяться на коррахунках у інших банках, а також зменшення витрат по залученим ресурсам.
Надаючи особисту увагу цьому важливому питанню, банком розглядаються перспективи розміщення коштів за рахунок вишукування потенційних позичальників компаній-експортерів, можливості видачі кредитів та депозитів через міжбанківський ринок.
Позитивний результат комерційної діяльності, постійне нарощування капіталу банка, а також зважений підхід при розміщенні та залученні ресурсів забезпечив виконання економічних нормативів, а також показників обов’язкового резервування коштів на коррахунку на протязі всього звітного року.
Станом на 31.12.2007 р. на балансі банку 409 безбалансових відділень і 24 філії.
Кількість працівників, які забезпечують виробничий процес у банку зросла і становила на кінець звітного періоду 3467 робітників у порівнянні з попереднім роком (2966) темп приросту склав 16,9%.
У 2007 році банк з успіхом впроваджував нові банківські технології з використанням платіжних карток Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП), які використовуються клієнтами банку при розрахунках по заробітній платі, комунальним послугам, виплаті пенсій, у роздрібній торгівлі та інших розрахунках.
Продовжуючи стабільно нарощувати операції па ринку платіжних карток, АКБ "Імексбанк" емітував в 2007 році більш ніж 780 000 платіжних карток НСМЕП та 84 000 платіжних карток MasterCard. Однією із значущих подій минулого року для АКБ "Імексбанк" став вступ до міжнародної платіжної системи Visa International в якості Принципового члена.
Однією із знакових подій 2007 року стало впровадження власної національної системи грошових переказів "Швидко". Банком здійснюються й міжнародні грошові перекази. Загалом послугою грошових переказів скористалося близько 60 тис. клієнтів АКБ "Імексбанк" по всій території Україні.
Свідченням ефективного зростання АКБ "Імексбанк" в 2007 році стало збільшення прибутковості від неторгових операцій і значне розширення асортименту ювілейних та пам'ятних монет, реалізація яких в звітному році зросла більш ніж в 7 разів.
Особливою гордістю Банку є широкий асортимент монет та злитків з банківських металів монетних дворів Австрії, ЮАР, Польщі, Нової Зеландії, що користуються попитом серед клієнтів Банку та колекціонерів.
2007 рік охарактеризувався успішним досвідом розміщення облігацій на внутрішньому ринку на загальну суму 250 млн. гривень.
Успішно використовується у роботі система електронного обслуговування "Банк-клієнт", та установка банкоматів, а також розширення мережі банку, діяльність якої буде орієнтована на міжнародні банківські стандарти.
АКБ „Імексбанк" на цьому етапі розвитку функціонує як універсальна банківська установа, яка здійснює свою діяльність на території всієї України та за її межеми.
АКБ „ Імексбанк" бачить своєю основною метою надавати кожному клієнту повний комплекс банківських продуктів і послуг, постійно впроваджуючи найсучасніші досягнення у області інформаційних технологій, вдосконалюючи бізнес-процеси і підвищуючи рівень сервісу, врахування інтересів акціонерів.
Усі клієнти АКБ „Імексбанк" – як приватні особи так і суб’єкти господарської діяльності-можуть завжди розраховувати на отримання високоякісних банківських послуг.
АКБ „Імексбанк" здійснює свою діяльність з підприємствами та організаціями промислових, фінансових, та інших секторів економіки України, які працюють на ринковій основі. Банк орієнтується на середні та великі виробничі, торгові структури різних галузей економіки, які мають певний досвід роботи на ринку України чи міжнародних ринках. Це такі підприємства, які здійснюють страховий бізнес, компанії-експортери промислової та сільськогосподарської продукції, будівельні підприємства, суб’єкти харчової промисловості та оптової торгівлі, поліграфічної промисловості, бюджетні організації та інші.
З метою залучення тимчасово вільних коштів інших банків, збільшення обсягів операцій з іноземною валютою та отримання додаткових доходів банком відкриті та діють кореспондентські рахунки в банках – контрагентах (резидентах/нерезидентах):
- Deutsche Bank Trust Company Americas ( New York, USA);
- Deutsche Bank AG ( Frankfurt/Main, Germany);
- Commerzbank AG ( Frankfurt/Main, Germany);
- BANK AUSTRIA CREDITANSTALT AG ( Vienna, Austria);
- АБ "СОБИНБАНК" ( Москва, Росія);
- ВАТ „ Укрексімбанк" ( Київ, Україна) [100].
З метою регулювання поточної діяльності (підтримки ліквідності, дотримання нормативів обов’язкових резервів, задоволення потреб банку та клієнтів в готівковій та безготівковій національній та іноземній валюті) банком підтримувались партнерські відносини з банками-резидентами. Це дало змогу банку активно працювати з банками-резидентами на грошовому ринку та на ринку міжбанківських кредитів по залученню та розміщенню тимчасово вільних коштів в національній та іноземній валютах. Серед партнерів банку: АБ „Тавріка", АКБ „Інтерконтинентбанк", ВАТ "Банк Універсальний", АБ „Факторіал-Банк", Банк „Фінанси та Кредит", ВАТ Селянський КБ „Дністер", АКІБ „Укрсиббанк", АКБ „Одеса-Банк", АКБ „Порто-Франко", філія АКБ "Правексбанк", філія ЗАТ „Петрокоммерц-Україна", Миколаївська філія КБ „Приватбанк" та інші.
З метою збільшення доходів по залишкам коштів у рублях Російської Федерації було відкрито кореспондентський рахунок в АКБ „Промсвязьбанк" (ЗАТ). Це дозволить АКБ „Імексбанк" мати більшу ліквідність вибору між російськими банками щодо процентної ставки на залишки. Також у 2007 році були відкрити кореспондентські рахунки у банках Акціонерний Східно-Український банк „Грант" та АКБ „Інтеркоопбанк" (ВАТ) для розрахунків фізичних осіб за допомогою систем експрес переказів.
Окрім відкриття кореспондентських рахунків були досягнути домовленості з Citibank NA та Commerzbank AG щодо зменшення тарифів на перекази коштів, та збільшення процентної ставки на залишки по кореспондентським рахункам у цих банках.
Активно ведуться переговори щодо відкриття рахунку у японських єнах, що позволить більш оперативно обробляти платежі клієнтів у даній валюті.
Серед небанківських установ, які є клієнтами АКБ "Імексбанк" можна визначити такі установи: ВАТ ІК „Примор’є-інвест", ЗАТ СК „Примор’є", Страхове акціонерне товариство „Остра", страхове ЗАТ „Грандвіс", кредитна спілка „Кредит Юніон" та інші [100].
У 2007 році провідним рейтинговим агентством України "Кредит-Рейтинг" двічі проведена процедура оновлення рейтингу АКБ "Імексбанк".
Згідно річної звітності (дод. А, Б) Компанія "Кредит-Рейтинг" – спеціалізоване рейтингове агентство України, що надає послуги в області незалежної оцінки кредитоспроможності суб'єктів запозичень з присвоєнням кредитних рейтингів за українською національною шкалою. Останнє оновлення було проведене на підставі рішення Рейтингового комітету агентства "Кредит-Рейтинг" від 8 листопада 2007 року.
Кредитний рейтинг установи на рівні uaА відображає високу здатність виконувати в умовах українського фінансового ринку свої боргові зобов'язання, не дивлячись на чутливість до впливу несприятливих комерційних, фінансових та економічних умов. Присвоєння такого високого кредитного рейтингу дозволило банку:
укріпити взаємні відносини зі всіма своїми партнерами;
відзначити себе серед кредитних установ регіону та України;
заявити про свою ефективну фінансову діяльність в умовах українського фінансового ринку;
урізноманітнити інструменти запозичення, визначити ключові стратегічні чинники подальшого розвитку.
У 2007 ропі була проведена процедура рейтингування банку й міжнародним рейтинговим агентством Moody’s Investors Service.
Міжнародне рейтингове агентство Moody’s Investors Service, володіючи унікальним досвідом роботи на світовому рівні, чудово зарекомендувало себе на ринках країн СНД. Команда агентства складається з висококваліфікованих фахівців, які виконують свою роботу на найвищому професійному рівні.
Агентство Moody’s Investors Service присвоїло АКБ "Імексбанк" рейтинг фінансової стійкості на рівні Е+, що відповідає базовій оцінці кредитоспроможності на рівні В3.
Поряд з рейтингом необхідно дослідити позицію банку на міжбанківській рейтинговій шкалі, яка визначається Асоціацією українських банків і публікується на інтернет-сайті даної організації. Дану інформацію можна розглянути на табл. 2.1 [100].
Таблиця 2.1 Аналіз динаміки основних показників АКБ "Імексбанк" за 2005-2007 роки (млн. грн.)
| Показник | За 2005 рік | За 2006 рік | За 2007 рік | |
| Фінансовий результат | Сума | 10,706 | 22,632 | 40,39 |
| № в рейтингу | 42 | 30 | 25 | |
| Депозити юридичних осіб | Сума | 640,284 | 749,404 | 792,615 |
| № в рейтингу | 28 | 32 | 35 | |
| Депозити фізичних осіб | Сума | 615,534 | 1103,882 | 1754,431 |
| № в рейтингу | 22 | 21 | 21 | |
| Кредитно-інвестиційний портфелю | Сума | 1163,60 | 1945,55 | 3134,20 |
| № в рейтингу | 32 | 31 | 30 | |
| Капітал | Сума | 188,100 | 326,262 | 517,181 |
| № в рейтингу | 32 | 33 | 32 | |
| Валюта балансу | Сума | 1625,81 | 2536,57 | 4015,52 |
| № в рейтингу | 29 | 32 | 30 | |
Отже, за даним табл. 2.1 банку вдалося досягти найбільшого результату в підвищенні прибутковості. Величина фінансового результату протягом кожного року зростала майже вдвічі, а рейтинг в 2006 році підвищився аж на 12 позицій, в 2007 році – не 5 позицій. Що стосується депозитів юридичних осіб, то даний вид операцій має не значний приріст, а стан серед інших банків по даному показнику за 2005-2007 роки змістилось з 28 сходинки на 35. По депозитах фізичних осіб ситуація дещо краща, суми отриманих вкладів від населення зростали, що допомогло підвищити свій рейтинг до 21 місця в 2006 році і залишатись на такому рівні й надалі.
Щодо величини кредитно-інвестиційного портфелю, то тут простежується стабільний ріст як в грошовій сумі, так і в рейтинговій позиції, яка з кожним роком підвищувалась на 1 сходинку.
Обсяг капіталу також досить активно зростав, однак за даними досліджуваного періоду банк залишився на 32 місці, хоча в 2006 році було підвищення на один рівень.
Аналогічна ситуація прослідковується і за показником валюти балансу, проте