Управління трудовими ресурсами
Вплив певних факторів на формування ефективного використання трудових ресурсів характеризується їх тісним взаємозв'язком. Встановити залежність рівня сільськогосподарської зайнятості від певних чинників та визначити рівень впливу останніх на використання трудових ресурсів можна за допомогою комбінаційного групування даних і кореляційно-регресійного аналізу. Завдяки групуванню даних вивчається суть взаємозв’язків, причини їх виникнення та характер взаємодії ряду факторів, які в певній мірі впливають на зміну рівня використання трудових ресурсів.
У сільськогосподарських підприємствах, залежно від комплексу факторів, складається різна забезпеченість їх робочою силою і різний рівень її використання. Водночас узагальнене визначення соціально-економічних факторів ускладнюється розрізненими даними про соціальний розвиток підприємств. Окремі сторони цих факторів характеризуються питомою вагою пенсіонерів у структурі населення, міграційним і природним приростом, густотою населення, виробництвом валової продукції на одного зайнятого в сільському господарстві, заробітною платою тощо. Тому для всебічного аналізу зайнятості при виборі факторів необхідно застосувати системний підхід, тобто слід враховувати сукупність природно-географічних, соціально-економічних, демографічних і організаційних факторів, оскільки при взаємодії вплив кожного з них або знижується, або підсилюється.
Водночас слід враховувати таку особливість сільськогосподарського виробництва як сезонність. Досягненню рівномірної зайнятості сприятимуть розвиток тваринництва, несільськогосподарського виробництва, обслуговуючої діяльності, поєднання великого виробництва з особистими господарствами селян, тобто розвиток багатогалузевих підприємств сільських громад тощо. Тому кінцевим результатом прогнозу змін кількісних і якісних характеристик є розробка прогнозного балансу трудових ресурсів сільської територіальної громади.
Стратегічне управління трудовими ресурсами
у сільськогосподарських підприємствах
Для розробки стратегії управління використанням трудових ресурсів у сільськогосподарських підприємствах необхідно оцінити зовнішнє та внутрішнє середовище підприємства в їхньому взаємозв`язку та залежності. Найчастіше така оцінка здійснюється на основі СВОТ (SWOT) - аналізу. Термін “SWOT”, запозичений із західної літератури, є абревіатурою чотирьох англійських слів, що означають: сильні сторони (Strength)- внутрішні можливості чи навички трудових ресурсів, що можуть зумовити формування конкурентної переваги ринку праці; слабкі сторони (Weaknesses) – види діяльності, які здійснюються підприємством не досить добре, або трудові ресурси, що неефективно використовуються; можливості (Opportunities) – альтернативи (шанси), що їх може використати підприємство для досягнення стратегічних цілей (результатів) ефективного використання трудових ресурсів у сільському господарстві; загрози (Threats) – будь-які процеси або явища, що перешкоджають руху підприємства в напрямку досягнення цілей формування ефективного використання трудових ресурсів.
СВОТ- аналіз необхідно проводити для того, щоб, виявляючи та ліквідуючи наявні слабкі місця, нарощувати потужність та уникати можливих загроз. Зміст такого аналізу полягає в тому, що керівник відносить дані, корисні для використання в стратегічному плануванні, до сильних чи слабких сторін, загроз чи можливостей.
Тобто, СВОТ - аналіз – це своєрідна форма замислів на перспективу; він не містить остаточної інформації для прийняття управлінських рішень, але дає змогу впорядкувати процес обмірковування наявної інформації з використанням власних думок та оцінок. З огляду на це треба зважати на такі особливості СВОТ - аналізу:
- суб`єктивність характеру добору факторів, що складають сильні/слабкі сторони та специфіку сприймання впливу факторів зовнішнього середовища;
- імовірність і ризик віднесення факторів до певної групи (минулі переваги можуть у майбутньому стати недоліками, і навпаки);
- швидко змінюючись, середовище потребує постійної уваги до себе.
Метою проведення СВОТ-аналізу є виявлення і ліквідація наявних слабких місць, нарощування потужності та уникнення можливих загроз. Такий аналіз дає змогу формувати загальний перелік стратегій з урахуванням особливостей відповідно до змісту стратегії - адаптації чи формування впливу на середовище (рис.2).
Методологія СВОТ - аналізу передбачає виявлення сильних і слабких сторін внутрішнього середовища, оцінку можливостей і загроз зовнішнього середовища, та встановлення зв`язків між ними, які в подальшому можуть бути використані для формулювання стратегії підприємства. Розглянемо процес СВОТ - аналізу на основі аналізу діяльності конкретного аграрного підприємства в контексті використання трудових ресурсів.
Рис.2. Схема врахування залежних і незалежних факторів
Для цього фактори впливу на підприємство потрібно віднести до позитивно чи негативно діючих (сильних чи слабких сторін діяльності підприємства відносно внутрішнього середовища), та шансів чи загроз відносно зовнішнього середовища.
Слід відмітити, що оцінка факторів внутрішнього середовища підприємства часто здійснюється на основі СВОТ-підходу, тобто з позиції сильних і слабких сторін підприємства. При оцінці факторів зовнішнього середовища підприємства потрібно не лише визначити можливості та загрози зовнішнього середовища, але й виявити ймовірність використання та вплив обраних можливостей та загроз на результати діяльності підприємства.
Потім, на основі проведеного аналізу внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства, за допомогою матриці, запропонованої Дж. Вільсон для виявлення найбільш впливових чинників, визначається вплив факторів на підприємство та ймовірність посилення їх впливу (табл.2).
Таблиця 2.
Оцінка впливу факторів на діяльність аграрного підприємства
(в контексті використання трудових ресурсів)
| Вплив фактору на діяльність підприємства | Ймовірність посилення впливу фактора на діяльність підприємства | ||
| Висока | Середня | Низька | |
| Високий | підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів | випередження темпів приросту продуктивності праці над рівнем зарплати | просторове розширення виробництва, створення нових робочих місць |
| Середній | механізм вирівнювання сезонного використання трудових ресурсів | ріст доходів і престижності аграрної праці | гарантії соціального і професійного захисту працівників |
| Низький | дієві мотиваційні важелі ефективного використання робочої сили | пріоритетність проблеми використання трудових ресурсів аграрного сектору | реалізація підприємством конкурентоспроможних навичок персоналу |
Значення факторів середовища підприємства, які містяться на полях матриці “Високий вплив з високою ймовірністю”, “Високий вплив з середньою ймовірністю”, “Середній вплив з високою ймовірністю” вважаються високими і їх обов`язково потрібно враховувати при розробці стратегії. Значну увагу необхідно приділити факторам, що знаходяться на полях “Високий вплив з низькою ймовірністю” і “Середній вплив з середньою ймовірністю”, хоча їх вплив середній, а значення досить високе. Інші чинники можна не брати до уваги.
Однак лише оцінки сильних і слабких сторін підприємства недостатньо - треба поєднати негативно і позитивно впливаючи на діяльність підприємства фактори (загрози і можливості), що об`єктивно існують у зовнішньому оточенні підприємства та суб`єктивно оцінені керівниками, з відносно сильними і слабкими сторонами у функціонуванні підприємства. На практиці таке поєднання проводять за допомогою стратегічного балансу, складання якого в західній літературі дістало назву СВОТ- аналіз. Крім того, треба мати на увазі, що аналіз середовища здійснюють певні особи, які можуть по-різному оцінювати явища і події, розробляти різноманітні заходи щодо поведінки підприємства в певних умовах. Тому аналізувати зовнішнє та внутрішнє середовище підприємства потрібно у залежності та взаємозв`язку між ними (табл. 3).
Таблиця 3.
Матриця СВОТ - аналізу аграрного підприємства
Зовнішнє середовище
Внутрішнє середовище |
Можливості (шанси) - ріст рівня життя працівників; - дієва система мотивації та стимулювання працівників; - функціонування механізмів вирівнювання сезонної зайнятості трудових ресурсів; - покращення якості людськ. капіталу - мобільність робочої сили; - відповідність трудового законодавства новим умовам формування трудових відносин - престижність аграрної праці; - розвиток підприємництва. |
Загрози - скорочення обсягів виробництва - непривабливість с. г. як сфери зайнятості; - ріст сільського безробіття; - відсутність мотивації працівників до підвищення продуктивності праці; -невідповідні умови життя і праці - екстенсивне використання людського капіталу, погіршення якості та регрес його структури; -неплатоспроможність виробників - обмеженість інвестування. |
|
Сильні сторони - землеробська ментальність і працелюбність селян; - конкуренція на ринку аграрної праці; - гнучкі форми зайнятості; - аграрна дорадча діяльність; - прагнення працівників покращити становище; - розвиток соціального страхування; - розвиток крупнотоварного аграрного виробництва; - вдосконалення трудового законодавства; |
Поле “СіМ” - розвиток конкуренції за вищеоплачувану роботу; - покращення умов праці; - підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів; - реалізація можливостей конкурентноспроможних навичок трудових ресурсів за рахунок розвитку підприємництва; - створення ефективного кооперативного сегменту; - забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств; - пріоритетність проблеми використання трудових ресурсів сільського господарства в системі економ. політики країни. |
Поле “СіЗ” - розвиток сільських територій шляхом посилення соціальної спрямованості аграрної реформи; - удосконалення мотиваційних важелів ефективного використання робочої сили; - допомога у працевлаштуванні; - реформування оплати праці, - поліпшення відтворювальних процесів шляхом законодавчого врегулювання формування доходів; - організація громадських робіт в сільській місцевості; - реалізація проектів зарубіжної технічної допомоги; - вирішення соціальних і демографічних проблем села. |
|
Слабкі сторони - сезонність виробництва; - висока зайнятість трудових ресурсів у малоефективних селянських господарствах; - несвоєчасність виплати та низький рівень зарплати; - несприятливі умови праці; - неефективне використання трудових ресурсів; - дефіцит висококваліфікованих кадрів; - слабкий професійний і соціальний захист працівників; - низька територіальна та професійна мобільність трудових ресурсів; |
Поле “СлМ” - відповідність трудового законодавства сучасним умовам формування трудових відносин - зосередження держ. політики зайнятості на галузевому рівні; - субсидування створення нових робочих місць в приватному аграрному секторі; - вплив на демографічно-розселенські процеси; - виконання умов Генеральної та галузевої угод; - розвиток системи мотивації та стимулювання працівників; - ріст рівня професійності та кваліфікації робочої сили; - розвиток трудових потенцій працівників сільського госп-ва. |
Поле “СлЗ” - сприятливе соціальне середовище для підвищення престижності аграрної праці; - розробка стратегічних напрямів діяльності підприємств; - залучення інвестицій в с.г.; - посилення державної міграційної політики; - функціонування механізмів вирівнювання сезонного використання трудових ресурсів; - випередження темпів приросту продуктивності праці над рівнем заробітної плати; - утвердження соціального і професійного захисту працівників; - державне регулювання використання трудових ресурсів. |
Аналіз матриці СВОТ - аналізу аграрного підприємства показує, що на перетинах окремих складових груп факторів формуються поля з характерними сполученнями, які треба враховувати надалі в процесі розробки сценаріїв стратегії розвитку підприємства. Кожне з полів потребує певної стратегії, зокрема,:
поле “СіМ” (Сила і Можливості) – стратегії підтримки та розвитку сильних сторін аграрного підприємства в напрямку реалізації шансів зовнішнього оточення;
поле “СіЗ” (Сила і Загрози) - стратегії використання сильних сторін аграрного підприємства з метою пом`якшення (усунення) загроз;
поле “СлМ” (Слабкість та Можливості) - стратегії подолання слабкостей аграрного підприємства за рахунок можливостей зовнішнього середовища;
поле “СлЗ” (Слабкість та Загрози) - стратегії подолання загроз та усунення слабких сторін аграрного підприємства.
Отримані дані СВОТ- аналізу є підставою для ідентифікації соціально-економічних проблем розвитку і використання трудових ресурсів аграрного сектору та вибору стратегії ефективного використання трудових ресурсів в аграрних підприємствах. Однак, для розробки такої стратегії недостатньо лише констатувати вплив тих чи інших факторів середовища, але й необхідно прогнозувати тенденції розвитку шансів і загроз. У стратегічному управління найбільшого поширення набули розробки сценаріїв розвитку подій. Підґрунтям вибору варіантів сценарію розвитку є дослідження співвідношення сильних та слабких сторін (потенціалу, загроз і можливостей) розвитку підприємства.
Сценарій стратегії розвитку, як опис послідовності подій від теперішнього до майбутнього стану аграрного підприємства, ґрунтується на припущеннях, які стосуються комбінацій слабких і сильних сторін, загроз і можливостей. Водночас при розробці стратегії слід мати на увазі, що можливості й загрози можуть переходити в свою протилежність: нереалізована можливість може стати загрозою, якщо її використає конкурент, або, навпаки, заздалегідь помічена загроза може створити для підприємства додаткову перевагу тоді, коли конкуренти її не усунули.
У процесі підготовки сценарію необхідно обробити багато інформації та врахувати ряд факторів, що зумовлює застосування різних методів. В більшості випадків при застосуванні СВОТ-аналізу використовують метод експертних оцінок. Оскільки цей метод базується на знаннях та досвіді спеціалістів різної кваліфікації, то його застосування може давати певні похибки, величина яких залежить від складу експертів. Тому експертну оцінку ймовірності різних сценаріїв використання трудових ресурсів в аграрних підприємствах доцільно проводити з урахуванням компетентності експертів.
4. Державне регулювання використання трудових ресурсів
сільського господарства
Різноманіття форм власності, господарювання та розширення видів індивідуальної трудової діяльності на селі зумовили необхідність формування державою такої системи соціальних гарантій населенню, яка б при розподілі та споживанні життєвих благ не послаблювала дієвість мотивів і стимулів до праці. Для трудових ресурсів, як економічної категорії, що відображає працездатну частину населення, пріоритетне значення має соціальний захист основних прав у сфері праці та соціальне страхування на випадок втрати роботи чи працездатності, при досягненні пенсійного віку тощо.
Ґрунтується соціальний захист на соціальних гарантіях, один з основних напрямів яких полягає в тому, що держава повинна гарантувати кожному громадянинові, зайнятому трудовою діяльністю, нормальний рівень добробуту через мінімальний рівень заробітної плати, її індексацію, помірні податки і невтручання у підприємницьку діяльність. Згідно Закону України ”Про державні соціальні стандарти та соціальні гарантії” мінімальна заробітна плата має бути не нижчою від прожиткового мінімуму, але це положення не дотримується, що зумовлює необхідність контролю держави за розміром прожиткового мінімуму працівників, їх пенсійним віком, тривалістю робочого дня, рівнем оплати праці, організацією підготовки і перепідготовки кадрів, умовами праці тощо.
Нині, коли частка оплати праці в сукупних доходах селян є меншою за соціальні видатки, одним з пріоритетів державної соціальної політики стало підвищення її рівня випереджаючими темпами. Основними факторами, що впливають на зростання заробітної плати є:
- підвищення рівня використання робочої сили, яке характеризується зменшенням обсягів вимушеної неповної зайнятості та підвищенням ефективного використання робочого часу;
- легалізація доходів, яка стимулюється розвитком системи загальнообов`язкового пенсійного і соціального страхування, ростом зацікавленості у ньому найманих працівників та заходами, що вживаються фіскальними органами.
Важливим чинником щодо забезпечення соціальних гарантій працівників є фактор своєчасності виплати заробітної плати. У світовій практиці несвоєчасність виплат розглядається як збагачення роботодавця за рахунок найманого працівника, оскільки працівник своєю працею авансує підприємця. Тому в зарубіжних країнах існують спеціальні закони про захист заробітної плати і відповідальність роботодавців за затримку її виплати. Наприклад, в Данії існує положення, яке у випадку несвоєчасної виплати заробітної плати надає працівникові право залишити роботу. В Нідерландах при тривалих затримках виплати заробітної плати працівник може отримати компенсацію до 50% заборгованої суми. В Ізраїлі питання індексації, компенсації, збільшення заробітної плати підлягають розгляду в судовому порядку.
Соціальний захист громадян включає гарантії соціальної захищеності, соціальної підтримки і соціальної допомоги, які диференціюються за адресною спрямованістю. Забезпечує соціальні гарантії суспільство в особі спеціальних державних органів, професійних спілок, громадських організацій. До основних напрямів соціального захисту належить соціальне страхування, яке поширюється на працюючих членів суспільства та гарантує підтримку рівня їх життя в разі втрати працездатності й заробітку на підставах, передбачених законодавством України (безробіття, хвороба, травма, материнство, старість тощо).
На державному та місцевому рівнях, як самостійна фінансова система функціонує Фонд сприяння зайнятості населення, який створено за рахунок: надходжень з державного і місцевих бюджетів; обов'язкових страхових внесків підприємницьких структур; добровільних внесків громадських організацій; штрафів підприємств, які не створюють робочих місць, не проводять перепідготовку або підвищення кваліфікації працюючих; коштів державної служби зайнятості за надання платних послуг підприємствам. Кошти Фонду використовуються для фінансування організації професійної орієнтації населення, професійного навчання працівників, що звільняються, і безробітних, сприяння їхньому працевлаштуванню, на виплату допомоги у разі безробіття, організацію додаткових робочих місць та інші витрати, пов'язані із соціальними гарантіями прав громадян на працю.
Аналіз взаємозв`язку між показниками фонду оплати праці, рівнем заробітної плати і обсягом фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (рис.3) засвідчує, що величина страхових внесків до фонду зайнятості прямо пропорційно залежить від рівня заробітної плати громадян та величини фонду оплати праці підприємств. Забезпеченість фонду коштами прямо впливає і на фінансування передбачених державою програм активних і пасивних заходів сприяння ефективному використанню трудових ресурсів підприємств.
Однією з форм соціальних гарантій є пенсії – щомісячні грошові виплати громадянам при досягненні встановленого законом пенсійного віку, настанні інвалідності, втраті годувальника. Джерелом виплати пенсій є: фонди обов`язкового державного соціального страхування, державний бюджет і недержавні пенсійні фонди.
Отже, на вирішення демографічних і соціальних проблем впливає політика оплати праці. Система соціальних гарантій з соціального захисту містить у собі: регулювання ринку робочої сили, за винятком суперечностей між її попитом та пропозицією; розрахунок на всі категорії працездатного населення, виділяючи нужденних; сприяння ефективному використанню трудових ресурсів суспільства.

![]()
![]()


![]()
![]()
![]()
![]()

![]()
![]()
![]()
![]()


Рис. 3. Взаємозв`язок між показниками фонду оплати праці, рівнем заробітної плати та обсягом фонду державного соціального страхування на випадок безробіття.
Основою соціального захисту праці та інтересів працівників є колективно-договірне регулювання зайнятості, оплати і охороні праці. У структурі колективного договору більшість питань стосується оплати праці. Відмічається позитивний вплив на досягнення ефективного використанню трудових ресурсів відповідності заробітної плати розміру трудового вкладу. Тому в сільськогосподарських підприємствах відповідно до колективного договору рівень оплати праці повинен базуватися на належній цілісності правової, нормативної та організаційної інфраструктури щодо соціального партнерства між державою, профспілками і роботодавцями з урахуванням всесвітньо визнаних досягнень трудового права і зарубіжного практичного досвіду у сфері соціалізації суспільства. Вона має гарантувати рівень оплати праці, достатній для розширеного відтворення робочої сили, зростання її якості та належні умови використання.
Розміри мінімальної місячної тарифної ставки в більшості підприємств України теж встановлюються колективними договорами та галузевими угодами. Однак в державі не ухвалено законів про соціальне партнерство і трудовий колектив, не ратифіковано значну кількість конвенції і рекомендацій Міжнародної організації праці. Це суттєво впливає на якість і повноту договірного регулювання трудових відносин та на дотримання роботодавцями трудового законодавства про працю, її оплату, формування мотиваційного механізму працівників сільського господарства, що спричиняє незацікавленість працівників в кінцевих результатах господарювання.
Надзвичайно важливу роль має зміна місця проблеми використання трудових ресурсів сільського господарства в системі пріоритетів економічної політики. Серед суб’єктів регулювання зайнятості повинні виступати органи державної влади і ключові міністерства. Вирішення проблеми зайнятості має здійснюватися оптимальними способами регулювання трудових відносин, в тому числі: реєстрації вивільнених працівників, їх соціальної та професіональної підтримки, професійної орієнтації та перепідготовки кадрів, стимулювання до зайняття відповідних робочих місць, забезпечення розвитку трудових потенцій працівників, вирішенні соціальних і демографічних проблем села.
Насамперед для подолання негативних тенденцій у сільській місцевості необхідно враховувати наслідки руйнівних демографічно-розселенських процесів і сприймати їх як один з визначальних факторів впливу на зайнятість в сільському господарстві. Наприклад, щоб процес трудової міграції був ефективний не лише для мігрантів, але і для суспільству, повинна бути вироблена державна міграційна політика. Доцільно розробити цільову комплексну програму, яка визначатиме порядок добору, виїзду, роботи і повернення мігрантів. Наступним кроком може стати висновок міжурядових угод, що регламентують число мігрантів, прийом їх країною-імпортером, характер діяльності, оплату праці.
У зв’язку з цим, трудове законодавство України має передбачати умови професійного навчання працівників, зокрема, порядок організації різних форм професійного консультування персоналу, гарантії і норми соціальної підтримки працівників, які поєднують роботу і навчання, заходи державної підтримки підприємств, що забезпечують розвиток персоналу. Крім цього, потребують вирішення соціальні проблеми, пов'язані з проведенням реформ на селі. Персонал закладів соціальної сфери в багатьох селах вивільнено, перспектив їх подальшого працевлаштування за фахом та місцем проживання немає, а для створення нових робочих місць в інфраструктурі села необхідна допомога держави. З урахуванням цих факторів й має формуватися державна політика зайнятості.
Серед соціальних пріоритетів особливе місце посідає державна допомога селу. Тому при розробці і реалізації державної політики зайнятості необхідно враховувати процеси реформування агропромислового комплексу, під впливом яких змінюється мотивація праці, соціальний статус, доходи працівників, трудові і майнові відносини, форми організації виробничої діяльності і господарювання. При цьому соціальні перетворення слід спрямовувати на створення привабливих, насамперед для молоді, умов проживання у сільській місцевості, сприятливого соціального середовища для підвищення престижності та мотивації сільськогосподарської праці.
З метою посилення соціальної орієнтації економіки, досягнення ефективного використання трудових ресурсів та забезпечення необхідних умов для створення і збереження робочих місць в аграрних підприємствах, необхідно вдосконалити механізм регулювання регіонального сільського ринку праці. Враховуючи досвід розвинених країн світу, доцільна наступна модель процесу регулювання використання трудових ресурсів у сільському господарстві України (рис.4).
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()



![]()
![]()
![]()
![]()



Рис. 4. Модель процесу регулювання використання трудових ресурсів
аграрних підприємств
Активними заходами регулювання зайнятості трудових ресурсів вважаються: створення додаткових сфер зайнятості (додаткові робочі місця на державних підприємствах, субсидування створення нових робочих місць в приватному секторі, створення умов для іноземного інвестування, самозайнятості громадян, організація громадських робіт); підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів; посилення територіальної та професійної мобільності робочої сили; субсидування частини витрат підприємств на заробітну плату, перепідготовку і підвищення кваліфікації працівників, застосування гнучких форм зайнятості, надання допомоги у працевлаштуванні. До пасивних методів регулювання зайнятості належить асигнування коштів на часткове відшкодування безробітним їхніх втрат в доходах.
В розвинених країнах втручання держави в економічні процеси відбувається шляхом проведення організаційних заходів по ліквідації диспропорцій в попиті і пропозиції робочої сили та проведенням правових і фінансових заходів (рис.5).
![]()
![]()

![]()
![]()
![]()
![]()

![]()
![]()

![]()
![]()

![]()
![]()

![]()




![]()
Рис. 5. Активні форми регулювання зайнятості в розвинених країнах
Водночас слід відмітити, що регулювання зайнятості досягає найвищого ефекту в тих країнах, де: по-перше, політика зайнятості вмонтована до загальноекономічного механізму функціонування суспільного господарства, в який закладено основний важіль політики зайнятості - стимулювання попиту, в тому числі і попиту на робочу силу; по-друге, заходи державної політики зайнятості враховують як галузевий, так і територіальний рівні реалізації, тобто передбачають взаємодію державної служби зайнятості, галузевих міністерств і підприємств різних форм власності; по-третє, в сферу політики зайнятості включені основні аспекти регулювання заробітної плати, посилення трудової мотивації тощо.
Ефективне застосування заходів з регулювання сільського ринку праці та збалансування попиту і пропозиції наявної робочої сили має обґрунтовуватися регіональною програмою зайнятості. Відповідно до Закону України “Про зайнятість населення” державна програма зайнятості населення направлена на: сприяння розвитку і структурній перебудові економіки, створення умов для направлення вивільнюваних працівників на рентабельні підприємства і в пріоритетні галузі економіки, запобігання розвитку безробіття і його скорочення шляхом підвищення економічної зацікавленості підприємств у створенні додаткових робочих місць з гнучкими формами зайнятості, поліпшення системи відтворення робочої сили в поєднанні з розвитком робочих місць, професійної орієнтації, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації населення, забезпечення зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і