Малий бiзнес
Усі складові системи ЄТОН спрямовані на оперативне та якісне надання послуг клієнтам, а їхня доцільність та корисність залежить від категорії центру зайнятості, його чисельності за спеціалістами та рівня матеріально-технічного забезпечення. Зміни і доповнення до технології вносяться на підставі наказу Державного центру зайнятості. Під час розроблення цієї технології був застосований досвід кращих вітчизняних центрів зайнятості, досвід зарубіжних країн Великобританії, Німеччини, Данії, Польщі, Росії. Найбільш ефективні методи обслуговування незайнятого населення, інноваційні елементи технології були максимально адаптовані до конкретних умов, стандартизовані та уніфіковані.
Порядок обслуговування незайнятих громадян в державних центрах зайнятості має за мету спрямувати діяльність фахівців міської служби зайнятості щодо надання клієнтам ефективних соціальних послуг, передбачених законодавством (рис. 1).
Засади ЄТОН складаються з таких напрямів:
сприяння активізації зусиль клієнтів щодо самостійного працевлаштування шляхом певної соціально-психологічної орієнтації та свідомості на підвищення їх відповідальності перед своєю сім’єю, суспільством;
організація інформаційного забезпечення про вакантні місця в місті, для чого створена єдина регіональна інформаційна комп’ютерна система забезпечення доступу кожного клієнта до цієї інформації;
створення в центрі зайнятості сектора самостійного пошуку вільних робочих місць (вакансій);
сприяння безробітним щодо започаткування власної підприємницької справи;
сприяння залученню незайнятих громадян до їх участі в оплачуваних громадських роботах;
організація роботи функціонального сектора профінформування та профорієнтації незайнятого населення;
використання механізму зворотного зв’язку клієнтів щодо пошуку роботи зі спеціалістами міського центру зайнятості.
Рис. 1 Схема єдиної технології обслуговування незайнятого населення
Важливим блоком регіональної системи ЄТОН є забезпечення відповідальності фахівців за заходи, що спрямовувались на працевлаштування клієнтів. До таких заходів належать:
обговорення на засіданнях призначених комісій регіонального центру зайнятості ефективності заходів щодо влаштування клієнта, який довгий час не був працевлаштований та перебував на обліку в центрі;
впровадження механізму атестації фахівців центру, проведення конкурсів на заміщення вакантних посад, механізму морального та матеріального заохочення службовців за якісну роботу, формування резерву на висування на більш високі посади.
Ефективними засобами організаційної роботи міського центру зайнятості є забезпечення постійної взаємодії з роботодавцями міста, а в окремих випадках поза межами міста. Для цього:
проводиться інформування роботодавців про професійно-кваліфікаційний склад осіб, які зареєстровані в центрі і поки не працевлаштовані;
вивчаються структурні зміни в економіці міста, робочих місцях і потреби підприємств щодо комплектування їх персоналом та організовується .необхідний професійний підбір кадрів на замовлення підприємств зі складу зареєстрованого незайнятого населення міста;
постійне забезпечення консультаціями з питань законодавства про працю, зайнятість, обов’язки роботодавців та права осіб, що працевлаштовуються;
на замовлення роботодавців ведеться підбір працівників з проведенням атестування за психодіагностичними методиками у відповідності до вимог роботи;
постійний моніторинг регіонального ринку праці та чинників, що впливають на його тенденції;
забезпечення раціональних витрат з боку центру зайнятості коштів страхового фонду, ефекту за кожною статтею витрат бюджет).
Досвід роботи зайнятості за технологією ЄТОН показав, що для цього необхідно забезпечити раціональний розподіл персоналу служби і ефективне використання робочого часу. З цією метою проведений розподіл персоналу з урахуванням його оптимального «навантаження», а саме — чисельності незайнятого населення, яке може обслужити один працівник центру:
впровадження системи автоматизованого нарахування всіх видів допомоги;
розділення технологічно-організаційних процедур на прості елементи;
забезпечення умов зосередженої та уважної роботи фахівців, які працюють з клієнтами, впровадження автоматизації статистичного обліку та організації системи документообігу;
впровадження посадових інструкцій для кожного спеціаліста.
З метою більш чіткої роботи центру зайнятості впроваджено розподіл потоків клієнтів залежно від цілі відвідування. Для цього в Центрі створено диспетчерсько-консультаційний сектор, робочі приміщення розміщено відповідно до технологічної схеми обслуговування різних категорій.
Як відомо, чимало громадян звертаються до центру зайнятості з приводу одержання різних довідок. Тому це питання було виділено в окрему ланку. Для організації чіткої, майже без чергової роботи центру зайнятості було проведено розподіл приміщень на певні функціональні зони. Це дозволило створити великі просторові зони для зручності клієнтам, де вони можуть одержати декілька послуг. Крім того, покращилось інформаційне наповнення приміщень. У цих умовах клієнти самостійно можуть одержати корисну для них інформацію.
Найважливішою засадою практичної системи побудови ЄТОН в центрі зайнятості є розподіл клієнтів на певні категорії/
Такий підхід обумовлений різницею в змісті технологічних процедур і операцій, що виконують конкретні фахівці центрів зайнятості при наданні тієї чи іншої послуги.
При визначенні процедур щодо обслуговування конкретної категорії громадян, послідовності операцій у центрі зайнятості враховуються різні обставини, які можуть виникати у клієнтів, обумовлювати багатоваріантність можливого розвитку подій та впливати на зміст дій спеціалістів.
Отже, запропонований поділ клієнтів, який дозволяє запроваджувати спрямовані дії спеціалістів центру зайнятості залежить від потреб клієнтів та ознак ситуації. Це допомагає також чітко визначити зміст операцій, їх послідовність розподілити функції та обов’язки між співробітниками центру, здійснити нормування часу на операції і процедури. Допомагає фахівцям надавати більш якісні послуги клієнтам.
У центрі зайнятості створено сім функціональних секторів, а саме: довідково-консультаційний; самостійного пошуку вакансій; профінформаційний, реєстраційно-приймальний, активної підтримки безробітних, взаємодії з роботодавцями; адміністративно-господарський.
Кожен зі згаданих секторів має технологію організації роботи, її мету, обладнання, фахівців. Наприклад, «Довідково-консультаційний сектор» обладнаний плакатами з інформацією про права та обов’язки безробітних, зразки оформлення різних документів. У секторі працює спеціаліст, який виконує диспетчерсько-консультаційні функції.
Сектор самостійного пошуку роботи надає клієнтам можливості самостійно користуватись інформацію про вільні робочі місця і знаходити для себе найкращі варіанти працевлаштування.
Принциповим є те, що самостійний пошук роботи на стендах вакансій є обов’язковою процедурою під час кожного відвідування клієнтом центру зайнятості, а також передує будь-яким наступним технологічним операціям. У цьому секторі розташовується стенд з картками, на яких міститься інформація про вільні робочі місця, систематизована за ознаками груп професій та територій.
Це робиться з метою запобігання зверненню до роботодавця тих клієнтів, професійні якості яких не відповідають вимогам даного вільного робочого місця. Для уникнення такої ситуації і організовуються співбесіди спеціаліста з клієнтом, якщо він підібрав собі вакансію в секторі самостійного пошуку вакансій.
В інформаційному секторі міського центру розміщуються профінформаційні матеріали: інформаційна література з описами професій (спеціальностей); довідкові матеріали про навчальні заклади, що здійснюють професійне навчання; перелік професій, за якими організовує навчання центр зайнятості та іншу інформацію, що може зацікавити відвідувача центру зайнятості.
Рис. 2. Класифікація клієнтів за категоріями звернень до центру зайнятості
У реєстраційно-приймальному секторі центру зайнятості м. Бердянська проводяться співбесіди під час реєстрації клієнтів, а також під час їхнього повторного відвідування центру зайнятості.
Активізація зусиль клієнтів у пошуку роботи забезпечується планом самостійного пошуку роботи. У ньому вказуються спільні дії громадянина та спеціаліста центру зайнятості в цьому напрямі.
Принципове значення має організація узгодження з представником роботодавця, направлення до нього конкретного клієнта для співбесіди. Досвід показав, що відвідування клієнтом підприємства без попереднього узгодження може викликати певні ускладнення, а інколи образу як з боку громадянина, так і представника роботодавця, може завдати непоправної шкоди іміджу служби зайнятості.
Розміщення функціональних секторів у центрі зайнятості дозволяє наблизити послуги до клієнта, тобто ще до початку співбесіди клієнта зі спеціалістом, який здійснює функції працевлаштування, надати йому інші потрібні послуги: інформування про вільні робочі місця, профінформування та довідково-консультаційні. Це дозволяє надати клієнту пакет послуг з перших хвилин відвідування ним центру зайнятості.
З метою активізації власних зусиль клієнта та його мотивації щодо влаштування власного життя та підвищення конкурентоспроможності на ринку праці створений спеціальний самостійний сектор активної підтримки безробітних. У ньому розміщуються робочі місця спеціалістів, які здійснюють підтримку клієнтів шляхом залучення їх до громадських та інших тимчасових робіт, профорієнтації, профнавчання та самозайнятості, участі в семінарах з техніки пошуку роботи.
Обов’язковим елементом роботи центру зайнятості є проведення семінарів з безробітними по опануванню ними методів самостійного пошуку роботи. Як свідчить вітчизняний та зарубіжний досвід, така форма роботи без вагомих додаткових витрат дозволяє значно підвищити ефективність працевлаштування безробітних.
Взаємодія з роботодавцями – найважливіша ділянка роботи служби зайнятості. Налагоджені взаємовідносини з роботодавцями допомагають розв’язанню основного завдання центру зайнятості – сприянню працевлаштуванню безробітних клієнтів, у тому числі тих, на кого поширюється 5-відсоткова квота робочих місць. Цим і займається сектор взаємодії з роботодавцями.
З роботодавцями співпрацюють спеціалісти центру зайнятості, які добре знають ситуацію на локальному ринку праці, а також можливості профнавчання безробітних для конкретних підприємств. Ще спеціалісти займаються збиранням, систематизацією та кодуванням інформації про вакансії, працюють з інформацією про вакансії, що надходять у офіційному порядку з підприємств, а також ведуть збір її з газет, бюлетенів тощо.
Сектор психологічної підтримки безробітних надає психологічну підтримку безробітним громадянам, що шукають роботу, яку доцільно розглядати як комплекс заходів психологічного змісту, направлених на актуалізацію їх психологічного резерву і мобілізацію психологічного потенціалу з метою виключення чи пом’якшення можливих негативних переживань, обумовлених проблемами вибору професії, професійного навчання, наступного працевлаштування і адаптації на новому робочому місці. Основною метою психологічної підтримки безробітних і шукаючих роботу громадян як одного із напрямів роботи в системі центру зайнятості є оптимізація за допомогою психологічних прийомів і методів психоемоційного стану безробітних на основі локалізації негативних переживань і підвищення рівня психологічної готовності до вирішення проблем, пов’язаних з професійним самовизначенням і соціальної професійної адаптації в умовах ринкової економіки.
Одним із напрямів удосконалення організації роботи центру зайнятості є заповнення інформаційного простору в центрі зайнятості. Основними принципами надання інформаційної підтримки клієнтам мають стати: адресність, наочність, лаконічність, доступність розуміння, оперативність, достовірність та упорядкованість.
За період функціонування центру зайнятості було зроблено великий крок у зменшення дистанції між службою зайнятості та людьми, яким необхідна допомога у працевлаштуванні. Безробітні і громадяни, які шукають роботу, не бояться звертатись за допомогою.
Особливо актуальним для успіху роботи на цьому етапі міського центру зайнятості є спрямування на налагодження більш тісної взаємодії з роботодавцями, на доведення до свідомості роботодавців того факту, що не тільки їхня інформація про робочі місця потрібна службі зайнятості, а й роботодавці потребують консультаційної допомоги, допомоги у підборі кадрів для їхнього підприємства незалежно від форми власності.
Позитивними наслідками впровадження системи ЄТОН у міському центрі зайнятості є збільшення чисельності працевлаштованих громадян на 42,5%, направлених на професійне навчання в 2,1 рази ніж у 2000 р., скорочення частки незайнятих громадян та безробітних, які перебували на обліку у службі зайнятості.
Головні напрями та заходи, спрямовані на сприяння громадянам міста у працевлаштуванні та їх соціальний захист у період безробіття відображені у програмі зайнятості населення міста, яка представляє собою перспективний документ органів державної влади. Ними є:
формування ефективної регіональної політики зайнятості;
сприяння розвитку малого й середнього бізнесу та само зайнятості незайнятого населення;
підвищення рівня взаємодії з роботодавцями щодо підтримки збереження існуючих та створення додаткових робочих місць, в тому числі за рахунок дотацій роботодавцям та продуктивної зайнятості населення;
забезпечення зайнятості громадян, неспроможних конкурувати на ринку праці на рівних умовах з іншими претендентами на робочі місця;
підвищення кваліфікації незайнятих осіб шляхом професійної орієнтації та професійного навчання;
соціальний захист безробітних та членів їх сімей, удосконалення грошової допомоги безробітним;
фінансове забезпечення інфраструктури ринку праці.
метою забезпечення ефективної зайнятості населення міста розроблено механізм реалізації програми зайнятості:
реалізовувати заходи «Цільової програми підтримки та сприяння розвитку підприємництва в м. Харкові на 2000-2003 роки», що здійснюється на місцевому рівні та повинна вирішувати проблеми зайнятості населення, створення додаткових робочих місць;
аналізувати стан справ у галузях економіки міста; вживати необхідних заходів щодо стабілізації економіки міста, сприяти збереженню існуючих робочих місць, поновленню роботи тих, що простоюють;
вимагати від роботодавців максимального надання інформації про вільні робочі місця центру зайнятості; з метою розширення можливостей самостійного пошуку роботи та працевлаштування громадян зробити доступнішою інформаційну базу даних про вакансії;
уточнювати перелік об’єктів, що споруджуються та розширюються, визначати кількість новостворених робочих місць на підприємствах усіх форм власності, потребу в кадрах, джерела комплектування робочих місць, в тому числі за рахунок направлених службою зайнятості;
створювати нові робочі місця за рахунок коштів підприємств;
залучати роботодавців до створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних за рахунок надання їм дотацій на створення цих робочих місць з фонду загальнообов’язкового соціального страхування на випадок безробіття;
забезпечити контроль за виконанням умов договорів купівлі-продажу об’єктів комунальної власності, планів приватизації підприємств щодо збереження робочих місць;
створити банк даних з числа безробітних, які виявили бажання займатись підприємницькою діяльністю щодо одержання одноразової допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності;
залучати до участі у всеукраїнському конкурсі за звання «Кращий роботодавець року» керівників підприємств.
Позитивні зміни у сфері зайнятості можливі, насамперед, у результаті корективних змін політики зайнятості, які мають здійснюватись у кількох надзвичайно важливих напрямах:
розвитку підприємництва, малого й середнього бізнесу, що можливе в результаті активізації діяльності широких верств населення;
створення спеціальних промислових зон на базі одного чи кількох великих промислових підприємств, що вимагає об’єднаних зусиль органів управління різних ієрархічних рівнів;
реконструкції наявних у місті різних економічних об’єктів;
РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СТАНУ ЗАЙНЯТОСТІ ТА МАЛОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ В ПЕРІОД ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ.
2.1. Проблеми безробіття та рівня життя населення
Проблеми сучасного етапу реформування економіки України спричинили зниження загального рівня зайнятості, і, відповідно, зростання повного, часткового та прихованого безробіття, труднощі з працевлаштуванням молоді, жінок та інших соціальне незахищених верств населення, які спостерігаються на тлі загального зниження життєвого рівня населення. Розрив господарських зв’язків, банкрутство, реорганізація підприємств, зміна форм власності призвели до вивільнення значної кількості робочої сили, загострення проблеми структурного безробіття. Зниження життєвого рівня також негативно позначилось на сукупному попиті внутрішнього ринку, що стало важливим чинником, який, в свою чергу, став перепоною зростання обсягів виробництва. Окрім того, низька адаптованість значної частини населення, що звикла працювати в умовах відносної стабільності, відсутність або низька трудова мобільність призвели до зниження ефективності використання трудового потенціалу, зростання чисельності незайнятого населення, зростання соціальної напруженості в суспільстві і т.ін.
Дані аналізу причин незайнятості за 1999-2003 рр. свідчать про основні причини притоку безробітних, зокрема на реєстрований ринок праці України [42].
Найбільшу питому вагу в обсязі зареєстрованих безробітних за цей період становили особи, звільнені за власним бажанням — їхня частка (з деякими відхиленнями) коливається від 38,7% у 1997 р. до 27,3% у 2001 р. Незважаючи на позитивну тенденцію скорочення питомої ваги цієї групи, її абсолютна чисельність за цей період збільшилась, відповідно, з 246696 до 752961 осіб, або більше ніж у три рази. Особливістю даної групи є її спорідненість з «прихованим вивільненням», в основі якого лежать характерні соціальні та економічні проблеми перехідного періоду — приховане безробіття, заборгованість по заробітній платі і т. ін.
На другому місці в чисельності зареєстрованих безробітних знаходяться особи, вивільнені у зв’язку з структурними змінами в організації виробництва. Для цієї групи характерна тенденція до зменшення: з 30,1% у 1998 р. до 13,7 у 2002 р.
До третьої групи належать особи, не зайняті з інших причин, їхня питома вага у загальній чисельності безробітних протягом 1998-2002рр. знаходилась на рівні 15% — 29,8% .
Четверта група — випускники навчальних закладів, їхня питома вага знижується з 11% у 1998 р. до 5,6% в 2002 р.
На реєстрованому ринку праці у 2000-2002рр. (табл.2.1) мали стійку тенденцію до зростання показники чисельності безробітних і рівня безробіття, зокрема, в: 2000 р. зростання першого становило 181,5%, 2001р. - 157,5%, 2002 р.-117,1%. У 2003 р. з’явились перші ознаки стабілізації; чисельність безробітних порівняно із попереднім роком зменшилась на 19,3 тис. осіб, або на 1%, у 2003 р. відповідно зменшилась порівняно з 2002 р. на 147,1 тис. осіб або на 12,7%. Майже таку саму динаміку мав і показник рівня безробіття.
Таблиця.2.1
Чисельність безробітних, що перебували на обліку в службі зайнятості та рівень безробіття на кінець року в Україні у 1998-2002 рр.
| Показник | Роки | ||||
| 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | |
| Чисельність безробітних на кінець року, осіб |
637063 |
1003216 |
1174542 |
П55216 |
1008077 |
| Рівень зареєстрованого безробіття, % | 2,33 | 3,69 |
4,3 |
4,22 |
3,68 |
Структурно-технологічний регрес економіки України був основним важелем негативних змін у структурі зайнятості населення, що особливо позначилось на стані зайнятості молоді, жінок та інших слабо захищених верств населення.
Чисельність молоді, зайнятої економічною діяльністю в динаміці у 1998-2002 рр. становила, відповідно, 5565,8 тис. осіб, 5496,6 тис. осіб, 4782,2 тис. осіб, 4875,2 тис, осіб 5923 тис. осіб, або 23,4%, 23,9%, 23,9%, 22,9%, 29,3% загальної чисельності населення зайнятого економічною діяльністю (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Динаміка чисельності і рівня зайнятості окремих категорій населення України за даними вибіркового обстеження населення у 1998—2002 рр., тис. осіб
|
Роки |
з обстеженого населення |
в тому числі зайняті |
рівень зайнятості |
|||
|
молодь |
жінки |
молодь |
жінки |
молодь |
жінки* |
|
|
1998 |
9430,9 |
19810,5 |
5665,8 |
12124,0 |
60,1 |
61,2 |
|
1999 |
10701,6 |
19326,0 |
5496,6 |
11757,6 |
51,4 |
60,8 |
|
2000 |
10819,5 |
19230,9 |
4782,2 |
9750,1 |
44,2 |
50,7 |
|
2001 |
10930,9 |
19178,7 |
4875,2 |
9915,4 |
44,6 |
51,7 |
|
2002 |
10990,5 |
19094,1 |
5923,0 |
9863,4 |
53,9 |
51,7 |
* розраховано як відношення чисельності зайнятих молоді і жінок до загальної чисельності населення відповідної групи.
Динаміка чисельності зайнятої молоді за 1998-2002 рр. свідчить про те, що протягом 1998-2000 рр. спостерігалась тенденція до зменшення рівня зайнятості цієї важливої категорії молодих людей. І лише у 2001 р. зафіксовано невелике збільшення зайнятості молоді (на 0,4 відсоткових пункти) і в 2002 р., відповідно, на 9,3 відсоткових пункти даної категорії населення.
Аналогічна тенденція спостерігалась і з зайнятістю жінок.
Згадані категорії — це найбільш вразливі верстви населення, які потерпають від порушення законодавства про працю під час проведення приватизації, реструктуризації виробництва, а також у нових формах господарювання.
На наш погляд, особливу увагу необхідно зосередити на проблемах молодих і їх зайнятості, адже це майбутнє нашої країни. Статистичні показники вибіркового обстеження свідчать про те, що рівень зайнятості молоді у 2002р. знизився на 6,2 відсоткових пункти порівняно із 2000 р,, і становив 53,9%. Тобто, серед цієї категорії молодих ( віком до 29 років) тільки 53,9% зайнятих. Це наводить на роздуми щодо останніх 46,1% молодих — якими видами діяльності вони зайняті та які джерела і розміри їхніх доходів.
Найнижчий рівень зайнятості у 2002 р. був серед молоді у віці 15-19 років і становив 8,6%; у молоді 20-24 років цей показник становив 53,8%, у віковій групі 25-29 років - 73,7%. Тобто, особливо низький рівень зайнятості спостерігався у молоді віком до 19 років (табл. 3).
Таблиця 2.3
Рівень зайнятості молоді в Україні у 1998 – 2002 рр. за віковими групами, %
|
Роки |
Вікова група |
||
|
15-19 років |
20-24 роки |
25-29 років |
|
|
1998 |
12,6 |
- |
73,1 |
|
1999 |
19,7 |
59,4 |
76,5 |
|
2000 |
9,8 |
53,2 |
71,6 |
|
2001 |
8,6 |
54,4 |
72,7 |
|
2002 |
8,6 |
53,8 |
73,7 |
Дані таблиці 3 свідчать про те, що рівень зайнятості суттєво зменшився серед молоді у віці 15-19 років (з 12,6% у 1998 р. до 8,6% у 2002 р.). Така ситуація пояснюється тим, що поступова стабілізація економіки і впровадження нових технологій потребує кваліфікованих працівників, а молодь у віці 15-19 років, як правило, не набула ще відповідного рівня досвіду, освіти і кваліфікації.
Загалом у 2002 р. чисельність економічно активної молоді у віці 15-29 років (порівняно з 2000 р.) зменшилась на 104,2 тис. осіб, або на 1,7% і становила 5923 тис. осіб.
Рівень безробіття молоді у 2002 р. становив 16,8% проти 11,8% для всього працездатного населення України.
Зросла в цілому і чисельність економічно неактивного населення (на 215,2 тис. осіб), в тому числі молоді (на 102,6 тис. осіб, або на 1%).
Щодо міського населення, то упродовж 2001-2002 рр. спостерігалась аналогічна тенденція. Знизилась чисельність економічно активного населення на 156 тис. осіб, або на 2,0%. Одночасно серед міського населення знизився рівень безробіття з 14,4% до 13,3%, в тому числі молоді, відповідно, з 21,7% до 18,8%.
Зауважимо, що в 16 областях України рівень безробіття населення, визначений за даними щоквартальних обстежень домашніх господарств перевищує середні дані по Україні (11,1%), в: Житомирській (13,7%), Закарпатській (13,1%), Івано-Франківській (12,8%), Київській (11,9%), Кіровоградській (15,4%), Луганській (13,3), Львівській (12,7%), Миколаївській (11,7), Сумській (16,7%), Тернопільській (17,1%), Харківській (11,8), Херсонській (13,3%), Хмельницькій (12,8), Черкаській (11,5%), Чернівецькій (18,4%), Чернігівській (12,1%) областях. В решті десяти областях рівень безробіття становив від 6,1% до 10,8%.
Дані обстежень за Методологією МОП дозволяють більш повно оцінити ситуацію на ринку праці. Так, аналіз рівнів безробіття за статтю та місцем проживання свідчить про те, що в цілому динаміка цих процесів має загальну тенденцію до зменшення (окрім сільського населення, де рівні безробіття щорічно зростають). Зокрема, у 2001 р. рівень безробіття сільського населення становив 7,9% порівняно з 6,7% в 1999 р.
Це підтверджує той факт, що проведення аграрної реформи на селі негативно вплинуло на зайнятість сільського населення. У цьому є окрема проблема безробіття на селі, вона стосується і труднощів у розпаюванні землі, а також невирішеного питання щодо віднесення власників землі до числа безробітних тощо.
Аналізуючи чисельність незайнятих громадян, які перебували на обліку в службі зайнятості в 1998-2001 рр. за освітою (табл. 2.4), слід відмітити, що вона мала тенденцію до зростання і в 2001 р. по відношенню до 1998 р. становила 135,5%, в тому числі: чисельність незайнятих з повною вищою освітою — 121,8%, базовою вищою освітою — 135,5%, професійно-технічною освітою 141,3%, повною загальною середньою освітою — 136,2%, базовою загальною середньою — 128,2%, початковою — 81,1%. Таким чином, найбільш високі темпи зростання незайнятого населення спостерігались у осіб з професійно-технічною і повною загальною середньою освітою [51].
Таблиця 2.4
Чисельність незайнятих громадян, які перебували на обліку в службі зайнятості в Україні у 1998-2001 рр. (за освітою)
|
Показники рівня освіти в Україні |
Чисельність незайнятих громадян, особи |
Питома вага у загальній чисельності 2001 р.,% |
У % 2001р. до 1998р. |
|||||
|
1998р. |
1999р. |
2000р. |
2001р. |
|||||
|
Усього |
2036708 |
2475900 |
2744097 |
2760239 |
100,0 |
135,5 |
||
|
В тому числі: Повна вища |
228036 |
260506 |
287376 |
277766 |
10,1 |
128,1 |
||
|
Базова вища |
432410 |
533182 |
592939 |
585764 |
21,2 |
135,5 |
||
|
Професійно-технічна |
621759 |
784901 |
875925 |
884573 |
32,1 |
141,3 |
||
|
Повна загальна середня |
624646 |
745186 |
825214 |
850544 |
30,8 |
136,2 |
||
|
Базова загально-середня |
119499 |
141951 |
153335 |
153192 |
5,5 |
128,2 |
||
|
Початкова |
10358 |
10174 |
9308 |
8400 |
0,3 |
81,1 |
||
2.2. Зайнятість населення і регулювання її в сучасних умовах
Зайнятість розкриває один з найважливіших аспектів соціально-економічного життя людини, пов’язаний із задоволенням її потреб у сфері праці. Водночас трудова зайнятість населення країни забезпечує виробництво ВНП, а отже економічну основу життя суспільства. Разом з тим зайнятість має і соціальний характер: вона відображає потреби людей не лише в заробітках, але й у самореалізації через суспільно корисну діяльність.
Зайнятість – це діяльність громадян із задоволенням особистих і суспільних потреб, що не суперечать законодавству, і як правило, приносить заробіток (трудовий доход).
Серед працюючих осіб, які самотужки створюють собі робочі місця (не за наймом), спостерігається тенденція до збільшення чисельності усіх категорій за статусом зайнятості, окрім безкоштовно працюючих членів сім’ї, а саме: роботодавців – на 16,5%; членів колективного підприємства – на 0,7%, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю – на 11,6% і зайнятих в особистому підсобному господарстві на 3,8%.
Ситуація у сфері зайнятості населення в 2003 році характеризується подальшим збільшенням чисельності працівників у віці 15-70 років, зайнятих економічною діяльністю і становитиме 21,3 млн. чоловік, рівень зайнятості населення в 2003 році складе 58,1% (Таблиця 2.5.)
Таблиця 2.5
Показники зайнятості населення в Україні
В 1999-2003 роках
Показники |
1999 рік |
2000 рік |
2001 рік |
2002 рік |
2003 рік |
| Трудові ресурси, млн. чол. | 29,90 | 30,0 | 30,0 | 30,10 | 30,10 |
|
Чисельність працівників у віці 15-70 років, зайнятих економічною діяльністю (в середньому за рік), млн. чол. У тому числі:: |
20,05 | 20,42 | 20,40 | 20,80 | 21,30 |
| Працюючі за наймом | 18,35 | 18,40 | 16,80 | 16,50 | 16,60 |
| Працюючі не за наймом | 1,70 | 2,02 | 3,60 | 4,30 | 4,70 |
| Рівень зайнятості населення у віці 15-70 років (в середньому за рік), % | 54,90 | 56,10 | 55,70 | 56,80 | 58,10 |
| Рівень зайнятості населення працездатного віку (в середньому за рік), % | 64,0 | 64,70 | 64,30 | 65,80 | 66,70 |
Одним із стратегічних накреслень соціальної політики є повна продуктивна зайнятість населення, досягнення якої пов’язане як з поліпшенням економічної ситуації в країні, так і з посиленням регулюючої ролі держави у формуванні і реалізації політики зайнятості.
Комплексний підхід до вирішення цієї проблеми передбачає збалансоване регулювання всіх елементів ринку праці не тільки стимулювання попиту на робочу силу (створення робочих місць), а й вплив на ціну праці, якість робочих місць, трудову мотивацію тощо.
Разом з тим розвиток підприємництва стримується недостатністю методичної бази в діяльності служби зайнятості при доборі, підготовці підприємців, наданні їм оперативної допомоги, а ще – відсутністю технології та системи розвитку малого підприємництва, надання гарантій для одержання безпроцентних позик, недостатністю розмірів безпроцентних позик для фізичних та юридичних осіб, відсутністю прав на одержання техніки та устаткування в лізинг.
Державною службою зайнятості України проводиться робота з розвитку підприємницької діяльності серед безробітних шляхом надання позик на поворотній основі та одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації ними власної справи.
Одним із суб’єктів формальної (зареєстрованої) підприємницької діяльності є незайняте населення, в тому числі безробітні. Як свідчить практика використання Положення про порядок надання безпроцентної позики безробітним, щоб вони займались підприємницькою діяльністю, існує кілька причин, які стримують їх бажання отримати позику:
безробітний не має змоги знайти гаранта повернення позики;
гарантія під заставу майна не сприятлива;
безробітні не мають коштів на оформлення посвідчення про реєстрацію їх як суб’єктів підприємницької діяльності. Окрім цього, немає гарантії, що при цьому він одержить позику;
розміри позики не дозволяють почати підприємницьку діяльність, пов’язану з виробництвом, створенням фермерського господарства.
У зв’язку з вищевикладеним доцільно внести зміни до Положення про надання безпроцентної позики :
збільшення розміру кредиту та можливості реалізації його через лізинг обладнання та техніки;
збільшення строку надання безпроцентної позики (встановити 5 років замість 2 років);
встановлення розміру безпроцентної позики не в абсолютних сумах, а згідно з фактичними витратами, що підтверджуються економічними розрахунками, але не більше суми застави;
змоги пошуку гаранта з питань повернення позики;
передбачення окремим пунктом безоплатної реєстрації фізичних осіб як суб’єктів підприємницької діяльності із числа безробітних; безплатного одержання ліцензії на те, щоб безробітні займалися індивідуальною трудовою діяльністю; звільнення від сплати податків строком до одного року малих підприємств, фермерських господарств тощо, які створені безробітними за рахунок безпроцентної позики при умові прийняття на роботу незайнятих громадян за направленнями центрів зайнятості
По всій Україні пройшла серія семінарів, орієнтованих на підприємництво. Що вони передбачають: з’ясовується, що людина може, чи готова вона до перших кроків, чи може втілити те, що задумує. Результатом семінарів стають направлення на курси, на них даються ази знань з підприємництва.
Створюючи подібну систему, розробники використовували практичний досвід таких одноразових виплат у Європейських країнах. У Словаччині 87 осіб, які закінчили подібні курси, заснували власний бізнес.
В Україні найбільш активними виявилися безробітні кримчани. У Гурзуфі безробітні організували міні готель, Алушті – кафе і так далі.
Добре ця справа йде і на Вінничині: там колишнім безробітним виплачено допомогу для заснування власної справи на суму 77 тис. грн.
На Дніпропетровщині відкриваються підприємства у сфері побутового обслуговування населення.
В Харківській області протягом 2001 року 116 чоловік отримали безпроцентну позику на загальну суму 740 тис. грн.. у тому числі 15 чол. отримали безпроцентні позики для організації підприємницької діяльності по місту Харкову [50].
У 2002 році в Харківському регіоні одноразову виплату допомоги по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності отримали – 1450 чол. на загальну суму понад 1,9 млн. грн. [51].
У Запоріжжі і Луганську 62 особи пройшли навчання на семінарах і курсах служб зайнятості і зареєструвалися як підприємці. Їм надано допомогу при юридичному оформленні підприємств. Це ще один плюс для держави, адже ці підприємці не йдуть у тінь, не приховують свої доходи.
Держава створює можливості для безробітних не лише працевлаштуватись, а й створити робочі місця для інших. Як свідчить статистика за 2 останні роки 12-19% населення України самі знаходять собі роботу, стаючи підприємцями і це вселяє оптимізм і надію. Шкода, що цей процес іде досить повільно.
Таким чином, можна зробити висновок, що сучасні підходи регулювання зайнятості населення повинні будуватися на активній державній політиці сприяння малому бізнесу, тобто держава повинна