Xreferat.com » Рефераты по банковскому делу » Аналіз організації депозитних операцій банків з фізичними особами в комерційному банку ТОВ "Укрпромбанк"

Аналіз організації депозитних операцій банків з фізичними особами в комерційному банку ТОВ "Укрпромбанк"

Дипломна робота

на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста

Тема роботи:

Аналіз організації депозитних операцій банків з фізичними особами в комерційному банку ТОВ “Укрпромбанк”


Зміст


Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти менеджменту депозитів фізичних осіб в комерційному банку

1.1 Депозитні джерела формування ресурсів банку

1.2 Поняття депозитної політики банку і класифікація депозитів в комерційних банках

1.3 Законодавча база проведення операцій з депозитами фізичних осіб

1.4. Відкриття поточних рахунків фізичним особам

Розділ 2. Організація депозитних операцій з фізичними особами в комерційному банку ТОВ “Укрпромбанк”

2.1 Загальна характеристика економічної діяльності ТОВ “Укрпромбанк”

2.2 Аналіз вкладень фізичних осіб в ТОВ “Укрпромбанк”

2.3 Механізм залучення коштів фізичних осіб в ТОВ “Укрпромбанк”

2.4 Механізм управління депозитами фізичних осіб в ТОВ “Укрпромбанк”

Розділ 3. Напрямки оптимізації менеджменту депозитів фізичних осіб в комерційному банку

3.1 Оптимізація методики аналізу клієнтської бази ТОВ “Укрпромбанк”

3.2 Використання методу процентних ставок на депозити за граничними витратами як напрямок вдосконалення цінової політики ТОВ “Укрпромбанк”

Висновок

Список літератури

Додатки

Вступ


Банківські ресурси – це основа основ діяльності будь-якого банку, оскільки процеси утворення ресурсів і надання позик перебувають у тісному взаємозв’язку. Тому розуміння економічного змісту банківських ресурсів, значення проблем пов’язаних із їх ефективним формуванням і доцільним використанням, надзвичайно важливе, особливо для українських комерційних банків. Саме нашим, вітчизняним, комерційним банкам надзвичайно важко вирішувати це питання – формування ресурсів банків, тому що українська банківська система ще дуже молода, вони тільки на початковому етапі свого розвитку. За часів Радянського союзу перед банками не існувало такої проблеми як формування своїх ресурсів, все робилося централізовано. Тому не було необхідності досліджувати цю тему, яка на сьогоднішній день є дуже актуальною, так як при створенні комерційного банку – це перше питання яке постає перед його засновниками.

Актуальність теми дипломної роботи “Організація депозитних операцій банків з фізичними особами” в тому, що я вважаю це питання дуже поширеним в банківській діяльності. Так як перед кожним комерційним банком на протязі його діяльності зустрічаються такі питання як: “Які краще залучити кошти? Як оптимально їх сформувати? Яку депозитну політику вигідніше застосовувати?” та інші не менше важливі питання. Комерційний банк може не здійснювати операції з векселями, не надавати лізинговий кредит, не здійснювати міжнародні розрахунки за дорученням своїх клієнтів – ці операції не суттєво вплинуть на подальшу діяльність комерційного банку, на його надійність, ліквідність. Я не вважаю, що банк повинен обмежити або не звертати уваги на інші банківські операції та послуги, навпаки він має розширювати спектр своїх банківських послуг для зміцнення своєї конкурентної здатності і розширення клієнтської бази. Але все ж таки відповідною точкою для здійснення різноманітних банківських операцій і надання послуг є ресурси цього банку, які він повинен розміщувати з найефективнішим результатом. Очевидно, під впливом змін у регулюванні банківської діяльності, зрушень у макроекономічній і мікроекономічній динаміці, ситуації на грошово-кредитному ринку, структурних коливань у доходах юридичних та фізичних осіб тощо можливості формування ресурсної бази комерційного банку не залишаються стабільними. Враховуючи це, актуальним є моделювання кожним окремо комерційним банком шляхів і джерел ресурсного забезпечення його діяльності.

Об’єктом дослідження дипломної роботи є формування ресурсів банку, предметом - депозитні операції.

Метою дипломної роботи є з’ясування сутності формування ресурсної бази банку та розгляд механізму операцій пов’язаних з їх формуванням.

Завданнями даної роботи є:

з’ясування призначення, сутності, класифікації і видів депозитів;

розгляд порядку відкриття і закриття рахунків фізичних осіб;

ознайомлення з депозитною політикою ТОВ “Укрпромбанк”,

аналіз та впровадження нових методів менеджменту вкладів населення.

В ході дослідження та розгляду теми даної дипломної роботи застосовувались методи аналізу, синтезу, конкретизації.

При написанні даної роботи було використано: нормативно-правову базу України, підручники, статті, публікації, матеріали опубліковані на сайтах українських банків, а також внутрішні документи ТОВ “Укрпромбанк”.

При написанні дипломної роботи вирішувалися наступні завдання:

Вивчити теоретичні аспекти менеджменту депозитів фізичних осіб в банку.

Ознайомитися з законодавчою базою України, що регулює процеси залучення та управління депозитами населення.

Провести аналіз економічного стану об’єкта дослідження.

Розглянути механізм менеджменту депозитів населення та проаналізувати рівень управління депозитами фізичних осіб.

Надати рекомендації щодо оптимізації механізму менеджмента депозитів населення в банку

Виходячи з того, що саме депозити фізичних осіб за світовою практикою є найбільш стабільною та прогнозованою ресурсною базою для комерційних банків, на наш погляд, розробка шляхів оптимізації управління вкладами населення постає цікавою та актуальною темою дослідження даної дипломної роботи.


Розділ 1. Теоретичні аспекти менеджменту депозитів фізичних осіб в комерційному банку


1.1 Депозитні джерела формування ресурсів банку


Більша частина ресурсів КБ формується на рахунок залучених та запозичених коштів, а не власних. Залучені кошти банку – кошти, які банк залучає на вклади і депозити. Запозичені кошти - це кошти, які банк залучає шляхом випуску облігацій або одержанням міжбанківського кредиту. Можливості комерційного банку у залученні коштів регулюються НБУ. Так згідно з показником платоспроможності банку, нормативне значення якого встановлено НБУ, залучені та запозичені кошти не повинні перевищувати розмір власного капіталу більше ніж у 8 разів.

Банки залучають вільні грошові кошти шляхом виконання депозитних операцій у процесі яких використовують різні види банківських рахунків. Депозитні операції – це операції, що проводить банк, коли залучає кошти клієнтів. Суб’єктами депозитних операцій є комерційні банки, які виступають як позичальники, так і кредитори – власники коштів. Об’єктами депозитних операцій є кошти, що передані банку на умовах, визначених двосторонньою угодою.

Депозит – це грошові кошти в національній та іноземній валюті що передані їх власникам або іншою особою за його дорученням в готовій або безготівковій формах на рахунок власника для зберігання на певних умовах. [22]

Практично усі клієнтські рахунки називають депозитними. Депозитним може бути будь-який відкритий клієнту у банку рахунок на якому зберігаються його грошові кошти.

Депозит до запитання – це кошти, що знаходяться на поточних бюджетних рахунках, на кореспондентських рахунках комерційних банків і використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах. Умови сплати відсотків за залишками коштів за цими рахунками визначаються у двосторонніх угодах при відкритті цих рахунків. Вони (депозити до запитання) використовуються для здійснення поточних рахунків власника. За першою вимогою клієнта кошти з поточного рахунку у будь-який час можуть вилучатися шляхом видачі готівки, виконання платіжних доручень, сплати чеків або векселів.

До вкладів до запитання прирівнюються внески з попереднім повідомленням банку про намір зняти гроші з рахунку. Вклади до запитання є нестабільними, що обмежує можливість їх використання банком для позичкових та інвестиційних операцій, тому власникам поточних рахунків сплачується низький депозитний % або не сплачується зовсім. В умовах відсутності плати за депозити до запитання банки намагаються залучити клієнтів стимулювати приріст поточних внесків за рахунок надання їх додаткових послуг та підвищення якості обслуговування. Це зокрема, кредитування з поточного рахунку, пільги вкладникам в одержанні кредиту, використання зручних для клієнта форм розрахунків: застосування кредитних карток, чеків, розрахунково-консультативне обслуговування тощо.

Залучення депозитів оформляється банком шляхом:

відкриття депозитного рахунку з укладанням договору банківського вкладу (видачею ощадної книжки);

видачі ощадного (депозитного) сертифіката.

За договором банківського депозиту комерційний банк, який прийняв кошти від вкладника або кошти, що надійшли на рахунок вкладника від іншої сторони, зобов’язується виплатити вкладнику суму депозиту та нараховані % на умовах та в порядок, що передбачені договором. [9]

Для покриття операційних витрат пов’язаних з веденням поточних рахунків банк стягує з клієнта комісійну винагороду. Комісія може утримуватися з депозитного %. Деякі банки не стягують комісії з безпроцентних рахунків за умови зберігання на них стабільного залишку не нижче встановленого рівня. До депозитів до запитання можна віднести і кредитові залишки на конкретних рахунках. На цьому рахунку знаходять відображення усі операції банку з клієнтами, тобто видача позичок і проведення платежів за дорученням клієнта, а також надходження виручки від реалізації продукції та інших грошових переказів на користь клієнта і на погашення позичок. Тобто, контокорентний рахунок – це активно-пасивний рахунок, що поєднує в собі ознаки поточного і позичкового. Кредитове сальдо по контокорентному рахунку означає, що клієнт має у своєму розпорядженні власні кошти, дебетове – що у клієнта виникла заборгованість перед банком за позиками.

Найбільшу частину банківських зобов’язань складають кошти юридичних осіб. Це спричинено тим, що, головним чином, весь безготівковий обіг в народному господарстві концентрується на рахунках підприємств та організацій. Але позитивною тенденцією є постійне зростання обсягу вкладів населення в комерційних банках, які є одним з основних джерел банківських ресурсів. Це свідчить про збільшення грошових доходів населення та підвищення довіри до банківської системи. Але населення України, на відміну від країн з розвиненою економікою, не є основним клієнтом банків. У пасивах банків розвинених країн частка приватних вкладів сягає 80%.

Потенційна можливість залучення коштів населення дуже велика. У населення є вільні кошти, але необхідні стимули для їх залучення у банківський сектор, що дало б можливість збільшення фінансової стійкості комерційних банків. У залежності від строку розміщення вкладів, найбільшу питому вагу мають строкові депозити населення, обсяг яких постійно зростає.

Позитивним зрушенням в останні роки є збільшення довгострокових депозитів, що дає комерційним банкам можливість збільшити обсяги довгострокового кредитування. Але такі депозити все ще займають невелику питому вагу в загальному обсязі вкладів. Також спостерігалося збільшення привабливості національної валюти для зберігання в ній частки доходів. Стабілізація політичної ситуації в Україні, підвищення довіри населення до дій уряду сприяли в четвертому кварталі 2004 року зростанню на 31,6% залишків депозитів та вкладів у національній валюті в комерційних банках. Однак, при збільшенні абсолютних розмірів вкладів з 29997 млн. грн. в 2003 році до 39475 млн. грн. в 2004 році, в цей період відбулося зниження частки вкладів населення з 49% до 43% в загальному обсязі коштів на рахунках юридичних і фізичних осіб, що пов`язано, скоріше за все, з передвиборною ситуацією в Україні в другому півріччі 2004 року.

Значну частину ресурсів комерційних банків мають складати вклади населення, які є одними з найбільш дешевих залучених ресурсів, відносно стабільними (особливо строкові) та мають потенційно великі обсяги для залучення (Див. табл. 1.1).


Таблиця 1.1

Вклади населення в комерційні банки України (млн. грн.)

Показники 2000 2001 2002 2003 2004
Кошти на рахунках підприємств, організацій та населення, млн.грн., 18585 25485 37384 61365 90935
у тому числі:




вклади населення, 6581 10247 14884 29997 39475
з них: до запитання 2029 2214 2736 6442 7589
строкові, 4551 8033 12148 23555 31886
вклади населення, % 35 40 40 49 43

Джерело: aub/ua/2005.html


Використавши кошти населення як кредитний ресурс, його можна було б спрямувати на інвестування перспективних галузей економіки.


1.2 Поняття депозитної політики банку і класифікація депозитів в комерційних банках


Згідно Закону України “Про банки та банківську діяльність” від 7 грудня 2000р. № 2121-Ш депозити (вклади) це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. [1]

Суб`єктами депозитних операцій є комерційні банки, що виступають як позичальники, і власники коштів, котрі, в свою чергу, виступають кредиторами. Об’єктами депозитних операцій є кошти, що передані комерційному банку на умовах, визначених двосторонньою угодою.

На долю депозитних операцій приходиться біля 85% пасивів банків. При залученні депозитів банки дотримуються наступних принципів організації депозитних операцій [21]:

депозитні операції здійснюються таким чином, щоб сприяти отриманню банківського прибутку або створювати умови для отримання прибутку в майбутньому;

в процесі організації забезпечується різноманітність суб`єктів депозитних операцій та поєднання різних форм депозитів;

при здійсненні банківських операцій забезпечується взаємозв`язок і взаємопогодження між депозитними і кредитними операціями по термінам і сумах;

особлива увага в процесі організації депозитних операцій приділяється строковим депозитам, які найбільше підтримують ліквідність балансу банку;

проводячи свої депозитні та кредитні операції, банк повинен зменшувати свої вільні ресурси;

банк повинен приймати міри по розвитку банківських послуг, що передбачає залучення депозитів.

Для банківської практики характерна така класифікація депозитів:

За категоріями депонентів:

депозити суб`єктів господарської діяльності;

депозити фізичних осіб;

депозити банків.

За економічним змістом:

депозити до запитання;

депозити на визначений строк (строкові, термінові);

ощадні вклади.

За строками використання:

депозити до запитання;

депозити на визначений строк (строкові).

Депозити за своїм економічним значенням можуть бути як пасивними так і активними.

Активні – розміщення банківських коштів в інших комерційних банках. Депозитні операції можуть бути активними лише на міжбанківському кредитному ринку. Депозитні – кошти, залучені банком.

Вклад (депозит) до запитання – банківський депозит, який може бути вилучений вкладником на першу вимогу (кошти на поточних та бюджетних рахунках). [20]

Кошти клієнтів у вкладах до запитання зберігаються на поточних рахунках, які відкриває банк для кожного клієнта. В будь-який момент вони можуть бути зняті готівкою з відповідного рахунка або перераховані за вимогою клієнта на інші рахунки в банках. Вітчизняні банки здебільшого не здійснюють виплати за залишками на депозитних рахунках до запитання, оскільки розміри цих залишків дуже нестійкі та слабо прогнозовані. Значну частину ресурсів, залучених у вклади до запитання, банки використовують для забезпечення необхідного рівня ліквідності та формування обов`язкових резервів у вигляді залишків на кореспондентському рахунку в НБУ.

Водночас у повсякденній банківській діяльності складається ситуація, коли клієнти не використовують одразу всі кошти, що надходять на їхні поточні рахунки, залишаючи певну частину у розпорядженні банку на деякий термін. Цю частину ресурсів банки використовують у формі вкладень у найкоротші за терміном повернення кредитно-інвестиційні активи. В цьому випадку він отримує можливість заробляти, розміщуючи вільні залишки на поточних рахунках у відповідні дохідні активи, а відтак сплачувати певний відсоток власникам депозитів до запитання за користування їхніми грошима. Платність вкладів цього типу дає змогу, в свою чергу, залучати ще більші обсяги поточних ресурсів, розширювати коло операцій та збільшувати їх обсяги, що неодмінно сприятиме підвищенню конкурентоспроможності банку.

У більшості банків вклади до запитання займають найбільшу питому вагу в структурі залучених коштів. Це найдешевше джерело банківських ресурсів. Власник рахунку може в будь-який час вилучити кошти, тому банк повинен мати завжди високоліквідні активи за рахунок скорочення долі менш ліквідних, але тих, що дають високі доходи. Тому на залишок коштів на рахунках до запитання виплачуються низькі відсотки. Для комерційного банку вклади до запитання є трудомісткими і дохід від комісійних зборів за обслуговування рахунків не завжди покриває ці витрати.

Комерційні банки зацікавлені у вкладах до запитання тому що:

клієнти мають залишки грошей на рахунку і виникає можливість для банку використовувати ці залишки для короткострокового кредитування і отримати доход;

банк має можливість надати клієнту повний спектр банківських операцій та послуг.

Найстабільнішими щодо прогнозування рівня залишків та визначення термінів повернення коштів є термінові вклади (депозити).

Терміновий вклад (депозит) – грошові ресурси, які розміщуються їх власниками у банку для зберігання та зараховуються на відповідні депозитні рахунки на визначений термін з виплатою обумовлених відсотків.

Ресурси, залучені у термінові депозити, залишаються в розпорядженні банку в межах чітко обумовленого часового інтервалу, а тому можуть використовуватись для фінансування триваліших за терміном, а отже і більш дохідних активних операцій. Відповідно і плата за залишками на термінових депозитах значно більша порівняно із вкладами до запитання і прямо залежить від розміру та терміну зберігання грошей на цих вкладах.[30]

Строкові вклади є джерелом одержання прибутків їхніми власниками. Вони оформляються угодою між вкладником і банком. Банки самостійно розробляють форму депозитної угоди. Угода укладається в двох примірниках, один з яких зберігається у клієнта, а інший – у банку. В угоді передбачається сума внеску, термін, протягом якого внесок зберігатиметься у банку, розмір депозитного процента, обов’язки та права вкладника і банку, відповідальність сторін за недотримання умов депозитної угоди. В свою чергу, банк бере на себе зобов’язання своєчасно виконувати всі умови угоди і відповідати за їх порушення, що виявляється у встановлені пені або штрафи за невчасну видачу коштів власникові депозитного рахунку або виплату процентів.

Спори, що виникають між банком і вкладником, вирішують у судовому порядку. Строкові вклади не використовуються для здійснення поточних платежів. Якщо вкладник бажає змінити суму внеску, то він може розірвати депозитну угоду і переоформити свій строковий вклад на нових умовах. При достроковому вилученні коштів з термінового депозиту власник, як правило, позбавляється передбачених угодою процентів. У цьому разі проценти знижуються до рівня, передбаченого за вкладами до запитання.

Комерційні банки у своїй діяльності використовують різні форми термінових вкладів (депозитів). Однією з найпоширеніших є сертифікати, які поділяються на депозитні та ощадні.

Депозитні сертифікати – документ, що видається тільки юридичній особі у вигляді письмового свідоцтва банку про внесення грошових коштів, яке надає право власнику сертифіката після закінчення встановленого терміну отримувати суму внеску та відповідні відсотки. [30]

Ощадний сертифікат – документ, що видається тільки фізичній особі як свідоцтво про внесення нею грошей на банківський вклад та надає право власнику на отримання відповідної суми внеску і відсотків. [30]

Депозитні та ощадні сертифікати випускаються банками як на обумовлений термін, так і до запитання. Вони можуть бути іменними та на пред’явника. Банківський сертифікат – цінний папір, який може вільно продаватись / купуватись на фондовому ринку, виступати засобом платежу, застави тощо. У разі виникнення необхідності в наявних коштах власник сертифіката може його продати безпосередньо банку або на вторинному ринку цінних паперів без загрози значної втрати від зниження відсоткової ставки, але з урахуванням терміну, що залишився до моменту погашення сертифіката.

Депозитна політика комерційного банку – це стратегія і тактика банку щодо залучення грошових коштів вкладників і визначення найефективнішої комбінації їх джерел. Депозитна політика підпорядковується загальним банківським вимогам, тобто поєднанню ліквідності, доходності і ризику.[19]

В банківській практиці існують такі загальні критерії оптимальності депозитної політики:

зв’язок депозитних, кредитних та інших операцій банку між собою для підтримки його стабільності, надійності, фінансової стійкості;

диверсифікація ресурсів банку з метою мінімізації ризику;

сегментування депозитного портфеля(за клієнтами, послугами, ринками);

диференційований підхід до різних груп клієнтів;

конкурентоздатність банківських депозитних продуктів.

У роботі комерційних банків із залучення депозитів (вкладів) важливу роль відіграє процентна політика, оскільки одержання доходів від вкладених коштів є для клієнтів суттєвим стимулом до активізації внесків. Процентна політика є одним з показників надійності і стабільності ресурсної бази комерційного банку і повинна вкладатися в рамки двох протилежних граничних вимог: по-перше, процентна ставка за депозитами повинна бути достатньо привабливою для потенційних вкладників; по-друге, процентна ставка не повинна різко перевищувати нижню межу процентної маржі між активними і пасивними операціями банку


1.3 Законодавча база проведення операцій з депозитами фізичних осіб


При відкритті і веденні поточних та строкових депозитних (вкладних) рахунків фізичних осіб в національній та іноземній валютах, при розробці та проведенні своєї депозитної політики банки України керуються Законом України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000р. № 2121-Ш та іншими законодавчими актами України.

Банки при відкритті та веденні рахунків своїх клієнтів-фізичних осіб керується “Інструкцією про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті”, затвердженою постановою Правління НБУ від 18.12.98р. №527, а також зміни до цієї інструкції затверджені постановою Правління НБУ від 14.04.2000р. №146, “Інструкцією про касові операції в банках України”, затвердженою постановою Правління НБУ від 14.08.03.№337, “Положення про ведення касових операцій у національній валюті України “ від 19.02.01 №72, затверджене постановою Правління НБУ та зміни до положення від 1 серпня 2001р. та “Правилами організації розрахунково-касового обслуговування комерційними банками клієнтів і взаємовідносин з цього питання між територіальними управліннями НБУ та комерційними банками в національній валюті”, від 05.02.2001р. №44 затвердженими постановою Правління НБУ.

При проведенні бухгалтерського обліку операцій з депозитами фізичних осіб банки керуються “Інструкцією з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України”, затвердженою постановою Правління НБУ від 15.09.2004 №435, “Правил бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків”, затверджених постановою Правління НБУ від 25 вересня 1997 року №316 та зміни до них.

Для страхування вкладів фізичних осіб банки керуються постановою Правління НБУ “Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів вкладникам банків у разі їх ліквідації ” від 11.01.01. №8, а також зміни до положення затвердженими постановою Правління НБУ від 26 червня 2001р. №239.

Також банки України в процесі проведення своєї депозитної політики керуються рішеннями Ради і Правління банків і не повинні суперечити загальним стратегічним планам банка у проведенні їх діяльності. Для більш чіткого опису своєї політики стосовно залучення депозитів фізичних осіб та операцій з ними Правліннями банків затверджується положення про порядок здійснення операцій за поточними та строковими депозитними (вкладними) рахунками фізичних осіб у національній та іноземній валютах.


1.4 Відкриття поточних рахунків фізичним особам


Фізичним особам для зберігання коштів та проведення розрахунків у національній валюті з іншими фізичними та юридичними особами відкриваються поточні рахунки, що мають назву вклади «до запитання». Їх відкриття проводиться на підставі заяви фізичної особи і документа, що засвідчує особу; угоди на відкриття та обслуговування рахунку між установою банку та громадянином; картки із зразком підпису, який вчиняється у присутності працівника банку, що відкриває рахунок та засвідчується цим працівником і головним бухгалтером банку. (Див. рис.1.1.)

В угоді зазначаються дані документа, що засвідчує фізичну особу, адреса постійного місця проживання і ідентифікаційний номер фізичної особи — платника податку. За дорученням власника рахунку-резидента, операції за рахунком може здійснювати інша особа — резидент.


Схема відкриття депозитного рахунку фізичній особі.


Працівник банку

ознайомлює клієнта з умовами

а) мінімальний розмір вкладу;

б) режим користування вкладом;

в) % ставка по вкладу.

↓

Клієнт

заповнює документи:

- ф № 51/36 прихідний касовий ордер (додаток №5)

- ф № 13 алфавітна картка (додаток №6)

↓

Контролер

відкриває вкладникові особовий рахунок №1 (додаток №7)

а) виписує картку особового рахунку,

в якій клієнт ставить зразок свого підпису;

б) прізвище, ім’я по батькові, рік народження,

домашня адреса, МФО банку, порядковий номер

особового рахунку;

↓

Контролер
1. оформлює алфавітну картку ф №13 ( назва установи банку, порядковий номер особового рахунку)

Аналіз організації депозитних операцій банків з фізичними особами в комерційному банку ТОВ "Укрпромбанк"


2. оформлюється ф №1 (дата, сума і залишок відсотків, підпис)


3. оформляються ф №51/36 (сума нарахованих %, сума вкладу

(цифрами), залишок вкладу, залишок %, підпис)



4. оформлює вкладну книжку (дата, сума вкладу, залишок

вкладу прописом і цифрами, підпис)



5. передає документи внутрішнім порядковим (ф №51/36

вкладна книжка)




Касир

1. перевіряє документи (правильність розрахунків, відповідність

записів)



2. приймає гроші від клієнта (після прийняття розписується

у вкладній книжці та ф №51/36)



3. видає клієнту вкладну книжку.

Рис.1.1. Схема відкриття депозитного рахунку фізичній особі

На поточні рахунки в національній валюті фізичних осіб-резидентів зараховуються:

кошти на оплату праці, пенсії, допомоги, авторські гонорари за літературні праці, музичні твори, витвори образотворчого мистецтва, за артистичну діяльність, наукові праці та винаходи;

виплати страхових та викупних сум, позичок з особистого страхування, страхове відшкодування за майновим страхуванням;

орендна плата за найм житлових помешкань, рухомого і нерухомого майна;

відшкодування шкоди, заподіяної робітникам та службовцям каліцтвом або у разі втрати годувальника;

кошти в національній валюті за продану іноземну валюту;

кошти за реалізоване власне майно та за здану сільгосппродукцію;

інші надходження у випадках, що не суперечать чинному законодавству України.

З поточних рахунків у національній валюті фізичних осіб-резидентів за розпорядженням власника чи за його дорученням проводяться такі операції:

розрахунки за надані послуги юридичними та фізичними особами;

розрахунки за придбані в підприємствах торгівлі товари;

відрахування до державного й місцевих бюджетів обов'язкових та інших платежів;

розрахунки за участь у створенні підприємств різної форми власності;

розрахунки за купівлю та продаж цінних паперів на біржовому або позабіржовому ринку;

розрахунки за куплену іноземну валюту;

інші операції у випадках, що не суперечать чинному законодавству України.

Забороняється перерахування коштів на будь-який рахунок фізичних осіб — нерезидентів.

На поточні рахунки фізичних осіб-нерезидентів зараховуються:

кошти, одержані як оплата праці, допомога, авторські гонорари;

кошти, одержані як відшкодування шкоди, заподіяної робітникам та службовцям каліцтвом;

кошти від продажу власного майна;

успадковані кошти;

кошти, отримані внаслідок здійснення іноземної інвестиції в Україну (за наявності протоколу зборів засновників про розподіл прибутку та довідки податкової адміністрації про сплату податків згідно з чинним законодавством);

виплата страхових сум;

кошти, що були раніше зняті власником з рахунку, але не використані або використані не повністю;

інші надходження, що не суперечать чинному законодавству України.

З поточних рахунків у національній валюті фізичних осіб-нерезидентів за розпорядженням власника чи за його дорученням проводяться операції у грошовій одиниці України:

видача коштів готівкою;

видача платіжних документів для здійснення безготівкових розрахунків;

розрахунки у безготівковій формі за послуги, надані юридичними та фізичними особами на території України;

сплата мита, податків та інших обов'язкових платежів;

сплата страхових та членських внесків;

здійснення платежів з відшкодування витрат судовим, слідчим, арбітражним, нотаріальним та іншим органам;

перерахування на рахунок іншої фізичної особи;

перерахування на інший власний поточний рахунок в іншому банку України чи на вкладний рахунок;

перерахування на рахунок юридичної особи-резидента як внесок до її статутного фонду у випадках, передбачених чинним законодавством;

перерахування на рахунок юридичної особи-резидента як реінвестицію в об'єкт первинного інвестування чи в інші об'єкти інвестування відповідно до чинного законодавства України за умови сплати податку на прибуток (дохід);

перерахування за купівлю іноземної валюти (купівля іноземної валюти за кошти у грошовій одиниці України з урахуванням нарахованих відсотків за залишками коштів на рахунку);

інші операції, що не суперечать чинному законодавству України.

Крім поточних рахунків «до запитання», фізичним особам-резидентам — громадянам України, резидентам — іноземцям та особам без громадянства, які отримали посвідку на проживання в Україні, а також нерезидентам — громадянам України, які постійно проживають за межами України та нерезидентам — іноземцям та особам без громадянства, які проживають в Україні відповідно до візи, відкритої строком до 1 року відкриваються в національній валюті вкладні рахунки на підставі договору про його відкриття з видачею вкладнику вкладного документа (скажімо, ощадної книжки — іменної чи на пред'явника).

Фізичній особі-нерезиденту — надається іменна ощадна книжка. В угоді обумовлюється сума, що вноситься або перераховується на вкладний рахунок; термін зберігання та порядок повернення; розмір відсотків та умови перегляду відсотків, а також умови розірвання угоди.

У разі відкриття вкладного рахунку фізичній особі-резиденту у договорі на підставі довідки податкового органу вказується ідентифікаційний номер фізичної особи — платника податку.

Вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб-резидентів призначені для обліку коштів, внесених на визначений угодою термін. Кошти на вкладні рахунки фізичних осіб можуть бути внесені готівкою, перераховані з власного вкладного рахунку в іншому банку чи з поточного рахунку в національній чи іноземній валюті.


Розділ 2. Організація депозитних операцій з фізичними особами в комерційному банку ТОВ “Укрпромбанк”


2.1 Загальна характеристика економічної діяльності ТОВ “Укрпромбанк”


2.1.1 Короткі відомості про банк

У 1989 році рішенням загальних зборів пайщиків Київського кооперативного союзу «Ліра» був створений кооперативний банк «Демосбанк», що увійшов в історію розвитку банківської системи України як перший у Києві кооперативний банк (Статут банку зареєстрований Державним банком СРСР за № 127).

Банк стояв у витоків банківської справи в Україні, брав участь у формуванні фінансової системи країни як один з засновників Асоціації українських банків (1989 рік) та Української фондової біржі (1991рік).

У 1993 році «Демосбанк» з кооперативного банку був перереєстрований в товариство з обмеженою відповідальністю.

У жовтні 1993

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: