Оцінка толерантністідо ризиків та система лімітів у банку. План зниження ризику втрати інфраструктури банку на випадок техногенних катастроф (на прикладі АКБ "Укрсиббанк")
аналіз концентрації кредитів за клієнтами, пов'язаними з ними особами, галузями економіки і регіонами;
є) функцію незалежних перевірок кредитної діяльності, призначенням яких є аналіз якості як окремих кредитів, так і кредитного портфеля (ів) у цілому. Результати цього аналізу мають подаватися правлінню і спостережній раді на регулярній основі.
Компоненти системи управління ризиками щодо ризику ліквідності :
1. Система управління ризиком ліквідності складається із регламентних документів - політик, положень, процедур, методик тощо, які затверджуються відповідно до обраної банком форми корпоративного управління з урахуванням розміру банку та складності його операцій.
2. Система управління ризиком ліквідності включає таке:
політику і положення з управління ліквідністю і активами/зобов'язан-нями, у тому числі положення щодо джерел ліквідності, які мають підтриму-ватися банком. Ці документи мають бути розглянуті та затверджені відповідно до обраної банком форми корпоративного управління;
адекватні та ефективні процедури і засоби контролю за управлінням ризиком ліквідності, які підлягають перегляду на регулярній основі з метою забезпечення їх актуальності;
процес визначення потреб у поточній і майбутній ліквідності та фінансуванні, потрібних банку для проведення своїх операцій;
регулярний процес ідентифікації і звітування про концентрації активів і зобов'язань банку (за всіма валютами в розрізі клієнтів банку та пов'язаних з ними осіб);
форми звітності для спостережної ради, правління або профільних колегіальних органів банку щодо позиції ліквідності та необхідності у фінансуванні;
план на випадок кризових обставин щодо ліквідності та фінансування і запровадження порядку регулярного уточнення цього плану.
Компоненти системи управління ризиками щодо ризику зміни процентної ставки:
1. Система управління ризиком зміни процентної ставки в банку складається із регламентних документів - політик, положень, процедур, методик тощо, які затверджуються відповідно до обраної банком форми корпоративного управління з урахуванням розміру банку та складності його операцій.
2. Система управління ризиками щодо ризику зміни процентної ставки повинна включати таке:
політики і положення щодо ризику зміни процентної ставки, у тому числі процедур ціноутворення для активів і зобов'язань як балансових, так і позабалансових. Ці положення мають враховувати розмір банку і складність його операцій, та розглядатися і затверджуватися відповідно до обраної банком форми корпоративного управління;
адекватні та ефективні процедури і засоби контролю за управлінням ризиком зміни процентної ставки, які підлягають перегляду на регулярній основі з метою забезпечення їх актуальності;
адекватні інформаційні системи, потрібні для зберігання та оброблення даних за попередні періоди;
форми звітності для спостережної ради, правління або профільних колегіальних органів банку щодо ризику зміни процентної ставки, у тому числі на основі методики динамічного розриву активів та зобов'язань, чутливих до змін процентної ставки.
Компоненти системи управління ризиками щодо ринкового ризику:
1. Система управління ринковим ризиком складається із регламентних документів - політик, положень, процедур, процесів тощо, які затверджуються відповідно до обраної форми корпоративного управління з урахуванням розміру банку та складності його операцій.
2. Система управління ринковим ризиком має включати таке:
політики і положення щодо управління ринковим ризиком, які розглядаються та затверджуються відповідно до обраної банком форми корпоративного управління;
положення щодо видів фінансових інструментів та інших інвестицій як балансових, так і позабалансових, щодо яких банк готовий вести торгові операції або приймати позиції;
положення щодо лімітів ризику за видами фінансових інструментів або іншими інвестиціями чи активами, за галузями або секторами економіки, за географічними регіонами або за іншими ринковими операціями (експозиціями),
що можуть розглядатись у сукупності. Ці положення мають враховувати можливий вплив інших категорій ризиків, на які наражається банк;
чітко визначену систему повноважень з прийняття рішень щодо затвердження ринкових позицій;
адекватні та ефективні процедури і засоби контролю за управлінням ринковим ризиком, які підлягають перегляду на регулярній основі з метою забезпечення їх актуальності;
форми звітності для спостережної ради, правління або профільних колегіальних органів банку щодо ринкового ризику, у тому числі на основі методики порівняння очікуваного доходу від ринкової операції із її потенційним ризиком.
Компоненти системи управління ризиками щодо валютного ризику:
1. Система управління валютним ризиком банку складається із регламентних документів - політик, положень, процедур, процесів тощо, які затверджуються відповідно до обраної форми корпоративного управління з урахуванням розміру банку та складності його операцій.
2. Система управління ризиками щодо валютного ризику має включати таке:
політику та положення щодо управління валютним ризиком, які мають бути розглянуті та затверджені відповідно до обраної банком форми корпоративного управління. Ця політика та положення повинні періодично переглядатися;
механізм управління валютною позицією банку відповідно до затверджених політик та положень з валютних операцій та управління валютним ризиком;
форми звітності для спостережної ради, правління або профільних колегіальних органів банку щодо валютної позиції у розрізі валют на індивідуальній та сукупній основі.
Компоненти системи управління ризиками щодо операційно-технологічного ризику:
1. Система контролю операційно-технологічного ризику банку складається із регламентних документів - політик, положень, процедур, процесів тощо, які затверджуються відповідно до обраної форми корпоративного управління з урахуванням розміру банку та складності його операцій.
2. Система контролю операційно-технологічним ризиком має містити таке:
політику і положення щодо контролю за операційно-технологічним ризиком з метою його мінімізації, які мають бути розглянуті та затверджені відповідно до обраної банком форми корпоративного управління. Ці політика і положення мають періодично переглядатися;
процедури і засоби контролю за операційно-технологічним ризиком, що притаманні операціям банку, у тому числі:
процедури та засоби контролю за дотриманням облікової політики банку та вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо методів оцінки активів та складання звітності;
процедури та засоби контролю за функціонуванням інформаційних систем банку та забезпечення безперебійної діяльності, зокрема процеси дублювання і відновлення інформації, а також резервні системи у разі втрати доступу або знищення важливої інформації або технологій;
інформаційну систему управління (форми звітності, схема документообігу тощо) для спостережної ради, правління або профільних колегіальних органів банку щодо моніторингу уразливості всіх видів діяльності банку до операційно-технологічного ризику;
програму управління персоналом, яка охоплює:
постійний, ефективний процес залучення і утримання достатньої кількості кваліфікованого персоналу, що відповідає потребам банку та зовнішнім обставинам, з метою виконання завдань його діяльності і реалізації стратегії та бізнес-планів;
продумані і визначені рівні повноважень з прийняття будь-яких рішень;
доведення до персоналу його обов'язків;
контроль за діяльністю персоналу;
розроблення і впровадження процесу навчання з метою підвищення кваліфікації працівників;
технологічні схеми (карти) продуктів та послуг банку, що підтримуються в постійно актуальному стані;
процедури забезпечення потреб банку в інфраструктурі (зокрема в програмному, апаратному та іншому забезпеченні) відповідно до його обсягів та складності поточної та запланованої діяльності. Ці процедури мають передбачати санкціонування, тестування та документування всіх операційно-технологічних систем банку перед початком їх експлуатації, а також механізми їх актуалізації, у тому числі перевірку чинності ліцензійних угод;
процес періодичного тестування встановлених процедур та технологій здійснення операцій, у тому числі процедур фізичної та інформаційної безпеки, з метою контролю за дотриманням цих процедур і технологій та збору інформації щодо їх можливого вдосконалення у разі їх неефективності.
Компоненти системи управління ризиками щодо ризику репутації:
1. Система управління ризиком репутації банку складається із регламентних документів - політик, положень, процедур, процесів тощо, які затверджуються відповідно до обраної форми корпоративного управління з урахуванням розміру банку та складності його операцій.
2. Система управління ризиком репутації повинна включати таке:
політику і положення щодо управління ризиком репутації, які мають бути розглянуті та затверджені відповідно до обраної банком форми корпоративного управління. Ці політика і положення повинні періодично переглядатися, як це передбачено в главі 2 розділу III цих Методичних рекомендацій, та охоплювати стандарти роботи з клієнтами та іншими зовнішніми сторонами, роботи з інформацією та наймання персоналу із відповідною позитивною репутацією;
інформаційну систему управління (форми звітності, схема документообігу тощо) для спостережної ради, правління або профільних колегіальних органів банку щодо моніторингу уразливості всіх видів діяльності банку до ризику репутації;
процес контролю за репутацією клієнтів банку для уникнення контактів із клієнтами із незадовільною репутацією, що (контакти) можуть негативно вплинути на репутацію самого банку.
Компоненти системи управління ризиками щодо юридичного ризику:
1. Система управління юридичним ризиком банку складається із регламентних документів - політик, положень, процедур, процесів тощо, які затверджуються відповідно до обраної форми корпоративного управління з урахуванням розміру банку та складності його операцій.
2. Система управління юридичним ризиком повинна включати таке:
політику і положення щодо контролю за юридичним ризиком, які мають бути розглянуті та затверджені відповідно до обраної банком форми корпоративного управління. Ці політика і положення повинні періодично переглядатися;
систему визначення й оцінки дотримання банком вимог усіх законів України, нормативно-правових актів Національного банку та інших державних органів;
методику оцінки легітимності та прийнятності відносин із клієнтами та контрагентами, у тому числі процедури оцінки легітимності контрактів і угод;
процес моніторингу змін у законодавстві України, які можуть вплинути на фінансовий стан банку або спричинити зміну параметрів його роботи;
процес моніторингу всіх судових справ, ініційованих банком або проти банку;
систему звітності для здійснення моніторингу рівня юридичного ризику для всіх видів діяльності банку.
Компоненти системи управління ризиками щодо стратегічного ризику:
1. Система управління стратегічним ризиком банку складається із регламентних документів - політик, положень, процедур, процесів тощо, які затверджуються відповідно до обраної ним форми корпоративного управління з урахуванням розміру банку та складності його операцій.
2. Система управління стратегічним ризиком повинна включати таке:
процес стратегічного планування, що враховує характер ризиків діяльності банку та потенційну дохідність від операцій, які наражають банк на ризик. Метою стратегічного планування є створення стратегічного плану, який оновлюється щорічно відповідно до змін ринкових умов і визначає потреби банку у фінансових, операційно-технологічних та кадрових ресурсах, а також юридичного супроводження і у разі потреби включає кількісні параметри ризику разом з іншими фінансовими параметрами;
оцінку нових стратегічних ініціатив порівняно з діючим стратегічним планом і наступний моніторинг виконання поставлених завдань або змін, які дають підстави для перегляду нової ініціативи або існуючого стратегічного плану.
Для підвищення ефективності управління стратегічним ризиком рекомендується додаткове розроблення аналітичного процесу [схожого на процес SWOT (визначення сильних та слабких сторін, загроз і можливостей)] для визначення економічних загроз для банку.
Сучасні методи управління банківськими ризиками, застосовуємі вітчиз-няними банками, в основному, директивно встановлені Національним банком України та розподіляються на [6]:
- непряме регулювання ризиків нормативним регулюванням співвідно-шення власного капіталу та окремих агрегатів активних та пасивних операцій банку, при якому власний капітал банку вважається основним страховим ре-зервом для відшкодування можливих втрат залучених коштів клієнтів банку та інших банків;
- заставне забезпечення за рахунок активів позичальників сум виданих кредитів;
- створення за рахунок прибутку банку спеціальних резервів на відшко-дування можливих втрат від активних операцій – кредитних операцій, операцій з цінними паперами, дебіторської заборгованості за операціями, ненадходження нарахованих доходів банку;
- створення обов’язкових резервів забезпечення поточної платоспромож-ності банку за рахунок резервування безготівкових коштів на кореспондентсь-кому рахунку в Національному банку та готівкових коштів в касі банку;
- страхування активів, які не мають заставного забезпечення та, в основ-ному, вкладених в операції з комерційними цінними паперами.
Нормативні показники регулювання діяльності комерційних банків, зас-тосовуємі всіма банками України згідно “Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні” [6], наведені в табл.1.3 – 1.8 в розрізі ризиків неплатоспроможності, неліквідності, кредитного, інвестиційного та валютного ризиків. В табл.1.4 - 1.8 наведені основні алгоритми методик розрахунку показників ризику (нормативів), які визначають змістовні характеристики, закладені в кожний вид показника.
Таблиця 1.4
Коефіцієнти для аналізу та обмеження ризику неплатоспроможності банку (нормативи власного капіталу банку) [6]
| № | Коефіцієнт | Методика розрахунку | Нормативне значення |
| 1 |
Норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1) |
Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу. | Не менше 8,0 млн.євро |
| 2 |
Норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2) |
Значення показника адекватності регулятивного капіталу визначається як співвідношення регулятивного капіталу банку до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями та на суму забезпечення кредиту (вкладень в боргові цінні папери) безумовним зобов'язанням або грошовим покриттям у вигляді застави майнових прав | не менше 10% |
| 3 | Норматив адекватності основного капіталу (Н3) | Показник адекватності основного капіталу банку розраховується як співвідношення основного капіталу до загальних активів банку. | не менше 4% |
Базою для розрахунку економічних нормативів Н2 є регулятивний капітал банку. Базою для розрахунку економічного нормативу Н3 є основний капітал банку.
Нормативи Н1-Н3 (табл.1.4), Н4-Н6 (табл.1.5), Н11-Н12 (табл.1.6), Н7-Н10 (табл.1.7) з класифікаційної точки зору (рис.1.2) визначають рівень фінансових нецінових ризиків діяльності банку.
Таблиця 1.5
Коефіцієнти для аналізу та обмеження ризику неліквідності банку [6]
| № | Коефіцієнт | Методика розрахунку |
Нормативне значення |
| 1 | Норматив миттєвої ліквідності (Н4) | Відношення обсягу високоліквідних активів (каса, коррахунки) до суми зобов'язань за поточними рахунками | не менше 20% |
| 2 | Норматив поточної ліквідності (Н5) | Норматив поточної ліквідності визначається як співвідношення активів первинної та вторинної ліквідності до зобов'язань банку з відповідними строками виконання. ( (Співвідношення вимог і зобов'язань з кінцевими строками погашення до 31 дня) | не менше 40% |
| 3 | Норматив короткострокової ліквідності (Н6) | Співвідношення ліквідних активів і ко-роткострокових зобов'язань з початковим строком погашення до одного року | не менше 20% |
Таблиця 1.6
Коефіцієнти для аналізу та обмеження інвестиційного ризику банку [6]
| № | Коефіцієнт | Методика розрахунку | Нормативне значення |
| 1 |
Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11) |
Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою визначається як співвідношення розміру коштів, які інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) окремо за кожною установою, до регулятивного капіталу банку. | Не більше 15% |
| 2 | Норматив загальної суми інвестування (Н12) | Норматив загальної суми інвестування визначається як співвідношення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи, до регулятивного капіталу банку. | Не більше 60% |
Базою для розрахунку економічних нормативів Н11, Н12 є регулятивний капітал банку.
Таблиця 1.7
Коефіцієнти для аналізу та обмеження кредитного ризику банку [6]
| № | Коефіцієнт | Методика розрахунку | Нормативне значення |
| 1 |
Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), |
Показник розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до цього контрагента та всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента, до капіталу банку. | Не більше 25% |
| 2 | Норматив великих кредитних ризиків (Н8) | Норматив великих кредитних ризиків визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів або груп пов'язаних контрагентів, з урахуванням усіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку. | не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку |
| 3 | Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9) | Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, визначається як співвідношення суми всіх зобов'язань цього інсайдера перед банком і всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього інсайдера, та статутного капіталу банку. | Не більше 5% |
| 4 | Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10); | Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручи-тельств, наданих інсайдерам, виз-начається як співвідношення сукупної заборгованості зобов'язань усіх інсай-дерів перед банком і 100 відсотків суми позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо всіх інсайдерів, та статутного капіталу банку. | Не більше 30% |
Базою для розрахунку економічних нормативів Н7, Н8 є регулятивний капітал банку. Базою для розрахунку економічних нормативів Н9, Н10 є статутний капітал банку.
Таблиця 1.8
Коефіцієнти для аналізу та обмеження валютного ризику банку [6]
| № | Коефіцієнт | Методика розрахунку | Нормативне значення |
| 1 | Норматив норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13). | Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13) визначається як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку. | Не більше 30% |
| 2 | Норматив норматив ризику загальної довго відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13-1). | Відкрита позиція є довгою, якщо обсяг вимог за купленою валютою та банківськими металами перевищує обсяг зобов'язань. | не більше 20% |
| 3 | Норматив норматив ризику загальної довго відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13-2). | Відкрита позиція є короткою, якщо обсяг зобов'язань за проданою валютою та банківськими металами перевищує обсяг вимог | не більше 10% |
Базою для розрахунку економічних нормативів Н13 є регулятивний капі-тал банку [6]. Нормативи Н13 (табл.1.8) з класифікаційної точки зору (рис.1.2) визначають рівень фінансових цінових ризиків діяльності банку.
1.4 Практика толерантності та управління ризиками в АКІБ «Укрсиббанк»
Управління ризиками є ключовим процесом у діяльності АКІБ «УкрСиб-банк». Повний комплекс заходів по управлінню ризиками здійснюється Депар-таментом ризик-менеджментом, а також колегіальними органами різного рівня та характеру [ 33 ].
Управління ризиками у АКІБ «УкрСиббанк» здійснюється шляхом розробки, затвердження, впровадження відповідних норм та процедур, спрямованих на мінімізацію усіх видів ризиків. Департамент ризик-менеджменту здійснює постійний контроль відповідності рівня ризику, який Банк приймає на себе у процесі діяльності, даним нормам и процедурам. Розроблений у Банку комплекс документів, спрямований на управління та контроль за ризиками, складається із положень о колегіальних органах (комітетах), кредитних та інвестиційних процедур, положень та порядків по управленню ліквідністю та ринковими ризиками. Ці документи визначають стандарти та дії, що повинні застосовуватись для здійснення відповідних конкретних задач.
Функції Департаменту ризик-менеджменту основані на диференційованому заході к управлінню та контролю за різноманітними видами ризиків, кредитним ризиком, ризиком ліквідності, валютним, процентним, ціновим, пруденційним та операційним ризиком. Департамент ризик-менеджментом є незалежним від бізнесу та інших підрозділів Банку та підпорядковується безпосередньо Заступнику Голови Правління.
Структура Департаменту ризик – менеджменту цілком відповідає основним принципам функціонування ризик – менеджменту у Банку і полягає із Управління корпоративного бізнесу, Управління роздрібного бізнесу та Управління загально банківських ризиків. Структури ризик-менеджменту розвинені також по вертикалі – у Регіональних Департаментах банку створені Управління кредитних ризиків, що функціонально підпорядковані підрозділам Департаменту ризик-менеджменту у Головному банку.
У Банку створені і постійно функціонують наступні комітети:
Комітет по управленню активами та пасивами Банку;
Комітет по управлінню активами та пасивами (КУАП) є колегіальним органом здійснює контроль за управлінням активами та пасивами, у тому числі визначає обсяги, структуру активів та пасивів у розрізі статей та портфелів, ставки залучення та розміщення ресурсів, граничні частки продуктів в активах та пасивах з врахуванням аналізу позицій банків-конкурентів, а також частки банку на різних сегментах ринку. КУАП здійснює управління ризиками та контроль за дотриманням внутрішніх лімітів, включаючи розгляд звітності відносно ризиків ліквідності, процентного та валютного ризиків, визначення методології вимірювання та управління ризиками, встановлення лімітів та нормативів, спрямованих на оптимізацію рівня ризику та доходності операцій банку.
Прийняття рішень щодо підтримки адекватного рівня ліквідності, достатнього для виконання усіх зобов’язань перед клієнтами та контрагентами у повному обсязі та в строк, є одною з найважливіших функцій КУАП.
Кредитні комітети
АКІБ «УкрСиббанк» має ефективну систему прийняття рішень, пов’язаних з кредитним ризиком, яка включає прийняття рішень колегіальними органами Банку. Кредитний комітет є основним органом прийняття рішень, пов’язаних з кредитним ризиком. До складу Кредитних комітетів входять співробітники підрозділу ризик –менеджменту, які мають право накладати «вето» (право відмовити в прийнятті пропозиції, яка розглядається на кредитному комітету) при прийнятті рішень, пов’язаних з кредитним ризиком. Кредитні комітети функціонують на рівнях від відділень до Головного банку, та мають відповідні ліміти повноважень. Процес делегування повноважень здійснюється на двох рівнях: Головний банк встановлює ліміти Регіональним Департаментам, Територіальним управлінням, а Регіональні Департаменти делегують повноваження Відділенням. Кредитний комітет Головного банка очолює Голова Правління.
Основними завданнями Кредитних комітетів є реалізація стратегії банку у сфері кредитування, управління та контролю за кредитним ризиком, координації дій різних підрозділів, прийняття рішень по заявкам на проведення активних операцій, формування збалансованого та диверсифікованого кредитного портфелю Банку.
- Інвестиційний комитет
Для управління та контролю за ринковим ризиком, який виникає через несприятливі коливання вартості цінних паперів в банку, і прийняття рішень о проведенні інвестиційних операцій в Банку створено Інвестиційний комітет.
Основними завданнями Інвестиційного комітету є: підготовка пропозицій для розглядання Правлінням Банку питань інвестиційної політики Банка;- затвердження прийнятних об’єктів інвестування; прийняття рішень по інвестиційним операціям.
- Продуктово-тарифний комітет
Банк регулярно аналізує співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів, а також здійснює аналіз ризиків, притаманних впровадженню нових продуктів в банку. В зв’язку з чим, для проведення єдиної тарифної політики, та затвердження нових продуктів у Банку створено Продуктово – тарифний комітет.
Основними завданнями Продуктово-тарифного комітету є: затвердження нових продуктів Банку, розглядання системи тарифів, внесення змін; розглядання та затвердження тарифів на нові продукти/послуги.
Загальний контроль за управлінням ризиками здійснює керівництво банку та Спостережна Рада банку.
Управління кредитним ризиком в "УкрСиббанку" здійснюється шляхом оцінки та моніторингу кредитоспроможності позичальників, визначення та постійної актуалізації рейтингу якості кредитної угоди, структурування кредитних угод, визначення та встановлення лімітів самостійних повноважень регіональних підрозділів, постійного моніторингу якості кредитного портфеля "УкрСиббанку" у розрізі регіонів та програм кредитування, вдосконалення внутрішніх процедур проведення активних операцій та методик аналізу кредитоспроможності контрагентів банку.
1. Кредитний ризик при проведенні операцій з корпоративними клієнтами та приватними особами.
"УкрСиббанк" структурує степені кредитного ризику, установлює граничні ризики по відношенню к кожному конкретному позичальнику, а також по категоріям позичальників, належних до визначеного сектору промисловості або географічному регіону. Такі ризики регулярно контролюються та переглядаються. Кредитний комітет банку встановлює ліміти кредитування для кожного окремого позичальника на підставі колегіального рішення. Кредитні ліміти передбачають обмеження по сумі та строку погашення кожної кредитної угоди, а також можуть включати обмеження по цільовому використанню кредитних коштів.
При структуруванні ризиків по кредитуванню корпоративних клієнтів, "УкрСиббанк" встановлює графіки погашення кредитів з урахуванням сезонності бізнесу позичальника та при необхідності отримує гарантії його зв'язаних структур, заключає угоди по забезпеченню відповідних кредитів, фіксує частки власних вкладень позичальників на усіх етапах реалізації кредитного проекту, вимогає перевод грошових потоків по угоді в банк та ін.
Для регіональних підрозділів "УкрСиббанку" встановлені обмеження по розміру кредитів, рішення про надання яких регіональний підрозділ приймає без затвердження у Головному банку. Ці обмеження встановлюються по відношенню до сум окремих кредитних договорів, загального обсягу кредитів, умов окремих програм кредитування.
Оскільки кредитна політика банку містить встановлення пріоритетності якості позичальника над якістю доступного забезпечення, рішення про надання кредиту базується, насамперед, на оцінці кредитоспроможності позичальника. "УкрСиббанк" віддає перевагу найбільш ліквідній формі забезпечення с максимальною вартістю повторної продажі, також банк бере до уваги регіональні фактори при визначенні вартості забезпечення. Банк проводить послідовну політику диверсифікації кредитного портфеля с метою зниження кредитних ризиків.
2. Кредитний ризик при проведенні міжбанківських операцій
"УкрСиббанк" є активним учасником ринка міжбанківських ресурсів. Банк приймає незабезпечені кредитні ризики при проведенні міжбанківських операцій. З метою обмеження подібних кредитних ризиків у Банку встановлюються ліміти для банків - контрагентів на підставі комплексною оцінки фінансового стану, а також вивчення не фінансових факторів, які можуть вплинути на банк-контрагент у цілому. Ліміти на проведення міжбанківських операцій встановлюються Кредитним комітетом банку и переглядаються раз у 3 місяці або терміново, у разі необхідності. При надходженні інформації о погіршенні або можливому погіршенні фінансового стану банку-контрагенту відповідний підрозділ ризик-менеджменту Банку оперативно зупиняє дію кредитного ліміту та інформує про це керівництво "УкрСиббанку".
3. Моніторинг кредитного ризику
Моніторинг кредитного ризику – це комплекс дій банку по отриманню та аналізу інформації о клієнті та кредитній угоді протягом строку дії кредитного договору. Моніторинг дозволяє оперативно реагувати на виникаючі ризики виконання зобов'язань позичальником по кредитній операції та знижає обсяг проблемних кредитів.
Моніторинг кредитної угоди включає:
моніторинг виконання позичальником умов кредитної угоди, в первую чергу – своєчасності розрахунків по кредиту та відсоткам;
моніторинг фінансового стану на підставі наданої фінансової інформації (звітності );
моніторинг цільового використання кредитних коштів, досягнення запланованих показників бізнес-плану /техніко-економічного обґрунтування позичальника;
моніторинг забезпечення;
моніторинг не фінансової інформації (юридичні аспекти, репутація позичальника, інше).
Моніторинг кредитних операцій постійно здійснюють всі регіональні підрозділи "УкрСиббанку". Спеціальний контроль якості, як окремих кредитів, так и кредитного портфелю банку здійснює відділ консолідації та портфельних ризиків.
4. Ризик ліквідності
Ризик ліквідності – ризик фінансових втрат, пов'язаний з нездатністю банка своєчасно і в повному обсязі виконати свої зобов'язання. Джерелом ризику ліквідності є розбіжність активів та пасивів банку по строкам погашення. Політика "УкрСиббанку" у сфері управлення ризиком ліквідності, націлена на оптимізацію співвідношення ризику ліквідності та прибутковості здійснюючих банком операцій.
Банк здійснює поточний аналіз та перспективний прогноз стану ліквідної позиції банку, виконує оцінку степені волатильності джерел фінансування, розробляє рекомендації по оптимізації структури активів и пасивів банку. Діюча система управління ризиком ліквідності дозволяє ефективно управляти ліквідною позицією банку, як з точки зору забезпечення безумовного виконання зобов’язань банка, так и з точки зору забезпечення клієнтів необхідними ліквідніми коштами.
Протягом 2007 року Банк постійно дотримувався нормативів ліквідності, що встановлені Національним банком України: норматив миттєвої ліквідності на 01.01.08 р. становив 63,54% (значення, що вимагається НБУ – 20%), норматив поточної ліквідності на 01.01.08 р. становив 81,33% (значення, що вимагається НБУ – 40%), норматив короткострокової ліквідності на 01.01.08 р. становив 38,84% (значення, що вимагається НБУ – 20%).
5. Процентний ризик
В результаті несприятливого коливання на ринку процентних ставок банк наражається на процентний ризик, джерелом якого є дисбаланс активів та пасивів, чутливих до зміни процентних ставок по строкам переоцінки. Позиція дисбалансу потенційно може бути джерелом додаткового прибутку банка, однак може і збільшувати ризик втрат. З метою зниження процентного ризику "УкрСиббанк" використовує комплексну систему управління ризиками, яка базується на оцінці та лімітуванні ризику, створенні стресс-моделей. Результати оцінки та аналіз величини процентного ризику подаються кожного місяця на засідання КУАП, який приймає рішення по зміні процентної політики банка, а також внутрішніх лімітів на рівень процентного ризику. Окрім помісячної оцінки величини процентного ризику, банк здійснює оперативний моніторинг різноманітних показників, які характеризують рівень процентного ризику, які бере на себе банк. Оперативний та регулярний моніторинг величини процентного ризику дозволяє керівництву банку приймати своєчасні та адекватні рішення, спрямовані на запобігання прибутковості операцій банку та дотримання встановлених лімітів процентного ризику. Використання внутрішніх механізмів та процедур дозволяють банку ефективно управляти процентним ризиком та уникати втрат, пов'язаних з даним видом ризику.
6. Валютний ризик
Валютний ризик виникає у результаті несприятливої зміни курсів іноземних валют та цін на банківські метали. Джерелом ризику є дисбаланс балансових та забалансових вимог та зобов’язань, виражених в одній валюті.
Протягом 2007 року "УкрСиббанк" стабільно дотримувався нормативів відкритої валютної позиції, встановлених Національним банком України. Крім системи контролю валютного ризику у рамках нормативів НБУ, «УкрСиббанк» використовує внутрішню систему оцінки та обмеження величини валютного ризику. Система лімітів включає ліміти валютної позиції у розрізі валют, ліміти валютних позицій у розрізі бізнес-підрозділів, ліміти stop – loss та take-profit. Система внутрішніх лімітів дозволяє комплексно та адекватно управляти величиною валютного ризику з допомогою прийнятих у банку принципів риск-менеджменту.
7. Операційно-технологічний ризик
Операційно-технологічний ризик - це потенційний ризик для існування банку, що виникає через недоліки корпоративного управління, системи внутрішнього контролю або неадекватність інформаційних технологій і процесів оброблення інформації з точки зору керованості, універсальності, надійності, контрольованості і безперервності роботи. Банк здійснює розробку технологічних карт на проведення різноманітних видів операцій, здійснення контролю виконання технологічних процесів Банку.
8.Платоспроможність Банку
Платоспроможність (адекватність регулятивного капіталу) банку - показник, що відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розраховуватися за своїми зобов’язаннями. Чим вище значення даного показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе власники банку. Норматив платоспроможності (адекватності регулятивного капіталу) встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на вкладників банку. Саме тому Банк, при плануванні та фактичному здійсненні активних операцій, що є ризиковими та впливають на рівень платоспроможності, багато уваги приділяє саме цьому показнику . Так, протягом 2007 року рівень платоспроможності Банку зберігався на достатньому рівні.
Станом на 01.01.08 значення обов’язкових економічних нормативів, встановлених НБУ, за індивідуальною звітністю АКІБ „УкрСиббанк” (ф.№ 611) склали наступні рівні, які характеризують рівні толерантності банку до ризику [33]:
регулятивний капітал (Н1) – 4 100 411 тис.грн. (нормативне значення – не менше екв.8 млн.євро),
норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2) – 11,25% (нормативне значення – не менше 10%),
норматив адекватності основного капіталу (Н3) – 7,21% (нормативне значення – не менше 4%),
норматив миттєвої ліквідності (Н4) – 63,54% (нормативне значення – не менше 20%),
норматив поточної ліквідності (Н5) – 81,33% (нормативне значення – не менше 40%),
норматив короткострокової ліквідності (Н6) – 38,84% (нормативне значення – не менше 20%),
норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) – 10,77% (нормативне значення – не більше 25%),
норматив великих кредитних ризиків (Н8) – 10,77% (нормативне значення – не більше 8-кратного розміру регулятивного капіталу),
норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9) – 4,91% (нормативне значення – не більше 5%),
норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) – 10,88% (нормативне значення – не більше 30%),
норматив інвестування в цінні папери (Н11) – 2,90% (нормативне значення – не більше 15%),
норматив загальної суми інвестування (Н12) – 5,50% (нормативне значення – не більше 60%),
норматив ризику загальної відкритої валютної позиції банку (Н13) – 3,81% (нормативне значення – не більше 30%),
норматив ризику загальної довгої відкритої валютної позиції (Н13-1) – 1,80% (нормативне значення – не більше 20%),
норматив ризику загальної короткої відкритої валютної позиції (Н13-2) – 2,01% (нормативне значення – не більше 10%).
2 ПЛАН БАНКУ НА ВИПАДОК ТЕХНОГЕННИХ КАТАСТРОФ
2.1 Основні чинники небезпеки в техногенній сфері для діяльності банку та нормативні вимоги для організації захисту від надзвичайних ситуацій у техногенній сфері
До основних чинників небезпеки для діяльності банку в техногенній сфе-рі відносяться технічні, санітарно-гігієнічні, організаційні та психофізіологічні [13].
Технічні чинники техногенної небезпеки визначаються рівнем надійності та ступенем ергономічності устаткування, застосуванням в його конструкції захисних загороджень, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокуван-ня, досконалістю технологічних процесів, правильною послідовністю викону-ваних операцій тощо.
Санітарно-гігієнічні чинники техногенної небезпеки виникають при підвищеному вмісті в повітрі робочих зон шкідливих речовин, недостатньому чи нераціональному освітленні, підвищеному рівні шуму, вібрації, незадовіль-них мікрокліматичних умовах, наявності різноманітних випромінювань вище допустимих значень, порушенні правил особистої гігієни та ін.
Організаційні чинники техногенної небезпеки характеризують структуру виробничих взаємозв'язків, систему правил, норм, інструкцій, стандартів сто-совно виконання робіт, планово-попереджувального ремонту устаткування, організацію нагляду за небезпечними роботами, використанням устаткування, механізмів та інструменту за призначенням тощо.
Психофізіологічні чинники техногенної небезпеки визначаються втомою працівника через надмірну важкість і напруженість роботи, монотонність праці, хворобливим станом людини, її необережністю, неуважністю, недосвідченістю, невідповідністю психофізіологічних чи антропометричних даних працівника використовуваній техніці чи виконуваній роботі.
Згідно «Державному класифікатору надзвичайних ситуацій» (ДК 019 -2001) [5]:
1. Надзвичайна ситуація (НС) – це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом та/або іншими чинниками, що призвело (може призвести) до загибелі людей або значних матеріальних втрат;
2. Відповідно до причин походження подій, що можуть зумовити виник-нення НС на території України, розрізняються:
- НС техногенного характеру - транспортні аварії (катастрофи), пожежі, вибухи, аварії з викиданням (загрозою викидання) небезпечних та шкідливих хімічних та радіоактивних речовин, раптове руйнування споруд; аварії в електроенергетичних системах, системах життєзабезпечення, системах зв'язку та телекомунікацій, на очисних спорудах, у системах нафтогазового промислового комплексу, гідродинамічні аварії