Xreferat.com » Остальные рефераты » Шпаргалка по предмету Деньги и кредит (Гроши та кредит)

Шпаргалка по предмету Деньги и кредит (Гроши та кредит)

депозит, ЦП в нац. та інвалюті, заощадження) з подальшим одержанням доходу. Тобто односторонній рух гр. з зворотнім хар-ром.

 залежно від форм гр. поділяється на безготівковий – гр. рух по рах. в банках. Їх можна контролювати та держава може впливати на ций оборот, і готівковий – гр. поза банком обслуговують відносини суб’єктів і знаходяться під їх прямим впливом.

15. Маса грошей, її склад та фактори зміни обсягу і структури.

Гр. маса – сукупність запасів гр. у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб’єктів гр. обороту (приватні особи, під-ва, держ. установи тощо) певний момент. Гр. маса має кількісний вираз (млн. або млрд. гр. одиниць), структуру та динаміку руху. За структурою виділяють критерії: 1) ступінь ліквідності, 2) форма гр. засобів (готівка, депозитні), 3) за розміщенням у суб’єктів гр. обігу; 4) за територіальним розміщенням.

Центральні банки структуризують гр. масу з врахуванням ліквідності окремих їх компонентів. НБУ відокремлює 4 гр. агрегати.

над вилученням означає емісію безгот. гр. ЦБ. Тобто ЦБ забезпечує ком. банки додатковими резервами, які нарах. на рах. відкриті ком. банками в ЦБ. ЦБ надає додаткові резерви в процесі кредитування ком. банків, в процесі придбання цін. паперів та інвалюти.

20. Грошовий мультиплікатор.

Гр-кредитний мультиплікатор – це процес створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) при кредитуванні банками клієнтури на основі додаткових (вільних) резервів, що надійшли в банк ззовні. Вільний резерв – це сукупність гр. коштів ком. банків, які в даний момент є в розпорядженні банку і можуть бути використані ним для активних операцій. Існує загальний банк. резерв (R) – вся сума гр., які в даний момент у розпорядженні банку і не використані для активних операцій. Частина їх повинна зберігатися в гр. формі і не використовуватись для поточних потреб – це обов’язковий резерв (RR). Визначається Нацбанком у % до суми банк. пасивів. Вільний резерв банку(ER) – різниця між загальним і обов’язковим резервом. R=RR+ER За ек. змістом вільний резерв Рв = К+ЗК+-МБК-ВСФ-Ао-Ор, К – капітал банку, ЗК – залучені депозити, МБК – міжбанк. кредити, ВСФ – відрах. до страх фонду, Ао – вкладення в активн. операції (не повернуті) Ор – обо’язков. резерв. Рв – показник фін. стану банків, як зобов’язання перед клієнтами, показує стан ліквідності банку, його кредитн. потенціал. Рівень мультиплікатора (мм) залежить від норм обов’язкового резерв (r)мм=1r. Приріст гр. маси ∆М=∆Rx1/r=∆R х мм, ∆R-початков. приріст резерв. Чинники, які впливають на м-р позичені кошт. у банків для готівк. платежів, попит на позички та позичков %, прискорює м-р кредитн. емісія, , надходження готівки на рах. клієнта, збільшення резерву через продаж активів на міжбанк. ринку (ЦП). Повна формула мм= (с+1)(с+r+e), c=CD – показник депонування готівки, C- готівка = М0 , D – депозитн. гр. е=ERD – коеф. надлишкових резервів, r=RRD, M3-M0=D, гр. маса MS= MB x mm. мm –відіграє важливу роль у забезпеченні пропозиції гр. до потреб ек. обороту.

21. Суть та структура грошового ринку.

Гр. ринок – це особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж та формується попит, пропозиція та цій на цей товар. Специфіка гр., як товару полягає в тому, що попит на гр. приймає форму попиту на кредит, пропозиція гр. приймає форму пропозиції кредиту, а ціна на гр. – форму %. Коли гр. є вільними, то передача гр. від одного суб’єкта до іншого набуває сенсу. Продавець гр. (кредитор) не втрачає право власності на гр., а втрачає тільки право розпоряджуватися гр. Покупець гр. здобуває право розпоряджуватися гр. на поворотній основі. Ціль проведення операції на гр. ринку – отримання додаткового доходу, що називається %. Тут продаж гр. як передача гр. у тимчасове користування при збереженні права власності на ці гр., одержання % доходу в обмін на спец інструменти, а саме: зобов’язання покупців. Купівля гр. –одержання суб’єктом суми гр. в обмін на інструменти. 2 групи зобов’язань: неборгові (акції) – за продавцем право власності на гр. і розпорядження ними. Продавець – емітент – купує гр. у інвесторів, фіз та юр осіб. Боргові зобов’язання – покупець повертає продавцю одержану від нього суму і сплачує по

24. Пропозиція на грошовому ринку: суть, форми прояву та факторами зміни.

Розрізняють пропоз. гр. на мікро та макрорівнях. На мікро – той запас гр., який є в розпорядженні ек. суб’єктів на певну дату, і які вони згодні продати (запропонувати) за певними умовами. Наприклад, фактичний запас гр. по ек суб’єктам вище, ніж попит на гр. в умовах росту альтернативної варт збереження гр. На маркорівні – пропозиція гр. визначається загальною масою гр., яка знаходиться в обігу. MS = C+D. Чинники, які впливають на пропозицію гр. видно з формули: М1=мМб, М1 – пропозиція гр. – готівка поза банками та депозитами на поточн. рах., Мб – гр. база. = С+R, контроль банку через операції на відкритому ринку, фінансування ком. банків, валютні інтервенції. м - мультиплікатор, він визначається не тільки ЦБ, а й нормами обов’язкового резервування – м=1/r , r – норма обов’язкового резервуваннячим нижче r, тим вище м і більше обсяг гр. пропозиції, і навпаки.; обліковою ставкою – вона впливає на гр. базу, а отже і на рівень м, ринковою % ставкою – з її рістом розширюються позички зріст гр. бази, банк. резерви і м зріст пропозиц. гр.; зміною багатства – зміна співвідношення між депозитн. гр. та готівкою, при рості багатства, зріст депозитн гр., що посилює м і збільшує пропоз. гр.; тінізацією підприємницької дія-ті – зростає запас готівки, зменшення депозиту, кредитування, мультиплікатора, зниження пропозиції гр.; низьким станом довіри до банків - зниження депозитів і м, банки змушені збільшувати резерви і скорочувати кредитування, щоб підсилити свою ліквідність. Обсяг пропоз. гр. формується під впливом 4-х суб’єктів: ЦБ, ком. банками, банк. вкладниками та позичальниками.

25. Графічна модель грошового ринку, рівновага попиту і пропозиції та процент.

%

MS

8

MD


15 млрд.грн


Якщо графік попиту на гр.(MD) наложити на графік пропозиції (MS), то отримуємо графік гр. ринку. 8% - рівноважна ставка %. При такій ставці попит на гр. (кредити) буде задоволений банком, якій створив гр. 15 млрд. грн та увесь попит буде задоволений за 8%. Ком. банки можуть розмістити гр., а суб’єкти можуть розмістити під 8%.Порушення рівноваги на гр. ринку може бути викликано факторами, які знаходяться на стороні пропозиції гр. (збільшення або зниження пропоз. гр., одержання додаткових резервів, зміна % ставки), а також факторами зі сторони попиту на гр. (зріст ВНП, нац. доходу, попит ек. суб’єктів на банк. позички). Рівновага на гр. ринк. забезпечується через зміну % ставки. % - як ціна, що формується на гр. ринку.


%

MS2 MS MS1

8

MD


15 млрд.грн


безготівковим обігом. Чинники, які ускладнювали стан гр. обороту при запровадженні купоно-крб:

1) спад вир-ва, розрив госп. зв’язків скорочення попиту на гр., зайві гр. зростання цін. 2) відплив товарів за межі України із-за вільного використання рубля. НБУ переводить обіг на крб., вилучення рублів. 3) РФ контролює рублі через коррахунки в банках. Виникло кілька рублів – рос, укр, білорус. Укр. рубль швидко падав та втратили переваги рубля. Так в 1992р. запровадили купоно-крб в обіг. Основні напрямки розвитку гр. на 2-му етапі – введення укр. карбованця: створення монетного двору НБУ, забезпечення захисту гр., розроблення правил обігу, інкасації готівки; контроль банківських резервів, розвиток комбанків, операцій на відкритому ринку; розмежування фіскально- бюджетної та гр-кредитної політики; створення с-ми ел. платежів, документів на міжбанківському рівні; формування валютного регулювання: валютний курс, золотовалютний резерв; регулювання інфляції. Але тимчасові гр. не можуть виконувати важливу функцію нагромадження. Нема накопичування – джерел інвестування, ек. зростання, зниження ефективності антиінфляційної політики. Була потреба в постійній гр. одиниці – гривні. 3й етап – введення грн. та копійки в 1996 р. , прийняття З-ну про НБУ в 1999 щодо регулювання обороту, забезпечення стабільності грн., вдосконалення інструментів гр. с-ми.

29. Характеристика грошової реформи в Україні. = 28

30. Суть, форми, причини і наслідки інфляції.

Інфляція – це тривале і швидке знецінення гр. внаслідок надмірного зростання їх маси в обороті. Вона виявляється в зростанні цін на товари, тарифи, послуги, у падінні вал. курсу нац. гр., у товарному дефіциті. Ін-я - прояв знецінення гр. незалежно від зв’язків між гр. і товарами на ринку. Ще в епоху повноцінних гр. ін-я просліджувалася в псуванні монет, зниженні варт. золота. Але розмах отримала при обсязі неповноцінних гр. Форми прояву: 1) цінова – зростання цін, 2) девальвація – падіння курсу через розрив між цінами на внутрішн. ринку та на ринках інш. країн 3) ін-я заощаджень товарний дефіцит, ін-йні очікування. Закономірності ін-го процесу – в залежності від співвідношення темпів росту пропозиції гр. та темпів знецінення гр. : 1 стадія – темп зросту пропозиції опереджає темпи знецінення гр. 2 – темпи знецінення гр. випереджають темпи зростання їх пропозиції. Вимірювання ін-і: 1) індекс цін: споживчих товарівцін (ІСЦ)= вартість “споживчого кошика” в поточному році (P1G0)/ на базовий рік (Р0G0), G - кільк. товарів у кошику базового періоду; на засоби вир-ва (ІЦВ=(P1G0/(Р0G0); ВВП або дефлятор ВВП. За темпами знецінення гр. ін-я: 1) повзуча – зріст цін на 5% за рік; 2) помірна або відкрита – до 20%, підвищення цін за зріст попиту. 3) галопуюча – до 100%непедбачене підвищення цін, яке не регулюється 4) гіперін-я – більше 100% - падає роль гр., поширюється бартер, стихійні процеси в ек. За ек. змістом: 1) ін-я витрат – тиск на ціни з боку зростання виробничих витрат. Це зріст виробничих затрат (на зпл, елен), падіння продуктивності праці тощо. 2) ін-я попиту – тиск на ціни з боку гр. із-за зростання їх пропозиції від банків,.

джерело, за рах. якого покривається різниця між загальною потребою під-ва в оборотному капіталі та обсягом коштів, які воно має у своєму розпорядженні на конкретну дату.

34. Сутність кредиту. Об’єкти та суб’єкти кредитних відносин. Стадії руху кредиту.

Кредит – це суспільні відносини, що виникають між ек. суб’єктами у зв’язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності. Ознаки К: 1) учасники повинні бути ек. самостійними: мати певну масу вартості, нести відповідальність за зобов’язання тощо. 2) добровільність, рівноправність та взаємовигідність К. відносин 3) кредитор - власник своїх гр., переданих в борг, а позичальник – тимчасовий використовувач, якій повинен їх повернути власникові. Головне – правовий захист кредитора. 4) К. відносини – вартісні, так як виникають з рухом вартості. Але вони не еквівалентні, тому що переміщення гр. не супроводжується зустрічним рухом еквівалента. Вартість переміщується назад після певного періоду. Кредитор тут повинен визначити доцільність кредитування та розмір плати за К. 5) повернення власнику гр. з %, який компенсує кредитору втрату доходу від позичених гр., стимулює позичальника до ефективного використання кредитн. гр. 6) на мікрорівні К. відносини перервні, тобто після повернення вартості і % вони перериваються. На макро- вони безперервні і мають загальносуспільний хар-р. 7) забезпечує зростання вільної вартості, тобто її капіталізацію. Тобто формування позичкового капіталу. Елементи К. відносин: 1) об’єкти – вартість, яка передається в позичку одним суб’єктом інш. в товарній або гр. формі (позичена вартість – реальна цінність за обсягом). 2) Суб’єкти – кредитори - учасники К. відносин, які мають власні вільні кошти і передають у тимчасове користування інш. суб’єктам. (фіз та юр особи, держава, банки) Та позичальники – учасники К. відносин, які мають потребу в додаткових коштах і одержують позичку від кредиторів в тимчасове розпорядження. Стадії руху К.: 1) формування вільної варт. як джерела надання позичок (не використовується для прибутку) ; 2) розміщення вільної варт. в позичку (захист від К. риску) 3) використання позичальником коштів, одержаних у тимчасове розпорядження 4) вивільнення використаних позичальником коштів з його обороту або формування в нього доходів, достатніх для повернення позички 5) повернення позичальником вартості кредитору та оплата %.

35. Принципи кредитування.

Кредит – це суспільні відносини, що виникають між ек. суб’єктами у зв’язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності. Принципи к-ня: 1) цільове призначення позички – базова передумова забезпечення інтересів сторін. Позичальник чітко визнає ціль, на яку будуть позичені кошти. Вони погоджуються 2-ма сторонами і вступають в кр. відносини. 2) строковість позички – чітко визнаний строк користування позичкою. 3) поверненість позиченої вартості – повернення кредитору всього обсягу одержаної позички. 4) забезпеченість – заходи, що гарантують повернення позички у визначенні строки. Забезпеченням може бути: майно (нерухоме,

кредитоспроможність, прогнозування ризику при укладі угоди, стимулювання кредитора до прискорення обігу капіталу, нарощування вільних коштів, ек. їх витрачення. Функція капіталізації вільних гр. доходів – трансформація з допомогою К. нагромаджень та заощаджень юр. та фіз. осіб у дохід, тобто в позичковий капітал. Маса позиченої вільної вартості не змінюючи власника, приносить йому дохід в формі позичкового капіталу. Ця ф. притаманна лише К., виражає його ознаки: зворотність і платність.

39. Характеристика комерційного, банківського, державного, споживчого кредиту.

Міжгосподарський К. – кредит, якій існує між суб’єктами господарювання. Комерційний К. – це вид міжгосподарського К., форма руху промислового капіталу, спосіб перетворення товарного капіталу через продаж товарів з відстроченням платежу та з поверненням боргу грошима. Він прискорює реалізацію товарів і надає можливості покупцеві користуватися товаром до отримання коштів від реалізації своєї продукції. Тобто він прискорює кругообіг капіталу. Як правило, ком. К. є короткостроковим, обслуговує тільки реалізацію товарів (а не отримання прибутку), зменшує час авансового капіталу в товарній формі. Термін та розмір його залежить від: ступеня дефіцитності товару на ринку, фін. стану контрагентів, довіри до покупця тощо. Закономірності ком. К: його рух збігається з рухом промислового капіталу, тобто зростає обсяг вир-ва і кредит теж поширюється і навпаки. Банківський К. – коли одна із сторін К. угоди є банк. Його об’єкт – гр. капітал, відокремлений від промислового капіталу. Банк може бути як позичальником (вклади, депозити, міжбанк. К), так і кредитором (К. клієнтам). Він сприяє обороту капіталу і його нагромадженню. Від хар-ру використання він поділяється на: 1) позичка капіталу – за допомогою якої збільшується капітал. 2) позичка гр. – збільшує рух гр. як платіжного засобу без розширення вир-ва. Ознаки банк. К.: за об’єктами кредитування: 1) к, в основний капітал – на реконструкцію, буд-во тощо. 2) в оборотний капітал – для сировини, покриття дефіциту коштів тощо. 3) на споживчі потреби – на придбання житла, ам тощо. За хар-ром повернення: 1) з одноразовим поверненням – погашення у зазначений день, 2) у розстрочку – по мірі надходження виручки, окремими платежами, 3) з регресією платежів – при К. під гарантію. За терміном користування: 1) короткостроковий – до 1р., 2) середньостроковий – 1-3, 3) довгостроковий (більше 3). За сферою суспільного відтворення - 1) у сферу вир-ва 2) у сферу споживання. За порядком надання К: 1) прямий 2) непрямий – між кредитором та позичальником є посередник. За методом надання: 1) одноразові – при виникненні потреби у позичальника; 2) перманентно – клієнтам, які мають постійні кред. відносини з банком; 3) гарантовані – банк бере на себе договірні зобов’язання надати К. протягом певного періоду у визначеному розмірі. За схемою надання – 1) кредитна лінія – використання К. поступово, в межах обговореного угодою суми та терміну. 2) револьверні – автоматичне поновлення К. за угодою, 3) контокорентний – через контокорентний рах. в межах ліміту, зарахування всіх надходжень в рах погашення

процесі відтворення, розвитку вир-ва, торгівлі та ін. сфер.

42. Поняття банківської системи, її структура та функції. Поняття банку.

Банк в ек. розумінні – це фін. посередник, що виконує комплекс базових операцій: акумулює гр. ек. суб’єктів з правом вільного розпорядження ними; вільно розміщає їх у доходні активи від свого імені і під свою відповідальність; повернення власникові готівки, перерахування в інш. банки. Банк. сис-ма – законодавче встановлене, строго структурована сукупність фін. посередників гр. ринку, які займаються банк. дія-тю. Первинну основу банк. дія-ті складає комплекс з 3-х операцій: 1) приймання гр. коштів від клієнтів на вклади 2) представлення клієнтам кредитів та створення нових платіжних засобів 3) здійснення розрахунків між клієнтами. Необхідність відокремлення банків в окрему інституційну структуру , тобто в банк. с-му: банки виконують суспільно-корисні та необхідні функції і в той же час діють, як ком. структури, тому необхідно створити особу с-му регулювання банк. дія-ті та нагляду за банк. дія-тю. Проявляються: в створенні гр.; зберігають накопичення суспільства; банки займаються ком. дія-тю, ціль – прибуток; високо рисковані дії – риск кредиту; формує платіжну с-му. Основні ознаки б. с-ми: 1) дворівнева побудова б. с-ми. На 1-му рівні знаходиться банк, який згідно з законодавством дається статус ЦБ. На нього покладається відповідальність за стабільність нац. гр. одиниці та за сталість б.с-ми країни. На 2-му рівні знаходяться банки, які займаються ком. дія-тю, тобто обслуговують ек. суб’єктів. 2) централізоване регулювання дія-ті банків ЦБ і його нормативами. Органи банк. регулювання встановлюються для комбанків ряд нормативів, які регламентують достатність капіталу, ліквідність банку, б. риски. 3) наявність єдиного для всіх банків механізму керування банк. резервами. Замикається на ЦБ. 4) створення єдиної інфраструктури міжбанківського призначення. Наприклад, банки здійснюють міжбанк. розрах., ЕС - система ТАРГЕТ міжбанк. розрах, в Україні – с-ма електр. платежів. Функції б.с-ми: 1) трансформаційна – ЦБ через рефінансування здійснює всі міжбанківські операції (кредитні аукціони, кредитування тощо) і трансформує гр. ресурси за строками, за розмірами, за ризиками, в регіональному аспекті. ЦБ підвищує трансформаційний потенціал вузькоспеціалізованих банків через кооперацію з універсальними банками. 2) емісійна – ключова, ф-ція створення плат. засобів і регулювання гр. обороту через зміни попиту на гр, тобто управляє пропозицією гр. через ЦБ і всі банки 2-го рівня. 3) стабілізаційна – банки в процесі своєї дія-ті забезпечують стабільність гр. ринку: страхування банк. ризиків та банк. депозитів; створення внутрібанк. резервів для покриття рисків; створення механізму обов’язкового резервування депозитів (11-15%); встановлення для банків обов’язкових ек. нормативів (кредит не більше 25% від основного фонду); створення с-ми банк. нагляду (НБУ); створення механізму рефінансування банків.

43. Центральні банки, їх походження та основні засади діяльності.

Головне призначення – це управління гр. оборотом з метою забезпечення стабільного неінфляційного розвитку ек-ки. ЦБ впливає на

банки з галузевою спеціальністю – обслуговування у межах певної галузі гос-ва, з функціональною спеціалізацію – вузьке коло спеціалізованих операцій (інвестиційні, іпотечні, ощадні тощо).

Початок банків – 6-7 ст від храмів до приватних осіб завдяки розвитку торгівлі. Англійський банк - класичний приклад капіталістичного б. 17 ст – поява акціонерних товариств, 19 ст – акціонерні банки на провідних позиціях. Роль б: передача гр. капіталу від накопичення до використання; економія суспільних витрат, сприяють зростанню вир-ва, капіталу, інвестиції. Засновники б: вітчизняні та зарубіжні юр та фіз особи за винятком народних депутат та ін. виконавч. органів влади, партій, не військовослужбовці, кадри суду, прокуратури, з органів управління. З метою незловживання владою. Банк реєструється в НБУ, отримує ліцензію на здійснення певних операцій. Вищий орган управління – збори акціонерів, виконавчий орган – Правління (керує Голова) , пайовим – дирекція (Генеральний директор).

Операції б: в залежності від хар-ру та відображенню на балансі операцій існують пасивні, активні та банківські послуги. Пасивні – операції по мобілізації ресурсів, 3 групи, залежать від виду ресурсів: 1) операції по формуванню власних ресурсів б. (уставний капітал, резервний фонд) 2) депозитні операції – основний ресурс, 3) недепозитні – залучення позикових средств на міжбанківському кред. ринку та випуск боргових зобов’язань. Структура пасивів в Укр: залучені ресурси – 88% (кошти юр осіб 39%, фіз осіб 22%, ЦП, емітовані банком 3%, кошти НБУ-6% та інші) та власні кошти – 12%. Активні операції: 1) кредитні –45% 2) вкладення, інвестиції в ЦБ –6%, 3) формування касових залишків та резервів –12% 4) основні фонди –8% 5) інші активи.

Банк. послуги – дії банк. установ на замовлення клієнтів, які не пов’язані із залученням додаткових ресурсів. Основна форма оплати – комісія. Послуги: 1) ліцензовані – з ліцензії НБУ: обслуговування рах-ків клієнтів у нац та валюті, інкасація, депозити, видача гарантій тощо 2) чисті – послуги без ризиків для активів б: розрахунки за кошти клієнтів, інкасові та касові послуги тощо 3) комісійні – послуги з стягненням комісії: депозитарій, розміщення ЦП тощо 4) гонорарні - отримання обумовленої наперед плати: лізинг, трастові посл 5) спредові – дохід від різниці між комісією від клієнта та комісією при організації даної посл 6) балансові – облік на баланс. рах: кредитні, валютні тощо, позабалансові – гарантії, поручительства.

46. Особливості формування комбанків в Україні.

Створення нац. дворівневої банк. с-ми після прийняття З-ну “Про банки та банк. дія-ть” в 1991. Визначено 1-й рівень НБУ, 2 –комбанки. В 2000 кількість комбанків 203 в тому числі акціонерні товариства, відкриті та закриті, ТОВ з обмежен. відповідальністю, з 1994 з’являлися комб. з ін. капіталом. За активами поділяються: найбільші (понад 1 млрд.грн), великі (понад 100), середні (понад 10) –переважна більшість, малі (за 10 млн.грн). Баланс. капітал створюється за рах стат. капіталу, резервних фондів, прибутку минулих років, поточного року та ін. капітал. Залучення вільних коштів та спрямування їх на розвиток нац ек, збільшення депозитів – робота

зобов’язань, на капітал банку, не більше 25% 2) надання кредитів інш. банкам не більше 200% його капіталу 3) отримання кредитів від ін. банків не більше 300% капіталу. 4) вкладення в інвестиції не більше 50% капіталу. Прибутковість залежить від відношення доходів та витрат. ЇЇ вимірювання: 1) прибутковість банк. активів (ROA) – співвідношення чистого прибутку й активів. Показує скільки чистого прибутку дає одиниця активів банку 2) прибутковість акціонерного капіталу (ROE) – відношення чистого прибутку до акціонерн. капіталу, приблизно дорівнює дивідендам акціонерів 3) %% маржа (SPRED) – показник банку, як посередника між вкладниками та позичальниками. СПРЕД = (%% доходи/доходні активи) – (%% витрати/платні пасиви). На його розмір впливають: склад та обсяг залучених коштів, розмір кредитних та ін. вкладень, враховуються також чистий прибуток на одну акцію, чиста %% маржа. Прибутковість важлива для банку, для його капіталу, його зростання, для виплати дивідендів, але з урахуванням і міn ризиків. Тому головне завдання банку – балансування між прибутковістю та ризиком.

56. Характеристика пасивних операцій комбанків.

Пасивні операції – це операції, за допомогою яких банки формують свої гр. ресурси для проведення кредитн, інвестиційн та інш. активних операцій. Ресурси комбанків – це сукупність гр, що перебувають у його розпорядженні і використовуються для використання певних операцій. Існують власні ресурси – статутні, резервні фонди для забезпечення фін. стабільності дія-ті банку, він страхує інтереси вкладників та кредиторів. Поділяється на основний (статутн, резервн фонди, неперозподілен приб минулих років) та додатковий (загальн. резер за активними операціями і поточн доходами). Статутний фонд при відкритому АТ формується від передплати на акції , в закритому – через перерозподіл акцій між засновників. Резервн. фонд покриває збитки, оплата дивідендів, це стійкість комбанку. Його рівень 50% від статутного фонду. Існують спеціальні фонди для розвитку банку за рах прибутку.

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: