Шпаргалка по предмету Деньги и кредит (Гроши та кредит)
Залучені ресурси – кошти на поточн, депозитних та ін. рах. клієнтів, які розміщуються на активах з метою отримання прибутку чи забезпечення ліквідності банку. Поділяються на депозитні: 1) до запитання – на поточному рах. клієнта для розрах по госп. операціям, контокоректні рах – поточні рах з комісією 2) Строкові – розміщенні кошти в банку на строк від 1 місяця, не здійснюють поточні платежі. Це найкращий вид депозиту під %. Та недепозитні (позичені) кошти– залучені кошти, як міжбанк. кредити, кредити НБУ, операції з ЦП тощо для підтримки поточної ліквідності. Міжб. кредит – розміщення вільних ресурсів в інших банках. % ставка нижча ніж за кредитами господарствам і пов’язана з обліковою ставкою НБУ.
Так пасивні операції комбанків полягають у формуванні власної і залученої ресурсної бази, на підставі і за рахунок якої здійснюються активні операції.
55. Характеристика активних операцій комбанків.
Активні операції банків – дія-ть із використанням власного капіталу, залучених коштів для одержання прибутку при розподілі ризиків і підтриманні ліквідності. Поділяються
позичальниками поділяється на сектор прямого та непрямого фінансування. Саме у секторі непрямого фін-ня з’являється третій ек. суб’єкт. Вони називаються фін. посередниками, а їх дія-ть з акумуляції вільного гр. капіталу та розміщення його серед позичальників-витратників наз. фінансовим посередництвом. Вони базуються на одному фін. ринку з одним суб’єктом – вільними гр. коштами. Основні фін посередники – банки та небанківські фін-кред. установи. Загальне для них: 1) всі фін посередники працюють в секторі непрямого фін-ня, 2) вони акумулюють гр. кошти та розміщають їх в доходні активи від свого ім’я. При цьому вони створюють власні зобов’язання та вимоги. Банк, як позичальник створює свої зобов’язання перед вкладниками. 3) прибуток фін. посередн. формується, як різниця між доходами від розміщення акумулюючих гр. коштів та витратами, які пов’язані з їх залученням. Відмінність: 1) банки не тільки акумулюють тимчасово вільні кошти, а й самі створюють гр. в процесі депозитно-кредитн. дія-ті. А установи – тільки акумулюють. 2) банки здійснюють розрах-кас. обслуговування всіх інших фін-кредитн. посередників, тому можуть використовувати їх вільні гр. Класифікація груп: 1) Банки – від цільового призначення: центральні та комерційні. Небанківські – 2 критерії: 1) хар-р залучення вільних коштів: на договірній основі (страхування, ПФ); емісія та розміщення власних ЦП (інвестиційні компанії розміщують свої ЦП). 2) хар-р наданих послуг: страх Ко, ПФ, К. товарищества, лізингові Ко, інвестиційні Ко. Економічне призначення посередників: забезпечення суб’єктів гр. ринку максимально сприятливими умовами для їх успішного функціонування, на підвищення ефективності їх дія-ті. Переваги: 1) оперативне розміщення вільних коштів в доходні активи для кредиторів, мобілізування додаткових коштів для вир-ва та повернення їх для позичальника. 2) скорочення витрат суб’єктів на формування вільних коштів, розміщення їх та запозичення податкових. 3) послаблення фін. ризиків для суб’єктів, вона перекладається на посередників збільшення дохідності позичкового капіталу, скорочення витрат на фін. операції. 4) надання додаткових послуг посередниками, як страхування, пенсійне забезпечення, права власності. Посередники позитивно впливають на кругообіг капіталу в процесі відтворення, розвитку вир-ва, торгівлі та ін. сфер.
50. Валютний курс.
Валютні курси - можуть бути фіксовані, або гнучкі. Фіксовані - це система, що припускає наявність зареєстрованих паритетів. Фіксовані валютні курси можуть бути або дійсно фіксовані, що базуються на золотому стандарті, вони можливі лише за умов золотого стандарту, або договірно фіксовані, що базуються на одній чи кількох валютах або на умовно встановленій офіційній цін золота. Гнучкі курси - це системи, при який у валют не має офіційних валютний паритетів. Тут виділяють дві групи валют: плаваючі валюти (самостійно змінюються на базі попиту та пропозиції на ринку) та коливні валюти (прив’язують валютні курси до валютний кошиків).
Для держав з ринковою економікою найдоцільнішим є притримування керованого плаваючого курсу відносно ВКВ. На У. Нині діє режим валютного коридору, на 1998 рік валютний коридор встановлено: 1.7 за 1 $
валютної торгівлі. Щоденні обороти світового валютного ринку перевищують декілька трильйонів доларів США і швидко збільшуються, що свідчить про величезні розмахи валютних потоків на світовому ринку.
Валютний ринок можна класифікувати і за іншими критеріями:
за характером операцій: ринок конверсійних операцій; ринок депозитно-кредитних операцій;
за територіальним розміщенням: європейський, північноамериканський, азіатський та ін.;
за видами конверсійних операцій: ринок ф»ючерсів, ринок опціонів тощо;
за формою валюти, якою торгують: ринок безготівкових операцій, ринок готівки.
Ринок конверсійних операцій є найтиповішим для валютного ринку взагалі, його ключовим елементом. На цьому ринку купівля-продаж здійснюється в традиційній формі, переважно на еквівалентних засадах шляхом обміну рівновеликих цінностей, представлених різними валютами. Якраз на цьому ринку складаються умови для формування зовнішньої ціни грошей – їх валютного курсу.
Ринок депозитно-кредитних операцій – це досить специфічний сектор валютного ринку, на якому купівля-продаж валюти має умовний характер, що проявляється в залученні банками інвалюти на депозитні вклади на узгоджені строки та в наданні банками інвалютних позичок на різні строки. На відміну від ринку конверсійних операцій на цьому ринку ціна валюти формується у вигляді процента.
Стан кон»юнктури в.р. виявляється у зміні співвідношення між попитом і пропозицією окремих валют, що, у свою чергу, є ключовим чинником впливу на валютний курс. На стан та динаміку попиту та пропозиції на в.р. впливає велика кількість чинників економічного, політичного, правового, психологічного характеру. Усі їх можна розділити на такі 3 групи:
- Курсоутворюючі чинники:
стан платіжного балансу країни;
обсяги ВНП, які виробляються в країні;
внутріня і зовнішня пропозиція грошей;
процентні ставки в країнах, валюти яких порівюються;
співвідношеннявнутрішніх цін країни з зовнішніми.
- Регуюючі чинники:
заходи прямого державного регулювання (фінінсово-бюджетна політика, квотування та лфцензування, грошово-кредитна політика, регулювання цін, інтервенційна політика, розподіл валюти тощо);
структурні чинники.
- Чинники кризового характеру:
дефіцит державного бюджету;
безконтрольна емісія та інфляція;
штучне і надмірне регулювання цін;
висока монополізація виробництва.
54. Поняття, призначення та види валютної системи. Розвиток валютної системи в Україні.
Валютна с-ма – це організаційно-правоа форма реалізаціївалюних відносин у межах певного економічного простору. Ці межі збігаються з межами відповідних валютних ринків. Тому в.с. теж поділяються на три види: національні, межнародні (регіональні) і світову). Збіг меж окремих в.р. і валютних с-м забеспечує їх інутрішню єдність: ринок счтворює економічну
припинення опреацій на УМВБ, офіційне визнання вільної конвертованості гривні за валютними операціями.
53. Платіжний баланс та золотовалютні резерви в механізмі валютного регулювання.
Платіжний баланс – це співвідношення між валютними платежами резидентів за її економічними межами та валютними надходженнями їм від нерезидентів за певний період часу (рік, квартал, місяць), відіграє важливу роль у розроблені та реалізації валютної політики. За формою – це статистичний звіт про надходження вал.коштів у країну та про витрачання їх за певний період у розрізі окремих статей, країн, груп країн. За економічним змістом – це макроекономічна модель, яка х-є стан та динаміку зовнішньоекономічних відносин даної країни з зовнішнім світом. Розділи платіжного балансу: рахунок поточних операцій, рахунок операцій з капіталом та фін.операцій, резервні активи, помилки та упущення. Статті платіжного балансу: баланс товарів (співвідношення експорту та імпорту по цій статті - торговий баланс), баланс послуг, доходи, поточні і капітальні трансферти, прямі, портфельні та інші інвестиції.
Економічна роль платіжного балансу визначається тим, що відображені в ньому обороти безпосередньо впливають на попит і пропозицію на вл.ринку: надходження валюти створює передумови для формування пропозиції її, а платежі – для формування попиту на валюту. Цей зв’язок можна виразити так:
1). ПрВ=ЗВ1+НВ-ЗВ2, де ПрВ-пропозиція інвалюти протягом звітного періоду, ЗВ1- залишки інвалюти в суб’єктів ринку на початок періоду, НВ-надходження інвалюти протягом звітного періоду по платіжному балансу, ЗВ2-залишки інвалюти в суб’єктів ринку на кінець звітного періоду.
2). П0В=БВ1+ПВ-БВ2
П0В-попит на інвалюту протягом звітного періоду
БВ1-боргові зобов’язання резидентів перед нерезидентами на початок періоду,
ПВ-валютні платежі протягом періоду по платіжному балансу,
БВ2- боргові зобов’язання резидентів перед нерезидентами на кінець періоду.
Можна зробити висновок, що попит (П0В) і пропозиція (ПрВ) на валютному ринкубудуть урівноважуватися за умови збалансованості надходжень (НВ) та платежів (ПВ) платіжного балансу. У механізмі платіж.балансу важливе місце займають золотовалютні резерви (ЗВР) – це запаси іноземних фінансових активів та золота, які належать державі і перебувають у ропорядженні органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути реально використані на ергулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення. Ці потреби визначають цілі накопичення ЗВР: 1) трансакційне призначення (запас ліквідних коштів, які забезпечують платоспроможність країни на світовому ринку), 2) інтервенційне призначення ЗВР (підтримка зовнішньої та внутрішньої вартості накціональних грошей). Оптимізація розміру ЗВР має важливе значення тому, що занижений їх обсяг погіршує платоспроможність країни на світовому ринку та обмежує регулятивні можливості держави у монетарній сфері, а завищений – призводить до заморожування значної частини національного
- Вартість грошей. Форми прояву вартості грошей як грошей і як капіталу.
Вартість повноцінних Гр. визначається вартістю товару, що виконує роль грошей, або вартістю матеріалів із який виготовлені гроші. В неповноцінних Гр. розрізняють 2 аспекти в питанні про варт Гр: варт гр як гр. і варт гр. як капіталу. Гр. як капітал визначається під впливом попиту і пропозиції на грош. ринку і виступає у формі %. Вартість Гр як грошей формується в процесі їх обігу, коли Гр. обмінюються на товари та визначається їх мінова вартість – купівельна спроможність. Саме купівельна спроможність обумовлює специфічну форму вартості при забезпеченні довіри до неповноцінних грошей. При наявності цієї довіри суб’єкти ринку довіряють таким Гр і власники їх можуть придбати товари, послуги, валюту тощо. Чим ціни вищі, тим менше товарів можна купити на Гр. одиницю, і навпаки. Отже, між варт. кредитн Гр. та рівнем цін на товари існує обернена залежність. Вартість Гр. обчислюється за формулою: Iв.г. = 1Iц,.де Iв.г зміна варт Гр., Iц –індекс середнього рівня цін за певний період. Рівень варт Гр. не може залишатися незмінним. Зниження варт Гр. – інфляція, збільшення – дефляція.
- Функція грошей як міри вартості.
Функція Гр.- це певна дія чи “робота” Гр. щодо обслуговування руху варт в процесі суспільн. відтворення. Існує 5 функцій Гр: міри вартості, засоби обігу, засобу платежу, засобу нагромадження вартості і світових Гр. Міра варт – це функція, в якій Гр забезпечують вираження і вимірювання варт товарів, надаючи їй форму ціни. Гр виконують ідеально функцію міри варт. Виробних визначає ціну на товар, але встановлює її остаточно після зустрічі з покупцем і наявністю реальних Гр у нього. Ціна визначається в момент операції купівлі-подажу. Гр. як міра варт використовуються як рахункові (одиниця рахування) на мікрорівні, як визначення підприємством своїх витрат і доходів від реалізації пр-ції, так і на макрорівні – показники обсягу нац. доходу, ВНПр, інвестицій тощо.
Функція грошей як засобу обігу.
Функція Гр.- це певна дія чи “робота” Гр. щодо обслуговування руху варт в процесі суспільн. відтворення. Існує 5 функцій Гр: міри вартості, засоби обігу, засобу платежу, засобу нагромадження вартості і світових Гр. Засіб обігу – це функція, в якій Гр є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг. Обмін товару йде за схемою Т-Г-Т. Участь грошей вносить зміну: виникає продаж (Т-Г) і купівля (Г-Т). При продажу (Т-Г) продавець отримує Гр, але може їх не відразу використати. Розрив схеми має велике значення: 1) з’являється можливість затримувати Гр. і нагромаджувати варт.розширює цілі і розвиток вир-ва; 2) поширюються межі бартеру: товар може продатися не тільки продавцеві, але й тому, хто має в ньому потребу розвиток конкуренції товаровир-ків. 3) власник Гр може придержувати Гр, використати на інш. ринку розширення ринк. відносин. Тобто розвиваються ринкові відносини, повноцінні Гр
продажу за гр., коли гр. стали носієм капіталу і знаходяться в центрі ринку, коли на ринку розвивалася конкуренція (за покупця, за робоч. місце тощо), на ринку, де основна боротьба іде за отримання більшої суми гр. доходів. У проблемі ролі гр. розрізняють 2 аспекти: якісний і кількісний. В якісному ас-ті – роль гр. виявляється у тому, що саме гр. середовище позитивно впливає на розвиток сус-ного вир-ва через: 1) стимулюючу роль гр. - величезний стимул до праці. 2) виробляється стільки, скільки реалізується, а надлишок зберігається в гр. формі чи в позичковому капіталі. 3) дешевше реалізувати товар за гр. ніж за бартер, мінуючи посередників економія на витратах, менше потреб в обігов капітали, задовольняються потреби споживачем. 4) ринок стає могутнім завдяки конкуренції, стимулюванню вир-ва та ек. споживання. Гр. в ринков ек. стають носієм позичкового капіталу через банки. Через податки, позичков. %, ціни, бюджетн. фінансування держава може регулювати ек. процеси на мікро- та макрорівнях. Кількісний аспект ролі гр. полягає втому, що через зміну гр. в обороті можна впливати на ек. процеси. Держава через банки змінюють платоспроможний попит, ціни, %, вал. курс. Через ці показники забезпечується вплив на темпи ек. розвитку, на стабільн. цін, на рівень зайнятості населення, інвестиції, розвиток імпорту та експорту тощо
11. Еволюція ролі грошей в перехідній економіці України.
Роль гр. в Україні помітно зростає. Той, хто має гр,, може купити будь-якій товар на внутр. ринку. З цього виникає потреба заробляти більше гр. і ек-но їх витрачати. Банківські заходи, грош-кредитна політика, динаміка цін регулюються державою. Але слабкість банк. сис-ми, інфляція, недовіра людей (перевага бартеру, переведення капіталу за кордон, конвертація його в інвалюту) негативно впливають на розвиток ек. Дивлячись на розвинуті країни можна виділити успішні напрямки в використанні гр: 1) переведення всіх сфер на ек. відносини, до самофінансування не тільки під-в, а й сфер науки, освіти, здоров’я тощо. 2) забезпечення інтересів виробника, окремих колективів для ефективного використання гр., ек. стимулювання. 3)доходи всіх ек. відносин гарантовано капіталізуватизростання інвестицій, зміцнення банків. 4) забезпечення сталої варт. гр., участь їх в міновому процесі, витіснення бартеру.
12. Поняття грошового обороту, його суб’єкти, складові та загальна схема.
Гр. оборот - процес безперервного руху гр. між суб’єктами ек. відносин при обслуговуванні розширеного вир-ва. Розглянемо гр. оборот на макро-, мікрорівні, в сукупному гр. обороті і при індивідуальному капіталі. На макрорівні гр. обіг обслуговує весь капітал сус-ва: авансують гр. на вир-вовиготовлення вал. нац. прод-ту, оплата за прод-ціюреалізація нац. про-тусуспільн. капітал в гр. формі, використання гр. виручкирозподіл вартості нац. прод. між власниками вир-ва та державою (через податки). У всіх ек. суб’єктах формуються.
Гр. агрегат – це специфічн. показник гр. маси, що хар-зує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності. М0 – вся готівка поза банк. сферою, найвужчий показник, регулювання і контроль за ним складніший. М1 – М0 + гр., які розміщені в банках на поточних рах. (депозити до запитання). Включає в себе гр., які виконують функцію засобу обігу та засобу платежу. Це найбільш ліквідні гр. М2 – М1+гр, які розміщені в банках на строкових вкладах, М3 – М2+ гр., які розміщені в банках для проведення трастових операцій. М2 і М3 – включають в себе функцію заощадження (строкові депозити, ощадні сертифікати, трастові вклади). Ліквідність гр. маси знижується з кожним наступним агрегатом.
Гр. маса визначається за формулою: MS = C+D, де С- М0, D- депозит
16. Характеристика базових грошей та грошових агрегатів.
Центральні банки структуризують гр. масу з врахуванням ліквідності окремих їх компонентів. НБУ відокремлює 4 гр. агрегати. Гр. агрегат – це специфічн. показник гр. маси, що хар-зує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності. М0 – вся готівка поза банк. сферою, найвужчий показник, регулювання і контроль за ним складніший. М1 – М0 + гр., які розміщені в банках на поточних рах. (депозити до запитання). Включає в себе гр., які виконують функцію засобу обігу та засобу платежу. Це найбільш ліквідні гр. М2 – М1+гр, які розміщені в банках на строкових вкладах, М3 – М2+ гр., які розміщені в банках для проведення трастових операцій. М2 і М3 – включають в себе функцію заощадження (строкові депозити, ощадні сертифікати, трастові вклади). Ліквідність гр. маси знижується з кожним наступним агрегатом. Показник грошової бази – характеризує масу гр. з боку появу їх на балансі ЦБанку. Він включає в себе: всю готівку в обороті поза банк. сис-мою, резерви ком. банків на рах. в ЦБ, готівка в касах ком. банків. Гр. маса обчислюється за формулою: MB =C+R або Гб= Гвип+Грез, де Гвип (С) – сума готівки, випущен. ЦБ і не повернені в його фонди, він кількісно більший від М0 на суму готівки в касах банків., Грез – сума гр. резервів на рах. в ЦБ, він якісно і кількісно відрізняється від М1, М2, М3. Це сума зобов’язань ЦБ перед комерційними. Безготівковий елемент гр. агрегатів – зобов’язання ком. банків перед своїми клієнтами.
17. Швидкість обігу грошей, поняття, роль та фактори, що впливають на неї.
Швидкість обігу гр. – частота переходу гр. від одного ек. суб’єкта до інш. за певний період (рік, кв., місяць). Величина визначається за формулою: V=PxQM, де V – швидкість обігу гр., P- середній рівень цін на товари та посл, Q – фіз. обсяг товарів та посл., що реалізовані в даному періоді, M – середня маса гр., що перебуває в обороті за даний період. V –хар-зує інтенсивність використання запасу гр. в обороті М для оплати товарів та посл. Величина V залежить від частоти й обсягів товарн. відносин між суб’єктами. Нетоварні платежі (фіскально-бюджетн, кредитні) теж впливають на показник. Сер. тривалість 1го обороту = тривалості зберіган гр. у
ній дохід. Вони поділяються на депозитні зобов’яз. – гр. у повне розпорядження покупцям за умов їх повернення і сплати % ( банки залучають гр. у клієнтів: ощадні, трастові вклади); позичкові зобов’яз - обмеження в правах покупців при розпорядженні гр.: визначають цілі, гарантії: кред. угод, облігації, векселі тощо. 3 групи інструментів гр. обігу: позичкові угоди – відносини банк-клієнт при розміщенні кред. ресурсів, цінні папери – прямі відносини між покупцями та продавцями, валютні цінності – відносини між власниками 2-х різних валют. Останні 2 мають здатність до обігу, тут відокремлюють 2 самостійні ринки – цін.папер та валютний. Ціна має форму %, вартість її за споживчою варт – дохід для задоволення потреб. На гр. ринку, як і на товарному, діють сили попиту та пропозиції. , їх рівновага – стабільний %, як ціни гр. Суб’єкти його: юр та фіз особи, їх поділяють на 3 групи: 1) з продажу гр., 2) з купівлі гр., (сім. гос-ва, фірми, держ управління), 3) посередницькі операції: банки, інвест. та фін. КО, страх .фонди, ПФ тощо.
За інстутиційними ознаками гр. потоків виділяють: фондовий ринок – переміщення небанк. позичкового капіталу за допомогою фондових цінностей (акції, облігації). Цей ринок – широкі можливості для інвестицій; ринок банк. кредитів – прийом гр. від клієнтів та вклади, кредити й створення нових плат. елементів, розрах. між клієнтами банків, ринок послуг небанківських фін-кредитних установ – страх. компаній, ПФ, ліз. компанії, інвестиц. фонди.
За ек. призначенням гр., що купуються на ринку: ринок гр. – гр. купуються на строк до 1 року. Вони використовуються для руху накопиченого капіталу. Це краткострокові кредити банків, операції на міжбанк. ринку, казначейські операції; ринок капіталу – гр. на строк більше 1 року. Придбані гр. використовуються для звеличення основного та оборотного капіталу, для інвестиційних цілей (купівля житла). Основні операції: довгострокові кредити, облігації, акції.
та нові вимоги. Це банки, страх., інвестиц. КО тощо. Банки – ключові посередники тому що вони не тільки можуть акумульовувати кошти, а й створювати депозитні гр. Вони здійснюють розрах-касов обслуговування фін-кредитн. інститутів, тому можуть мобілізувати і використовувати вільні кошти.
22. Інституційна модель грошового ринку.
Ця модель відображає взаємозв’язок між 3-мя суб’єктами гр. ринку через потоки гр. та інструментів: ті, що заощаджують гр., ті, що запозичують і фін. посередники. Існують 2 сектори гр. ринку в цієї моделі: - сектор прямого фінансування, - сектор опосередкованого фін-ня. В секторі прямого ф-ня - гр. переміщуються від продавця до покупця прямо, опосередковано без участі посередників. В цьому секторі 2 каналу: канал кап. фін-ня – покупці залучають гр. в обіг, використовуючи інструменти – акції (емітенти продають акції); канал запозичень
26. Суть та основні елементи грошової системи.
Гр. с-ма – форма організації гр. обороту в країні, яка встановлена на законодавчому рівні. В Україні з-н про Нацбанк регламентує гр. с-му країни. В складі гр. с-ми існують підсистеми: 1) с-ма безгот. розрах., 2) валютн. с-ми; 3) с-ми готівк. обігу. Елементи гр. с-ми: 1) найменування гр. одиниці – нац. валюта з істор. корінь нації. 2) Масштаб цін – величина гр. одиниці, про це свідчить відмінності в рівнях цін на одні й ті ж товари в різник країнах. Він залежить від інфляційних процесів в економіці. Антиінфляційна політика - проти постійного зменшення масштабу цін через деномінацію. 3) Види та купюрність гр. – визначає законодавчий орган. Держава не відповідає за забезпечення небанк. плат засобів (векселя, чеки), а визначає умови їх обігу. Право емісії у ЦБ, так гр. мають вид банківських білетів (банкнот) – їх емісія використовується для кредитування ЦБ комбанків, уряду. Виняткові випадки емісії можуть доручатися мінфіну, тут гр. називаються скарбничими білетами – для покриття бюджетних витрат в умова кризи держ. фінансів. Допоміжну роль основній валюті відіграють розмінні монети, які забезпечують платежі на суми, менші від розміру гр. одиниці. Купюрність теж визначається державою, її зручність, законне обслуговування, уникнення фальшивок. 4) Регламентація безготівкового гр. обороту – принципи здійснення безгот. розрах між ек. суб’єктами (форми, порядок документообороту); режим використання гр. коштів, які зберігаються на рах. в банках; порядок відкриття рах. в банках; порядок здійснення міжбанківських розрах, ін. 5) Держава регламентує готівковий гр. оборот – держава розробляє сис-му від підробки готівки; визначає платіжність гр. знаків (1999); регламентує принципи організації готівкового обігу під-в через принципи НБУ: зберігання гр. в банку, розрах. в готівк. формі (3000,00 грн) та безготівковий розрах. 6) нац. валютн. сис-ма – складова частка гр. сис-ми країни, тому всі елементи нац. валютн. сис-ми включаються в гр. сис-му країни. вал. курс – ціна гр. одиниці однієї країни, виражена в гр. од. іншої. Існує 2 режиму вал. курсу: фіксований – держава офіційно прив'язує до інвалюти; плаваючий – вільний курс на ринку, без впливу держави; керовано-плаваючий курс – ЦБ проводить операції по регулюванню курсу (Україна). степінь конвертованості нацвалюти (повна, часткова, зовнішня та внутрішня, по хар-ру операцій: конвертування валюти по поточним операціям та по операц., пов’язаних з рухом капіталу). Грн – частково конверт. валюта, конверт по поточн. операц., по руху капіталу – не повністю конвертована; режим використання інвалюти на нац ринку; регламентація внутрішнього вал. ринку державою через ЦБ обумовлює операц. внутрішнього вал. ринка. режим вал. обмежень регламентація міжнар. розрах. та міжнар. кредитн. відношень; режим формування та використання офіціальних
збільшення попиту на ринку. Причини ін-ії видно з формули Фішера: P=(MxV)/Q, тобто на зріст цін впливають маса гр. (М) – найбільший чинник, швидкість обігу гр. (V), скорочення вир-ва (Q). Монетаристи вважають, що збільшення пропозиції гр. визначається гр-кредитн. політикою держави. Тобто заходами монетарної політики можна стримати ін-ію і створити сприятливі умови для подолання кризи. Кейсіянці на стороні ліберальної гр-кредитн. політики. Тобто монетарна політика не повинна заважати розв’язанню внутр. суперечностей і бути ліберальною для забезпечення пропозиції гр. на необхідному рівні. Наслідки ін-її: 1) в соціальній сфері – перерозподіл доходів між працівниками та підприємствами. Основа: здатність захистити свої доходи, їх зростання, монопольне становище. Страждають пенсіонери, студенти, науковці. 2) в економічній сфері: вплив на вир-во, торгівлю, кредитну та гр. систему, держ. фінанси, валютну систему, плат. баланс країни. Регулювання ін-її в умовах її зростання - держава проводить дефляційну політику, при цьому використовує механізм фіскальної та монетарної політики. Фіскальна: зниження розходів держ. бюджету, жорстка податкова політика, випуск цін. паперів. Монетарна п-ка: політика ЦБ дорогих гр. – пол-ка гр.-кредитн. рестрикції (збільшення норми обов’язкового резервування), зріст % ставки + ЦП, в якості продавця ЦБанк.
31. Суть, цілі та види грошових реформ.
Гр. реформи – повна чи часткова перебудова гр. с-ми, яку проводить держава з метою оздоровлення гр., чи поліпшення механізму регулювання гр. обороту стосовно нових соц-екон. умов, чи одне і друге водночас. Мета – стабілізація гр. обороту. За глибиною реформаційних заходів: 1) структурна (повна) гр. реформа – перехід від біметалізму до золотого монометалізму, до паперово-гр. чи кредитн. обігу. Зміна в виді гр., в структурі економіки, держ. фінансів, банк. та валютн. системах (СРСР). 2) реформи часткового типу – зміни в гр. обороті, окремих елементів гр. с-ми, в масштабі цін, виду, номіналу, в емісії. Поділяються на формальні р-ми - зміна купюри на інший зразок, але масштаб цін не змінюється, та деномінаційні р-ми (зміна 100$ та 50 $) – збільшення гр. одиниці (масштаб цін). За хар-ром обміну старих гр. на нові: 1) неконфіскаційні р-ми – уцінка запасу гр., доходів, цін 2) конфіскаційні р-ми – встановлюються критерії обміну: скільки можна обміняти одному ек. суб’єкту, депозитні гр. на нові та їх норми. 3) нуліфікація – всі старі гр. недійсні і вилучаються з обігу. 4) обмін по курсу, який знецінюють старі. За порядком введення в обіг нових гр.: 1) одномоментні р-ми: обмін гр. за 7-15 днів. 2) реформи паралельного типу – ЦБ емітує нові гр. та в обороті є старі, існують одночасно і паралельно.
рухоме, ЦП, валютні цінності), зобов’язання 3-ї особи в погашенні боргу кредитору (гарантії, поручительства). Це захист від К. рисків. 5) платність користування - повернення кредитору власних гр. з %, який компенсує кредитору втрату доходу від позичених гр., стимулює позичальника до ефективного використання кредитн. гр.
36. Форми та види кредиту.
Кредит – це суспільні відносини, що виникають між