Теория международной торговли
Ефект споживання (сегмент d) показує нам прибуток, який отримають споживачі другої країни в результаті створення митного союзу за рахунок зменшення ціни на товар і збільшення споживання.
Ефект відхилення торгівлі.
Припустимо, що друга країна вирішила створити митний союз з третьою країною. Після його створення, внутрішня ціна в другій країні зменшилась, але не настільки, як при створенні митного союзу лише з першою країною.
За нових умов рівновага досягається в точці L, обсяг внутрішнього виробництва становить 0Q2, імпорт з другої до третьої країни становить Q2Q5.
Ефект перерозподілу (а’) зникає, оскільки в результаті створення митного союзу зменшилося неефективне внутрішнє виробництво, що йде на користь національних споижвачів.
Ефект доходу (с’ і с) зникає тому, що держава не отримує гроші за існування тарифів. Сегмент с’ перерозподіляється на користь споживачів, а сегмент с – це прямі збитки країни від створення митного союзу з третьою країною. Причина цього збитку є переорієнтація в рамках митного союзу на відносно менш ефективні джерела постачання товару, ніж це могло б статися, якщо б перша країна встановила митний союз з другою країною.
Ефект збільшення торгівлі показує переорієнтацію місцевих споживачів на закупку товару з більш ефективного неінтеграційного джерела поставки товару на менш ефективні внутрішньоінтеграційні джерела, яка відбулася в результаті створення митного союзу.
Ефект збільшення торгівлі – це позитивний ефект, а ефект відхилення торгівлі – негативний. Якщо б’+д’ (ефект збільшення торгівлі) більший ніж ц (ефект відхилення торгівлі), то ми скажемо, що країна має позитивний ефект.
Д.З теорія другого кращого.
Міжнародні Економічні Відносини - 2 3. Міжнародні науково-технічні зв’язки.
12 квітня 2000 р.
Міжнародні науково-технічні зв’язки.
1. Особливості міжнародної торгівлі науково-технічними знаннями на сучасному етапі.
2. Модель технічного прогресу Джона Хікса.
3. Механізм міжнародної передачі технологій.
Література.
1. Герчикова Международное коммерческое дело. М.: 1997.
2. Мировая экономика. Под ред. Булатова. М.: 2000.
3. Филипенко. МЕВ, т.2
4. Киреев. Международная экономика. Т. 1.
1. Особливості міжнародної торгівлі науково-технічними знаннями на сучасному етапі.
Обмін науково-технічними знаннями може відбуватися як на комерційній, так і і на некомерційній основі (виставки, семінари, конференції).
Торгівля науково-технічними знаннями – це надання на комерційній основі іноземному контрагенту, результатів науково-технічної діяльності, які мають не тільки наукову, але і практичну цінність. На практиці такі операції отримали назву “міжнародний обмін технологіями”.
Технологія – це наукові методи досягнення практичних цілей.
Виділяють три групи технологій:
технологія товарів,
технологія виробництва і
технологія управління.
Носіями технологія являються:
1) товари – у випадку міжнародної торгівлі високотехнологічними товарами;
2) фактори виробництва:
капітал є носієм технології у випадку міжнародної торгівлі високотехнологічними капіталомісткими товарами,
робоча сила є носієм технології у випадку міграції висококваліфікованих спеціалістів,
земля є носієм технології у випадку міжнародної торгівлі ресурсами, для розробки яких використовуються нові технологічні досягнення).
Науково-технічні зв’язки (НТЗв) – це сукупність взаємовідносин науково-технічного, виробничого, валютно-фінансового та правового характеру. В основі цих взаємовідносин знаходиться обмін результатами наукових досліджень, технологічних розробок, найсучаснішого технологічного досвіду тощо.
Сучасним НТЗв характерні такі властивості:
1) Об’єктивний характер міжнародного обміну науково-технічними знаннями (НТЗ).
2) Їх розвиток основується на поглибленні міжнародного поділу праці. В умовах НТР1 різні компанії все більше спеціалізуються на певних галузях науки і техніки. Крім того, НТР змушує корпорації об’єднувати свої зусилля для досягнення поставленої мети, оскільки великі витрати на НДДКР можуть собі дозволити лише великі корпорації. Частка витрат на НДДКР у загальному обсягу продаж становить 3-5%.
Лідером на ринку наукомісткої продукції є США (40% від загального об’єму даного сектору світового ринку).
3) Зростання внутрішньокорпоративного обміну технологіями. В основному цей процес відбувається на некомерційній основі. В світі більше 20% товарів виробляються з використанням технологій, переданих саме таким чином. Із всіх ліцензійних платежів в світі 60% приходиться на внутрішньокорпоративні розрахунки, а в США цей показник досягає 80%.
4) Активна участь у міжнародній передачі технології невеликих та середніх фірм (в основному це фірми в формі венчурних підприємств зі штатом до 1 тис. людей). Перевагою таких фірм є їх вузька спеціалізація, їх наукові розробки обмежені вузьким колом технічних проблем. В середини 90-х років в США існувало 1,% млн. венчурних підприємств і лише 1% із них займалися науковими розробками і дослідженнями.
Питома вага цих підприємств у загальних витратах на НДДКР в США становить 4%.
5) Зосередження міжнародного науково-технічного обміну у рамках промислово-розвинутих країн. На країни, що розвиваються припадає лише 10% цього обміну.
2. Модель технічного прогресу Джона Хікса.
Ця модель розглядає вплив технологічного прогресу на розвиток МТ. Основне припущення, яке використовується у моделі – постійність відносних цін на фактори виробництва.
Припускається, що товари виробляються за допомогою двох факторів: праці і капіталу. Розглядається три види технічного прогресу: нейтральний, працезберігаючий, капіталозберігаючий.
1) Нейтральний технічний прогрес – це прогрес, який базується на технології, яка забезпечує одночасно підвищення продуктивності обох факторів виробництва. В результаті нейтрального технічного прогресу кількість праці та капіталу, яка необхідна для виробництва одиниці товару, зменшується. В той же час відносна кількість капіталу і відносна кількість праці не змінюються.

В точках А1 і А2 абсолютна кількість капіталу та праці, необхідні для виробництва товару, зменшилися, а відносна кількість факторів виробництва, а значить і їх ціна, не змінюються.
2) Працезберігаючий
технічний
прогрес
– це прогрес,
який базується
на технології,
яка забезпечує
підвищення
продуктивності
капіталу у
меншій мірі,
ніж продуктивності
праці. В результаті
цього прогресу
відносна кількість
капіталу, який
необхідно
витратити на
виробництво
одиниці товару,
збільшується,
а відносна
кількість праці
– зменшується.
Все це відбувається
за умови незмінності
цін на фактори:
. Капітал
заміщує працю.


3) Капіталозберігаючий
технічний
прогрес
– це прогрес,
який базується
на технології,
що забезпечує
підвищення
продуктивності
праці у відносно
меншій мірі,
ніж продуктивності
капіталу. В
результаті
такого прогресу
кількість
праці, необхідна
для виробництва
товару, по відношенню
до капіталу,
збільшується,
а відношення
капіталу до
праці – зменшується.
Все це відбувається
за умови незмінності
цін на фактори
виробництва
.
Праця замінює
капітал.

Вплив НТП на міжнародну торгівлю залежить від того, як він впливає на виробництво (пропозицію) товару і на його споживання (попит).
Зростання виробництва на основі НТП може мати нейтральний, позитивний та негативний вплив на МТ.
Нейтральний вплив зростання виробництва на МТ має місце у випадку, коли МТ збільшується пропорційно з ростом виробництва.
Позитивний вплив – це більш швидке зростання МТ, ніж обсягів виробництва. Він має місце, коли при постійних відносних цінах виробництво експортних товарів росте швидше, ніж виробництво товарів, що конкурують з імпортом.
Негативний вплив – зростання МТ відстає від зростання обсягів виробництва. Має місце, коли при постійних цінах виробництво товарів, які заміщують імпорт росте швидше, ніж виробництво експортних товарів.
Вплив споживання на МТ можна також розділити на нейтральний, позитивний і негативний.
Нейтральний вплив має місце у випадку, коли МТ збільшується пропорційно з ростом споживання.
Позитивний вплив – це більш швидке зростання МТ, ніж обсягів споживання. Він має місце, коли споживання імпортних товарів росте швидше, ніж споживання експортних товарів.
Негативний вплив – зростання МТ відстає від зростання обсягів споживання. Має місце, коли споживання імпортних товарів відстає від споживання експортних товарів.
Якщо в результаті НТП збільшується і виробництво і споживання, то це спричиняє нейтральний, позитивний, або негативний вплив на МТ. Якщо і виробництво і споживання мають нейтральний вплив на МТ, то їх спільних вплив також буде нейтральним, і МТ збільшуватиметься пропорційно із збільшенням виробництва.
Якщо і виробництво і споживання мають позитивний вплив на МТ, то їх спільних вплив також буде позитивний, і МТ збільшуватиметься більш високими темпами, ніж збільшення виробництва.
Якщо і виробництво і споживання мають негативний вплив на МТ, то їх спільних вплив також буде негативним, і МТ збільшуватиметься менш високими темпами, ніж збільшення виробництва, або може навіть розпочати скорочуватись.
В інших випадках все залежить від того, в якій пропорції з’єднаються впливи різних типів виробництва та споживання.
3. Механізм міжнародної передачі технологій.
Розглянути самостійно:
1) Форми передачі технологій: патентні угоди, ліцензійні угоди, передача ноу-хау та інжиніринг.
2) Види ліцензій:
патентна та безпатентна ліцензія;
невиключна, виключна, повна ліцензія
3) Ліцензійні платежі:
роялті;
паушальні платежі;
участь в прибутку;
участь у власності компанії.
1 НТР – науково-технічна революція.
Copyright © by Заблоцька Р.О. Produced (p) by Gray Wolf Production Inc.
All rights reserved. Unauthorized copying, printing & publishing are strongly prohibited & punished by law.
Сторінка
Міжнародні Економічні Відносини - 2 3. Валютні курси і валютні системи.
19 квітня 2000 р.
Лектор: Зоряна Орестівна, докторант кафедри МЕВ.
Розділ: Міжнародні валютно-фінансові і кредитні відносини.
Валютні відносини і валютні системи.
1. Основні риси валютних відносин і валютної системи.
2. Валютні курси. Їх значення у валютно-фінансовому механізмі. Котирування валют.
3. Вплив обмінних валютних курсів на сукупний попит і пропозицію.
4. Міжнародна торгівля золотом і ринки золота.
Основні елементи валютних відносин з’явилися в античному світі у вигляді вексельної і міняльної справи. Наступним кроком є середньовічні т.зв. “вексельні ярмарки” (в Леоні та Антверпені), де проводилися розрахунки з допомогою переказних векселів (тратта). Так було започатковано функціонування міжнародних валютних відносин
Міжнародні валютні відносини – це сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних зв’язків у світогосподарській сфері.
Валюта – це грошові знаки іноземних держав, а також кредитні і платіжні документи , що виражені в іноземній валюті і застосовуються в міжнародних розрахунках.
Міжнародні валютні відносини опосередковують міжнародні економічні відносини, які відносяться до сфери т.зв. матеріального виробництва, розподілу, обміну і споживання.
Учасниками валютних відносин є: держави, міжнародні організації, юридичні і фізичні особи.
Правовою основою для виникнення, зміни чи припинення валютних відносин є міждержавні, внутрідержавні та міжнародні угоди.
Розрізняють такі рівні валютної системи:
1) національна;
2) світова;
3) регіональна або міжнародна валютна система.
Національна валютна система – це органічна частина системи грошових відносин окремих держав. Її функціонування регулюється національним законодавством кожної країни, яке встановлює механізм взаємодії національних і “світових” грошей, спосіб їх конвертованості, котирування та регулювання валютних курсів, формування та використання міжнародної ліквідності, золотовалютного запасу, кредитних ресурсів та ін.
Світова валютна система – це функціональна форма організації валютних відносин на рівні міжнародних зв’язків. Розвиток їх регулюється відповідними міжнародними угодами. Використання забезпечується створеними на колективній основі міжнародними валютно-фінансовими банківськими установами та організаціями.
Регіональна (або міжнародна) валютна система – це договірно-правова форма організації валютних відносин між групою країн. Прикладом такої системи була створена ще в 1972 році ЄВС (ЕКЮ), з 1 листопада 1993 р. – ЄС (з 1999 року – євро), валютна система країн-членів РЕВ (Рада економічної взаємодопомоги – з 1963 по 1990 рік – переказний рубль).
Самостійно – резервна валюта, переваги країни від того, що її валюта є резервною, вимоги до цієї держави.
Ступінь конвертованості валюти.
За конвертованістю валюти діляться на:
1) повністю і частково конвертовановаті;
2) зовнішні і внутрішні.
Повна конвертованість:
1) по поточних операціях:
для резидентів;
для нерезидентів;
2) пов’язана з рухом капіталів і кредитів
для резидентів;
для нерезидентів;
![]()

![]()
внутрішня
конвертованість
зовнішня конвертованість
Конвертованість внутрішня – це вільний обмін національної валюти на іноземну для резидентів, та вільні платежі її за кордоном.
Конвертованість зовнішня – вільне нагромадження даної валюти на рахунках нерезидентів, юридичних і фізичних осіб іншої країни, переказ її за кордон чи конвертація в іншу валюту.
Етапи розвитку світової валютної системи.
Світова валютна система пройшла 4 етапи.
1) Перша світова валютна система стихійно сформувалася до кінця 19 століття на базі золотого монометалізму в формі золотомонетного стандарту. Юридично вона була оформлена міждержавною угодою на Паризькій конференції у 1867 році. Вона признала золото єдиною формою світових грошей.
Золотий стандарт поділявся на золотомонетний, золотозливковий та золотодевізний (золотовалютний). Країни, які дотримувалися золотого стандарту повинні були забезпечити жорстке співвідношення між наявним запасом золота і кількістю грошей в обігу, а також вільну міграцію золота (експорт-імпорт). Ця система мала істотні обмеження: була занадто жорсткою, не досить еластичною, дорогою, залежала від рівня видобутку золота. Найбільшою вадою було те, що умови функціонування золотого стандарту повністю виключали можливість проведення окремими державами власної валютно-грошової політики.
2) В 1922 році скликається Генуезька валютна конференція. Суть її зводиться до того, що паралельно із золотом функцію міжнародних платіжних засобів взяли на себе валюти провідних країн світу. Першими такими країнами були США та Англії (після Великої депресії).
Produced (p) by Gray Wolf Production Inc.
All rights reserved. Unauthorized copying, printing & publishing are strongly prohibited & punished by law.
Сторінка
Міжнародні Економічні Відносини - 2 3. Валютні курси і валютні системи.
17 травня 2000 р.
До контрольної роботи
1. Міжнародна інтеграція (+питання для самост. опрацювання).
2. Міжнародні науково-технічні зв’язки.
3. Міжнародні валютно-кредитні відносини:
міжнародна валютна система;
елементи міжнародної валютної системи та їх характеристика;
золотий стандарт, його основні принципи, регулювання;
криза золотого стандарту;
Бреттон-Вудська валютна система: принципи та характеристика;
МВФ та його кредити;
Ямайська валютна система;
Європейська валютна система (з 1979 року): ЄВС (етапи, критерії конвергенції),
2 травня 1998 року.
МВКВ Пебро, Філіпенко, Красавіна.
Бреттон-Вудська валютна система була запропонована США і прийнята на конференції у 1944 році (правове оформлення такої угоди завершилося лише в 50-х – 60-х роках). Значення цієї системи полягає в тому, що це була перша міжнародна валютна система, яка базувалася на міждержавній угоді. Були прийняті єдині правила і створена організація, яка мала функцію контролю над діяльністю цієї системи.
Бреттон-Вудська система базувалася на золотовалютному стандарті, але фактично це був золотодоларовий стандарт. Її суть полягає в тому, що деякі валюти (а саме долар США та фунт стерлінгів, щоправда останній майже не використовувався) в міжнародних розрахунках розглядаються як еквівалент золота.
Принципи Бреттон-Вудської системи:
1) валютні відносини повинні бути стабільними;
2) конвертованість валют, яка повинна була б забезпечити свободу та багатосторонність розрахунків за поточними операціями;
3) система базується на золотовалютному стандарті, який повинен відповідати існуючим економічним реаліям.
Розглянемо ці принципи більш детально.
Перший принцип. Для забезпечення стабільності валют були впроваджені фіксовані валютні курси. Кожна країна була зобов’язана встановити для своєї національної валюти фіксований паритет по відношенню до золота чи до іншої валюти. На практиці лише США встановили золотий паритет своєї національної валюти, інші країни встановили паритет по відношенню до долару, який встановлювався на основі вартості долара на 1944 рік 35 доларів за 1 троїсту унцію = 31,1 грам). Для забезпечення цього паритету кожна країна може гарантувати конвертованість національної валюти в золото на основі офіційної ціни на золото. Крім того, кожна країна повинна підтримувати курс у межах 1% від фіксованого паритету.
Другий принцип. Стаття 8 статуту МВФ забороняє країнам обмежувати платежі та розрахунки, які здійснюють резиденти країни у сфері поточних операцій (експорт-імпорт товарів та послуг); а також здійснення дискримінаційної практики по відношенню до інших членів МВФ.
Національні валюти, які використовувалися як при поточних, так і при капітальних розрахунках, вільно обмінювалися на приватних ринках в межах допустимих коливань. Державні органи здійснювали контроль за функціонуванням механізму міждержавних розрахунків, а також приватних валютних ринків.
Крім того, під регулювання потрапив ринок золота для того, щоб ринкова ціна не відхилялася від офіційної.
Країни Західної Європи признали другий принцип де-юре лише у 1958 році, а Японія зробила це у 1964 році.
Для того, щоб пом’якшити кризові явища у міжнародних валютних відносинах, Бреттон-Вудська передбачила механізми кредитування країн (централізованого та двостороннього), які мали труднощі із платіжним балансом.
Третій принцип. Бреттон-Вудська система базувалася на золотому стандарті, однак мала декілька розбужностей:
1) При золотому стандарті золото використовувалося як в межах країни, так і за її межами. При Бреттон-Вудській валютній системи золото використовувалося лише для розрахунків між державами.
2) Якщо при золотому стандарті резиденти могли обміняти національну валюту на золото, то Бреттон-Вудська система передбачала такий обмін лише на міждержавному рівні.
Для підтримки курсу своєї валюти країна, яка стикнулася з проблемами, могла:
1) використовувати свої золотовалютні запаси;
2) отримати кредит від МВФ;
3) отримати кредит від іншої держави;
4) якщо країна не могла втримати курс вона мала право девальвувати національну валюту: до 10% - самостійно, понад 10% - лише погоджено з МВФ.
В кінці 60-х роках межі коливань валюти (1%) були змінені на 2,25% (Вашингтонське рішення), однак суттєвого впливу це не мало.
Бреттон-Вудська система проіснувала до кінця 60-х років, коли декотрі країни ввели плаваючі валютні курси, рамки коливань постійно порушувалися, крім того постійно здійснювала ревальвацію Німеччина.
Ефективність цієї системи забезпечувалася високим ступенем довіри до долару США. Причиною цього був економічний потенціал США, які займали перше місце у світовому експорті товарів, а також виступали чистим світовим кредитором (40-ті – 60-ті роки). Крім того вони володіли 70% світового золотого запасу, який у 1949 році оцінювався у 24,6 млрд доларів, що в 3 рази перевищувало обсяги доларової маси за межами США.
Третьою причиною була бездефіцитність торгівельного балансу США.
Крім того, друга основна валюта – фунт стерлінгів, був досить слабким.
Дилема Тріффіна. Тріффін – англійський економіст, виявив дилему у 20-х роках, коли Великобританія з країни, яка була світовим кредитором, поступово перетворювалася на світового боржника.
На початку 70-х років в економічному становищі США проявилися негативні тенденції:
1) виник дефіцит платіжного балансу;
2) почали розвиватися інфляційні процеси;
3) різке скорочення золотого запасу США (якщо в 1949 році він оцінювався в 24,6 млрд. доларів, то в 1971 році – 11 млрд. доларів) в той же час загальна вартість доларової маси за межами США в 1960 році становила 2 млрд. доларів, в 1971 році – 540 млрд. Доларові авуари за межами США в 6 раз перевищували сумарну вартість золотого запасу США. Крім того, зросли суми доларів, які країни виставляли США для обміну.
В 1971 році США припинили конвертацію долару в золото. Це знаменувало крах Бреттон-Вудської валютної системи. Причинами цього можна назвати:
1) структурні кризи, в тому числі нафтові 1973-1974 рр.
2) нестабільність платіжних балансів країн: в кінці 60-х років США та Великобританія (чиї валюти вважалися головними) мали граничні показники дефіциту, а Німеччина та Японія мали профіцит.
3) невідповідність Бреттон-Вудської системи новому співвідношенню сил у МЕВ. Німеччина і Японія піднімали питання, чому їх валюти не можуть використовуватися в якості світових.
4) активізація діяльності ринку євродоларів.
5) американський долар не міг обслуговувати зачне зростання обсягів світової торгівлі.
МВФ був створений разом з Бреттон-Вудською системою для того, щоб всіляко сприяти стабільності валютних відносин між країнами шляхом надання кредитних ресурсів.
Існує 7 видів кредитів МВФ:
1) stand-by: видаються траншами в залежності від квоти країни в МВФ. Носять короткостроковий характер і надаються для фінансування дефіциту платіжного балансу. Процентна ставка – 3,25%. Термін погашення – до 5 років.
2) механізм розширенного фінансування (EFF). Надаються для фінансування середньострокових програм (3-4 роки), вирішення структурних проблем економіки. Процентна ставка – 4,5%.
3) кредит компансаційного та надзвичайного фінансування. Надаються у 2-х випадках – зменшення доходів від експорту країни чи збільшенні цін на імпорт зерна. Надається на 5 років. Процентна ставка – 3,25%.
4) кредити фінансування системних трансформацій. Надавався з 1993 по 1995 року для країн, які перейшли на світові ціни (Східної та центральної Європи).
5) механізм фінансування буферних запасів. Видаються міжнародним товарним угодам, які займаються регулюванням міжнародної торгівлі товарами і використовуються для формування запасів, які покликані
6) (для найвідсталіших країн) механізм фінансування структурної перебудови: надається на термін до 10 років і процентна ставка – 0,5%.
7) (для найвідсталіших країн) механізм розширеного фінансування структурних перебудов – надається строком на 3 роки під 0,5%.
Валюта СДР – створена в 1968 році. Основна мета – збільшення ліквідних засобів для обслуговування світової торгівлі. На сьогоднішній день до СДР прив’язані 5 валют. З 1971 року валютна корзина СДР базувалася на 16 валютах, з 1981 – лише на 5 валютах (долар, фунт, франк, марка, єна).
Остання валютна корзина СДР була прийнята у 1996 році – самостійно.
Ямайська валютна система – функціонує з 1978 року (угода від 1976 року).
Основні положення:
1) демонетизація золота – скасовано офіційну ціну на золото та золотий паритет валют. Золото перетворилося на звичайний товар.
2) СДР стали основним резервним активом та міжнародною розрахунковою одиницею;
3) введення плаваючих валютних курсів.
До долара США прив’язано 40 валют.
Самостійно – Європейська валютна система, її механізм валютних курсів.
Copyright © by Заблоцька Р.О. Produced (p) by Gray Wolf Production Inc.
All rights reserved. Unauthorized copying, printing & publishing are strongly prohibited & punished by law.
Сторінка