Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Підвищення рівня фізичної підготовленості дітей молодшого шкільного віку засобами ігрової спрямованості

Підвищення рівня фізичної підготовленості дітей молодшого шкільного віку засобами ігрової спрямованості

практики тести повинні відповідати особливостям вікового розвитку дітей та підлітків, а інформаційна значущість базується на методах математичної статистики.

Важливим фактором у фізичній підготовці є оцінка функціональних можливостей [37, 38, 81] та стан здоров’я дітей [47].

Швидкість стомлення учня під час виконання фізичних вправ може засвідчувати про стан його здоров’я. Стан працездатності рекомендується визначити візуально у процесі виконання фізичного навантаження за показниками, які характеризують стомлення (колір шкіри обличчя, виділення поту, характер дихання, координація рухів, хода, увага).

Таким чином, педагогічний контроль дозволяє учителю отримати інформацію про рівень розвитку фізичних здібностей, реакції організму на педагогічні дії, що є основою для корекції навчального процесу, спрямованого на підвищення рівня фізичної підготовленості дітей молодшого шкільного віку.

Отже, програми з фізичної культури дітей молодшого шкільного віку не забезпечують цілеспрямовано виконання виховних, навчальних та оздоровчих завдань. У спортивно-ігровій формі фізичної підготовки наявні всі особливості застосовування методу навчання і виховування фізичних здібностей. Обов’язковою умовою оптимального функціонування системи фізичної підготовки дітей молодшого шкільного віку є індивідуальний контроль за розвитком фізичних здібностей, який дозволяє вносити корективи у навчальний процес. Зазначені протиріччя та відсутність інформації про основні компоненти, які забезпечують оптимальне функціонування системи фізичної підготовки дітей молодшого шкільного віку і є основою для організації та проведення спеціальних досліджень.

Розділ ІІ. Методи та організація досліджень


2.1 Методи дослідження


У зміст комплексної програми дослідження ввійшли такі методи:

теоретичний аналіз та узагальнення досвіду педагогічної практики;

педагогічний експеримент;

тестування;

педагогічні спостереження;

методи математичної статистики.

Теоретичний аналіз та узагальнення досвіду педагогічної практики здійснювалось у наступних напрямках:

вивчення правових та програмово-нормативних основ сучасної системи фізичної підготовки дітей України;

аналіз організації та спрямування фізичної підготовки дітей у різних країнах світу;

вивчення вікової та методичної спрямованості у плануванні засобів удосконалення фізичних здібностей;

виявлення методики особливостей вибіркового удосконалення фізичних здібностей.

Педагогічний експеримент передбачав заплановане і організоване втручання дослідника у навчальний процес з фізичної підготовки дітей молодшого шкільного віку. Таке втручання, перш за все, потребувало розробки планів та їх реалізацію без шкоди для здоров’я обстежених.

У процесі педагогічного експерименту об’єкт вивчався із використанням комплексної методики тестування.

Педагогічне тестування використано для вивчення рівня розвитку основних фізичних здібностей: сили, швидкості, витривалості, гнучкості та спритності.

Швидкісні здібності визначались за результатами бігу на 30 м із високого старту.

Для оцінки швидкісно-силових здібностей використовувались стрибки вгору.

Човниковий біг 2 х 15 м з оббіганням 2-х стійок, характеризував такі фізичні здібності, як спритність, швидкість та координацію рухів.

Для визначення рівня розвитку швидкісної витривалості використовувався біг на 300 м з високого старту.

Контрольні випробування – біг на 30, 300 м та човниковий біг 2 х 15 м – проводились у вигляді змагань. Час виконання цих вправ фіксувався за допомогою секундоміра.

Результати бігу на 30 і 300 м реєструвалися в умовах відкритого майданчика у відповідності з правилами змагань з легкої атлетики. Під час бігу на 300 м обстежувані бігли групами по 4 – 5 чоловік.

На початку і в кінці дистанції човникового бігу [19, 59] були розмічені два півкола радіусом 50 см. Із положення високого старту за командою “руш” учень пробігав 15 метрів між двома півкругами і не зупиняючись повертався до стартової лінії. Враховувався час від подачі команди “руш” до моменту приходу до фінішу.

Рівень розвитку гнучкості визначався [26, 77] таким чином: стоячи на лавці, учень не згинаючи ніг у колінах, виконував нахил вперед. Досягнувши пальцями до фіксатора, переміщував його по розміченій планці вниз, нахиляючись максимально вперед і фіксував кінцеве положення 2 с. Коли кисть була розміщена вище нульової відмітки, то гнучкість оцінювалась від'ємним числовим значенням. А якщо пальці кисті находилися нижче рівня лавки, то гнучкість оцінювалась позитивним числовим значенням. Тест проводився двічі. Фіксувався кращий результат.

Педагогічні спостереження [6] у нашому дослідженні носили характер закритого і відкритого типу. Основним об’єктом спостереження, у процесі фізичної підготовки, була поведінка та стан дітей. Спостереження проводились за спеціально розробленою схемою і передбачали оцінку впливу педагогічних дій на серцево-судинну та нервову системи, фізичну підготовленість та самопочуття.

У першу чергу візуально оцінювався стан втоми за показниками кольору обличчя, потовиділення, координації рухів, рухливості та активності учнів під час уроку.

Визначали також ефективність форм та методів організації навчальних занять за показниками емоційної сфери – бажанням активно рухатись, вигуками, рухливістю та проявленням позитивних або негативних емоцій.

Паралельно з методом педагогічного спостереження здійснювались хронометраж та фотозйомки, які дозволяли у комплексі оцінити педагогічні дії на уроці фізичної культури.

Особисті результати досліджень були опрацьовані загальноприйнятими [13] методами математичної статистики.

Враховувалось середнє арифметичне варіаційного ряду (х), середнє квадратне відхилення (δ), помилка середньої арифметичної (m), коефіцієнт варіації (V%). Достовірність відмінностей між середнім арифметичним визначалась за допомогою t – критерію Стьюдента.


2.2 Організація дослідження


Дослідження проводилось протягом 2007 – 2008 років в чотири взаємозв’язаних етапи.

Під час першого етапу дослідницька робота була спрямована на вивчення літературних джерел, які висвітлювали питання проблеми, що вивчається.

Під час другого етапу був проведений педагогічний експеримент констатуючого характеру, в якому брали участь діти 6 – 7 років, що навчаються у 1 – 2 класах загальноосвітньої школи с.Н.Яблунька Турківського району Львівської області у кількості 87 осіб, із яких 44 хлопчики та 43 дівчинки.

Основне завдання цього етапу полягало у вивченні особливостей стану організму, який забезпечується оптимальною життєдіяльністю всіх систем та органів.

В результаті аналізу були визначені вікові та статеві особливості рівня розвитку фізичної підготовленості дітей 6 – 7 років.

Третій етап передбачав проведення формуючого експерименту у відповідності із розробленою педагогічною програмою, яка була спрямована на підвищення рівня фізичних якостей дітей у залежності від особливостей їх вікового розвитку. У експерименті брали участь: учні перших класів – 43 дітей, 2 класів – 44 дітей.

Під час проведення третього етапу уточнювались і вводилися корективи у систему педагогічних дій, які були спрямовані на активізацію емоціональної та функціональної реакції дітей, встановлення оптимального дозування навантажень та відпочинку, в залежності від віку дітей, під час виконання фізичних вправ у процесі спортивно-ігрової форми фізичної підготовки.

Під час проведення четвертого етапу аналізувались результати формуючого педагогічного експерименту, виявлялись особливості організації фізичної підготовки з дітьми 6 – 7 років під час уроків фізкультури.

Розділ ІІІ. Організаційно-методичні засади формування експериментальної програми та її ефективність


3.1 Організація і комплексне планування педагогічних дій у процесі фізичної підготовки дітей 6 – 7-річного віку


Формування змісту спортивно-ігрової форми фізичної підготовки передбачала забезпечення процесу керування на основі побудови наступних блоків:

планування загального та вибіркового спрямування педагогічного впливу на фізичну підготовку дітей молодшого шкільного віку, що базується на знаннях вікової динаміки розвитку фізичних здібностей, наявності сенситивних періодів;

методики виховання фізичних здібностей в процесі спортивно-ігрової форми фізичної підготовки, при якій враховуються особливості вікового розвитку дітей 6 – 7 років;

диференціації фізичних вправ для вибіркового впливу на швидкісно-силові і швидкісні здібності, витривалість, спритність і гнучкість;

контролю і диференційованої оцінки рівня розвитку фізичних здібностей дівчаток і хлопчиків 6 – 7-річного віку.

Заключним етапом педагогічного експерименту було визначення ефективності розробленої методики виховання фізичних здібностей дітей молодшого шкільного віку в процесі спортивно-ігрової форми фізичної підготовки.

Теоретична концепція Л.С. Вигодського [26], була реалізована в дослідженнях [16, 19, 32] при вивченні сенситивних періодів розвитку фізичних здібностей дітей дошкільного та шкільного періодів. Зокрема, у дослідженнях Е.С.Вільчковського [16, 17] було виявлено, що в дітей 3 – 7 років чітко спостерігається гетерохронність у розвитку фізичних здібностей, наявність сенситивних періодів. Зміни щорічних темпів зростання показників швидкості і гнучкості в дітей вивченого автором віку відбуваються одинаково в хлопчиків і дівчаток. Динаміка показників розвитку інших якостей не збігається. Зокрема, у дівчаток, у порівнянні з хлопчиками, у найбільш сприятливі вікові періоди темпи зростання спритності, швидкості і сили дещо вищі.

На цій основі автор рекомендує планувати засоби і методи фізичної підготовки відповідно до вікових особливостей організму дітей, а фізичне навантаження збільшувати в сенситивні періоди розвитку певних фізичних здібностей.

У проведених нами дослідженнях при розробці системи планування фізичної підготовки дітей молодшого шкільного віку були використані дані про динаміку вікового розвитку сили, швидкості, витривалості, гнучкості і спритності дітей молодшого шкільного віку [75]. Крім цього, при аналізі результатів досліджень паралельно були використані дані про формування вікової структури фізичної підготовки і взаємозв’язках основних її компонентів.

Проте, для педагогічної практики фізичного виховання дітей необхідна чітка система впливу на розвиток конкретних фізичних здібностей. У проведених раніше дослідженнях [16, 23, 31, 51] при розробці планів фізичної підготовки дітей і підлітків використовували показники темпів розвитку фізичних здібностей і не давали конкретних рекомендацій із вибіркового впливу на виховання певних фізичних здібностей.

У 7- і 8-річному віці показники ЧСС, як у хлопчиків, так і дівчаток не мають достовірних відмінностей і в знаходяться в межах 124,0 – 130,2 уд./хв.

Відновлювальний період після фізичного навантаження у дівчаток і хлопчиків 6-річного віку на першій хвилині становить 118,0 – 120,0 уд./хв (ЧСС), що дає можливість зробити висновок, що при вихованні загальної та швидкісної витривалості необхідно використовувати інтервал для відпочинку протягом одної хвилини.

Аналогічні інтервали відпочинку можна використовувати і в наступному віці при вихованні загальної і спеціальної витривалості.

Як відомо [18, 21], повторне виконання вправ на виховання швидкості вимагає відновлення ЧСС до 110,0 – 115,0 уд./хв. У проведених автором експериментальних досліджень такий показник пульсу спостерігався на другій хвилині відновлення. Після фізичного навантаження у хлопчиків і дівчаток 6 – 9 річного віку він був нижчим 110,0 уд./хв.

Експериментально було встановлено: якщо при вихованні фізичних здібностей після навантаження пульс збільшується до 140,0 – 150,0 уд./хв, то інтервали відпочинку дотримуються в межах 1 – 1,5 хв.

Таким чином, у процесі фізичної підготовки ігрового спрямування використовувалися три типи інтервалів [19, 22]:

повні інтервали, які давали можливість відновлювати працездатність до наступного повторення вправ;

неповні інтервали, коли працездатність не відновлювалася але була близька до початкових даних;

скорочені інтервали, коли вправи виконувалися повторно в разі недовідновлення, що давало можливість виховувати таку здібність, як витривалість.

Загальний обсяг фізичного навантаження визначався у відповідності до вікових особливостей розвитку фізичних здібностей і планування на кожному навчальному уроці в узгодженості з планом фізичної підготовки дітей молодшого шкільного віку.

Основою організації навчальних занять в експериментальних класах було проведення змагань між групами учнів усередині класу, що потребує розподілу їх на команди.

В практиці фізичного виховання, як правило прийнято розподіляти клас на три – чотири відділення, у яких нараховувалось би не більше 6 – 8 учнів. Такий розподіл забезпечує, крім іншого, час для відпочинку між виконанням вправ, коли наступна вправа виконувалась через 1 – 1,5 хв.

Практикою відзначено [10, 17, 20], що при розподілі учнів на команди можна використати декілька способів.

У процесі експерименту було визначено, що найефективнішим способом розподілу на команди є розподіл за вибором капітанів з правом вчителя внести незначні корективи у залежності від рівня фізичної підготовленості членів команди, склад яких радикально не змінюється протягом навчального року.

Нормування фізичних навантажень у процесі спортивно-ігрової форми фізичної підготовки здійснювалось нами в експериментальних класах таким чином:

розподіл класу на визначену кількість команд, що дає можливість збільшити або зменшити кількість гравців, а відповідно – обсяг навантаження та інтервал відпочинку;

збільшення чи зменшення дистанції при виконанні фізичних вправ або ж створення додаткових (ускладнених) умов для виконання вправ;

збільшення чи зменшення висоти зорових орієнтирів-стимулів при виконанні кидань, передачі м’ячів, стрибків;

збільшення чи зменшення кількості перепон у процесі виконання бігу і стрибків.

Для фізичної підготовки ігрової спрямованості дітей молодшого шкільного віку було використано спортивний майданчик, що дозволяло проводити заняття і змагання між відділеннями з використанням вправ для бігу і стрибків човникового типу.

Особливе значення в процесі спортивно-ігрової форма організації фізичної підготовки має система педагогічного впливу, яка забезпечує розвиток в учнів таких якостей, як колективізм, дисциплінованість, виховання волі й наполегливості при подоланні труднощів, що створюються в процесі проведення таких занять.

Оскільки учні об’єднуються в колектив, мають спільну мету, відповідальність, виконують спільну діяльність, у якій допомога і підтримка досягаються в процесі змагальної діяльності.

Важливим фактором при цьому є розвиток почуття симпатії для створення малих груп, із яких і складається колектив.

При такій організації занять дисциплінованість досягається не авторитарним шляхом, а за рахунок чіткого виконання команд, дотримання правил гри. При цьому застосовується як метод заохочення, так і покарання команд, члени яких не дотримуються правил гри.

Існує прямий зв’язок між ступенем вольових зусиль і нервово-м’язовими зусиллями, які проявляються при вихованні сили, швидкості, витривалості, гнучкості і спритності. І чим більше необхідно проявити даних здібностей, тим більше і повинно бути вольових зусиль.

У процесі фізичної підготовки ігровим методом виховання вольових якостей учнів і послідовне формування їх компонентів досягалося за рахунок поступового ускладнення вправ, подолання труднощів і перепон при їх виникненні.

При цьому необхідно відзначити, що такі компоненти волі, як рішучість, сміливість, витримка досить добре формуються в дітей у тому випадку, коли молодші школярі знаходяться в колективі ровесників, що дозволяє ефективно застосовувати методи колективної дії на окремих учнів в процесі змагань між відділеннями.

При формуванні цих якостей у дітей конкретизувалася мета фізичної підготовки, застосовувалися різні засоби, форми і методи проведення занять, що підвищувало їх емоційну забарвленість, дотримувався принцип доступності на основі розробленої навчальної програми і використовувався ефект змагання між відділеннями.

3.2 Планування засобів ігрової спрямованості фізичної підготовки та їх зміст


Основним засобом фізичної підготовки ігрової спрямованості є вправи вибіркового напряму, які виконуються в змаганнях між відділеннями класу.

У дослідженнях, проведених Л.В.Волковим [22, 23], Є.М.Геллером [29] та іншими авторами, пропонуються різні ігри, естафети, які використовуються при проведенні як навчальних занять, так і змагань у процесі фізичної підготовки дітей. Проте вони не систематизовані у залежності від віку учнів, програми з фізичної культури і їх вибіркового спрямування.

У процесі теоретичного аналізу та експериментальної перевірки така систематизація (Табл. 3.1.) була здійснена нами з дотриманням основних закономірностей, правил і принципів навчання.


Таблиця 3.1. Планування засобів спортивно-ігрової фізичної підготовки для дітей 6-7 років

№

п/п

Назва ігрової вправи




Швидкісно-силові здібності
1. Біг з передачею м’яча під час бігу
2. Стрибки з місця (від носків)
3. Стрибки поштовхом обома ногами вгору
4. Багатоскоки
5. Стрибки командою
6. Стрибки на одній нозі по прямій
7. Стрибки на одній нозі по прямій з паличкою
8. Стрибунці
9. Стрибки з передачею м’яча
10. Стрибки з розбігу на перешкоду
11. Стрибки з місця (у висоту)
12. М’яч ведучому
13. Метання м’яча на відстань (хто далі?)
14. Метання м’яча на відстань однією рукою
15. Провести м’яч по прямій

Швидкісні здібності
1. Біг по “коридору”
2. Біг у “коридорі” по кільцях
3. Біг у “коридорі” по сходинках
4. Біг з перешкодами
5. Біг крізь обруч
6. Біг з естафетною паличкою
7. Біг з естафетною паличкою по кільцях
8. Біг з естафетною паличкою по сходинках
9. Біг з естафетною паличкою крізь обруч
10. Біг з передачею м’яча під час бігу
11. Біг з передачею м’яча, оббігаючи команду
12. Біг услід за м’ячем
13. Біг з викликом
14. Змусити м’яч стрибати
15. Ведення м’яча із зоровим орієнтиром

Спритність
1. Стрибки командою
2. Стрибки на орієнтир
3. М’яч ведучому з орієнтиром
4. Влучання у вертикальну ціль
5. Влучання в горизонтальну ціль
6. Влучання в рухливу ціль
7. Ведення м’яча з перешкодою
8. Ведення м’яча змійкою
9. Ведення м’яча приставними кроками
10. Ведення м’яча із зміною висоти відскоку
11. Ведення м’яча через перешкоди
12. Ігровий слалом з м’ячем
13. Догнати обруч
14. Біг в обручі

Гнучкість
1. Біг з підлізанням
2. Стрибки командою на одній нозі (нога вперед)
3. Стрибки командою на одній нозі (нога назад)
4. Стрибки на одній нозі з перешкодою
5. Передай м’яч сусіду сидячи (з бігом)
6. Передай м’яч сусіду над головою
7. Передай м’яч вліво, вправо, назад (сусіду)
8. Передай м’яч з нахилом над головою (сусіду)
9. Ведення м’яча по гімнастичній лавці
10. Ведення м’яча з підлізанням
11. Ведення м’яча крізь обруч
12. Стрибки з обруча в обруч
13. Передай м’яч сусіду з нахилом вперед

Зміст швидкості підготовки ігровим методом

В залежності від завдань виховання фізичних здібностей і віку учнів нами сформований зміст спортивно-ігрових завдань спрямованої фізичної підготовки, і розроблено відповідне планування.

1. Біг по “коридору”

На майданчику або на підлозі залу натягують шнур (можна провести лінії крейдою) на відстані 15 – 20 см від підлоги (можна покласти на підлогу, утворюючи таким чином “коридори” шириною 25 – 30 см, довжиною 12 – 15 м – за кількістю команд. Перед “коридорами” проводять лінію старту, за якою шикуються команди. На відстані 12 – 15 м встановлюють стояки або прапорці, які гравці повинні оббігати. Після навчання бігу по прямій можна провести змагання “Хто швидше пробіжить коридор”.

За командою вчителя гравець, що стоїть попереду команди, пробігає по “коридору”, оббігає стояки і повертається назад по “коридору”. Доторкнувшись рукою до гравця, що стоїть попереду, тим самим дає йому старт, а сам стає в кінець колони.

Перемагає команда, яка першою закінчує біг. Виконання вправ у швидкому темпі розвиває швидкісні якості, при повторенні кілька разів – швидкісну витривалість.

Методичні поради: гравець не повинен вибігати за лінію старту, аж поки до нього не доторкнеться рукою гравець, який закінчив вправу; штовхати в “коридорах” противника, наступати на лінію “коридорів”.

2. Біг у “коридорі” по кільцях

Для проведення цієї гри готують майданчик або ігрову кімнату, як для гри № 1; у “коридорах” розкладають кільця, які легко можуть зробити учні з картону або гумового шланга діаметром 15-20 см.

Відстань між кільцями встановлюють залежно від віку і фізичного розвитку учнів. Гру проводять аналогічно до гри № 1; учні, пробігаючи “коридор”, повинні точно ставити ногу в кільце.

Гра повторюється 2-3 рази. Перемагає команда, яка першою закінчила біг.

Методичні поради: правила ті самі, що і в грі № 1; крім того, якщо кільце вискочило в інший “коридор”, винний в цьому, не заважаючи гравцям, кладе на місце кільце і продовжує виконувати вправу з того місця, де він порушив правила гри.

3. Біг у “коридорі” по “сходинках”

У “коридорах” розкладають планки або скалки з дерева перпендикулярно до натягнутих шнурів (можна провести лінії крейдою на підлозі); можна також використати і планки для стрибків.

Відстань між планками встановлюється залежно від віку і фізичного розвитку гравців. Вправа виконується в тій самій послідовності, як і в грі № 1, за винятком того, що гравець повинен не тільки пробігти по коридору, а й перестрибнути через планки.

При проведенні цієї гри можна залежно від відстані між планками збільшувати або зменшувати довжину кроку учнів.

Перемагає команда, яка першою закінчила біг.

Методичні поради: правила ті самі, що і в грі № 1; крім того, якщо планка під час бігу зсунеться з місця, гравець кладе її на місце, а сам продовжує вправу.

4. Біг з перешкодами

Перешкоди у вигляді гімнастичних лав або натягнутих шнурів встановлюють у “коридорах”. Висота перешкод не перевищує 35-40 см, кількість – не більше двох. Відстань від стартової лінії до повороту – 13-15 м. Вправи виконуються в тій самій послідовності, що і в грі № 1.

Методичні поради: правила ті самі, що й у грі № 1; крім того, гравець, пробігаючи “коридор”, не повинен наступати на перешкоди.

5. Змусити м’яч стрибати

Команди шикуються перед стартовою лінією в колони. Перед направляючими лежать волейбольні або баскетбольні м’ячі. За командою вчителя направляючі б’ють долонею по м’ячу (правою або лівою), поки м’яч не підніметься на таку висоту, що його можна вести. Провівши м’яч до стояків, поставлених на відстані 13-15 м від лінії старту, гравець повертається обличчям до команди і однією рукою котить знизу м’яч наступному гравцеві. Після цього він стає на відстані 1 м від стояків обличчям до команди. Коли м’яч підкотиться до стартової лінії, наступний гравець тим самим способом піднімає і веде його до стояків.

Цю вправу можна проводити на командну й особисто-командну першість. Перемагає команда, яка набрала найбільшу кількість очок або закінчила першою піднімати і вести м’яч.

Методичні поради: при виконанні вправи гравцеві не можна виходити за лінію старту, піднімати м’яч, іншим способом кидати його вгору.

Виховання швидкісно-силових можливостей

1. Передача м’яча під час бігу

Для проведення цієї гри треба мати волейбольні, баскетбольні або набивні м’ячі ( залежно від кількості команд).

Гравець тримає м’яч обома руками перед грудьми, стоячи на стартовій лінії. За командою вчителя він пробігає по “коридору” і, повернувшись до команди, передає м’яч гравцеві, що стоїть попереду, а сам стає в кінець колони. Прийнятий м’яч є початком старту наступного гравця.

Перемагає команда, яка першою виконала вправу.

Методичні поради: команду, гравець якої випустив м'яч з рук, штрафують очком, а гравець, що зробив порушення, повинен підняти м'яч і продовжувати вправу.

2. “Стрибунці”

Для проведення цієї гри треба мати волейбольні м'ячі (залежно від кількості команд). Місце для гри готують так само, як у грі № 1. Гравець затискує коліньми волейбольний м'яч і за командою вчителя починає стрибати на двох ногах, тримаючи коліньми м'яч. Дострибнувши до повороту, він бере м'яч у руки і зворотний шлях пробігає, передавши м'яч у руки гравцеві, що стоїть попереду, сам стає в кінець колони. Наступний гравець приймає в. п., таке саме, як і перший.

Перемагає команда, яка першою виконала вправу.

Методичні поради: якщо гравець у процесі гри випустив м'яч на землю, він повинен підняти його, прийняти в. п. і продовжувати вправу. У вправі можна використовувати і тенісні м'ячі, які затискають під коліньми. Не можна брати м'яч у руки, поки не закінчили вправу.

3. На одній нозі по прямій

Перед лінією старту з матів роблять доріжку довжиною 10—12 м. За командою вчителя «Руш!» гравець на правій нозі (ліва зігнута в колінному суглобі) дострибує до стояків, робить поворот, змінює положення ніг і на лівій нозі дострибує до гравця, який стоїть попереду, торкається до нього рукою, даючи цим самим старт. Гравець, який закінчив стрибати, стає в кінець колони.

Перемагає команда, яка першою виконала стрибки.

Методичні поради: гравець, який дострибав до повороту, повинен змінити ногу, починаючи стрибки, він не має права виходити за лінію старту, якщо до нього не доторкнувся рукою гравець, який закінчив вправу.

4. Хто далі?

Після засвоєння техніки метання можна проводити змагання на особисто-командну першість.

На відстані 10 м від лінії старту розмічають майданчик лініями, відстань між якими 0,5м. Це полегшує визначення відстані, на яку кидають прилад. Кожна команда має свій порядковий номер.

Для проведення гри потрібні волейбольні, футбольні або набивні м'ячі (за кількістю команд). М'яч метають з-за голови обома руками або штовхають однією рукою. Перемагає команда, гравець якої далі за всіх кинув м'яч.

Методичні поради: за командою вчителя «Раз!» метає перша команда, «два» - друга команда і т. д. Командам повертають м'ячі гравці, які знаходяться в полі, - по одному з кожної команди. Вони передають м'ячі, котячи їх по підлозі.

5. Провести м'яч по прямій

На лінії старту команди шикуються в колони. Направляючі тримають у руках м'ячі (волейбольні, футбольні або баскетбольні). На відстані 13—15 м знаходяться стояки або прапорці. За командою вчителя направляючі починають просуватися з м'ячем і ведуть його до повороту правою рукою, а після повороту—лівою. Довівши м'яч до стартової лінії, передають його наступним гравцям способом, запропонованим учителем, а самі стають у кінець колони.

Перемагає команда, яка першою закінчила виконувати вправу і дістала найменше штрафних очок.

Методичні поради: при виконанні вправи гравцеві не можна виходити за лінію старту, не одержавши м'яча; до повороту змінювати руку, якою він веде м'яч.

Виховання спритності

1. Біг «крізь обруч»

Після навчання учнів правильно виходити з низького старту можна перейти до вправи біг «крізь обруч».

Перед направляючим команди встановлюють гімнастичні обручі (можна натягнути шнур на висоті 60—70 см. Відстань від лінії старту до обруча 20—25 см. Обручі підвішують (або їх тримають учні, визначені вчителем) на відстані 5—10 см від підлоги.

Методичні поради: направляючий за командою вчителя приймає низький старт на лінії старту. Після команди вчителя або його помічника “Увага! Руш!” гравець пробігає крізь обруч, а той, хто стояв за направляючим, приймає положення низького старту. Гравець, який повернувся назад, оббігає обруч справа і торкається рукою до гравця, що стоїть попереду, даючи йому старт, а сам стає в кінець колони.

2. Стрибки командою

Перед лінією старту на відстані 10—12 м кладуть у довжину мати, які утворюють доріжку. Кожен гравець кладе руки на плечі тому, хто стоїть попереду. За командою вчителя всі гравці починають стрибати на двох ногах (не згинаючи коліна), просуваючись вперед до кінця доріжки. Дострибавши до кінця, за командою вчителя повертаються кругом і виконують вправу в протилежний бік.

Перемагає команда, яка першою закінчила стрибки, не розірвавши стрій. Очки за виконання вправи присуджують усій команді.

3. Стрибки на орієнтир

На матах, розкладених доріжкою (10—12 м), треба покласти кільця діаметром 15—20 см.

Відстань між кільцями 60—70 см (залежно від фізичної підготовки дітей). Перше кільце лежить на лінії старту, інші - по прямій лінії до повороту. Гравець ставить праву ногу з носка в кільце і за командою вчителя починає стрибати на одній нозі, не наступаючи на кільця. Дострибавши до повороту, він змінює ногу і стрибає в зворотному напрямі, потім доторкається рукою до гравця, що стоїть попереду, даючи цим самим старт; гравець, що закінчив вправу, стає в кінець колони.

Методичні поради: перемагає команда, яка першою виконала вправу. Якщо під час стрибків гравець зсунув кільце, він повинен його поправити і продовжувати вправу.

4. Влучання в ціль

Виконувати вправу можна обома і однією рукою. Для проведення гри потрібні тенісні і малі набивні м'ячі, а також волейбольні, футбольні, баскетбольні і набивні. Перед командою на відстані 8 –14 м встановлюють або малюють ціль у вигляді квадрата чи кола на відстані 1,5—2,0 м від підлоги (залежно від зросту і фізичної підготовки гравців).

За командою вчителя гравець влучає в ціль (тенісні і малі набивні м'ячі однією рукою; волейбольні, футбольні або баскетбольні — обома руками), а потім стає в кінець колони. Гравець, що стає направляючим, біжить

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: