Розвиток у молодших школярів уявлень про портретний жанр на уроках образотворчого мистецтва в початкових класах
Виконання малюнка починалося з композиційного розміщення зображення на аркуші паперу, але тут підхід до вирішення композиційного завдання був іншим. В автопортреті художник вже не може обмежуватися тільки зовнішньою схожістю, як це було при зображенні живої голови за навчальною програмою. Тут глядач чекає від художника психологічної характеристики образу. Отже, композиція повинна допомагати художнику познайомити глядача з автором і з тим, в якому вигляді художник хотів би з'явитися перед глядачем.
Композиційне вирішення автопортрета не повинно бути випадковим, художник наперед повинен продумати: буде зображена тільки голова, буде поясний портрет або портрет з аксесуарами. Відкидаючи подробиці і зосереджуючи увагу на композиційному центрі, художник повинен чітко змоделювати форму головного. Таке цілеспрямоване сприйняття і зображення загострює відчуття форми, наближує художника до успішного вирішення композиційного завдання.
При роботі над автопортретом треба мати на увазі, що вирішення композиційного завдання не обмежується тільки розташуванням зображення на аркуші. Потрібно знайти (виділити) композиційний центр. Композиційним центром в портреті можуть бути очі, ніс і губи, або губи і підборіддя. Щоб успішно вирішити це завдання, художнику треба всі засоби побудови форми підпорядкувати цьому центру — тут і лінія, і тон повинні допомагати художнику виділити головне.
Подумавши ідейний зміст і композиційне рішення автопортрета, можна приступати до його виконання на основі засвоєних правил і законів. Опрацьовування деталей голови повинно слідувати строгій методичній послідовності побудови зображення від простого до складного, особливо при роботі над автопортретом.
Завершуючи малюнок, не слід прагнути до зайвого опрацьовування дрібних деталей. Якщо в лаконічному трактуванні форми вловлена портретна схожість і присутня виразність, малювання слід припинити.
Уміння художника передати в портреті схожість завжди цінувалося дуже високо. Кожен, хто міг взнати в зображенні вигляд знайомої людини, відчував позитивні емоції і відповідно оцінював роботу художника, віддаючи належне його здібностям і майстерності. Особливо цінувалися з якнайдавніших часів портрети з реалістичним трактуванням форм, з підвищеною виразністю зображення [75, 37]. Такі портрети представляють велику цінність не тільки для сучасників, але і для нащадків, які можуть по цих портретах ознайомитися з виглядом людей минулого.
Завдання малюнка, пов'язані з передачею змінних станів людського обличчя, вимагають знань і умінь помітити в певний момент часу найхарактерніше, чому повинен навчитися художник в період навчання.
Душевні стани людини, що відображаються на обличчі, завжди цікавили художників, і вони прагнули встановити їх закономірності. Прилучаючись до мистецтва портрета, треба пам'ятати, що виразність портрета багато в чому залежить від вирішення композиційного завдання, від зорового охоплення всього вигляду портретованого [74, 103]. Тому, перш ніж почати малюнок, слід продумати, як краще зобразити цю людину. Одна образна характеристика портретованого вимагає зображення самої голови; інша — зображення голови з плечовим поясом; третя — вимагає поясного або поколінного зображення; четверта — людини на повний зріст.
При вирішенні композиції портрета необхідно строго продумувати свій задум і мету [79, 207]. Недоцільно змінювати композиційну ідею в процесі роботи над портретом. Деякі учні, задумавши виконати портрет на нейтральному фоні, раптом в процесі роботи починали домальовувати шию з плечовим поясом і навіть руку. В результаті з'явилася маса грубих помилок в пропорціях і конструктивно-анатомічній злагодженості.
У портреті глядач повинен побачити і ясно уявити собі весь вигляд портретованого, його психічні, етичні і фізичні риси.
Використовуючи в малюнку портрета аксесуари, треба весь час стежити, щоб моделювання форми і передача матеріальності не відволікали глядача від головного в портреті. Погано, якщо художник добре промальовує комірець сорочки, мереживо на блузі портретованої, а форму голови і деталей обличчя не промальовує належною мірою, залишивши все в начерковому стані — портрета не буде, буде портрет костюма, а не людини. Аксесуари в портреті повинні бути невеликим доповненням до характеристики образу.
При вирішенні композиції портрета на повний зріст людини виявилося необхідним вибрати потрібну точку і рівень зору, знайти загальний силует фігури, характерну людини позу, поставу, манеру тримати голову, руки. Вирішення подібного завдання вимагало великої кількості композиційних начерків, пошуків найбільш вдалого вирішення поставленого завдання.
Починаючи малюнок із емоційно-виразного начерку, де головним завданням є уловлення портретної схожості, виходити потрібно з анатомічної структури форми голови, але не взагалі, а конкретної голови. Проте методика роботи в тривалому малюнку над портретом залишалася колишньою — малюнок наноситься спочатку дуже легко, не натискаючи олівцем на папір. Тут треба мати на увазі, що, уловлюючи якісь моменти характеристик портретованого, перше емоційне враження може бути помилковим, у подальшому все може виявитися далеким від дійсності.
Працюючи над портретом, ми не забували, що художній образ виникає поступово, формуючись в процесі тривалого вивчення людини. Тому те, що вдалося вірно помітити в трактуванні образу, можна затвердити і закріпити не дуже сильним натиском олівця на папір, а те, що не відповідало дійсності, виправити.
2.2 Організація і зміст експериментального дослідження, аналіз його результатів
З метою перевірки наведених теоретичних положень ми провели експериментальне дослідження особливостей формування естетичного ставлення молодших школярів до творів портретного жанру на уроках образотворчого мистецтва. Практичному проведенню експерименту передував теоретичний етап (2007/08 н. р.), у процесі якого була визначена сфера дослідження, наукова проблема, вивчалась педагогічна і навчально-методична література з даного питання, досвід роботи вчителів початкових класів з проблем формування естетичного ставлення молодших школярів до творів живопису, формулювалася гіпотеза і завдання дослідження.
Практичний етап експериментального дослідження (2008/09 н. р.) був пов’язаний із розробкою шляхів реалізації гіпотези і розв’язанням завдань експерименту, проведенням формуючого експерименту у 2, 3, 4 класах з метою виявлення динаміки естетичного ставлення молодших школярів до творів портретного жанру під впливом експериментальної методики. На кінцевому етапі проводився аналіз та узагальнення експериментальних даних, оформлялася дипломна робота та з’ясовувалися подальші перспективи експериментальної методики формування естетичного ставлення молодших школярів до творів портретного жанру у процесі образотворчої діяльності.
Експериментальне дослідження проводилося на базі 2-4-х класів початкової школи „Світанок” м. Львова. Формуючим експериментом було охоплено 59 учнів. Спочатку в цих класах проводилося формування в учнів уявлень про портретний жанр за вищеописаною методикою, а далі виявлялася її ефективність та аналізувалася динаміка естетичного сприймання творів портретного жанру молодшими школярами.
У процесі проведення експериментального дослідження враховувалося, що твори живопису, у т. ч. портретний жанр, є одним із засобів ознайомлення учнів з життям. Вони допомагають їм краще зрозуміти його. Звертаючись до педагогів, художник С.В.Герасимов підкреслював цю особливість творів живопису. Він говорив, що треба ознайомлювати дітей з картинами художників, звертаючи їх увагу на реалістичність мистецтва, на майстерність художника, який за допомогою пензля і фарб уміло передає найтонші відтінки явищ природи, найглибші настрої і переживання людини.
Особливо важким для естетичного сприймання другокласників виявився портретний жанр. Портретні твори рідко подобалися цим учням. Висловлювання про портрет, в яких учні виявляли своє естетичне ставлення до нього, були таким рідкісним явищем, що складалося враження, ніби для естетичного сприймання учнів 2 класу портрет недоступний. Учні самі майже не вибирали творів портретного жанру і не висловлювали про них суджень. Але ми припустили, що малодоступність портрета для розуміння не означає, що не слід навчати дітей його сприймати і розуміти, тим більше, що й програма з малювання рекомендує ознайомлювати другокласників з портретним живописом, учити їх розуміти портрет.
Портретний жанр — це один з важливих жанрів живопису. Теорія живопису застерігає, що цей жанр найважчий для сприймання. Це пов'язано з тим, що в портреті часто зовсім не зустрічається цікавої фабули, зображені інколи деталі звичної для людини обстановки (аксесуари) є лише зовнішнім доповненням до центрального образу. Портрет доносить до нас узагальнене уявлення про людину, про глибину її духовного життя, розкриває багатство її характеру.
Ми повідомляли дітям, що навчитись розуміти портретний живопис — це означає пройти «курс людинознавства», збагатитися знанням людських почуттів, прагнень, характерів, інтересів. Портрет — живописне зображення певної людини, в якому не лише передається зовнішній вигляд людини, а й розкриваються психологічні особливості, характерні риси, що підкреслюють належність її до певного класу, національності, соціальної групи.
Цілком зрозуміло, що кожній людині все це треба знати. Проведення бесід, індивідуальна робота з учнями 2 класу дали змогу встановити, що портретний живопис також справляє на них естетичне враження, але дещо меншою мірою, ніж пейзаж або тематична картина. Це підтверджувалось біднішим змістом суджень про портрет, меншою їх кількістю.
Дані аналізу естетичних суджень учнів 2 класу про портретний жанр наведено у табл. 1.
Таблиця 1 Змістові особливості естетичних суджень учнів 2 класу про портретний жанр
|
№ п/п |
З приводу чого учні висловлюють естетичні судження |
Кількість суджень |
| 1 | Психологія людини | 25% |
| 2 | Зовні красиві риси і психологія людини | 7,5% |
| 3 | Подобається без пояснення | 10% |
| 4 | Красиві риси обличчя | 15% |
| 5 | Образотворчі засоби | 22,5% |
| 6 | Аксесуари | 10% |
| 7 | Міміка, виразні рухи і психологія людини | 15% |
Як видно з таблиці, серед другокласників є такі, які обмежуються лише твердженням, що їм портрет подобається або не подобається і жодного пояснення дати не можуть. Учні охоче вибирали портрети з аксесуарами, причому ці аксесуари розуміють по-різному. Одні перелічують усе підряд, що їм подобається: «Подобається, як намальовано дівчинку, меблі, персики, зелень за вікном». Отже, у цій характеристиці портрета все рівнозначне, все однакове. Інші звертали увагу на аксесуари, як на предмети, що пояснюють образ дівчинки: «Видно, що дівчинка з багатої сім'ї, бо багате оздоблення кімнати, одяг» («Дівчинка з персиками» В.Сєрова).
Зрозуміти деталі портрета допомагали особистий досвід, знання, спостереження: «Це кінець літа або початок осені, бо на столі лежать дозрілі персики, а за вікном — вже бурувата зелень». «Косе проміння сонця падає на стіл, тому видно, що ранок свіжий, сонячний». Учні так багато говорили про все інше, що часом зовсім забували про портрет; їх більше цікавили персики; у декого виникало навіть бажання їх з'їсти. Таким чином, одні учні описували усі деталі портрета підряд, а інші за їх допомогою намагалися пояснити умови, в яких живе зображена людина.
Серед другокласників є такі, які в естетичних судженнях намагалися дати характеристику настрою зображеної людини: «Дівчинка ніби сувора, але на щось дивиться з цікавістю, навіть забула про персик, який хотіла різати». «Подобається вираз обличчя хлопчика — він на щось із захопленням дивиться, може, на цікаву іграшку» («Міка Морозов» В.Сєрова). Але про характер людини, про вираз її обличчя учні не висловлювали ніяких суджень, тоді як у тематичних картинах ці самі учні звертали увагу на вираз обличчя людей, бо на це наштовхував їх сюжет картини. Деякі учні звертали увагу на одяг або на якусь його частину, прикрасу, реагували на щось яскраве, що кидається у вічі.
Під час навчально-експериментальної роботи вдалося виявити естетичне ставлення учнів до творів портретного жанру і пробудити до них інтерес. Попередні наші припущення про те, що в учнів виникають естетичні враження від портрета, хоч спочатку вони добровільно їх і не вибирали, виявилися правильними. Бідність і нечисельність естетичних суджень другокласників про портрет пояснюється тим, що їм ще мало доступна психологія людини, мало доступний аналіз рис її обличчя, міміки: вони бачать тільки найпростіше — настрій (це — веселе, це — сердите, це — добре). Їх приваблює зовнішня краса людини, якій вони переважно дають загальну оцінку: «Подобається обличчя, бо воно красиве».
Для третьокласників портретний жанр також виявився важким для сприймання. Лише та група учнів, яка в тематичних картинах звертала увагу на психологію зображених персонажів, охоче вибирала портретний жанр.
З естетичних суджень, висловлюваних учнями про портретні твори, можна зробити певний висновок про характер їх естетичного ставлення до них. Результати аналізу наведено в табл. 2.
Таблиця 2 Змістові особливості естетичних суджень учнів 3 класу про портретний жанр
|
№ п/п |
З приводу чого учні висловлюють естетичні судження |
Кількість суджень |
| 1 | Психологія людини | 15% |
| 2 | Зовні красиві риси і психологія людини | 10% |
| 3 | Подобається без пояснення | 20% |
| 4 | Красиві риси обличчя | 12,5% |
| 5 | Образотворчі засоби | 7,5% |
| 6 | Аксесуари | 20% |
| 7 | Міміка, виразні рухи і психологія людини | 10% |
Як видно з таблиці, третьокласники, як і учні 2 класу, значну кількість естетичних суджень висловлювали про красиві риси обличчя людини: «Красиві карі очі в дівчинки», «Подобається кучеряве волосся хлопчика» («Міка Морозов» В.Сєрова). «У дівчинки красивий колір обличчя: воно коричневе, засмагле», «У дівчинки красиве обличчя, воно мені подобається» («Дівчинка з персиками» В. Сєрова).
Учні 3 класу звертали увагу на аксесуари. Але вони виділяли лише ті предмети оточення, які, на їх думку, пояснюють образ зображеного. Ці пояснення в учнів ще не зовсім точні: «Дівчинка в руках тримає персик, вона, мабуть, хотіла його з їсти». «Дівчинка не бідна, бо в кімнаті гарна обстановка». «Мабуть, дівчинка живе на півдні, бо обличчя в неї засмагле і персики дозрілі». Характерним для цих суджень є те, що естетичне враження від сприйнятого твору посилюється завдяки асоціативним образам уяви, яких вони набули на основі власних спостережень і з літератури.
У 3 класі вже більше учнів, які в своїх естетичних судженнях намагаються дати характеристику настрою зображеної людини. В естетичних судженнях про портрет у третьокласників з'явилася нова особливість — прагнення на основі розуміння виразу обличчя людини схарактеризувати її внутрішній стан, риси її характеру і її спрямованість: «Мені подобається обличчя, воно замріяне, задумливе, горде». «Дівчинка життєрадісна, ранок свіжий, сонячний; їй дуже приємно так сидіти». «Дівчинка на щось з цікавістю задивилася».
Емоційність естетичних суджень учнів 3 класу про портретні твори визначається, як і в другокласників, їх ставленням до зовнішньої краси обличчя людини. Проте емоційність цих суджень третьокласників значною мірою залежить від розуміння ними психології зображеної людини. Однак слід зазначити, що внутрішню красу людини вони часто вбачають у зовні привабливому обличчі. Емоційно-оцінне ставлення до зображеної людини зумовлюється в них тим, що вони дуже виразно бачать. У цьому їм часто допомагає назва картини, оточення, певні знання про саму людину. Тому подобаються їм насамперед портрети улюблених письменників, художни-ків, учених, артистів.
Найголовнішим і найзначнішим у мистецтві є зображення людини. Але з усіх жанрів живопису портретний жанр найважчий як для виконання, так і для сприймання. І.Рєпін говорив, що портрет повинен бути картиною і водночас характеристикою людини.
Художник, зображаючи людину, створює не лише соціальний тип, а й психологічний стан людини. У зв'язку з тим, що учні 2-4-х класів основну увагу звертають на зовнішні риси людини, треба вчити їх розуміти основне, тобто психологію, настрій. Багато для цього дає розповідь про те, як виникав у художника творчий задум, як він відтворив його, що переживав при цьому, яким був його настрій, як він втілював правду життя і як саме її розумів.
Оцінність естетичних суджень про портрет у третьокласників залежить від моральних оцінок, які виникають у них під час сприймання зображеного образу. Учні 3 класу ще не можуть піднестись до розуміння типових загальних рис, втілених у художній образ, але, естетично оцінюючи конкретні риси зображеної людини, вони спираються на наявні в них загальні уявлення про мужність, життєрадісність, привабливість.
В естетичних судженнях про портрет третьокласники майже зовсім не користуються такими спеціальними термінами, як композиція, колорит та ін. Немає ще в них і такого критерію естетичної оцінки, як правдивість. У них значно зменшилась кількість суджень, в яких вони просто констатують, що портрет їм подобається, але обґрунтувати своєї естетичної оцінки також ще не можуть.
Отже, аналіз естетичних суджень з приводу портретних творів свідчить про те, що учні мають естетичні враження від їх сприймання. Ці враження слабкіші за враження від сприймання пейзажних і тематичних творів. Цим і пояснюється, чому під час вільного вибору репродукцій учні обминають портретний жанр.
Як показали результати аналізу, учні 3 класу висловлюють більше естетичних суджень про портретний жанр, ніж учні 2 класу. Судження шестикласників про портрет свідчать, що в них є вже певне розуміння психології зображеної людини, її внутрішнього світу, хоч перша емоційна реакція на портрет у них така сама, як і в другокласників: подобається насамперед зовні красиве обличчя людини. Емоційність естетичних суджень учнів 3 класу залежить від розуміння ними образотворчих засобів і насамперед колориту картини.
Майже всім учням сподобався портрет Віри Мамонтової — «Дівчинки з персиками». Цей портрет дивує своїм святковим, світлим настроєм, бадьорістю, красою, безпосередністю і щирістю. В. Сєров побачив Віру за столом і попросив її посидіти. Дівчинка сидить спокійно, але скільки в ній чарівності, радості життя, свіжості. Це один з найкращих образів, створених російськими художниками. Смугляве обличчя дівчинки з проступаючим крізь загар рум'янцем, живий погляд її карих очей, відкинуте з лоба непокірне темне волосся, спокійні і водночас рухливі руки лежать на столі, накритому білою скатертиною; поряд лежать ніж, персики. За вікном — сад у пізню пору літа. Сєров надзвичайно виразно передає чистоту тонів, сріблястий потік світла, яке крізь вікно наповнює кімнату. Це світло сяє на стіні, на фарфоровій тарілці, бліками відображається на стінках стільців, м'яко лягає на скатертину і обгортає фігуру дівчинки. Створення цього світлового середовища і стало найвищим досягненням живопису Сєрова.
Створюючи «Дівчинку з персиками», Сєров намагався передати враження від чарівної правди натури. Це було повне захоплення художника сонячним світлом, прозорими рефлексами літнього дня на обличчі, в очах чудової дівчинки. Точність тонів і їх співвідношень створює таку саму музику живопису, яка є в природі. Діти надзвичайно чутливі до сприймання експресії зображеного, і саме тому їм подобається дівчинка, яка ніби ось-ось схопиться і, сміючись, побіжить у сад.
Видатний педагог П.П. Чистяков, підкреслюючи головну ознаку досконалості портрета, говорив, що він «дивиться». Художник-портретист, крім володіння малюнком, формою, колоритом, повинен мати обдарованість відчувати внутрішній світ людини. Він повинен ніби підгледіти момент, коли людина забуває, що вона позує, тобто коли вона просто замислюється, споглядає, не думаючи, що на неї дивляться. І ось тоді в неї з'являється той справжній вираз, який передає її сутність.
Залежно від характеру людини, її професії, від того, чи зображає її художник у стані спокою чи в русі, портретист надає їй тієї або іншої пози, скеровує погляд. Але поганим буде той портрет, в якому помітно, що людина позує. Художники вважають, що найскладнішим у мистецтві портрета є розкриття внутрішнього світу людини у поєднанні з подібністю до оригіналу. Портрет повинен бути «вражаюче подібним» у цілому. І художник, відчувши цю правду, переносить її на полотно.
В учнів 3 класу естетичні судження про портретний жанр повніші за формою, ніж у другокласників, але поступаються щодо неї перед судженнями про пейзажні і тематичні твори. Під час сприймання портретних творів вони мало вживають спеціальну термінологію, метафори, порівняння.
Для учнів 4 класу характерна більша кількість естетичних суджень про портретний жанр, В їх судженнях значно глибше, ніж у третьокласників, відображається розуміння прекрасного в людині. Дані, які підтверджують це, наведено в табл. 3.
Таблиця 3 Змістові особливості естетичних суджень учнів 4 класу про портретний жанр
|
№ п/п |
З приводу чого учні висловлюють естетичні судження |
Кількість суджень |
| 1 | Психологія людини | 12,5% |
| 2 | Зовні красиві риси і психологія людини | 17,5% |
| 3 | Подобається без пояснення | 30% |
| 4 | Красиві риси обличчя | 20% |
| 5 | Образотворчі засоби | 7,5% |
| 6 | Аксесуари | 12,5% |
| 7 | Міміка, виразні рухи і психологія людини | 10% |
Як видно з таблиці, значна частина естетичних суджень четвертокласників стосується красивих рис обличчя зображеної людини: «Мені подобається обличчя чоловіка. У нього високий лоб, чорне кучеряве волосся і чорні гарні очі. Риси обличчя дуже красиві». «Мені подобається Міка Морозов, личко таке красиве, оченята жваві, допитливі». Але, на відміну від третьокласників, учні 4 класу в своїх судженнях зовні красиві ознаки найчастіше пов'язують з внутрішнім психічним станом людини: «Подобається це обличчя тому, що воно красиве; видно, що це розумна людина, подобається сумний погляд». «Подобається красиве обличчя чоловіка, його вираз, розумна усмішка».
Естетичні судження учнів 4 класу про портретний жанр дають підставу встановити залежність їх емоційності від розуміння психології зображених людей. Ця залежність є однією з характерних особливостей їх естетичного ставлення до портретних творів.
Четвертокласники говорять про розумний погляд, про гордість і життєрадісність, що проступає в рисах обличчя, про чесність і сміливість зображених людей: «Мені подобається, як Сєров зобразив дівчинку: обличчя в неї веселе, а очі трохи задумливі». «Мені подобається ця жінка — велична, красива, горда» («Портрет Єрмолової» В. Сєрова). «Подобаються очі з виразом красивої смішинки».
Характерною особливістю естетичних суджень учнів 4 класу про портрет є те, що своє розуміння красивого в людині вони пов'язують з наявними в них етичними ідеалами. Усвідомлення красивого в моральних рисах людини позитивно впливає на формування етичних ідеалів і власну поведінку учнів. Згідно з певним ідеалом учні і оцінюють риси людини як прекрасні. Четвертокласники вже самі пояснюють зв'язок між естетичною оцінкою портрета і розумінням прекрасного в реальній людині.
Таким чином, в естетичних судженнях учнів 4 класу більше, ніж у третьокласників, виявляється залежність естетичної оцінки від наявних рис етичного ідеалу. Оцінка зображеної людини визначає їх ставлення до картини, тоді як у третьокласників були випадки, коли їм сама людина не подобалась, але на картині подобалося щось інше: обстановка, природа.
Естетичне ставлення четвертокласників до портретного жанру характеризується такою особливістю: якщо їм не подобається зображена людина, то в картині не подобаються й аксесуари. Свої судження вони висловлюють з приводу головного об'єкта картини — зображеної людини: «Мені взагалі картина не подобається, бо не подобається сама дівчинка: в неї розтріпане волосся, вона неохайна». Четвертокласники в своїх судженнях намагаються пояснити свій власний настрій, що виникає під час сприймання портрета: «Коли розглядаєш «Дівчинку з персиками», то починаєш відчувати радість».
У четвертокласників правдивість, як критерій естетичної оцінки пейзажних і тематичних творів живопису, поширюється і на портретний жанр, чого не спостерігалося в естетичних судженнях третьокласників: «Мені подобається картина тим, що дівчинка як жива». «Ця дівчинка весела, життєрадісна, я люблю таких людей. Художник добре передав її настрій, і це мені подобається». «Іван Грозний справді має грізний вигляд. Дивлячись на портрет, відчуваєш жорстокість цієї людини».
Четвертокласникам подобаються зрозумілі за змістом портретні твори, які збуджують у них відповідні естетичні почуття, але вони не завжди можуть їх висловити. Це зрозуміло, бо аналізувати зміст зображеного — це означає говорити не лише про розуміння його, а й про власні почуття, тісно пов'язані з розумінням. Цей зв'язок ще раз підкреслює важливість принципу зрозумілості при сприйманні творів мистецтва, без якого ускладнюється виникнення і усвідомлення естетичного почуття.
Особливо подобається четвертокласникам портрет «Дівчинка з персиками», мабуть тому, що ця картина виходить за межі портретного жанру, наближаючись до сюжетної картини. Хоч сюжет картини і дуже простий, проте в цій простоті багато глибини і цільності, у всіх дрібницях обстановки просвічується неповторна радість життя. Наявність зрозумілого, виразного сюжету картини допомагає четвертокласникам висловити своє естетичне ставлення до неї, зрозуміти зміст зображеного, власні переживання під час сприймання.
Таким чином, естетичні судження учнів 4 класу про портрет характеризуються значно глибшим розумінням прекрасного в зображеній людині, ніж у третьокласників. Показовим для естетичних суджень семикласників про портретний жанр є те, що в них виявляються ті самі мотиви естетичної оцінки, що й у судженнях про тематичні і пейзажні твори, чого не спостерігалось у третьокласників. Це стосується, зокрема, такого мотиву естетичної оцінки, як правдивість. Збагачення мотивації естетичної оцінки про портрет позначилось і на загальному ставленні до цього жанру. Серед четвертокласників вже більше учнів, які для картинної галереї, поряд з іншими картинами, вибирали і картини портретного жанру. У творі «Про улюблену картину» багато учнів писали і про портретний жанр. Такий інтерес до портретного жанру пояснюється формуванням етичного ідеалу.
Кількісні показники естетичних суджень учнів про твори живопису різних жанрів наведено в табл. 4. Як видно з таблиці, найбільша кількість естетичних суджень учнів усіх класів висловлена з приводу творів пейзажного жанру. Але в четвертокласників помітно вже вирівнювання кількості естетичних суджень з усіх жанрів живопису. Зокрема, збільшується кількість естетичних суджень про портрет. Це до певної міри свідчить про якісні зміни в естетичних судженнях учнів, про підвищення інтересу до психології людини і про формування в них поняття прекрасного.
Таблиця 4 Динаміка естетичного ставлення учнів 2-4-х класів до творів портретного жанру
|
Клас |
Портретні твори |
| 2 | 12,5% |
| 3 | 22,5% |
| 4 | 30% |
Але таких учнів, яким подобаються лише зовні красиві риси людини, у 4 класі вже значно менше. Зовнішню красу людини четвертокласники майже завжди пов'язують з виразом її внутрішньої суті. Так само, як і третьокласники, учні 4 класу звертають увагу на моральні риси характеру людини, але коло цих рис розширюється. У своїх судженнях вони пояснюють, що портрет подобається їм тоді, коли вони більше знають про зображену людину. Особливу увагу звертають вони на вираз обличчя, експресивність пози, що допомагає їм зрозуміти внутрішній стан людини. У своїх естетичних оцінках четвертокласники більше звертаються до власного досвіду, власних знань, спостережень, що збагачує їх естетичні судження. Виявилося, що портрет – важкий для сприймання жанр, оскільки учні ще не володіють достатніми навичками аналізу емоцій.
Отже, наше дослідження виявило особливості сприймання творів портретного жанру виявило, що уміння аналізувати об'єкти естетичного сприймання значно поглиблює естетичне ставлення учнів до об'єктів і робить його більш усвідомленим. Кількісні і якісні зміни в розвитку естетичних суджень учнів свідчать про залежність естетичного ставлення до об'єктів дійсності як від їх вікових особливостей, так і від специфіки портретного жанру як об'єкта естетичного сприймання. Виявлені в дослідженні особливості естетичних суджень учнів молодшого шкільного віку дають можливість установити, з одного боку, відповідну залежність розвитку їх естетичних суджень від умов виховання і, з другого боку, зробити відповідні висновки щодо використання виявлених особливостей естетичних суджень у практиці роботи школи.
Висновки
Отже, теоретичними основами малювання голови людини є врахування умовного поділу голови на частини. Слід пам'ятати, що конструктивні лінії лежать в основі кісток черепа, а не на поверхні обличчя. Велике значення в побудові голови має правильне визначення не лише лінії брів, очей, носа, рота, а й середньої лінії обличчя, що умовно проходить через середину лоба, основи носа, губ, підборіддя і ділить голову на дві симетричні частини.
Якщо голова розміщена на рівні очей того, хто малює, то основу лінії носа і низ вуха зображують на одній горизонтальній прямій лінії, а всі інші конструктивні лінії - прямими лініями. Якщо голова закинута вгору, то вуха розміщені нижче основи носа, а якщо опущена на груди, то вуха мають бути вище основи носа. Конструктивні лінії матимуть дугоподібний вигляд і своїми вершинами будуть напрямлені відповідно вгору і вниз. Щоб правильно передавати конструктивну основу голови в просторі, треба враховувати явища перспективи та зменшення віддалених частин голови.
Засвоєння основних принципів, правил і законів будови зображення голови починається з аналізу конструктивної основи форми, вивчення потрібних даних пластичної анатомії будови черепа, м'язів, очей, носа, вуха, губ. Потім набуті знання закріплюються зображенням гіпсових